Рішення № 138685966, 31.07.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

31 липня 2026 року Справа № 280/6334/26 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернової Ж.М. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - третя особа), в якій позивач просить суд:

визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Риженко Юлії Юріївни про відкриття виконавчого провадження від 22.05.2026 № ВП 81060720;

зобов`язати Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України закрити виконавче провадження № ВП 81060720 відповідно до пункту 9 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що головним державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Риженко Ю.Ю. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження від 22.05.2026 № ВП 81060720 на підставі постанови №2322/1 від 02.09.2024, виданої ІНФОРМАЦІЯ_2 про стягнення з позивача штрафу у розмірі 34000,00грн. Позивач вважає постанову про відкриття виконавчого провадження від 22.05.2026 № ВП 81060720 незаконною та такою, що підлягає скасуванню. Позивач зазначає, що 02.09.2024 ІНФОРМАЦІЯ_1 виніс постанову №2322/1 за частиною 3 статті 210-1 КУпАП щодо позивача за нібито неявку на виклик відповіно до повістки від 14.07.2024. На підставі цієї постанови на позивача накладено штраф у розмірі 17000,00грн. Постанова набрала законної сили 12.09.2024, строк пред`явлення виконавчого документа до виконання зазначено 12.12.2024. Тобто стягувач на момент видачі постанови розумів, що граничний строк для пред`явлення постанови до примусового виконання закінчується 12.12.2024. 20.05.2026 тобто через 17 місяців після закінчення встановленого строку ТЦК та СП звернувся до Центрального віддліу ДВС у м.Запоріжжі із заявою про примусове виконання зазначеної постанови. 22.05.2026 головний державний виконавець Риженко Ю., відкрила виконавче провадження № ВП 81060720 та направила постанову про відкриття. 29.05.2026 позивач подав до відповідача заяву про закриття виконавчого провадження № ВП 81060720 у зв`язку з закінченням тримісячного строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, встановленого статтею 303 КУпАП. У відповідь листом від 11.06.2026 №526278/1 начальник відділу Пенязєв О. відмовив у закритті провадження, послався на пункт 10-2 розділу ХІІІ Перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» у редакції Закону №2129-ІХ від 15.03.2022, і зазначив, що усі строки, які є в Законі, перериваються до припинення або скасування воєнного стану. Позивач вважає таку відмову незаконною, а відкриття виконавчого провадження протиправним. Позивач наголошує, що у будь-якому разі звернення стягувача до органу ДВС 22.05.2026 відбулося більш ніж через 17 місяців після закінчення строку, встановленого законом. Вказує, що стаття 303 КУпАП встановлює скорочений тримісячний строк для постанов про адміністративні штрафи. Вважає, що норма частини 4 статті 303 КУпАП як спеціальна має пріорітет над загальним трирічним строком статті 12 Закону №1404. Строк, встановлений статтею 303 КУпАП, визначений не Законом №1404, а КУпАП окремим нормативним актом. Закон №2129-ІХ не вносив змін до КУпАП, не поширює дію зупинення строків на КУпАП. Відповідно, тримісячний строк, встановлений статтею 303 КУпАП, не підпадає під дію воєнного мораторію та не зупинявся. Відповідно до п.9 ч.1 ст.37 Закону №141, виконавче провадження підлягає закриттю у разі закінчення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання. Пункт 8 частини 1 статті 26 Закону №1404 передбачає, що виконавець відмовляє у відкритті виконавчго провадження, якщо пропущено строк пред`явлення виконавчого документа до виконання. Таким чином, на думку позивача, відповідач відкривши 22.05.2026 виконавче провадження №81060720 на підставі виконавчого документа, строк пред`явлення якого сплив ще 02.12.2024, діяв поза межами наданих повноважень та в порушення вимог Закону №1404 і КУпАП. Просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою від 29 червня 2026 року позовна заява залишена без руху.

Ухвалою від 15 липня 2026 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення та виклику сторін. Витребувано у Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України належним чином засвідчену копію постанови №2322/1 від 02.09.2024.

Від відповідача відзиву на позовну заяву не надходило.

Від третьої особи надійшли пояснення, в яких зазначено, що відповідно до підпункту 4 пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин), визначені цим Законом строки перериваються або зупиняються до припинення або скасування воєнного стану. Норма статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» чітко регулює загальні строки пред`явлення виконавчих документів до виконання. Оскільки постанова Центрального об`єднаного районного у місті ІНФОРМАЦІЯ_3 є виконавчим документом у розумінні статті 3 вказаного Закону, строк її пред`явлення підпадає під дію спеціальних норм, встановлених на період дії воєнного стану. Зупинення та переривання строків у виконавчому провадженні в період воєнного стану спрямоване на забезпечення реалізації державою своїх функцій, у тому числі у сфері обороноздатності та забезпечення правопорядку, і поширюється на всі виконавчі документи, що видаються уповноваженими органами. Постанова ІНФОРМАЦІЯ_4 №2322/1 від 02.09.2024 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за частиною третьою статті 210-1 КУпАП у вигляді штрафу є чинною, позивачем у встановленому законом порядку не скасована, а отже, є обов`язковою до виконання. Державний виконавець Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, керуючись вимогами Закону України «Про виконавче провадження», діяв виключно в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, правомірно відкривши виконавче провадження ВП №81060720 від 22.05.2026. Враховуючи вищевикладене, строк пред`явлення постанови ІНФОРМАЦІЯ_4 до виконання не є пропущеним, оскільки перебіг строків, визначених законодавством для виконавчого провадження, зупинено в силу закону на час дії воєнного стану.

