Рішення № 138679740, 28.07.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.07.2026 Справа № 914/1364/26

Господарський суд Львівської області у складі судді Долінської О.З., за участю секретаря судового засідання Знетиняк Д.В.,

розглянувши матеріали справи за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Морітан Логістик", м. Перемишляни

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Тім Плюс", м. Львів

про: стягнення заборгованості в розмірі 88 845,98 грн.

Представники сторін:

від позивача: Миська Т.Г. адвокат, ордер на надання правничої допомоги серії ВС № 1470168 від 08.06.2026; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЛВ № 000207 від 28.04.2015.

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

На адресу Господарського суду Львівської області в систему "Електронний суд" надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Морітан Логістик" до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Тім Плюс" про стягнення заборгованості в розмірі 88 845,98 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.05.2026, справу № 914/1364/26 розподілено для розгляду судді Долінській О.З.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 13.05.2026, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Судом постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 10.06.2026.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 10.06.2026, позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Морітан Логістик" до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Тім Плюс" про стягнення заборгованості в розмірі 88 845,98 грн. залишено без руху. Встановлено позивачу строк у 5 календарних днів з дня вручення цієї ухвали для усунення зазначених в цій ухвалі недоліків позовної заяви, а саме: надати суду належно засвідчений переклад на українську мову, міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) до заявки від 22.10.2025 року та міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) до заявки від 30.10.2025 року, які складені іноземною мовою, а також надати суду належним чином засвідчені читабельні копії додатків до позовної заяви.

15.06.2026 представником позивача, на виконання вимог ухвали суду від 10.06.2026, подано на адресу Господарського суду Львівської області клопотання про усунення недоліків з додатками за вх. № 16899/26.

Крім того, 15.06.2026 представником позивача, на виконання вимог ухвали суду від 10.06.2026, подано на адресу суду в систему Електронний суд заяву про усунення недоліків з додатками за вх. № 17022/26.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 17.06.2026, розгляд справи по суті призначено на 28.07.2026.

28.07.2026 представник позивача в судове засідання з розгляду справи по суті з`явився, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та поясненнях, наданих в судовому засіданні. У судовому засіданні представник позивача зазначив, що заяву про стягнення з відповідача витрат на професійну-правничу буде подано у строк, встановлений ГПК України.

28.07.2026 представник відповідача в судове засідання з розгляду справи по суті не з`явився, вимог ухвали суду від 13.05.2026 не виконав, письмового відзиву на адресу суду не подав, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).

Частиною 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до частин третьої та сьомої ст.120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Ухвали суду у даній справі скеровувались відповідачу за адресою: 79041, м. Львів, вулиця Городоцька, будинок 207, тобто за його місцезнаходженням, зазначеному у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який міститься в матеріалах справи та на електронну адресу відповідача, яка зазначалась ним у заявках.

Поштові конверти, які направлялись на адресу відповідача повернуті на адресу суду з відміткою «За закінченням терміну зберігання».

Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 15.05.2018 у справі № 904/6063/17, отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення юридичної особи і на неї, як на суб`єкта господарської діяльності покладається обов`язок належної організації отримання поштової кореспонденції пов`язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).

Як звернув увагу Верховний суд у складі колегії Касаційного господарського суду в постанові від 19.02.2020 у справі №910/16409/15: "свідоме неотримання судової кореспонденції, яка направлялася за офіційною юридичною адресою, є порушенням норм процесуального права та може бути розцінено судом як дії, спрямовані на затягування розгляду справи та свідчити про зловживання процесуальними правами учасника справи, які направлені на перешкоджання здійснення своєчасного розгляду справи. З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що, сторона була обізнана про розгляд справи в суді, повідомлялася про дату, час та місце судових засідань за вказаною адресою, однак не скористався правом участі у судових засіданнях, тому відсутні підстави вважати, що судом під час розгляду справи було порушено норми процесуального права щодо повідомлення останнього про час та місце судового розгляду".

Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду в процесі розгляду даної справи, не поступало.

Процесуальні документи щодо розгляду спору у даній справі, офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходяться у вільному доступі.

За змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (Постанова Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18).

З огляду на вказане вище, відповідач повідомлявся завчасно та належним чином про час, дату та місце розгляду справи № 914/1364/26 Господарським судом Львівської області.

