Рішення № 138679959, 31.07.2026, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/ Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.07.2026 Справа № 917/711/26

Господарський суд Полтавської області у складі судді Тимощенко О.М., секретар судового засідання Сьомкіна А.В., розглянувши матеріали справи №917/711/26

за позовною заявою Комунального виробничого підприємства "Теплоенерго" м. Горішні Плавні, вул. Молодіжна, 8, м. Горішні Плавні, Кременчуцький район, Полтавська область, 39801

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Комсомольський ринок", вул. Молодіжна, 13, м. Горішні Плавні, Кременчуцький район, Полтавська область, 39804

про стягнення 51 897,10 грн заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

10.04.2026 року до Господарського суду Полтавської області 10.04.2026 року надійшла позовна заява Комунального виробничого підприємства "Теплоенерго" м. Горішні Плавні до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комсомольський ринок" про стягнення 51 897,10 грн заборгованості за індивідуальними договорами про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.11.2021 року та про надання послуги з постачання гарячої води від 01.11.2021 року, з яких: 48 349,59 грн - основна заборгованість, 133,20 грн - пеня, 2 542,35 грн інфляційні втрати, 871,96 грн - 3% річних (вх. №736/26) .

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.04.2026 року справу № 917/711/26 розподілено судді Тимощенко О.М.

Суд ухвалою від 14.04.2026 прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі, ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), встановив відповідачу : строк для подання відзиву на позов - 15 днів з дня вручення ухвали; строк для подання передбаченої приписами ч. 4 ст. 250 ГПК України заяви з запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження - 15 днів з дня вручення даної ухвали; строк для подання суду (за бажанням) клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін - 15 днів з дня вручення даної ухвали.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін згідно з ч.5 ст. 252 ГПК України сторони суду не надали.

Відповідач в підсистемі «Електронний суд» станом на момент прийняття позовної заяви до розгляду не був зареєстрований.

Відповідно до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 14.04.2026 року було направлено відповідачу у паперовому вигляді рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: вул. вул. Молодіжна, буд.13, м. Горішні Плавні Полтавської області, яка згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є юридичною адресою відповідача.

Поштове відправлення повернуто до суду без вручення адресату з відміткою з відміткою поштової установи про відсутність адресату за місцезнаходженням.

Відповідно до п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, згідно ст.242 ГПК України, відповідач вважається належним чином повідомленим про судовий розгляд його справи.

Відповідач відзив на позов не надав. Встановлені строки для його подання закінчилися.

Згідно з ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Згідно із ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Інші заяви по суті справи до суду не надійшли.

При цьому, суд приймає до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України та ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами з урахуванням згаданого вище приписів ч. 9 ст. 165 ГПК України та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Відповідно до частини п`ятої статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України сторони суду не надали.

За ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. За ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

У зв`язку з перебуванням судді Тимощенко О.М. у відпустці з 29.06.2026 року по 17.07.2026 року включно дане рішення підписано після виходу судді з відпустки.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.

Предметом господарської діяльності позивача, Комунального виробничого підприємства "Теплоенерго" м. Горішні Плавні", згідно з пунктом 2.2 його Статуту є виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, надання послуг споживачам міста Горішні Плавні з централізованого постачання гарячої води та опалення, укладення договорів із споживачами на постачання теплової енергії і гарячої води.

Позивач є виконавцем житлово-комунальної послуги з постачання теплової енергії та послуги з постачання гарячої води згідно з частиною 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" № 2189 від 09.11.2017 року зі змінами та доповненнями.

Згідно з пунктом 13 Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених Постановою Кабінету Міністрів № 830 від 21.08.2019, пункту 12 Правил надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуги з постачання гарячої води, затверджених Постановою Кабінету Міністрів № 1182 від 11.12.2019 (далі Правила) надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах.

Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статей 13, 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" № 2189 від 09.11.2017 зі змінами та доповненнями.

Згідно наявних в матеріалах справи доказів, відповідач орендує нежитлове приміщення за адресою: вул. Молодіжна, буд.10, м. Горішні Плавні Полтавської області, загальною площею 21,32 кв.м. (арк. справи 40).

Відповідно до матеріалів справи, на підставі Договору оренди Позивач та Відповідач 12 жовтня 2012 р. уклали Договір № 798 «Про постачання теплової енергії в гарячій воді» з додатками (Договір № 798, арк. справи 24-31).

