Рішення № 138679912, 03.08.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_____________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" серпня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/2394/26

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Малярчук І.А.,

розглянувши у спрощеному провадженні без виклику сторін справу №916/2394/26 за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" (65031, м. Одеса, вул. Миколи Боровського, 28 Б, код ЄДРПОУ 00131713) до Комунального підприємства «Житлово-комунального сервісу «Порто-Франківський» (65023, м. Одеса, вул. Муратової Кіри, буд. 5, код ЄДРПОУ 35303262) про стягнення 67 351,47 грн,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача, вирішені судом заяви, клопотання сторін, вчинені судом процесуальні дії у справі:

Позивач позовні вимоги обґрунтовує тим, що 27.08.2017 між Відкритим акціонерним товариством «Енергопостачальна компанія Одесаобленерго», правонаступником якого є Акціонерне товариство «ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ», (постачальник) та Комунальним підприємством «Житлово-комунальний сервіс «ПОРТО-ФРАНКІВСЬКИЙ», м. Одеса (споживач) було укладено договір № 9590Ц про постачання електричної енергії, відповідно до якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача потужністю, величини якої по площадках вимірювання та точках продажу визначені додатком - Графік знаття показів засобів обліку електричної енергії, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Рішенням господарського суду Одеської області від 26.09.2025 р. у справі № 916/1837/25, залишеним без змін постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 26.02.2026 у справі № 916/1837/25 позовні вимоги задоволені, стягнуто з КП "ЖКС "ПОРТО-ФРАНКІВСЬКИЙ" на користь АТ "ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" 688 005,63 грн заборгованості за необліковану електричну енергію, 30 285,81 грн 3% річних, 116 053,98 грн інфляційних втрат, 10 012,15 грн витрат зі сплати судового збору. Так, вказана заборгованість виникла у відповідача в результаті порушення відповідачем приписів Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП України від 14.03.2018 №312 (далі ПРРЕЕ), про що був складений відповідний акт про порушення №8015236 від 08.12.2022, а також акт про порушення №8006912 від 05.12.2023. 23.03.2026 між позивачем і відповідачем було укладено угоду про порядок погашення заборгованості №23-02-2026 про поетапне погашення боргу по судовій справі № 916/1837/25. Розглядаючи справу №916/1837/25, господарським судом було надано повну, всебічну оцінку заявленим позивачем вимогам, сукупності доказів, підтверджено наявність порушення ПРРЕЕ відповідачем та правомірність дій товариства щодо його фіксації, розрахунку вартості необлікованої електроенергії, виставлення відповідного рахунку на оплату такої суми коштів, а також нарахування сум 3% річних й інфляційних збитків по 30.04.2025 через несплату такої суми.

Таким чином, відповідач прострочив оплату за період з 01.05.2025 по 23.03.2026, у зв`язку з чим, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь нараховані три відсотки річних у розмірі 18 491,33 грн та інфляційні втрати у розмірі 48 860,14 грн за період з 01.05.2025 по 23.03.2026.

Відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався. За таких обставин, суд розглядає дану справу за наявними в ній матеріалами з врахуванням положень ч.2 ст.178 ГПК України, якими передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. При цьому, суд враховує, що ухвалу суду про відкриття провадження по справі від 15.06.2026 було доставлено до зареєстрованого електронного кабінету КП "ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНИЙ СЕРВІС "ПОРТО-ФРАНКІВСЬКИЙ" в підсистемі ЄСІТС 16.06.2026, що підтверджується довідкою суду від 16.06.2026.

