Рішення № 138682293, 22.07.2026, Київський районний суд м. Одеси

________________________

Справа № 521/22150/25

Провадження № 2/947/4369/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.07.2026 року м. Одеса

Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Скриль Ю.А.,

за участю секретаря судового засідання Приймака Р.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 521/22150/25 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми,

ВСТАНОВИВ:

Короткий виклад позовних вимог

Позивач звернувся до суду з позовними вимогами до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 256 756,15 грн та судового збору у сумі 3851,34 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 12 квітня 2007 року між ВАТ «РАЙФФАЙЗЕНБАНКАВАЛЬ», правонаступником якого є АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 014/0029/74/73045, згідно з умовами якого Банк надав Позичальнику кредит у вигляді невідновлюваної кредитної лінії з лімітом 109 989,00Доларів США,а Позичальник зобов`язався повернути кредит у повному розмірі у строк до 12 квітня 2026

року та сплатити проценти за користування кредитними коштами у розмірі 13,25% річних.

У забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором, 12.04.2007 між банком та ОСОБА_2 укладено договір № 014/0029/74/73045-56.

01 жовтня 2009 року Малиновським районним судом міста Одеси ухвалено рішення у справі № 2-5777/09 за позовом ВАТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яким позов задоволено: стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором у сумі 914 545,27 грн на користь ПАТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ», а також витрати, пов`язані з сплатою судового збору в сумі 1700,00 гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 250,00 грн.

29.01.2025 між АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» та АТ «ОКСІ БАНК» укладено договір відступлення прав вимоги № 114/2-75, відповідно до якого АТ «ОКСІ БАНК» набуло право грошової вимоги стосовно відповідачів за кредитним договором та договором поруки.

У подальшому, 29.01.2025 між АТ «ОКСІ БАНК» та позивачем ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» укладений договір відступлення права вимоги № 114/2-75-1. Згідно з реєстром боржників від 31.01.2025, до позивача надійшло право вимоги до відповідачів.

Відповідно до наданого позивачем Розрахунку загальний розмір інфляційних втрат та 3% річних, які позивач просить стягнути з відповідачів становить 256 756,15 грн.

За захистом своїх майнових прав позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Відзив на позов представника відповідачки ОСОБА_2

Відповідачка не згодна з позовними вимогами, заперечує проти їх задоволення в повному обсязі.

Зазначає, що позивач втратив право примусового виконання рішення суду.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 08.09.2020 у справі № 2-5777/2009 (провадження № 6/521/354/20) ПАТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» відмовлено у задоволенні заяви про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строку його пред`явлення.

Матеріали справи не містять доказів поновлення позивачу строків пред`явлення виконавчого листа до виконання, а отже вимоги ТОВ «ЦИКЛ ФІНІНС» не підлягають захисту в судовому (примусовому) порядку, оскільки між сторонами виникло натуральне зобов`язання, до якого не підлягають застосуванню положення статті 625 ЦК України.

Окрім цього зазначає, що у наданому позивачем розрахунку стягнення індексу інфляції та 3% річних взято за основу для розрахунку суму 914 545,27 грн, як загальну суму заборгованості яку стягнуто на підставі заочного рішення Малиновського районного суду від 01.10.2009 у справі №2-5777/09.Однак позивач не звернув увагу на те, що до загальної суми заборгованості 914 545,27 грн увійшла сума стягнутої неустойки (пені) у розмірі 4273,64 доларів США, що становить 32530,52 гри. А відповідно до норм ст.625 ЦК України, річні відсотки мають нараховуватися лише на основний борг, тобто тіло кредиту, яке за рішення суду складає 816819,21 грн.

Також заявляє про застосування строків позовної давності.

Відзив на позов представника відповідачки Приходько Н.М.

Вважає доводи позивача безпідставними, необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.

Зазначає, що позивач втратив право на примусове виконання рішення суду, оскільки ухвалою Малиновського районного суду міста Одеси від 08.09.2020 року у справі № 2- 5777/2009 (провадження № 6/521/354/20) АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» відмовлено у задоволенні заяви про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку на його пред`явлення до виконання.

