Рішення № 138684556, 31.07.2026, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2026 року ЛуцькСправа № 140/5857/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - ГУ ПФУ у Вінницькій області) про визнання протиправним та скасування рішення від 11 березня 2026 року №033050012370 щодо відмови у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року №1058-ІV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон №1058-ІV) з урахуванням періоду навчання та роботи з 01 вересня 1982 року по 18 березня 1987 року; зобов`язання провести з 05 листопада 2025 року призначення та виплату пенсії за віком відповідно до вказаного Закону, зарахувавши до страхового стажу періоди навчання та роботи з 01 вересня 1982 року по 18 березня 1987 року.

В обґрунтування позову позивач вказала, що отримує пенсію за віком з 05 листопада 2025 року. Однак при призначенні пенсії до страхового стажу не було включено період навчання з 01 вересня 1982 року по 23 липня 1983 року та період роботи з 19 травня 1983 року по 18 березня 1987 року в Республіці Білорусь. 03 березня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до територіального органу Пенсійного фонду із заявою про включення зазначених періодів до стажу. Проте рішенням ГУ ПФУ у Вінницькій області від 11 березня 2026 року №033050012370 у задоволенні заяви відмовлено.

Позивач вважає рішення ГУ ПФУ у Вінницькій області протиправним. ОСОБА_1 зазначила, що Республіка Білорусь та Україна були учасником Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, а тому спірні періоди підлягають зарахуванню до стажу роботи відповідно до норм міжнародних договорів, які були чинними на той час.

З урахуванням наведеного позивач просила позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 13 травня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).

У відзиві на позовну заяву (а.с.19-24) відповідач позовні вимоги заперечив та у їх задоволенні просив відмовити повністю, зазначивши, що за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 03 березня 2026 року прийнято рішення від 11 березня 2026 року №033050012370 про відмову у перерахунку пенсії. Так за доданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи з 19 травня 1983 року по 18 березня 1987 року та період навчання з 01 вересня 1982 року по 23 липня 1983 року в Республіці Білорусь у зв`язку з припиненням з 23 грудня 2023 року дії Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Білорусь про гарантії прав громадян в галузі пенсійного забезпечення від 14 грудня 1995 року, а з 19 червня 2023 року - також Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, з якої Україна вийшла.

Інші заяви по суті справи від сторін не надходили.

Дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини.

Позивач ОСОБА_1 з 20 травня 2025 року є отримувачем пенсії за віком; при обчисленні розміру пенсії враховано страховий стаж 38 років 03 місяці 11 днів, що підтверджується розрахунком стажу (форма РС-право) (а.с.8) та рішенням №033050012370 (а.с.9).

03 березня 2026 року позивач звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про допризначення пенсії (перерахунок), у якій просила зарахувати до страхового стажу періоду роботи з 19 травня 1983 року по 18 березня 1987 року та період навчання з 01 вересня 1982 року по 18 березня 1987 року в Республіці Білорусь (а.с.30). У заяві ОСОБА_1 повідомила, що пенсія в іншій державі не призначалася.

Після реєстрації заяви та формування електронної пенсійної справи працівниками ГУ ПФУ у Волинській області заява позивача відповідно до принципу екстериторіальності була розглянута ГУ ПФУ у Вінницькій області, рішенням якого від 11 березня 2026 року №033050012370 ОСОБА_1 відмовлено у перерахунку пенсії за віком. Вказано, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи з 19 травня 1983 року по 18 березня 1987 року за відомостями трудової книжки НОМЕР_1 від 19 травня 1983 року та період навчання з 01 вересня 1982 року по 23 липня 1983 року згідно з дипломом серії НОМЕР_2 від 23 липня 1983 року в Республіці Білорусь, оскільки з 23 грудня 2023 року припинено дію Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 14 грудня 1995 року. Як наслідок, до страхового стажу зараховуються лише періоди роботи (служби) на території Республіки Білорусь по 31 грудня 1991 року при умові документального підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат (а.с.27).

Предмет позову стосується оскарження рішення від 11 березня 2026 року №033050012370 щодо незарахування до страхового стажу періоду навчання та роботи з 01 вересня 1982 року по 18 березня 1987 року та непроведення перерахунку пенсії.

