Рішення № 138680057, 03.08.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" серпня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/1448/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Новікової Н.А.

розглянувши без повідомлення (виклику) учасників справи в порядку спрощеного позовного провадження справу № 922/1448/26

за позовом ПРИВАТНОГО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА «АГРОС-2004» (62100, Харківська область, Богодухівський район, село Семенів Яр, вулиця Сонячна, будинок 6Г; код ЄДРПОУ: 32818081),

до відповідача ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТЕРРА» (61124, місто Харків, вулиця Каштанова, будинок 10; код ЄДРПОУ: 30150670),

про стягнення заборгованості за договором поставки сільськогосподарської продукції № 180724/2 від 18.07.2024 року у розмірі 349 896,00 грн, інфляційні втрати у розмірі 62 747,41 грн та 3% річних у розмірі 17 243,83 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ПРИВАТНЕ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО «АГРОС-2004», звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою (вх. № 1448/26 від 28.04.2026) до відповідача, ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТЕРРА», про стягнення коштів у загальному розмірі 429 887,24 грн, з них: борг у розмірі 349 896,00 грн, інфляційні втрати у розмірі 62 747,41 грн та 3% річних у розмірі 17 243,83 грн (з урахуванням заяви про усунення недоліків вх. № 10987 від 07.05.2026 року).

Підставою позову визначено, зокрема, договір поставки сільськогосподарської продукції № 180724/2 від 18.07.2024 року.

Також, позивач просить покласти на відповідача судові витрати, що складаються із суми судового збору.

04.05.2026, ухвалою Господарського суду Харківської області, позовну заяву ПРИВАТНОГО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА «АГРОС-2004» (вх. № 1448/26 від 28.04.2026) залишено без руху. Встановлено позивачу для усунення недоліків позовної заяви 10-денний строк з дня вручення цієї ухвали для подання до Господарського суду Харківської області: - уточнення позовних вимог (прохальної частини позову) шляхом зазначення всіх складових сум до стягнення (борг, 3% річних, інфляційні втрати окремо); - повних реквізитів рахунку позивача в банку, небанківському надавачі платіжних послуг; - документа, що підтверджує наявність в банку, небанківському надавачі платіжних послуг рахунку позивача, що буде зазначений; - відомостей щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

11.05.2026, ухвалою Господарського суду Харківської області, прийнято до розгляду позовну заяву ПРИВАТНОГО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА «АГРОС-2004» (вх. № 1448/26 від 28.04.2026) та відкрито провадження у справі № 922/1448/26. Розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачу строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання до суду відзиву на позовну заяву та заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження разом із доказами їх надіслання (надання) позивачу згідно зі ст. 250, 251 ГПК України.

Відносно реалізації сторонами свого права на подання заяв по суті справи:

1) 26.05.2026 від відповідача надійшов відзив на позов (вх. № 12643);

2) 29.05.2026 від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 13019);

3) 04.06.2026 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх. № 13534).

Згідно статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Відповідно до частини 1 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Згідно частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Суд констатує про те, що ним було дотримано строки розгляду справи, з урахуванням відпустки судді.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка ратифікована Україною 17 липня 1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України"). Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини справи, всебічно та повно перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив таке.

Як зазначено у позовній заяві, 18.07.2024 року між Приватним сільськогосподарським підприємством «Агрос-2004» (Постачальник, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕРРА» (Покупець, Відповідач) було підписано договір поставки сільськогосподарської продукції № 180724/2 від 18.07.2024 року.

Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених в цьому Договорі, передати у власність Покупцю, а Покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, прийняти та оплатити таку сільськогосподарську продукцію просо.

Загальна вартість продукції цього Договору складає суму всіх видаткових накладних. Вартість продукції становить 9200,00 грн. за тонну.

Згідно п. 3.4 Договору оплата за продукцію здійснюється в наступному порядку: - 100 % від суми Договору до 10.08.2024 року.

Відповідно до п. 5.3 Договору усі спори, що пов`язані із цим Договором, його укладанням або такі, що виникатимуть в процесі виконання цього договору, вирішуються шляхом переговорів між представниками Сторін та шляхом досудового врегулювання. Претензії мають бути розглянуті Сторонами протягом 10 днів з моменту надходження. Якщо спір неможливо вирішити у такий спосіб, він вирішується в судовому порядку за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору у порядку, визначеному відповідним чинним законодавством України.