З огляду на відкриті дані Автоматизованої системи виконавчих проваджень, позивач ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС», як новий кредитор набув лише тих прав, що існували у первісного стягувача на момент відступлення вимоги. Відступлення права вимоги не відновлює і не розширює можливість примусового виконання рішення суду, строк пред`явлення виконавчого документа за яким вже було пропущено, а суд відмовив у його поновленні.

Оскільки право на примусове виконання обмежене строком пред`явлення виконавчого документа до виконання, то в разі пропуску такого строку та за умови, що суд відмовив у його поновленні, право на примусове виконання судового рішення вважається остаточно втраченим.

Вважає, що зобов`язання зі сплати боргу, яке засвідчене судовим рішенням про його примусове стягнення, строк пред`явлення виконання за яким пропущено і в поновленні такого строку суд відмовив, а можливість його виконання втрачена, не може вважатися припиненим у матеріально-правовому сенсі (може бути виконаним добровільно боржником).

Проте таке зобов`язання вважається тим зобов`язанням, вимоги за яким позбавлені примусового захисту, проте добровільне виконання яких визнається належним.

У такому випадку до відповідних грошових вимог (щодо яких вичерпана можливість стягнення в примусовому порядку за судовим рішенням) не можна застосовувати правила частини другої статті 625 ЦК України.

При цьому представник відповідачки посилається на практику Великої Палати Верховного Суду у постанові від 11 лютого 2026 року у справі № 754/511/23 (провадження 14- 63цс25).

Як зазначалось вище, ухвалою Малиновського районного суду міста Одеси від 08.09.2020 року у справі № 2-5777/2009 (провадження № 6/521/354/20) заяву АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строку на його пред`явлення було залишено без задоволення.

Оскільки виконавчий лист №2-5777/09 за основним борговим зобов`язанням на примусовому виконанні в органах державної виконавчої служби не перебуває, то це унеможливлює застосування до спірних правовідносин положень частини другої статті 625 ЦК України, а вказана норма підлягає застосуванню судом лише за грошовим зобов`язанням, яке підлягає виконанню.

Сторона відповідача вважає, що відсутні правові підстави для стягнення з ОСОБА_3 інфляційних втрат та трьох відсотків річних на підставі статті 625 ЦК України, адже вимога позивача у цьому зобов`язанні не може бути захищена в примусовому порядку, що виключає застосування зазначеної норми.

Відповідь на відзив представника відповідачки ОСОБА_1 .

Не погоджується з позицією представника відповідачки Приходько Н.М. та зазначає, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.

Ухвалення судового рішення щодо стягнення заборгованості за договором не є підставою заміни зобов`язання за договором - новим зобов`язанням за рішенням суду, а вказує лише на охоронний характер таких правовідносин, яким надано захист судовим рішенням. Таке судове рішення не змінює обсягу прав та обов`язків сторін зобов`язання, а лише підтверджує їх наявність та надає можливість примусового виконання цивільного зобов`язання у процедурах виконавчого провадження.

При цьому посилається на позицію Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18, від 10 вересня 2025 року у справі № 369/13444/20 (провадження № 14-52цс25)].

Так само не припиняється зобов`язання і у випадку, якщо на виконання судового рішення було видано виконавчий документ, який відповідно до законодавства про виконавче провадження був пред`явлений до виконання, але рішення суду з тих чи інших підстав не було виконано і можливість його виконання в порядку виконавчого провадження втрачена. Факти, які встановлені в судовому рішенні про стягнення заборгованості, продовжують бути обов`язковими для сторін правовідносин, унаслідок чого на таку заборгованість поширюються правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання. Втрата права на примусове виконання судового рішення не припиняє дію основного зобов`язання. Тому незалежно від того, що рішення суду про стягнення коштів не виконано в примусовому порядку в зв`язку з пропуском позивачем строку на пред`явлення виконавчого листа до виконання та відмовою суду в поновленні цього строку, кредитор має право на стягнення з боржника сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, оскільки основне зобов`язання не виконане боржником та не є припиненим.

Невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання, підтвердженого судовим рішенням, до моменту його виконання і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Як зазначалось в позовній заяві, 12 квітня 2007 року між ВАТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 014/0029/74/73045, згідно умов якого Банк надав Позичальнику кредит у вигляді невідновлюваної кредитної лінії з лімітом 109 989,00 доларів США, а Позичальник зобов`язався повернути кредит у повному розмірі у строк до 12 квітня 2026 року та сплатити проценти за користування кредитними коштами у розмірі 13,25% річних. В забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором, 12 квітня 2007 року між Банком та ОСОБА_2 укладено Договір поруки № 014/0029/74/73045-56.

Боржники прострочили виконання грошового зобов`язання, а відтак рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 01 жовтня 2009 року у справі № 2-5777/09 достроково стягнуто заборгованість за Кредитним договором.

Пропуск стягувачем строку пред`явлення виконавчого документа до виконання має наслідком втрати права на примусове виконання судового рішення, однак не припиняє самого зобов`язання та не звільняє боржника від відповідальності за його невиконання.

Тому незалежно від того, що рішення суду про стягнення коштів не виконано в примусовому порядку в зв`язку з пропуском позивачем строку на пред`явлення виконавчого листа до виконання та відмовою суду в поновленні цього строку, кредитор має право на стягнення з боржника сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, оскільки основне зобов`язання не виконане боржником та не є припиненим.

Позивач вважає, що за змістом наведеної норми закону, нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Просить позовні вимоги задовольнити.

Заперечення представника ОСОБА_1 на відповідь на відзив

Ознайомившись з змістом відповіді на відзив, відповідачка ОСОБА_1 вважає наведені доводи безпідставними, необґрунтованими та такими, що не спростовують позицію відповідачки.

Щодо тверджень позивача про те, що пропуск строку пред`явлення виконавчого листа не припиняє зобов`язання і не звільняє боржника від відповідальності, а, отже, кредитор має право на стягнення з боржника сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, сторона відповідача зазначає, що Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 13 грудня 2012 року у справі № 18-рп/2012 зазначив, що виконання судового рішення є невіддільним складником права кожного на судовий захист і охоплює визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини).

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 11 лютого 2026 року у справі № 754/511/23 (провадження № 14- 63цс25) прямо вказано, що право на примусове виконання обмежене строком пред`явлення виконавчого документа до виконання, то в разі пропуску такого строку, у тому числі після поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання, право на примусове виконання судового рішення вважається остаточно втраченим. Держава більше не забезпечує реалізацію цього рішення через виконавчу службу. Це означає, що рішення стає таким, яке не можна виконати примусово. У такому випадку за загальним правилом судове рішення про стягнення боргу не припиняє самого зобов`язання (борг як цивільно-правовий обов`язок формально продовжує існувати), але реалізація цього зобов`язання неможлива через примусове виконання. У такому випадку до відповідних грошових вимог (щодо яких вичерпана можливість стягнення в примусовому порядку за судовим рішенням) не можна застосовувати правила частини другої статті 625 ЦК України.

За протилежним (іншим) підходом буде складатися нерозумна ситуація, за якою після втрати права на примусове виконання судового рішення про стягнення основного боргу і припинення можливості його реалізації, зокрема у зв`язку з пропуском строку пред`явлення виконавчого документа для виконання і відмови в поновленні цього строку судом, за обставин неможливості виконання захисту основної вимоги (про стягнення основної суми боргу) кредитор зберігатиме можливість постійно подавати вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на невиконувану вимогу, що суперечитиме принципу правової визначеності.

Відповідно до відомостей з Автоматизованої системи виконавчого провадження, відомості щодо наявності виконавчого провадження відносно Відповідачки в системі відсутні, про що зазначалось у відзиві на позовну заяву.

Оскільки ухвалою Малиновського районного суду міста Одеси від 08.09.2020 року у справі № 2-5777/2009 (провадження № 6/521/354/20) АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» відмовлено у задоволенні заяви про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строку його пред`явлення, рішення суду у справі № 2-5777/09 фактично не може бути виконане примусово.

