Рішення № 138679952, 07.05.2026, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.05.2026 Справа № 917/2200/25

м. Полтава

за позовом Фермерського господарства "Іващенко Я.О.", вул. Шевченка, 41, с.Свиридівка, Миргородський район, Полтавська область, 37213

до Лохвицької міської ради Мирогородського району Полтавської області вул.Перемоги, 1, м.Лохвиця, Миргородський район, Полтавська область, 37200

про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі

Суддя Солодюк О.В.

Секретар судового засідання Олефір О.І.

Учасники справи згідно протоколу судового засідання

Розглядається позовна заява Фермерського господарства "Іващенко Я.О." до Лохвицької міської ради Мирогородського району Полтавської області про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі.

Ухвалою від 02.12.2025 судом прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 15.01.2026 на 09:55 год.

16.12.2025 (вхід. № 16313) від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

Судове засідання, призначене на 15.01.2026 на 09:55 год., не відбулося у зв`язку з перебуванням судді у відпустці. Ухвалою від 19.01.2026 суд призначив розгляд справи на 10.02.2026 на 09:30 год.

06.02.2026 (вхід. № 1550) від відповідача до матеріалів справи надійшло клопотання про розгляд справи без участі сторони.

Ухвалою від 10.02.2026 суд продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів та відклав розгляд справи на 02.04.2026 на 10:00 год.

01.04.2026 (вхід. № 4242) від відповідача до матеріалів справи надійшла заява про проведення засідання за відсутності учасника справи.

02.04.2026 (вхід. № 4316) від позивача до матеріалів справи надійшла заява в якій останній просить суд долучити до матеріалів справи докази сплати орендної плати.

Ухвалою від 02.04.2026 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 07.05.2026 на 11:40 год.

01.05.2026 (вхід. № 5941) від відповідача до матеріалів справи надійшла заява про розгляд справи без участі його представника.

07.05.2026 (вхід. № 6260) від позивача до матеріалів справи надійшла заява, в якій останній позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд розглянути справу без його участі.

Судом були з`ясовані обставини справи та досліджено наявні в матеріалах справи докази.

В судовому засіданні 07.05.2026 суд виніс рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази та оцінивши їх в сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини.

Голова фермерського господарства Іващенко Я.О. з жовтня 2016 року орендує земельну ділянку площею 31,7500 га, що знаходиться за межами населеного пункту на території Лохвицької міської ради (раніше Токарівська сільська рада) Миргородського (раніше Лохвицького) району Полтавської області, для ведення фермерського господарства, кадастровий номер земельної ділянки 5322687200:00:005:0166, на підставі Договору оренди землі між Іващенком Ярославом Олександровичем і Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області від 31 жовтня 2016 року. Право оренди зареєстровано 10.11.2016 року (номер запису про інше речове право 17461366). 10 квітня 2018 року було укладено додаткову угоду про внесення змін до Договору щодо орендної плати.

Пунктом 8 Договору оренди визначено, що договір укладено на 7 років, з переважним правом Орендаря на поновлення Договору на новий строк.

Виконуючи вимоги п.8 Договору, щодо тридцятиденного повідомлення до закінчення строку дії Договору оренди, позивачем було направлено 09.03.2023 року письмове повідомлення про намір продовжити його дію з проектом Додаткової угоди.

Додаткова угода

про внесення змін до договору оренди землі № б/н від 31 жовтня 2016 року, кадастровий номер - 5322687200:00:005:0166; площа 31,7500 га

м. Лохвиця __ 2023 р.

1. Преамбулу договору викласти в новій редакції:

Орендодавець (уповноважена ним особа): Лохвицька міська рада в особі міського голови Радька Віктора Івановича, що діє на підставі Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, з одного боку та

Орендар: Іващенко Ярослав Олександрович, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , з другого боку, уклали цей договір про нижченаведене.

2. Пункт 5 договору викласти в новій редакції:

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 5322687200:00:005:0166 становить 885499,72 гривень.

3. Пункт 8 договору викласти в новій редакції:

Договір укладено на 14 років. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. Орендар, якщо має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця не пізніш як за один місяць до закінчення строку дії договору оренди землі.

4. Пункт 9 договору викласти в новій редакції:

Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та розмірі 12 % від нормативно-грошової оцінки земельних ділянок , що в сумі становить 106259,96 грн ( сто шість тисяч двісті п`ятдесят дев`ять гривень 96 коп) за кожний календарний рік.