Ухвалою суду від 15.06.2026 відкрито провадження у справі №916/2394/26, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Зміст спірних правовідносин, фактичні обставини справи та докази, на підставі яких судом встановлені обставини справи:

27.08.2017 між Відкритим акціонерним товариством «Енергопостачальна компанія Одесаобленерго», правонаступником якого є Акціонерне товариство «ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ», (постачальник) та Комунальним підприємством «Житлово-комунальний сервіс «ПОРТО-ФРАНКІВСЬКИЙ», м. Одеса (споживач) було укладено договір № 9590Ц про постачання електричної енергії, відповідно до якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача потужністю, величини якої по площадках вимірювання та точках продажу визначені додатком - Графік знаття показів засобів обліку електричної енергії, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Рішенням ГСОО від 26.09.2025 судею Волковим Р.В. у справі № 916/1837/25, залишеним без змін постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 26.02.2026 у справі № 916/1837/25 позовні вимоги задоволені, стягнуто з КП "ЖКС "ПОРТО-ФРАНКІВСЬКИЙ" на користь АТ "ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" 688 005,63 грн заборгованості за необліковану електричну енергію, 30 285,81 грн 3% річних, 116 053,98 грн інфляційних втрат, 10 012,15 грн витрат зі сплати судового збору. Педметом спору даної справи було порушення КП «Житлово-комунальний сервіс «ПОРТО-ФРАНКІВСЬКИЙ» приписів Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП України від 14.03.2018 №312, про що був складений відповідний акт про порушення №8015236 від 08.12.2022, а також акт про порушення №8006912 від 05.12.2023.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши пояснення позивача, його мотивовану оцінку кожного аргументу щодо наявності підстав для задоволення чи відмови у задоволенні позову, проаналізувавши нижченаведені норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст.174 ГК України).

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 714 ЦК України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до ст. 633 ЦК України публічний договір - це договір, в якому одна сторона-підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться. Комерційна організація не має права надавати перевагу одній особі перед іншим щодо укладення публічного договору, крім випадків, передбачених законом і іншими правовими актами. Ціна товарів, робіт і послуг, а також інші умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, за винятком випадків, коли законом і іншими правовими актами допускається надання пільг для окремих категорій споживачів.

Отже, як встановлено судом вище, рішенням ГСОО від 26.09.2025 у справі № 916/1837/25, залишеним без змін постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 26.02.2026 у справі № 916/1837/25 позовні вимоги задоволені, стягнуто з КП "ЖКС "ПОРТО-ФРАНКІВСЬКИЙ" на користь АТ "ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" 688 005,63 грн заборгованості за необліковану електричну енергію, 30 285,81 грн 3% річних, 116 053,98 грн інфляційних втрат, 10 012,15 грн витрат зі сплати судового збору. Так, вказана заборгованість виникла у відповідача в результаті порушення КП "ЖКС "ПОРТО-ФРАНКІВСЬКИЙ" приписів Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП України від 14.03.2018 №312, про що був складений відповідний акт про порушення №8015236 від 08.12.2022, а також акт про порушення №8006912 від 05.12.2023. Також, у зв`язку з тим, що КП "ЖКС "ПОРТО-ФРАНКІВСЬКИЙ" порушив строк виконання грошових зобов`язань, позивачем в порядку ст. 625 ЦК України було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 30 285,81 грн тири відсотки річних та 116 053,98 грн інфляційних втрат, розрахунок проводився позивачем до 30.04.2025.

Таким чином, враховуючи те, що господарським судом у справі №916/1837/25 було надано повну, всебічну оцінку заявленим позивачем вимогам у сукупності доказів, підтверджено наявність порушення ПРРЕЕ відповідачем та правомірність дій позивача щодо його фіксації, розрахунку вартості необлікованої електроенергії, виставлення відповідного рахунку на оплату такої суми коштів, а також нарахування сум трьох відсотків річних й інфляційних збитків по 30.04.2025 через несплату такої суми, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь нараховані три відсотки річних у розмірі 18 491,33 грн та інфляційні втрати у розмірі 48 860,14 грн за період 01.05.2025 по 23.03.2026.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевіривши надані позивачем розрахунки трьох процентів річних та інфляційних втрат встановив, що їх зроблено вірно, у зв`язку з чим судом підлягає стягненню з відповідача на користь позивача три проценти річних у розмірі 18 491,33 грн та інфляційних втрат у розмірі 48 860,14 грн за період 01.05.2025 по 23.03.2026.