Крім того, процесуальні документи щодо розгляду спору у даній справі, офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходяться у вільному доступі.

Таким чином, в розумінні ст. ст. 120, 122, 242 ГПК України, відповідач повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином.

З огляду на викладене, суд встановив, що з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк для подання сторонами своїх доводів, заперечень, відзиву, доказів тощо, у зв`язку з чим, суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

Згідно ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Беручи до уваги те, що відповідач, будучи належним чином повідомлений про день, час і місце розгляду даної справи, що підтверджується наявними у справі доказами, не скористався своїм правом на подання відзиву, не заперечив у визначеному Законом порядку проти розгляду справи за його відсутності, справа розглядається за наявними матеріалами, у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 ГПК України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів.

Враховуючи те, що норми ст.81 ГПК України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції у справі.

Отже, судом було забезпечено принцип змагальності сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав, з огляду на сплив строків для подання доказів, з метою дотримання прав позивача на своєчасне вирішення спору.

В силу приписів ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.

Крім того, суд враховує, що пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справ упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Водночас, необґрунтоване відкладення розгляду справи призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

Враховуючи те, що подані сторонами у цій справі докази дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), якими учасники справи обґрунтовують свої позовні вимоги та заперечення позовних вимог і які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення у справі № 914/1364/26.

Позиція позивача.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем грошових зобов`язань за Договором транспортного експедирування № МЛЗ-240916-1 від 16.09.2024 та погодженими сторонами заявками на перевезення вантажу № МЛЗ-240916-1-17 від 22.10.2025 і № МЛЗ-240916-1-18 від 30.10.2025.

Позивач зазначає, що належно організував перевезення вантажів за обумовленими маршрутами, а відповідач отримав вантажі, що підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними (CMR), актами надання послуг та рахунками на оплату. Вартість наданих позивачем і неоплачених відповідачем послуг, згідно поданих суду доказів, становить 73 951,00 грн.

У зв`язку з простроченням оплати відповідачем за надані послуги перевезення вантажу, позивач на підставі п. 5.5 Договору нарахував 11 218,57 грн пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України та 3 676,41 грн 10% річних. Загальний розмір заявлених вимог становить 88 845,98 грн. (розрахунки наведені і знаходяться в матеріалах справи).

На підтвердження укладення і виконання Договору транспортного експедирування № МЛЗ-240916-1 від 16.09.2024, позивач також посилається на тривалі господарські відносини сторін, зокрема, на раніше виконану та оплачену відповідачем заявку № МЛЗ-240916-1-11 від 15.04.2025, а також на фактичне прийняття відповідачем послуг за наданими перевезеннями. На підставі наведеного, позивач просить суд, стягнути з відповідача на користь позивача 73 951,00 грн основної заборгованості, 11 218,57 грн пені та 3 676,41 грн 10% річних. У позовній заяві позивач зазначає про те, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи становить: судовий збір в розмірі 2 662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції 15 000,00 грн.

Позиція відповідача.

В судові засідання з розгляду даної справи відповідач не забезпечив явки свого представника, вимог ухвали суду від 13.05.2026 не виконав, письмового відзиву на адресу суду не подав, хоча належно повідомлявся про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).

Ухвали суду у даній справі скеровувались відповідачу за адресою: 79041, м. Львів, вулиця Городоцька, будинок 207, тобто за його місцезнаходженням, зазначеному у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який міститься в матеріалах справи та на електронну адресу відповідача, яка зазначалась ним у заявках.

Поштові конверти, які направлялись на адресу відповідача повернуті на адресу суду з відміткою «За закінченням терміну зберігання».

Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду в процесі розгляду даної справи, не поступало.

Таким чином, відповідач у даній справі повідомлявся судом завчасно та належним чином про дату, час і місце розгляду даної справи, в розумінні ст.ст. 120, 122, 242 ГПК України.

Відповідач у визначеному законом порядку не заперечив проти позову, не скористався своїми процесуальними правами, визначеними ГПК України, як відповідач у справі.

Крім того, явка учасників справи не визнавалась судом обов`язковою, як вбачається із ухвал Господарського суду Львівської області, що постановлені у даній справі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, подані суду, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, заслухавши пояснення представника позивача, здійснивши огляд документів, суд встановив наступне.

