Рішення № 138679531, 03.08.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" серпня 2026 р. Справа № 911/1725/26

Господарський суд Київської області у складі судді Фурсової С.М. розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу за позовом Білоцерківської окружної прокуратури Київської області (09100, Київська область, місто Біла Церква, вулиця Шолом-Алейхема, будинок №38-А; код ЄДРПОУ 0290999621) в інтересах держави в особі:

Сквирської міської ради (09001, Київська область, Білоцерківський район, місто Сквира, вулиця Болсуновського Карла, будинок №28; код ЄДРПОУ 04054961)

Державної екологічної інспекції Столичного округу (03035, місто Київ, вулиця Солом`янська, будинок №1; код ЄДРПОУ 42163667)

до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (01601, місто Київ, вулиця Шота Руставелі, будинок №9-А; код ЄДРПОУ 44768034)

про стягнення 596 066,94 гривень шкоди, заподіяної незаконною порубкою дерев

без повідомлення (виклику) сторін

Р У Х С П Р А В И

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Білоцерківської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Сквирської міської ради та Державної екологічної інспекції Столичного округу до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України про стягнення 596 066,94 гривень шкоди, заподіяної незаконною порубкою лісу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор посилається на те, що у період з 31.12.2024 по 27.01.2026 працівниками Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» під час проведення патрулювання лісових масивів Сквирського лісництва Білоцерківського надлісництва в адміністративних межах Сквирської територіальної громади Білоцерківського району Київської області виявлено незаконні порубки дерев різних порід і діаметрів в загальній кількості 83 дерева. Прокурор зазначає, що відповідачем, як лісокористувачем, в порушення ст.ст. 19, 64, 86, 89, 90 Лісового кодексу України не було забезпечено охорону і збереження лісу від незаконної рубки. У результаті вказаного порушення державі заподіяно шкоду у сумі 596 066,94 гривень, розраховану згідно з постановою Кабінету Міністрів України №665 від 23.07.2008 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу», яку прокурор, посилаючись на п. 5 ч. 2 ст. 105, ст. 107 Лісового кодексу України, ст. 1166 ЦК України, просить стягнути з відповідача на користь держави в особі Сквирської міської ради.

За приписами частини першої пункту 3 статті 12 господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Для цілей цього Кодексу визначено поняття малозначних справ, а саме це справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними.

Відповідно до ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Розглянувши матеріали позовної заяви, господарський суд дійшов висновкупро визнання справи малозначною та доцільність її розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, оскільки справа не є складною, а сума позову не перевищує п`ятисот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.06.2026 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Також, даною ухвалою встановлено учасникам справи строк на подання заяв по суті спору та доказів.

Частиною 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч.11 ст.242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до п.2 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Суд встановив, що прокуратура, позивачі та відповідач у справі зареєстрували електронні кабінети в системі «Електронний суд», а тому ухвала суду від 10.06.2026 про відкриття провадження у справі була доставлена до електронних кабінетів учасників справи в підсистемі «Електронний суд» про що свідчать наявні в матеріалах справи довідки про доставку документу до електронного кабінету.

Отже, учасники справи були належним чином повідомлені про рух справи.

Через систему «Електронний суд» від Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» надійшов відзив на позовну заяву від 19.06.2026, в якому відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, з підстав, які зводяться до того, що відсутній причинний зв`язок між діями (бездіяльністю) відповідача та шкідливими наслідками у вигляді завдання шкоди незаконною порубкою, також відсутня й провина відповідача. За твердженнями відповідача, документи, складені лісокористувачем для передачі їх до правоохоронних органів для відкриття на їх підставі кримінальної справи, не можуть бути єдиною підставою для цивільної відповідальності самого підприємства. Зазначає, що Державна екологічна інспекція Столичного округу не є належним позивачем у цій справі. Прокурором та позивачами не визначено та не доведено, які конкретні дії, виконання яких покладено на відповідача законом, не були ним вчинені.

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Відповідно до ч.4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З огляду на те, що під час розгляду справи судом було створено сторонам необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, було надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, передбачених ст.ст. 42, 46 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті.

Судом було витримано розумні терміни, які в умовах воєнного стану суд вважає достатніми для можливості реалізації відповідачем своїх процесуальних прав.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне розглянути справу за наявними матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи, дослідивши матеріали справи, господарський суд

В С Т А Н О В И В

Відповідно до змісту наведених у позовній заяві доводів прокурора Білоцерківською окружною прокуратурою під час здійснення заходів представницького характеру виявлено порушення майнових інтересів держави, що спричинені внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, зокрема, під час ведення лісового господарства.

Так, за твердженнями прокуратури працівниками Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» під час проведення патрулювання лісових масивів Сквирського лісництва Білоцерківського надлісництва в адміністративних межах Сквирської територіальної громади Білоцерківського району Київської області виявлено незаконні порубки дерев різних порід і діаметрів в загальній кількості 83 дерева, а саме:

- у виділі 19 кварталу 54-4 дерева породи «ясен» (вітровальний);

- у виділі 19 кварталу 59-1 дерево породи «акація» (сухостійний);

- у виділі 8 кварталу 72 - 1 дерево породи «ясен» (вітровальний);

- у виділах 1, 3 кварталу 84 - 1 дерево породи «дуб» (сухостійний), 6 дерев породи «ясен» (сухостійні), 4 дерева породи «берест» (сухостійний);