Дослідивши наявні у справі докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд установив такі обставини.

Постановою ІНФОРМАЦІЯ_4 №2322/1 від 02.09.2024 притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000,00 грн. Постанова набрала чинності - 12.09.2024. Строк пред`явлення до виконання 12.12.2024.

22.05.2026 головним державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Риженко Ю.Ю. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №81060720 на підставі постанови ІНФОРМАЦІЯ_4 №2322/1 від 02.09.2024, про стягнення з ОСОБА_1 штрафу у розмірі 34000,00 грн.

29.05.2026 позивач подав до відповідача заяву про закриття виконавчого провадження №81060720 у зв`язку з закінченням тримісячного строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, встановленого статтею 303 КУпАП.

Листом від 11.06.2026 №526278/1 відповідач повідомив позивача, що Законом №2129-ІХ від 15.03.2022 розділ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про виконавче провадження» доповнено пунктом 10-2, згідно з підпунктом 4 якого тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану. Тобто усі строки, які є в Законі, перериваються до припинення або скасування воєнного стану. На підставі викладеного, у державного виконавця відсутні підстави для закриття виконавчого провадження №81060720.

Позивач, не погодившись з постановою про відкриття виконавчого провадження від 22.05.2026 № ВП 81060720, звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі Закон №1404-VIII).

Відповідно до ст.1 цього Закону, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частинами першою та другою статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Викладені у частинах першій та другій статті 12 Закону № 1404 норми є повними (прямими), альтернативного строку для пред`явлення виконавчих документів до примусового виконання Закон № 1404 не містить.

У той же час Законом України «Про внесення зміни до розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України "Про виконавче провадження" від 15 березня 2022 року №2129-ІХ, який набрав чинності 26 березня 2022 року, Розділ ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» було доповнено пунктом 10-2, яким, зокрема, визначено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.

За наведеного правового регулювання та встановлених обставин справи, суд приходить висновку, що на період до припинення або скасування воєнного стану на території України визначені Законом України «Про виконавче провадження» строки, у тому числі строки пред`явлення виконавчих документів до виконання, перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.

Так, 24.02.2022 Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», в Україні введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався, діяв на час пред`явлення виконавчого документу до виконання, та триває до теперішнього часу.

З огляду на це, у відповідача були відсутні підстави для повернення стягувачу виконавчого документу без прийняття до виконання, оскільки станом на час винесення оскаржуваної постанови строк пред`явлення виконавчого документу до виконання пропущеним не вважався.

Оскільки порядок та строки пред`явлення виконавчих документів до примусового виконання регулюються саме Законом України «Про виконавче провадження», як спеціальним нормативно-правовим актом, у спірному випадку підлягає застосуванню норма, якою на період дії на території України воєнного стану встановлено переривання строків, визначених вказаним Законом, до яких, зокрема, належать строки пред`явлення виконавчих документів до примусового виконання.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі №260/2595/22 та від 03 серпня 2023 року у справі № 420/10415/22.

Суд відхиляє доводи позивача щодо застосування до спірних правовідносин статті 303 КУпАП, оскільки порядок примусового виконання постанов про накладення адміністративних стягнень після їх передачі до органу державної виконавчої служби регулюється Законом України «Про виконавче провадження».

Саме Закон України «Про виконавче провадження» визначає порядок пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання, строки такого пред`явлення, підстави відкриття виконавчого провадження, а також випадки повернення виконавчого документа без прийняття до виконання.

Отже після надходження виконавчого документа до органу державної виконавчої служби правовідносини регулюються саме Законом №1404-VIII.

Посилання позивача на те, що Закон №2129-ІХ не вносив змін до КУпАП, не спростовує правомірності дій державного виконавця, оскільки останній під час вирішення питання про відкриття виконавчого провадження застосовує Закон України «Про виконавче провадження», який визначає порядок відкриття виконавчих проваджень та строки пред`явлення виконавчих документів до виконанння.

Крім того, суд враховує, що постанова ІНФОРМАЦІЯ_4 №2322/1 від 02.09.2024 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності є чинною, у встановленому законом порядку не скасована та не визнана протиправною. Доказів її скасування матеріали справи не містять, а позивачем таких доказів суду не надано.

Враховуючи встановлені у даній справі обставини та вище зазначене, суд доходить висновку про те, що оскільки постанову №2322/1 від 02.09.2024 було пред`явлено до примусового виконання в період дії на території України воєнного стану, то державний виконавець Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, на підставі заяви ІНФОРМАЦІЯ_4 про відкриття виконавчого провадження, діяв у межах своїх повноважень та відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» правомірно прийняв постанову про відкриття виконавчого провадження від 22.05.2026 № 81060720 з примусового виконання постанови №2322/1 від 02.09.2024.

Суд також зауважує, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Враховуючи зазначену позицію Європейського суду з прав людини, суд надав відповідь на всі аргументи сторін, які мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з положеннями частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

У зв`язку з тим, що у задоволенні позовних відмовлено, розподіл судових витрат, понесених позивачем, відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 2, 77, 90, 139, 143, 241-246, 255, 287, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (69005, м.Запоріжжя, майдан Профспілок, буд.5 каб.108, код ЄДРПОУ 44993352), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправною та скасування постанови відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 31.07.2026.

Суддя Ж.М. Чернова