Рішення № 138684890, 03.08.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2026 рокуСправа №160/13105/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:головуючого судді Юркова Е.О. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

15 травня 2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ПН НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88000, Закарпатська обл., м.Ужгород, площа Народна, буд.4, ІК в ЄДРПОУ 20453063) з вимогами:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 06.05.2026 року № 047350009569 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 2 ОСОБА_1 , без врахування рішення Конституційного Суду від 23.01.2020 року № 1/-р/2020 у справі № 1- 5/2018(746/15);

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати до пільгового стажу роботи по Списку № 2 ОСОБА_1 за професією машиніст (кочегар) котельні з повним робочим днем періоди роботи: з 17.01.1996р. по 08.08.2003р. з 28.12.2012р. по 20.02.2013р. з 25.02.2013р. по 15.04.2013р., з 01.10.2013р. по 15.04.2014р. з 15.10.2014р. по 15.04.2015р. з 15.10.2015р. по 07.04.2016р., з 13.10.2016р. по 03.04.2017р., з 15.10.2017р. по 11.04.2018р., з 15.10.2018р. по 08.04.2019р., з 27.10.2019р. по 12.04.2020р., з 21.10.2020р. по 14.04.2021р., з 12.10.2021р. по 10.04.2022р., з 26.10.2022р. по 13.04.2023р., з 25.10.2023р. по 28.03.2024р., з 01.11.2024р. по 25.03.2025р.;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до заяви про призначення пенсії від 09.04.2026 року згідно з пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХII, в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» під 02.03.2015 №213-VIII, з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у прийнятому 23.01.2020 рішенні №1-р/2020.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що після досягнення необхідного віку та стажу звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 2. Проте рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 06.05.2026 року № 047350009569 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах та не пільгового стажу не зараховано період роботи згідно довідки № 90 від 09.02.2026, оскільки дана довідка не містить інформації про факт догляду за дитиною до 3-х річного віку. Отже, таке рішення вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.05.2026 року відкрито провадження у даній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін, залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області.

Відповідачем 10.06.2026 року подано до суду відзив на позов, в якому просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 та доданих документів Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області, з врахуванням принципу екстериторіальності, прийнято рішення від № 047350009569 від 06.05.2026 р. про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по Списку№2, у зв`язку з недосягненням необхідного віку для призначення пенсії за Списком №2- 55 років, відсутністю пільгового стажу роботи. Відповідно наданих до заяви документів загальний страховий стаж ОСОБА_1 становить 20 років 11 місяців 17 днів. Пільговий стаж роботи за Спиком 2 -відсутній . Вік позивачки на дату звернення становив 52 роки 10 місяців. За результатами розгляду документів, доданих до заяви до страхового стажу зараховано всі періоди роботи згідно наданих документів, до пільгового стажу не зараховано період роботи згідно довідки №90 від 09:02.2026, оскільки дана довідка не містить інформації про факт догляду за дитиною до 3-х річного віку. Позивачка станом на 11.10.2017 не досягла 50-річного віку (дату набуття чинності змін до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне етрахування», відповідно, умови призначення їй пільгової пенсії мають визначатись на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а не на підставі п. «6» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Частиною 1 і п.2 ч.2 ст. 114 Розділу ХІУ-1 «Пенсійне забезпечення окремих громадян» Закону №1058- IV, у редакції, чинній на момент звернення позивачки до Пенсійного фонду України і на момент досягнеїшя нею 50 років, установлено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на інщих роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 20 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Відмовляючи у призначенні позивачці пенсії Головне управління керувалося Законом № 1058-ІУ, в редакції Закону № 2148-УІП, який є чинним і регулює спірні правовідносини, тому Головне управління не діяло всупереч закону.

Третьою особою пояснення до позовної заяви до суду не подані.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 28.04.2026 року звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Зкарпатській області №047350009569 від 06.05.2026 року відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058 пенсії за віком на пільгових умовах призначаються працівникам, зайнятим, повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 р. на зазначених роботах. Вказано, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви до страхового стажу зараховано всі періоди роботи згідно наданих документів, до пільгового стажу не зараховано період роботи згідно довідки №90 від 09.02.2026, оскільки дана довідка не містить інформації про факт догляду за дитиною до 3-х річного віку. Страховий стаж заявника становить 20р. 11м. 17д. Пільговий стаж відсутній. Заявник не має право на призначення пенсії на пільгових умовах у зв`язку з відсутністю пільгового стажу роботи.