Відповідно до розділу 1 "Предмет договору" за договором № 798 "Теплопостачальна організація" бере на себе зобов`язання постачати "Споживачеві" теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а "Споживач" зобов`язується оплачувати одержану теплову енергію щомісячно за встановленими нормами і тарифами, затвердженим Виконавчим комітетом Комсомольської міської ради №681 від 07 жовтня 2011 р. з розрахунку на 1кв. метр опалювальної площі і 1 куб. метр гарячої води або за показаннями засобів обліку теплової енергії та гарячої води.

Відповідно до п. 5.1 договору №798 облік споживання теплової енергії проводиться за діючим закондавством за приладами обліку, або розрахунковим способом (Додаток 2).

При відсутності приладів обліку - кількість теплової енергії, що відпущена споживачу, визначається теплопостачальною організацією розрахунковим способом по нормі за 1 кв. метр опалювальної площі і 1 куб. метр гарячої води (п. 5.4 договору №798).

В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що позивач та відповідач виконали свої зобов`язання по Договору № 798 в повному обсязі. Станом на 01 листопада 2021 р. переплата відповідача складала 0,01 грн.

01.05.2021 року, набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сфері надання житлово-комунальних послуг" яким були внесені зміни до Закону України "Про житлово-комунальні послуги", зокрема до ст. 13, якими передбачене запровадження публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг.

У зв`язку з цим позивач - виконавець послуг опублікував індивідуальні договори про надання послуги з постачання теплової енергії та про надання послуги з постачання гарячої води на своєму офіційному вебсайті 01.10.2021 року.

З пропозицією про укладання договору про надання послуг або про внесення змін до нього (крім індивідуальних договорів, укладених відповідно до частини 5 статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги") може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором.

Індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному вебсайті органу місцевого самоврядування та/або на вебсайті органу виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем.

Також частиною 5 статті 13 Закону України "Прожитлово-комунальні послуги" № 2189 від 09.11.2017 зі змінами та доповненнями визначено, що у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір, з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Стаття 24 Закону України "Про теплопостачання" № 2633-IV від 02.06.2005 зі змінами та доповненнями покладає саме на відповідача (споживача) обов`язок щодо своєчасного укладання договору про надання послуг. Це є не право відповідача, а його обов`язок.

Як зазначає позивач, відповідач не звертався до КВП "Теплоенерго" м. Горішні Плавні" у вказаний законодавством термін про вибір моделі договірних відносин та укладення відповідного договору. Означена обставина відповідачем не спростовується.

Таким чином з 01 листопада 2021 р. і на теперішній час між позивачем та відповідачем діючим вважається Індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії від 01 листопада 2021 р. (далі індивідуальний договір), який опублікований на офіційному веб - сайті позивача 01.10.2021 р.

За умовами п. 1 Індивідуальних договорів про надання послуг від 01 листопада 2021 (далі - Індивідуальні договори; а. с. 39-46) вони являються публічними договорами приєднання, які встановлюють порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії та гарячої води.

Відповідно до п. 5 індивідуальних договорів про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.11.2021 року виконавець (позивач) зобов`язався надавати послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язався своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу у строки і на умовах, що визначені договором.

Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" та складається з обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо, частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення. Обсяг теплової енергії на задоволення загально будинкових потреб на опалення розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення.

Згідно п. 5 індивідуальних договорів про надання послуги з постачання гарячої води від 01.11.2021 року виконавець (позивач) зобов`язався надавати послугу відповідної якості, а споживач зобов`язався своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу та відшкодувати витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) в строки і на умовах, що визначені договором.

Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу гарячої води, спожитої у будинку, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання".

Витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) визначаються та розподіляються відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315 (далі - Мотодика розподілу).

Витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) розподіляються на всіх споживачів, у тому числі тих, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення.

Крім цього, відповідно до умов Індивідуальних договорів:

виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за 10 днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу. Рахунок надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунок може надаватися в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів (п. 33 Індивідуальних договорів);

споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом , що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу ( п. 34 Індивідуальних договорів);

у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі 0,01% суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100% загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу (п. 45 Індивідуальних договорів).

В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що КВП «Теплоенерго» м. Горішні Плавні» забезпечує послугами з постачання тепловою енергії, зокрема, житловий будинок 10, по вул. Молодіжна, м. Горішні Плавні Полтавської області. Орендоване відповідачем нежитлове приміщення (офіс ринку) загальної площі 21,32 метрів квадратних, знаходиться на 1 поверху будинку 10, по вул. Молодіжна, м. Горішні Плавні Полтавської області, про що свідчать копії Розпорядження Горішньоплавнівської міської ради за № 269 - р від 23.05.2012 р. про надання в оренду нежитлових приміщень ТОВ «Комсомольський ринок», Договору оренди нерухомого майна. Житловий будинок № 10 по вул. Молодіжна м. Горішні Плавні Полтавської області обладнано загально будинковим вузлом комерційного обліку теплової енергії з автоматизованою системою передачі даних про споживання тепла від загально будинкового лічильника безпосередньо до теплопостачальної організації без потреби фізичного відвідування засобу вимірювальної техніки. Дані передаються через вбудовані радіо модулі, працюють на базі бездротового зв`язку (^і-Рі, О8М) або через дротове з`єднання (дистанційне зняття показників

теплового лічильника, який знаходиться в підвальному приміщенні).