- у виділах 1, 6 кварталу 84-1 дерево породи «клен», 1 дерево породи «ясен», 1 дерево породи «берест»;

- у виділі 2 кварталу 90 - 2 дерева породи «дуб»;

- у виділі 21 кварталу 97 - 1 дерево породи «ясен» (сухостійний);

- у виділі 1 кварталу 103 - 8 дерев породи «береза»;

- у виділі 1 кварталу 20 - 20 дерев породи «дуб» (сухостійні), 1 дерево породи «клен» (сухостійний);

- у виділі 3 кварталу 32 - 1 дерево породи «дуб» (вітровальний);

- у виділі 12 кварталу 37 - 2 дерева породи «дуб», 1 дерево породи «граб», 3 дерева породи «акація»;

- у виділі 22 кварталу 87 - 4 дерева породи «ясен» (сухостійні), 3 дерева породи «берест» (сухостійні), 3 дерева породи «акація» (сухостійні), 3 дерева породи «дуб» (сухостійні);

- у виділах 2,5 кварталу 90 - 4 дерева породи «граб» (сухостій), 2 дерева породи дуб (сухостій), 3 дерева породи дуб (сирий), 2 дерева породи берест (сухостій).

За результатами виявлення вищевказаних незаконних (самовільних) порубок дерев, працівниками ДП «Ліси України» складено акти огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства, зокрема:

- у виділі 19 кварталу 54 - акт № 46 від 09.12.2025;

- у виділі 19 кварталу 59 - акт № 50 від 22.12.2025;

- у виділі 8 кварталу 72 - акт № 51 від 22.12.2025;

- у виділі 1,3 кварталу 84 - акт № 47 від 10.12.2025;

- у виділі 1,6 кварталу 84 - акт № 14 від 19.02.2025;

- у виділі 2 кварталу 90 - акт № 16 від 31.12.2024;

- у виділі 21 кварталу 97 - акт № 41 від 19.11.2025;

- у виділі 1 кварталу 103 - акт № 15 від 05.03.2025;

- у виділі 1 кварталу 20 - акт № 13 від 19.02.2025;

- у виділі 3 кварталу 32 - акт № 2 від 27.01.2026;

- у виділі 12 кварталу 37 - акт № 15 від 31.12.2024;

- у виділі 22 кварталу 87 - акт № 22 від 06.08.2025;

- у виділах 2,5 кварталу 90 - акт № 45 від 08.12.2025.

Відповідно до Такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665, працівниками державної лісової охорони ДП «Ліси України» за вищевказаними фактами обчислено розміри завданої шкоди.

Згідно вищевказаних розрахунків, загальний розмір шкоди за незаконні (самовільні) порубки дерев в межах кварталів 5, 20, 32, 37, 54, 59, 72, 84, 87, 90, 97, 103 Сквирського лісництва Білоцерківського надлісництва філії «Столичний лісовий офіс» ДП «Ліси України» склав 596 066,94 гривень (у виділі 19 кварталу 54 - 36 980,64 гривень, у виділі 19 кварталу 59 24 044,23 гривень, у виділі 8 кварталу 72 9 526,93 гривень, у виділі 1,3 кварталу 84 41 591,70 гривень, у виділі 1,6 кварталу 84 19 348,03 гривень, у виділі 2 кварталу 90 61 616,19 гривень, у виділі 21 кварталу 97 13 996,24 гривень, у виділі 1 кварталу 103 66 490,03 гривень, у виділі 1 кварталу 20 123 020,71 гривень, у виділі 3 кварталу 32 11 019,05 гривень, у виділі 12 кварталу 37 45 603,67 гривень, у виділі 22 кварталу 87 49 041,73 гривень, у виділах 2,5 кварталу 90 93 787,79 гривень).

На підтвердження вказаного прокурором долучено до позовної заяви копії актів огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства № 46 від 09.12.2025, № 50 від 22.12.2025, № 51 від 22.12.2025, № 47 від 10.12.2025, № 14 від 19.02.2025, № 16 від 31.12.2024, № 41 від 19.11.2025, № 15 від 05.03.2025, № 13 від 19.02.2025, № 2 від 27.01.2026, № 15 від 31.12.2024, № 22 від 06.08.2025, № 45 від 08.12.2025, розрахунки шкоди нанесеної державі внаслідок скоєння незаконної порубки до кожного з актів, відомостей про переведення діаметра пнів, польової-перелікової відомості пнів виявлених при вчиненні незаконної порубки.

В розрізі викладеного прокурор зауважив, що відповідно до приписів законодавства у сфері охорони лісів організація охорони та захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів, зокрема, від незаконних рубок, забезпечення якої покладається на постійних лісокористувачів, тоді як порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності.

Водночас, за доводами прокурора, не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.

Отже, за доводами прокуратури, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести постійні лісокористувачі, вина яких полягає в протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.

Ураховуючи викладене, прокурор стверджує, що внаслідок неналежного виконання працівниками Філії та, відповідно, Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» обов`язків по захисту, охороні лісових насаджень від незаконних рубок на підвідомчих такому підприємству ділянках із земель лісового фонду, навколишньому природному середовищу заподіяно збитки у загальному розмірі 596 066,94 гривень, що підтверджується розрахункам шкоди до актів огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства уповноваженими посадовими особами Філії.