Щодо права позивача на стягнення за статтею 625 ЦК України, представник відповідачки зазначає, що первісним стягувачем за вказаним рішенням є ВАТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ». Надалі право вимоги послідовно відступалось до Документ сформований в системі «Електронний суд» 03.06.2026 4 АТ «ОКСІ БАНК», а потім - до ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» (обидва договори укладені 29.01.2025 року).

Позовна заява, першочергово, була подана до Хаджибейського районного суду міста Одеси 24.12.2025 року, тобто майже через рік після набуття Позивачем права вимоги за вказаним зобов`язанням. При цьому, протягом цього строку Позивачем не було подано заяву про зміну (заміну) стягувача, про видачу дублікату виконавчого листа та про поновлення строку на пред`явлення такого до виконання.

Щодо посилання позивача на постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18 (провадження №12-302гс18), від 10.09.2025 року у справі № 36/13444/20 (провадження № 14- 52цс25), сторона відповідача заперечує щодо можливості застосування вказаної практики Верховного Суду, оскільки справа № 916/190/18 (провадження №12-302гс18) стосувалась питання розстрочки виконання рішення, а саме чи можна нараховувати за ст. 625 ЦК, якщо суд надав боржнику розстрочку виконання. Тобто у цьому випадку виконавче провадження активне, і не завершилось.

Також, Позивач активно цитує пункти 98-99 постанови ВП ВС від 10.09.2025 року у справі № 36/13444/20 (провадження № 14-52цс25) про те, що ухвалення судового рішення не припиняє зобов`язання. Однак аналіз показує, що ця справа розглядала ситуацію активних зобов`язальних правовідносин, де виконання судового рішення було або можливим, або тривало. Питання про наслідки остаточної відмови у поновленні строку виконавчого документа там не досліджувалось. Тобто, посилання позивача на зазначені судові рішення є некоректним з огляду на неподібність правовідносин.

Натомість постанова ВП ВС від 11 лютого 2026 року у справі № 754/511/23 прямо констатувала, що можливість примусового стягнення заборгованості вичерпується зі спливом строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, якщо суд не поновив цього строку. В такому випадку зобов`язання фактично втрачає юридичну примусовість і стає натуральним - і саме тому положення ч. 2 ст. 625 ЦК до нього не застосовуються.

Щодо добросовісності дій Позивача та принципу заборони зловживання правом, сторона відповідача вказує на те, що позивач посилається на принцип добросовісності виконання договірних зобов`язань, зокрема наводить принцип pacta sunt servanda з посиланням на Віденську конвенцію про право міжнародних договорів 1969 року та статтю 629 ЦК України.

Відповідач вважає посилання на Віденську конвенцію юридично некоректним, оскільки ця Конвенція регулює відносини між державами як суб`єктами міжнародного публічного права і жодним чином не поширюється на цивільно-правові зобов`язання між фізичними особами та кредитними організаціями в межах внутрішнього права України.

Наведення цієї норми як аргументу у спорі між приватними особами є методологічно хибним. Натомість, якщо вже звертатись до принципу добросовісності, то саме поведінка позивача викликає серйозні сумніви у її відповідності цьому принципу.

ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» набуло право вимоги 29 січня 2025 року - через понад 15 років після ухвалення судового рішення, коли строк пред`явлення виконавчого документа вже давно минув, а суд ще у 2020 році відмовив у його поновленні. На момент набуття права вимоги Позивач достеменно знав про неможливість примусового виконання рішення.

Набуття свідомо невиконуваної вимоги з єдиною метою - заявити нові нарахування за статтею 625 ЦК України - є зловживанням правом, що суперечить засадам добросовісності та справедливості (стаття 3 ЦК України).

Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Додаткові письмові пояснення позивача

Щодо можливості виконання рішення суду, позивач пояснює, що за виданими виконавчим листом Солом`янського районного суду міста Києва, сума боргу не стягнута, а тому виконавчий лист не вважається виконаним. Станом на 11 червня 2026 року, Боржник свої зобов`язання за укладеним кредитним договором не виконує, заборгованість за рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 01 жовтня 2009 року у справі № 2-5777/09 сплачена не була.

