Рішення № 13868064, 08.02.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" лютого 2011 р. Справа № 5023/229/11

вх. № 229/11

Суддя господарського суду Доленчук Д. О.

при секретарі судового засідання Івахненко І.Г.

за участю представників сторін:

позивача - Пономаренко Л.М. за довіреністю № 20/19Д від 15.04.2010 р.

відповідача - Полубедов П.Е. за довіреністю № 66-01-16/213 від 29.12.2009 р.

розглянувши справу за позовом ВАТ "АТ Науково-дослідний інститут радіотехнічних вимірювань", м. Харків

до НТУ "Харківський політехнічний інститут", м. Харків

про стягнення 40145,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство "АТ Науково-дослідний інститут радіотехнічних вимірювань" (позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут" про стягнення з відповідача на свою користь боргу за Договором № 26/10 від 26.10.2009 р. у розмірі 40145,00 грн.

Сторони до початку судового засідання призначеного на 03.02.2011 р., через канцелярію господарського суду 03.02.2011 р. за вх. № Д233, надали заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу, яка судом була задоволена.

Позивач, через канцелярію господарського суду 26.01.2011 р. за вх. № 2129, надав документи згідно супровідного листа, які господарським судом залучені до матеріалів справи.

Позивач, через канцелярію господарського суду 03.02.2011 р. за вх. № 2101, надав заяву про надіслання йому всіх процесуальних документів по справі на адресу: 61054, м. Харків, вул. Академіка Павлова, 271, яка господарським судом була залучена до матеріалів справи та задоволена.

Відповідач, через канцелярію господарського суду 03.02.2011 р. за вх. № 2102, надав заяву про надіслання йому всіх процесуальних документів по справі на адресу: 61002, м. Харків, вул. Фрунзе, 21, яка господарським судом була залучена до матеріалів справи та задоволена.

У судовому засіданні призначеному на 03.02.2011 року було оголошено перерву до 08.02.2011 року о 12:40.

Сторони до початку судового засідання, через канцелярію господарського суду 08.02.2011 р. за вх. № Д255, надали заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дана заява не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Відповідач, через канцелярію господарського суду 03.02.2011 р. за вх. № 583, надав копії документів згідно супровідного листа, які господарським судом залучаються до матеріалів справи.

Відповідач, через канцелярію господарського суду 08.02.2011 р. за вх. № 3510, надав заяву про визнання позову, яка господарським судом залучається до матеріалів справи. Згідно заяви відповідач вказував, що він визнає факт укладання Договору № 26/10 від 26.10.2009 р. між ним та позивачем про оплатне постачання медичних інструментів та іншого обладнання, отримання від позивача зазначеного у договорі товару та не сплату за товар згідно умов договору.

Крім того, у судовому засіданні представники сторін вказували, що дане визнання позову не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав свої позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову не заперечував.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

26 жовтня 2009 р. між Відкритим акціонерним товариством “АТ Науково-дослідний інститут радіотехнічних вимірювань” (постачальник) та Національним технічним університетом "Харківський політехнічний інститут" (покупець) був укладений Договір № 26/10 на постачання Товару (надалі - Договір).

Згідно з п.п. 1.1., 2.2. Договору постачальник був зобов'язаний поставити та передати у власність покупця Товар, а покупець зобов'язаний прийняти у власність та сплатити за товар зазначений в Специфікації, яка є невід'ємною частиною Договору.

26.11.2009 р. зазначений в Специфікації Товар на суму 40145,00 грн. був отриманий відповідачем, що підтверджується пропуск-накладною № 335/154 та довіреністю ЯПК № 643991/951 від 26.11.2009 р.

Отже, у відповідності до п.1.1. Договору позивачем відповідачу було передано у власність Товар.

Відповідно до п.3.3. Договору відповідач повинен був сплатити за Товар на підставі відвантажувальних документів та рахунку-фактури, після отримання Товару впродовж 7 банківських днів.

Разом з цим суд зазначає, що доказів сплати відповідачем позивачу Товару на суму 40145,00 грн. в матеріалах справи не міститься.

Таким чином господарський суд приходить до висновку, що борг відповідача перед позивачем за Договором становить 40145,00 грн.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З огляду на вищевикладене господарський суд приходить до висновку, що сума боргу у розмірі 40145,00 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

За таких обставин господарський суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, у разі задоволення позовних вимог, покладаються на відповідача. Отже, господарський суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачену позивачем суму державного мита у розмірі 401,45 грн. та суму витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут" (61002 м. Харків, вул. Фрунзе, буд. 21, код ЄДРПОУ 02071180, р/р 35227007000076 в УДК в Харківській області, МФО 851011) на користь Відкритого акціонерного товариства "АТ Науково-дослідний інститут радіотехнічних вимірювань" (61054, м. Харків, вул. Академіка Павлова, 271, код ЄДРПОУ 14309534, р/р 26005000127797 в Філії АТ "Укрексімбанк" у м. Харкові, МФО 351618) борг за Договором № 26/10 від 26.10.2009 р. у розмірі 40145,00 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 401,45 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Доленчук Д. О.

Рішення підписано 14.02.2011 р.