12.08.2024 року Постачальник відвантажив Покупцю просо, загальна вага якого становила 92,38 т., на загальну суму 849 896,36 грн., а саме:

- ТТН № 87 від 12 серпня 2024 р. автомобіль із д.н.з. НОМЕР_1 , причіп д.н.з. НОМЕР_2 , водій Щепілов 25,10 т.;

- ТТН № 88 від 12 серпня 2024 р. автомобіль із д.н.з. НОМЕР_3 , причіп д.н.з. НОМЕР_4 , водій ОСОБА_1 25,25 т.;

- ТТН № 90 від 12 серпня 2024 р. автомобіль із д.н.з. НОМЕР_5 , причіп д.н.з. НОМЕР_6 , водій ОСОБА_2 22,56 т.;

- ТТН № 91 від 12 серпня 2024 р. автомобіль із д.н.з. НОМЕР_1 , причіп д.н.з. НОМЕР_2 , водій Щепілов 19,47 т.

Як стверджує Позивач, рахунок на оплату № 25 від 12.08.2024 року був вручений Відповідачу. Видаткова накладна № 48 від 12.08.2024 року на суму 849 896,36 грн. та зазначені вище ТТН були підписані директором ТОВ "ТЕРРА" ОСОБА_3 та скріплені печаткою.

У позові зазначено, що згідно із умовами Договору ПСП "Агрос-2004" передала у власність ТОВ «ТЕРРА» просо, виконавши при цьому усі умови Договору.

Згідно із банківськими виписками ПСП «Агрос-2004» на рахунок Постачальника від Покупця надійшли грошові кошти у сумі 500 000,00 грн: 25.09.2024 року 250 000,00 грн.; 12.06.2025 року 150 000,00 грн.; 12.08.2025 року 100 000,00 грн.

Сума у розмірі 349 896,36 грн. залишилася Покупцем не сплачена.

ПСП «Агрос-2004» 14.11.2025 року через програму M.E.Doc (Медок) було направлено ТОВ «ТЕРРА» акт звірки, згідно якого станом на 31.10.2025 року заборгованість на користь ПСП «Агрос-2004» складає 349 896,36 грн., даний акт був прийнятий, підписаний та погоджений директором ТОВ «ТЕРРА» ОСОБА_4 .

У позові зазначено, що станом на 02.04.2026 року ТОВ «ТЕРРА» не здійснило остаточний розрахунок з ПСП «Агрос-2004» на загальну суму 349 896,36 грн, чим порушило умови Договору.

У зв`язку із вищевикладеним, позивач просить стягнути з відповідача 429 887,24 грн, з них: борг у розмірі 349 896,00 грн, інфляційні втрати у розмірі 62 747,41 грн та 3% річних у розмірі 17 243,83 грн (з урахуванням заяви про усунення недоліків вх. № 10987 від 07.05.2026 року).

26.05.2026 від відповідача надійшов відзив на позов (вх. № 12643).

У відзиві зазначено, що ТОВ «ТЕРРА» повністю та беззастережно визнає позовні вимоги ПСП «Агрос-2004» у справі № 922/1448/26 у повному обсязі, а саме: основний борг у розмірі 349 896,00 грн за Договором поставки сільськогосподарської продукції №180724/2 від 18.07.2024 року, інфляційні втрати у розмірі 62 747,41 грн; 3% річних у розмірі 17 243,83 грн; судовий збір у розмірі 6 449,00 грн. Відповідач констатує відсутність матеріально-правового спору між сторонами щодо факту наявності зобов`язання та правомірності його розрахунку. Як зазначено у відзиві, ТОВ «ТЕРРА» висловлює Позивачу щиру повагу та приносить вибачення за вимушене очікування виконання зобов`язань.

Відповідач зазначає, що аналіз фінансово-господарської діяльності ТОВ «ТЕРРА» свідчить, що первісне утворення дефіциту обігових коштів мало виключно зовнішній, незалежний від волі Відповідача характер. Отримана від Позивача сировина була перероблена Відповідачем у готову продукцію та своєчасно відвантажена найбільшим національним торговельним мережам України, зокрема ТОВ «АТБ-Маркет», ТОВ «Сільпо-Фуд», «Фора», «Новус Україна» тощо. Проте, починаючи з 2025 року, відбулася системна дестабілізація фінансового стану ТОВ «ТЕРРА» через недобросовісну поведінку стратегічних контрагентів великих торговельних мереж України. Зокрема, мережа «АТБМаркет» в односторонньому порядку заблокувала виплату грошових коштів за реалізовану продукцію. Внаслідок цього виник штучний і критичний для підприємства касовий розрив, оскільки обсяг заблокованого капіталу перевищив 7,2 мільйона гривень. Вимушений судовий процес проти ТОВ «АТБ-Маркет» (справа № 904/5179/25) тривав декілька місяців 2025-2026 р. Попри повне вимивання операційного капіталу через зазначений «ефект доміно» у ритейл-секторі, ТОВ «ТЕРРА» діяло як добросовісний учасник цивільного обороту. Протягом 2025 року Відповідач здійснив часткове погашення заборгованості на загальну суму 500 000,00 грн. Відповідач зазначає, що він розраховував повністю оплатити залишок боргу у січні-лютому 2026 року за рахунок планованих надходжень від інших контрагентів.