У Відповідача відсутній розподільний вузол обліку теплової енергії.

Опалювальна площа орендованого нежитлового приміщення відповідача (офіс ринку) складає 21,32 кв.м., нежитлове приміщення знаходиться на 1 поверсі будинку, тобто система опалення є невід`ємною складовою централізованої системи теплопостачання житлового будинку, в якому воно розташоване.

Отже, відповідач є споживачем послуг з постачання теплової енергії та гарячої води, що постачаються позивачем у справі.

Нарахування Відповідачу за період листопад 2021 р.- січень 2026 р. здійснювались за послугу з постачання теплової енергії, за теплову енергію на загально будинкові потреби опалення, за абонентське обслуговування за надання послуг з постачання теплової енергії.

З наданих позивачем доказів вбачається, що Рішеннями Виконавчого комітету Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області № 293 від 26.10.2021 та № 213 від 12.09.2023, № 254 від 13.08.2024, № 221 від 09.09.2025 були затверджені тарифи на теплову енергію та послугу з постачання теплової енергії.

З наданих позивачем доказів вбачається, що правовою підставою для нарахування послуг відповідачу позивачем є Закон України «Про житлово-комунальні послуги» №2189YIIІ від 09.11.2017 зі змінами та доповненнями, Закон України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» №2119 від 22.06.2017 зі змінами та доповненнями, Методика розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг із змінами та доповненнями, внесеними наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.12.2021 рокуза№358 - наказ №315 від 22.11.2018 р. Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово комунального господарства України (далі Методика розподілу), Правила, діючі індивідуальні договори про надання послуги.

Згідно з Методикою розподілу - розподіл обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (в тому числі приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом), які є самостійними об`єктами нерухомого майна, не є самостійними об`єктами нерухомого майна, але перебувають у користуванні різних споживачів відповідних комунальних послуг, та власниками майнових прав на об`єкти нерухомого майна у завершеній будівництвом будівлі, право власності на які не зареєстровано.

Позивач вказує, що за спірний період листопад 2021 р.- січень 2026 р. позивачем нараховано 56 272,90 грн за отримані послуги, відповідач сплатив 7 923,30 грн, що підтверджується платіжними інструкціями (арк. справи 85-86).

Відповідач не здійснив повну оплату решти послуг, внаслідок чого за ним станом на 01.02.2026 р. виникла заборгованість в розмірі 48 349,59 грн.

Станом на момент розгляду справи судом, заборгованість відповідача за поставлену теплову енергію до приміщення, яке він орендує, залишилася не погашеною.

Викладене стало підставою для звернення позивача з позовом до суду, який розглядається у даній справі.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Предметом розгляду у цій справі є спір щодо стягнення з відповідача заборгованості за послуги з постачання теплової енергії, надані за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії. Позивач просить суд стягнути з відповідача основний борг та нараховані санкції (інфляційні втрати, 3% річних, пеня), посилаючись на фактичне надання послуг, чинність публічного договору приєднання та дійсність застосованих тарифів.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

За приписами ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

В силу положень ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України унормовано, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду (ч. 1 ст. 630 ЦК України).

Відповідно до ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Тобто внесення змін до публічного договору приєднання законодавством не допускається оскільки вказане призведе до порушення прав інших суб`єктів імперативно визначених відносин.

Частиною 6 ст. 633 ЦК України передбачено, що умови публічного договору, які суперечать частині другій цієї статті та правилам, обов`язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору є нікчемними.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною 1 ст. 634 ЦК України встановлено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору, в тому числі, шляхом розміщення інформації чи документу у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису (ст. 641 ЦК України).

Як вбачається із матеріалів справи, основним напрямком діяльності Комунального виробничого підприємства "Теплоенерго" м. Горішні Плавні" згідно з пунктом 2.2 Статуту є виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, надання послуг споживачам міста Горішні Плавні з централізованого постачання гарячої води та опалення, укладення договорів із споживачами на постачання теплової енергії і гарячої води.

