Рішення № 138684555, 31.07.2026, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2026 року ЛуцькСправа № 140/5606/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області) про визнання протиправним та скасування рішення від 27 березня 2026 року №032950008637; зобов`язання призначити пенсію за віком відповідно до частини другої статті 26 Закону України від 09 березня 2003 року №1058-ІV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон №1058-ІV) з моменту виникнення права на пенсію, зарахувавши до страхового стажу період проходження військової служби з 16 квітня 1981 року по 10 травня 1983 року згідно з військовим квитком серії НОМЕР_1 від 16 квітня 1981 року, а також періоди роботи з 06 грудня 1983 року по 13 лютого 1985 року та з 19 березня 1985 року по 29 березня 1996 року на підставі трудової книжки серії НОМЕР_2 від 10 грудня 1983 року.

В обґрунтування позову позивач вказав, що 19 березня 2026 року до територіального органу Пенсійного фонду України за місцем проживання - до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі ГУ ПФУ у Волинській області) подав заяву про призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV. За результатами розгляду поданих документів ГУ ПФУ в Дніпропетровській області рішенням від 27 березня 2026 року №032950008637 відмовило йому у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. При цьому відповідач до страхового стажу не зарахував періоди роботи з 06 грудня 1983 року по 13 лютого 1985 року та з 19 березня 1985 року по 29 березня 1996 року, а також період проходження військової служби з 16 квітня 1981 року по 10 травня 1983 року.

Позивач вважає рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області протиправним, оскільки записи у трудовій книжці підтверджують його трудову діяльність у спірні періоди в Республіці Білорусь, яка, як і Україна, були учасником Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, а тому спірні періоди підлягають зарахуванню до стажу роботи відповідно до норм міжнародних договорів, чинних у вказані періоди. Також підлягає зарахуванню до страхового стажу підтверджений записами у військовому квитку період проходження військової служби з 16 квітня 1981 року по 10 травня 1983 року. З урахуванням таких періодів виконуються умови набуття права на пенсію у віці 63 роки наявність стажу не менше 23 роки.

З урахуванням наведеного позивач просив позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 11 травня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).

Відповідач, отримавши ухвалу про відкриття провадження (а.с.17), відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не подав.

Дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини.

19 березня 2026 року позивач ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії за віком.

Після реєстрації заяви та формування електронної пенсійної справи працівниками ГУ ПФУ у Волинській області заява позивача відповідно до принципу екстериторіальності була розглянута ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, рішенням якого від 27 березня 2026 року №032950008637 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком по досягненню віку 63 роки через відсутність необхідного страхового стажу - 23 роки. До страхового стажу не зараховано:

період навчання з 17 листопада 1980 року по 19 жовтня 1981 року згідно з довідкою від 14 лютого 2023 року №30;

період роботи в колгоспі імені Леніна з 1978 року по 1980 рік згідно з довідкою від 16 лютого 2023 року №46/0126;

періоди роботи з 06 грудня 1983 року по 13 лютого 1985 року, з 19 березня 1985 року по 29 березня 1996 року в Республіці Білорусь у зв`язку з припиненням угоди з Республікою Білорусь з 23 грудня 2023 року;

період проходження військової служби з 16 квітня 1981 року по 10 травня 1983 року в Республіці Білорусь у зв`язку з припиненням угоди з Республікою Білорусь з 23 грудня 2023 року;

період роботи з 19 червня 1996 року по 12 лютого 2002 року, оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні нарахування та сплата єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Незгода позивача із відмовою у призначенні пенсії за віком та незарахування до страхового стажу періодів роботи з 06 грудня 1983 року по 13 лютого 1985 року, з 19 березня 1985 року по 29 березня 1996 року та періоду проходження строкової військової служби з 10 листопада 1980 року по 21 грудня 1982 року стала підставою для звернення до суду із цим позовом; незарахування до страхового стажу інших періодів не оскаржується.

При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закон №1058-ІV визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 8 Закону №1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Пунктом 1 частини першої статті 9 Закону №1058-ІV визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначається, зокрема, пенсія за віком.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 01 січня 2018 року, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.

За приписами частини другої статті 26 Закону №1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 23 до 33 років.

Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії (абзац другий частини четвертої статті 26 Закону №1058-IV).

Отже, норми Закону №1058-IV умовами для призначення пенсії за віком визначають не лише вік, а й наявність відповідного страхового стажу на час досягнення віку.