Вважає, що наявні всі підстави вважати, що не задоволення вимог Стягувача, порушує права та інтереси ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» та надає змогу Боржнику не виконувати ні рішення суду, ні умови Кредитного договору.

Враховуючи викладене, Товариство вважає, що доводи Відповідачів є безпідставними, оскільки рішення Суду, яке набрало законної сили, є обов`язковим до виконання, а відсутність відкритого виконавчого провадження або неможливість пред`явлення виконавчого документа до виконання не свідчить про припинення встановленого рішенням Суду грошового зобов`язання та відсутність підстав щодо застосування статті 625 ЦК України у зв`язку з тим, що виконавчий лист не перебуває на примусовому виконанні, а Судом було відмовлено у видачі дубліката виконавчого листа та поновленні строку для його пред`явлення до виконання.

Щодо строків позовної давності відповідач зазначив, що невиконання боржниками грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості на підставі статті 625 ЦК України виникає у Кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

У постанові Великої Палати Верховного Суду 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц вчергове окреслено, що законодавець визначає обов`язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням рівня інфляції та 3% річних за увесь час прострочення, у зв`язку із чим таке зобов`язання є триваючим, таким чином, помилковим є висновки про те, що перебіг позовної давності щодо вимог про стягнення коштів, передбачених статтею 625 ЦК України, спливає через три роки після дати набрання законної сили судовим рішенням про стягнення кредитної заборгованості. Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постановах від 10 та 27 квітня 2018 року у справах № 910/16945/14 та № 908/1394/17, від 16 листопада 2018 року у справі № 918/117/18, від 30 січня 2019 року у справах № 905/2324/17 та № 922/175/18, від 13 лютого 2019 року у справі № 924/312/18, про те, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Також, позивач посилається на те, що відповідно до пункту 6 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», у разі прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит (в тому числі, але не виключно, прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов`язань зі сплати платежів) споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. В тому числі, але не виключно, споживач в разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язків сплачувати кредитодавцю неустойку (штраф, пеню) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин, інших ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), наступного за місяцем, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19) (в тому числі, але не виключно, прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), наступного за місяцем, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов`язань зі сплати платежів). Норми цього пункту поширюються у тому числі на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.

Згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 12, яким під час карантину строки, визначені, зокрема, статтями 257, 258 Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин, строк якого неодноразово продовжувався.

Так, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 (з урахуванням змін за постановою КМУ № 97 від 04 лютого 2023 року) карантин на території України установлено з 19 грудня 2020 року до 30 квітня 2023 року. Зазначені законодавчі зміни набули чинності з моменту опублікування Закону № 540-ІХ, тобто з 02 квітня 2020 року.

Отже, вказаною нормою права встановлено, що строки, визначені статтею 257 ЦК України на час дії карантину продовжуються автоматично. У пункті 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Подібний висновок висловлено у постановах Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі № 679/1136/21 (провадження № 61-5238св22), від 16 листопада 2023 року у справі № 487/1342/21 (провадження № 61-4298св23). Документ сформований в системі «Електронний суд» 15.06.2026 9 У постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 вересня 2023 року у справі № 910/18489/20 (провадження № 12-46гс220 зазначено: «Із 12 березня 2020 року на усій території України установлений карантин із подальшим продовженням відповідними постановами його строку (пункт 1 постанови № 211 з наступними змінами).

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину (пункт 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у редакції Закону № 540- ІХ, який набрав чинності 2 квітня 2020 року). Закон № 540-ІХ доповнив розділ ІХ «Прикінцеві положення» ГК України пунктом 7 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

У постановах Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі № 679/1136/21 (провадження № 61-5238св22) та від 20 квітня 2023 року у справі № 728/1765/21 (провадження № 61-6640св21) зазначено, що «у пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. Всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)».

