Рішення № 138683528, 31.07.2026, Оболонський районний суд міста Києва

31.07.2026 Справа № 756/12611/23

Справа № 756/12611/23

Провадження № 2/756/118/26

РІШЕННЯ

Іменем України

31 липня 2026 року м. Київ

Оболонський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Діденка Є.В.,

за участю секретаря - Павлишина О.О.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

відповідача - ОСОБА_3 ,

представника відповідача - ОСОБА_4 ,

перекладача - Василенко Л.І.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей Макарівської селищної ради про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав, визначення місця проживання дитини, стягнення аліментів і додаткових витрат на дитину, та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 третя особа: Служба у справах дітей Макарівської селищної ради про визначення місця проживання дитини,

у с т а н о в и в:

у вересні 2023 року до суду надійшов позов, в якому позивач просить: відібрати у ОСОБА_3 малолітню ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та передати її на опікування діду - ОСОБА_1 ; стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дитини в розмірі частини доходів щомісячно.

Позов обґрунтований тим, що позивач є дідом малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка з народження проживає в його сім`ї. 10.06.2015 року дочка позивача ОСОБА_6 (на той час - ОСОБА_7 ) та відповідач ОСОБА_3 зареєстрували шлюб. Навесні 2016 року дочка позивача і відповідач переїхали проживати до позивача у квартиру в м. Києві. Разом проживали до літа 2017 року, після чого відповідач залишив сім`ю. ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась ОСОБА_8 . Відповідач про сім`ю не піклувався, всі необхідні для дитини речі купував позивач зі своєю дружиною. До дитини вночі вставали також позивач з дружиною, бо його дочка і відповідач сварились між собою і не хотіли цього робити. Фактично, позивач із дружиною виконували всі обов`язки по догляду за дитиною. Коли дитина вперше захворіла у віці двох місяців, дружина позивача була госпіталізована разом із дитиною, при цьому батьки дівчинки не були присутні в лікарні. В подальшому здоров`ям дитини та фінансовим забезпеченням повністю займались позивач з дружиною, водночас відповідач із дочкою позивача самоусунулись від виконання батьківських обов`язків. Відповідач пішов з сім`ї, коли дитині не було ще й року. Потім, він приїхав до неї на день народження, коли їй виповнився один рік. Згодом він ще приїздив декілька разів протягом шести місяців, а потім повністю зник із житті дитини. Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 15.05.2018 року з відповідача стягнуті аліменти на утримання дитини в розмірі 1500 грн. щомісячно, але це рішення відповідач добровільно не виконував. 31.12.2017 дружина позивача звільнилась із роботи, щоб доглядати дитину, а дочка позивача влаштувалась на роботу. Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 10.10.2018 року шлюб між дочкою позивача та відповідачем розірваний. В 2018 році позивач зареєстрував дитину до дитячого садочка, куди дитину водили дружина позивача і дочка по березень 2020 року., також дитина відвідувала розвивальні заняття. Потім через Covid вони з дитиною переїхали у м. Макарів Київської області. Так в лютому 2021 року ОСОБА_8 влаштували у дитячий садок, продовжували опікуватись її здоров`ям, оплачували додаткові заняття з англійської мови та інші гуртки. В серпні 2021 року разом з онукою відпочивали в м. Чорноморськ Одеської області, а з 06 по 12 лютого 2022 року відпочивали у Буковелі . Після початку повномасштабного вторгнення, 04.03.2022 вони виїхали в с. Яблунівка Івано-Франківської області, де перебували до 10.03.2022, а потім жили в с. Порохова Тернопільської області до 06.05.2022, а потім повернулись додому. Бучацькою міською радою Тернопільської області затверджений висновок від 31.03.2022 про підтвердження місця проживання дитини ОСОБА_8 та видано довідку. Водночас, відповідач дитиною навіть після повномасштабного вторгнення не цікавився. З вересня 2022 року ОСОБА_8 була влаштована до школи, відвідувала спортивні секції. З 07.08.2023 року по 17.08.2023 року разом з онукою відпочивали у м. Велятино Закарпатської області, де оздоровлювали дитину в термальних басейнах. У зв`язку із самоусунення відповідача від виконання обов`язків по вихованню дитини, дочка позивача в березні 2020 року звернулась до суду з позовом про позбавлення його батьківських прав. Заочним рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 17.09.2020 відповідач був позбавлений батьківських прав стосовно ОСОБА_8 . Однак, вказане рішення було скасовано ухвалою суду від 06.10.2021 р. і справа призначена до судового розгляду. Через окупацію м. Бердянськ, справа не було розглянута. У лютому 2021 року відповідач розпочав спілкування з нами шляхом телефонних повідомлень, хотів бачитись із дитиною. Після цього він декілька разів приїздив в ОСОБА_10 і бачився з ОСОБА_8 , жодних перешкод у спілкуванні йому не чинили, навпаки, хотіли, щоб відповідач почав цікавитись дитиною, щоб дитина не зростала з відчуттям, що батьки її покинули. Нажаль, зустрічі були нечастими, за останні 2 роки відповідач бачився з дочкою 7-8 разів. Крім того, дитині було важко спілкуватись із відповідачем, оскільки останній має вади слуху і мовлення. Під час зустрічей дитина гралась із ним 10-15 хвилин, а потім займалась своїми справами, не погоджувалась проводити більше 30 хвилин наодинці з відповідачем. Оскільки вік дитини наближався до шкільного, обидва баків дитини не приділяли їй увагу, не виховували, а всім займались позивач з дружиною, в липні 2021 року позивач звернувся із позовом про позбавлення батьківських прав свою дочку ОСОБА_11 , і мав намір оформити опіку на дитиною, щоб мати законні підстави її виховувати. Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 26.09.2022 року ОСОБА_12 була позбавлена батьківських прав стосовно ОСОБА_8 . 29.06.2023 Служба у справах дітей Макарівської селищної ради видала наказ № 112, згідно з яким ОСОБА_13 тимчасово влаштована в сім`ю дідуся. Дитина не має емоційної прив`язаності до батьків, і не має бажання проживати із ними. Відповідач спілкується виключно жестовою мовою, а дитина цієї мови не знає. Відповідач має заборгованість зі сплати аліментів. В сім`ї позивача дитина має все необхідне та належні умови, що підтверджено Актом обстеження умов проживання від 28.06.2023. Водночас, дитина боїться, що відповідач її забере, і вона буде жити із ним незрозуміло де. Тому, проживання дитини з Відповідачем не буде відповідати інтересам дитини, водночас позивач звернувся до суду із цим позовом, щоб мати права законного представника дитини, що буде відповідати її інтересам.

