Ухвала суду № 138681615, 03.08.2026, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/3789/26

УХВАЛА

"03" серпня 2026 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі судді Булкат М. С., дослідивши заяву ОСОБА_1 про забезпечення його позову до Вознесенської міської ради, ОСОБА_2 , про визнання незаконним та скасування рішення про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною цільового призначення та стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ

22 липня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Вознесенської міської ради, ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною цільового призначення та стягнення моральної шкоди.

22 липня 2026 року за наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу було розподілено на суддю Вуїва О.В.

Ухвалою судді Вуїва О.В. від 23 липня 2026 року було задоволено заяву про самовідвід судді від розгляду справи.

23 липня 2026 року за наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу було розподілено на суддю Булкат М. С.

Одночасно з позовною заявою було подано заяви про забезпечення позову шляхом:

- Заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав (в т. ч. Міністерству юстиції України та його територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міській, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, акредитованим суб`єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень") вчиняти будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не обмежуючись, державну реєстрацію права власності та інших речових прав на нерухоме майно, державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію права власності та інших речових прав та їх обтяжень, записи про скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів щодо земельної ділянки площею 0,0359 га (кадастровий номер 4810200000:04:006:0050), за адресою: АДРЕСА_1 .

- Заборонити ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ), а також будь-яким іншим фізичним та юридичним особам (у тому числі підрядним, субпідрядним та проєктним організаціям) здійснювати будь-які будівельні, земляні, підготовчі та вишукувальні роботи на земельній ділянці площею 0,0359 га (кадастровий номер 4810200000:04:006:0050), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , у тому числі, але не обмежуючись: встановлення парканів, розробку ґрунту, риття траншей та котлованів, забивання паль, облаштування фундаментів, зведення будь-яких наземних та підземних споруд, а також проведення будь-яких робіт з реконструкції чи капітального будівництва до набрання судовим рішенням у цій справі законної сили.

В обґрунтування вказаної заяви позивач посилався на те, що незастосування вищевказаних заходів забезпечення позову може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в подальшому.

Дослідивши заяву про забезпечення позову, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України за №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» (далі Постанова) суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Позов забезпечується, зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову (п.п. 1, 2, 4 ч. 1, ч. 2 ст. 150 ЦПК України).

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України).

При цьому, не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті (ч. 10 ст. 150 ЦПК України).

Відповідно до п.4 Постанови суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

У справі №910/8298/21 Верховний Суд з посиланням на правовий висновок, сформульований у постанові від 16 серпня 2018 року у справі №910/1040/18, зазначив, що у випадку звернення особи до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в такому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Водночас у таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.

Аналогічні висновки містяться у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року (справа № 753/22860/17).

Крім цього, Велика Палата Верховного Суду вказала, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Відповідність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом також неодноразово, зокрема, в постанові від 26 квітня 2022 року у справі № 285/4519/21-ц.

У постанові від 15 липня 2020 року в справі № 909/835/18 Верховний Суд також зазначав, що повинен бути наявним зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

При цьому, на стадії вирішення питання щодо забезпечення позову суд не має права оцінювати обґрунтованість позовних вимог по суті спору, оскільки це суперечить положенням статей 149-151 ЦПК України. Проте, суд зобов`язаний перевірити наявність між сторонами реального спору та ризиків, які можуть ускладнити або унеможливити виконання судового рішення у разі задоволення позову.

З матеріалів справи вбачається, що предметом спору є правомірність рішення Вознесенської міської ради № 46 від 15.05.2026 про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зміни її цільового призначення. Позивач просить визнати зазначене рішення незаконним та скасувати його, посилаючись на порушення вимог земельного законодавства під час його прийняття.

Тому, з урахуванням доводів заявника та характеру спору, суд вважає, що адекватним, достатнім та ефективним для досягнення мети забезпечення позовних вимог буде встановлення заборони суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно України вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо вказаних у заяві земельних ділянок.

Щодо другої вимоги «заборонити ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ), а також будь-яким іншим фізичним та юридичним особам», суд зазначає наступне.

Зміст заявленого заходу забезпечення позову полягає в забороні здійснювати будівельні, земляні, підготовчі та інші роботи будь-яким іншим фізичним та юридичним особам, у тому числі підрядним, субпідрядним та проєктним організаціям тощо.

Відповідно до принципу співмірності заходів забезпечення позову, закріпленого процесуальним законодавством та сформованого у практиці Верховного Суду, застосований судом захід має бути чітким, визначеним, безпосередньо пов`язаним із предметом спору та не повинен створювати надмірних обмежень для осіб, права та обов`язки яких не є предметом судового розгляду.

Заходи забезпечення позову не можуть поширюватися на невизначене коло осіб, оскільки таке формулювання не дає можливості встановити суб`єктів, на яких покладається відповідний обов`язок, а також унеможливлює належний контроль за виконанням судового рішення. Заборона, адресована «будь-яким іншим фізичним та юридичним особам», фактично стосується необмеженого кола суб`єктів, які не є учасниками справи, права та обов`язки яких судом не досліджувалися і щодо яких не встановлено наявності будь-якого правового зв`язку зі спірними правовідносинами.

Крім того, заявником не наведено обставин та не надано доказів, які б свідчили про існування конкретних підрядних, субпідрядних, проєктних чи інших організацій, залучених або таких, що плануються до залучення відповідачем для виконання будівельних робіт на спірній земельній ділянці. Отже, вимога про поширення заборони на невизначене коло осіб ґрунтується виключно на припущеннях.

За таких обставин суд доходить висновку, що заявлений захід забезпечення позову не відповідає вимогам визначеності та співмірності, оскільки виходить за межі предмета спору, поширюється на невизначене коло осіб та може призвести до необґрунтованого обмеження прав осіб, які не є учасниками цієї справи.

Керуючись ст.ст. 149, 150, 153, 258-260 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ

заяву ОСОБА_1 про забезпечення його позову до Вознесенської міської ради, ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною цільового призначення та стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Заборонити суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно України (державним реєстраторам) вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки площею 0,0359 га (кадастровий номер 4810200000:04:006:0050), за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Суддя М. С. Булкат