Остаточне унеможливлення виконання планового погашення боргу на початку 2026 року відбулося внаслідок форс-мажорних обставин військового характеру. 31 грудня 2025 року виробничі потужності ТОВ «ТЕРРА» у місті Златопіль Харківської області зазнали прямого удару ворожого безпілотного літального апарату (БПЛА). Внаслідок атаки були пошкоджені: елеваторний комплекс, гараж, побутові приміщення, виробниче обладнання, знищена сільськогосподарська продукція тощо. Факт руйнування та пошкодження виробничих потужностей підприємства підтверджується належними, допустимими та достовірними доказами.

Відповідач зазначає, що надає до відзиву на позову фінансову звітність з якої вбачається катастрофічна збитковість, стрімке вичерпання власного капіталу, відсутність вільних коштів, заставне обтяження активів.

На переконання відповідача, одноразове примусове стягнення всієї суми боргу в умовах поточного фінансового стану ТОВ «ТЕРРА» неминуче призведе до повної зупинки операційної діяльності та ризику банкрутства. Такий сценарій порушить баланс інтересів сторін, оскільки фактично унеможливить реальне задоволення вимог кредитора.

Для остаточного спростування процесуальних сумнівів Позивача та підтвердження абсолютної реальності виконання судового рішення після надання відстрочки, Відповідач вважає за необхідне розкрити структуру стратегічного розвитку підприємства та джерела генерації майбутнього прибутку, які формуються прямо зараз. ТОВ «ТЕРРА» не просто відновлює пошкоджені потужності, а переходить на принципово новий економічний рівень реалізацію масштабного інноваційного проєкту з глибокої переробки сільськогосподарської сировини, а саме виробництва горохового протеїну. Це високотехнологічний напрямок із надвисокою доданою вартістю та гарантованим експортним попитом, що забезпечить підприємству швидкий та стабільний профіцит ліквідності.

Також, згідно із наказом №1985 Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України від 6 лютого 2026 року ТОВ «ТЕРРА» визнано критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період. 100% працівників підприємства перебувають на військовому бронюванні.

Відповідач несе особливі зобов`язання перед державою в умовах воєнного стану, продовжує діяльність в інтересах оборони і водночас перебуває у стані відновлення після прямої збройної атаки. Примусове стягнення повної суми боргу в такій ситуації завдасть непоправної шкоди як самому підприємству, так і його здатності виконувати функції критично важливого суб`єкта господарювання. Також Відповідач додає лист-підтримки від Златопільської міської Ради Харківської області яким засвідчується що ТОВ «ТЕРРА є сумлінним платником податків та одним із ключових роботодавців регіону.

На думку Відповідача, з огляду на вищевикладене, єдиним справедливим та економічно доцільним шляхом вирішення спору, який забезпечить реальне виконання рішення суду та збереження працюючого підприємства, є надання розстрочки виконання рішення на 4 місяці згідно з графіком, що додається.

29.05.2026 від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 13019).

ПСП «Агрос-2004» звертає увагу на те, що поставка продукції Відповідачу була здійснена у серпні 2024 року та лише 250 000,00 грн. було сплачено за поставлений товар у вересні 2024 року, а 150 000,00 грн. та 100 000,00 грн. було заплачено у червні та серпні 2025 року відповідно. Директор неодноразово у телефонному режимі звертався до менеджера ТОВ «ТЕРРА» з проханням, хоч маленькими сумами погасити борг, менеджер постійно обіцяв завтра, післязавтра, але грошові кошти за поставлений товар не перераховувалися.

Позивач просить звернути увагу на те, що вартість поставленого проса у 2024 році значно менша за його ціну на сьогоднішній день та становить різницю у ціні два рази, ПСП «Агрос-2004» вже понесли втрати, а при наданні розстрочки ТОВ «ТЕРРА» на суму боргу підприємство взагалі несе колосальні втрати.

Відповідно до наданих Відповідачем актів обстеження об`єктів, орієнтовна дата пошкодження майна обстрілами 31 грудня 2025 року, що трапилося через 1 рік та чотири місяці після здійснення поставки товару, а до цього випадку ТОВ «ТЕРРА» працювало у звичайному режимі.

ПСП «Агрос-2004» знаходиться та здійснює свою господарську діяльність на території Богодухівської міської територіальної громади, яка включена до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства розвитку громад та територій України № 376 від 28.02.2025 року. Богодухівська міська територіальна громада належить до територій можливих бойових дій, яка постійно перебуває під ворожим обстрілом.