Ухвалою суду від 11.10.2023 року у складі судді Яценко Н.О. відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче засідання на 01.12.2023 року.

Крім того, 07.11.2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, у якому просить: визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із ОСОБА_1 ; стягнути з ОСОБА_3 додаткові витрати на утримання дитини в сумі 2000 грн. щомісячно.

Позов обґрунтований аналогічними обставинами, викладеними у позові про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав, зокрема про самоусунення відповідача від виховання дитини, та те, що проживання дитини у сім`ї позивача буде відповідати найкращим інтересам дитини.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 22.11.2023 року у складі судді Шевчука А.В. (справа № 756/14553/23) відкрите загальне позовне провадження, призначено підготовче засідання.

30.11.2023 до суду надійшло клопотання від позивача про об`єднання цієї справи зі справою про визначення місця проживання дитини і стягнення додаткових витрат.

01.12.2023 року підготовче засідання відкладено для забезпечення представнику відповідача перекладача із жестової мови та надання пакету судових документів, на 19.01.2024 р.

18.12.2023 року надійшов відзив на позов, у якому відповідач позов не визнав. Вказує, що він і дочка позивача мали вади слуху, використовували невербальні засоби комунікації. Шлюб між ними був розірваний через постійне втручання позивача у їх сімейне життя. Після розлучення колишня дружина вигнала відповідача з дому і перешкоджала бачитись із дитиною. Тому, відповідач, не маючи іншого житла, був вимушений виїхати на тимчасово окуповану територію (так звану «ДНР») до своїх батьків. Через те, що відповідач проживав на окупованій території, він не мав можливості своєчасно виконувати рішення суду про стягнення аліментів. У 2020 році відповідач переїхав до м. Полтава і влаштувався на роботу. Відповідач вважає, що борг по аліментам у нього відсутній, так як він пересилав кошти на банківську картку колишньої дружини і її батька. Наголошує, що рішення про позбавлення батьківських прав відповідача було скасоване, і він таких прав не позбавлений. Вважає, що позбавлення ОСОБА_12 батьківських прав було наслідком впливу позивача на свою дочку, яка перестала несподівано заперечувати проти позбавлення батьківських прав. Вважає, що він не ухилявся від виконання своїх батьківських обов`язків, а добросовісно їх виконував, приїжджав до дитини, спілкувався по відеозв`язку. Також, відповідач звертався зі скаргою до служби у справах дітей Макарівської селищної ради з приводу створення йому перешкод позивачем у спілкуванні з дочкою. Відповідач володіє жестовою мовою, що дозволяє йому повноцінно комунікувати, і зростання дочки разом із ним буде корисним для її розвитку. З боку відповідача є прагнення до спілкування із дитиною і підтримки зв`язків. Відповідач має місце проживання, працевлаштований, отримує також соціальну пенсію по інвалідності. Тому, вважає, що дитина має проживати разом із ним у м. Полтава, і він буде виконувати всі батьківські обов`язки.

29.12.2023 року до суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач заперечив обставини, викладені у відзиві. Вказує, що відповідача з дому ніхто не виганяв, він сам залишив сім`ю, також йому ніхто не перешкоджав бачитись із дитиною. Заборгованість відповідача зі сплати аліментів складає 72997,27 грн. Наполягає на обставинах, викладених у позові.

02.01.2024 року надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких просить відмовити у позові.

10.01.2024 року надійшов зустрічний позов, у якому ОСОБА_3 просить: визначити місце проживання дитини ОСОБА_14 разом із батьком ОСОБА_3 .

Зустрічний позов обґрунтований тим, що ОСОБА_3 і дочка позивача мали вади слуху, використовували невербальні засоби комунікації. Шлюб між ними був розірваний через постійне втручання позивача у їх сімейне життя. Після розлучення колишня дружина вигнала відповідача з дому і перешкоджала бачитись із дитиною. Тому, відповідач, не маючи іншого житла, був вимушений виїхати на тимчасово окуповану територію (так звану «ДНР») до своїх батьків. Через те, що відповідач проживав на окупованій території, він не мав можливості своєчасно виконувати рішення суду про стягнення аліментів. У 2020 році відповідач переїхав до м. Полтава і влаштувався на роботу. Відповідач вважає, що борг по аліментам у нього відсутній, так як він пересилав кошти на банківську картку колишньої дружини і її батька. Наголошує, що рішення про позбавлення батьківських прав відповідача було скасоване, і він таких прав не позбавлений. Вважає, що позбавлення ОСОБА_12 батьківських прав було наслідком впливу позивача на свою дочку, яка перестала несподівано заперечувати проти позбавлення батьківських прав. Вважає, що він не ухилявся від виконання своїх батьківських обов`язків, а добросовісно їх виконував, приїжджав до дитини, спілкувався по відеозв`язку. Також, відповідач звертався зі скаргою до служби у справах дітей Макарівської селищної ради з приводу створення йому перешкод позивачем у спілкуванні з дочкою. Відповідач володіє жестовою мовою, що дозволяє йому повноцінно комунікувати, і зростання дочки разом із ним буде корисним для її розвитку. З боку відповідача є прагнення до спілкування із дитиною і підтримки зв`язків. Відповідач має місце проживання, працевлаштований, отримує також соціальну пенсію по інвалідності. Тому, вважає, що дитина має проживати разом із ним у м. Полтава, і він буде виконувати всі батьківські обов`язки.

19.01.2024 року підготовче засідання відкладено для забезпечення участі перекладача жестової мови, наступне засідання призначене на 21.02.2024 р.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 02.02.2024 року у складі судді Шевчука А.В. (справа № 756/14553/23), вирішено об`єднати цивільні справи № 756/14553/23 та № 756/12611/23, присвоїти об`єднаній справі № 756/12611/23.

21.02.2024 року підготовче засідання відкладено у зв`язку із неявкою перекладача на 19.03.2024 р.

Ухвалою суду від 19.03.2024 року зустрічний позов прийнято до спільного розгляду та призначено підготовче засідання на 29.04.2024 року, задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.