5. Інші пункти договору залишаються без змін.

6. Додаткова угода набирає чинності з моменту підписання сторонами.

7. Додаткова угода укладена у двох оригінальних примірниках, які мають однакову юридичну силу.

ОРЕНДОДАВЕЦЬ: Лохвицька міська рада ЄДРПОУ- 21048525 37200, Полтавська обл, м. Лохвиця, вул. Перемоги,19 Лохвицька міська ТГ (КОД ЄДРПОУ 37959255) р/р НОМЕР_2 ГУК у Полт. обл/тг м. Лохвиця Код 18010900 ________В.І. РадькоОРЕНДАР: Іващенко Ярослав Олександрович Паспорт серія НОМЕР_3 Виданий Київським РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області 13.04.2004 року місце проживання: АДРЕСА_1 ІПН: НОМЕР_1 ; ________/Я.О. Іващенко/

Позивач зазначає, що до дати подачі позову до суду, Лохвицькою міською радою відповіді на повідомлення позивача не надіслано. Також, на розгляд пленарного засідання сесії Лохвицької міської ради Миргородського району Полтавської області не виносилося.

Після закінчення терміну дії Договору оренди землі позивач продовжує користуватися за цільовим призначенням земельною ділянкою з кадастровим номером 5322687200:00:005:0166. Крім того позивачем сплачено орендну плату за користування землею, в тому числі і за 2024 та 2025 роки, що підтверджується платіжними інструкціями, що відповідає розміру оренди за рік користування земельною ділянкою (п.9 Договору оренди землі від 31.10.2016 року, додаткова угода від 10 квітня 2018р.).

В грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Лохвицького районного суду з позовом щодо поновлення договору оренди та визнання укладеною додаткової угоди про поновлення оренди землі.

25 грудня 2025 року Лохвицьким районним судом було винесено рішення по справі № 538/2502/23, яким вимоги позивача було задоволено повністю визнано укладено додаткову угоду про поновлення договору оренди землі від 31.10.2016 року у редакції, викладеній в позові.

22 серпня 2024 року Постановою Полтавського апеляційного суду згадане рішення було скасоване за апеляційною скаргою заступника керівника Полтавської обласної прокуратури на рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 25 грудня 2023 року та провадження закрите, з посиланням на те, що наведений спір у межах правовідносин оренди земельної ділянки, наданої для ведення фермерського господарства, не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

29 березня 2019 року ОСОБА_1 засноване фермерське господарство ОСОБА_1 . Відповідно до положень Статуту землями господарства, зокрема є земельні ділянки, які використовуються Господарством на умовах оренди або інших договорів. До переліку таких земельних ділянок, відповідно до п.5.3 Статуту належить і земельна ділянка площею 31,7500 з кадастровим номером 5322687200:00:005:0166.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин Полтавський апеляційний суд врахував висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року (справа № 922/1830/19) викладені такі висновки щодо юрисдикції спорів, пов`язаних із користуваннями землями, переданими для ведення фермерського господарства.

6.59.Аналіз наявної практики Великої Палати Верховного Суду засвідчує, що як у випадку визначення цивільної юрисдикції, так і у випадку визначення господарської юрисдикції спору спірні земельні ділянки виділялися для ведення фермерського господарства фізичній особі, що оформлялося відповідним актом уповноваженого органу державної влади чи органу місцевого самоврядування.

6.60.При цьому Велика Палата Верховного Суду в якості критерію при визначенні юрисдикції зважала на те, що із заявами про надання земельної ділянки повторно звертається фізична особа, підстави ототожнювати яку з фермерським господарством, яке було раніше створене цією фізичною особою, чи з фермерським господарством, створеним після отримання повторно земельної ділянки для ведення фермерського господарства, відсутні.

6.61.Таким чином, у кожній окремій справі юрисдикція спору ставиться у залежність від обставин справи, які не є визначальними ані з точки зору суб`єктного складу спору, ані з точки зору змісту правовідносин (прав і обов`язків учасників спірних правовідносин).

6.62.Фактично визначення юрисдикції спору поставлено в залежність від додержання вимог законодавства в межах фактичної процедури створення фермерського господарства, на підставі чого і подано позов.