ПСП «Агрос-2004» є сільськогосподарським підприємством і наразі проводить посівну кампанію, для якої ці гроші вкрай необхідні. Дана сума не є критичною для такого великого підприємства як ТОВ «ТЕРРА», а є вирішальною та значною для ПСП «Агрос-2004».

ТОВ «ТЕРРА» прострочила свій борг перед ПСП «Агрос-2004» уже майже два роки, усі розумні строки пройшли.

ПСП «Агрос-2004» заперечує про ухвалення рішення із застосуванням положення ст. 331 ГПК України та надання ТОВ «ТЕРРА» розстрочення на суму боргу та підтримує свої позовні вимоги, викладені у позовній заяві (з урахуванням уточнень).

04.06.2026 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх. № 13534).

У запереченнях на відповідь на відзив зазначено, що Позивач у своїй відповіді на відзив, по суті, наполягає на негайному стягненні всієї суми боргу без будь-якої розстрочення, посилаючись на те, що обставини, викладені Відповідачем, не є підставою для відмови у задоволенні позову. ТОВ «ТЕРРА» не заперечує проти задоволення позову. Відповідач ніколи не ставив під сумнів право Позивача на судовий захист і не намагався уникнути відповідальності. Однак Відповідач наполягає на тому, що суд при ухваленні рішення має право та підстави застосувати положення статті 331 ГПК України щодо розстрочення виконання судового рішення.

Аргументи, які Позивач наводить на користь негайного стягнення, не спростовують жодної з обставин, викладених Відповідачем у відзиві, а саме:

- факту пошкодження виробничих потужностей ТОВ «ТЕРРА» внаслідок ворожого удару БПЛА 31 грудня 2025 року, підтвердженого витягами з ЄРДР, Державного реєстру пошкодженого та знищеного майна, актами комісійного обстеження;

- катастрофічної збитковості підприємства у І кварталі 2026 року (збиток 26 534 тис. грн при доході 30 384 тис. грн);

- залишку грошових коштів на рахунках у розмірі 207 тис. грн, що є меншим за суму боргу;

- заставного обтяження виробничих активів на загальну суму 112,973 млн грн.

Позивач зазначає, що ТОВ «ТЕРРА» працювало у звичайному режимі після поставки товару. Це твердження не суперечить позиції Відповідача. ТОВ «ТЕРРА» дійсно продовжувало господарську діяльність та здійснило часткове погашення боргу на суму 500 000,00 грн. Саме це підтверджує добросовісність Відповідача як учасника цивільного обороту. Проте удар БПЛА 31.12.2025 року створив принципово нову ситуацію, яка унеможливила завершення повного розрахунку у заплановані строки.

ТОВ «ТЕРРА» підтримує клопотання, викладене у відзиві на позовну заяву, про розстрочення виконання судового рішення відповідно до ст. 331 ГПК України та уточнює запропонований графік погашення. Відповідач має реальну можливість повністю погасити заборгованість у серпні-вересні 2026 року рівними частинами. Джерелом погашення є прогнозовані надходження від реалізації готової продукції після виходу оновлених виробничих потужностей на робочий режим, а також надходження від інвестиційного проєкту, описаного у відзиві. Запропонований графік погашення: до 31 серпня 2026 року 214 943,62 грн (перша рівна частина); до 30 вересня 2026 року 214 943,62 грн (друга рівна частина). Загальна сума погашення: 429 887,24 грн. Такий графік є реалістичним, конкретним та забезпечує повне задоволення вимог Позивача у розумний строк. Відповідач бере на себе безумовне зобов`язання щодо його дотримання. Саме тому ТОВ «ТЕРРА» просить суд надати можливість виконати рішення у два етапи, що гарантує Позивачу отримання повної суми боргу без ризику штучної паралізації діяльності підприємства.

У запереченнях зазначено, що ТОВ «ТЕРРА» не має додаткових заперечень по суті позовних вимог. Борг визнано повністю. Єдиним предметом процесуального спору залишається питання розстрочення виконання судового рішення, яке є законним правом Відповідача згідно зі ст. 331 ГПК України. Відповідач наголошує, що розстрочення виконання рішення не порушує прав Позивача, а навпаки забезпечує реальне, а не декларативне виконання судового рішення. Примусове одномоментне стягнення всієї суми створить загрозу зупинки операційної діяльності критично важливого підприємства, що зрештою поставить під загрозу саму можливість отримання Позивачем коштів.

Надаючи правову кваліфікацію вищевказаним обставинам, що стали предметом спору між сторонами у даній справі, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з такого.