Отже, за твердженнями прокуратури, Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» як постійний лісокористувач, не дотримавшись вимог законодавства в частині забезпечення охорони та захисту лісових насаджень, допустило самовільну порубку на підпорядкованій йому території, як наслідок, не забезпечило збереження не призначених для порубки дерев, не здійснило комплекс заходів, спрямованих на збереження лісів, незаконних порубок, не запобігло порушенням законодавства у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, внаслідок чого заподіяно матеріальну шкоду лісовому фонду України, що, відповідно, є підставою для стягнення з такого підприємства суми завданої протиправними діями шкоди.

Прокурором зазначено, що вказані обставини порушують інтереси держави, оскільки призводять до ненадходження протягом тривалого часу до спеціального фонду місцевого бюджету грошових стягнень за шкоду, заподіяну державі внаслідок порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, а саме щодо раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, зокрема й лісів.

Водночас, за доводами прокурора, ані Державна екологічна інспекція Столичного округу як орган державної влади, який здійснює функції щодо додержання вимог природоохоронного законодавства на території Київської області, ані Сквирська міська рада як орган місцевого самоврядування, до бюджету якого згідно законодавства України перераховуються кошти за заподіяну внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища шкоду, належним чином не виконали покладених на них обов`язків щодо захисту відповідних інтересів держави.

В розрізі вказаних обставин та наявності підстав для представництва інтересів держави у суді в особі відповідних органів, прокуратурою зазначено, що:

- 24.04.2026 Білоцерківська окружна прокуратура на адресу Сквирської міської ради надіслала лист №50/3-4197вих-26, згідно якого прокуратура повідомила вказану міську раду про порушення інтересів держави, у зв`язку із порушенням вимог лісового законодавства, і наявності підстав для стягнення відповідно завданої шкоди у судовому порядку;

- 28.04.2026 Сквирська міська рада листом №03-1838 надала відповідь Білоцерківській окружній прокуратурі, зазначивши, що з огляду на відсутність можливості у останньої зібрати всі необхідні документи та інші докази для пред`явлення позовної заяви до суду, сільською радою не вживалися заходи претензійно-позовного характеру щодо стягнення завданих незаконною порубкою дерев збитків, однак Сквирська сільська рада просить Білоцерківську міську раду сприяти встановленню правопорушника та звернутися до суду із позовною заявою про стягнення шкоди, завданої навколишньому природному середовищу, внаслідок незаконної порубки дерева;

- 24.04.2026 Білоцерківська окружна прокуратура на адресу на Державної екологічної інспекції Столичного округу надіслала лист №50/3-4196вих-26, згідно якого повідомила про порушення інтересів держави, у зв`язку із порушенням вимог лісового законодавства і наявності підстав для стягнення відповідно завданої шкоди у судовому порядку;

- 29.04.2026 Державна екологічна інспекція Столичного округу листом №9/6/2-21/1248 надала відповідь Білоцерківській окружній прокуратурі, зазначивши, що позбавлена можливості щодо пред`явлення позову про стягнення завданої державі шкоди внаслідок порушення природоохоронного законодавства, тоді як щодо пред`явлення Білоцерківській окружною прокуратурою позову в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Столичного округу про стягнення такої шкоди не заперечує.

Копії вказаних вище листів наявні в матеріалах цієї справи.

Отже, за твердженнями прокурора, вказане свідчить, що Сквирською міською радою та Державною екологічною інспекцією Столичного округу не вжито всіх дієвих заходів претензійного характеру, зокрема щодо звернення до суду з відповідним позовом, відтак останніми не здійснено захисту інтересів держави як суб`єктами, до компетенції яких віднесені відповідні повноваження, що згідно вимог ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» надає право прокурору здійснювати представництво інтересів держави в особі Сквирської міської ради та Державної екологічної інспекції Столичного округу в суді.

На підтвердження здійснення представництва прокурором Сквирської міської ради та Державної екологічної інспекції Столичного округу в суді прокурором долучено копію листа спрямованого на адресу останніх №50-6063вих-26 від 08.06.2026, зі змісту якого вбачається, що відповідно до вимог ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» повідомлено, що заступником керівника Білоцерківської окружної прокуратури Київської області до Господарського суду Київської області буде подано позовну заяву в інтересах держави в особі Сквирської міської ради, Державної екологічної інспекції Столичного округу до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» про стягнення шкоди, заподіяної незаконною порубкою дерев у сумі 596 066,94 гривень.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1311 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно із ч. 1 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Приписами ч. 4 ст. 53 ГПК України унормовано, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві обґрунтовує, зокрема, в чому полягає порушення інтересів держави, та необхідність їх захисту.

Водночас інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відтак «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 виклала таку правову позицію:

- прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу; бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк;

- звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, через призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення;

- невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу;

- прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

Відповідно до приписів ч. 3, 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Із системного аналізу ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» випливає, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Перший виключний випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, тоді як другий відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.

Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Зі змісту положень ч. 4 ст. 53 ГПК України випливає, що прокурор, звертаючись до суду з позовною заявою в інтересах держави, зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, яким не здійснюється або неналежним чином здійснюється захист цих інтересів.

Згідно із ч. 3 ст. 16, ч. 1 ст. 202, ч. 1 ст. 35 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» державними органами управління в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів є, зокрема, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища.

До компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, належить, зокрема: організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами нерезидентами вимог законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів.

Державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Відповідно до пп. 1, 3 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 275 від 19.04.2017, Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра енергетики та захисту довкілля і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Основними завданнями Державної екологічної інспекції України є, зокрема:

1) реалізація державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів;

2) здійснення у межах повноважень, передбачених законом, державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства.