При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон №1058-IV.

Пунктом 1 частини першої статті 9 Закону №1058-ІV установлено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначається, зокрема, пенсія за віком.

Відповідно до статті 27 Закону №1058-ІV розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп х Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.

Отже, розмір пенсії за віком залежить від коефіцієнта страхового стажу.

У статті 26-1 Закону №1058-IV передбачено, що у разі відсутності необхідного страхового стажу, передбаченого частинами першою-третьою статті 26 цього Закону, для визначення права на призначення пенсії за віком включаються періоди роботи особи в іншій державі (за наявності) у календарному обчисленні, за умови зарахування таких періодів роботи до страхового стажу (стажу роботи) згідно із законодавством відповідної держави. Порядок підтвердження та зарахування таких періодів роботи до страхового стажу (стажу роботи) встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Як встановлено абзацом першим частини першої статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною другою статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).

За приписами частини першої статті 56 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-XII Про пенсійне забезпечення (далі Закон №1788-XII), який до набрання чинності Законом №1058-IV врегульовував відносини у сфері державного пенсійного забезпечення, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Відповідно до пункту д частини третьої статті 56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Згідно зі статтею 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Зазначеній нормі Закону №1788-XII відповідає пункт 1 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі Порядок №637, зі змінами). Відповідно до пункту 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

У пункті 8 Порядку №637 передбачено, що період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання. За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів

Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846; далі - Порядок №22-1, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1, зі змінами).

Згідно з підпунктом 2 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637. За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року №10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за №785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року №8-1), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу).

Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу (пункт 4.2 розділу IV Порядку №22-1).

Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії (частина п`ята статті 45 Закону №1058-IV).

Відповідно до пункту 4.7 розділу ІV Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Записами у трудовій книжці НОМЕР_1 (а.с.10) підтверджено, що позивач 19 травня 1983 року прийнята провідником вагонів на період виробничої практики (навчання в ПТУ-27 м. Бреста з 01 вересня 1982 року по 23 липня 1983 року); 25 липня 1983 року по закінченню виробничої практики переведена провідником вагонів; 18 березня 1987 року звільнена у зв`язку з переведенням у Ковельську вагонну ділянку.

Дипломом НОМЕР_2 підтверджено, що ОСОБА_2 (після укладення шлюбу ОСОБА_3 ) навчалася в Брестському технічному училищі №27 залізничного транспорту, до якого вступила 01 вересня 1982 року, а 23 липня 1983 року закінчила повний курс навчання (а.с.11).

Відмовляючи ОСОБА_1 у перерахунку пенсії, ГУ ПФУ у Вінницькій області виходило з того, що до страхового стажу не може бути зараховано період роботи з 19 травня 1983 року по 18 березня 1987 року та період навчання з 01 вересня 1982 року по 23 липня 1983 року в Республіці Білорусь; до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на території Республіки Білорусь по 31 грудня 1991 року за умови документального підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат за цей період.

Спір охоплено періодом з 01 вересня 1982 року по 23 липня 1983 року (навчання), який частково збігається із періодом роботи з 19 травня 1983 року по 18 березня 1987 року (тобто суцільним порядком період роботи та навчання становить з 01 вересня 1982 року по 18 березня 1987 року) за межами території України.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує, що відповідно до частини першої статті 24-1 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності за межами України зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, якщо це передбачено цим Законом або міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, зобов`язання за якою взяли на себе дев`ять держав учасниць Співдружності Незалежних держав, в тому числі Україна та Республіка Білорусь (далі - Угода).

Статтею 6 Угоди установлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Згідно зі статтею 11 Угоди необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.

При цьому пунктом 2 статті 13 Угоди обумовлено, що пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

На підставі постанови Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2022 року №1328 Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення Україна вийшла з Угоди (відповідно до інформації в листі Міністерства закордонних справ України від 29 грудня 2022 року №72/14-612-108210 Угода припинила свою дію для України 19 червня 2023 року).