У статті 26-1 Закону №1058-IV передбачено, що у разі відсутності необхідного страхового стажу, передбаченого частинами першою-третьою статті 26 цього Закону, для визначення права на призначення пенсії за віком включаються періоди роботи особи в іншій державі (за наявності) у календарному обчисленні, за умови зарахування таких періодів роботи до страхового стажу (стажу роботи) згідно із законодавством відповідної держави. Порядок підтвердження та зарахування таких періодів роботи до страхового стажу (стажу роботи) встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Як встановлено абзацом першим частини першої статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною другою статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).

За приписами частини першої статті 56 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-XII Про пенсійне забезпечення (далі Закон №1788-XII), який до набрання чинності Законом №1058-IV врегульовував відносини у сфері державного пенсійного забезпечення, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Відповідно до пункту в частини третьої статті 56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується також: військова служба та перебування в партизанських загонах і з`єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби.

Згідно зі статтею 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Зазначеній нормі Закону №1788-XII відповідає пункт 1 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі Порядок №637, зі змінами). Відповідно до пункту 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

Відповідно до пункту 6 Порядку №637 для підтвердження військової служби, служби цивільного захисту, служби в органах державної безпеки, розвідувальних органах, Держспецзв`язку приймаються, зокрема військові квитки.

Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846; далі - Порядок №22-1, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1, зі змінами).

Згідно з підпунктом 2 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637. За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року №10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за №785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року №8-1), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу).

Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу (пункт 4.2 розділу IV Порядку №22-1).

Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії (частина п`ята статті 45 Закону №1058-IV).

Відповідно до пункту 4.7 розділу ІV Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Записами у трудовій книжці НОМЕР_2 (а.с.9) підтверджено, що позивач 06 грудня 1983 року прийнятий на роботу слюсарем по ремонту сільськогосподарських машин третього розряду в Іванівське міжрайонне виробниче об`єднання з виробничо-технічного забезпечення сільського господарства та 13 лютого 1985 року був звільнений за власним бажанням; 19 березня 1985 року був прийнятий на роботу електрозварником Міжколгоспного підприємства Боровіца по виробництву свинини та 29 березня 1996 року був звільнений за власним бажанням.

Відповідно до записів у військовому квитку НОМЕР_1 ОСОБА_1 був призваний для проходження строкової військової служби 16 квітня 1981 року та звільнений в запас 10 травня 1983 року (а.с.10).

Спірний період роботи мав місце на за межами території України.

Відмовляючи ОСОБА_1 у призначенні пенсії, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області виходило з того, що до страхового стажу не може бути зараховано періоди роботи з 06 грудня 1983 року по 13 лютого 1985 року, з 19 березня 1985 року по 29 березня 1996 року та період проходження військової служби з 16 квітня 1981 року по 10 травня 1983 року в Республіці Білорусь, з якою в України відсутні чинні міжнародні договори щодо пенсійного забезпечення.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує, що відповідно до частини першої статті 24-1 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності за межами України зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, якщо це передбачено цим Законом або міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, зобов`язання за якою взяли на себе дев`ять держав учасниць Співдружності Незалежних держав, в тому числі Україна та Республіка Білорусь (далі - Угода).

Статтею 6 Угоди установлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Згідно зі статтею 11 Угоди необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.

При цьому пунктом 2 статті 13 Угоди обумовлено, що пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

На підставі постанови Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2022 року №1328 Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення Україна вийшла з Угоди (відповідно до інформації в листі Міністерства закордонних справ України від 29 грудня 2022 року №72/14-612-108210 Угода припинила свою дію для України 19 червня 2023 року).

Подібні норми щодо взаємного визнання стажу, набутого у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях сторін, були передбачені статтями 6, 12, 16 Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Білорусь про гарантії прав громадян в галузі пенсійного забезпечення від 14 грудня 1995 року, яку ратифіковано Законом України від 22 листопада 1996 року №546/96-ВР. Угоду денонсовано Законом від 29 травня 2023 року №3117-IX, а листом Міністерства закордонних справ від 15 серпня 2023 року №72/14-612/1-96203 повідомлено про припинення дії Угоди 23 грудня 2023 року.