03.04.2024 надійшов відзив на зустрічний позов, у якому ОСОБА_1 зокрема вказує, що ОСОБА_3 не зможе самостійно виховувати і приділяти увагу дитині, він працює і проживає у гуртожитку. Вважає, що дитині краще не змінювати звичне оточення, дитина не володіє мовою жестів, що буде перешкодою для їх комунікації.

19.04.2024 року надійшла відповідь на відзив на зустрічний позов, у якій посилається на додаткові докази, які просить долучити до справи.

23.04.2024 року надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких наполягає на раніше сформованій позиції.

29.04.2024 року підготовче засідання відкладено у зв`язку із відсутністю перекладача, на 26.06.2024 року.

29.04.2024 року до суду від КНП «Макарівський центр первинної медико-санітарної допомоги» на виконання ухвали суду надійшли витребувані документи.

26.06.2024 року підготовче засідання відкладено у зв`язку із неявкою перекладача, на 02.08.2024 р.

02.08.2024 року у підготовчому засіданні суд розглянув клопотання представника відповідача, та оголосив перерву до 04.10.2024 р. у зв`язку із відсутністю висновку органу опіки і піклування.

04.10.2024 року підготовче засідання відкладено у зв`язку із відсутністю перекладача, на 18.11.2024 року.

18.11.2024 року підготовче засідання не відбулось у зв`язку із відсутністю електроенергії в суді.

19.12.2024 року до суду надійшов висновок Макарівської селищної ради щодо розв`язання сопору у цій справі.

19.12.2024 року протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи, у зв`язку із звільненням у відставку судді ОСОБА_15 , справа розподілена судді Діденку Є.В.

Ухвалою суду від 17.01.2025 року призначено підготовче засідання на 06.03.2025 року.

06.03.2025 року підготовче засідання відкладено на 22.04.2025 року у зв`язку із відсутністю перекладача.

22.04.2025 року суд вирішив клопотання учасників справи, ухвалив закрити підготовче провадження, справа призначена до розгляду по суті на 19.06.2025 року.

В судовому засіданні 19.06.2025 року суд вирішив клопотання учасників справи, розпочав розгляд справи по суті, оголошено перерву до 14.08.2025 р.

14.08.2025 року суд продовжив дослідження доказів, оголошено перерву до 04.09.2025 року.

04.09.2025 року судове засідання не відбулось через перебування судді у складі колегії суддів у кримінальному провадженні, наступне засідання призначене на 09.09.2025 року.

09.09.2025 року судове засідання відкладено за клопотанням представника позивача через участь у іншому засіданні, на 30.10.2025 року.

30.10.2025 року судове засідання не відбулось через перебування судді у складі колегії суддів у кримінальному провадженні, наступне засідання призначене на 15.01.2026 року.

15.01.2026 року судове засідання не відбулось через відсутність в суді електроенергії, наступне засідання призначене на 12.03.2026 року.

12.03.2026 року судове засідання не відбулось через перебування судді у нарадчій кімнаті у кримінальному провадженні, наступне засідання призначене на 24.04.2026 року.

24.04.2026 року суд завершив дослідження письмових доказів, оголошено перерву до 26.05.2026 року для допиту свідків і з`ясування думки дитини.

26.05.2026 року суд допитав свідків, з`ясував думку дитини, ухвалив закінчити з`ясування обставин справи, та за клопотанням учасників оголосив перерву до 16.06.2026 року для проведення дебатів.

16.06.2026 року суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення.

В судовому засіданні позивач за первісним позовом і його представник підтримали позов з викладених у ньому підстав.

В судовому засіданні відповідач і його представник заперечили проти позову, просили суд задовольнити зустрічний позов.

Представник Макарівської селищної ради підтримав позицію, викладену у висновку органу опіки і піклування.

Дослідивши зібрані у справі докази у їх сукупності, вислухавши пояснення учасників справи, суд вважає, що первісний позов підлягає частковому задоволенню, а в задоволенні зустрічного позову слід відмовити, виходячи з такого.

Встановлені судом обставини і відповідні їм правовідносини.

Під час розгляду справи судом встановлено, що з малолітня ОСОБА_5 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 , її батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_11 , що підтверджено свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 .

ОСОБА_3 є особою з інвалідністю по слуху ІІІ групи, що підтверджено довідкою до акта огляду МСЕК № 098004.