У відповідності до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

У силу положень ч.ч.1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України унормовано, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За своєю правовою природою відносини, що виникли між сторонами на підставі договору поставки сільськогосподарської продукції № 180724/2 від 18.07.2024 року, є відносинами поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За приписами статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Частиною 2 ст. 692 ЦК України унормовано, що покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Оцінюючи заявлені позовні вимоги по суті, суд враховує процесуальну позицію відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. Згідно з ч. 4 ст. 191 ГПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. При цьому суд не приймає визнання позову, якщо це суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб (ч. 5 ст. 191 ГПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, у відзиві на позов (вх. № 12643 від 26.05.2026) ТОВ «ТЕРРА» повністю та беззастережно визнало позовні вимоги ПСП «Агрос-2004» у повному обсязі щодо основного боргу в розмірі 349 896,00 грн, інфляційних втрат у розмірі 62 747,41 грн, 3 % річних у розмірі 17 243,83 грн та понесених позивачем судових витрат. Відповідач констатував відсутність між сторонами матеріально-правового спору щодо факту наявності зобов`язання та правильності його розрахунку. Наведену позицію відповідач підтримав і в подальших запереченнях на відповідь на відзив (вх. № 13534 від 04.06.2026) зазначивши, що не має заперечень по суті позовних вимог, а єдиним предметом процесуального спору залишається питання розстрочення виконання судового рішення.

Суд встановив, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує прав чи інтересів інших осіб, а тому приймається судом.

Разом з тим, визнання позову відповідачем не звільняє суд від обов`язку перевірити обґрунтованість заявлених вимог наявними у справі доказами.

Дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд встановив такі обставини.

18.07.2024 року між Приватним сільськогосподарським підприємством «Агрос-2004» як Постачальником та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕРРА» як Покупцем укладено договір поставки сільськогосподарської продукції № 180724/2, за умовами пункту 1.1 якого Постачальник зобов`язався передати у власність Покупця сільськогосподарську продукцію просо, а Покупець зобов`язався прийняти та оплатити її. Вартість продукції сторони погодили у розмірі 9 200,00 грн за тонну, а загальну вартість продукції за договором визначили як суму всіх видаткових накладних. Згідно з пунктом 3.4 договору оплата за продукцію здійснюється у розмірі 100 % від суми договору у строк до 10.08.2024 року.

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов договору 12.08.2024 року Постачальник відвантажив Покупцю просо загальною вагою 92,38 т на загальну суму 849 896,36 грн, що оформлено товарно-транспортними накладними № 87, № 88, № 90 та № 91 від 12.08.2024 року. Передання товару засвідчено видатковою накладною № 48 від 12.08.2024 року на суму 849 896,36 грн, яку разом із зазначеними товарно-транспортними накладними підписано уповноваженою особою Покупця та скріплено печаткою Товариства. На оплату поставленої продукції Постачальником виставлено рахунок № 25 від 12.08.2024 року.

Суд встановив, що обов`язок з оплати отриманого товару Покупцем у повному обсязі не виконано. Згідно з банківськими виписками Постачальника Покупець сплатив на його користь грошові кошти на загальну суму 500 000,00 грн, а саме: 25.09.2024 року 250 000,00 грн, 12.06.2025 року 150 000,00 грн та 12.08.2025 року 100 000,00 грн. Решта вартості поставленої продукції залишилася несплаченою.

Наявність та розмір заборгованості додатково підтверджуються актом звірки взаємних розрахунків, направленим Постачальником Покупцю 14.11.2025 року засобами електронного документообігу (програмний комплекс «M.E.Doc»), за яким станом на 31.10.2025 року заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРРА» перед Приватним сільськогосподарським підприємством «Агрос-2004» становить 349 896,36 грн. Зазначений акт погоджено та підписано уповноваженим представником Покупця, що свідчить про визнання Товариством розміру наявної заборгованості.

Отже, станом на час звернення до суду обов`язок з повної оплати поставленої продукції Покупцем не виконано, а сума основного боргу в розмірі 349 896,36 грн залишилася непогашеною.

Беручи до уваги, що факт поставки продукції на суму 849 896,36 грн підтверджений видатковою накладною № 48 від 12.08.2024 року та товарно-транспортними накладними № 87, № 88, № 90 і № 91 від 12.08.2024 року, а факт часткової оплати на суму 500 000,00 грн - банківськими виписками позивача; строк виконання грошового зобов`язання настав, оскільки згідно з п. 3.4 договору оплата продукції мала бути здійснена у строк до 10.08.2024 року; доказів сплати заборгованості в повному обсязі відповідачем не надано, розмір боргу відповідачем не оспорено та визнано, а отже суд прийшов до висновку, що вимога позивача про стягнення основного боргу в розмірі 349 896,00 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відносно вимог про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Згідно із висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (пункт 43 постанови). Також, Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26 січня 2022 року по справі №910/18557/20 зазначено наступне:

«Визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (зроблений позивачем розрахунок заборгованості, інфляційних втрат та трьох процентів річних), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду».

Позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати у розмірі 62 747,41 грн та 3% річних у розмірі 17 243,83 грн

Здійснивши перевірку суми нарахованих позивачем 3% річних, а також інфляційних втрат, з урахуванням постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26 січня 2022 року у справі №910/18557/20, суд прийшов до висновку, що вони здійснено арифметично вірно, а отже підлягають задоволенню в повному обсязі, а саме інфляційні втрати у розмірі 62 747,41 грн та 3% річних у розмірі 17 243,83 грн.

Розглянувши клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРРА» про розстрочення виконання рішення суду суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Відповідно до частини 1 статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно вимог статті 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

Розстрочення виконання рішення це виконання рішення суду частинами у визначені судом строки, тобто встановлення нового порядку виконання, за яким належна до сплати (стягнення) сума погашається не одноразово, а окремими частинами протягом певного періоду згідно з визначеним судом графіком. Надання розстрочки судом полягає у встановленні конкретних розмірів кожної частини та строків (дат), до настання яких відповідну частину рішення має бути виконано, при цьому рішення вважається виконаним у повному обсязі зі сплатою останньої частини у межах наданого строку розстрочення.

Підставою для розстрочення можуть бути конкретні існуючі, об`єктивні, виключні обставини, що ускладнюють виконання судового рішення у встановлений строк або фактично унеможливлюють таке.

У рішенні Конституційного Суду України №5-пр/2013 від 26.06.2013 зазначено, що відстрочення або розстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

При цьому, затримка у виконанні рішення не повинна бути надто тривалою та такою, що порушує саму сутність права, яке захищається п.1 ст.6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (рішення ЄСПЛ у справі Іммобільяре Саффі проти Італії, заява №22774/93, п. 74).

За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення п. 1 ст. 6 Конвенції (ухвала ЄСПЛ від 07.10.2003 у справі Корнілов та інші проти України, заява №36575/02, тривалість виконання вісім місяців). І навіть два роки та сім місяців не визнавались надмірними і не розглядалися як такі, що суперечать вимогам розумного строку, передбаченого ст. 6 Конвенції (ухвала від 17.09.2002 у справі "Крапивницький та інші проти України", заява № 60858/00).

При цьому для з`ясування обставин чи є період виконання рішення надмірно тривалим, варто звернути увагу на особливі обставини кожної справи.

Розстрочення виконання рішення суду має здійснюватися з метою недопущення погіршення економічної ситуації боржника, а також з метою недопущення невиконання рішення суду на користь кредитора. Тобто, важливим є досягти балансу інтересів сторін.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.04.2018 у справі №920/199/16.

Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання розстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку розстрочки.

Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Обставини, які зумовлюють надання розстрочення виконання рішення суду повинні бути об`єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. Отже, питання щодо надання розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

При цьому, господарське процесуальне законодавство надає суду право відстрочити або розстрочити виконання судового рішення, але таке розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

При розгляді заяв щодо розстрочення виконання судового рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому. Наявність підстав для відтермінування має бути доведена боржником. Строки відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку для повного виконання рішення суду. Надання такого не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника, натомість повинне базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників.

Оцінюючи доводи заяв про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, суди повинні враховувати, що ці заходи не повинні створювати боржнику можливість ухилятися від виконання судового рішення. До уваги повинні братися не лише реальний майновий стан боржника, але й його наміри, що свідчать про бажання виконати рішення.

Отже, розстрочення виконання рішення суду є таким законодавчо врегульованим механізмом відтермінування поновлення порушеного права стягувача, який ґрунтується на об`єктивних, виняткових обставинах, застосування яких не призводить до шкоди сутності права на суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ратифікованою Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР.

При вирішенні питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, враховуються, зокрема, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (вказаний висновок викладений в постанові КГС ВС від 07.12.2022 у справі №910/11949/21).

Втім, в будь-якому разі вирішуючи питання розстрочення виконання рішення суду господарські суди мають дотримуватись балансу інтересів сторін на основі поданих сторонами доказів.

Тобто, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, та докази подані кожною із сторін, а також дотримуватися розумного строку розстрочення (подібний висновок наведено в п.4.12 постанові КГС ВС від 21.01.2020 у справі №910/1180/19).

Як свідчать матеріали справи, відповідач обґрунтовує клопотання про розстрочення виконання рішення суду наступними обставинами:

- факту пошкодження виробничих потужностей ТОВ «ТЕРРА» внаслідок ворожого удару БПЛА 31 грудня 2025 року, підтвердженого витягами з ЄРДР, Державного реєстру пошкодженого та знищеного майна, актами комісійного обстеження;

- катастрофічної збитковості підприємства у І кварталі 2026 року (збиток 26 534 тис. грн при доході 30 384 тис. грн);

- залишку грошових коштів на рахунках у розмірі 207 тис. грн, що є меншим за суму боргу;

- заставного обтяження виробничих активів на загальну суму 112,973 млн грн.