За таких обставин позовні вимоги АТ «ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» про стягнення з КП "ЖКС "ПОРТО-ФРАНКІВСЬКИЙ" 18 491,33 грн три проценти річних та 48 860,14 грн інфляційні втрати, підлягають судом задоволенню в повному обсязі.

Згідно ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Положення п.2 ч.1, п. 3 ч.4 ст.129 ГПК України передбачають, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог

За розгляд даного позову судом позивач поніс витрати на оплату судового збору в сумі 2 662,40грн, який підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача в повному обсязі внаслідок повного задоволення судом його позовних вимог.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 20 000,00грн витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

З цього приводу суд зазначає, що розмір витрат на послуги адвоката має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України, заява №19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ч.ч.1, 3 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч.1, 2, 3, 4, 5, 6 ст.126 ГПК України).

Положення п.2 ч.1, ч.4 ст.129 ГПК України передбачають, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Між тим, як зазначила Об`єднана палата Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 по справі №922/445/19, загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу. Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Відповідно до ст. 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

При цьому стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 24.01.2022 у справі №911/2737/17).

Судом встановлено, що представництво АТ "ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" в Господарському суді Одеської області здійснювалось адвокатом Михальченко Надією Андріївною на підставі наказу адвокатського об`єднання "ПЕРШИЙ РАДНИК" №2-к від 03.01.2020, довіреності №26/2025 від 31.01.2025 та договору про надання правничої допомоги № 621-ОЕМ-РП від 30.12.2025. Представником позивача подавалась до суду позовна заява від 10.06.2026 за вх.№ 2448/26.

Так, на підтвердження викладеного позивач подав до справи: договір про надання правничої допомоги № 621-ОЕМ-РП від 30.12.2026, довіреність №26/2025 від 31.01.2025, наказ адвокатського об`єднання "ПЕРШИЙ РАДНИК" №2-к від 03.01.2020, додаткову угоду № 1 від 05.01.2026 до договору про надання правничої допомоги № 621-ОЕМ-РП від 30.12.2025.

Враховуючи вищевказані докази, суд зазначає про доведеність позивачем факту отримання правової допомоги.

Так, суд оцінює підготовку та складання адвокатом Михальченко Надією Андріївною позовної заяви від 10.06.2026 за вх.№ 2448/26 у розмірі 4 000,00грн.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу з урахуванням категорії справи, рівня її складності, тривалості розгляду справи підлягають частковому задоволенню у розмірі 4 000 (чотири тисячі) грн, які можуть вважатись розумними, співмірними та пропорційними розміру задоволених судом позовних вимог АТ "ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ".

Керуючись ст.ст. 123, 124, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Задовольнити повністю позов АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" (65031, м. Одеса, вул. Миколи Боровського, 28 Б, код ЄДРПОУ 00131713) до Комунального підприємства «Житлово-комунального сервісу «Порто-Франківський» (65023, м. Одеса, вул. Муратової Кіри, буд. 5, код ЄДРПОУ 35303262) про стягнення 67 351,47 грн.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Житлово-комунального сервісу «Порто-Франківський» (65023, м. Одеса, вул. Муратової Кіри, буд. 5, код ЄДРПОУ 35303262) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" (65031, м. Одеса, вул. Миколи Боровського, 28 Б, код ЄДРПОУ 00131713, НОМЕР_1 в АТ "ПУМБ", МФО 334851) 18 491 (вісімнадцять тисяч чотириста дев`яносто одну) 33 коп три проценти річних, 48 860 (сорок вісім тисяч вісімсот шістдесят) грн 14 коп інфляційних втрат, 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп судового збору, 4 000 (чотири тисячі) грн витрат правничої допомоги.

3. Відмовити АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВУ "ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" (65031, м. Одеса, вул. Миколи Боровського, 28 Б, код ЄДРПОУ 00131713) в решті частини заявлених вимог щодо стягнення правничої допомоги.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст.241 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до п.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 03.08.2026.

Суддя І.А. Малярчук