01.05.2021 року, набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сфері надання житлово-комунальних послуг" яким були внесені зміни до Закону України "Про житлово-комунальні послуги", зокрема до ст. 13, якими передбачене запровадження публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг.

Судом встановлено, що спірні правовідносини за період з листопада 2021 по січень 2026 року, які виникли між сторонами у даній справі, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги" (№2189-VІІІ від 09.11.2017), який введено в дію з 01.05.2019 та він є чинним.

Законом України "Про житлово-комунальні послуги" регулюються основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки,).

За наведеним у п. 2, 5 ч. 1 ст. 1 Закону № 2189-VІІІ визначенням:

- житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг;

- виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору;

- індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону №2189-VІІІ предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами.

За приписами ч. 1 ст. 4 Закону №2189-VІІІ законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг. До повноважень Кабінету Міністрів України належать: затвердження правил надання (постачання) комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії) та послуг з управління багатоквартирним будинком; затвердження типових договорів про надання (постачання) комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії) та послуг з управління багатоквартирним будинком.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830 затверджено "Правила надання послуги з постачання теплової енергії та типові договори про послуг з постачання теплової енергії" (далі також - Правила), які набули чинності з 04.09.2019, відповідно до яких, ці Правила регулюють відносини між суб`єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії (далі - виконавець), та індивідуальним і колективним споживачем (далі - споживач), який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії (далі - послуга), та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати. Надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах. Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до ст. 14 Закону (п. 13 Правил).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 14 Закону № 2189-VІІІ за рішенням співвласників багатоквартирного будинку (уповноваженого органу управління об`єднання співвласників багатоквартирного будинку), прийнятим відповідно до закону, договір про надання комунальної послуги укладається з виконавцем відповідної комунальної послуги, визначеним ст.6 цього Закону: 1) кожним співвласником багатоквартирного будинку самостійно (індивідуальний договір); 2) від імені та за рахунок усіх співвласників багатоквартирного будинку управителем або іншою уповноваженою співвласниками особою (колективний договір); 3) об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку або іншою юридичною особою, яка об`єднує всіх співвласників такого будинку та в їхніх інтересах укладає відповідний договір про надання комунальних послуг, як колективним споживачем. Співвласники багатоквартирного будинку (об`єднання співвласників багатоквартирного будинку) самостійно обирають одну з моделей організації договірних відносин, визначену частиною першою цієї статті, за кожним видом комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії).

Згідно із Законом України №2189-VІІІ договори за новими правилами мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності постанов Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1022 та №1023.

Відповідно до Правил у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1022:

- індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному вебсайті органу місцевого самоврядування та/або на вебсайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем;

- індивідуальний договір з власником індивідуальних (садибних) житлових будинків вважається укладеним, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному вебсайті органу місцевого самоврядування та/або на вебсайті виконавця такий власник не вчинив дій щодо відключення (відмови) від комунальної послуги (фактичне виконання робіт із відключення будинку);

- фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.

- у разі зміни права власності або користування приміщенням у багатоквартирному будинку, з попереднім власником (користувачем) якого було укладено індивідуальний договір, договір з новим власником (користувачем) вважається укладеним із дня такої зміни.

- споживачі у багатоквартирному будинку, які отримують послугу за іншою моделлю договірних відносин, у разі прийняття рішення про припинення такого договору можуть приєднатися до індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, вчинивши дії, що засвідчують їх бажання укласти такий договір, відповідно до абзацу шостого цього пункту.

Форма індивідуального договору про надання комунальної послуги, затверджена постановами Кабінету Міністрів України № 1022, 1023 від 08.09.2021.

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2189-VIII передбачено, що не пізніш як протягом одного року з дня введення в дію цього Закону (тобто не пізніше 01.05.2020) співвласники багатоквартирних будинків незалежно від обраної ними форми управління багатоквартирним будинком зобов`язані прийняти рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг (крім послуг з постачання електричної енергії та природного газу) щодо кожного виду комунальної послуги згідно з ч. 1 ст. 14 цього Закону, а виконавці комунальних послуг - укласти із такими співвласниками договори про надання відповідних комунальних послуг відповідно до обраної співвласниками моделі організації договірних відносин.

Водночас, п. 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2189-VIII передбачено, що у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі організації договірних відносин з виконавцем комунальної послуги протягом строку, визначеного в п. 4 цього розділу, між виконавцем та кожним співвласником укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги відповідно до ч. 7 ст. 14 цього Закону.

