Ухвала суду № 138681833, 03.08.2026, Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області

Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 483/177/26

Провадження № 1-кп/483/115/2026

У Х В А Л А

Іменем України

03 серпня 2026 року м. Очаків

Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисників обвинуваченої - адвокатів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

обвинуваченої ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області в режимі відеконференції з використанням захисниками комплексу технічних засобів та програмного забезпечення «EasyCon», клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22025150000000261 від 08 вересня 2025 року, відносно

ОСОБА_6 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Миколаєві, є громадянкою України, раніше не судима, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

- яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 258 КК України,

та клопотання захисника обвинуваченої ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу обвинуваченій ОСОБА_6 з тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням на підставі п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розміру застави, -

В С Т А Н О В И В :

До Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області з Миколаївської обласної прокуратури надійшов обвинувальний акт відносно ОСОБА_6 , яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 258 КК України, а саме закінчений замах на вчинення терористичного акту, тобто вчинення вибуху, який мав створити небезпеку для життя чи здоров`я людини або заподіяння значної майнової шкоди чи настання інших тяжких наслідків, вчинений з метою порушення громадської безпеки, залякування населення.

Так, досудовим розслідуванням встановлено, що представники спецслужб російської федерації, так звані «оператори», зареєстровані в месенджері «Telegram» під ім`ям « ОСОБА_7 » з нік-неймом « ОСОБА_8 » та ім`ям « ОСОБА_9 » з нік-неймом « ОСОБА_10 », без ідентифікації номерів мобільних операторів, не пізніше 26 серпня 2025 року, більш точного часу не встановлено, повідомили ОСОБА_6 про можливість швидкого заробітку грошей, шляхом підпалу або підриву автомобіля військовослужбовців Збройних Сил України, які розташовуються на півдні України, а саме на території м. Очакова Миколаївської області. На вказані пропозиції ОСОБА_6 добровільно погодилась та в ході листування з невстановленою особою, зареєстрованою в месенджері «Telegram» під ім`ям « ОСОБА_7 » з нік-неймом « ОСОБА_8 », отримала завдання про необхідність прибуття до квартири за адресою: АДРЕСА_2 . За вказаною адресою ОСОБА_6 мала віднайти чорний поліетиленовий пакет у якому поміщено саморобно-вибуховий пристрій, до якого клейкою стрічкою примотаний мобільний телефон з двома під`єднаними дротами, який в подальшому підкласти під автомобіль військовослужбовця Збройних Сил України, з метою вчинення вибуху, який мав би створити небезпеку для життя чи здоров`я людини, заподіяти значну майнову шкоду, призвести до настання інших тяжких наслідків, з метою порушення громадської безпеки та залякування населення. За вказану роботу вищезазначена невстановлена особа обіцяла сплатити ОСОБА_6 грошову винагороду. На виконання вищевказаного завдання, ОСОБА_6 27 серпня 2025 року не пізніше 09 год. 59 хв. прибула до квартири за адресою: АДРЕСА_2 , де віднайшла саморобно-вибуховий пристрій. В подальшому, продовжуючи виконувати вказівки невстановленого користувача месенджера «Telegram» під ім`ям « ОСОБА_7 » з нік-неймом « ОСОБА_8 », 27 серпня 2025 року близько 12 год. 30 хв. ОСОБА_6 , орендувала кімнату в будинку готельного типу за адресою: АДРЕСА_3 . Далі, в той же день, ОСОБА_6 придбала новий мобільний термінал і портативну батарею до нього, у якому встановила додаток «Air droid» для дистанційного керування телефоном, під`єднала портативну батарею до мобільного терміналу за допомогою проводу та клейкої стрічки. Надалі, користувач месенджера «Telegram» під ім`ям « ОСОБА_7 » з нік неймом « ОСОБА_8 » наголосив на подальшому спілкуванні ОСОБА_6 з користувачем месенджера «Telegram» під ім`я « ОСОБА_9 » з нік-неймом « ОСОБА_10 » Після цього, 27 серпня 2025 року близько 21 год. 49 хв., ОСОБА_6 підшукала та узгодила з користувачем месенджера «Telegram» під ім`я « ОСОБА_9 » з нік-неймом « ОСОБА_10 » автомобіль марки «Nissan» кольору «хакі», під який необхідно підкласти пакунок з саморобно-вибуховим пристроєм, та місце встановлення мобільного терміналу з завантаженим на нього додатком «Air droid» для дистанційного керування телефоном, з під`єднаною до нього портативною батарею. Дана конструкція виконувала роль безперервного відео-контролю автомобіля. У подальшому, 27 серпня 2025 року близько 23 год. 30 хв., ОСОБА_6 продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, направленого на вчинення вибуху, який мав створити небезпеку для життя чи здоров`я людини або заподіяння значної майнової шкоди чи настання інших тяжких наслідків, вчинений з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, перебуваючи біля будинку за адресою: АДРЕСА_4 , підійшла до попередньо виявленого нею автомобіля марки «Nissan» кольору «хакі», з закордонним реєстраційним номером « НОМЕР_1 », та підклала саморобно-вибуховий пристрій під днище транспортного засобу, який перебуває у користуванні командира військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_11 . Після цього, 27 серпня 2025 року близько 23 год. 30 хв., ОСОБА_6 , перебуваючи за вищезазначеною адресою, знаходячись на постійному зв`язку з «оператором», виконуючи його вказівки, вчинила дії, направлені на встановлення мобільного терміналу з приєднаним до нього пристрою живлення, з метою надання можливості «оператору» віддаленого спостереження за місцем розміщення саморобно-вибухового пристрою та подальшого віддаленого приведення його в дію та вчинення вибуху. Таким чином, ОСОБА_6 вчинила всі дії, які вважала необхідними для вчинення вибуху, який створив би небезпеку для життя і здоров`я людини, заподіяв би значну майнову шкоду, призвів би до настання інших тяжких наслідків, з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, тобто вчинила закінчений замах на вчинення терористичного акту, який не було закінчено з причин, які не залежали від її волі, внаслідок її фактичного затримання 28 серпня 2025 року співробітниками Служби безпеки України.

