Рішення № 13868152, 15.02.2011, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2011 рокуСправа № 09/5026/191/2011

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого - судді Курченко Н.М., при секретарі Лавріненко С.І., за участю представників сторін: позивача - ОСОБА_1 адвокат за договором, відповідача - Туркевич О.С. за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 м.Вінниця до товариства з обмеженою відповідальністю "БМБ Маргарин" с.Руська Поляна Черкаського району, про стягнення 35742,24 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Подано позовну заяву, у якій позивач просить стягнути з відповідача 35742,24 грн., у тому числі: 27775,00 грн. боргу за поставлений товар, 2277,55 грн. інфляційних нарахувань, 810,42 грн. три проценти річних та 4879,27 грн. пені, нарахованих за прострочення виконання грошових зобов'язань.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання умов договорів поставки №06-04/08/ю/м від 02.04.2008 року та №12 від 02.01.2009 року позивач протягом 2008-2009 років поставив відповідачу товар на загальну суму 2404757,00 грн., відповідач товар прийняв, але в порушення умов договору сплатив за нього лише 2376982,00 грн., тому з відповідача підлягає стягненню сума боргу, інфляційні нарахування, три проценти річних та пеня.

Відповідач у письмовому відзиві на позовну заяву позовні вимоги не визнав та просить відмовити у позові повністю, посилаючись на те, що у видаткових накладних відсутні посилання на договір, у банківських виписках за 2009 рік також відсутні посилання на договір, а у призначенні платежу зазначені рахунки та накладні, отже товар поставлявся не на підставі договору від 02.01.2009 року. За товар, отриманий від позивача у 2009 році, відповідач розрахувався повністю. Позивачем не обґрунтовано дату, з якої на його думку, відповідач прострочив виконання своїх зобов'язань, оскільки видаткові накладні не містять строку оплати, а з вимогою в порядку ст.530 Цивільного кодексу України, позивач не звертався. Акт звірки взаємних розрахунків від 01.04.2009 року не містить посилань на договори, за якими сторонами проводилось звіряння, тому він не може вважатись допустимим доказом у справі.

У судовому засіданні:

- представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, та просив їх задовольнити повністю, спростовуючи доводи відповідача, вказав, що інших договорів, крім тих, на які посилання у позові, між сторонами не було, сплачені відповідачем кошти, зараховувались у порядку календарної черговості в погашення заборгованості з попередньої поставки товару.

- представник відповідача позовні вимоги не визнав повністю з підстав, викладених у письмовому відзиві, просив відмовити у позові повністю, вказав, що у накладних та рахунках відсутні посилання на договори, оплата здійснювалась з посиланням на рахунки, а не на підставі договорів, тому договори, на підставі яких заявлено позов, фактично не виконані, і у відповідача відсутній обов'язок оплати на умовах договорів. Вимога в порядку ст.530 ЦК України позивачем не заявлялась, отже зобов'язання з оплати не порушені.

Згідно ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

02 квітня 2008 року між позивачем та відповідачем укладено договір поставки №06-04/08/ю/м, у відповідності до умов якого постачальник (позивач у справі) зобов'язався передати, а покупець (відповідач у справі) зобов'язався прийняти у власність товар та оплатити його вартість в кількості та асортименті згідно зі Специфікаціями, які є невід'ємними частинами цього Договору. Найменування товару, який поставляється по договору, - олія соняшникова рафінована дезодорована. Товар поставляється партіями в кількості та асортименті згідно Специфікацій, які підписуються сторонами на кожну партію і є невід'ємними частинами цього договору (розділ 1 договору).

Відповідно до розділу 3 Договору №06-04/08/ю/м вартість одиниці товару визначається у Специфікаціях, а загальна вартість кожної партії товару визначається у видаткових накладних. Загальна сума цього Договору визначається як сума вартостей усіх партій товару, поставленого протягом дії даного Договору. Оплата за товар здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, вказаний у розділі 10 даного Договору. Покупець зобов'язується оплачувати кожну окрему партію товару (кількість та асортимент якої визначено у Специфікаціях) на протязі семи календарних днів, з моменту отримання товару (згідно накладної). При необхідності сторони здійснюють звірку взаєморозрахунків шляхом складання Акту звірки.