Позивач ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_16 і дідусем ОСОБА_17 , що підтверджено свідоцтвом про народження НОМЕР_2 .

ОСОБА_1 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_18 з 11.04.2015 року, що підтверджено НОМЕР_3 .

Дитина проживає у АДРЕСА_1 , будинок на праві власності належить ОСОБА_1 .

ОСОБА_1 працює в ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі», є військовозобов`язаним і має бронювання, що підтверджено характеристикою з місця роботи і відомостями «РЕЗЕРВ+».

10.06.2015 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_11 (до укладення шлюбу прізвище - ОСОБА_7 ).

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 15.05.2018 року вирішено стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_11 аліменти на утримання дитини ОСОБА_5 в розмірі 1500 грн. щомісячно.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 10.10.2018 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_11 розірваний.

Постановою державного виконавця Оболонського ВДВС від 18.05.2019 року відкрите виконавче провадження з примусового виконання рішення про стягнення аліментів, ВП 59148284.

Згідно із розрахунком заборгованості, станом на вересень 2019 року заборгованість ОСОБА_3 по аліментам складає 34500,00 грн.

Заочним рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 17.09.2020 року задоволено позов ОСОБА_11 до ОСОБА_3 , позбавлено його батьківських прав стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 06.10.2021 року за заявою ОСОБА_3 скасовано заочне рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 17.09.2020 року, справа призначена до розгляду.

Рішенням Бучацької міської ради Тернопільської області від 31.03.2022 № 71 затверджено висновок органу опіки і піклування про підтвердження місця проживання дитини ОСОБА_14 разом із ОСОБА_19 та ОСОБА_18 в с. Порохова Чортківського району Тернопільської області.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 26.09.2022 року задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_12 про позбавлення батьківських прав.

Згідно з Актом обстеження умов проживання від 28.06.2023 р., встановлено, що дитина ОСОБА_13 проживає в АДРЕСА_1 , разом із ОСОБА_19 та ОСОБА_18 , для дитини створені всі належні умови.

У довідках КНП «Міський медичний центр проблем слуху та мовлення «СУВАГ» від 07.07.2023 № 290, ДУ «Інститут отоларингології імені проф. О.С. Коломійченка» від 11.07.2023 № 117, підкреслено на важливості зростання дитини у мовному середовищі чуючих людей, водночас вказано про важливість зростання за умови повноцінного виконання батьками свої обов`язків.

12.12.2019 року ОСОБА_11 подала заяву про зарахування ОСОБА_8 до дошкільного навчального закладу № 135 Оболонського району м. Києва.

20.05.2020 року ОСОБА_1 подав заяву про зарахування ОСОБА_8 до дошкільного навчального закладу у с. Макарів.

Згідно із характеристикою Макарівського закладу дошкільної освіти від 10.01.2022, вихованням онучки ОСОБА_8 займаються дідусь ОСОБА_19 і бабуся ОСОБА_18 . ОСОБА_3 навчальний заклад не відвідував і участь у заходах не брав.

Згідно із копіями квитанцій, ОСОБА_1 сплачував за харчування у дошкільному навчальному закладі.

17.05.2022 року ОСОБА_18 подала заява про зарахування ОСОБА_8 до Макарівського ліцею № 1.

Згідно з характеристикою Макарівського ліцею № 1, ОСОБА_8 навчається у вказаному закладі з 01.09.2022, зарекомендувала себе позитивно, навчанням займаються бабуся ОСОБА_18 . Дитину забирають бабуся ОСОБА_18 та дідусь ОСОБА_1 . ОСОБА_3 на зв`язок із класним керівником не виходив, батьківські збори не відвідував, навчанням дитини не цікавився.

Відповідно до довідок закладів, ОСОБА_8 відвідує вокально-хореографічну студію, секцію Тхеквондо.

Наказом Служби у справах дітей Макарівської селищної ради від 29.06.2023 р. № 112, ОСОБА_5 тимчасово влаштовано в сім`ю ОСОБА_1 .

Згідно із копіями медичних документів, з 2016 року ОСОБА_1 систематично займався здоров`ям онуки ОСОБА_8 , наданням їй медичної допомоги, та оплатою медичних послуг, ОСОБА_11 було укладено декларацію із сімейним лікарем.