16.09.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Морітан Логістик» (Експедитор за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Євро Тім Плюс» (Клієнт за договором, відповідач у справі) укладено договір транспортного експедирування № МЛЗ-240916-1, за умовами якого, Клієнт доручає, а Експедитор приймає на себе зобов`язання від імені та за рахунок Клієнта організувати перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні та за межами країни, у міжнародному сполучені. З метою виконання перевезення, Експедитор залучає перевізників (експедиторів), або діючи самостійно, здійснює перевезення власним або орендованим транспортним засобом (надалі Договір).

Відповідно до п. 1.3 Договору, згода Сторін щодо кожного конкретного перевезення оформляється Заявкою на перевезення вантажу. Заявка на перевезення вантажу (надалі - «Заявка») це прийняте Експедитором доручення Клієнта на організацію перевезення вантажу відповідно до умов цього Договору. Скріплена печатками (за наявності) та підписами уповноважених осіб Клієнта і Експедитора, Заявка вважається погодженою Сторонами та є невід`ємною частиною цього Договору. Заявка також вважається погодженою Сторонами і у випадку, якщо Клієнт отримав, в тому числі електронною поштою, підписану Експедитором Заявку, не підписав але фактично приступив до її виконання. Погоджена Сторонами Заявка містить, в тому числі, наступну інформацію: - дата завантаження; - маршрути; - характеристика транспортного засобу, що здійснюватиме перевезення; - кількість (обсяг) та вид (найменування) вантажу; - місце завантаження; адреса, контактні номери телефонів та ім`я контактних осіб в місці завантаження; - місце митного оформлення в країні відправлення (в разі потреби); - місце митного оформлення в країні призначення (в разі потреби); - місце розвантаження; адреса, контактні номери телефонів та ім`я контактних осіб в місці розвантаження; - винагорода Експедитора; - вантажовідправники та вантажоодержувачі; - строк/термін доставки вантажу; - митні переходи (в разі потреби).

22.10.2025 сторони погодили заявку № МЛЗ-240916-1-17 на перевезення вантажу за маршрутом: GUNZ Warenhandels GmbH, Stegelitzes Strasse 16, Magdeburg, Німеччина - м. Львів, вул. Городоцька, 207, Україна. Вартість послуг за цією заявкою становила 45 951,00 грн без ПДВ.

30.10.2025 сторони погодили заявку № МЛЗ-240916-1-18 на перевезення вантажу за маршрутом: Sokpol Sp. z o.o., Tadeusza Kosciuszki 8, 42-300 Myszkow, Польща - м. Львів, вул. Городоцька, 207, Україна. Вартість послуг за цією заявкою становила 28 000,00 грн без ПДВ.

Позивач виконав зобов`язання за заявками, що підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними (CMR) із відмітками про одержання вантажів. За результатами виконання перевезень складено акт надання послуг № МЛ1028-0003 від 28.10.2025 на суму 45 951,00 грн. та акт надання послуг № МЛ1106-0001 від 06.11.2025 на суму 28 000,00 грн.

Позивач виставив відповідачу рахунок на оплату № МЛ1023-0010 від 23.10.2025 на суму 45 951,00 грн та рахунок на оплату № МЛ1104-0002 від 04.11.2025 на суму 28 000,00 грн. Загальна вартість наданих послуг з перевезення вантажу становить 73 951,00 грн.

Відповідно до пп. 2.2.1. п. 2.2. Договору, Експедитор зобов`язується надати Клієнту транспортно-експедиційні послуги в межах, порядку та на умовах, передбачених Договором.

Згідно з пп. 2.1.10 п. 2.1. Договору, Клієнт зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплатити вартість послуг Експедитора.

Пунктом 3.3 Договору передбачено, що винагорода виплачується Клієнтом на користь Експедитора протягом 2 (двох) банківських днів починаючи з дати виконання Експедитором доручення Клієнта (виконання Експедитором своїх зобов`язань відповідно до умов погодженої Сторонами Заявки та цього Договору), на підставі рахунку Експедитора, надісланого на фізичну поштову адресу Клієнта або переданого Клієнту засобами електронної комунікації, в тому числі електронною поштою. Датою надання послуг є дата отримання вантажу вантажоодержувачем, зазначена у відповідній товарно-транспортній накладній (CMR).