Так, згідно даних трудової книжки НОМЕР_2 від 23.07.1992 року, ОСОБА_1 :

- 17.01.1996 року прийнята машиністом (кочегаром) котельні 3 розряду в Енергоуправлінні в/о «Павлоградвугілля». Наказ № 13к від 16.01.1996 року (запис № 3);

- 08.08.2003 року звільнена за ст. 38 КЗпП України, за власним бажанням. Наказ № 211к від 08.08.2003 року (запис №5);

- 28.12.2012 року прийнята машиністом (кочегаром) котельні 3 розряду з повним робочим днем на котельні «Центральна». Наказ №222 від 27.12.2012 року (запис №11);

- 20.02.2013 року звільнена у зв`язку з закінченням строку трудового договору п.2 ст.36 КЗпП України. Наказ №29к від 20.02.2013 року (запис № 12);

- 25.02.2013 року прийнята машиністом (кочегаром) котельні 3 розряду з повним робочим днем на котельні «Центральна». Наказ №31к від 22.02.2013 року (запис №13);

- 15.04.2013 року звільнена у зв`язку з закінченням строку тимчасових робіт п.2 ст.36 КЗпП України. Наказ №89к від 15.04.2013 року (запис № 14);

- 01.10.2013 року прийнята машиністом (кочегаром) котельні 3 розряду на період опалювального сезону з повним робочим днем на котельні «Центральна». Наказ №205к від 30.09.2013 року (запис №15);

- 30.04.2014 року звільнена у зв`язку з закінченням строку трудового договору п.2 ст.36 КЗпП України. Наказ №84к від 30.04.2014 року (запис № 16);

- 01.10.2014 року прийнята машиністом (кочегаром) котельні 3 розряду з повним робочим днем на котельні «Центральна». Наказ №196к від 30.09.2014 року (запис №19);

- 30.04.2015 року звільнена у зв`язку з закінченням строку трудового договору п.2 ст.36 КЗпП України. Наказ №87к від 30.04.2015 року (запис № 20);

- 04.10.2016 року прийнята машиністом кочегаром котельні 3 розряду з повним робочим днем на котельні «Центральна». Наказ №218к від 03.10.2016 року (запис №28);

- 30.04.2017 року звільнена у зв`язку з закінченням строку трудового договору п.2 ст.36 КЗпП України. Наказ №87к від 30.04.2015 року (запис № 29);

- 01.10.2017 року прийнята машиністом (кочегаром) котельні 3 розряду з повним робочим днем на котельні «Центральна». Наказ №186к від 29.09.2017 року (запис №31);

- 30.04.2018 року звільнена у зв`язку з закінченням строку трудового договору п.2 ст.36 КЗпП України. Наказ №62к від 30.04.2018 року (запис № 32);

- 01.10.2018 року прийнята машиністом (кочегаром) котельні 3 розряду з повним робочим днем на котельні «Центральна». Наказ №167 від 28.09.2018 року (запис №35);

- 30.04.2019 року звільнена у зв`язку з закінченням строку трудового договору п.2 ст.36 КЗпП України. Наказ №73к від 30.04.2019 року (запис № 36);

- 01.10.2019 року прийнята машиністом (кочегаром) котельні 3 розряду з повним робочим днем на котельні «Центральна». Наказ №182к від 30.09.2019 року (запис №39);

- 30.04.2020 року звільнена у зв`язку з закінченням строку трудового договору п.2 ст.36 КЗпП України. Наказ №56к від 29.04.2020 року (запис № 40);

- 19.10.2020 року прийнята машиністом (кочегаром) котельні 3 розряду з повним робочим днем на котельні «Центральна». Наказ №110к від 16.10.2020 року (запис №43);

- 14.04.2020 року звільнена у зв`язку з закінченням строку трудового договору п.2 ст.36 КЗпП України. Наказ №64к від 12.04.2021 року (запис № 45);