Відповідно до копій квитанцій, ОСОБА_1 систематично несе поточні витрати по утриманню онуки ОСОБА_8 .

Згідно з консультативними висновками Інституту спеціальної педагогіки і психології імені Миколи Ярмаченка, Об`єднання нечуючих педагогів, наголошено на недопустимості порушення прав ОСОБА_3 за ознакою особи, яка має вади слуху.

16.08.2021 на тимчасово окупованій території незаконним органом влади видана довідка про проживання ОСОБА_3 з матір`ю на тимчасово окупованій території у м. Шахтарськ.

Згідно з довідкою № 1601-5000375184 від 12.07.2021, ОСОБА_3 є внутрішньо переміщеною особою, адреса проживання: АДРЕСА_2 , де фактично і мешкає згідно з довідкою ПП «Торгівельний центр «Київ».

ОСОБА_3 працевлаштований з 10.08.2020 у АТ «Полтавський турбомеханічний завод», характеризується за місцем роботи позитивно, має посвідчення водія, отримує заробітну плату, що відображено у відомостях податкового органу.

ОСОБА_3 займається в Полтавські обласній федерації карате, що підтверджено довідкою від 24.10.2023 р.

10.10.2022 року, 29.05.2023 року ОСОБА_3 звернувся із заявами до Макарівської селищної ради про відібрання дитини ОСОБА_8 , що дочка проживала із ним.

ОСОБА_3 надані суду квитанції про придбання різних товарів.

На наданих суду фотознімках зображено ОСОБА_3 разом із дочкою ОСОБА_8 .

Згідно з розрахунком заборгованості станом на 31.10.2023 р. заборгованість ОСОБА_3 по аліментам складає 72997,27 грн.

Згідно з актом оцінки потреб сім`ї, складеним Полтавським міським центром соціальних служб, ОСОБА_3 маж належні санітарно-гігієнічні умови, батько спроможний належно виконувати батьківські обов`язки по догляду і вихованню дитини.

Відповідно до Розрахунку заборгованості у виконавчому провадженні, станом на жовтень 2023 року, заборгованість у ОСОБА_3 по сплаті аліментів - відсутня.

Відповідно до висновку органу опіки і піклування Макарівської селищної ради від 05.12.2024 № 1349, орган опіки і піклування вважає за доцільне відібрати у ОСОБА_3 без позбавлення батьківських прав малолітню ОСОБА_5 та залишити місце проживання малолітньої ОСОБА_8 з дідом ОСОБА_1 .

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_20 зазначила, що знайома із ОСОБА_1 та дитиною, Відповідача ОСОБА_3 бачила 1 раз, коли Позивач із дружиною та дитиною переїхали у м. Макарів, вони сім`ями здружилися, гостювали один в одного, а діти є однолітками, які навчаються в одному класі, із 1-го по 3-й клас свідок була головою батьківського комітету, батька дитини бачила 1 раз, коли він приїздив на день народження дитини у 2021 році і більше свідок його не бачила. У сім`ї Позивача дитина проживає у гарній, дружній та стабільній атмосфері, ОСОБА_8 завжди запрошує друзів до себе додому, дитина добра до всіх, будь-якого негативного відношення до дитини з боку Позивача - свідок не бачила. Коли свідок була головою батьківського комітету, усі фінансові питання вирішували дідусь і бабуся ОСОБА_8 , батько ніякої участі не брав. Дитина стосовно батька нічого свідку не розповідала.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_18 зазначила, що є дружиною Позивача. Дитина проживає із свідком та Позивачем із народження, росла та спала із ними, матір і батько не займались ОСОБА_8 з народження. Коли батьки розійшлися, дитині був 1 рік, і батьки залишили її на опіку бабусі та дідуся та жили своїм життям. Відповідач дізнався про позбавлення батьківських прав матері ОСОБА_8 та себе стороною Позивача заочним рішенням, оскільки з 2020 року свідок та Позивач просили батьків подати заяву в садочок для дитини, а у подальшому до школи, однак батьки цього не робили. Крім того, вони просили батьків надати дозвіл на виїзд дитини за кордон у зв`язку із повномасштабним вторгненням, однак Відповідач такого дозволу не надав, зазначаючи, що зробить усе сам, однак нічого не вчинив. За 4 роки навчання ОСОБА_8 у школі батько не забезпечував її ніяким шкільним приладдям і одягом, будь-якої духовної, фінансової участі в житті дитини Відповідач не бере. Раз в рік батько може дозволити собі приїхати на день народження доньки в обід орієнтовно десь на 1 годину, зазначаючи, що він не попереджатиме про свій візит, оскільки приїжджатиме тоді, коли йому захочеться. Спілкується батько із дитиною також дуже рідко у месенджері «Вайбер». Будь-яких перешкод у спілкуванні батька із дитиною свідок і Позивач не створювали, навпаки намагалися допомогти Відповідачу налагодити зв`язок із ОСОБА_8 . Із фінансової сторони лікуванням дитини займається дідусь, а деклараціями, візитами до лікарів - бабуся, батько допомоги не надає і не цікавиться здоров`ям доньки, до лікарів її не водив, враховуючи, що у дитини багато хронічних захворювань, зокрема, 3 рази на тиждень ОСОБА_8 ходить на масаж і цим займається дідусь і бабуся. На будь-які гуртки, спортивні змагання батьки дитину не водили, не надавали фінансової допомоги і не цікавились.

