Рішення № 138680543, 16.04.2026, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/4666/25-ц

пр. 2-3113/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2026 року

Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Соколова О.М.,

за участі секретаря судових засідань - Птащука Є. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНІЛОН» про стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

У січні 2025 року адвокат Дугінов Дмитро Андрійович в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (далі - відповідач, АТ КБ «Приватбанк», Банк), третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНІЛОН», (далі - третя особа, ТОВ «ФК «ФІНІЛОН», Товариство) про стягнення 3% річних на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України за порушення відповідачем виконання грошового зобов`язання.

У обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що у межах виконання грошового зобов`язання за депозитним рахунком № НОМЕР_1 , відкритим у ПАТ КБ «Приватбанк», відповідач допустив прострочення його виконання, оскільки фактичне повернення коштів у розмірі 30 000,00 дол. США, визначених, зокрема, рішенням Печерського районного суду м. Києва від 23.08.2018 у справі № 757/51774/17-ц та підтверджених постановою Верховного Суду від 01.10.2020 у цій же справі, було здійснено лише 25.11.2024 шляхом зарахування коштів згідно платіжної інструкції № OBPC0US9XL.

Таким чином, у період з 29.01.2022 по 24.11.2024 відповідач неправомірно утримував грошові кошти позивача, що утворює прострочення грошового зобов`язання у розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України, а відтак є підставою для стягнення 3 % річних у розмірі 2 603,83 дол. США, нарахованих від суми 30 000,00 дол. США за вказаний період.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 17.03.2025 року відкрито провадження у цивільній справі №757/4666/25-ц за правилами спрощеного провадження, з повідомленням сторін.

16 квітня 2025 року до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого, АТ КБ «ПриватБанк» заперечує проти позовних вимог у справі про стягнення 3 % річних у розмірі 2 603,83 дол. США, нарахованих за період з 29.01.2022 по 24.11.2024. Зазначає, що виконання зобов`язань за депозитом, що був предметом розгляду у справі № 757/51774/17-ц, здійснювалося в межах виконавчого провадження № 64303476, яке перебувало на примусовому виконанні у Державній виконавчій службі. Саме державний виконавець здійснює розподіл і перерахування стягнутих коштів, а не банк як безпосередній боржник у цей період. Банк вказує, що реквізити позивача для перерахування коштів були надані лише 28.05.2024 у межах виконавчого провадження, а фактичне перерахування коштів відбулося 25.11.2024 одразу після їх отримання та технічного опрацювання. Відповідач вважає, що затримка виконання судового рішення не є його виною, а пов`язана з процедурою примусового виконання, яка здійснюється органами державної виконавчої служби, тому підстави для стягнення з банку 3 % річних відсутні.

07 травня 2025 року на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій останній вказав, що не погоджується з доводами відповідача, викладеними у відзиві, та вважає їх такими, що не відповідають фактичним обставинам справи. Твердження АТ КБ «ПриватБанк» про нібито відсутність звернень позивача щодо добровільного виконання судового рішення є безпідставними, оскільки позивач неодноразово звертався до Банку з відповідними вимогами 10.10.2020, 18.11.2020, 08.12.2020 та 27.08.2021 із зазначенням реквізитів для перерахування коштів. Ці обставини підтверджують, що відповідачу були відомі реквізити позивача задовго до листопада 2024 року, а його твердження про їх отримання лише 19.11.2024 є неправдивими. Отже, доводи відповідача є необґрунтованими та спрямованими на уникнення відповідальності.

У судове засідання представник позивача не з`явився, про місце день і час розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки не повідомив, разом з тим, подав до суду заяву в якій просив провести судове засідання без його участі, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Від представника відповідача на адресу суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника Банку, просила відмовити у задоволенні позову.

Третя особа у судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином

Згідно з ч. 1 ст. 174 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи.

