Рішення № 138685963, 31.07.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2026 року Справа № 280/5005/26 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Максименко Л.Я., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовною заявою ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі відповідач), в якій позивач просить суд:

визнати протиправними дії Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови виплачувати пенсію позивачу у повному об`ємі, без врахування Постанови № 821 КМУ Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області виплачувати з 18.03.2026 року нараховану пенсію у повному об`ємі без врахування Постанови № 821 КМУ Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 21.02.2024 рішенням Запорізького окружного адміністративного суду по справі №280/619/24 задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до ГУ ПФУ та, зокрема, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити з 01.04.2019 перерахунок та виплату пенсії, виходячи із грошового забезпечення, зазначеного у довідці про грошове забезпечення для нарахування пенсії від 28.11.2023 № 849/с, виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 , з урахуванням раніше виплачених сум. Зазначає, що після даного рішення суду відповідач застосував до позивача приписів Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року № 821. Вказує, що так як пенсія є щомісячним платежем, який має виплачуватись одним платежем у повному об`ємі, як було раніше до 14.07.2025 року, до прийняття Постанови КМУ № 821. Зазначає, що з метою досудового врегулювання спору, до ГУ ПФУ було направлено запит від 18.03.2026 з проханням виплачувати пенсію відповідно без урахування приписів Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) відповідно до постанови КМУ№ 821. Вказує, що лист-відповідь з ГУ ПФУ від 23.04.2026 №19305-17342/П-02/8-0800/26 з відмовою у виплаті одним платежем нарахованої пенсії позивачу. Вважає протиправними дії відповідача. Просить задовольнити позовні вимоги повністю.

Відповідач відзиву на позов не надав.

Ухвалою суду від 27.05.2026 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №280/5005/26 без виклику сторін.

Ухвалою суду від 31.07.2026 у задоволенні заяви Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про закриття провадження у справі відмовлено.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Приписами ч. 4 ст. 243 КАС України визначено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Запорізькій області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду по справі № 280/619/24 від 21 лютого 2024 року було зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити з 01.04.2019 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , виходячи із грошового забезпечення, зазначеного у довідці про грошове забезпечення для нарахування пенсії від 28.11.2023 № 849/с, виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 , з урахуванням раніше виплачених сум.

ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою щодо виплати пенсії відповідно до рішення суду № 280/619/24 у повному об`ємі.

Листом ГУ ПФУ в Запорізькій області від 23.04.2026 повідомлено про те, що кошти нараховані на виконання зазначеного рішення суду підлягають виплаті в межах затверджених бюджетних призначень, згідно з Порядком здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій, призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821.

Не погодившись з діями відповідача, позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Судом встановлено, що на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області було здійснено перерахунок ОСОБА_2 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 від 28.11.2023 № 849/с .

Проте, позивач покликається на те, що відповідач не виплачує нараховану на виконання вказаного судового рішення пенсійну виплату у повному обсязі, а застосовує Порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій, призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821.

Отже, спірні правовідносини виникли після ухвалення та набрання законної сили судовим рішенням у справі № 280/619/24 та безпосередньо пов`язані з його виконанням.

Суд зазначає, що згідно з частиною першою статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконання на всій території України.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Отже, судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає виконанню у порядку, визначеному законом, без необхідності ухвалення нового судового рішення щодо його виконання. У разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження та/або КАС України. Сам по собі факт невиконання судового рішення не утворює нового публічно-правового спору, оскільки питання його виконання вирішуються у порядку, встановленому Законом України Про виконавче провадження та главою 11 розділу IV КАС України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 820/4261/18, від 09.07.2019 у справі № 826/17587/18, від 28.03.2023 у справі № 420/7631/22, від 05.08.2025 у справі № 620/15158/24.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 686/23317/13-а на підставі аналізу положень Закону України Про виконавче провадження № 1404-VIII дійшла висновку, що не можна зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом № 1404-VIII.

Суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 25.03.2026 у справі № 320/36568/25, відповідно до якої питання як нарахування, так і виплати пенсії, що здійснювалися або не здійснювалися у зв`язку з перерахунком пенсії на виконання судових рішень, перебувають у нерозривному зв`язку з предметом спору у відповідних справах та безпосередньо стосуються порядку виконання таких судових рішень.

Верховний Суд у постанові від 25.03.2026 у справі № 320/36568/25 дійшов висновку, що наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального позовного порядку захисту шляхом подання окремого позову, предметом якого фактично є спонукання відповідача до виконання судового рішення, а невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.

Крім того, Верховний Суд зазначив, що позовні вимоги про виплату заборгованості, яка виникла внаслідок виконання попередніх судових рішень щодо перерахунку пенсії, стосуються саме порядку виконання таких рішень та мають вирішуватися шляхом застосування передбачених процесуальним законом механізмів судового контролю за їх виконанням.

У даній справі ОСОБА_1 також фактично оспорює порядок виконання судового рішення.

Проте, суд вважає, що незалежно від формулювання позовних вимог, їх зміст фактично зводиться до забезпечення виплати коштів, нарахованих виключно на виконання рішення суду в іншій справі.

Суд також бере до уваги, що Верховний Суд у постановах від 20.12.2018 у справі № 2а/155/17/2015, від 19.11.2018 у справі № 804/10624/15 та Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 686/23317/13-а зазначали, що невиконання судового рішення саме по собі не утворює нового адміністративного спору, а питання його виконання підлягають вирішенню у межах передбачених процесуальним законом процедур виконання та судового контролю.

Окрім цього суд враховує, що Законом України від 21.11.2024 № 4094-ІХ до статті 378 КАС України внесено зміни, які набрали чинності 19.12.2024, та якими передбачено спеціальний процесуальний механізм реагування на невиконання судових рішень щодо пенсійних виплат. Зокрема, невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення щодо пенсійних виплат протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили визначено самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого рішення шляхом стягнення відповідних виплат.

Отже, законодавством передбачено спеціальний порядок захисту прав особи у разі невиконання рішення суду щодо пенсійних виплат, який реалізується в межах процедури виконання відповідного судового рішення.

Згідно з положеннями частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.

Відповідно до частин другої та третьої статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту.

Відповідно до частини першої статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду.

Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду. Ці норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача.

Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів позивача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

Суд звертає увагу, що у межах цієї справи позивач не оспорює правильність проведеного перерахунку пенсії, не ставить під сумнів визначений відповідачем розмір належних до виплати сум та не заявляє вимог щодо виникнення чи зміни права на пенсійне забезпечення. Єдиною підставою звернення до суду є невиплата сум, нарахованих виключно на виконання попередніх судових рішень. За таких обставин предметом спору фактично є порядок виконання зазначених судових рішень.

За таких обставин заявлені позовні вимоги не підлягають розгляду у порядку окремого адміністративного позову, оскільки заявлені позивачем вимоги мають вирішуватися шляхом застосування спеціальних процесуальних механізмів судового контролю за виконанням судового рішення, передбачених КАС України.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене вище, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для розподілу судових витрат у суду відсутні, оскільки у задоволенні позову відмовлено.

Керуючись ст. ст. 9, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, пр. Соборний, 158-б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії- відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 31.07.2026.

Суддя Л.Я. Максименко