6.63.Підхід до визначення юрисдикції залежно від обставин, які встановлюватимуться після відкриття провадження у справі, під час розгляду справи по суті, значно ускладнює вибір юрисдикції, що, в свою чергу, негативно відображається на доступі до правосуддя.

…6.67. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики Велика Палата Верховного Суду зазначає, що спори щодо користування землями фермерського господарства, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, з іншими юридичними особами, мають розглядатися господарськими судами незалежно від того, чи отримувала фізична особа раніше земельну ділянку для створення фермерського господарства і того, чи створила вона це фермерське господарство.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2023 року (справа №633/408/18) викладені такі висновки щодо земель фермерського господарства.

7.1.Відносини, пов`язані із створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються Конституцією України, ЗК України, Законом № 973-IV та іншими нормативно-правовими актами України.

7.2.Згідно зі статтею 12 Закону № 973-IVземлі фермерського господарства можуть складатися із: земельних ділянок, що належать громадянам України - членам фермерського господарства на праві власності, користування; земельних ділянок, що належать фермерському господарству на праві власності, користування.

7.3.Відповідно до статті 1 Закону № 973-IV фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

7.4.Відповідно до вимог частини першої статті 5 Закону № 973-IVправо на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство.

7.5.Членами фермерського господарства можуть бути подружжя, їхні батьки, діти, які досягли 14-річного віку, інші члени сім`ї, родичі, які об`єдналися для спільного ведення фермерського господарства, визнають і дотримуються положень установчого документа фермерського господарства. Членами фермерського господарства не можуть бути особи, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом). При створенні фермерського господарства одним із членів сім`ї інші члени сім`ї, а також родичі можуть стати членами цього фермерського господарства після внесення змін до його установчого документа (частини перша, друга статті 3 Закону № 973-IV).

7.6.При цьому згідно зі статтею 8 Закону № 973-IV фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою.

7.7. Нормами Закону № 973-IVзапроваджений механізм, за яким земельна ділянка спочатку надається в оренду громадянину з метою здійснення підприємницької діяльності (для ведення фермерського господарства), проте останній може використовувати її лише шляхом створення фермерського господарства як форми здійснення своєї підприємницької діяльності.

7.8. Зазначене дає змогу констатувати, що створенню фермерського господарства передує, по-перше, бажання й ініціатива громадянина здійснювати підприємницьку діяльність на власний ризик саме у такій формі з метою отримання прибутку та, по-друге, вирішення питання про отримання земельної ділянки для ведення фермерського господарства у власність та/або користування, що є необхідною умовою реалізації ним права на створення такого фермерського господарства, а також державної реєстрації останнього як юридичної особи. Створення фермерського господарства громадянином України передбачає визначену законом послідовність дій, а земельні ділянки надаються саме для створення фермерського господарства, а не для іншої цілі.

7.9 Після укладення громадянином договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства та створення цим громадянином фермерського господарства права й обов`язки орендаря такої земельної ділянки за договором оренди землі переходять від громадянина до фермерського господарства з дня проведення його державної реєстрації. Подібні висновки неодноразово викладались Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 13 березня 2018 року у справі № 348/992/16-ц (провадження № 14-5цс18), від 22 серпня 2018 року у справі № 606/2032/16-ц (провадження № 14-262цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 677/1865/16-ц (провадження № 14-407цс18), від 27 березня 2019 року у справі № 574/381/17-ц (провадження № 14-51цс19), від 26 червня 2019 року у справі № 628/778/18 (провадження № 14-235цс19), від 02 жовтня 2019 року у справі № 922/538/19 (провадження № 12-131гс19).

Зважаючи на те, що переважне право ФГ Іващенко Я.О. в особі голови Іващенка Ярослава Олександровича на поновлення договору оренди землі порушене, позивачем дотримано порядок, передбачений ст. 33 Закону України Про оренду землі для укладення договору оренди на новий строк, відповідач Лохвицька міська рада, не висунувши будь-яких обґрунтованих заперечень проти цього, ухиляється від прийняття рішення стосовно поновлення договору оренди на новий строк, позивач вважає, що наявні підстави для звернення до Господарського суду Полтавської області з позовом про визнання укладеною додаткової угоди про продовження договору оренди землі у редакції, що зазначена в проекті додаткової угоди.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позову, суд виходив з наступного.