Суд наголошує, що права, набуті ОСОБА_1 до ухвалення відповідних рішень про припинення дії міжнародних угод, не є підставою для відмови в обчисленні стажу, оскільки як стаття 13 Угоди від 13 березня 1992 року, так і стаття 16 Угоди від 14 грудня 1995 року, прямо передбачають, що набуті права громадян не втрачають своєї сили в разі денонсації Угоди.

Тож за наявності чинних у період роботи на території інших держав положень міжнародної угоди, що передбачали відповідне право, особа не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні періоду роботи до страхового стажу. Інший підхід суперечить принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 18 листопада 2024 року у справі №340/4436/23, від 28 січня 2025 року у справі №620/3530/22.

При вирішенні спірних правовідносин суд також враховує, що згідно з частиною другою статті 24-1 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року за межами України у республіках колишнього Союзу РСР зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, за умови нездійснення іншою державою пенсійних виплат таким особам за зазначені періоди. Порядок підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат визначається Кабінетом Міністрів України. У разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та органами пенсійного забезпечення іншої держави і неможливості документального підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди особа повідомляє про це органи Пенсійного фонду в заяві про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії.

Постановою Кабінету Міністрів України 16 травня 2025 року №562 Деякі питання обчислення страхового стажу затверджено Порядок підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат особам, які проживають в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР для зарахування їх до страхового стажу (далі - Порядок №562/1) та Порядок підтвердження та зарахування періодів роботи особи в іншій державі до страхового стажу (стажу роботи) для визначення права на призначення пенсії за віком (далі - Порядок №562/2).

Відповідно до пункту 1 Порядку №562/1 він визначає механізм підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат особам, які проживають в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР для зарахування таких періодів трудової діяльності до страхового стажу, зокрема на пільгових умовах. У разі укладення міжнародного договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, періоди трудової діяльності особи в будь-якій республіці колишнього Союзу РСР (крім Української РСР) зараховуються до страхового стажу на умовах міжнародного договору.

У цьому Порядку термін інші держави означає держави з числа республік колишнього Союзу РСР, до яких належить і Білоруська РСР (пункт 2 Порядку №562/1).

За змістом пункту 3 Порядку №562/1 у разі коли в документах, що подаються особою до територіального органу Пенсійного фонду України для призначення пенсії, зазначено періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР, у заяві про призначення пенсії така особа зазначає інформацію про те, що вона отримує або не отримує пенсійні виплати в інших державах.

За приписами абзаців першого - третього пункту 4 Порядку №562/1 у разі коли у заяві про призначення пенсії особа зазначила інформацію про те, що вона не отримує пенсійні виплати в іншій державі, особа додає до заяви про призначення пенсії документи, видані органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в іншій державі, які підтверджують факт неотримання таких виплат;

у разі відсутності документів про неотримання в іншій державі пенсійних виплат особа зазначає причини неможливості їх отримання та може звернутися до територіального органу Пенсійного фонду України за допомогою в поданні до іншої держави запиту щодо відповідних документів;

до надходження відповідних документів до територіального органу Пенсійного фонду України пенсія особі обчислюється без урахування періодів трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР, крім випадків відсутності можливості здійснення обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та органами пенсійного забезпечення іншої держави та документального підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди.

У той же час, як обумовлено абзацом шостим пункту 4 Порядку №562/1, якщо відсутня можливість здійснення обміну інформацією між територіальним органом Пенсійного фонду України та органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в іншій державі (міжнародне співробітництво між органами пенсійного забезпечення України та органами пенсійного забезпечення іншої держави не налагоджувалося чи не отримано відповіді на запит МЗС протягом 45 днів з дати його надсилання до іншої держави та органу, що здійснює пенсійне забезпечення в іншій державі), до появи можливості здійснення такого обміну/отримання підтвердних документів про нездійснення іншою державою пенсійних виплат особі, яка проживає в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року за межами України в республіках колишнього Союзу РСР, пенсія особі обчислюється з урахуванням періодів роботи в республіках колишнього Союзу РСР. У такому разі в заяві про призначення пенсії особа зазначає інформацію про те, що вона не отримує пенсійних виплат у відповідній державі та не може документально підтвердити нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди.

Пенсійним органом не надано доказів того, що заява про призначення пенсії не містить інформації про неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення Республіки Білорусь, тоді як за приписами Порядку №562/1 обов`язок щодо отримання інформації про нездійснення іншою державою пенсійних виплат особам, які проживають в Україні, за періоди трудової діяльності до 01 січня 1992 року, покладається саме на органи Пенсійного фонду України, а не на осіб, які мають право на призначення пенсії.