Положеннями ч. 1 ст. 202 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» також встановлено, що до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить, зокрема, пред`являти претензії про відшкодування збитків і втрат, заподіяних державі в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Згідно з п. 1 розділу І, пп. 2, 9 розділу ІІ Положення про Державну екологічну інспекцію Столичного округу, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України № 18 від 20.02.2023, Державна екологічна інспекція Столичного округу (далі Інспекція) є міжрегіональним територіальним органом Державної екологічної інспекції України та їй підпорядковується.

Відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію Столичного округу, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України №18 від 20.02.2023, повноваження ДЕІ Столичного округу розповсюджуються в тому числі на територію Київської області.Інспекція здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства, зокрема про охорону, захист, використання та відтворення лісів.

Інспекція наділена повноваженнями щодо звернення до суду із позовами про відшкодування шкоди, збитків і втрат, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції.

Ураховуючи зазначене, функції щодо додержання вимог природоохоронного законодавства на території Київської області покладено саме на Державну екологічну інспекцію Столичного округу, відтак остання уповноважена здійснювати державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, національного використання, відтворення та охорони природних ресурсів, як наслідок, уповноважена на захист державних інтересів у спірних правовідносинах.

А тому доводи відповідача в цій частині відхиляються судом з наведених вище підстав.

До того ж, суб`єктом владних повноважень, наділеним компетенцією захищати інтереси держави у спірних правовідносинах є Сквирська міська рада, а тому остання є належним позивачем у цій справі з огляду на таке.

Приписами ст. 324 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) передбачено, що від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2, ч. 1 ст. 10, ч. 3 ст. 16, ч. 1 ст. 181, ч. 1 ст. 60, ч. 1, 4 ст. 61 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. При цьому орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Місцеве самоврядування в Україні це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, зокрема, на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю та природні ресурси.

Органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення) самостійно складають та схвалюють прогнози відповідних місцевих бюджетів, розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з Бюджетним кодексом України.

Самостійність місцевих бюджетів гарантується власними та закріпленими за ними на стабільній основі законом загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів відповідно до закону.

Згідно зі ст. 142, ч. 1, 2 ст. 143, ст. 145 Конституції України матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування, зокрема, є доходи місцевих бюджетів і інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Права місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку.

Територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Приписами ст. 15, 41, ч. 1 ст. 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» також встановлено, що місцеві ради в межах своєї компетенції здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища передбачають, зокрема, відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Для фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища утворюються державний, Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища.

Відповідно до ч. 3 ст. 29, ч. 1 ст. 691 Бюджетного кодексу України джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є, зокрема, 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

До надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать, зокрема, 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до бюджетів місцевого самоврядування (крім бюджетів міст Києва та Севастополя) 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя 70 відсотків.

Згідно приписів ч. 6 ст. 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» кошти місцевих, Автономної Республіки Крим і державного фондів охорони навколишнього природного середовища можуть використовуватися тільки для фінансового забезпечення здійснення природоохоронних заходів, включаючи заходи для зниження забруднення навколишнього природного середовища та дотримання екологічних нормативів і нормативів екологічної безпеки, для зниження впливу забруднення навколишнього природного середовища на здоров`я населення.

Оскільки місцем заподіяння екологічної шкоди внаслідок незаконної порубки дерев є Сквирське лісництво, яке знаходиться в адміністративних межах Сквирської міської територіальної громади, органом місцевого самоврядування, до повноважень якого належить здійснення контролю за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, а також до бюджету якого перераховуються кошти за заподіяну внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища шкоду внаслідок господарської та іншої діяльності, є Сквирська міська рада.

Зі свого боку Сквирська міська рада згідно законодавства України є власником комунального майна, відтак саме до компетенції останньої належить, зокрема, забезпечення ефективного і цільового використання бюджетних коштів у відповідній сфері правовідносин, тоді як ненадходження грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, до державного та місцевого бюджетів перешкоджає державі у здійсненні нею зобов`язань щодо відновлення природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки держави, підриває матеріальну і фінансову основу місцевого самоврядування, якою згідно ст. 142 Конституції України, зокрема, є доходи місцевих бюджетів та природні ресурси, що, в свою чергу, завдає істотної шкоди інтересам держави, яка згідно ст. 7 Конституції України гарантує місцеве самоврядування.

Крім того забезпечення державою екологічної безпеки та підтримання екологічної рівноваги на території країни становить одну з конституційних основ правового господарського порядку. Держава здійснює екологічну політику, що забезпечує раціональне використання та повноцінне відтворення природних ресурсів, створення безпечних умов життєдіяльності населення. У той час як наразі знищення лісових насаджень в Україні є однією з найбільш актуальних проблем.

Зазначене у сукупності порушує правовий порядок, дотримання якого становить безумовний інтерес держави, оскільки вона є його гарантом, а його порушення є порушенням інтересів держави.

Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку, що в спірних правовідносинах саме Державна екологічна інспекція Столичного округу та Сквирська міська рада є уповноваженими органами на подання відповідного позову, відтак підставою для представництва інтересів держави в означеній справі є об`єктивна обставина порушення інтересів держави у зв`язку з бездіяльністю позивачів, яка полягає у відсутності активних дій, зокрема, щодо підготовки проекту позовної заяви, спрямованих на звернення до суду з позовом про стягнення шкоди, заподіяної незаконною порубкою лісу, з відповідача.

