Рішення № 138681630, 31.07.2026, Врадіївський районний суд Миколаївської області

Справа № 484/6619/25

Провадження № 2/474/216/26

РІШЕННЯ

Іменем України

31.07.26 с-ще Врадіївка

Врадіївський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Сокола Ф.Г.

за участю секретаря судового засідання Лисейко Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Першого відділу державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зняття арешту з майна, -

встановив:

01.12.2025 ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася до Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області із позовною заявою до Первомайського відділу Державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), яке перейменовано на Перший відділ державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі - відповідач), у якому просить зняти заборону/арешт з нерухомого майна - земельної ділянки, кадастровий номер 4822383000:01:000:0628, яка розташована за адресою: Миколаївська область, Врадіївський р., с/рада. Кумарівська. Реєстраційний номер обтяження 6797497, що накладений постановою Первомайського міського відділу Державної виконавчої служби, б/н, видана 17.03.2008.

Свої вимоги позивачка обґрунтовує тим, що вона є власницею земельної ділянки, що розташована за адресою: Миколаївська область., Врадіївський р., с\рада. Кумарівська. кадастровий номер: 482238000:01:000:0628.

Право власності на зазначену земельну ділянку підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 9571048223.

Через Державний реєстр речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна було з`ясовано, що підставою для здійснення арешту є постанова номер 149087, видана 17.03.2008, Первомайським міським відділом ДВС, реєстраційний номер обтяження 6797497.

Позивачка звернулася з письмовою заявою до Первомайського відділу державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м Одеса) з проханням щодо зняття арешту з нерухомого майна. Але заборона так і не знята, так як відсутні відомості щодо виконавчого провадження.

Частина 5 ст. 59 Закону України Про виконавче провадження вказує, що арешт може бути знятий за рішенням суду.

Існування арешту та заборони на відчуження майна порушує конституційні права позивачки як власниці майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Конституції України та ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом і ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року, ратифікованого Верховною Радою України 17.07.1997, визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Отже, враховуючи все вище викладене, на думку позивачки, вважається доведеним те, що виконавче провадження відсутнє, а тому і відсутня правова підстава для примусових дій державного виконавця - які полягають в арешті майна. Тому підставою для зняття арешту майна є рішення суду.

Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 02.12.2025 справа направлена за підсудність до Врадіївського районного суду Миколаївської області.

26.12.2025 справа надійшла до Врадіївського районного суду Миколаївської області.

Ухвалою Врадіївського районного суду Миколаївської області (суддя Сокола Ф.Г.) від 30.12.2025 справа прийнята до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 13.07.2026 закінчено підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 31.07.2026.

Позивачка, її представник Доров А.О. та представник відповідача в судове засідання 31.07.2026 не з`явилися, хоча належним чином в порядку, визначеному ст.ст. 128-130 ЦПК України, повідомлені про час, дату та місце судового розгляду, про причини неявки не повідомили. Водночас 13.07.2026 представник позивачки Доров А.О. звернувся до суду із заявою про розгляд справи за його та позивачки відсутності, в якій підтримує позовні вимоги.

З огляду на приписи ст.ст. 211 та 223 ЦПК України, суд визнав за можливе розглянути справу по суті без учасників судового розгляду за наявними у справі доказами.

Дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 419851844 від 27.03.2025, позивачка на підставі державного акта на право власності на землю серії ІІ-МК № 046177, виданого 01.03.2001, Кумарівською сільською радою, є власницею земельної ділянки № 4822383000:01:000:0628, площею 6,0636 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, адреса: Миколаївська обл., Врадіївський р., с/рада. Кумарівська.

Вказана земельна ділянка перебуває в оренді ОСОБА_2 на підставі договору оренди землі від 18.03.2013.

Згідно заповіту від 14.01.2025, зареєстрованого в реєстрі за № 23, позивачка заповіла земельну ділянку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Водночас з Інформації з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 419851844 від 27.03.2025 вбачається, що 17.03.2008 зареєстровано обтяження під реєстраційним номером 6797497 у вигляді арешту нерухомого майна. Підстава обтяження: заява, б/н, 17.03.2008, Відділ державної виконавчої служби Первомайського міськрайонного управління юстиції в Миколаївській області.

Позивачка зверталася до відповідача із заявою від 31.10.2025 про зняття заборони № 6797497, на яку отримала відповідь за № 146864/2 від 07.11.2025, згідно якої за даними автоматизованої системи виконавчих проваджень та перевіркою наявних у відділі журналу обліку реєстрації загальної вхідної кореспонденції, журналу реєстрації вхідних документів про відкриття виконавчого провадження за період з 2021 по 2025 роки встановлено, що виконавчі провадження на виконанні у відділі відносно ОСОБА_1 не відкривались та не перебували. Встановити, у зв`язку з чим було накладено арешт на майно, не представляється можливим

Відповідно до листа Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області № 3.17/434/2025 від 31.10.2025 вбачається, щодо до суду не надходили та судом не розглядалися справи за позовом АТ КБ ПриватБанк до ОСОБА_1 .

Встановив вказані обставини суд приходить до наступного висновку.

Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої України приєдналась 17.07.1997р. відповідно до Закону України Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р. Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно зі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Згадані вище способи захисту мають універсальний характер, вони можуть застосовуватись до всіх чи більшості відповідних суб`єктивних прав. Разом з тим зазначений перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним.