Відсутність можливості здійснення обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та органами пенсійного забезпечення іншої держави та документального підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди не може позбавляти особу набутих прав на території республіки колишнього Союзу РСР. Так само не є виною пенсіонера розірвання дипломатичних чи поштових відносин, а також денонсація угод не можуть звужувати або скасовувати законні права громадянина, які він уже набув під час роботи 30 років тому. Належним чином оформлена трудова книжка повністю підтверджує цей період роботи відповідно до Порядку №637.

Верховний Суд у постанові від 28 січня 2025 року у справі №620/3530/22 виснував, що відсутність інформації про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду (у наведеній справі - російської федерації) та неможливість їх підтвердження не може бути підставою для відмови у зарахуванні до страхового стажу для призначення пенсії стажу роботи, який підтверджений належними доказами, зокрема, записами трудової книжки.

Пенсійний орган, аналізуючи надані особою документи, перш за все має виходити з їх змісту, а не лише суто з форми, адже органи Пенсійного фонду, переслідуючи в цілому законну мету попередження зловживання громадянами своїми правами та запобігання необґрунтованому призначенню пенсії, при виконанні своїх повноважень повинні діяти обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та пропорційно, як це передбачено частиною другою статті 2 КАС України, з тим, щоб не створювати штучних і необґрунтованих перешкод для реалізації особами їх прав.

Підсумовуючи наведене, суд вважає протиправним незарахування позивачу до стажу роботи періодів роботи згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_2 з 06 грудня 1983 року по 13 лютого 1985 року, з 19 березня 1985 року по 29 березня 1996 року.

При цьому до страхового стажу позивача підлягає зарахуванню також період проходження строкової військової служби з 16 квітня 1981 року по 10 травня 1983 року. Військова служба незалежно від місця проходження служби (Білоруська РСР, як і Українська РСР, входили на той час до Союзу РСР) зараховується на підставі внутрішнього законодавства України, зокрема, підпункту в частини третьої статті 56 Закону №1788-XII. Згідно з пунктом 6 Порядку №637 для підтвердження військової служби приймаються військові квитки і позивач надав військовий квиток серії НОМЕР_1 (а.с.10).

Перевіривши фактичну та юридичну обґрунтованість доводів сторін, суд дійшов висновку, що рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 27 березня 2026 року №032950008637 не відповідає аналізованим нормам законодавства, яке регулює спірні правовідносини, порушує право ОСОБА_1 на соціальний захист, тому його належить визнати протиправним та скасувати.

При вирішенні позовних вимог зобов`язального характеру суд враховує, що ОСОБА_1 на момент звернення із заявою (19 березня 2026 року) мав 62 роки 11 місяців; за наявності безспірного страхового стажу (12 років 01 місяць 6 днів) та періодів роботи та військової служби, які підлягають зарахуванню з урахуванням наведених вище висновків суду (понад 14 років), очевидним є виконання умови про страховий стаж - не менше 23 роки.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

За змістом рішення позивач із заявою звернувся 19 березня 2026 року, а 63 роки йому виповнилося 11 квітня 2026 року.

Таким чином, для повного захисту прав позивача необхідно зобов`язати відповідача призначити пенсію за віком з 12 квітня 2026 року, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 06 грудня 1983 року по 13 лютого 1985 року, з 19 березня 1985 року по 29 березня 1996 року та період проходження строкової військової служби з 16 квітня 1981 року по 10 травня 1983 року.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач сплатив судовий збір у сумі 1331,20 грн, що підтверджується квитанцією від 01 травня 2026 року, випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету (а.с.4, 14).

Оскільки суд задовольняє позов, то на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Дніпропетровській області необхідно стягнути судові витрати у сумі 1331,20 грн.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Набережна Перемоги, будинок 26, ідентифікаційний код юридичної особи 21910427) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 27 березня 2026 року №032950008637.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з 12 квітня 2026 року, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 06 грудня 1983 року по 13 лютого 1985 року, з 19 березня 1985 року по 29 березня 1996 року та період військової служби з 16 квітня 1981 року по 10 травня 1983 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області судові витрати у сумі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна грн 20 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ж.В. Каленюк