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відповідно до пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

В свою чергу, 04 вересня 2025 року набрав чинності Закон України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14 травня 2025 року № 4434-IX. Закон скасовує зупинення строків позовної давності на період дії воєнного стану, шляхом виключення пункту 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України. Тому, можна дійти висновку, що право на звернення з позовною заявою про стягнення заборгованості відповідно до статті 625 ЦК України у Кредитора виникло з моменту набрання законної сили рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 01 жовтня 2009 року у справі № 2-5777/09 до моменту його виконання і обмежувалось останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Оскільки з вказаним позовом ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» звернулось до Суду під час дії на всій території України воєнного стану та після набрання чинності Закону, що скасовує зупинення строків позовної давності, вказуємо, що позов подано в межах строку позовної давності, а саме за період з 13 липня 2017 року по 01 березня 2020 року.

Щодо розрахунку заборгованості, позивач зазначає, що розрахунок заборгованості вищевказаних штрафних санкцій здійснювався відносно суми грошового зобов`язання, визначену рішенням суду, яке набрало законної сили та є обов`язковим до виконання.

Саме ця сума є невиконаним грошовим зобов`язанням, прострочення виконання якого тягне наслідки, передбачені статтею 625 ЦК України.

Рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 01 жовтня 2009 року у справі № 2-5777/09, яким визначено розмір заборгованості боржників не оскаржувалось в апеляційній та касаційній інстанції, а тому визначений судом розмір заборгованості є встановленим та обов`язковим, не підлягає повторному доведенню чи перегляду в межах даної справи.

Таким чином, позивач вважає, що здійсненні розрахунку суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми, позивач правомірно здійснив розрахунок, виходячи із загальної суми заборгованості, визначеної рішенням Суду, а не з окремих складових такої заборгованості.

Просить позовні вимоги задовольнити.

Процесуальні дії та рух справи

ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» звернулося до Хаджибейського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у розмірі у сумі 256 756,15 гривень, судового збору у розмірі 3 851,34 гривень.

Ухвалою судді Хаджибейського районного суду м. Одеси від 16.01.2026 справу направлено в порядку, встановленому ст. 31 ЦПК України за підсудністю до Приморського районногосуду м. Одеси.

Ухвалою судді Приморського районного суду м. Одеси від 19.03.2026 матеріали цивільної справи передано за підсудністю на розгляд до Київського районного суду м. Одеси в порядку, встановленому ст. 31 ЦПК України.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільна справа розподілена судді Київського районного суду м. Одеси Скриль Ю.А.

30.04.2026 ухвалою Київського районного суду м. Одеси справу прийнято до розгляду та відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідачам визначено п`ятнадцятиденний строк з дня отримання даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

19.05.2026 до суду від представника відповідачки ОСОБА_1 - адвоката Кльоб К.І. надійшов відзив на позовну заяву.

26.05.2026 до суду від представника відповідачки ОСОБА_2 - адвоката Боднара М.О. надійшов відзив на позовну заяву, у якій представник відповідачки клопотав про перехід до розгляду справи в порядку загального позовного провадження.

26.05.2026 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 03.06.2026 здійснений перехід від розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Призначено підготовче засідання на 08.07.2026.

03.06.2026 від представника відповідачки ОСОБА_1 ( ОСОБА_4 ) - адвоката Кльоб К.І. надійшли заперечення на відповідь на відзив.

15.06.2026 від представника позивача надійшли додаткові письмові пояснення у справі.

У підготовчому засіданні 08.07.2026 представник позивача не з`явився, у всіх заявах по суті вказував про розгляд справи за відсутності позивача та його представника.

У підготовчому засіданні 08.07.2026 закрито підготовче провадження у справі та за згодою представників відповідачів перейшли до судового розгляду справи по суті.

У судовому засіданні встановлені фактичні обставини у справи, на стадії дослідження доказів оголошено перерву до 22.07.2026.

У судове засідання 22.07.2026 сторони не з`явились, повідомлялись належним чином, від представників відповідачів надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності, підтримують свою позицію щодо відмови у задоволенні позовних вимог на підставі викладених аргументів у заявах по суті справи.

