Рішення № 138679957, 31.07.2026, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування:

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.07.2026 Справа № 917/352/26

Господарський суд Полтавської області у складі судді Тимощенко О. М., секретар судового засіданні Сьомкіна А. В., розглянувши справу № 917/352/26

за позовною заявою заступника керівника Лубенської окружної прокуратури Полтавської області, вул. Старотроїцька, 13, м. Лубни, Полтавська область, 37500,

в інтересах держави в особі:

Полтавської обласної ради, вул. Соборності, 45, м. Полтава, 36014

до відповідачів:

1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтаваенергозбут", вул. Панянка, 65 Б, м. Полтава, 36022,

2. Високо - Тополянського психоневрологічного інтернату, вул. Чумацька, 1 а, с. Оріхівка, Лубенський район, Полтавська область, 37560

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 265 989,07 грн,

Без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

09.03.2026 року до Господарського суду Полтавської області через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява заступника керівника Лубенської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Полтавської обласної ради до відповідачів - Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтаваенергозбут" та Високо-Тополянського психоневрологічного інтернату про визнання недійсними додаткових угод №1 від 24.01.2024 року, №2 від 29.05.2024 року, №3 від 28.06.2024 року, № 4 від 19.08.2024 року до договору №21710099/24 про постачання електричної енергії споживачу від 01.01.2024 року, укладених між Високо-Тополянським психоневрологічним інтернатом та ТОВ "Полтаваенергозбут", та стягнення надмірно сплачених коштів у сумі 265 989,07 грн (вх. № 368/26).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що додаткові угоди №1 від 24.01.2024 року, №2 від 29.05.2024 року, №3 від 28.06.2024 року, № 4 від 19.08.2024 року до договору №21710099/24 про постачання електричної енергії споживачу від 01.01.2024 року були укладені всупереч приписам договору, п.п. 7 п. 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178 (далі - особливості), ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та ч. ч. 2, 3 ст. 632 ЦК України, що зумовлює підстави для визнання їх недійсними згідно положень ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 2015, ч. 1 ст. 2016 ЦК України.

Ухвалою від 11.03.2026 року суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі; ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та встановив сторонам строки для подачі заяв по суті справи.

24.03.2026 року до суду від відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву (вх. №3845), в якому останній заперечував проти задоволення позовних вимог з огляду на наступне:

- додаткова угода №1 є законно укладеною, оскільки в ціну оголошеної тендерної пропозиції 08.12.2023 не входило підвищення тарифів на передачу та послуги розподілу, дані тарифи є обов`язковими для виконання та не є збільшенням ціни внаслідок коливання ціни електричної енергії на ринку у бік збільшення, зміни опубліковані за 20 днів;

- додатковою угодою №2 від 29.05.2024 змінено ціну на електричну енергію з 6,026989 грн/кВт*год без ПДВ до 7,13300 грн/кВт*год без ПДВ, 8,55960 грн/кВт*год з ПДВ, підвищення становить 17,5145%, що знаходиться в межах коливання (збільшення) закупівельної ціни на ринку електричної енергії (у відповідності до п.19 постанови КМУ №1178 від 12.02.2022). Відбулося зростання ціна на 28,79%, що вбачається з роздруківки з сайту АТ "Оператор ринку", де вказані ціни РДН ОС станом на 01.01.2024 у розмірі 3,13704 грнкВт/год (період підписання договору від 01.01.2024) та станом на 01.05.2024 у розмірі 4040,26 грнкВт/год;

- додатковою угодою №3 від 28.06.2024 змінено ціну на електричну енергію з 7,133 грн/кВт*год без ПДВ до 8,21731 грн/кВт*год без ПДВ, 9,86077 грн/кВт*год з ПДВ, підвищення становить 15,2013%, що знаходиться в межах коливання (збільшення) закупівельної ціни на ринку електричної енергії (у відповідності до п.19 постанови КМУ №1178 від 12.02.2022). Відбулося зростання ціна на 22,8%, що вбачається з роздруківки з сайту АТ "Оператор ринку", де вказані ціни РДН ОС з 21.05.2024 по 31.05.2024 у розмірі 4,252,97 грнкВт/год (період підписання додаткової угоди №2 від 29.05.2024) та з 01.06.2024 по 20.06.2024 у розмірі 5,22476 грнкВт/год;

- додатковою угодою №4 від 19.08.2024 змінено ціну на електричну енергію з 8,21731 грн/кВт*год без ПДВ до 8,57074 грн/кВт*год без ПДВ, 10,28489 грн/кВт*год з ПДВ, підвищення становить 4,30%, що знаходиться в межах коливання (збільшення) закупівельної ціни на ринку електричної енергії (у відповідності до п.19 постанови КМУ №1178 від 12.02.2022). Відбулося зростання ціна на 5,95%, що вбачається з роздруківки з сайту АТ "Оператор ринку", де вказані ціни РДН ОС станом на 21.06.2024 по 30.06.2024 у розмірі 5,75523 грнкВт/год без ПДВ (період підписання додаткової угоди №3 від 28.06.2024) та станом з 21.07.2024 по 31.07.2024 у розмірі 6,097,43 грнкВт/год;

- щодо обсягу 14056 кВт*год, який нараховано по ціні 8,76 грнкВт*год на суму 123 130,56, то це обсяги грудня 2023 року, та не відносяться до договору від 01.01.2024 року;

вказані у розрахунку зайво сплачені кошти за обсяги 14056 кВт*год по ціні 7,30 грн/кВт*год без ПДВ (8,76 грн з ПДВ) є остаточним розрахунком по договору №21710099/23/2 від 13.12.2023 та немає відношення до періоду 2024 року;

- оскільки договір передбачає формульний розрахунок ціни, що ґрунтується на зміні середньозваженої ціни на ринку "на добу наперед" та зміні регульованого тарифу на передачу, а також фіксованому тарифі постачальника, зміна ціни за формулою здійснюється на підставі підпункту 7 пункту 19 Особливостей. Отже при підписанні додаткових угод № 2, 3, 4 до Договору підставами для зміни цін є п.п. 7 п. 19 Особливостей, тобто, зміна середньозважених цін на електроенергію на ринку "на добу наперед", що застосовуються в Договорі;

- у якості обґрунтування коливання ціни на електричну енергію ТОВ "Полтаваенергозбут" використано дані, розміщені на офіційному веб-сайті АТ "Оператор Ринку" за посиланням https://www.oree.ua, які є публічно доступними, з яких вбачається зростання середньозваженої ціни закупівлі електричної енергії на ринку "на добу наперед".

27.03.2026 р. до суду від прокуратури надійшла заява (вх. №3985), яка відповідно до змісту є відповіддю на відзив. У поданій відповіді на відзив прокурор на спростування доводів відповідача 1 зазначив наступне:

- згідно з Комерційною пропозицією послуги з передачі та розподілу електричної енергії закуповуються та оплачуються постачальником, а їх вартість включається до ціни електричної енергії. Вартість кожної зі складових ціни за 1 кВт/год електричної енергії в договорі не вказана. Саме по собі це є порушенням вимог ст. 56 ЗУ "Про ринок електричної енергії", адже в Законі чітко вказано, що в Договорі має бути зазначена ціна електроенергії (як товару) та послуг, що надаються (передача, розподіл та послуги постачальника) та є порушенням прав Покупця (незазначення вартості цих складових ускладнювала розуміння, яка закупівельна вартість електроенергії закладається у ціну Договору, та як зміна (коливання) цієї складової впливатиме в подальшому на ціну за одиницю товару). Вартість регульованого тарифу з передачі та розподілу електричної енергії жодним чином не впливає на коливання цін на ринку на електроенергію як товару;

- кожна додаткова угода як окремо (з урахуванням вартості електричної енергії як товару) так і в їх сукупності перевищує максимально допустиме обмеження підвищення вартості товару у 10%;

- застосування у додаткових угодах №№ 1-4 щодо перерахунку (підвищення ціни) на електричну енергію, яка вже була спожита споживачем, не відповідає вимогам закону;

- додаткові угоди №№ 1, 2, 3, 4 та листи, на підставі яких було укладено зазначені додаткові угоди, не містять: відомостей щодо динаміки ціни на електроенергію, пропорційності її зростання з моменту укладення договору; аналізу вартості ціни електричної енергії на конкретну дату у порівнянні з попередніми періодами, чи будь-яких інших даних, які б підтверджували коливання ціни електроенергії на ринку з дати укладення договору; обґрунтування того, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій відповідачем позивачеві на тендері; причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним; не підтверджено, що ТОВ "Полтаваенергозбут" придбав електричну енергію на ринку "на добу наперед"; доказів того, що підвищення ціни є непрогнозованим.