Подібні норми щодо взаємного визнання стажу, набутого у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях сторін, були передбачені статтями 6, 12, 16 Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Білорусь про гарантії прав громадян в галузі пенсійного забезпечення від 14 грудня 1995 року, яку ратифіковано Законом України від 22 листопада 1996 року №546/96-ВР. Угоду денонсовано Законом від 29 травня 2023 року №3117-IX, а листом Міністерства закордонних справ від 15 серпня 2023 року №72/14-612/1-96203 повідомлено про припинення дії Угоди 23 грудня 2023 року.

Суд наголошує, що права, набуті ОСОБА_1 до ухвалення відповідних рішень про припинення дії міжнародних угод, не є підставою для відмови в обчисленні стажу, оскільки як стаття 13 Угоди від 13 березня 1992 року, так і стаття 16 Угоди від 14 грудня 1995 року, прямо передбачають, що набуті права громадян не втрачають своєї сили в разі денонсації Угоди. Тож за наявності чинних у період роботи на території інших держав положень міжнародної угоди, що передбачали відповідне право, особа не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні періоду роботи до страхового стажу. Інший підхід суперечить принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 18 листопада 2024 року у справі №340/4436/23, від 28 січня 2025 року у справі №620/3530/22.

Спірні періоди роботи і навчання позивача мали місце в колишній Білоруській РСР.

При вирішенні спірних правовідносин суд також враховує, що згідно з частиною другою статті 24-1 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року за межами України у республіках колишнього Союзу РСР зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, за умови нездійснення іншою державою пенсійних виплат таким особам за зазначені періоди. Порядок підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат визначається Кабінетом Міністрів України. У разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та органами пенсійного забезпечення іншої держави і неможливості документального підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди особа повідомляє про це органи Пенсійного фонду в заяві про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії.

Постановою Кабінету Міністрів України 16 травня 2025 року №562 Деякі питання обчислення страхового стажу затверджено Порядок підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат особам, які проживають в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР для зарахування їх до страхового стажу (далі - Порядок №562/1) та Порядок підтвердження та зарахування періодів роботи особи в іншій державі до страхового стажу (стажу роботи) для визначення права на призначення пенсії за віком (далі - Порядок №562/2).

Відповідно до пункту 1 Порядку №562/1 він визначає механізм підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат особам, які проживають в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР для зарахування таких періодів трудової діяльності до страхового стажу, зокрема на пільгових умовах. У разі укладення міжнародного договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, періоди трудової діяльності особи в будь-якій республіці колишнього Союзу РСР (крім Української РСР) зараховуються до страхового стажу на умовах міжнародного договору.

У цьому Порядку термін інші держави означає держави з числа республік колишнього Союзу РСР, до яких належить і Білоруська РСР (пункт 2 Порядку №562/1).

За змістом пункту 3 Порядку №562/1 у разі коли в документах, що подаються особою до територіального органу Пенсійного фонду України для призначення пенсії, зазначено періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР, у заяві про призначення пенсії така особа зазначає інформацію про те, що вона отримує або не отримує пенсійні виплати в інших державах.

За приписами абзаців першого - третього пункту 4 Порядку №562/1 у разі коли у заяві про призначення пенсії особа зазначила інформацію про те, що вона не отримує пенсійні виплати в іншій державі, особа додає до заяви про призначення пенсії документи, видані органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в іншій державі, які підтверджують факт неотримання таких виплат;

у разі відсутності документів про неотримання в іншій державі пенсійних виплат особа зазначає причини неможливості їх отримання та може звернутися до територіального органу Пенсійного фонду України за допомогою в поданні до іншої держави запиту щодо відповідних документів;

до надходження відповідних документів до територіального органу Пенсійного фонду України пенсія особі обчислюється без урахування періодів трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР, крім випадків відсутності можливості здійснення обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та органами пенсійного забезпечення іншої держави та документального підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди.

У той же час, як обумовлено абзацом шостим пункту 4 Порядку №562/1, якщо відсутня можливість здійснення обміну інформацією між територіальним органом Пенсійного фонду України та органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в іншій державі (міжнародне співробітництво між органами пенсійного забезпечення України та органами пенсійного забезпечення іншої держави не налагоджувалося чи не отримано відповіді на запит МЗС протягом 45 днів з дати його надсилання до іншої держави та органу, що здійснює пенсійне забезпечення в іншій державі), до появи можливості здійснення такого обміну/отримання підтвердних документів про нездійснення іншою державою пенсійних виплат особі, яка проживає в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року за межами України в республіках колишнього Союзу РСР, пенсія особі обчислюється з урахуванням періодів роботи в республіках колишнього Союзу РСР. У такому разі в заяві про призначення пенсії особа зазначає інформацію про те, що вона не отримує пенсійних виплат у відповідній державі та не може документально підтвердити нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди.