Вказане свідчить про те, що з боку позивачів має місце усвідомлена пасивна поведінка, результатом чого є нездійснення саме суб`єктами владних повноважень захисту інтересів держави, а тому у розумінні ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» надає право прокурору виконати субсидіарну роль та здійснювати представництво інтересів держави в суді з метою їх поновлення.

З огляду на викладене прокурором у позовній заяві правомірно визначено позивачами Сквирську міську раду та Державну екологічну інспекцію Столичного округу.

Відповідно до ч. 1 ст. 13, ст. 16, 66, 68 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України є обов`язком держави.

Кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Згідно зі ст. 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Приписами ч. 2, 3 ст. 1, ст. 2, ч. 1 ст. 3 Лісового кодексу України унормовано, що ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.

Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Лісові відносини суспільні відносини, які стосуються володіння, користування та розпоряджання лісами і спрямовуються на забезпечення охорони, відтворення та стале використання лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства. Об`єктом лісових відносин є лісовий фонд України та окремі лісові ділянки. Суб`єктами лісових відносин є органи державної влади, органи місцевого самоврядування, юридичні особи та громадяни, які діють відповідно до Конституції та законів України.

Лісові відносини в Україні регулюються Конституцією України, Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», цим Кодексом, іншими законодавчими актами України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Положеннями ст. 16, 17, ч. 2 ст. 19, ст. 63, ч. 1 ст. 64, ч. 1, 2 ст. 86, ст. 89, 90, ч. 2 ст. 105, ст. 107 Лісового кодексу України передбачено, що право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами.

У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи. Ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень.

Обов`язок забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, вжиття інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку, а також дотримання правил і норм використання лісових ресурсів покладено на постійних лісокористувачів.

Ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані здійснювати охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень.

Організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб. Власники лісів і постійні лісокористувачі зобов`язані розробляти та проводити в установлений строк комплекс заходів, спрямованих на збереження, охорону та захист лісів. Перелік заходів, вимоги щодо складання планів цих заходів визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового господарства, органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Охорону і захист лісів на території України здійснює, зокрема, лісова охорона інших постійних лісокористувачів і власників лісів.

Основними завданнями державної лісової охорони є: здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства; забезпечення охорони лісів, зокрема, від незаконних рубок.

Відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

Підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Ураховуючи викладені норми чинного законодавства, організація і забезпечення охорони та захисту лісів, що передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються цим Законом, а також земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.

За викладеного, норми Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» у сфері спірних відносин є спеціальними стосовно загальних норм Лісового або Земельного кодексів України. Ця спеціальність (особливість) визначається не обсягом нормативного регулювання загалом лісових або земельних питань, а особливістю механізму регулювання.

Згідно з ч. 1 ст. 41, ст. 68, 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища передбачають відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відтак порубка дерев визнається незаконною, якщо вчинена: без відповідного дозволу; за дозволом, виданим із порушенням чинного законодавства; до початку чи після закінчення установлених у дозволі строків; не на призначених ділянках чи понад установлену кількість; не тих порід дерев, які визначені в дозволі; порід, вирубку яких заборонено.

Частиною 2 ст. 40 Закону України «Про рослинний світ» встановлено, що відповідальність за порушення законодавства про рослинний світ несуть особи, винні у протиправному знищенні або пошкодженні об`єктів рослинного світу.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені ст. 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для застосування такого заходу відповідальності як відшкодування шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; вини заподіювача шкоди. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

У деліктних правовідносинах на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. Зі свого боку відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.05.2018 у справі № 917/717/17.

Отже, загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння особи, яка завдала шкоду (цивільне правопорушення).

Винне діяння це усвідомлений, вольовий вчинок людини, зовні виражений у формі дії (активного поводження) або бездіяльності (пасивного поводження).

Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Бездіяльність це пасивна форма поведінки особи, що полягає у невчиненні нею конкретної дії (дій), які вона повинна була і могла вчинити в даних конкретних умовах. Бездіяльність тотожна дії за своїми соціальними та юридичними властивостями, тобто вона суспільно небезпечна і протиправна, є свідомим і вольовим актом поведінки людини.

Бездіяльність відрізняється від дії зовнішньою, фізичною стороною. При бездіяльності особа не робить певної дії, яку вона за даних конкретних умов повинна була і могла вчинити для запобігання заподіянню шкоди охоронюваним законом суспільним відносинам.

Наявність реальної можливості діяти певним чином полягає в тому, що особа в даній конкретній ситуації мала реальну можливість діяти, тобто виконати активні дії і запобігти тим самим злочинним наслідкам. При оцінці можливості (чи неможливості) виконати покладені на особу обов`язки слід враховувати конкретну обстановку, умови місця і часу, зміст обов`язків, покладених на особу. Враховуються і її суб`єктивні можливості щодо виконання необхідних дій.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди (наслідки об`єктивно походять від певної дії чи бездіяльності).

У спірних деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести належними та допустимими доказами факт заподіяння шкоди та її розмір, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та наявність причинно-наслідкового зв`язку між такою поведінкою та заподіяною шкодою, тоді як відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні відповідної шкоди.

Питання про наявність або відсутність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом через оцінку усіх фактичних обставин справи.

Водночас цивільне законодавство у деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Відповідний правовий висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.04.2021 у справі № 910/4676/19.

