Ухвала суду № 138683848, 03.08.2026, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

пр. № 1-кп/759/341/26

ун. № 759/23115/23

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2026 року місто Київ

Святошинський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду під час судового розгляду кримінального провадження №12023100080004184 від 06.11.2023 відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

клопотання прокурора про закриття кримінального провадження на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку із втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до обвинувального акта, ОСОБА_3 , не маючи офіційного місця роботи, а також відчуваючи потребу в грошових коштах, усвідомлюючи що в країні введено воєнний стан, вирішив таємно викрасти чуже майно, що належить ТОВ «АЛЬВАР», з метою обернення його на свою користь та особистого збагачення.

Так, 05.11.2023 приблизно о 17 годині 05 хвилин ОСОБА_3 , перебуваючи в приміщенні магазину «Експрес», розташованого за адресою: м.Київ бульв. Академіка

Вернадського, 79, з метою виконання свого злочинного умислу, спрямованого на

заволодіння чужим майном, користуючись тим, що його дії не викликають підозри в оточуючих, підійшов до полиці з алкогольними напоями та взяв пляшку коньяку VS

40% «Hennessy» 0.5л, що належить ТОВ «АЛЬВАР», вартістю 1148 грн.72 коп., сховав під куртку в яку був одягнений після чого направився до виходу з приміщення вказаного магазину.

В той же день, приблизно о 17 годині 10 хвилин, ОСОБА_3 , пішки прослідував до станції метро «Житомирська», розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим завдав ТОВ «АЛЬВАР», майнової шкоди на суму 1148 грн. 72 коп.

Дії ОСОБА_3 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна, тобто крадіжка, вчинена в умовах воєнного стану.

У судовому засіданні прокурор заявила клопотання про закриття кримінального провадження на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, посилаючись на те, що після набрання чинності Законом України №3886-IX від 18.07.2024 змінився розмір вартості викраденого майна, з якого настає кримінальна відповідальність за крадіжку. Зазначила, що загальна вартість майна, яке є предметом кримінального правопорушення, становить 1148 грн. 72 коп.

Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав клопотання прокурора та зазначив, що не заперечує проти закриття кримінального провадження з цієї підстави.

Судом роз`яснено обвинуваченому ОСОБА_3 , що закриття кримінального провадження на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України не є реабілітуючою підставою, а тому він має право заперечувати проти такого закриття та вимагати продовження судового розгляду в загальному порядку.

Обвинувачений ОСОБА_3 зазначив, що йому зрозумілі правові наслідки закриття кримінального провадження з цієї підстави, він не заперечує проти закриття провадження та не наполягає на продовженні судового розгляду.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши клопотання захисника, матеріали кримінального провадження в межах питання, яке вирішується, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається у разі, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.

Згідно з ч. 3 ст. 479-2 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, суд зупиняє судовий розгляд і запитує згоду обвинуваченого на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України. Суд закриває кримінальне провадження на цій підставі, якщо обвинувачений проти цього не заперечує.

Отже, для закриття кримінального провадження на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України під час судового розгляду необхідним є встановлення таких умов: наявність законодавчих змін, унаслідок яких діяння втратило кримінальну протиправність; поширення таких змін на діяння, інкриміноване обвинуваченому; відсутність заперечень обвинуваченого проти закриття кримінального провадження; роз`яснення обвинуваченому права на продовження судового розгляду.

Судом встановлено, що зазначені умови у цьому кримінальному провадженні наявні.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 КК України кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

Водночас, відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

За змістом ч. 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію в часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності.

Закон України №3886-IX від 18.07.2024, який набрав чинності 09.08.2024, змінив законодавче регулювання відповідальності за дрібне викрадення чужого майна, зокрема шляхом викладення ст. 51 КУпАП у новій редакції та підвищення межі вартості майна, за якої діяння відмежовується від кримінально караної крадіжки.

З огляду на положення ч. 6 ст. 3 КК України, за якою зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися, зокрема, законами про внесення змін до кримінального процесуального законодавства та законодавства про адміністративні правопорушення, такі зміни мають кримінально-правове значення у випадках, коли вони впливають на межу кримінальної протиправності діяння.