У судовому засіданні підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Встановлені фактичні обставини справи

Установлено, що 12 квітня 2007 року між ВАТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК

АВАЛЬ», правонаступником якого є АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 014/0029/74/73045, згідно з умовами якого Банк надав Позичальнику кредит у вигляді невідновлюваної кредитної лінії з лімітом 109 989,00 доларів США,а Позичальник зобов`язався повернути кредит у повному розмірі у строк до 12 квітня 2026

року та сплатити проценти за користування кредитними коштами у розмірі 13,25% річних.

У забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором, 12.04.2007 між банком та ОСОБА_2 укладено договір № 014/0029/74/73045-56.

01 жовтня 2009 року Малиновським районним судом міста Одеси ухвалено рішення у справі № 2-5777/09 за позовом ВАТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яким позов задоволено: стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором у сумі 914 545,27 грн на користь ПАТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ», а також витрати, пов`язані з сплатою судового збору в сумі 1700,00 гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 250,00 грн.

29.01.2025 між АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» та АТ «ОКСІ БАНК» укладено договір відступлення прав вимоги № 114/2-75, відповідно до якого АТ «ОКСІ БАНК» набуло право грошової вимоги стосовно відповідачів за кредитним договором та договором поруки.

У подальшому, 29.01.2025 між АТ «ОКСІ БАНК» та позивачем ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» укладений договір відступлення права вимоги № 114/2-75-1. Згідно з реєстром боржників від 31.01.2025, до позивача надійшло право вимоги до відповідачів.

Відповідно до наданого позивачем Розрахунку від 15.12.2025 боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми за кредитним договором № 014/0029/74/73045 від 12.04.2007, за період з 13.07.2017 по 01.03.2020 врахований індекс інфляції з липня 2017 по лютий 2020 року у розмірі 120,16% та інфляційні нарахування складають 184369,27 грн. Також здійснений розрахунок 3% річних, розмір яких за період з 13.07.2017 по 01.03.2020 складає 72386,88 грн.

Також судом встановлено, що первісний кредитор АТ «Райффайзен банк Аваль» у 2020 році звертався до Малиновського районного суду міста Одеси із заявою про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строку на його пред`явлення до виконання, та за результатами розгляду заяви банку, ухвалою суду від 08.09.2020 відмовлено у видачі дублікат виконавчого листа №2-5777/2009 виданого 09.11.2009 року Малиновським районним судом м. Одеси та поновити строк для його пред`явлення.

Під час дослідження вказаної ухвали встановлено, що суд, розглядаючи заяву АТ «Райффайзен банк Аваль» отримав інформацію з архіву Малиновського районного суду м. Одеси 15.06.2020, відповідно до якої справа №2-5777/2009 за позовом позов публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по кредитному договору знищена за строками зберігання, крім цього, надано копії процесуальних документів по справі.

Інші документи, які б свідчили про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строків для його пред`явлення, в матеріалах справи, позивачем не надано.

Оцінка аргументів та Мотиви суду

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно зі ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 625 ЦК України визначено, що Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України,зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Водночас, Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 13 грудня 2012 року у справі № 18-рп/2012 зазначив, що виконання судового рішення є невіддільним складником права кожного на судовий захист і охоплює визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Суд враховує позицію Великої Палати Верховного Суду від 11 лютого 2026 року у справі № 754/511/23, відповідно до якої, право на примусове виконання обмежене строком пред`явлення виконавчого документа до виконання, то в разі пропуску такого строку, у тому числі поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання, право на примусове виконання судового рішення вважається остаточна втраченим.

Держава більше не забезпечує реалізацію цього рішення через виконавчу службу. Це означає, що рішення стає таким, яке не можна виконати примусово. У такому випадку за загальним правилом судове рішення про стягнення боргу не припиняє самого зобов`язання (борг як цивільно-правовий обов`язок формально продовжує існувати), але реалізація цього зобов`язання неможлива через примусове виконання.

У такому випадку до відповідних грошових вимог (щодо яких вичерпана можливість стягнення в примусовому порядку за судовим рішенням) не застосовуються правила частини 2 статті 625 ЦК України.