Пунктом 5.5 Договору передбачено, що у випадку прострочення оплати послуг Експедитора, Клієнт виплачує Експедитору неустойку (пеню) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, а також 10% річних від простроченої суми заборгованості, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.

Відповідач оплати за надані послуги перевезення вантажу не здійснив, доказів належного виконання своїх зобов`язань за Договором транспортного експедирування № МЛЗ-240916-1 від 16.09.2024 не подав, що і слугувало підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою.

Оцінка суду.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

16.09.2024 року між Позивачем та Відповідачем було укладено договір транспортного експедирування № МЛЗ-240916-1, відповідно до умов якого сторони погодили порядок організації перевезення вантажів, взаємні права та обов`язки, а також умови оплати наданих послуг.

Водночас факт укладення зазначеного договору підтверджується іншими належними та допустимими доказами, зокрема: підписаними заявками на перевезення, актами наданих послуг, платіжними документами, а також фактичним виконанням сторонами умов договору.

Оскільки сторони перебувають у тривалих господарських відносинах, факт їх співпраці підтверджується, зокрема, Заявкою № МЛЗ-240916-1-11 від 15 квітня 2025 року, укладеною відповідно до Договору транспортного експедирування № МЛЗ-240916-1 від 16 вересня 2024 року, згідно з якою між сторонами було досягнуто домовленості щодо здійснення перевезення вантажу за маршрутом: Sokpol Sp. z o.o., Tadeusza Kosciuszki 8, 42-300 Myszkow, Польща - м. Львів, вул. Садова, 2а, Україна. Винагорода Експедитора за зазначеною Заявкою становила 29 000 грн без ПДВ. На підтвердження виконання перевезення сторонами було підписано Акт надання послуг № МЛ0418-0005 від 18 квітня 2025 року. Оплату за надані послуги Відповідачем було здійснено в повному обсязі, що підтверджується платіжною інструкцією № 617 на суму 29 000,00 грн.

Відповідно до ст. 642 ЦК України: якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Водночас не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону (пункт 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17).

Отже, фактичне виконання сторонами спірного договору виключає кваліфікацію цього договору як неукладеного. Подібні висновки наведені у постановах Верховного Суду та від 30.08.2022 у справі №918/772/21 та від 02.08.2022 у справі №922/3303/21.

Водночас Позивач з метою належного документального оформлення правовідносин повторно направив на адресу Відповідача пакет документів для підписання, які раніше були погоджені сторонами, однак надіслані документи не були підписані та повернуті Відповідачем, а саме: Договір транспортного експедирування № МЛЗ-240916-1 від 16.09.2024; Акт № МЛ1028-0003 від 28.10.2025; рахунок на оплату № МЛ1023-0010 від 23.10.2025; Заявка № МЛЗ-240916-1-17 від 22.10.2025; CMR (міжнародна товарно- транспортна накладна); Акт № МЛ1106-0001 від 06.11.2025; рахунок на оплату № МЛ1104-0002 від 04.11.2025; Заявка № МЛЗ-240916-1-18 від 30.10.2025; CMR (міжнародна товарно-транспортна накладна).

Вказаний пакет документів було направлено на адресу Відповідача, що підтверджується описом вкладення до цінного листа, прийнятого АТ «Укрпошта» 11.02.2026, та накладною № 7902402397038.

Відповідно до витягу із сервісу відстеження поштових пересилань, адресоване відповідачу поштове відправлення № 7902402397038 не було вручено відповідачу та 12.03.2026 повернуто за зворотною адресою у зв`язку із закінченням встановленого терміну зберігання.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в ухвалі від 21.05.2024 у cправі № 922/4140/19 звернув увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому, як зазначив суд касаційної інстанції, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Верховним Судом, сформовано правову позицію, що при розгляді спорів про стягнення заборгованості на підставі односторонньо підписаних актів за договорами підряду, викладену, зокрема, у постановах від 17.03.2021 у справі № 910/11592/19, від 20.04.2021 у справі № 905/411/17 та від 14.07.2021 у справі № 911/1981/20, згідно з якою передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акту і виникнення за таким актом прав та обов`язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт у строк, визначений договором.

Згідно з частиною 3 статті 909 Цивільного кодексу України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Одним із основних міжнародних документів, який регулює відносини сторін при виконанні міжнародних перевезень вантажів автотранспортом, є Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956, яка набрала чинності для України 17.05.2007 (надалі - Конвенція).