16.06.2026 року від відповідача 1 до суду надійшло клопотання (вх. №8340), в якому він просить повернутися до розгляду справи №917/352/26 на стадію підготовчого провадження та зупинити провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням Конституційного Суду України у справі № 3-78/2026(178/26) (№ 102-1(ІІ)/2026) за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю УКР ГАЗ РЕСУРС.

17.06.2026 року до суду від прокуратури надійшли заперечення на клопотання відповідача 1 про зупинення провадження у справі (вх. №8387).

Ухвалою від 18.06.2026 року суд відмовив в задоволенні клопотання ТОВ "Полтаваенергозбут" про повернення до стадії підготовчого провадження та зупинення провадження у справі.

02.07.2026 року до суду від відповідача 1 надійшли додаткові пояснення у справі (вх. №9159), в яких зазначено, що 24.06.2026 року набрав чинності новий ЗУ "Про публічні закупівлі" від 27.05.2026 № 4888-IX. Пунктом 7 Розділу XIV Прикінцевих та Перехідних положень цього Закону передбачено, що Положення пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" від 25 грудня 2015 року N 922-VIII в редакції цього Закону застосовуються до правовідносин у сфері публічних закупівель, що виникли з дня набрання чинності Законом України "Про публічні закупівлі" від 25 грудня 2015 року N 922-VIII. Підпунктом 13 пункту 10 Прикінцевих та Перехідних положень цього Закону вносяться зміни: у частині п`ятій статті 41 Законі України "Про публічні закупівлі" (Відомості Верховної Ради України, 2019 р., №45, ст. 289 із наступними змінами): пункт 2 викласти в такій редакції: "2) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю / внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії. Обмеження щодо збільшення ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків застосовується щодо кожного окремого випадку збільшення ціни за одиницю товару (без обмеження кількості змін)"; пункт 7 викласти в такій редакції: "7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників міжнародних цінових агентств, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, регульованих цін (тарифів), нормативів, середньозважених цін на електроенергію на ринку "на добу наперед", що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни".

Пунктом 1. Прикінцевих та Перехідних положень передбачено, цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через дев`ять місяців з дня набрання ним чинності, крім, зокрема: пункту 7, підпунктів 9, 11 та абзаців першого, четвертого - одинадцятого підпункту 13 пункту 10 цього розділу, які вводяться в дію з дня набрання чинності цим Законом.

Отже, п.7, п.п.13 п.10 Прикінцевих та Перехідних положень нового Закону України "Про публічні закупівлі" від 27.05.2026 № 4888-IX чітко встановлено, що обмеження щодо збільшення ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків застосовується щодо кожного окремого випадку збільшення ціни за одиницю товару (без обмеження кількості змін), а також Положення пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" від 25 грудня 2015 року N 922-VIII в редакції цього Закону застосовуються до правовідносин у сфері публічних закупівель, що виникли з дня набрання чинності Законом України "Про публічні закупівлі" від 25 грудня 2015 року N 922-VIII.

Вищезазначені норми мають зворотню дію в часі (ретроактивні) та діють з моменту набрання чинності Закону України "Про публічні закупівлі" від 27.05.2026 № 4888-IX.

Отже відповідач стверджує, що додаткові угоди №1 від 24.01.2024, №2 від 29.05.2024, №3 від 28.06.2024, №4 від 19.08.2024 укладено у відповідності до ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (підвищення ціни складає не більше 10% за кожною угодою), тому позовні вимоги позивача є безпідставними, та як наслідок, задоволенню не підлягають.

03.07.2026 року до суду від прокуратури надійшла заява (вх. №9180), в якій викладено заперечення щодо позиції відповідача 1, які є аналогічними тим, що містяться у відповіді на відзив (вх. №3985 від 27.03.2026 р.). Крім того прокурором зазначено, що положення п.7 розділу XІV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про публічні закупівлі" від 27.05.2025 (оприлюдненого 23.06.2026) не може бути застосованим до правовідносин, які припинили існувати в грудні 2024 року.

Позивач - Полтавська обласна рада у встановлений ухвалою від 11.03.2026 р. строк (5 днів з моменту отримання даної ухвали) не повідомила суд чи підтримуються ним вимоги прокурора, заявлені у цьому позові. Відповідно до довідки про доставку електронного копію ухвали від 11.3.2026 року позивач отримав 11.03.2026 р.

Відповідач 2 - Високо-Тополянський психоневрологічний інтернат відповідно до довідки про доставку електронного листа 11.03.2026 р. отримав копію ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, при цьому відзив на позовну заяву до суду не надав. Встановлені строки для його подання закінчилися.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

При цьому, суд приймає до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач 2 у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України та ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами з урахуванням згаданого вище приписів ч. 9 ст. 165 ГПК України та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Відповідно до частини п`ятої статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

За ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).

Суд звертає увагу, що з 29.06.2026 року по 17.07.2026 року включно суддя Тимощенко О. М. перебувала у відпустці. Тому рішення ухвалене, а текст рішення підготовлено та підписано після виходу судді з відпустки.

Суд також зазначає, що з урахуванням умов воєнного стану в Україні, загальної ситуації в Україні та особливого режиму роботи суду, спрямованого на необхідності збереження життя і здоров`я суддів, працівників апарату та відвідувачів суду, суд здійснює розгляд справи №917/352/26 у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

Щодо наявності підстав представництва органами прокуратури інтересів держави у спірних правовідносинах, суд враховує таке.

Пунктом 3 ст. 131-1 Конституції України визначено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до абз. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

У рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійснені програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності - державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація поняття "інтереси держави" особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно. «Державний інтерес» у спірних правовідносинах полягає, перш за все, у законності використання органами державної влади бюджетних коштів для придбання товарів, робіт і послуг та іншої допомоги з метою забезпечення нагальних потреб в умовах воєнного стану, зокрема, забезпечення ефективного, своєчасного виконання правочинів, укладених з метою належного функціонування держави.

Верховним Судом в постанові від 10.06.2021 по справі №910/114/19 висловлено позицію про те, що визначене положеннями Закону України "Про публічні закупівлі" спеціальне законодавче регламентування процедури закупівлі товарів, робіт і послуг для потреб держави хоч і має на меті створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, розвиток добросовісної конкуренції і запобігання проявам корупції, проте одночасно слугує захисту інтересів держави, а тому така процедура спрямована, перш за все, на задоволення потреб держави у певних групах товарів, робіт і послуг в особі конкретних замовників, які фінансуються за рахунок бюджетних коштів.

Відтак, прямий інтерес держави полягає у неухильному дотриманні учасниками процедури закупівлі та замовником встановлених Законом України "Про публічні закупівлі" вимог.

Проведення процедури державних закупівель та укладення договору із порушенням законодавства порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання у цій сфері суспільних відносин законодавства становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 по справі №912/989/18.

У постанові від 23.09.2021 по справі № 910/11608/20 Верховний Суд вказав на ту обставину, що закупівля проводиться не лише для того, щоб забезпечити однакову можливість всім суб`єктам господарювання продавати свої товари, роботи чи послуги державі, але й для того, щоб закупівля була проведена на максимально вигідних для держави умовах.

Крім того, використання бюджетних коштів з порушенням вимог законодавства підриває матеріальну і фінансову основу системи бюджетного фінансування, що в свою чергу завдає шкоду інтересам держави.

Звернення прокурора до суду з вказаною позовною заявою має важливе значення для зміцнення правопорядку в сфері здійснення публічних закупівель і захисту економічної конкуренції та додержання всіма учасниками цих суспільних відносин принципу законності (ст. 68 Конституції України).

Таким чином, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес.

Інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які належать до їхньої компетенції, а також у захисті прав та свобод інтересів місцевого значення, які не мають загальнодержавного характеру, але направлені на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку в спосіб, який належить до їх відання.

