Ухвала суду № 138687186, 03.08.2026, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/12687/26

Провадження 2-з/185/30/26

У Х В А Л А

03 серпня 2026 року м. Павлоград

Суддя Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області Бабій С.О., розглянувши без повідомлення учасників справи заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 у справі за її позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авансар», треті особи приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Селезньов Максим Олександрович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

31 липня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 76078 від 01.06.2021 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М., про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авансар» заборгованості у розмірі 30 387,58 грн.

Одночасно з позовною заявою позивачкою подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення у виконавчому провадженні № 68764099, відкритому приватним виконавцем Селезньовим М.О. на підставі спірного виконавчого напису № 76078 від 01.06.2021 року.

Дана заява обґрунтована заявницею наступним чином.

Позивачка звернулася до суду із позовом про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Приватний нотаріус при вчиненні виконавчого напису № 76078 від 01.06.2021 року порушив вимоги ст. 88 Закону України «Про нотаріат», зокрема виконавчий напис вчинено після спливу трирічного строку з дня виникнення права вимоги, за договором, який не має нотаріальної форми, без направлення боржнику письмової вимоги про усунення порушень, а також з посиланням на нечинну постанову Кабінету Міністрів України.

На підставі спірного виконавчого напису приватним виконавцем Селезньовим М.О. відкрито виконавче провадження № 68764099 та вжито заходів примусового виконання (арешт коштів). Подальше здійснення стягнення на підставі незаконного виконавчого напису може призвести до неправомірного стягнення коштів з доходів позивачки, повернення яких у подальшому буде ускладнене або унеможливлене.

Суд, вивчивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.

ОСОБА_1 звернулася до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 76078 від 01.06.2021 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М., про стягнення з неї на користь ТОВ «Фінансова компанія «Авансар» заборгованості у розмірі 30 387,58 грн.

На виконання даного виконавчого напису приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Селезньовим М.О. відкрито виконавче провадження № 68764099. Саме за виконавчим написом нотаріуса № 76078 від 01.06.2021 року і було відкрито зазначене виконавче провадження. Позивачка просить суд забезпечити позов саме у цьому виконавчому провадженні.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 ЦПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Види заходів забезпечення позову визначені ч. 1 ст. 150 ЦПК України. До них, зокрема, відноситься зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.

Згідно ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Забезпечення позову це заходи припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим, і повинні гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 висловила висновки щодо застосування норм права, згідно з якими співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

За таких обставин суд дійшов висновку, що між заходом забезпечення позову і предметом позову існує безпосередній зв`язок, про наявність підстав для задоволення заяви позивачки про забезпечення позову, оскільки невжиття заходів може призвести до утруднення повернення сторін спору у попередній стан.

Крім цього, ОСОБА_1 звернулася до суду із немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, тому в даному випадку судом береться до уваги така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких вона звернулася.

При цьому суд вважає, що в даній справі невжиття заявленого заходу забезпечення позову може призвести до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивачка не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за її позовом без нових звернень до суду.

Цей правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 21 січня 2021 року у справі № 363/1448/20. Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 29 жовтня 2020 року у справі № 263/14171/19.

Враховуючи, що приватним виконавцем відкрито виконавче провадження № 68764099 та вжито заходів примусового виконання на підставі спірного виконавчого напису, а позивачка бажає оскаржити виконавчий напис у судовому порядку шляхом подання позову про визнання його таким, що не підлягає виконанню через те, що вважає, що такий виконавчий напис здійснено з порушенням норм чинного законодавства, існує реальна загроза, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивачки (у разі задоволення позову), за захистом яких вона звернулася до суду.

За таких обставин суд дійшов висновку про задоволення даної заяви, з урахуванням наступного.

Суд звертає увагу на те, що позов про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, може бути забезпечено шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оспорюється боржником у судовому порядку, що прямо передбачено пунктом 6 частини першої статті 150 ЦПК України.

Пунктом 2 частини 1 статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

Тобто до компетенції виконавця належить винесення відповідної постанови про зупинення вчинення виконавчих дій внаслідок зупинення судом стягнення на підставі оскаржуваного виконавчого документа.

Вирішуючи питання про необхідність застосування зустрічного забезпечення, суд виходить з того, що на час вирішення клопотання про забезпечення позову у суду відсутні будь-які відомості про існування визначених ч. 3 ст. 154 ЦПК України обставин, за наявності яких суд зобов`язаний застосувати зустрічне забезпечення.

Керуючись статтями 149, 150, 153, 260 Цивільного процесуального кодексу України, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Заяву про забезпечення позову задовольнити.

Зупинити стягнення на підставі виконавчого напису № 76078 від 01.06.2021 року, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авансар» заборгованості у розмірі 30 387,58 грн, що проводиться приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Селезньовим Максимом Олександровичем у виконавчому провадженні № 68764099.

Копію ухвали суду направити приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Остапенку Є.М. та приватному виконавцю виконавчого округу Дніпропетровської області Селезньову М.О. для виконання.

Згідно зі ст. 261 ЦПК України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів до Дніпровського апеляційного суду.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

В залежності від результатів вирішення спору по суті, ухвала про вжиття заходів забезпечення позову діє у строки, встановлені ч.ч. 710 ст. 158 ЦПК України.

Строк пред`явлення ухвали до виконання три роки.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ТОВ «Фінансова компанія «Авансар», ЄДРПОУ 40199031, адреса: 04053, м. Київ, Кудрявський узвіз, буд. 5-Б, офіс 501/1.

Третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, адреса: 01001, м. Київ, вул. Мала Житомирська, 6/5.

Третя особа: приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Селезньов Максим Олександрович, адреса: 49005, м. Дніпро, вул. Симферопольська, 2Н, приміщення 263-265.

Суддя С.О. Бабій