Статтею 1 Конвенції визначено, що вона застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Таким документом може бути міжнародна автомобільна накладна (СМR).

Факт надання послуги при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (автомобільних), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

За визначенням, наведеним у абзаці двадцять сьомому глави 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 (надалі Правила), товарно-транспортна накладна єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов`язкові реквізити, передбачені Законом України «Про автомобільний транспорт» та цими Правилами.

Як підтверджується матеріалами справи, позивач та відповідач уклали Договір транспортного експедирування № МЛЗ-240916-1 від 16.09.2024, у зв`язку з чим набули взаємних прав і обов`язків.

Згідно із положеннями частини першої статті 929 ЦК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Згідно зі ст. 931 ЦК України, розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Як підтверджується матеріалами справи, 22.10.2025 сторони погодили заявку № МЛЗ-240916-1-17 на перевезення вантажу за маршрутом: GUNZ Warenhandels GmbH, Stegelitzes Strasse 16, Magdeburg, Німеччина - м. Львів, вул. Городоцька, 207, Україна. Вартість послуг за цією заявкою становила 45 951,00 грн без ПДВ.

30.10.2025 сторони погодили заявку № МЛЗ-240916-1-18 на перевезення вантажу за маршрутом: Sokpol Sp. z o.o., Tadeusza Kosciuszki 8, 42-300 Myszkow, Польща - м. Львів, вул. Городоцька, 207, Україна. Вартість послуг за цією заявкою становила 28 000,00 грн без ПДВ.

Позивач виконав зобов`язання за заявками, що підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними (CMR) із відмітками про одержання вантажів. За результатами виконання перевезень складено акт надання послуг № МЛ1028-0003 від 28.10.2025 на суму 45 951,00 грн. та акт надання послуг № МЛ1106-0001 від 06.11.2025 на суму 28 000,00 грн.

Згідно з пп. 2.1.10 п. 2.1. Договору, Клієнт зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплатити вартість послуг Експедитора.

Пунктом 3.3 Договору передбачено, що винагорода виплачується Клієнтом на користь Експедитора протягом 2 (двох) банківських днів починаючи з дати виконання Експедитором доручення Клієнта (виконання Експедитором своїх зобов`язань відповідно до умов погодженої Сторонами Заявки та цього Договору), на підставі рахунку Експедитора, надісланого на фізичну поштову адресу Клієнта або переданого Клієнту засобами електронної комунікації, в тому числі електронною поштою. Датою надання послуг є дата отримання вантажу вантажоодержувачем, зазначена у відповідній товарно-транспортній накладній (CMR).

Відповідач оплати за надані послуги перевезення вантажу згідно з Договором транспортного експедирування № МЛЗ-240916-1 від 16.09.2024 не здійснив, доказів належного виконання своїх зобов`язань не надав.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст.530 ЦК України).

За приписами ст.599 ЦК України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до положень ст. 538 ЦК України, виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Відповідач самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

Згідно із ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Доказів наявності обставин, зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, відповідачем не подано.

Відповідач проти наявності зазначеної заборгованості за Договором не заперечив, не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, які досліджені в ході судового розгляду.

Як підтверджується матеріалами справи, позивач надав послуги з перевезення вантажу за вказаним вище Договором на загальну суму 73 951,00 грн. згідно зазначених вище заявок, що погоджені і підписані сторонами і скріплені печатками сторін. Відповідач не здійснив оплати за надані послуги. Відтак, сума заборгованості відповідача перед позивачем на час ухвалення рішення у справі становить 73 951,00 грн. основної заборгованості за надані послуги перевезення вантажу за Договором.

Стосовно нарахованих позивачем 3 676,41 грн. 10% річних (з 24.10.2025 по 04.11.2025 151,07 грн.; з 05.11.2025 по 27.04.2026 3 525,34 грн.), суд зазначає наступне.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України).

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 5.5 Договору передбачено, що у випадку прострочення оплати послуг Експедитора, Клієнт виплачує Експедитору неустойку (пеню) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, а також 10% річних від простроченої суми заборгованості, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.