Частиною 1 статті 144 Конституції України встановлено, що орган місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальна громада - жителі, об`єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об`єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр.

Статтею 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно з ч. 5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради. Міська рада має виключну компетенцію в сфері розпорядження землею.

Частиною 5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

За змістом статті 12 ЗК України до повноважень сільських селищних, міських рад у сфері земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу, вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Згідно з пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні до виключної компетенції міської ради належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Статтею 172 ЦК передбачено, що територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їх компетенції, встановленої законом.

Враховуючи правову позицію згідно висновків Верховного Суду України, викладених у постановах, ухвалених за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення, де вказано, що територіальна громада як власник об`єктів права комунальної власності делегує відповідній раді повноваження щодо здійснення права власності від її (громади) імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що воля територіальної громади як власника може виражатись лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та в інтересах територіальної громади (постанови Верховного Суду України від 05.10.2016 р. у справі № 3-604гс16, від 23.11.2016 р. у справі № 3-1058гс16).

Відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" №5245-УІ від 06.09.2012 р., у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Відповідно до частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Приписами частини 1, 2 статті 13 Конституції України унормовано, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово виснував, що майнові відносини, які виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору, тому, окрім спеціальних актів земельного законодавства - Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та Закону України Про оренду землі, регулюються загальними нормами цивільного законодавства щодо договору та щодо договору найму.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

За приписами статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

У частині першій статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до положень частини другої статті 792 Цивільного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема Земельного кодексу України, Законом України "Про оренду землі". Тобто до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме спеціальні норми Земельного кодексу України та Закону України Про оренду землі.

За змістом частини першої статті 93 Земельного кодексу України, статті 1 Закону України Про оренду землі, право оренди земельної ділянки - це строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності, засноване на договорі.

Суд враховує, що 16.01.2020 набрав чинності Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству (а відповідні положення пункту 8, з урахуванням прикінцевих та перехідних положень - з 16.07.2020), яким стаття 33 Закону України Про оренду землі, яка регламентувала порядок поновлення Договорів оренди, викладена у новій редакції.

Розділ IX Перехідні положення Закону України Про оренду землі доповнений абзацами третім і четвертим такого змісту:

Договори оренди земельних ділянок приватної власності, а також земельних ділянок державної або комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, що перебувають у власності орендаря, укладені до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", у разі їх продовження (укладення на новий строк) мають містити умови, передбачені статтею 33 цього Закону та статтею 126-1 Земельного кодексу України (далі - ЗК України).

Правила, визначені статтею 126-1 ЗК України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення.

Стаття 58 Конституції України закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.

Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.

Відповідно за змістом статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (статті 1, 2 Закону України "Про оренду землі").

Земельний кодекс України визначає основні засади регулювання земельних відносин, зокрема, порядок передачі земельних ділянок в оренду (стаття 124). Проте саме Законом України Про оренду землі врегульовано відносини, що виникають між власником земельної ділянки та іншими особами у зв`язку з передачею її в користування та володіння, у тому числі конкретизовано та деталізовано особливості та порядок укладення договору оренди землі, його істотні умови, основні права та обов`язки його сторін, порядок зміни, припинення та поновлення такого договору.

Стаття 33 Закону України "Про оренду землі" у редакції, чинній до 16.07.2020, мала назву Поновлення договору оренди землі та передбачала, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) (частина перша цієї статті).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі (частина друга статті 33 зазначеного Закону).

До листа-повідомлення про поновлення Договору оренди землі орендар додає проект Додаткової угоди (частина третя статті Закону України Про оренду землі).

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (частина четверта статті 33 Закону України Про оренду землі).

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (частина п`ята статті 33 Закону України Про оренду землі).

Частина шоста статті 33 Закону України Про оренду землі встановлювала, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

За приписами частини восьмої цієї статті у попередній редакції додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку, а положення частини одинадцятої цієї статті зазначали, що відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

За загальним правилом, викладеним у частині п`ятій статті 33 Закону України Про оренду землі, орендодавець у місячний строк із дня отримання листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі з проектом відповідної додаткової угоди їх розглядає, за потреби узгоджує з орендарем істотні умови договору, може повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень проти поновлення договору оренди землі, а за відсутності таких заперечень - вирішує поновити договір оренди землі (таке рішення потрібне лише щодо земель державної та комунальної власності) й укладає з орендарем відповідну додаткову угоду.