13 липня 2026 року до суду прокурором подано клопотання про продовження обвинуваченій ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів без визначення розміру застави, яке обґрунтоване тим, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 258 КК України та наявні ризики, передбачені п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, щодо переховування від суду, оскільки остання обвинувачується у вчиненні злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років і у разі не застосування до обвинуваченої запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вона, усвідомлюючи покарання, яке загрожує їй у разі визнання винною за вироком суду, може вжити заходів до переховування від суду з метою уникнення відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення, також прокурор посилається на те, що вказаному сприяє і те, що ОСОБА_6 до затримання на постійній основі проживала за кордоном. Крім того, прокурор посилається, що ОСОБА_6 знає, що на сьогодні значна частина території України знаходиться під тимчасовою окупацією держави-агресора та не знаходиться під контролем правоохоронних органів України, що унеможливлює здійснення там її розшуку, що у свою чергу, також створює ризик її переховування на цих територіях; а також, крім того, що ОСОБА_6 може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, зважаючи на характер злочинних дій у яких вона обвинувачується та на той факт, що рф продовжує на території України повномасштабну збройну агресію, тривають бойові дії в тому числі в частині Миколаївської області, і враховуючи, що вона знаходячись на волі, маючи вільний вибір на прийняття рішень щодо своїх дій та поведінки, добровільно співпрацювала з представниками країни агресора (рф), готуючи вчинення вибуху, який мав створити небезпеку для життя і здоров`я людини. Також прокурором зазначено, що необхідно врахувати обставини, щодо того, що на сьогодні не затримано осіб, які створили Телеграм-канали та Телеграм-боти для пошуку та залучення жителів України до ведення розвідувально-диверсійної діяльності на користь рф, з метою подальшого вчинення терористичних актів проти населення підконтрольних українському уряду населених пунктів, свої дії обвинувачена припинила лише через обставини, які не залежали від її волі, будучи затриманою СБУ і вказане дає підстави обґрунтовано припускати, що перебуваючи не під вартою обвинувачена продовжить займатися злочинною діяльністю. Прокурор вважає, що обставини, враховані судом раніше при обранні та продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 не змінились, а встановлені наявні ризики, для запобігання яких необхідне продовження застосування щодо обвинуваченої тримання під вартою, не зменшились та не відпали, а також прокурор посилається, що беручи до уваги тяжкість злочину, існування високої вірогідності настання вказаних вище ризиків, що може призвести до уникнення ОСОБА_6 кримінальної відповідальності, враховуючи дані про особу обвинуваченої, підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу не вбачається, оскільки жоден з них ніяким чином не перешкодять обвинуваченій переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується та не забезпечить виконання ОСОБА_6 процесуальних обов`язків та її належну поведінку в суді. Також, прокурор просив врахувати положення ч. 6 ст. 176 КПК України, згідно з якою під час дії воєнного стану до осіб, які обвинувачуються у вчиненні злочину, передбаченого ст. 258 КК України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений п. 5 ч. 1 цієї статті, тобто тримання під вартою. Крім того, прокурор просив посилаючись на ст. 183 КПК України не визначати обвинуваченій розмір застави.