Невиконання встановлених законодавством норм при організації та проведенні тендерних процедур порушує інтереси держави в частині гарантування організації діяльності органів державної влади відповідно до вимог Конституції та законів України, забезпечення безумовного виконання нормативно-правових актів держави.

Окрім того, як зазначив прокурор у позовній заяві, укладенням додаткових угод до договору №21710099/24 про постачання електричної енергії споживачу від 01.01.2024 р. порушені матеріальні інтереси, оскільки з урахуванням додаткових угод фактично отримано менше електричної енергії у порівнянні з первісним договором за значно вищою ціною.

Згідно зі ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", окрім обґрунтування порушень або загрози порушення державних інтересів, прокурор у позовній заяві має вказати орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту інтересів держави, а також довести, що вказані суб`єкти не здійснюють або неналежним чином здійснюють захист цих інтересів.

Відповідно до розділу 1 статуту Високо-Тополянський психоневрологічний інтернат є неприбутковим, стаціонарним інтернатним закладом для соціального захисту, що утворений для тимчасового або постійного проживання/перебування осіб із стійкими інтелектуальними та/або психічними порушеннями, які за станом здоров`я потребують стороннього догляду, соціально-побутового обслуговування, надання медичної допомоги, соціальних послуг та комплексу реабілітаційних заходів і яким згідно з висновком лікарської комісії за участю лікаря-психіатра не протипоказане перебування в Інтернаті.

Інтернат заснований на майні спільної власності територіальних громад сіл, селищ і міст області, та переданий в управління Департаменту соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації. Засновник Інтернату - Полтавська обласна рада. Власник Інтернату - територіальні громади сіл, селищ і міст Полтавської області в особі Полтавської обласної ради. Інтернат підзвітний та підконтрольний Полтавській обласній раді. Інтернат підпорядкований та підзвітний Департаменту соціального захисту населення облдержадміністрації.

Розділом 8 Статуту передбачено, що Інтернат є юридичною особою. Права і обов`язки юридичної особи Інтернат набуває з дня його державної реєстрації за місцем знаходження. Інтернат здійснює свою діяльність на основі і відповідно до чинного законодавства України та цього Статуту, який затверджується управлінням майном обласної ради за попереднім погодженням з Департаментом соціального захисту населення облдержадміністрації. Інтернат має самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби України, печатку, штамп із своїм найменуванням, власні бланки та інші реквізити. Інтернат має право укладати правочини (договори, угоди), набувати майнових та особистих немайнових прав, нести обов`язки, бути позивачем і відповідачем у судах. Відповідно до розділу 9 Статуту, майно Інтернату становлять основні засоби та оборотні кошти, також інші цінності, вартість яких відображається у самостійному балансі. Майно Інтернату є спільною (комунальною) власністю, територіальних громад сіл, селищ і міст Полтавської області ї закріплюється за ним на праві оперативного управління. Інтернат володіє, користується зазначеним майном та розпоряджається ним в межах, встановлених Власником, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать законодавству та статуту.

Джерелом формування майна Інтернату є: майно, передане Засновником; фінансування з обласного бюджету; кошти або майно, які надходять безоплатно або у вигляді безповоротної фінансової допомоги чи добровільних пожертвувань; інші джерела, не заборонені чинним законодавством.

Розділом 10 Статуту визначено, що інтернат користується всіма правами юридичної особи; організовує свою діяльність, визначає основні напрямки свого розвитку відповідно до визначених Департаментом соціального захисту населення облдержадміністрації напрямків та пріоритетів; визначає необхідність в ресурсах і здійснює їх придбання з урахуванням лімітів на дані ресурси, затверджених Департаментом соціального захисту населення облдержадміністрації. Інтернат здійснює бухгалтерський, оперативний облік та веде фінансову та статистичну звітність згідно з чинним законодавством.

Згідно з розділом 11 Статуту, фінансування інтернату здійснюється за рахунок надходжень коштів із загального та спеціального фондів обласного бюджету, добровільних пожертвувань, благодійних внесків юридичних та фізичних осіб, інших джерела, не заборонені законодавством. Економічні і виробничі відносини інтернату з підприємствами і організаціями всіх форм власності здійснюються на підставі договорів.

Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №905/1907/21, оскільки засновником закладу та власником його майна є територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування, що фінансує і контролює діяльність такого комунального закладу, а також зобов`язаний контролювати виконання місцевого бюджету, зокрема, законність та ефективність використання зазначеним закладом коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів, то вказаний орган місцевого самоврядування є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів відповідного бюджету.

Схожі висновки викладені у постановах КГС ВС від 22.12.2025 у справі № 904/123/22, від 26.10.2025 у справі № 904/5558/20 (підпункти 5.50, 5.51) та від 21.12.2025 у справі № 904/8332/21 (пункт 33).

За приписами ч. 1 ст. 17 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 3 ст. 140 Конституції України, ст. 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Згідно зі статтею 143 Конституції України, територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування, зокрема, управляють майном, що є в комунальній власності.

У ст. 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" наведено визначення поняття права комунальної власності - це право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Частиною 1 ст. 6 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що первинним суб`єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.

Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до ч. 3, 5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування", матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад і саме відповідні ради здійснюють права суб`єкта. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Частиною 8 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів.

Відповідно до ст.18-1 Закону України "Про місцеве самоврядування" орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцеві самоврядування.

Крім того, відповідно до п. 2.4 Наказу МФУ № 372 від 02.04.2014 "Щодо зарахування видатків минулих періодів до відповідного бюджету", повернення дебіторської заборгованості за минулі періоди здійснюється шляхом перерахунку коштів у доходи загального фонду відповідного бюджету. З урахуванням чого належним та остаточним призначенням для зарахування грошових коштів, повернутих за результатами розгляду позовної заяви, є місцевий бюджет.

Оскільки засновником інтернату (відповідач-2) та власником її майна є Полтавська обласна рада, яка фінансує і контролює діяльність цього комунального закладу, а також зобов`язана контролювати виконання місцевого бюджету, зокрема законність та ефективність використання інтернатом коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів, суд дійшов висновку про те, що Полтавська обласна рада є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів місцевого бюджету, а тому є належним позивачем у цій справі. Схожі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 22.12.2022 у справі № 904/123/22, від 26.10.2022 у справі № 904/5558/20 (підпункти 5.50, 5.51) та від 21.12.2022 у справі № 904/8332/21 (пункт 33).

Високо-Тополянський психоневрологічний інтернат у спірних правовідносинах діє як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня (отримувач бюджетних коштів) та є замовником товару (електричної енергії) в обсязі та в межах видатків, що визначені Полтавською обласною радою (розпорядником бюджетних коштів вищого рівня).

З урахуванням того, що використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб - мешканців міста; завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності; неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладення підконтрольним органу місцевого самоврядування комунальним закладом незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси територіальної громади.

Відповідна правова позиція викладена в п. 54 постанови Верховного Суду від 09.08.2023 у справі № 924/1283/21.

Таким чином, у даному випадку Полтавська обласна рада виступає уповноваженим органом та належним позивачем у справі як засновник Високо-Тополянського психоневрологічного інтернату, яким допущено безпідставне перерахування коштів, виділених з бюджету, а також як орган, відповідальний за раціональне і цільове використання коштів місцевого бюджету, є належним стягувачем заборгованості до нього.

Лубенська окружна прокуратура листом від 06.02.2026 року звернулася до Полтавської обласної ради вказавши про порушення вимог чинного законодавства та необхідність вжиття заходів щодо повернення надмірно сплачених коштів, у тому числі шляхом звернення з позовом до суду.

Листом від 27.02.2026 року№01-28/563/28/552 Полтавська обласна рада повідомила про відсутність підстав для звернення до суду.

Отже, Полтавська обласна рада обізнана про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Суд погоджується з доводами прокурора щодо правомірності визначення Полтавської обласної ради позивачем у справі, як суб`єктів владних повноважень, до компетенції яких віднесені повноваження щодо захисту інтересів держави, у спірних правовідносинах.