Як встановлено, частиною 8 статті 178 ЦПК України, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до п.1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

За наведених обставин, суд, приходить до висновку про розгляд справи у відсутність учасників на підставі наявних в ній доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За змістом ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Так, відповідно до матеріалів справи встановлено, що рішенням Печерського районного суду м. Києва від 23 серпня 2018 року позов№ 757/45792/20-ц задоволено. Стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 суму депозитного вкладу, розміщеного на рахунку № НОМЕР_1 у розмірі 30000 дол. США, нараховані відсотки за період з 13 лютого до 12 березня 2014 року у розмірі 184,10 дол. США, не нараховані відсотки за період з 13 березня 2014 року до 24 квітня 201 року у розмірі 7489,32 дол. США, не нараховані відсотки за період з 25 квітня до 03 травня 2017 року у розмірі 7,40 дол. США, не нараховані відсотки за період з 04 травня 2017 року до 07 серпня 2018 року у розмірі 3,79 дол.США, три відсотки річних за період з 25 квітня 2017 року до 07 серпня 2018 року у розмірі 31440,96 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постановою Київського апеляційного суду від 21 серпня 2019 року рішення суду залишено без змін.

Постановою Верховного суду від 01.10.2020 рішення Печерського районного суду м. Києва від 23 серпня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 серпня 2019 року залишено без змін.

25.11.2024 присуджені судом грошові кошти були зараховані на рахунки позивача відповідно до платіжної інструкції № OBPC0US9XL.

Таким чином датою виконання банком зобов`язання з повернення вкладу є 25.11.2024 року.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У контексті статей 524, 533-535, 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті чи в іноземній валюті), це таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Оскільки стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України, то вона поширює свою дію на всі зобов`язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

За своєю правовою природою судове рішення є засобом захисту прав або інтересів фізичних та юридичних осіб.

Положення статті 11 ЦК України передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Тобто відповідно до положень статті 11 ЦК України рішення суду може бути підставою виникнення цивільних прав та обов`язків у випадках, установлених актами цивільного законодавства, - за наявності прямої вказівки про це в законі.

За загальним правилом судове рішення забезпечує примусове виконання зобов`язання, яке виникло з підстав, що існували до його ухвалення, але не породжує таке зобов`язання, крім випадків, коли положення норм чинного законодавства передбачають виникнення зобов`язання саме з набранням законної сили рішенням суду.

Приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу ІІІ книги 5 цього ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу ІІІ книги 5 цього Кодексу).

Таким чином, у статті 625 ЦК України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт).

Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Такий правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18), від 19 червня 2019 року у справі № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18).

Після розірвання договорів банківського вкладу в судовому порядку банк не звільняється від відповідальності за порушення виконання зобов`язань згідно зі статтею 625 ЦК України, частиною другою якої встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв`язку із порушенням відповідачем грошового зобов`язання з нього підлягають стягненню на користь позивача 2603,83 дол. США, у якості 3 % річних на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України за порушення відповідачем виконання грошового зобов`язання, за період з 29 січня 2022 року по 24 листопада 2024 року, за депозитним рахунком № НОМЕР_1 .

Відповідно до ч. 1 та ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволено, відповідно до ст. 141 ЦПК України, витрати понесені позивачем з оплати судового збору підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст. 11,509, 524, 533-535, 625 ЦК України, ст. ст. 1-23, 76-81, 89, 95, 131, 258-259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНІЛОН» про стягнення коштів - задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 2603,83 дол. США, у якості 3 % річних на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України за порушення відповідачем виконання грошового зобов`язання, за період з 29 січня 2022 року по 24 листопада 2024 року, за депозитним рахунком № НОМЕР_1 .

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211, 20 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення, безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Відповідач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», адреса реєстрації юридичної особи: 01001, м. Київ, вул. М. Грушевського, буд. 1-Д; адреса для кореспонденції: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570.

Третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінілон», адреса: 49000, м. Дніпро, вул. Січеславська набережна, буд.29-А, код ЄДРПОУ 38920700.

Суддя О.М.Соколов