У пункті 6.4 Договору №06-04/08/ю/м сторони визначили, що у випадку порушення строків здійснення платежів по цьому Договору (несплати, неповної сплати) покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення оплати. Пеня розраховується від несплаченої в строк суми.

Згідно розділу 8 Договору №06-04/08/ю/м цей договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2008 року. Закінчення строку цього Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору.

У відповідності до умов Договору №06-04/08/ю/м сторони уклали відповідні Специфікації, а саме: №1 від 04 квітня 2008 року на суму 263655,00 грн., №2 від 25 липня 2008 року на суму 53190,00 грн., №3 від 04 серпня 2008 року на суму 53370,00 грн., №24 від 19 грудня 2008 року на суму 40250,00 грн., №25 від 22 грудня 2008 року на суму 38920,00 грн., №26 від 26 грудня 2008 року на суму 39620,00 грн., №27 від 28 грудня 2008 року на суму 40250,00 грн.

У період з 08 липня 2008 року по 27 грудня 2008 року позивач здійснив поставку відповідачу товару на загальну суму 1179597,00 грн., що підтверджується видатковими накладними, з відмітками представників відповідача про отримання товару, та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей. Відповідачем у зазначений період сплачено позивачу 986947,00 грн.

02 січня 2009 року між позивачем та відповідачем укладено договір поставки №12, у відповідності до умов якого постачальник (позивач у справі) зобов'язався передати, а покупець (відповідач у справі) зобов'язався прийняти у власність товар та оплатити його вартість в кількості та асортименті згідно зі Специфікаціями, які є невід'ємними частинами цього Договору. Найменування товару, який поставляється по договору, - олія соняшникова рафінована дезодорована. Товар поставляється партіями в кількості та асортименті згідно Специфікацій, які підписуються сторонами на кожну партію і є невід'ємними частинами цього договору (розділ 1 договору).

Відповідно до розділу 3 Договору №12 вартість одиниці товару та загальна вартість кожної партії товару визначається у Специфікаціях. Загальна сума цього Договору визначається як сума вартостей усіх партій товару, поставленого протягом дії даного Договору. Оплата за товар здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, вказаний у розділі 10 даного Договору. Покупець зобов'язується оплачувати кожну окрему партію товару (кількість та асортимент якої визначено у Специфікаціях) протягом чотирнадцяти календарних днів, з моменту отримання товару (згідно накладної). При необхідності сторони здійснюють звірку взаєморозрахунків шляхом складання Акту звірки.

У пункті 6.4 Договору №12 сторони визначили, що у випадку порушення строків здійснення платежів по цьому Договору (несплати, неповної сплати) покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення оплати. Пеня розраховується від несплаченої в строк суми.

Згідно розділу 8 Договору №12 цей договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2009 року. Закінчення строку цього Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору.

У відповідності до умов Договору №12 сторони уклали відповідні Специфікації, а саме: №1 від 08 січня 2009 року на суму 35910,00 грн., №2 від 10 січня 2009 року на суму 89390,00 грн., №3 від 17 січня 2009 року на суму 148687,00 грн., №4 від 02 лютого 2009 року на суму 48960,00 грн.

У період з 08 січня 2009 року по 13 жовтня 2009 року позивач здійснив поставку відповідачу товару на загальну суму 1225160,00 грн., що підтверджується видатковими накладними, з відмітками представників відповідача про отримання товару, та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей. Відповідачем у період з 08 січня 2009 року по 24 грудня 2009 року сплачено позивачу 1390035,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями та банківськими виписками, наданими відповідачем.

У відповідності до умов договорів, сторонами 01 квітня 2009 року проведено звірку взаємних розрахунків, за результатами якої складено Акт звірки. У акті звірки зазначено, що станом на 01.01.2009 року сальдо на користь позивача становило 192650,00 грн., а станом на 01.04.2009 року сальдо на користь позивача становить 249597,00 грн.