У заяві від 03 березня 2026 року позивач повідомляла, що не отримує пенсійних виплат в іншій державі (а.с.30).

15 серпня 2025 року ГУ ПФУ у Волинській області звернулося із листом до Міністерства закордонних справ про направлення запиту до Республіки Білорусь про здійснення/нездійснення пенсійних виплат за період трудової діяльності за період до 01 січня 1992 року (а.с.29).

Суд зауважує, що Порядок №562/1 покладає обов`язок щодо отримання інформації про нездійснення іншою державою пенсійних виплат особам, які проживають в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року, саме на органи Пенсійного фонду України, а не на осіб, які мають право на призначення пенсії. Тому відсутність підтвердження від органів, що здійснюють пенсійне забезпечення в Республіці Білорусі, про неотримання ОСОБА_1 пенсії не може бути безумовною підставою для відмови у зарахуванні страхового стажу.

Факт роботи позивача у заявлений позивачем за межами України (в республіці колишнього Союзу РСР) період підтверджується трудовою книжкою серії НОМЕР_1 , копія якої наявна в матеріалах справи та дійсність якої не ставиться під сумнів відповідачем. Отже, Україна має виконувати виконує зобов`язання за міжнародними угодами перед своїми громадянами, які набули права до денонсації таких договорів.

При цьому до страхового стажу позивача підлягає зарахуванню також період навчання з 01 вересня 1982 року по 18 травня 1983 року в Білоруській РСР на підставі внутрішнього законодавства України, зокрема, підпункту д частини третьої статті 56 Закону №1788-XII. У цьому разі згідно з пунктом 8 Порядку №637 диплом серії НОМЕР_2 від 23 липня 1983 року, який містить відомості про період навчання, є належним доказом.

З огляду на викладене суд вважає, що у відповідача не було обґрунтованих підстав для незарахування позивачці до страхового стажу періоду навчання з 01 вересня 1982 року по 18 травня 1983 року згідно з дипломом та періоду роботи з 19 травня 1983 року по 18 березня 1987 року за відомостями трудової книжки (а.с.14).

Перевіривши фактичну та юридичну обґрунтованість доводів сторін, суд дійшов висновку, що рішення ГУ ПФУ у Вінницькій області від 11 березня 2026 року №033050012370 не відповідає аналізованим нормам законодавства, яке регулює спірні правовідносини, порушує право ОСОБА_1 на соціальний захист, тому його належить визнати протиправним та скасувати.

Частиною четвертою статті 45 Закону №1058-IV визначено строки проведення перерахунку раніше призначених пенсій: з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.

Судом враховано, що позивач не оскаржувала дії органу Пенсійного фонду, який призначав пенсію, а звернулася з новою заявою 03 березня 2026 року. Оскільки перерахунок пенсії ініційований позивачем, то у такому разі застосовуються положення частини четвертої статті 45 Закону №1058-IV і перерахунок має бути проведений з 01 березня 2026 року.

Отже, суд задовольняє позов частково.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач сплатила судовий збір у сумі 1331,20 грн, що підтверджується квитанцією від 03 травня 2026 року, випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету (а.с.4, 15).

І хоч позов задоволено частково, проте на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір у сумі 1331,20 грн, що сплачений за одну вимогу немайнового характеру (основною є вимога про визнання протиправним та скасування рішення, тоді як вимога зобов`язального характеру є похідною).

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21005, Вінницька область, місто Вінниця, вулиця Зодчих, будинок 22, ідентифікаційний код юридичної особи 13322403) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 11 березня 2026 року №033050012370.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи та навчання з 01 вересня 1982 року по 18 березня 1987 року та здійснити перерахунок та виплату пенсії (з урахуванням виплачених сум) з 01 березня 2026 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області судові витрати у сумі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна грн 20 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ж.В. Каленюк