Спеціальне правило, викладене у частині шостій Закону України Про оренду землі, розраховане на випадки, коли орендодавець, який отримав від орендаря, наприклад, в останній день строку договору оренди землі лист-повідомлення про поновлення цього договору з проєктом відповідної додаткової угоди, протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві заперечень щодо такого поновлення, а орендар продовжив добросовісно користуватися земельною ділянкою. У такому разі орендодавець позбавлений можливості узгоджувати з орендарем нові істотні умови договору оренди землі, що вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були, без прийняття орендодавцем земель державної та комунальної власності окремого рішення про таке поновлення.

Без укладення додаткової угоди до договору оренди землі завершення процедури поновлення такого договору було неможливим, а єдиний механізм оформлення продовження орендних відносин, саме шляхом укладення згаданої у частинах третій, п`ятій-восьмій, одинадцятій статті 33 Закону України Про оренду землі додаткової угоди підтверджує змістовну єдність усіх приписів цієї статті.

Тож статтею 33 Закону України Про оренду землі визначено загальну процедуру дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі, за якої завершення процедури поновлення договору полягало в укладенні додаткової угоди (за згодою сторін чи за судовим рішенням).

Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству істотно змінив редакцію статті 33 Закону України Про оренду землі, яка тепер стосується лише переважного права орендаря (частини перша-п`ята статті 33 Закону України Про оренду землі). Поновлення ж договору (частина шоста попередньої редакції статті 33) тепер регулюється статтею 126-1 ЗК України.

Разом з цим відповідно до абзацу 4 Розділу Перехідні положення Закону України Про оренду землі правила, визначені статтею 126-1 ЗК України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству, а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення.

Згідно з частиною другою статті 126-1 ЗК України, якщо договір містить умову про його поновлення після закінчення строку, на який його укладено, цей договір поновлюється на такий самий строк і на таких самих умовах. Поновленням договору вважається поновлення договору без вчинення сторонами договору письмового правочину про його поновлення в разі відсутності заяви однієї із сторін про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення договору. Вчинення інших дій сторонами договору для його поновлення не вимагається.

Також відповідно до частини першої статті 126-1 ЗК України умова щодо поновлення договору не може встановлюватися в договорі оренди землі, договорі про встановлення земельного сервітуту, договорах про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови щодо земельних ділянок державної та комунальної власності, крім випадків, якщо на таких земельних ділянках розташовані будівлі або споруди, що перебувають у власності користувача або набувача права користування земельною ділянкою.

Набрання чинності відповідними законодавчими змінами означає, що вимога про укладення додаткового договору (угоди) в порядку поновлення договору не є належною, адже стаття 126-1 ЗК України передбачає для процедури поновлення інший механізм, за якого правочин щодо поновлення не укладається взагалі (натомість договір вважається поновленим, якщо жодна із сторін не заявила до реєстру про виключення відомостей про поновлення).

Разом з тим, умова про поновлення договору взагалі не може встановлюватися в договорі оренди землі щодо земельних ділянок державної та комунальної власності, крім випадків, визначених частиною першою статті 126-1 ЗК України. Тобто, поновлення договорів оренди земель державної та комунальної власності в процедурі, зазначеній в статті 126-1 ЗК України, за загальним правилом заборонено.

З наведеного вбачається, що зміст поняття поновлення договору оренди, про яке йдеться у абзаці 4 розділу Перехідних положень Закону України Про оренду землі базується саме на положеннях стаття 126-1 ЗК України, що пов`язує можливість поновлення існуючого договору з наявністю у цьому договорі обов`язкової умови про його поновлення. У разі наявності такої умови договір поновлюється на такий самий строк і на таких саме умовах.

Натомість укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі), яке передбачене частиною першою статті 33 Закону України Про оренду землі у редакції, чинній до внесення змін Законом України від 05.12.2019 № 340-IX, базується на встановленому законом переважному праві добросовісного орендаря та надає сторонам при застосуванні цієї процедури можливість змінювати істотні умови договору.

Тому поняття поновлення договору оренди, про яке йдеться у абзаці 4 Розділу Перехідні положення Закону України Про оренду землі та поняття поновлення договору оренди, яке містилось у Закону України Про оренду землі у попередній редакції, є змістовно різними.