Також сторонами проводилась звірка взаєморозрахунків за період з 01.04.2009 року по 31.05.2009 року, за результатами якої складено Акт звірки, у якому зазначено, що станом на 01.04.2009 року сальдо на користь позивача становило 249597,00 грн., а станом на 31.05.2009 року сальдо на користь позивача становить 257637,00 грн.

Таким чином, у період дії зазначених договорів позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 2404757,00 грн., а відповідач за одержаний товар сплатив 2376982,00 грн., отже заборгованість відповідача перед позивачем становить 27775,00 грн.(2404757,00 грн. - 2376982,00 грн.)

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Сторони правовідносин є субєктами господарювання, зобовязання, що виникли між ними, суд вважає господарськими договірними у сфері господарсько-торговельної діяльності. Господарсько-торговельна діяльність опосередковується господарськими договорами поставки, купівлі-продажу, міни (бартеру) та іншими.

Господарські договори укладаються за правилами встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (далі - ГК України), іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ст.ст.173, 179, 263 ГК України).

Загальні положення поставки врегульовані параграфом 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Загальні умови виконання господарських зобовязань визначені главою 22 ГК України. Статтею 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки.

Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідач не заперечує факт прийняття від позивача товару, однак вважає, що товар поставлявся не на підставі зазначених договорів, а шляхом укладення окремих договорів у спрощений спосіб, передбачений ст.181 ГК України, по кожній партії поставленого товару окремо.

Дані доводи відповідача суд вважає необґрунтованими, спрямованими на ухилення від виконання договірних зобов'язань та порушення загальних засад цивільного законодавства щодо добросовісності і розумності.

Відсутність у видаткових накладних та у платіжних дорученнях посилань на договори, не свідчить про те, що договори є недійсними чи неукладеними. Зарахування позивачем грошових коштів, отриманих від відповідача у 2009 році, в рахунок погашення заборгованості за товар, переданий у 2008 році, відповідає його праву.

Згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Отже, враховуючи наведені норми законодавства та докази, наявні у матеріалах справи, суд вважає доведеним право позивача на стягнення з відповідача 27775,00 грн. основного боргу.

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 218 ГК України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Частиною 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У договорі сторони визначили, що у випадку порушення строків здійснення платежів по цьому Договору (несплати, неповної сплати) покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення оплати. Пеня розраховується від несплаченої в строк суми.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано

Позивачем пеня в сумі 4879,27 грн. нарахована за період з 08 січня 2010 року по 28 грудня 2010 року без врахування зазначених положень Господарського кодексу, умов договору та дат фактичної поставки товару, тому суд вважає нарахування пені не обґрунтованим і відмовляє у її стягненні.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок інфляційних нарахувань за період з 08 січня 2010 року по 28 грудня 2010 року (день складення позовної заяви) позивачем зроблений вірно, сума інфляційних нарахувань становить 2277,55 грн. Визначення початком періоду нарахування 08 січня 2010 року - п'ятнадцятий день від дати здійснення відповідачем останнього платежу (24.12.2009 року) не суперечить нормам чинного законодавства і є правом позивача.

Сторони у Договорі не встановили інший розмір процентів річних, тому позивачем обґрунтовано нараховані три проценти річних за період з 08 січня 2010 року по 28 грудня 2010 року в сумі 810,42 грн. Розрахунок трьох процентів річних зроблений вірно.

З огляду на наведені норми законодавства та докази, наявні у справі, суд вважає доведеним право позивача вимагати стягнення з відповідача 27775,00 грн. боргу, 2277,55 грн. інфляційних нарахувань, 810,42 грн. три проценти річних.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати понесені останнім при поданні позову, пропорційно розміру задоволених вимог, а саме 308,63 грн. в рахунок витрат по оплаті державного мита та 203,78 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а всього: 512,41 грн.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "БМБ Маргарин", Черкаська область, Черкаський район, с.Руська Поляна, урочище "Кленове", буд.5, ідентифікаційний код 32606706 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 - 27775,00 грн. боргу, 2277,55 грн. інфляційних нарахувань, 810,42 грн. три проценти річних та 512,41 грн. судових витрат.

В решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом 10 днів з дня складення повного рішення.

СуддяН.М.Курченко

Повне рішення складено 18 лютого 2011 року.