31 липня 2026 року від захисника обвинуваченої ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_4 надійшло клопотання про зміну обвинуваченій ОСОБА_6 раніше застосованого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням на підставі п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України застави у розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 66560 грн. Своє клопотання захисник обґрунтовує тим, що подальше тримання ОСОБА_6 під вартою є безпідставним, необґрунтованим, незаконним та, що найважливіше надмірним заходом саме на даний час. Із урахуванням нових обставин та спливу значного часу, підстави, на які посилався слідчий суддя при обранні та при відмовах у зміні запобіжного заходу, втратили свою актуальність. Водночас, на одноосібному утриманні обвинуваченої перебуває її малолітній син ІНФОРМАЦІЯ_2 , у м. Миколаєві проживають бабуся та дідусь обвинуваченої. Син ОСОБА_6 , на теперішній час разом з її матір`ю через суттєву значно більшу небезпеку проживання в м. Харкові, щоденні масовані обстріли з боку кордону та короткий підлітний час ракет, значно більшою щохвилинною загрозою, ніж в Миколаєві, де ситуація останнім часом дещо стабільніша, хоча ризики залишаються високими в усій країні, мають намір переїхати на постійне місце проживання до м. Миколаєва за адресою проживання бабусі обвинуваченої. За таких умов подальше тримання ОСОБА_6 під вартою створює надмірний індивідуальний тягар для родини та суперечить принципу забезпечення найкращих інтересів дитини. Крім того, захисник посилається, що на сьогоднішній день існує усталена судова практика визначення судом застави стосовно підозрюваних за тією ж ч. 1 ст. 114-1 КК України. Зокрема, визначено судом розмір застави Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 21 травня 2025 року (справа № 522/5821/25), Ухвалою Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 29 травня 2025 року (справа № 335/1026/25), Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 травня 2025 (справа №607/10779/25), які є у відкритому доступі Єдиного державного реєстру судових рішень та ігнорування цих рішень та продовження застосування до ОСОБА_6 виняткового заходу без права внесення застави, свідчитиме про застосування до неї дискримінаційного підходу та порушення принципу рівності перед законом і судом. Обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого їй злочину за відсутності фактичних даних, які б свідчили про те, що обраний запобіжний захід із визначенням розміру застави та покладенням відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України відповідних обов`язків, не може забезпечити її належної поведінки та виконання процесуальних обов`язків, передбачених КПК України, не є підставою для продовження застосування відносно неї безальтернативного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.

В судовому засіданні прокурор клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_6 на 60 днів без визначення розміру застави підтримав та посилаючись на те, що ризики, передбачені п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України не припинили свого існування просив його задовольнити. В задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу обвинуваченій ОСОБА_6 просив відмовити.