Відповідно до правовідносин щодо процедури укладення договору оренди землі на новий строк в порядку реалізації переважного права орендаря на укладення договору оренди на новий строк шляхом судового розгляду такої вимоги не є застосовними положення абзацу 4 Розділу Перехідні положення Закону України Про оренду землі. Натомість за загальним правилом дії законів у часі застосуванню підлягає стаття 33 Закону України Про оренду землі в редакції, чинній на момент звернення з такою вимогою, адже вказівки про інше положення законодавства не містять.

Як вбачається з матеріалів справи, на час виникнення спірних правовідносин з укладення Договору оренди землі на новий строк, звернення позивача з позовом до суду та ухвалення судових рішень у справі діяла нова редакція ст. 33 Закону України Про оренду землі землі із внесеними змінами, яка також встановлює алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі та передбачає певні правові запобіжники для захисту орендаря від умисного й безпідставного ухилення орендодавця від продовження орендних правовідносин за відсутності для цього підстав та за наявності добросовісної поведінки орендаря.

Закон України Про оренду землі не передбачає обов`язкового надання орендарем інших додаткових документів до листа-повідомлення про укладення договору оренди землі на новий строк, окрім проекту доданої угоди; заперечення орендодавця має бути обґрунтованим і містити конкретні посилання на порушення закону, зазначені у листі-повідомленні або проекті додаткової угоди.

У разі встановлення обставин дотримання орендарем процедури і строків звернення до орендодавця із повідомленням про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк та невиконання орендодавцем обов"язку у місячний термін розглянути надісланий орендарем лист-повідомлення, поведінку орендодавця не можна визнати добросовісною.

Отже, для застосування частини 1 статті 33 Закону України Про оренду землі та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно з частин 2-5 цієї статті Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що для поновлення договору оренди землі необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує його обов`язки за цим договором; він повідомив орендодавця в установлені законом строки про намір поновити договірні відносини на новий строк; до листа-повідомлення додав проект додаткової угоди про поновлення договору оренди землі; продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець упродовж місяця після закінчення строку договору оренди землі письмово не повідомив орендаря про заперечення у поновленні цього договору (постанови від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц, від 22.09.2020 у справах № 313/350/16-ц і № 159/5756/18, від 26.10.2022 у справі № 178/291/20).

Як установив суд, Фермерське господарство Іващенко Я.О., як користувач земельної ділянки з метою використання свого переважного права щодо укладення Договору оренди землі на новий строк відповідно до частини першої-п`ятої статті 33 Закону України Про оренду землі, звернулось до Лохвицької міської ради з листом - повідомленням від 09.03.2023 щодо поновлення/продовження Договору оренди землі від 31.10.2016 на новий строк, проект Додаткової угоди додав до листа-повідомлення.

Вказане повідомлення позивач направив на адресу Лохвицької міської ради поштовим відправленням з описом вкладення.

Лохвицька міська рада відповіді на повідомлення не надіслала.

Поновлення договорів оренди землі в судовому порядку, у передбачений статтею 33 Закону України "Про оренду землі" спосіб, вимагає укладення додаткової угоди (договору орнеди) між сторонами, як єдиної підстави продовження орендних прав і обов`язків. Належним і ефективним у цьому випадку способом захисту порушеного права є позов про визнання укладеною додаткової угоди із викладенням її змісту, оскільки сама по собі вимога про визнання договору оренди землі поновленим за своєю суттю є встановленням факту, який має юридичне значення, і не може забезпечити захисту порушеного права позивача в силу імперативного припису про обов`язковість оформлення поновлення договору оренди саме шляхом укладення додаткової угоди, що, власне, і може бути предметом розгляду в суді.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 908/299/18 (провадження № 12-136гс19) та Верховного Суду від 25.04.2019 у справі № 908/913/18, від 19.03.2019 у справі № 908/2484/17, від 12.01.2021 у справі № 920/352/19, від 09.06.2020 у справі № 912/1860/19.

Позивач протягом усього строку дії договору належно виконував умови договору, своєчасно та в повному обсязі сплачував орендну плату за користування земельними ділянками, ніколи не мав та не має заборгованості з орендної плати, використовує земельні ділянки за цільовим призначенням.