Як слідує з матеріалів справи незаконну порубку 83 дерев уповноваженими особами Філії «Білоцерківське лісове господарство» та Філії «Столичний лісовий офіс» ДП «Ліси України» виявлено: у виділі 19 кварталу 54 - 4 дерева; у виділі 19 кварталу 59 - 1 дерево; у виділі 8 кварталу 72 - 1 дерево; у виділах 1, 3 кварталу 84 11 дерев; у виділах 1, 6 кварталу 84 - 3 дерева; у виділі 2 кварталу 90 - 2 дерева; у виділі 21 кварталу 97 - 1 дерево; у виділі 1 кварталу 103 - 8 дерев; у виділі 1 кварталу 20 - 21 дерево; у виділі 3 кварталу 32 - 1 дерево; у виділі 12 кварталу 37 - 5 дерев; у виділі 22 кварталу 87 - 13 дерев; у виділах 2,5 кварталу 90 - 11 дерев, що розташоване в адміністративних межах Сквирської територіальної громади та підвідомче Філії «Білоцерківське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №1003 від 07.09.2022 «Деякі питання реформування управління лісової галузі» ухвалено рішення про створення Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (ДП «Ліси України») шляхом приєднання всіх спеціалізованих державних лісогосподарських підприємств (які належать до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України) з подальшим перетворенням ДП «Ліси України» в акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого належать державі.

Згідно зі статутом ДП «Ліси України» підприємство є повним правонаступником майна, прав та обов`язків усіх реорганізованих державних лісогосподарських підприємств, що припинили свою діяльність як окремі юридичні особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Статтею 106 Цивільного кодексу України передбачено, що злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, за рішенням суду або відповідних органів державної влади. Законом може бути передбачено одержання згоди відповідних органів державної влади на припинення юридичної особи шляхом злиття або приєднання.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст.107 Цивільного кодексу України після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами. Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом.

При реорганізації юридичної особи шляхом злиття, приєднання та перетворення (універсальне правонаступництво) факт настання правонаступництва безпосередньо пов`язаний з моментом передання прав та обов`язків від правопопередника до правонаступника. Під час такої реорганізації юридичної особи передання майна, прав та обов`язків від правопопередника до правонаступника здійснюється на підставі передавального акта (іншого документу, який підтверджує передачу правонаступнику всіх активів та пасивів, прав та обов`язків). Момент переходу прав і обов`язків до правонаступника визначається днем підписання передавального акта, і тому може не співпадати у часі з моментом завершення реорганізації юридичної особи, тобто внесенням запису про припинення юридичної особи до державного реєстру. Такий висновок Верховного Суду викладений у постанові від 14.09.2020 у справі №296/443/16-ц та постанові від 04.11.2020 у справі №922/817/18.

Водночас наказами Державного агентства лісових ресурсів України №943 від 28.10.2022 та №804 від 26.10.2022 прийнято рішення про припинення Державного підприємства «Білоцерківське лісове господарство» та створення Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».

Відповідно до п. п. 1. 4. та 1.4.111. статуту Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (далі підприємство), затвердженого наказом Державного агентства лісових ресурсів України №804 від 26.10.2022, підприємство є правонаступником прав та обов`язків Державного підприємства «Білоцерківське лісове господарство» (код ЄДРПОУ 00992119) на підставі наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 28.10.2022 №943 «Про припинення державного підприємства «Білоцерківське лісове господарство» та затвердження складу Комісії з припинення».

До того ж відповідно до п. 1 наказу Державного підприємства «Ліси України» №1880 від 18.10.2024 «Про припинення Філії «Білоцерківське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» Філію «Білоцерківське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» припинено шляхом її закриття; пунктом 3 зазначеного вище наказу передбачено забезпечення передачі активів та пасивів Філії «Білоцерківське лісове господарство» до Філії «Столичний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» згідно із затвердженим передавальним актом.

Тож, у зв`язку з припиненням Державного підприємства «Білоцерківське лісове господарство» шляхом реорганізації, а саме: приєднанням до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» відповідно до наказу Державного агентства лісових ресурсів України №943 від 28.10.2022 «Про припинення державного підприємства «Білоцерківське лісове господарство» та затвердження складу Комісії з припинення» та передавального акту Державного підприємства «Білоцерківське лісове господарство», затвердженого наказом Державного агентства лісових ресурсів України №66 від 09.01.2023, Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» є правонаступником прав та обов`язків державного підприємства «Білоцерківське лісове господарство».

Положенням про Філію «Столичний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» затвердженого наказом Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» №764 від 04.04.2025 передбачено, що Філія «Столичний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» є відокремленим підрозділом юридичної особи Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», який не має статусу юридичної особи.

Згідно з нормами Лісового кодексу України право користування лісами підтверджується також матеріалами лісовпорядкування.

Оскільки лісовпорядні документи складалися на весь масив лісового фонду, вони є належними доказами меж та площ територій, які перейшли у користування ДП «Ліси України» від реорганізованого підприємства.

Ураховуючи те, що незаконну порубку дерев виявлено на території Сквирського лісництва, що розташоване в адміністративних межах Сквирської територіальної громади та підвідомче Філії «Білоцерківське лісове господарство» (Філія «Столичний лісовий офіс») Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», тоді як правонаступником прав та обов`язків останнього є Державне спеціалізоване господарське підприємства «Ліси України», суд виснує, що постійним лісокористувачем земельної ділянки, на якій було виявлено незаконну порубку дерева є Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України».