Таким чином, на виконання ч. 3, 5 ст. 53 ГПК України та ч. 3, 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" Прокурор при поданні позовної заяви здійснив всі необхідні дії, обґрунтував неналежне, здійснення захисту інтересів держави в особі Полтавської міської ради, яка не вжила заходів у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, про що повідомив позивача відповідним листом.

За таких обставин, суд дійшов висновку про правомірність звернення прокурора до суду та необхідність розгляду по суті заявлених вимог.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд встановив наступне.

Лубенською окружною прокуратурою опрацьовано розміщену на офіційному веб-порталі публічних закупівель "Prozorro" інформацію, за результатами чого встановлено, що Високо-Тополянським психоневрологічним інтернатом проведено відкриті торги щодо закупівлі товару ID:UA-2023-12-08-008295-а (ДК 021:2015:09310000-5: Електрична енергія.

Відповідно до оголошення про проведення відкритих торгів (а. с. 18) очікувана вартість предмета закупівлі - 1 796 700,00 грн, кінцевий строк подання тендерних пропозицій - 16.12.2023 р., дата та час розкриття тендерних пропозицій - 16.12.2023 р.

Джерело фінансування закупівлі - місцевий бюджет.

За результатом проведення торгів переможцем аукціону визначено Товариство з обмеженою відповідальність "Полтаваенергозбут".

У подальшому між Товариством з обмеженою відповідальність "Полтаваенергозбут" (далі - відповідач 1, постачальник) та Високо-Тополянським психоневрологічним інтернатом (далі - відповідач 2, споживач) було укладено Договір №21710099/24 про постачання електричної енергії споживачу від 01.01.2024 (далі договір, а. с. 23 - 29).

Відповідно до п. 1.1 договору, цей договір про постачання електричної енергії споживачу встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником електриної енергії.

За цим договором постачальник продає електричну ДК 021:2015: 09310000-5- Електрична енергія (Електрична енергія) на потребу 2024 р. (далі - товар, електрична енергія) споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору (п. 2.1 договору).

Початком постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднання, як є додатком 1 до цього договору (п. 3.1).

Згідно п. 5.1. Договору його ціна на дату підписання становить 8 234 112,00 грн, в т.ч. ПДВ 1 372 352,00 грн.

Вартість цього договору становить - 1 576 800 грн 00 коп., в тому числі ПДВ 20% - 262 80,00 грн. Вартість цього договору та ціна за одиницю товару може змінюватися у випадках, передбачених ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", у випадках, передбачених ст.651 Цивільного кодексу України, а також у разі встановлення ціни органами державної або виконавчої влади (п. 5.1 договору).

Споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією , яка є додатком 2 до цього договору (п. 5.2 договору).

Ціна на електричну енергію встановлюється з дотриманням вимог, передбачених Законом України "Про ринок електричної енергії" і ПРРЕЕ та інших нормативно-правових актів. Сторони домовилися про те, що ціна електричну енергію, затверджена регулятором, а також встановлена органами державної або виконавчої влади, повинна бути обов`язкова для сторін з дати її введенню в дію (п. 5.3 договору).

Інформація про ціну електричної енергії має бути розміщена на офіційному веб-сайті постачальника не пізніше ніж за 20 днів до початку її застосування з зазначенням порядку її формування, а у випадках передбачених абз. 2 п. 5.3 договору - застосування з дати введення її в дію (п.5.4 договору).

У разі збільшення ціни товару на ринку постачальник письмово звертається до споживача щодо зміни ціни за одиницю товару. Підтвердженням факту коливання ціни електричної енергії на ринку є інформація, що розміщена на офіційному сайті ДП "Оператор ринку" (https://www.oree.com.ua/).

Постачальник разом із письмовою пропозицією щодо внесення змін до договору надає інформацію у документальному вигляді (роздруківку із сайту), що розміщена на офіційному сайті ДП "Оператор ринку" (https://www.oree.com.ua/), про зміну ціни електричної енергії за період стосовно якого подається письмове звернення, що підтверджує збільшення середньоринкової ціни (діапазону цін тощо) за одиницю товару в тих межах/розмірах, на які постачальник пропонує змінити ціну товару.

Зміна ціни за одиницю товару (без врахування послуги з передачі та розподілу) регламентуються шляхом укладення додаткових угод пропорційно коливанню середньозваженої ціни (п. 5.6 договору).

Цей договір укладається на строк, зазначений у комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набуває чинності з дати подання споживачем заяви-приєднання. Умови цього договору починають виконуватись з дати початку постачання електричної енергії, зазначеної споживачем у заяві-приєднанні або дати визначеної у Комерційній пропозиції. у частині виконання грошових зобов`язань, договір діє до повного їх виконання (п. 14.1 договору).

Постачальник має повідомляти споживача про зміну будь-яких умов договору не пізніше ніж за 20 днів до їх застосування з урахуванням інформації про право споживача припинити дію договору без сплати будь-яких штрафних санкцій чи іншої фінансової компенсації постачальнику, шляхом опублікування такого повідомлення на власному офіційному веб-сайті в мережі інтернет або повідомлення засобами електронного зв`язку на електронну адресу, вказану у заяві-приєднання до умов договору або письмово шляхом направлення поштового відправлення. (п. 14.2 договору).

Істотні умови договору про закупівлю, укладеного відповідно до пунктів 10 і 13 (крім підпункту 13 пункту 13) особливостей, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:

1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;

2) погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення;

3) покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

4) продовження строку дії договору про закупівлю та/або строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг);

6) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв`язку з зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування, а також у зв`язку з зміною системи оподаткування пропорційно до зміни податкового навантаження внаслідок зміни системи оподаткування;

7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS, peгyльованих цін (тарифів), нормативів, середньозважених цін на електроенергію на ринку "на добу наперед", що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни;

8) зміну умов у зв`язку із застосуванням положень частини шостої ст. 41 Закону (п. 14.5 договору).

Усі зміни та доповнення до договору вносяться письмово додатковими угодами, які стають невід`ємною частиною договору (п. 14.7 договору).

Як вбачається із заяви-приєднання від 31.12.2023 (а. с. 30 - 31), яка є додатком №1 до договору, керуючись ст.ст. 633, 634, 641,642 Цивільного кодексу України, Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 (далі - Правила роздрібного ринку), та ознайомившись з умовами договору про постачання електричної енергії споживачу (далі - Договір) на сайті електропостачальника (далі - Постачальник) в мережі Інтернет за адресою www.energo.pl.ua або в друкованому виданні, що публікується в межах території ліцензованої діяльності Полтавської області, споживач з 01.01.2024 приєднався до умов договору №21710099/24 від 01.01.2024, із зазначенням персоніфікованих даних щодо об`єктів споживання та їх адрес, ЕІС-код точки (точок) комерційного обліку та найменування оператора системи, з яким споживач уклав договір розподілу (передачі) електричної енергії АТ "Полтаваобленерго".

У Додаткові 2 до договору "Комерційна пропозиція" сторонами узгоджено наступне:

- ціна - за результатами закупівлі (останньої додаткової угоди) граничний розмір тарифу за фактично спожиту електричну енергію становить 6,00000 грн без урахування ПДВ 7,20000 грн з ПДВ. Ціна за фактично спожиту електричну енергію (без урахування ПДВ) розраховується за формулою:

Цфакт=Цкуп + Тп+Впост + Ппост + Тр, де:

Цкуп - фактична ціна купівлі електричної енергії електропостачальником на всіх сегментах ринку;

Тп- тариф на передачу електричної енергії оператора системи передачі (НЕК "Укренерго"), затверджений Регулятором;

Впост - витрати постачальника (плата за послуги оператора ринку, адміністратора розрахунків, оператора комерційного обліку, організатора аукціону; внески на регулювання НКРЕКП, витрати на фінансову гарантію та банківські послуги, передбачені Правилами ринку; та інші обов`язкові витрати постачальника згідно з нормативними документами);

Ппост - складова прибутковості Постачальника. Для цієї комерційної пропозиції 0,10 грн;

Тр - тариф за послугу з розподілу електричної енергії оператора системи розподілу , затверджений регулятором.

Сума податку на додану вартість (ПДВ) нараховується згідно Податкового кодексу України.