Відомості про порушення позивачем умов договору протягом його дії матеріали справи не містять, Лохвицька міська рада про такі порушення не зазначала.

Слід зазначити, що стаття 33 Закону України Про оренду землі (як у попередній, так і у чинній редакції) встановлює алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі та передбачає певні правові запобіжники для захисту орендаря від умисного й безпідставного ухилення орендодавця від продовження орендних правовідносин за відсутності для цього підстав та за наявності добросовісної поведінки орендаря.

У постановах Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 905/650/19, від 15.05.2019 у справі № 912/1984/17, від 15.05.2019 у справі № 912/3810/16 суд касаційної інстанції акцентував увагу на необхідності врахування під час розгляду спорів у подібних правовідносинах презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних правовідносин.

Суд зауважував, що відповідно до статті 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права.

Водночас добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що, зокрема, підтверджується змістом частини третьої статті 509 цього Кодексу.

Отже, законодавець, задекларувавши у тексті ЦК України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

У межах розумної та добросовісної поведінки орган державної влади чи місцевого самоврядування як орендодавець, що представляє власника у спірних правовідносинах, може взагалі відмовити орендарю в укладенні договору, повідомивши його про наявність належних підстав для цього, зокрема про рішення орендодавця як власника більш розумно розпорядитись землею (в тому числі виставити право оренди на торги), чи вказавши на неналежне виконання орендарем умов договору.

Якщо ж власник такого рішення не прийняв, то за змістом статті 3 ЦК України та статті 33 Закону України Про оренду землі орган державної влади чи місцевого самоврядування власник зобов`язаний провести з орендарем добросовісні переговори, тобто добросовісно спробувати досягти домовленостей з орендарем: запропонувати, наприклад, конкретний розмір орендної плати, інший строк оренди тощо.

Адже орендар, який добросовісно виконував свої обов`язки за Договором оренди землі, має законодавчо передбачене переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин, а також право укласти договір оренди на новий строк.

Якщо орган державної влади чи місцевого самоврядування знехтував обов`язком добросовісно провести переговори (наприклад, явно безпідставно відмовив в укладенні договору), то слід виходити з того, що такий орган зловживає своїм правом, порушуючи цим законні права орендаря.

Судовий захист в таких випадках передбачено лише для особи, яка належним чином виконувала свої обов`язки за договором та добросовісно використовувала належні їй права, тому орендодавець не може посилатися на свій захист на обставини, які свідчать про ухилення ним від проведення переговорів, та на власну недобросовісну поведінку, протиставляючи її легітимним прагненням та належній поведінці орендаря; водночас і орендар, що належно діяв, не може бути позбавлений можливості реалізації свого права на продовження орендних відносин, передбаченого законом, в тому числі через судовий захист.

Інакше передбачене частиною дев`ятою статті 33 Закону України Про оренду землі право орендаря оскаржити відмову, а також наявне зволікання в укладенні нового договору оренди землі матиме лише декларативний характер та не призведе до відновлення порушеного права.

Оскільки позивач дотримався вимог законодавства, які регламентують його поведінку, необхідну для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, останній може вважатись таким, що набув право правомірного очікування, натомість орендодавець знехтував своїм обов`язком добросовісно провести переговори, не пропонуючи жодних умов орендарю, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди.

Відповідач не спростував твердження позивача про порушення відповідачем процедури щодо продовження Договору оренди землі на новий строк відповідно до статті 33 Закону України Про оренду землі.

Якщо орган державної влади чи місцевого самоврядування знехтував обов`язком добросовісно провести переговори (наприклад, явно безпідставно відмовив в укладенні договору), то слід виходити з того, що такий орган зловживає своїм правом, порушуючи цим законні права орендаря. Іншим прикладом нехтування обов`язком добросовісно провести переговори є відсутність будь-якої реакції орендодавця на звернення орендаря (п. 6.38 постанови Верховного Суду від 23.11.2023 у справі №906/1314/21).

Як відмова від укладення договору з надуманих мотивів, так і безпідставне ухилення від переговорів щодо його укладення становить необґрунтоване припинення переговорів, що є порушенням обов`язку добросовісно вести переговори (п. 37 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі №688/2908/16-ц). У подібних випадках суд може задовольнити вимогу орендаря про визнання укладеним договору на новий строк (додаткової угоди до договору).