За протилежним (іншим) підходом буде складатися нерозумна ситуації, за якою після втрати права на примусове виконання судового рішення про стягнення основного боргу і припинення можливості його реалізації, зокрема у зв`язку з пропуском строку пред`явлення виконавчого документа для виконання і відмови у поновленні цього строку судом, за обставин неможливості виконання захисту основної вимоги (про стягнення основної суми боргу) кредитор зберігатиме можливість постійно подавати вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на невиконувану вимогу, що суперечитиме принципу правової визначеності.

Відповідно до відомостей з Автоматизованої системи виконавчого провадження, відомості щодо наявності виконавчого провадження відносно відповідачів в системі відсутні.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 08.09.2020 у справі № 2-5777/2009 (провадження № 6/521/354/20) АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» відмовлено у задоволенні заяви про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строку його пред`явлення.

Отже вказане рішення суду фактично не може бути виконано в примусовому порядку.

З досліджених судом договір відступлення прав вимог вбачається, що передача права вимоги за кредитним договором та договором поруки відбувалась після відмови первісному кредитору Малиновським районним судом м. Одеси у видачі дубліката виконавчого листа та поновлення строку його пред`явлення (договори відступлення прав вимог датуються 29.01.2025).

Оскільки можливість примусового стягнення кредитором заборгованості про стягнення якої ухвалено рішення суду, вичерпується після закінчення строку пред`явлення до виконання виконавчого документа на виконання вказаного рішення, якщо такий строк не було поновлено судом в установленому законом порядку.

Матеріали справи не містять доказів поновлення позивачу строків пред`явлення виконавчого листа до виконання, а отже вимоги ТОВ «ЦИКЛ ФІНІНС» не підлягають захисту в судовому (примусовому) порядку, оскільки між сторонами виникло натуральне зобов`язання, до якого не підлягають застосуванню положення статті 625 ЦК України.

Також суд зазначає, що відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд бере до уваги доводи та аргументи представника відповідачки ОСОБА_2 щодо наведеного позивачем розрахунку заборгованості, та зазначає, що позивачу позовній заяві у розрахунку стягнення індексу інфляції та 3% річних взято за основу для розрахунку суму 914 545,27 грн, як загальну суму заборгованості яку стягнуто на підставі заочного рішення Малиновського районного суду від 01.10.2009 у справі №2-5777/09.

Однак поза увагою позивача залишилась та обставина, що до загальної суми заборгованості 914 545,27 грн увійшла сума стягнутої неустойки (пені) у розмірі 4273,64 доларів США, що становить 32530,52 гри.

Відповідно до норм ст.625 ЦК України, річні відсотки мають нараховуватися лише на основний борг, тобто тіло кредиту, яке за рішення суду складає 816819,21 грн.

Отже, наданий позивачем розрахунок заборгованості є невірним та не відповідає вимогам законодавства, зокрема ст. 625 ЦК України, а тому судом до уваги не береться.

Також суд при вирішенні вказаної справи не враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18 (провадження №12-302гс18), від 10.09.2025 року у справі № 36/13444/20 (провадження № 14- 52цс25), оскільки обставини у цих справах не є релевантними до фактичних обставин у справі, що розглядаються.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

З урахуванням встановлення відсутності підстав для задоволення позовних вимог по суті спору, суд не розглядає питання щодо можливості застосування строків позовної давності.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, ураховуючи відсутність підстав для задоволення позовних вимог, судові витрати покладаються на позивача.

Щодо витрат, пов`язаних з розглядом справи, понесених стороною відповідача, суд розглядатиме в порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. 525-526, 610, 611, 625, 1048, 1050, 1054 ЦК України, ст. 2, 5, 10-13, 76-81, 141, 263-265, 274-275, 279, 354-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС», ЄДРПОУ: 43453613, адреса: вулиця Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, м. Київ, 04112, ел. пошта: ccl.fn@i.ua.

Відповідач 1: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1

Відповідач 2: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2

Вступна та резолютивна частини рішення суду підписані 22.07.2026.

Повне рішення буде складене упродовж 10 днів.

Повне рішення складене 31.07.2026.

Суддя Ю. А. Скриль