На час на час накладення арешту на земельну ділянку 17.03.2008 діяв Закон України Про виконавче провадження від 21.04.1999 № 606-XIV (далі - Закон № 606-XIV), який втратив чинність 05.01.2027 у зв`язку з набранням чинності Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016 № 1404-VII (далі - Закон № 1404-VII).

Статтею 3 Закону № 606-XIV, в редакції на час накладення арешту на земельну ділянку 17.03.2008, визначалося, що примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до цього Закону державною виконавчою службою підлягають виконанню такі виконавчі документи:

1) виконавчі листи, що видаються судами, та накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду;

2) ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних та кримінальних справах у випадках, передбачених законом;

3) судові накази;

4) виконавчі написи нотаріусів;

5) посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень цих комісій;

6) постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;

7) рішення органів державної влади, прийняті з питань володіння і користування культовими будівлями та майном;

8) постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу;

9) рішення інших органів державної влади у випадках, якщо за законом їх виконання покладено на державну виконавчу службу;

10) рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини.

Згідно ст. 5 Закону № 606-XIV державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження мав право накладати накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до ст. 24 Закону № 606-XIV, за заявою стягувача, з метою забезпечення виконання рішення про майнові стягнення, державний виконавець постановою про відкриття виконавчого провадження вправі накласти арешт на майно боржника (крім коштів) та оголосити заборону на його відчуження. Одночасно з винесенням такої постанови державний виконавець може провести опис і арешт майна боржника в порядку, визначеному цим Законом.

Стаття 38 Закону № 606-XIV визначала, що у разі закінчення виконавчого провадження згідно із статтею 37 цього Закону, крім направлення виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; повернення виконавчого документа стягувачу згідно із статтею 40 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, згідно із статтею 40-1 цього Закону, припиняється чинність арешту майна боржника, скасовуються інші здійснені державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку з завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем був накладений арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про скасування арешту, накладеного на майно боржника.

За заявою боржника державний виконавець видає йому додаткові копії постанови, вказаної у частині другій цієї статті, для її пред`явлення до органу нотаріату та інших органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження для зняття арешту з майна.

Стаття 59 Закону № 606-XIV визначала, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту.

У разі прийняття судом рішення про звільнення майна з-під арешту або сплати боржником повної суми боргу за виконавчим документом до реалізації арештованого майна боржника, майно звільняється з-під арешту за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про звільнення майна з-під арешту надсилається боржнику та до органу (установи), якому була надіслана постанова про накладення арешту на майно боржника на виконання.

Майно боржника може бути звільнено з-під арешту за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому підпорядкований державний виконавець, якщо під час розгляду відповідної скарги боржника виявлено порушення встановленого цим Законом порядку накладення арешту. Копія постанови начальника органу державної виконавчої служби про звільнення майна боржника з-під арешту не пізніше наступного після її винесення дня надсилається сторонам та до відповідного органу (установи) для зняття арешту, а про відмову у звільненні майна боржника з-під арешту - боржнику.

За наявності письмового висновку експерта щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зносу, пошкодженням або коли витрати, пов`язані із зверненням на нього стягнення, перевищать грошову суму, за яку воно може бути реалізовано, майно боржника може бути звільнено з-під арешту за постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови державного виконавця про звільнення майна боржника з-під арешту не пізніше наступного після її винесення дня надсилається сторонам та до відповідного органу (установи) для зняття арешту.

У всіх інших випадках по незакінчених виконавчих провадженнях арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

Згідно ст. 59 Закону № 1404-VII, в редакції станом на час розгляду справи в суді, особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника та/або з електронних грошей, які знаходяться на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку, небанківських надавачів платіжних послуг документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктами 10, 15 частини першої статті 34 цього Закону.

У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;

9) підстави, передбачені пунктом 1-2 та підпунктом 2 пункту 10-4 розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення цього Закону;

10) отримання виконавцем від Державного концерну Укроборонпром, акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну Укроборонпром, державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну Укроборонпром або на момент припинення Державного концерну Укроборонпром було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності, звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

З огляду на вищевикладене, з урахуванням інформації відповідача про те, що виконавчі провадження на виконанні у відділі відносно позивачки не відкривались та не перебували, суд вважає, що позов є законним та обґрунтованим, а відтак підлягає задоволенню.

На підставі вимог ст. 141 ЦПК України, судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1 211 грн. 20 коп., понесені позивачкою при подачі позову, підлягають стягненню з відповідача на користь позивачки.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-89, 141, 258-268, 273, 279 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Першого відділу державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зняття арешту з майна - задовольнити.

Зняти заборону/арешт з нерухомого майна - земельної ділянки, кадастровий номер 4822383000:01:000:0628, яка розташована за адресою: Миколаївська область, Врадіївський р., с/рада. Кумарівська. Реєстраційний номер обтяження 6797497, накладений на підставі заяви, б/н, Відділ державної виконавчої служби Первомайського міськрайонного управління юстиції в Миколаївській області.

Стягнути з Першого відділу державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Врадіївський районний суд Миколаївської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивачка: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Перший відділ державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 45065450, місце знаходження: пров. Бебюш Капон, 13, м. Первомайськ Миколаївської області, 55213).

Повний текст рішення складений та підписаний 03 серпня 2026 року.

Суддя Ф.Г. Сокол