- 11.10.2021 року прийнята машиністом (кочегаром) котельні 3 розряду з повним робочим днем на котельні «Центральна». Наказ №150к від 08.10.2021 року (запис №48);

- 10.04.2022 року звільнена у зв`язку з закінченням строку трудового договору п.2 ст.36 КЗпП України. Наказ №75к від 08.04.2022 року (запис № 51);

- 25.10.2022 року прийнята машиністом (кочегаром) котельні 3 розряду з повним робочим днем на котельні «Центральна». Наказ №152к від 25.10.2020 року (запис №52);

- 13.04.2023 року звільнена у зв`язку з закінченням строку трудового договору п.2 ст.36 КЗпП України. Наказ №21к від 13.04.2023 року (запис № 53);

- 24.10.2023 року прийнята машиністом (кочегаром) котельні 3 розряду з повним робочим днем на котельні «Центральна». Наказ №95к від 23.10.2023 року (запис №54);

- 30.04.2024 року звільнена у зв`язку з закінченням строку трудового договору п.2 ст.36 КЗпП України. Наказ №41к від 29.04.2024 року (запис № 55);

- 01.11.2024 року прийнята машиністом (кочегаром) котельні 3 розряду з повним робочим днем на котельні «Центральна». Наказ №127к від 31.10.2024 року (запис №58);

- 31.03.2025 року звільнена у зв`язку з закінченням строку трудового договору п.2 ст.36 КЗпП України. Наказ №22к від 28.03.2025 року (запис № 60);

- 04.11.2025 прийнято по строковому трудовому договору машиністом (кочегаром) котельні 3 розряду з повним робочим днем.

Записи про спірний період роботи засвідчено відповідними печатками підприємств.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV).

Згідно частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

На пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах (пункт 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV).

Згідно статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі по тексту Порядок № 637).

Так, згідно пункту 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Крім того, відповідно до пункту 20 Порядку № 637 для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки встановленого зразка підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Тобто, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Довідкою про підтвердження трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 90 від 09.02.2026 року виданою філією «Павлоградське енергопідприємство» приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» підтверджено, що ОСОБА_2 працювала повний робочий день в Енергоуправлінні в/о «Павлоградвугілля» на котельні Центральна з 17.01.1996 по 08.08.2003 за професією машиніст (кочегар) котельні 3 р. (на вугіллі і сланці), у тому числі зайняті видаленням золи, що передбачено Списком 2 розділ ХХХІІІ код КП 23200000-13786 підстава КМУ від 11.03.1994 № 162, розділ ХХХІІІ код КП 33 підстава КМУ від 16.01.2003 № 36. Відповідно до ч.2 п.1 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»

Довідкою про підтвердження трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 3020 від 26.11.2025 року Шахтарським міським житлово-комунальним підприємством підтверджено, що ОСОБА_3 працювала повний робочий день у Першотравенському міському житлово-комунальному підприємстві на котельні Центральна з 28.12.2012 по 20.02.2013, з 25.02.2013 по 15.04.2013, з 01.10.20123 по 30.04.2014. з 01.10.2014 по 30.04.2015, з 15.10.2015 по 07.04.2016, з 04.10.2016 по 30.04.2017, з 13.10.2016 по 03.04.2017, з 15.10.2017 по 11.04.2018, з 01.10.2018 по 30.04.2019, з 01.10.2019 по 30.04.2020, з 27.10.2019 по 12.04.2020, з 19.10.2020 по 14.04.2021, з 11.10.2021 по 10.04.2022, з 25.10.2022 по 13.04.2023, з 24.10.2023 по 30.04.2024, з 01.11.2024 по 31.03.2025 рік за професією машиніст кочегар котельні на вугіллі (паливоподача), що передбачено Списком 2 розділ ХХХІІІ, підрозділ 33 «Загальні професії» підстава ПКМУ від 16.01.2003 № 36, ПКМУ від 24.06.2016 № 461. Відповідно до ч.2 п.1 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 року № 162, постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36, постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 № 461затверджено, зокрема Список № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Судом встановлено, що до Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах віднесено, зокрема: машиністи (кочегари) котельних (на вугіллі й сланці), у тому числі зайняті на видаленні золи (розділ ХХХІІІ).

Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що посилання відповідача на неможливість включення до пільгового стажу спірного періоду роботи позивача в зв`язку з недоліками уточнюючої довідки є безпідставними, оскільки наявний трудовий стаж позивача підтверджено записами в трудовій книжці, яка є основним документом.

Суд вказує, що відповідальність за складання довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній покладається на підприємство, установу, організацію або їх правонаступників, а не працівника.

В свою чергу, доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо спірного періоду роботи позивача відповідачем до суду не надано, а тому спірний період безпідставно не взято до уваги пенсійним органом при обрахуванні стажу її роботи.

Суд зазначає, що орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Згідно із пунктом 4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 року, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Відсутність будь-якої інформації від підприємства не може бути наслідком позбавлення позивача права на призначення їй пенсії за віком, враховуючи, що остання має необхідний стаж, який підтверджується записами у її трудовій книжці.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідачем неправомірно відмовлено позивачу у зарахуванні спірного періоду до пільгового стажу, а тому порушені права підлягають відновленню шляхом зобов`язання відповідача зарахувати до пільгового стажу позивача періоди роботи з 17.01.1996р. по 08.08.2003р. з 28.12.2012р. по 20.02.2013р. з 25.02.2013р. по 15.04.2013р., з 01.10.2013р. по 15.04.2014р. з 15.10.2014р. по 15.04.2015р. з 15.10.2015р. по 07.04.2016р., з 13.10.2016р. по 03.04.2017р., з 15.10.2017р. по 11.04.2018р., з 15.10.2018р. по 08.04.2019р., з 27.10.2019р. по 12.04.2020р., з 21.10.2020р. по 14.04.2021р., з 12.10.2021р. по 10.04.2022р., з 26.10.2022р. по 13.04.2023р., з 25.10.2023р. по 28.03.2024р., з 01.11.2024р. по 25.03.2025р.

Щодо вимоги призначення пенсії за Списком №2 згідно з пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХII, в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» під 02.03.2015 №213-VIII, з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у прийнятому 23.01.2020 рішенні №1-р/2020, суд зазначає наступне.

На пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах (пункт 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV).

Також у відповідності до пункту б частини 1 статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Відповідна редакція статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення викладена на підставі Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 2 березня 2015 року № 213VIII.

До вказаних змін пункт б частини 1 статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення було викладено у такій редакції: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема статтю 13 Закону України „Про пенсійне забезпечення від 5 листопада 1991 року № 1788XII зі змінами, внесеними Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 2 березня 2015 року № 213VIII.

Стаття 13, частина друга статті 14, пункти „б„г статті 54 Закону України „Про пенсійне забезпечення від 5 листопада 1991 року № 1788XII зі змінами, внесеними Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 2 березня 2015 року № 213VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. (пункт 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 року).

Згідно пункту 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 р., зокрема застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти „б-„г статті 54 Закону України „Про пенсійне забезпечення від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:

„На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Також у пункті 4.4. мотивувальної частини рішення від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 Конституційний Суд України дійшов висновку, що стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині першій статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

У пункті 5 рішення № 8-рп/2005 від 11.10.2005 року Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.

За приписами пунктів 1, 6 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

У преамбулі Закону України «Про пенсійне забезпечення» зазначено, що цей Закон відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Згідно з частиною першою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (частина 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд у своїх рішеннях неодноразово робив висновок, що принцип правової визначеності є одним з фундаментальних аспектів верховенства права (рішення у справах «Брумареску проти Румунії», «Стіл та інші проти Сполученого Королівства»).

Окрім того, Європейський суд зазначає, що відповідальність за подолання недоліків законодавства, правових колізій, прогалин, інтерпретаційних сумнівів лежить, в тому числі, і на судових органах, які застосовують та тлумачать закони (рішення у справах «Вєренцов проти України», «Кантоні проти Франції»).

Згідно статті 150-2 Конституції України рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення (стаття 152 Конституції України).

Також в постанові Великої Палати Верховного Суду від 3 листопада 2021 року у зразковій справі № 360/3611/20 вказано, що оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу якості закону, передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі Щокін проти України).

Вказано, що Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що зміни до Закону № 1058-IV (зокрема щодо доповнення його статтею 114) внесено Законом № 2148-VIII від 3 жовтня 2017 року, тобто раніше ухвалення КСУ Рішення № 1-р/2020 від 23 січня 2020 року. Тому відсутні підстави стверджувати про повторне запровадження правового регулювання, яке КСУ раніше визнав неконституційним. При цьому рішення КСУ про визнання неконституційними та втрату чинності положеннями одного закону не тягне втрату чинності положеннями іншого закону, який не був предметом конституційного контролю.

Велика Палата Верховного Суду не вважає можливим надавати оцінку положенням Закону № 1058-IV щодо їх відповідності чи невідповідності Конституції України в межах цієї справи, оскільки, як зазначено вище, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-IV.

Також Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.

Отже, позивач має право на призначення пільгової пенсії за Списком № 2 з урахуванням того, що позивачу виповнилося 50 років, що відповідає критеріям для призначення пільгової пенсії відповідно до Списку № 2 та до п. "б" ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Стосовно вимоги позивача про зобов`язання відповідача призначити та виплатити пенсію, суд зазначає наступне.

Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вищевказана позовна вимога не підлягає задоволенню, оскільки вказані повноваження відносяться виключно до дискреційних повноважень суб`єкта владних повноважень.

Суд дійшов до висновку, що з метою ефективного захисту прав позивача необхідно визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 06.05.2026 року № 047350009569 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 2 ОСОБА_1 , та зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.05.2026 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах із зарахуванням до пільгового стажу періодів роботи з 17.01.1996р. по 08.08.2003р. з 28.12.2012р. по 20.02.2013р. з 25.02.2013р. по 15.04.2013р., з 01.10.2013р. по 15.04.2014р. з 15.10.2014р. по 15.04.2015р. з 15.10.2015р. по 07.04.2016р., з 13.10.2016р. по 03.04.2017р., з 15.10.2017р. по 11.04.2018р., з 15.10.2018р. по 08.04.2019р., з 27.10.2019р. по 12.04.2020р., з 21.10.2020р. по 14.04.2021р., з 12.10.2021р. по 10.04.2022р., з 26.10.2022р. по 13.04.2023р., з 25.10.2023р. по 28.03.2024р., з 01.11.2024р. по 25.03.2025р, відповідно до п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VІІІ.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У свою чергу, суд перевіряє, зокрема, чи діяв ПФУ обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 1 064,96 грн., що документально підтверджується квитанцією № 1434-4003-2789-0311 від 15.05.2026 року.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 532,48 грн. підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області за рахунок бюджетних асигнувань.

У зв`язку з перебуванням головуючого судді у період з 15.07.2026 року по 31.07.2026 року у щорічній відпустці, розгляд справи здійснено 03.08.2026 року.

Керуючись ст. ст. 9, 72-77, 90, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ПН НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88000, Закарпатська обл., м.Ужгород, площа Народна, буд.4, ІК в ЄДРПОУ 20453063) про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 06.05.2026 року № 047350009569 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 2 ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати до пільгового стажу роботи по Списку № 2 ОСОБА_1 за професією машиніст (кочегар) котельні з повним робочим днем періоди роботи: з 17.01.1996р. по 08.08.2003р. з 28.12.2012р. по 20.02.2013р. з 25.02.2013р. по 15.04.2013р., з 01.10.2013р. по 15.04.2014р. з 15.10.2014р. по 15.04.2015р. з 15.10.2015р. по 07.04.2016р., з 13.10.2016р. по 03.04.2017р., з 15.10.2017р. по 11.04.2018р., з 15.10.2018р. по 08.04.2019р., з 27.10.2019р. по 12.04.2020р., з 21.10.2020р. по 14.04.2021р., з 12.10.2021р. по 10.04.2022р., з 26.10.2022р. по 13.04.2023р., з 25.10.2023р. по 28.03.2024р., з 01.11.2024р. по 25.03.2025р.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.05.2026 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VІІІ.

В задоволенні іншої частини вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88000, Закарпатська обл., м.Ужгород, площа Народна, буд.4, ІК в ЄДРПОУ 20453063) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ПН НОМЕР_1 ) понесені судові витрати з оплати судового збору в сумі 532,48 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Е.О. Юрков