- визнання підприємства критичним для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період;

- можливість виконання рішення суду через планові надходження коштів.

Суд зазначає, що передбачені ст. 331 Господарського процесуального кодексу України обставини, з якими закон пов`язує можливість надання розстрочення, є оціночними, а необхідність використання права на розстрочення, закон відносить на розсуд суду. Вказане право застосовується за визначених в законі умов, з урахуванням всіх обставин справи.

Тобто можливість розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку у будь-якому випадку пов`язується з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.

З огляду на те, що основним принципом судочинства має бути відновлення прав та інтересів кредитора, до обов`язків суду відноситься дослідження усієї сукупності обставин потенційної можливості виконання судового рішення, задля отримання кредитором повної суми коштів, що складають предмет заборгованості.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 "Чижов проти України" зазначено, що на державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 статті 6 Конвенції.

Отже, необхідною умовою задоволення заяви про надання розстрочення виконання рішення суду є з`ясування факту дотримання балансу інтересів сторін.

Суд зазначає, що у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який є продовженим до теперішнього часу.

Відповідні обставини в силу приписів ч.3 ст.75 Господарського процесуального кодексу України є загальновідомими та такими, що не підлягають доведенню.

Виходячи з наведеного суд припускає, що надання розстрочення дозволить відповідачу розрахуватись з позивачем, при цьому у разі ж покладення на відповідача обов`язку одномоментно виплатити всю суму заборгованості за судовим рішення може призвести до вкрай негативних наслідків для відповідача, реальної загрози банкрутства, оскільки скрутне фінансове становище підприємства створює реальну загрозу повного зупинення виробничої діяльності, неможливості сплати податків, заробітної плати, доведенням його до стану банкрутства, позбавлення статусу підприємства критичної інфраструктури.

При вирішенні питання наявності балансу інтересів сторін, суд також враховує ті обставини, що підприємство боржника з самого початку військової агресії знаходилось в зоні можливих бойових дій, що є загальновідомим фактом.

Так, на думку суду, у даній справі відповідачем надано достатні докази та наведено переконливі аргументи, які свідчать, що його фінансовий стан і зазначені у заяві обставини ускладнюють негайне виконання рішення у цій справі.

За таких обставин, розстрочення виконання рішення для відповідача в даному випадку суд не визнає як інструмент ухилення від виконання рішення, а навпаки, вважає, що це буде сприяти можливості підвищення фінансового стану підприємства, недопущенню банкрутства боржника, що призведе до можливості повного виконання рішення суду.

Разом з цим, відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Аналогічний принцип закріплений у частині першій статті 11 ГПК України.

Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню (пункт 4.1 Рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004).

Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Зміст цього принципу (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону. Цивільне законодавство ґрунтується на вільному здійсненні цивільних прав, а також добросовісності учасників цивільних правовідносин при здійсненні цивільних прав і виконання обов`язків.

Справедливість як один із фундаментальних принципів права, який закладено безпосередньо в змісті права, в тих правовідносинах формою яких є право, передбачає готовність враховувати інтереси інших сторін, не зловживати своїми правами на шкоду їм, дотримуватися рівності в положенні учасників правовідносин.

Отже за своєю юридичною силою принцип справедливості є фактично імперативною нормою права (нормою відхилення від якої недопустиме), яка поряд з нормами цивільного права належить до механізму регулювання цивільних правовідносин.

Застосування принципу справедливості передбачено і нормами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, частиною першою статті 6 якої гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд (статті 2, 7 цього Закону).

ЄСПЛ неодноразово звертав увагу, що одним із елементів передбаченого пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на справедливий розгляд справи судом є змістовне, а не формальне тлумачення правової норми (рішення від 23.10.1985 у справі "Бентем проти Нідерландів").

Правосуддя, за своєю суттю, визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 9 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003).

В той же час, суд враховує, що в силу закріплених в пункті 1 статті 6 Конвенції принципів на державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до п.1 ст.6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі «Чижов проти України», заява №6962/02).

Суд також зазначає, що сторони перебувають в однакових умовах військового стану, військова агресія проти України та правовий режим військового стану в країні однаково негативно впливають на обидві сторони цього спору.

Водночас, враховуючи встановлені судом обставини реального незадовільного фінансового стану відповідача, негайне виконання рішення суду може призвести до його неплатоспроможності, що не буде сприяти ефективному відновленню порушеного права позивача і виконанню рішення суду та може порушити господарську діяльність відповідача.