Водночас відповідно до положень п. п. 3.1,3.2.2-3.2.4, 3.2 статуту Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (далі підприємство), затвердженого наказом Державного агентства лісових ресурсів України №804 від 26.10.2022, підприємство створене з метою ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання та відтворення лісів.

Основними напрямами діяльності підприємства є, зокрема: забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок; запобігання злочинам і адміністративним порушенням у сфері лісового та мисливського господарства, а також використання лісових ресурсів і мисливських тварин; ведення лісового господарства на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснення використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення.

Викладене свідчить про те, що відповідач здійснює управлінські, організаційно-розпорядчі та господарські заходи з організації належної охорони лісу та недопущення самовільних та незаконних рубок на території лісового фонду підприємства, проте факт вчинення вказаного правопорушення природоохоронного законодавства свідчить про те, що такі заходи не були достатніми і не змогли забезпечити збереження лісу відповідачем.

Означені обставини підтверджують, що відповідач мав можливість і повинен був здійснювати належний комплекс заходів з контролю за спірною територією, де виявлено незаконну вирубку, проте не здійснював належних заходів охорони лісу.

Відтак наведені обставини у їх сукупності є належним підтвердженням протиправної поведінки відповідача як постійного лісокористувача, а також особи, що має охоронні зобов`язання, яка полягає у незабезпеченні працівниками підприємства належної охорони і захисту лісу від незаконної порубки на підвідомчій відповідачу території.

Наслідком протиправної поведінки відповідача, відповідно, є шкода, заподіяна лісу в результаті проведення вирубки дерев не призначених у рубку.

Таким чином, під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо).

Так, на відповідача покладено обов`язок із захисту та охоронні лісових насаджень від незаконних рубок на підвідомчих йому ділянках із земель лісового фонду, тоді як протиправна бездіяльність призводить до спричинення державі збитків.

Аналогічна позиція викладена у постанові Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2025 у справі №911/832/25.

У спірних правовідносинах шкода це не тільки обов`язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом завдана шкода відшкодовується в повному обсязі (мова йдеться про реальну шкоду та упущену вигоду).

Відповідно до ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Постановою Кабінету Міністрів України №665 від 23.07.2008 затверджено такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу.

Згідно з п. 2 вказаної Постанови починаючи з 1 січня 2009 року проводиться індексація затверджених цією постановою такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами.

Зі змісту позову випливає, що загальний розмір шкоди за незаконні (самовільні) порубки дерев визначено на підставі обчислених працівниками державної лісової охорони ДП «Ліси України» розмірів завданої шкоди до кожного з актів огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства № 46 від 09.12.2025, № 50 від 22.12.2025, № 51 від 22.12.2025, № 47 від 10.12.2025, № 14 від 19.02.2025, № 16 від 31.12.2024, № 41 від 19.11.2025, № 15 від 05.03.2025, № 13 від 19.02.2025, № 2 від 27.01.2026, № 15 від 31.12.2024, № 22 від 06.08.2025, № 45 від 08.12.2025.

Обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев до ступеня припинення росту згідно з Таксами для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу, мають право здійснювати уповноважені особи, які уповноважені здійснювати державний контроль у сфері лісового господарства (Держлісагентство, в тому числі державна лісова охорона) та державний нагляд (контроль) за дотримання вимог природоохоронного законодавства (Держекоінспекція та її територіальні органи).

Положенням про державну лісову охорону, лісову охорону інших постійних лісокористувачів та власників лісів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №976 від 16.09.2009 (далі - Положення), визначено, що державна лісова охорона (далі - держлісоохорона) діє у складі Держлісагентства, Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з питань лісового і мисливського господарства, обласних управлінь лісового та мисливського господарства і підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Держлісагентства.

Відповідно до додатку Положення, посадовими особами підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Держлісагентства є: керівник, головний лісничий, головний мисливствознавець, начальник відділу (сектору) лісового господарства та інженери відділу (сектору) всіх категорій, начальник відділу (сектору) охорони і захисту лісу та інженери відділу (сектору) всіх категорій, начальник відділу (сектору), спеціалісти відділу (сектору) мисливського господарства всіх категорій, лісничий, державний районний мисливствознавець, мисливствознавець, помічник лісничого, старший майстер лісу, майстер лісу, начальник лісової пожежної станції, старший єгер та єгер державного лісогосподарського (лісомисливського) підприємства, державного мисливського господарства.

Згідно з п. 7 Положення посадові особи держлісоохорони відповідно до покладених на неї завдань мають право визначати за затвердженими таксами і методиками розмір збитків, завданих лісовому господарству та шкоду, заподіяну лісу внаслідок порушення вимог законодавства.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у своєму рішенні від 18.05.2023 у справі № 914/669/22 зауважує, що такий доказ як акт перевірки Державної екологічної інспекції сам по собі не може бути єдиним чи вичерпним доказом підтвердження правопорушення природоохоронного законодавства.

Розрахунок розміру шкоди, заподіяної лісу, здійснено відповідно до такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев та чагарників до ступеня припинення росту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №665 від 23.07.2008 р., з урахуванням індексації 2025 року.

Такі розрахунки виконано на підставі вихідних даних щодо кількості, стану дерев, з урахуванням діаметру дерев у корі шийки кореня по таксах обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу внаслідок незаконної рубки, до ступеня припинення росту.