Частиною першою статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції, а також трьох процентів річних є правом кредитора, яким останній наділений у силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Такий висновок наведено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05 липня 2019 року у справі № 905/600/18.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 квітня 2024 року у справі № 657/1024/16-ц (провадження № 14-5цс23) зауважила, що оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

У п. 41 постанови Великої палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/ 10156/17 Суд дійшов висновку, що стаття 625 ЦК України поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань.

За невиконання або неналежне виконання обов`язків, передбачених даним Договором, Сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним в Україні законодавством, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України (п. 5.1. Договору).

Як вбачається з долучених до матеріалів справи розрахунків, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь 3 676,41 грн. 10% річних (з 24.10.2025 по 04.11.2025 151,07 грн.; з 05.11.2025 по 27.04.2026 3 525,34 грн.), згідно приведених ним розрахунків.

Перевіривши розрахунок 10% річних, здійснений позивачем, з урахуванням прострочення відповідачем сплати грошового зобов`язання, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 10% річних підлягають до задоволення повністю, а саме в заявленій позивачем сумі - 3 676,41 грн. 10% річних.

Щодо стягнення з відповідача 11 218,57 грн. нарахованої позивачем до стягнення пені згідно розрахунків, що містяться в матеріалах справи: за період з 24.10.2025 до 04.11.2025 із суми заборгованості 45 951,00грн. - пеня становить 468,32 грн., за період з 05.11.2025 - 29.01.2026 із суми заборгованості 73 951,00 грн. - пеня становить 5 401,46 грн. та за період з 30.01.2026-27.04.2026, пеня становить 5 348,78 грн., то суд зазначає наступне.

Згідно ст.ст. 546, 549 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватись, зокрема, неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2. ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В силу ст.ст. 525, 526, 599 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов Договору та вимог Цивільного Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином. За неналежне виконання зобов`язань сторона повинна нести господарсько-правову відповідальність за наявності її вини, а у випадку нанесення збитків вони повинні бути відшкодовані в повному обсязі.

Пунктом 5.5 Договору передбачено, що у випадку прострочення оплати послуг Експедитора, Клієнт виплачує Експедитору неустойку (пеню) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, а також 10% річних від простроченої суми заборгованості, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.

Статтею 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Перевіривши розрахунок розміру пені, який позивачем долучено до матеріалів справи, суд встановив, що такий проведений вірно, а позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення і стягненню з відповідача на користь позивача пені в розмірі 11 218,57 грн. пені за визначений позивачем період.

Відповідач проти наявності зазначеної заборгованості за договором не заперечив, не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, які досліджені в ході судового розгляду.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

У матеріалах справи відсутні докази, що Договір транспортного експедирування № МЛЗ-240916-1 від 16.09.2024, визнавався судом недійсним чи неукладеним, договірними сторонами розірваний чи змінений не був.

Станом на день ухвалення рішення у даній справі, доказів оплати відповідачем позивачу зазначених вище сум, як суми основної заборгованості, 10% річних та пені, а також доказів в спростування наведених обставин, сторонами, суду не надано.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведені норми законодавства та встановлені судом обставини, перевіривши розрахунок позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 73 951,00 грн основної заборгованості, 11 218,57 грн пені, 3 676,41 грн 10% річних за вказаний позивачем період, є обгрунтованими та підтверджені матеріалами справи, не спростовані відповідачем, а тому підлягають до задоволення в даному розмірі і стягненню з відповідача на користь позивача.

Судові витрати.

Як вбачається з матеріалів справи, при поданні позову до суду, позивачем було сплачено судовий збір в сумі 2 662,40 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 11071 від 07.05.2026.

Так, п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір в розмірі 2 662,40 грн., відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача, так як спір виник з його вини і не погашено суму заборгованості на час ухвалення рішення у справі.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 43, 46, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 120, 122, 123, 129, ч. 9 ст. 165, ч.2 ст. 178, ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ст.ст. 236-241, 242, 327 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Тім Плюс» (79041, м. Львів, вулиця Городоцька, будинок 207; код ЄДРПОУ № 44996510) на користь позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Морітан Логістик» (81200, Львівська область, м. Перемишляни, вул. Привокзальна, 15А; код ЄДРПОУ № 39884061) 73 951,00 грн основної заборгованості, 11 218,57 грн пені, 3 676,41 грн 10% річних та 2 662,40 грн. понесених витрат на сплату судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено 03.08.2026.

Суддя Долінська О.З.