В порядку ст. 171 СК України в судовому засіданні була вислухана дитина ОСОБА_13 . Дитина зазначила, що закінчує навчання у 4-му класі та проживає разом із бабусею і дідусем у приватному будинку, де має свою власну кімнату. Тата бачить ОСОБА_8 1 раз у рік на власне день народження і рідко з нею спілкується, не пропонує проводити час разом або залишитися у нього на канікули. Дитина зазначила, що жити із татом не хоче, оскільки він її не забезпечує і не цікавиться її життям зовсім, бажання спілкуватися із татом також не має.

Відповідно до встановлених правовідносин, суд керується такими нормами права.

Статтею 51 Конституції України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 СК України, держава створює людині умови для материнства та батьківства, забезпечує охорону прав матері та батька, матеріально і морально заохочує і підтримує материнство та батьківство.

Частиною 8 ст. 7 СК України передбачено, що регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Згідно зі ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ст. 163 СК України, батьки мають переважне право перед іншими особами на те, щоб малолітня дитина проживала з ними. Батьки мають право вимагати відібрання малолітньої дитини від будь-якої особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду. Суд може відмовити у відібранні малолітньої дитини і переданні її батькам або одному з них, якщо буде встановлено, що це суперечить її інтересам.

Статтею 170 СК України передбачено, що суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання. У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування.

Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно зі ст. 185 СК України, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до ст. 258 СК України, баба і дід мають право на самозахист внуків. Баба і дід мають право звернутися за захистом прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх та повнолітніх непрацездатних внуків до органу опіки та піклування або до суду без спеціальних на те повноважень.

Згідно зі статтею 9 Конвенції ООН «Про права дитини», держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Під час будь-якого розгляду згідно з пунктом 1 цієї статті всім заінтересованим сторонам надається можливість брати участь у розгляді та викладати свою точку зору. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Статтею 1 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити;

Згідно зі ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про охорону дитинства», діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили. Під час вчинення дій, пов`язаних з розлученням дитини з одним або обома батьками, а також інших дій, що стосуються дитини, в порядку, встановленому законом, судом заслуховується думка та побажання дитини. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Статтею 15 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини. Рішення органів опіки та піклування з цих питань можуть бути оскаржені до суду у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Мамчур проти України» від 16.07.2015 р., заява № 10383/09, зазначено, що при визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним. Як Суд зазначив у рішенні у справі «Нойлінґер та Шурук проти Швейцарії» (Neulinger and Shuruk v. Switzerland), ([ВП], заява № 41615/07, ЄСПЛ 2010 року): «136. Інтерес дитини складається з двох аспектів. З одного боку цей інтерес вимагає, що зв`язки дитини з її сім`єю мають бути збережені, за винятком випадків, коли сім`я виявилася особливо непридатною. Звідси випливає, що сімейні зв`язки можуть бути розірвані лише у виняткових випадках, та що необхідно зробити все, щоб зберегти особисті відносини та, якщо і коли це можливо, «відновити» сім`ю [рішення у справі «Гнахоре проти Франції» (Gnahore v. France), заява № 40031/98, п. 59, ЄСПЛ 2000-ІХ]. З іншого боку очевидно також, що в інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у здоровому середовищі, та батькам не може бути надано право за статтею 8 Конвенції на вжиття таких заходів, що можуть завдати шкоди здоров`ю та розвитку дитини.