- спосіб оплати за послуги з розподілу та передачі електричної енергії - ціна за електричну енергію, що зазначена в розділі "Ціна", включає вартість послуг з розподілу та передачі електричної енергії споживачу. Споживач здійснює плату за послуги з розподілу та передачі електричної енергії через постачальника, з наступним перерахуванням цієї оплати на рахунки ОСР та ОСП.

Відповідно до листа ТОВ "Полтаваенергозбут" від 18.01.2024 №02-10-3/1918 (а. с.63) було повідомлено споживача, що керуючись постановами НКРЕКП від 09.12.2023 р. №2337 "Про встановлення тарифів на послуги з розподілу електричної енергії АТ "Полтаваобленерго" із застосуванням стимулюючого регулювання", якою встановлено тариф на послуги з розподілу електричної енергії на період з 01.01.2024 р. по 31.12.2024 р. на рівні 1,74869 грн/кВт*год (без урахування податку на додану вартість) та постановою НКРЕКП від 09.12.2023 р. №2322 "Про встановлення тарифу на послугу з передачі електричної енергії НЕК "УКРЕНЕРГО", якою встанволено тариф на послуги з передачі електричної енергії на період з 01.01.2024 р. по 31.12.2024 року (включно) на рівні 0,52857 грн/кВт*год. (без урахування податку на додану вартість), у зв`язку з чим, відповідно до умов укладеного договору та вимог законодавства, ціна електричної енергії за 1 кВт/год буде змінена пропорційно збільшенню тарифів на послуги з розподілу та передачі електричної енергії.

24.01.2024 року сторони уклали Додаткову угоду №1 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 01.01.2024 року №21700099/24 (далі - додаткова угода №1, а. с. 33), відповідно до якого було узгоджено внести зміни до договору, а саме:

"1. Внести зміни в п. 2.3 договору, а саме викласти його в наступній редакції:

"2.3 Очікуваний обсяг постачання електричної енергії становить 216478 кВт*год та відповідає очікуваному обсягу закупівлі по слуг з розподілу (передачі) електричної енергії у оператора системи".

2. Внести зміни в Комерційну пропозицію (Додаток 2 до Договору) до розділу "Ціна" та викласти абзац 1 в наступній редакції:

"За результатами закупівлі граничний розмір тарифу за фактично спожиту електричну енергію становить 6,06989 грн без урахування ПДВ та 7,283868 грн з ПДВ

4. Керуючись ч. 3 ст. 631 ЦК України, сторони домовились, що дія цієї додаткової угоди розповсюджується на правовідносини, що виникли між сторонами з 01 січня 2024 р."

Відповідно до листа №02-10-3/6260 від 17.05.2024 року (а. с. 64) ТОВ "Полтаваенергозбут" повідомило споживача, що згідно з даними, розміщеними на офіційному веб-сайті АТ "Оператор ринку" за посиланням https://www.oree.com.ua, які є публічно доступними, відбулося зростання середньозваженої ціни закупівлі електричної енергії на ринку "на добу на перед" (ОЕС) в порівнянні із закупівельною ціною електричної енергії на момент визначення ціни договору з 3,13704 грн за 1 кВт*год. без ПДВ до 4,04026 грн за 1 кВт/год без ПДВ). В порівнянні з моментом визначення ціни по договору, на ринку електричної енергії відбулось коливання (зростання) закупівельних цін на 28,79%.

29.05.2024 року сторони уклали Додаткову угоду №2 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 01.01.2024 року №21700099/24 (далі - додаткова угода №2, а. с. 35), відповідно до якого було узгоджено внести зміни до договору, а саме:

"У зв`язку із значним коливанням ціни електричної енергії на ринку після дати укладення договору, сторони домовилися змінити ціну за 1 кВт*год електричної енергії з 6,06989 грн за кВт*год без урахування ПДВ на 7,13300 грн за 1 кВт*год без урахування ПДВ з 01.05.2024 року.

1. Внести зміни в п. 2.3 договору, а саме викласти його в наступній редакції:

"2.3 Очікуваний обсяг постачання електричної енергії становить 195 075 кВт*год та відповідає очікуваному обсягу закупівлі по слуг з розподілу (передачі) електричної енергії у оператора системи".

2. Внести зміни в Комерційну пропозицію (Додаток 2 до Договору) до розділу "Ціна" та викласти абзац 1 в наступній редакції:

"За результатами закупівлі граничний розмір тарифу за фактично спожиту електричну енергію з 01.05.2024 року становить 7,13300 грн без урахування ПДВ та 8,55960 грн з ПДВ

5. Керуючись ч. 3 ст. 631 ЦК України, сторони домовились, що дія цієї додаткової угоди розповсюджується на правовідносини, що виникли між сторонами з 01 травня 2024 року".

Відповідно до листа №02-10-3/7156 від 24.06.2024 року (а. с. 66) ТОВ "Полтаваенергозбут" повідомило споживача, що згідно з даними, розміщеними на офіційному веб-сайті АТ "Оператор ринку" за посиланням https://www.oree.com.ua, які є публічно доступними, відбулося зростання середньозваженої ціни закупівлі електричної енергії на ринку "на добу на перед" (ОЕС) в порівнянні із закупівельною ціною електричної енергії на момент визначення ціни договору з 4,25297 грн за 1 кВт*год. без ПДВ до 5,22476 грн за 1 кВт/год без ПДВ). В порівнянні з моментом визначення ціни по договору, на ринку електричної енергії відбулось коливання (зростання) закупівельних цін на 22,8%.

28.06.2024 року сторони уклали Додаткову угоду №3 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 01.01.2024 року №21700099/24 (далі - додаткова угода №3, а. с. 37), відповідно до якого було узгоджено внести зміни до договору, а саме:

"У зв`язку із значним коливанням ціни електричної енергії на ринку після дати укладення договору, сторони домовилися змінити ціну за 1 кВт*год електричної енергії з 7,13300 грн за кВт*год без урахування ПДВ на 8,21731 грн за 1 кВт*год без урахування ПДВ з 01.06.2024 року.

1. Внести зміни в п. 2.3 договору, а саме викласти його в наступній редакції:

"2.3 Очікуваний обсяг постачання електричної енергії становить 183 609 кВт*год та відповідає очікуваному обсягу закупівлі по слуг з розподілу (передачі) електричної енергії у оператора системи".

2. Внести зміни в Комерційну пропозицію (Додаток 2 до Договору) до розділу "Ціна" та викласти абзац 1 в наступній редакції:

"За результатами закупівлі граничний розмір тарифу за фактично спожиту електричну енергію з 01.06.2024 року становить 8,21731 грн без урахування ПДВ та 9,86077 грн з ПДВ

5. Керуючись ч. 3 ст. 631 ЦК України, сторони домовились, що дія цієї додаткової угоди розповсюджується на правовідносини, що виникли між сторонами з 01 червня 2024 р.".

Відповідно до листа №02-10-3/9213 від 16.08.2024 року (а. с. 68) ТОВ "Полтаваенергозбут" повідомило споживача, що згідно з даними, розміщеними на офіційному веб-сайті АТ "Оператор ринку" за посиланням https://www.oree.com.ua, які є публічно доступними, відбулося зростання середньозваженої ціни закупівлі електричної енергії на ринку "на добу на перед" (ОЕС) в порівнянні із закупівельною ціною електричної енергії на момент визначення ціни договору з 5,75523 грн за 1 кВт*год. без ПДВ до 6,09743грн за 1 кВт/год без ПДВ). В порівнянні з моментом визначення ціни по договору, на ринку електричної енергії відбулось коливання (зростання) закупівельних цін на 5,95%.

19.08.2024 року сторони уклали Додаткову угоду №4 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 01.01.2024 року №21700099/24 (далі - додаткова угода №4, а. с. 39), відповідно до якого було узгоджено внести зміни до договору, а саме:

"У зв`язку із значним коливанням ціни електричної енергії на ринку після дати укладення договору, сторони домовилися змінити ціну за 1 кВт*год електричної енергії з 8,21731 грн за кВт*год без урахування ПДВ на 8,57074 грн за 1 кВт*год без урахування ПДВ з 01.08.2024 року.

1. Внести зміни в п. 2.3 договору, а саме викласти його в наступній редакції:

"2.3 Очікуваний обсяг постачання електричної енергії становить 182 067 кВт*год та відповідає очікуваному обсягу закупівлі по слуг з розподілу (передачі) електричної енергії у оператора системи".