Водночас необхідною умовою вирішення спору є встановлення правомірності і добросовісності поведінки орендаря, дотримання ним порядку реалізації свого права в межах орендних правовідносин сторін та відповідність приписам законодавства проекту договору.

Це означає, що для поновлення договору оренди орендар до закінчення строку оренди мав завчасно, у розумний строк (якщо такий строк не був встановлений договором) звернутися до орендодавця з офертою, тобто з проектом відповідного договору, а орендодавець мав розглянути цей проект і або погодитися з ним, або відхилити, або за необхідності провести з орендарем переговори щодо нового строку оренди або зміни умов.

Зважаючи на те, що відповіді на повідомлення про намір продовжити дію договору оренди землі від 31.10.2016 року СФГ Іващенко Я.О чи ОСОБА_1 не було направлено, рішення про відмову від поновлення договору не приймалося, проведення переговорів щодо істотних умов договору не проводилося, а всі дії щодо поновлення договору, в тому числі і надіслання проекту додаткової угоди, були виконані, суд приходить до висновку, що право СФГ Іващенко Я.О має бути захищене і належним способом захисту порушеного права у даних правовідносинах є визнання Додаткової угоди до договору оренди землі укладеною.

Також це узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.04.2025 у справі №925/604/24, правовідносини в якій є подібними цій справі.

Посилання відповідача на невиконання позивачем умов договору щодо повної та своєчасної сплати орендної плати є безпідставним, оскільки відповідач не надав суду доказів наявності у позивача перед відповідачем заборгованості по орендній платі (розрахунку заборгованості, довідок тощо) чи невиконання інших зобов"язань по договору.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 20 Господарського процесуального Кодексу України господарські суди розглядають справи, що вникають в зв`язку із здійсненнями господарської діяльності, крім спорів, передбачених частиною 2 цієї статті, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні, виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи або фізичні особи підприємці.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі ст.73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В процесі розгляду справи судом було прийнято, досліджено та надано оцінку всім наявним в матеріалах справи доказам, надано можливість сторонам обґрунтувати свої правові позиції щодо позову.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати укладеною додаткову угоду про поновлення договору оренди землі від 31.10.2016 у наступній редакції:

«Додаткова угода

про внесення змін до договору оренди землі № б/н від 31 жовтня 2016 року, кадастровий номер - 5322687200:00:005:0166; площа 31,7500 га

м. Лохвиця «___»____ 2023 р.

1. Преамбулу договору викласти в новій редакції:

«Орендодавець (уповноважена ним особа): Лохвицька міська рада в особі міського голови Радька Віктора Івановича, що діє на підставі Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», з одного боку та

Орендар: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , з другого боку, уклали цей договір про нижченаведене».

2. Пункт 5 договору викласти в новій редакції:

«Нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 5322687200:00:005:0166 становить 885499,72 гривень.

3. Пункт 8 договору викласти в новій редакції:

«Договір укладено на 14 років. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. Орендар, якщо має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця не пізніш як за один місяць до закінчення строку дії договору оренди землі.»

4. Пункт 9 договору викласти в новій редакції:

«Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та розмірі 12 % від нормативно-грошової оцінки земельних ділянок , що в сумі становить 106259,96 грн (сто шість тисяч двісті п`ятдесят дев`ять гривень 96 коп) за кожний календарний рік».

5. Інші пункти договору залишаються без змін.

6. Додаткова угода набирає чинності з моменту підписання сторонами.

7. Додаткова угода укладена у двох оригінальних примірниках, які мають однакову юридичну силу.

ОРЕНДОДАВЕЦЬ: Лохвицька міська рада ЄДРПОУ- 21048525 37200, Полтавська обл, м. Лохвиця, вул. Перемоги,19 Лохвицька міська ТГ (КОД ЄДРПОУ 37959255) р/р НОМЕР_2 ГУК у Полт. обл/тг м. Лохвиця Код 18010900 ________В.І. РадькоОРЕНДАР: Іващенко Ярослав Олександрович Паспорт серія НОМЕР_3 Виданий Київським РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області 13.04.2004 року місце проживання: АДРЕСА_1 ІПН: НОМЕР_1 ; ________/Я.О. Іващенко/

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини 1, 2 статті 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку і строки, встановлені статтями 256, 257 ГПК України.

Суддя Солодюк О.В.