Наведені вище положення спеціального законодавства у сфері надання комунальних послуг свідчать про те, що законодавець унормував обов`язок підприємства теплопостачання з 01.05.2019 (тобто з дати, коли набрав чинності Закон №2189-VІІІ у новій редакції) укладати договори на послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води за новими правилами, які в силу вимог Закону мали бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг та споживачами цих послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 № 1022, з урахуванням волевиявлення споживача щодо обрання моделі договірних відносин. Водночас, за відсутності волевиявлення співвласників багатоквартирних будинків щодо прийняття рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг ініціатива щодо його укладення надається безпосередньо виконавцям таких послуг, що мало місце у цій справі (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2021 у справі №908/3233/20, від 14.12.2023 у справі №908/2078/22 та від 09.04.2024 у справі №908/710/23).

Про факт надання послуги позивачем та отримання послуги відповідачем свідчать копії актів готовності будинку до опалювального періоду, розпорядження міського голови Горішньоплавнівської міської Полтавської області про початок опалювального сезону/про відключення опалення, розрахунки споживання теплової енергії на опалення, акти про прийняття вузла комерційного обліку на абонентський облік, дистанційні покази будинкового лічильника тепла, часткова оплата послуг відповідачем, що свідчить про укладення між сторонами спору Індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії.

При цьому, відповідач не здійснив повністю плати з отримані послуги, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 48 349,59 грн.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. ст. 525, 526 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Щодо Індивідуальних договорів, то ними погоджено здійснення споживачем оплати за надані послуги (в т. ч. абонентської плати) щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом (п. 34 спірних договорів).

Враховуючи відсутність будь-яких доказів з боку відповідача на підтвердження оплати заборгованості у розмірі 48 349,59 грн, суд приходить до висновків про порушення відповідачем умов Індивідуальних договорів.

Таким чином, суд вважає, що стягненню з відповідача підлягає саме ця сума основного боргу.

Крім суми основної заборгованості позивач просить стягнути із відповідача в зв`язку із неналежним виконанням грошових зобов`язань за договором 133,20 грн пені, 2 542,35 грн інфляційні втрати, 871,96 грн - 3% річних (рорахунок в мат. справи, арк. справи 8-9) .

Як унормовано приписами статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому слід зауважити, що у випадках порушення грошового зобов`язання суд не має правових підстав приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов`язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 Цивільного кодексу України) або на відсутність вини (статті 614, 617 Цивільного кодексу України).

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв`язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочення виконання відповідачем його договірного зобов`язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту, цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов`язань, а не штрафною санкцією.

Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов`язань відповідно ст. 546, ст. 549 ЦК України є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.

Згідно статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Такий же розмір пені встановлено за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги у ст. 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Відповідно до пунктів 45 Індивідуальних договорів, у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі 0,01% суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100% загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу.

Перевірка правильності розрахунку 3 % річних, інфляційних та пені здійснена за допомогою програми Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи інформаційно-правового забезпечення "Ліга: закон", а також з урахуванням постанови Верховного Суду від 30.09.2025 року у справі №927/1431/23.

Перевіривши надані позивачем розрахунки пені, 3% річних та інфляційних втрат судом встановлено, що такі розрахунки є арифметично правильними, обґрунтованими та відповідають вимогам законодавства.

Згідно із ч. 2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до частини 5 статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України" від 28.10.2010 №4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до частини 23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України" за заявою №63566/00 суд нагадує, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.

На підставі матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 51 897,10 грн заборгованості за індивідуальними договорами про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.11.2021 року та про надання послуги з постачання гарячої води від 01.11.2021 року, з яких: 48 349,59 грн - основна заборгованість, 133,20 грн - пеня, 2 542,35 грн інфляційні втрати, 871,96 грн - 3% річних підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує, що згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при укладенні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 231, 232-233, 237-238, 240 ГПК України, , суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Комсомольський ринок» (вул. Молодіжна, буд. 13, м. Горішні Плавні, Полтавської обл., 39800 код ЄДРПОУ 38165663) на користь Комунального виробничого підприємства «Теплоенерго» ( вул. Молодіжна, 8, м. Горішні Плавні, Кременчуцький район, Полтавська область, 39801, ЄДРПОУ 13940851) 51 897,10 грн заборгованості за індивідуальними договорами про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.11.2021 року та про надання послуги з постачання гарячої води від 01.11.2021 року, з яких: 48 349,59 грн - основна заборгованість, 133,20 грн - пеня, 2 542,35 грн інфляційні втрати, 871,96 грн - 3% річних, а також 3 328 грн витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

Рішення підписане 31.07.2026 року.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О. М. Тимощенко