Оцінка доказів і мотиви суду.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

На підставі ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З досліджених у справі доказів слідує, що з народження ОСОБА_8 проживала в сім`ї дідуся ОСОБА_1 і бабусі ОСОБА_18 .

Зростання дитини у сім`ї позивача було зумовлено тим, що її батьки не виконували свої батьківські обов`язки належним чином, фактично переклали всю відповідальність за дитину на дідуся і бабусю.

У зв`язку із цим ОСОБА_11 в подальшому була позбавлена батьківських прав.

Відповідач, після припинення спільного проживання з дитиною, самоусунувся від виконання батьківських обов`язків, виїхав на тимчасово окуповану територію, де мешкав до 2020 року, і лише з 2021 року, коли дізнався про ухвалення судом рішення про позбавлення його батьківських прав, почав виявляти інтерес до дитини, однак не розпочав виконання своїх батьківських обов`язків для забезпечення життя, здоров`я і розвитку дитини.

Доказів того, що відповідачу чинили перешкоди у спілкуванні або вихованні дитини, суду не надано.

Наразі відповідач не є байдужим до дитини, виявляє намір проживати і піклуватись про дочку. Однак, доказів того, що відповідач вживає достатніх заходів для налагодження стосунків з дочкою, суду не надано.

З цих підстав, суд вважає, що має місце обставина, передбачена пунктом 2 ч. 1 ст. 164 СК України.

Суд приймає до уваги, що як позивачем, так і відповідачем створені належні умови для виховання дитини. Крім того, суд розуміє важливість участі батька у житті дитини, і відповідач, як батько, має першочергове право на проживання з дочкою і її виховання.

Проте, при визначенні місця проживання дитини першочерговим є не бажання батьків, а врахування саме найкращих інтересів дитини.

Беручи до уваги вік дитини, її думку і ставлення до сторін, а також те, що ОСОБА_8 все життя проживала і зростала в сім`ї дідуся і бабусі, не мала достатнього досвіду спілкування з батьком, суд вважає, що в найкращих інтересах дитини буде залишатись у звичному для неї середовищі, де для неї створені всі необхідні умови. Водночас, саме поведінка відповідача призвела до втрати духовного зв`язку із дитиною, і тому він має змінити ставлення та вживати активних заходів для налагодження стосунків, що в подальшому може стати підставою для зміни її місця проживання.

З цих підстав суд погоджується із висновком органу опіки і піклування у цій справі.

Водночас, суд відхиляє доводи позивача про неможливість визначення місця проживання дитини із батьком з підстави наявності у нього вади слуху, оскільки це не звужує обсяг батьківських прав відповідача.

Надаючи оцінку доводам позову в частині стягнення аліментів і додаткових витрат на дитину, суд звертає увагу, що з відповідача рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 15.05.2018 року вже стягнуті аліменти на утримання ОСОБА_8 .

Згідно із інформацією з Автоматизованої системи виконавчих проваджень, виконавче провадження із примусового виконання вказаного судового рішення не було завершене.

Таким чином, наразі відсутні підстави для повторного стягнення аліментів з відповідача на утримання дитини, а позивач не позбавлений права звернутись у встановленому законом порядку для заміни стягувача у виконавчому провадженні.

Крім того, позовні вимоги про стягнення додаткових витрат на дитину не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не було обґрунтовано такі позовні вимоги і їх розмір, доказів на підтвердження необхідності у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами, суду не надано.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір пропорційно до задоволених вимог в розмірі 2147,20 грн.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей Макарівської селищної ради про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав, визначення місця проживання дитини, стягнення аліментів і додаткових витрат на дитину - задовольнити частково.

Відібрати у ОСОБА_3 малолітню ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із ОСОБА_1 .

В задоволенні іншої частини позову - відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 третя особа: Служба у справах дітей Макарівської селищної ради про визначення місця проживання дитини - відмовити.

Стягнути ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 2147 грн. 20 коп.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ;

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса проживання: АДРЕСА_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 .

Суддя Є.В. Діденко