У свою чергу, розстрочення виконання судового рішення дасть підприємству відповідача можливість стабілізувати фінансовий стан, не допустити його банкрутства, що дозволить акумулювати грошові кошти для погашення боргу перед позивачем без значного одноразового фінансового навантаження, а позивачу - можливість реального отримання грошових коштів. При цьому, відповідач просить розстрочити виконання рішення суду не на значний строк (2 місяці), що також вказує на те, що такий процесуальний механізм не спрямований на ухилення від виконання судового рішення.

Відтак, розстрочення виконання рішення суду у даному разі є необхідною та здійснюється з метою недопущення погіршення економічної ситуації відповідача та недопущення невиконання рішення суду на користь позивача, що свідчить про дотримання справедливого балансу інтересів сторін у цій справі.

Особливу увагу суд звертає на те, що згідно Наказу №1985 Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України від 6 лютого 2026 р. ТОВ «ТЕРРА» визнано критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період (100% працівників підприємства перебувають на військовому бронюванні) - отже відповідач несе особливі зобов`язання перед державою в умовах воєнного стану, продовжує діяльність в інтересах оборони і водночас перебуває у стані відновлення після прямої збройної атаки, а отже примусове стягнення повної суми боргу матиме наслідком шкоду як самому підприємству, так і його здатності виконувати функції критично важливого суб`єкта господарювання.

За наведених вище конкретних виключних для відповідача обставин, з урахуванням балансу інтересів обох сторін, суд приходить до висновку про наявність достатніх та обґрунтованих фактичних та правових підстав для задоволення клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду у цій справі рівними частинами строком на 2 місяці згідно з наступним графіком: до 31 серпня 2026 року 214 943,62 грн; до 30 вересня 2026 року 214 943,62 грн, адже процесуальним законом передбачено право суду розстрочення виконання судового рішення на строк до одного року з дня ухвалення такого рішення.

Відносно витрат по сплаті судового збору.

Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, суд прийшов до наступного висновку.

У відповідності до ч. 1 ст. 130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі, крім випадків, передбачених статтею 252-1 цього Кодексу. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Розгляд справи по суті в межах справи № 922/1448/26 розпочався 11.06.2026, а визнання позову відповідачем відбулося поданням відзиву 26.05.2026, тобто до початку розгляду справи по суті, а отже позивач має право на повернення з Державного бюджету України 50% сплаченого судового збору.

Враховуючи вимоги статей 129, 130 ГПК України, а також висновки суду про повне задоволення позову та повернення позивачу 50% судового збору у зв`язку із визнанням позову відповідачем, судові витрати, понесені позивачем, покладаються на відповідача у розмірі 50% сплаченого судового збору.

У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя має ґрунтуватись на повному з`ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин. У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2010 року "Справа "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, пункт 36, від 01 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Керуючись статтями 1-5, 10-13, 20, 41-46, 49, 73-80, 86, 123, 129, 194-196, 201, 208-210, 217-220, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРРА» (61124, місто Харків, вулиця Каштанова, будинок 10; код ЄДРПОУ: 30150670) на користь Приватного сільськогосподарського підприємства «АГРОС-2004» (62100, Харківська область, Богодухівський район, село Семенів Яр, вулиця Сонячна, будинок 6Г; код ЄДРПОУ: 32818081) суму боргу у розмірі 349 896,00 грн, інфляційні втрати у розмірі 62 747,41 грн, 3% річних у розмірі 17 243,83 грн, а також судові витрати (сплачений судовий збір) у розмірі 3 224,16 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Повернути Приватному сільськогосподарському підприємству «АГРОС-2004» (62100, Харківська область, Богодухівський район, село Семенів Яр, вулиця Сонячна, будинок 6Г; код ЄДРПОУ: 32818081) з Державного бюджету України 50% судового збору, сплаченого при поданні позову, у розмірі 3 224,15 грн.

5. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРРА» про розстрочення виконання рішення суду задовольнити.

6. Розстрочити виконання рішення суду у справі № 922/1448/26 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРРА» (61124, місто Харків, вулиця Каштанова, будинок 10; код ЄДРПОУ: 30150670) на користь Приватного сільськогосподарського підприємства «АГРОС-2004» (62100, Харківська область, Богодухівський район, село Семенів Яр, вулиця Сонячна, будинок 6Г; код ЄДРПОУ: 32818081) суму боргу у розмірі 349 896,00 грн, інфляційні втрати у розмірі 62 747,41 грн, 3% річних у розмірі 17 243,83 грн рівними частинами строком на 2 місяці згідно з наступним графіком: до 31 серпня 2026 року 214 943,62 грн; до 30 вересня 2026 року 214 943,62 грн

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

В силу ст. 256, 257 ГПК України рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

У зв`язку із відпусткою судді повний текст рішення складено та підписано 03.08.2026.

СуддяН.А. Новікова