Отже, зміни до ст. 51 КУпАП щодо визначення межі дрібного викрадення чужого майна фактично змінили межу кримінальної відповідальності за крадіжку, передбачену ст. 185 КК України, а тому є такими, що поліпшують становище особи та мають зворотну дію в часі відповідно до ст. 58 Конституції України та ст. 5 КК України.

Станом на 2023 рік розмір вартості викраденого майна, з якого настає кримінальна відповідальність за ст. 185 КК України, становив 2 684 грн.

Як встановлено судом, загальна вартість майна, яке є предметом кримінального правопорушення, становить 1148 грн. 72 коп.

Таким чином, загальна вартість майна, яке інкримінується ОСОБА_3 як предмет крадіжки, є меншою за межу кримінальної відповідальності, встановлену для 2023 року.

За таких обставин, інкриміноване ОСОБА_3 діяння, яке на момент його вчинення органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 4 ст. 185 КК України, після набрання чинності Законом №3886-IX втратило ознаку кримінальної протиправності у зв`язку з тим, що вартість викраденого майна не досягає мінімального порогу кримінальної відповідальності за крадіжку.

При цьому, кваліфікуюча ознака вчинення діяння в умовах воєнного стану сама по собі не усуває необхідності встановлення кримінально значущої вартості викраденого майна, оскільки предметом кримінально караної крадіжки за ст. 185 КК України може бути лише таке викрадення чужого майна, яке за вартісним критерієм не віднесене законом до адміністративного правопорушення.

Тобто за встановлених судом обставин діяння, інкриміноване ОСОБА_3 , у зв`язку зі зміною законодавства підлягає оцінці не як кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, а як діяння, кримінальна протиправність якого усунена законом, що поліпшує становище особи.

Суд також враховує, що обвинувачений ОСОБА_3 після роз`яснення йому правових наслідків закриття кримінального провадження з нереабілітуючої підстави не заперечував проти такого закриття, не наполягав на продовженні судового розгляду та підтримав клопотання прокурора.

За таких обставин суд дійшов висновку, що клопотання прокурора є обґрунтованим та підлягає задоволенню, а кримінальне провадження відносно ОСОБА_3 за ч. 4 ст. 185 КК України підлягає закриттю на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Крім того, у матеріалах справи наявний цивільний позов ТОВ «АЛЬВАР» до ОСОБА_3 про відшкодування завданої матеріальної шкоди у розмірі 1148,72 грн.

Відповідно до ст. 129 КПК суд наділений правом вирішення цивільного позову у кримінальному провадженні лише при ухваленні вироку або постановленні ухвали про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру. Тому, у випадку закриття кримінального провадження, цивільний позов у кримінальному провадженні не підлягає вирішенню по суті, а вимоги потерпілого можуть бути вирішені в порядку цивільного судочинства.

Суд роз`яснює право потерпілої сторони звернутися до суду з позовом про відшкодування матеріальної та моральної шкоди в порядку цивільного судочинства, оскільки дане кримінальне провадження підлягає закриттю, з цих підстав цивільний позов залишається без розгляду.

Питання щодо речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. 58 Конституції України, ст.ст. 3, 4, 5 КК України, п. 4-1 ч. 1 ст. 284, ст.ст. 100, 370-372, 376, 479-2 КПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора - задовольнити.

Кримінальне провадження №12023100080004184 від 06.11.2023, відносно ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України - закрити на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку із втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність інкримінованого діяння.

Цивільний позов ТОВ «АЛЬВАР» до ОСОБА_3 про відшкодування завданої матеріальної шкоди у розмірі 1148, 72 грн. - залишити без розгляду.

Роз`яснити положення ч. 7 ст. 128 КПК України, відповідно до якої особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

Речові докази:

- диск (DVD-R) з відеозаписами з камер відеоспостереження, встановлених в приміщенні магазину «Експрес», який зберігається у матеріалах кримінального провадження - залишити у матеріалах кримінального провадження.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Святошинський районний суд м. Києва протягом семи днів з дня її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1