2. Внести зміни в Комерційну пропозицію (Додаток 2 до Договору) до розділу "Ціна" та викласти абзац 1 в наступній редакції:

"За результатами закупівлі граничний розмір тарифу за фактично спожиту електричну енергію з 01.08.2024 року становить 8,57074 грн без урахування ПДВ та 10,28489 грн з ПДВ

5. Керуючись ч. 3 ст. 631 ЦК України, сторони домовились, що дія цієї додаткової угоди розповсюджується на правовідносини, що виникли між сторонами з 01 серпня 2024 р.".

Прокурор вказує та з матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору у період з січня 2024 р. по листопад 2024 року ТОВ «Полтаваенергозбут» поставило електричну енергію споживачу в обсязі 182 057кВт/год., що підтверджується актами приймання-передачі №А21710099 від 01.02.2024 р., №А21710099 від 15.02.2024 р., №А21710099 від 13.03.2024 р., №А21710099 від 16.04.2024 р., №А21710099 від 13.05.2024 р., №А21710099 від 12.06.2024 р., №А21710099 від 16.07.2024 р., №А21710099 від 14.08.2024 р., №А21710099 від 16.09.2024 р., №А21710099 від 15.10.2024 р., №А21710099 від 13.11.2024 р., №А21710099 від 18.12.2024 р.

Також прокурор зазначає, що споживач здійснив оплату за поставлену електроенергію відповідно до умов спірного договору з урахування додаткових угод у загальному розмірі 1 576 799,47 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №58 від 07.02.2024 р., №81 від 22.02.2024 р. №163 від 20.03.2024 р., №268 від 22.04.2024 р., №368 від 24.05.2024 р. №461 від 24.06.2024 р., №527 від 24.07.2024 р., №593 від 21.08.2024 р., №685 від 23.09.2024 р., від 24.10.2024 р., №900 від 26.11.2024 р. та №1017 від 23.12.2024 р. (а. с. 43 62).

Проте прокурор стверджує, що додаткові угоди № 1 від 24 січня 2024 року, № 2 від 29 травня 2024 року, № 3 від 28 червня 2024 р. та №4 від 19.08.2024 року кладені всупереч Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, що затвердженні Постановою Кабінету Міністрів України № 1178 від 12 жовтня 2022 року та Закону України "Про публічні закупівлі", а тому мають бути визнані недійсними в судовому порядку, а безпідставно сплачені кошти у розмірі 265 989,07 грн мають бути стягнені на користь Полтавської обласної ради.

Розглянувши спір по суті, господарський суд ураховує таке.

Предметом розгляду у цій справі є визнання недійсними додаткових угод до договору про публічну закупівлю електричної енергії та стягнення грошових коштів, сплачених на виконання таких угод.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад визначено Законом України "Про публічні закупівлі" (далі - Закон).

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 1 цього Закону договір про закупівлю визначається як господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі / спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.

Основні вимоги до договору про закупівлю та внесення змін до нього урегульовані статтею 41 Закону, частиною першою якої визначено, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із частиною першою статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Частиною четвертою статті 41 Закону визначено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції / пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі / спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції / пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Суд зазначає, що заявляючи вимогу про визнання додаткової угоди №1 від 24.01.2024 року недійсною, прокурор посилався на те, що укладення зазначеної угоди на підставі Постанов НКРЕКП від 09.12.2023 року №2337 "Про встановлення тарифів на послуги з розподілу електричної енергії АТ "Полтаваобленерго" із застосуванням стимулюючого регулювання" та №2322 "Про встановлення тарифу на послугу з передачі електричної енергії НЕК "УКРЕНЕРГО" суперечить вимогам чинного законодавства та умовам договору, про зміну тарифів на послуги з розподілу та передачі електричної енергії сторонам було відомо до підписання спірного договору від 01.01.2024 року, відповідно вказана обставина мала бути прогнозована та врахована при підписанні основного договору.

За змістом п.7 ч.3 ст.6 Закону України "Про ринок електричної енергії" (в редакції, яка діяла на момент укладання розглядуваних угод відповідно) до повноваження Регулятора віднесено, у тому числі встановлення (зміна) тарифів на послуги з передачі та з розподілу електричної енергії.

У відповідності до п.п. 1 і 2 ч.1 ст.7 Закону України "Про ринок електричної енергії" тарифи на послуги з передачі та з розподілу електричної енергії безпосередньо визначені законодавцем як державно регульовані.

За змістом розділу "Ціна" Комерційної пропозиції спірного договору, який є обов`язковими в силу приписів ст.629 ЦК і презумпція правомірності яких у розумінні ст.ст. 204, 215 цього Кодексу у межах цього провадження під сумнів не ставиться, ціна за фактично спожиту електричну енергію включає тариф на передачу електричної енергії оператора системи передачі (НЕК "Укренерго"), затверджений Регулятором, а також тариф за послугу з розподілу електричної енергії оператора системи розподілу, затверджений регулятором, що узгоджується із положеннями п.7 ч.7 ст.56, п.п.2,7 ч.3 ст.57, ч.ч.3,6 ст.72 Закону України «Про ринок електричної енергії»;

Згідно ч.1 ст.1, ст.2, п.3 ч.2 ст.3 Закону України "Про національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" таким Регулятором, який управнений своїм рішенням встановлювати/змінювати державні регульовані тарифи, є НКРЕКП.

Зміна регульованих тарифів є належною підставою для правомірної зміни істотних умов (ціни) договору закупівлі у разі, якщо такі тарифи застосовані в договорі про постачання (1) та якщо в договорі встановлений порядок зміни ціни (2) положення п.7 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі":

- наразі, як було зазначено судом вище, умова (1) у розглядуваному випадку дотримана, адже ціна товару включає у себе як тариф на розподіл електричної енергії, так і тариф на передачу електричної енергії (відповідно до умов комерційної пропозиції);

- своєю чергою, положеннями розділу 5 "Ціна, порядок обліку та оплати електричної енергії" договору про постачання сторони узгодили, що ціна не електричну енергію встановлюється з дотриманням вимог, передбачених Законом України "Про ринок електричної енергії" і ПРРЕЕ та інших нормативно-правових актів. Сторони домовилися про те, що ціна електричну енергію, затверджена регулятором, а також встановлена органами державної або виконавчої влади, повинна бути обов`язкова для сторін з дати її введенню в дію (п. 5.3 договору). Також вказаним розділом регламентовано порядок зміни ціни електричної енергії, що дозволяє констатувати і дотримання умови (2) застосування п.7 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі" відносно додаткової угоди №1.

Щодо посилань прокурора відносно того, що постачальник на момент укладання договору про постачання від 01.01.2024 року був обізнаний з розміром тарифу на передачу електричної енергії на 2024р., суд зазначає, що приписи ст.26 Закону України "Про публічні закупівлі" не передбачають можливості подання тендерних пропозицій одним учасником із вказівкою кількох різних значень ціни за одиницю товару на певні хронологічні етапи договірних правовідносин внаслідок передбачуваних змін тарифів як складової ціни (це унеможливилися б визначення переможця за ціновим критерієм у розумінні ч.3 ст.29 цього Закону) для цього і існує передбачений п.7 ч.5 ст.41 Закону порядок зміни ціни у перебігу правовідносин, що враховують обставини які не діяли як обов`язкові, відносно чинності регульованих державою тарифів.

Постанови НКРЕКП від 09.12.2023 року №2337 "Про встановлення тарифів на послуги з розподілу електричної енергії АТ "Полтаваобленерго" із застосуванням стимулюючого регулювання" та №2322 "Про встановлення тарифу на послугу з передачі електричної енергії НЕК "УКРЕНЕРГО" набирали чинності з 01 січня 2024 року, тоді як кінцевим строком подання тендерних пропозицій було 16.12.2023 р.

Отже, у суду відсутні підстави для визнання додаткової угоди №1 від 24.01.2024 року недійсною.

Щодо додаткових угод №2, №3 та №4 прокурор посилається на те, що їхнє укладення є похідним від змін вартості внесених першою угодою та призвело до перевищення допустимої межі збільшення ціни за одиницю товару (10%), що зазначена законом.

Суд зазначає, оскільки спеціальним Закону України №2526-IX від 16.08.2022 Верховна Рада України тимчасово делегувала повноваження з нормативної регламентації певних особливостей закупівель КМУ (на рівень підзаконного акту), остільки зумовлене приписами такого спеціального (відносно п.2 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі") регламентація Особливостями (в редакції, що діяла на момент укладання спірних додаткових угод №№2, 3 4) і визначають застосовні норми матеріального права щодо наявності/відсутності ліміту у підвищенні ціни одиниці товару закупівлі внаслідок ринкових коливань.

Відповідно до п. п. 2, 7 п. 19 Постанови КМУ від 12.10.2022 року №1178 "Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування" істотні умови договору про закупівлю, укладеного відповідно до пунктів 10 і 13 (крім підпунктів 13 та 15 пункту 13) цих особливостей, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:

2) погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару; зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання»;

7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS, регульованих цін (тарифів), нормативів, середньозважених цін на електроенергію на ринку "на добу наперед", що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни.

Редакція пп.2 п.19 Особливостей, яка діяла на кожну дату укладання сторонами спірних додаткових угод №2, 3, 4 (а саме цією спеціальною нормою керувалися сторони згідно преамбул цих угод), не містила жодного ліміту зміни (збільшення) первісної ціни за одиницю товару у разі коливання ціни такого товару на ринку з моменту укладання такого договору закупівлі. Такий ліміт і то на рівні 50% (який навіть за максимальними підрахунку Прокурора 42,85%, що є помилковим у світлі п.51.6 цієї постанови не перевищено) був запроваджений з 04.09.2025 постановою КМУ від 01.09.2025 №1067 тобто вже після укладання спірних угод, які за змістом ст.215 ЦК у питанні недійсності оцінюються за законодавством, діючим в момент укладання.

При цьому суд зазначає, що 24.06.2026 набрав чинності новий Закон України "Про публічні закупівлі" (Закон №4888-IX), відповідно до якого підпунктом 13 п. 10 розділу ХІV "Прикінцеві та перехідні положення" пункти 2, 7 частини 5 статті 41 Закону № 922-VIII викладено в новій редакції, а саме:

"2) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю / внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

Обмеження щодо збільшення ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків застосовується щодо кожного окремого випадку збільшення ціни за одиницю товару (без обмеження кількості змін)";

"7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників міжнародних цінових агентств, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, регульованих цін (тарифів), нормативів, середньозважених цін на електроенергію на ринку "на добу наперед", що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни".

За своїм змістом зазначене положення Закону № 922-VIII фактично відтворює правове регулювання, яке було закріплене в підпункті 7 пункту 19 Особливостей № 1178 у питанні зміни ціни договору про закупівлю у зв`язку зі зміною середньозважених цін на електричну енергію на ринку "на добу наперед" за умови, що відповідний порядок зміни ціни визначено сторонами у договорі.

Внесення Законом № 4888-IX відповідних змін до пункту 7 частини 5 статті 41 Закону № 922-VIII підтверджує волевиявлення законодавця на встановлення самостійного механізму зміни ціни договору про закупівлю для спірних правовідносин, який не пов`язується із 10-відсотковим обмеженням, застосовним до випадків зміни ціни внаслідок ринкового коливання, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 41 Закону № 922-VIII (постанова Верховного Суду від 22.07.2026 р по справі № 22/3937/25).

Відповідно до п. 7 розділу XIV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про публічні закупівлі" (Закон №4888-IX), нова редакція п. 2 ч.5 ст. 41 застосовується до правовідносин у сфері публічних закупівель, що виникли з дня набрання чинності Законом України "Про публічні закупівлі" від 25.12.2015 №922-VIII.

Таким чином, законодавець прямо визначив ретроспективну дію відповідних змін та встановив, що обмеження щодо збільшення ціни за одиницю товару не більше ніж на 10% застосовується до кожного окремого випадку такого збільшення без обмеження кількості змін.

У постанові Східного апеляційного господарського суду від 29.06.2026 р. у справі №922/1124/25 суд дійшов аналогічного висновку.

Наведене спростовує посилання прокурора на перевищення сукупного 10% ліміту, адже дані обмеження потрібно застосовувати до кожного окремого випадку такого збільшення.

При цьому, здійснивши розрахунок того, на скільки збільшилась ціна за одиницю товару при укладенні додаткової угоди №2, суд встановив, що сторони перевищили вищезазначене обмеження у 10% (17,51%). Аналогічна ситуація склалась і при укладенні Додаткової угоди №3 (ціна одиниці товару збільшилась на 15,20%).

Отже, вихід за межі 10% при укладенні додаткових угоди №№2 та 3 щодо зміни ціни за одиницю товару є підставою для визнання недійсними додаткової угоди №2 та №3.

Щодо додаткової угоди №4, то ціна за одиницю товару порівняно з умовами додаткової угоди №3 збільшилась лише на 4,12%. Однак зважаючи на те, що суд дійшов висновку про визнання додаткових угод №2 та № 3 недійсними, останній випадок збільшення ціни необхідно враховувати щодо додаткової угоди №1, яка укладена відповідно до умов договору та чинного законодавства.

Отже, ціна за одиницю товару при укладенні додаткової угоди № 4 у порівнянні з додатковою угодою №1 збільшилась на 41,20 %, що також виходить за межі 10% ліміту.

Суд звертає увагу, що у додаткових угодах №2, №3 та №4 вказано підстави для їх укладення "значне коливання цін", що узгоджується з п. п. 2 п. 19 Постанови КМУ від 12.10.2022 року №1178 "Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування". Тоді як у листах щодо внесення змін до умов договору відповідач посилався на зростання середньозваженої ціни закупівлі електричної енергії на ринку "на добу наперед" (ОЕС), а не на коливання цін (що підпадає під вимоги п.п.7 вказаної Постанови КМУ).

Таким чином листи постачальника та додаткові угоди №№2, 3, 4 містять різні підстави та обґрунтування що зміни ціни за одиницю товару.

При цьому суд зауважує, що для застосування положень підпункту 7 пункту 19 Особливостей, необхідним є погодження сторонами договору умов щодо застосування у договорі про закупівлю середньозважених цін на електроенергію на ринку "на добу наперед" та встановлення в договорі порядку зміни таких цін.

У листах постачальника, якими він обґрунтовував необхідність внесення змін до ціни товару зазначено, коливання ціни товару на ринку електричної енергії "на добу на перед" (ОЕС) у бік збільшення.

Однак умови договору та комерційної пропозиції не містять таких умов, зокрема щодо можливості внесення змін до договору саме у разі зростання середньозваженої ціни закупівлі електричної енергії на ринку "на добу наперед" (ОЕС).

Для того щоб сторони могли застосовувати як підставу для перегляду умов договору - зміну середньозважених цін на електроенергію на ринку "на добу наперед", такий порядок зміни ціни має бути передбачений договором, а середньозважені ціни на ринку РДН мають застосовуватися в договорі про закупівлю.

Умови договору та комерційної пропозиції, зокрема - формула ціна за спожиту електричну енергію не містять такої складової як "середньозважена ціни на ринку", та не містять формулу, за якою здійснюється розрахунок нової ціни товару.

До того ж сам факт збільшення ціни товару на ринку не обов`язково тягне підвищення ціни на аналогічний товар, який є предметом договору.

Згідно із частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 215 ЦК України визначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За частиною першою статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Тобто, для того щоб визнати той чи інший правочин недійсним, позивач по справі має довести, що такий правочин, саме в момент його укладання, зокрема, суперечив ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

З урахуванням вищезазначеного суд робить висновок про наявність підстав для визнання недійсними додаткових угоди №2 від 29.05.2024 року, №3 від 28.06.2024 року та №4 від 19.08.2024 року та відповідно стягнення з відповідача 1 на користь позивача грошових коштів сплачених за такими угодами.

Згідно із частиною першою статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Прокурор, здійснивши розрахунок за поставлену електричну енергію за спірним договором стверджує, що Високо-Тополянським психоневрологічним інтернатом надлишково сплачено за отриманий товар 265 989,07 грн.

Перевіривши наданий розрахунок, суд встановив, що прокурор врахував до обсягів спожитої електроенергії 14 056 кВт*год за січень 2024 року, за який було сплачено споживачем 123 130,56 грн.

Однак з матеріалів справи вбачається, що вказаний обсяг електроенергії було поставлено за умовами іншого договору (договір №21710099/23/2 про постачання електричної енергії споживачу від 13.12.2023 р. (а. с. 125 - 129).

Відповідач 1 у відзиві на позовну заяву зазначає, що у грудні 2023 споживач спожив 22 520 кВт*год електричної енергії по ціні 8,76000 грн/кВт*год на суму 123 130,56 грн з ПДВ, на підставі чого споживачу був виставлений рахунок. За зверненням споживача (лист №598 від 19.12.2025, а. с. 121) у зв`язку з відсутністю достатнього бюджетного фінансування на грудень 2023 року, останньому було видано рахунок за грудень по договору від 13.12.2023 №21710099/23/2 на суму 74 144,64 грн з ПДВ (8464 кВт*год по ціні 8,76 грн*кВт*год). Згодом відповідачем було зроблено остаточний розрахунок фактично спожитої електричної енергії в кількості 14 056 кВт по ціні грудня 2023 року 7,30 грн кВт*год (8,76 грн/кВт*год з ПДВ) на суму 123 130,56 грн з ПДВ, виданий споживачу рахунок від 01.02.2024 №А21710099 (а. с. 121 - 124). Акт купівлі-продажу електричної енергії на осяг 14 056 кВт*год був наданий споживачу за грудень 2023 року, але споживачем помилково була указана дата договору 01.01.2024 №21710099. Таким чином, вказані у розрахунку зайво сплачених коштів обсяги 14 056 кВт*год по ціні 7,30 грн кВт*год без ПДВ (8,76 грн з ПДВ) є остаточним розрахунком по договору №21710099/23/2 від 13.12.2023, та немає відношення до періоду 2024 року.

Суд звертає увагу, що до вказаного обсягу електроененргії (14 056 кВт*год) була застосована ціна - 8,76 грн (з ПДВ), тоді як за умовами спірного договору - ціна за одиницю товару становила 7,263868 грн, що також вказує на поставку даної електроенергії за умовами іншого договору.

З урахуванням зазначеного та за наявності в матеріалах справи інформації АТ "Полтаваобленерго" щодо фактичних обсягів розподіленої електричної енергії по Високо - Тополянському психоневрологічному інтернату ЕІС - код 62Z9922752642886 за період грудень 2023 р. та січень 2024 р. (вих. №04.33/8820 від 25.03.2026 р., а. с. 157), відповідно до якої у грудні 2023 р. споживачу було розподілено 22 520 кВт*год, а в січні 2024 р. - 27 517 кВт*год, суд приходить до висновку про відсутність підстав для включення обсягів спожитої електроенергії 14 056 кВт*год за січень 2024 року у розрахунок зайво сплачених коштів споживачем.

Отже, суд відмовляє у стягненні 21 927,36 грн, які були безпідставно включені прокурором до загальної суми безпідставно отриманих коштів (не мають відношення до договору №21710099/24 від 01.01.2024 р.).

З огляду на вищезазначене суд дійшов до висновку, що споживач за отриманий товар відповідно до умов договору №21710099/24 від 01.01.2024 р. в обсязі 168 001 кВт/год (182057 кВт/год. - 14056 кВт/год) здійснив оплату у загальному розмірі 1 453 668,91 грн.

Здійснивши перерахунок безпідставно отриманих коштів з урахуванням ціни за одиницю товару відповідно до умов додаткової угоди №1 (7,283868 грн (з ПДВ), яка була укладена відповідно до умов спірного договору та норм чинного законодавства, та з урахуванням загального об`єму поставленої електроенергії 168 001 кВт/год., суд зазначає, що є правомірною та підлягає задоволенню вимога про стягнення саме 229 971,81 грн. (1 576 799,47 грн (загальна сума сплачених коштів, вказаних прокурором) - 123 130,56 грн (кошти зараховані по іншому договору) - 1 223 697,11 грн (сума за розрахунком суду, яку мав був сплатити споживач відповідно до умов додаткової угоди №1 (ціна 7,283868 за 1кВт/год) = 229 971,81 грн).

Таким чином, грошові кошти в сумі 229 971,80 грн є такими, що були безпідставно одержані Товариством з обмеженою відповідальністю "Полтаваенергозбут", підстава їх набуття відпала, а тому відповідач зобов`язаний їх повернути позивачу, що відповідає приписам статей 216, 1212 ЦК України.

Відповідно до статей 73, 74, 81 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст.86 ГПК України).

Оцінюючи подані докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що у даному випадку позовні вимоги щодо визнання додаткових угод №2 від 29.05.2024 р. №3 від 28.06.2024 р. та №4 від 19.08.2024 року недійсними та стягнення з ТОВ "Полтаваенергозбут" безпідставно набутих коштів у розмірі 229 971,80 грн є правомірними, обґрунтованими, підтвердженими документально та нормами матеріального права та такими, що підлягають задоволенню.

В іншій частині вимог позов є безпідставним, а отже задоволенню не підлягає (відмовлено у визнанні недійсної додаткової угоди №1 від 24.01.2024 року та стягненні коштів у розмірі 36 017,27 грн).

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору врегульовано Законом України "Про судовий збір" від 08.07.2011 р. № 3674-VI (із змінами та доповненнями).

Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3 328,00 грн.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; а за подання позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 3 статті 4 даного Закону при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

В прохальній частині позовної заяви прокурор заявив 4 вимоги немайнового характеру та 1 вимогу майнового (ціна позову 265 989,07 грн).

Отже за вимогу майнового характеру (ціна позову 265 989,07 грн) судовий збір становить 3 191,87 грн (з урахуванням коефіцієнта 0,8), а за кожну з чотирьох вимог немайнового характеру - 2 662,40 грн (загальний розмір 10 649,60 грн).

Загальний розмір судового збору в даній справі складає 13 841,47 грн, які були сплачені Полтавською обласною прокуратурою, що підтверджується платіжною інструкцією №494 від 05.03.2026 р. (а. с. 16) та випискою від 05.03.2026 року про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України (а. с. 109).

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Зважаючи на те що позовні вимоги були задоволені частково (відмовлено у задоволенні 1 немайнової вимоги та відмовлено у стягненні 36 017,27 грн), на ТОВ "Полтаваенергозбут" покладається судовий збір пропорційно розміру задоволених вимог, а саме: 10 746,86 грн.

Керуючись статтями 129, 232-233, 237-238, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Визнати недійсною додаткову угоду №2 від 29.05.2024 року до договору №21710099/24 про постачання електричної енергії від 01.01.2024 р., укладену між Високо-Тополянським психоневрологічним інтернатом та Товариством з обмеженою відповідальністю "Полтаваенергозбут".

3. Визнати недійсною додаткову угоду №3 від 28.06.2024 року до договору №21710099/24 про постачання електричної енергії від 01.01.2024 р., укладену між Високо-Тополянським психоневрологічним інтернатом та Товариством з обмеженою відповідальністю "Полтаваенергозбут".

4. Визнати недійсною додаткову угоду №4 від 19.08.2024 року до договору №21710099/24 про постачання електричної енергії від 01.01.2024 р., укладену між Високо-Тополянським психоневрологічним інтернатом та Товариством з обмеженою відповідальністю "Полтаваенергозбут".

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтаваенергозбут" (вул. Панянка, 65 Б, м. Полтава, 36022, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 42223804) на користь Полтавської обласної ради (вул. Соборності, 45, м. Полтава, 36014, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 22530614) безпідставно отримані кошти у розмірі 229 971,80 грн

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтаваенергозбут" (вул. Панянка, 65 Б, м. Полтава, 36022, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 42223804) на користь Полтавської обласної прокуратури (вул. 1100-річчя Полтави, 7, м. Полтава, код ЄДРПОУ 02910060, р/р НОМЕР_1 ) 10 746,86 грн витрат по сплаті судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

7. В іншій частині позову відмовити (визнання недійсною додаткової угоди №1 від 24.01.2026 р. та стягнення безпідставно отриманих коштів у розмірі 36 017,27 грн).

Рішення складене та підписане 31.07.2026 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку і строки, встановлені ст.ст.256,257 ГПК України.

Суддя О. М. Тимощенко