Захисник обвинуваченої ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_4 підтримала подане нею клопотання про зміну обвинуваченій ОСОБА_6 раніше застосованого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням на підставі п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України застави у розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 66560 грн., яку родичі обвинуваченої мають можливість внести. Проти задоволення клопотання прокурора заперечувала, посилаючись на те, що ризики зазначені прокурором відсутні та прокурором не надано доказів щодо неможливості застосування до обвинуваченої розміру застави, що є правом суду, а не обов`язком.

Захисник обвинуваченої ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_5 проти задоволення клопотання прокурора заперечував, просив в його задоволенні відмовити та підтримав клопотання адвоката ОСОБА_4 , оскільки обвинувачена вже тривалий час перебуває під вартою, вона має сталі соціальні зв`язки, має родичів, які згодні внести заставу, а також, що по аналогічним злочинам судами застосовується застава особам, які раніше навіть судимі, він гарантує, що обвинувачена буде з`являтися до суду в разі застосування до неї розміру застави. Крім того, зазначив, що ризик щодо переховування від суду можна також попередити шляхом зобов`язання ОСОБА_6 здати закордонний паспорт та повідомленням до Державної прикордонної служби України.

Обвинувачена ОСОБА_6 просила задовольнити клопотання свого захисника адвоката ОСОБА_4 та відмовити в задоволенні клопотання прокурора.

Заслухавши думки учасників судового провадження, дослідивши подані до суду клопотання, суд дійшов наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Вирішуючи клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_6 та клопотання захисника обвинуваченої ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу, суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Статтею 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, серед яких: вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; вік та стан здоров`я обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію обвинуваченого, його майновий стан та наявність судимостей.

За змістом ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

29 серпня 2025 року слідчим суддею Центрального районного суду міста Миколаєва стосовно ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без права внесення застави, строк якого у подальшому неодноразово продовжувався, зокрема, останнього разу ухвалою судді Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 08 червня 2026 року строком до 07 серпня 2026 року включно.

Як вбачається з вказаних ухвал, запобіжний захід був застосований до ОСОБА_6 з урахуванням наявності ризиків передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які на теперішній час не зменшились та не відпали.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років, а тому наявний ризик того, що з метою уникнення кримінальної відповідальності ОСОБА_6 може переховуватися від суду.

Крім того, суд враховує, що обвинувачена ОСОБА_6 може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, зважаючи на характер злочинних дій у яких вона обвинувачується та на той факт, що рф продовжує на території України повномасштабну збройну агресію, тривають бойові дії, в тому числі в частині Миколаївської області, а також, що обвинувачена знаходячись на волі, має вільний вибір на прийняття рішень щодо своїх дій і поведінки, може продовжити співпрацювати з представниками країни агресора (рф), з метою подальшого вчинення терористичних актів проти населення України, в тому числі військовослужбовців Збройних Сил України.

Відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями, крім інших, 258-258-6 КК України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, а саме тримання під вартою.

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався, та триває до теперішнього часу.

Крім того, згідно з абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-1141, 258-2585, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 КК України.

Враховуючи те, що кримінальне провадження розглядається щодо кримінального правопорушення, передбаченого ст. 258 КК України, та на території України з 24 лютого 2022 року по теперішній час діє воєнний стан, суд не вважає за необхідне визначити обвинуваченій ОСОБА_6 розмір застави.

За таких обставин, з урахуванням викладеного, а також, що наявність зазначених ризиків у їх сукупності на даній стадії кримінального провадження не може бути усунута шляхом застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу, враховуючи положення ч. 6 ст. 176 КПК України, суд дійшов висновку, що клопотання прокурора є обґрунтованим та підлягає задоволенню, а в задоволенні клопотання захисника обвинуваченої ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_4 слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 194, 331, 369, 371, 372 КПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченій ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

Продовжити обвинуваченій ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 01 жовтня 2026 року включно, без визначення розміру застави.

В задоволенні клопотання про зміну обвинуваченій ОСОБА_6 раніше застосованого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням на підставі п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України застави у розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 66560 гривень - відмовити.

Ухвала суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою припиняє свою дію 02 жовтня 2026 року.

На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу до Миколаївського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а обвинуваченою ОСОБА_6 у той же строк - з моменту вручення їй копії даної ухвали.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Головуючий: