Рішення № 138679953, 31.07.2026, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.07.2026 Справа № 917/639/26

Суддя Семчук О.С., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Фізичної особи-підприємця Наталюк Володимира Анатолійовича, АДРЕСА_1

до Приватного підприємства "Світло-Енерго", вул. Великотирнівська, 39-Д, кв. 140, м. Полтава, Полтавська область, 36034

про стягнення коштів,

без виклику сторін,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Наталюк Володимир Анатолійович звернувся до суду з позовом до Приватного підприємства "Світло-Енерго" про стягнення 97 000,00 грн заборгованості за поставлений товар згідно експрес-накладних.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 917/639/26 розподілено судді Семчук О.С.

Ухвалою суду від 07.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

21.04.2026 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову (вх. № 5373).

Позивачем подано відповідь на відзив (вх. № 5566 від 24.04.2026), відповідачем заперечення на відповідь на відзив (вх. № 5741 від 29.04.2026), які долучені судом до матеріалів справи.

Станом на час прийняття рішення інші заяви чи клопотання від сторін до суду не надходили.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що він взяв на себе зобов`язання здійснити поставку товару - швейного обладнання, у погодженому сторонами асортименті, кількості та за узгодженою вартістю, а відповідач, зобов`язався прийняти вказаний товар та здійснити його оплату. На виконання досягнутих домовленостей та з метою конкретизації істотних умов поставки, позивачем було виставлено відповідачу рахунок на оплату № 128 від 26.01.2026 на загальну суму поставки 97 000,00 грн, який відображає погоджену сторонами номенклатуру товару, його вартість, що свідчить про належне оформлення господарської операції та підтверджує намір сторін щодо її реалізації.

На виконання зазначених домовленостей позивачем було поставлено відповідачу швейне обладнання, що підтверджується експрес-накладними. При цьому, відповідачем оплата за отриманий товар не проведена, що стало приводом для звернення до суду з позовом про стягнення з відповідача 97 000,00 грн заборгованості за поставлений товар згідно експрес-накладних.

Відповідач у своєму відзиві проти позову заперечує та вказує, що позивачем не надано жодного доказу, зокрема, підписаної видаткової накладної або інших документів, які можуть свідчити про фактичне отримання товару за рахунком № 128 від 26.01.2026. Позивач лише надає експрес-накладні, які мають оголошену вартість та загальний опис відправлення, при цьому, не мають підпису представника одержувача або його уповноваженої особи щодо отримання обладнання.

Позивач у своїй відповіді на відзив вказує, що надані експрес-накладні містять відомості про відправника, дату відправлення, номер поштового відправлення, адресу доставки, а також дату отримання товару відповідачем. Відсутність будь-яких зауважень чи заперечень з боку відповідача після отримання товару свідчить про фактичне прийняття такого товару.

При цьому, відповідач у своїх запереченнях наполягає на тому, що надані позивачем експрес-накладні не є доказом отримання товару, відсутні будь-які письмові підтвердження щодо цього.

Розглянувши подані матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши подані докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

В підтвердження обставин укладення договору та поставки відповідачу товару, позивачем надано: скріншот листування у месенджері Viber; рахунок на оплату № 128 від 26.01.2026 на загальну суму поставки 97 000,00 грн та експрес-накладні (а.с. 5-7).

Згідно виставленого рахунку, виписаного Фізичною особою-підприємцем Наталюк Володимиром Анатолійовичем (позивач) для оплати Приватному підприємству "Світло-Енерго" (відповідач) найменування Товару належного для поставки - Прямострочна швейна машина iSewi7H у кількості 4 шт., ціна за одиницю 24 250,00 грн, загальна вартість 97 000,00 грн (а.с. 5 зворотна сторона).

З доданих експрес-накладних вбачається наступне:

- Експрес-накладна № 20451354222214 від 27 січня 2026 року: Відправник: Фізична особа-підприємець Наталюк Володимир Анатолійович ( АДРЕСА_2 , номер телефону НОМЕР_1 ); Одержувач: Приватне підприємство "Світло-Енерго" (м. Полтава, відділення № 13, вул. Великотирнівська, 35/2, номер телефону 0667930273, П.І.Б. контактної особи Несін Сергій Васильович) Товар: Швейне обладнання НОМЕР_2 (iSew і7Н) Кількість місць: 2 шт., Фактична вага: 43 кг; Оголошена вартість: 24 250,00 грн (а.с. 6);

- Експрес-накладна № 20451355691306 від 28 січня 2026 року: Відправник: Фізична особа-підприємець Наталюк Володимир Анатолійович ( АДРЕСА_3 , номер телефону НОМЕР_1 ); Одержувач: Приватне підприємство "Світло-Енерго" (м. Полтава, відділення № 13, вул. Великотирнівська, 35/2, номер телефону 0667930273, П.І.Б. контактної особи Несін Сергій Васильович); Товар: Швейне обладнання НВА00000070 (iSew і7Н) Кількість місць: 4 шт., Фактична вага: 98 кг; Оголошена вартість: 48 500,00 грн (а.с. 6 зворотна сторона);

- Експрес-накладна № 20451356952811 від 31 січня 2026 року: Відправник: Фізична особа-підприємець Наталюк Володимир Анатолійович ( АДРЕСА_3 , номер телефону НОМЕР_1 ); Одержувач: Приватне підприємство "Світло-Енерго" (м. Полтава, відділення № 32, вул. Героїв ОУН, 21, номер телефону 0667930273, П.І.Б. контактної особи Несін Сергій Васильович); Товар: Швейне обладнання НВА00000070 (iSew і7Н); Кількість місць: 2 шт., Фактична вага: 46 кг; Оголошена вартість: 24 250,00 грн (а.с. 7).

Згідно експрес-накладної № 20451354222214 від 27.01.2026 Товар отримано 02.02.2026 о 18:17, представник одержувача - Несін Сергій Васильович.

Згідно експрес-накладної № 20451355691306 від 28.01.2026 Товар отримано 03.02.2026 о 17:24, представник одержувача - Несін Сергій Васильович.

Згідно експрес-накладної № 20451356952811 від 31.01.2026 Товар отримано 04.02.2026 о 18:04, представник одержувача - Несін Сергій Васильович.

Доказів оплати відповідачем відправленого позивачем товару не надано.

При вирішенні спору судом враховано наступне.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

За приписами статей 202, 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Частиною 1 статті 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з частиною 1 статті 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

За приписами частини 1 статті 641 ЦК України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Частиною 1 статті 642 ЦК України встановлено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (частина 2 статті 642 ЦК України).

Судом встановлено, що шляхом вчинення обома сторонами конклюдентних дій (позивач відправив товар, а відповідач зазначений товар отримав та не повернув), між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки у спрощений спосіб.

З метою досудового врегулювання спору, представником позивача, адвокатом Солдаткіним О.С., було направлено письмову вимогу від 10.03.2026 на адресу відповідача засобами поштового зв`язку АТ Укрпошта, з вимогою погасити заборгованість протягом семи календарних днів з моменту її отримання, а також із пропозиціями щодо врегулювання спору мирним шляхом (а.с. 7-8). Докази направлення вимоги наявні в матеріалах справи (а.с. 9-10). Відповідач відповіді на вимогу не надав, суму заборгованості не оплатив.

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 2 статті 664 ЦК України якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Тлумачення наведених норм свідчить, що договір поставки товару за своєю правовою природою відноситься до двосторонніх, консенсуальних, оплатних договорів, укладення якого зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. У даних правовідносинах обов`язку продавця (постачальника) з передачі у власність (поставки) покупцю товару корелює обов`язок покупця з прийняття та оплати цього товару.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Суд відхиляє твердження відповідача про відсутність доказів отримання ним Товару, з огляду на наступне.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини 1, 3 статті 74 ГПК України).

У пунктах 8.15- 8.22 постанови Верховного Суду від 29.01.2021 у справі № 922/51/20 зазначено: "8.15. Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Стандарти доказування є важливим елементом змагальності процесу.

На суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Дослідивши надані позивачем експрес-накладні Нової пошти, суд дійшов висновку, що ними підтверджується факт поставки відповідачу товару згідно рахунку № 128 від 26.01.2026 на суму 97 000,00 грн, оскільки найменування товару, їх вартість за рахунком та експрес-накладними співпадають. Контактною особою Отримувача за експрес-накладними є Несін С.В., який являється керівником відповідача - Приватного підприємства "Світло-Енерго". Номер телефону одержувача, що вказаний в експрес-накладних - 0667930273, також зазначений у відомостях в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в розділі "інформація для здійснення зв`язку" щодо Приватного підприємства "Світло-Енерго" (витяг а.с. 31).

Відповідач не надав суду доказів того, що зазначені відправлення від позивача містили інший товар, ніж вказаний у рахунку № 128 від 26.01.2026 на суму 97 000,00 грн. Не надав доказів того, що він відмовився отримати Товар за вказаними експрес-накладними.

Окрім того, позивачем надано до матеріалів справи скріншот листування з відповідачем у месенджері Viber (а.с. 10-16), з якого можна дійти висновку про узгодження між сторонами вартості (погодження ціни) та найменування Товару, який відповідач має намір отримати від позивача; місце доставки та отримувача, з зазначенням найменування відповідача, ПІБ директора та номер його телефона, якій співпадає з номером зазначеним в експрес-накладних.

Зокрема, позивач пропонує відповідачу вартість Товару в розмірі 24 250,00 грн у кількості 4 штук. Відповідачем узгоджується адреса доставки та зазначаються реквізити отримувача з підтвердженням оплати товару в найближчі терміни (а.с. 10 зворотна сторона, 13, 16), ідентифікується номер телефону відповідача (а.с. 15, зворотна сторона).

Дослідивши надане між сторонами електронне листування, судом враховано наступне.

Відповідно до статті 96 ГПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 червня 2023 року у справі № 916/3027/21 (провадження № 12-8гс23), вирішуючи питання щодо використання електронних доказів у справі, зазначила таке:

Процесуальний закон чітко регламентує можливість та порядок використання інформації в електронній формі (у тому числі текстових документів, фотографій тощо, які зберігаються на мобільних телефонах або на серверах, в мережі Інтернет) як доказу у судовій справі. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина третя статті 96 ГПК України), який, у свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини другої статті 73 ГПК України).

Отже, подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу. Наведений висновок є усталеним у судовій практиці (наприклад, його наведено у постановах Верховного Суду від 29 січня 2021 року у справі № 922/51/20, від 15 липня 2022 року у справі № 914/1003/21), і Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для того, щоб його змінювати.

Поняття електронного доказу є ширшим за поняття електронного документа. Електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа, в тому числі електронний підпис. Натомість електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи. Повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою чи через застосунки-месенджери, є електронним доказом, який розглядається та оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням у сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами.

При цьому слід враховувати, що суд може розглядати електронне листування між особами у месенджері (як і будь-яке інше листування) як доказ у справі лише в тому випадку, якщо воно дає можливість суду встановити авторів цього листування та його зміст. Відповідні висновки щодо належності та допустимості таких доказів, а також обсяг обставин, які можливо встановити за їх допомогою, суд робить у кожному конкретному випадку із врахуванням всіх обставин справи за своїм внутрішнім переконанням, і така позиція суду в окремо взятій справі не може розцінюватися як загальний висновок про застосування норм права, наведених у статті 96 ГПК України, у подібних правовідносинах.

Отже, якщо з урахуванням конкретних обставин справи суд дійде висновку про те, що відповідне листування дає змогу встановити його учасників та може підтверджувати ті чи інші доводи сторін, наприклад, щодо наявності між ними відповідних відносин, ведення певних перемовин тощо, суд може прийняти таке листування як доказ і в такому разі надати йому оцінку сукупно з іншими доказами у справі.

Судом при розгляді цієї справи встановлено, що повідомлення направлялись на номер мобільного телефону 0667930273, який зазначений у відомостях в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в розділі "інформація для здійснення зв`язку" щодо Приватного підприємства "Світло-Енерго" (витяг а.с. 31); скріншоти містять зміст повідомлень, які стосуються замовлення швейного обладнання; наявна відповідь відповідача Ок, я сообщу, що свідчить про намір оплати отриманого обладнання (а.с. 13 зворотна сторона); повідомлення містять інформацію про отримувача (керівника відповідача Несіна С.В.) та місце поставки.

Отже суд визнає належним та допустимим доказом надане позивачем електронне листування з відповідачем.

Закон України Про електронні документи та електронний документообіг не виключає можливості використання електронних доказів, які не є електронними документами у розумінні цього Закону, без кваліфікованого електронного підпису, якщо такі докази у сукупності з іншими матеріалами справи дають змогу встановити відповідні обставини.

Скріншоти у цій справі не використовуються як самостійний доказ, а оцінені судом у сукупності з рахунком № 128 від 26.01.2026, експрес-накладною № 20451354222214 від 27 січня 2026 року, експрес-накладною № 20451355691306 від 28 січня 2026 року, експрес-накладною № 20451356952811 від 31 січня 2026 року.

Як вже зазначалось, згідно вказаних експрес-накладних відповідачем (в особі представника одержувача Несіна С.В.) 02.02.2026, 03.02.2026, 04.02.2026 отримано від позивача швейне обладнання, яке у кількості, найменуванні (iSew і7Н) та вартості співпадає з рахунком № 128 від 26.01.2026. Натомість, відповідачем не було подано жодного доказу, в спростування обставин отримання від позивача товару на загальну суму 97 000,00 грн (чи його повернення), на підтвердження яких позивачем, на переконання суду, були надані вірогідні докази.

Статтею 692 ЦК України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до норм статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Суд погоджується з відповідачем, що в матеріалах справи відсутні первинні документи у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», однак сукупність наданих позивачем доказів свідчить про факт здійснення господарської операції, переміщення (доставку) та передачу Товару.

Суд доходить висновку, що постачання позивачем відповідачу товару на суму 97 000,00 грн підтверджено матеріалами справи, а отже у відповідача виник обов`язок з його оплати. Докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, подані позивачем, є більш вірогідними, ніж заперечення відповідача, які не підтверджені жодними доказами.

Позиція відповідача зводиться до заперечення факту поставки, відповідач будує власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), що не відповідає принципу змагальності.

Отже, за результатами оцінки в сукупності всіх доказів у справі, суд зазначає, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 97 000,00 грн є правомірною та обґрунтованою, а тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача в сумі 2 662,40 грн.

Окрім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 6 500,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частина 3 статті 2 ГПК України).

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина 8 статті 129 ГПК України).

Згідно з частиною 3 статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням: складності справи та виконаних робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання робіт; обсягом наданих послуг; ціною позову та значенням справи для сторін (частина 4 статті 126, частина 5 статті 129 ГПК України).

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).

Відповідач не надав суду ні заперечень щодо стягнення з нього судових витрат на професійну правничу допомогу позивача, ні заяви про зменшення їх розміру.

На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу суду надано Договір № 26 від 10.03.2026 про надання професійної правничої допомоги (а.с. 16-17), предметом якого є надання Адвокатом усіма законними методами та способами правової допомоги Клієнту у всіх справах, які пов`язані чи можуть бути пов`язані з захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів.

З доданого до позовної заяви Акту приймання-передачі наданих послуг № 8 від 01.04.2026 визначено вартість наданої професійної правничої допомоги адвокатом Клієнту (позивачу) в розмірі 6 500,00 грн (а.с. 19). Адвокатом виписано рахунок на оплату № 200326 від 20.03.2026 (а.с. 18). Сплата підтверджується платіжною інструкцією № 2АК6-ОНВЕ-3ХТВ-МЗС7 від 20.03.2026 (а.с. 18 зворотна сторона).

В матеріалах справи наявні докази на підтвердження повноважень представника позивача - адвоката Солдаткіна О.С.

Частиною 4 статті 129 ГПК України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, враховуючи задоволення позовних вимог, витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката підлягають стягненню у розмірі 6 500,00 грн.

Керуючись статтями 76-80, 129, 236-238, 240-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Світло-Енерго" (вул. Великотирнівська, 39-Д, кв. 140, м. Полтава, Полтавська область, 36034, код ЄДРПОУ 35360095) на користь Фізичної особи-підприємця Наталюк Володимира Анатолійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) 97 000,00 грн заборгованості, 2 662,40 грн судового збору та 6 500,00 грн витрат на правничу допомогу.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

3. Рішення надіслати учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини 1, 2 статті 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (статті 256, 257 ГПК України).

Суддя Олена СЕМЧУК