Дослідивши додані розрахунки, суд вбачає їх обґрунтованим та арифметично правильними.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що вказаними розрахунками підтверджується розмір завданої лісовому господарству, внаслідок самовільної порубки дерев Сквирського лісництва Білоцерківського надлісництва філії «Столичний лісовий офіс» ДП «Ліси України», шкоди, який загалом складає 596 066,94 гривень.

Наступним елементом складу цивільного правопорушення є причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, який передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

Відповідач, допустивши протиправну бездіяльність у вигляді невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчій йому території діяв неправомірно, що призвело до незаконного вирубування дерев (нанесення збитків).

Такий висновок слідує з наступного.

Статтею 3 Лісового кодексу України визначено, що лісові відносини в Україні регулюються Конституцією України, Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», цим Кодексом, іншими законодавчими актами України, а ткож прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. ст. 16, 17 Лісового кодексу України право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами.

Частиною 2 статті 19 Лісового кодексу України установлено, що постійні лісокористувачі зобов`язані забезпечувати охорону лісових насаджень відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку.

Згідно зі ст. ст. 63, 64 Лісового кодексу України, ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів. При цьому, підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані зокрема, забезпечувати посилення водоохоронних, захисних, кліматорегулюючих, санітарно-гігієнічних, оздоровчих та інших корисних властивостей лісів з метою поліпшення навколишнього природного середовища та охорони здоров`я людей; здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

Окрім цього, ст. 86 Лісового кодексу України визначено, що забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу. Відповідно до ст. 89 Лісового кодексу України, охорону і захист лісів на території України здійснюють державна лісова охорона, яка діє у складі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань лісового господарства та підприємств, установ і організацій, що належать до сфери їх управління. Державна лісова охорона має статус правоохоронного органу.

Порядок діяльності державної лісової охорони та лісової охорони визначається положенням, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі ст. 90 Лісового кодексу України, основними завданнями державної лісової охорони є: здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства; забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, захист від шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу.

Окрім цього, посадові особи державної лісової охорони забезпечують здійснення державного контролю у вигляді проведення ревізій обходів.

Відповідно до п.п. 1.1., 1.2., 2.7., 3.4., 4.4., 5.3., 6.4. Інструкції про порядок проведення ревізій лісових обходів, затвердженої наказом Державного комітету лісового господарства України від 08.02.2010 № 23 (далі - Інструкція), державна лісова охорона з метою попередження порушень вимог лісового законодавства здійснює планові, контрольні, раптові, поточні та позапланові ревізії лісових обходів (майстерських дільниць). За результатами ревізії лісових обходів оформляється відповідний акт з обґрунтованим висновком про стан охорони лісового обходу (майстерської дільниці) та виконання матеріально-відповідальною особою покладених обов`язків.

Так, згідно з п.п. 2.1., 2.4., 2.9., 3.1., 4.1., 5.1., 6.1. Інструкції, планові ревізії проводяться обов`язково двічі на рік, восени до встановлення стійкого снігового покриву (до 1 грудня поточного року) та весною після сходу стійкого снігового покриву (до 1 травня поточного року). Контрольні ревізії здійснюються в місячний термін після завершення планових. Раптові ревізії здійснюються за дорученнями керівництва Держлісагентства, обласних управлінь лісового та мисливського господарства і підприємств при перевірці скарг, або повідомлень про незадовільну роботу посадових осіб державної лісової охорони ревізій. Поточні ревізії здійснюються на підставі розпоряджень лісничого в процесі повсякденної роботи. Позапланові ревізії здійснюються під час передачі лісового обходу, майстерської дільниці, лісництва у зв`язку з відпусткою, звільненням, переміщенням, тривалою хворобою, відстороненням від виконання службових обов`язків матеріально-відповідальних осіб - майстрів лісу (старших майстрів лісу), лісничих, або при поверненні їх на роботу після тимчасової відсутності.

При проведенні ревізій перевіряються виконання вказівок і приписів попередніх ревізій та перевірок. Результати розгляду ревізії оформляються протоколом.

З урахуванням вищенаведеного, державна лісова охорона ДП «Ліси України» зобов`язана здійснювати в обов`язковому порядку до 1 грудня та до 1 травня дві планові ревізії лісових обходів (майстерських дільниць), 2 контрольні ревізії, які здійснюються в місячний термін після завершення планових, окрім цього на протязі року здійснюються раптові, поточні, позапланові ревізії лісових обходів (майстерських дільниць) з метою здійснення заходів спрямованих на попередження випадків незаконних рубок лісу та забезпечення збереження лісових ресурсів.

З урахуванням вимог постанов Кабінету Міністрів України №573 від 08.07.2020 «Питання запровадження та здійснення деяких заходів правового режиму воєнного стану» та №1455 від 29.12.2021 «Про затвердження Порядку встановлення особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеження пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан» для забезпечення суворого контролю за здійсненням заходів під час запровадження комендантської години створено систему пропускного режиму. А отже стан «комендантської години» стосується всіх громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів.

Тобто, здійснення незаконної (самовільної) рубки 83 дерев діаметрами від 10 до 85 см та здійснення подальших лісосічних операцій: валки дерев, обрізування сучків (гілок) від стовбура, подальше їх розкряжування (розпил на сортименти) деревини на колоди потрібної довжини, трелювання деревини (підтягування сортиментів) до місця навантаження деревини, подальше навантаження на транспортний засіб та вивезення деревини проводилося у денний (світловий) час доби (до комендантської години) і протягом тривалого часу.

Окрім цього, відповідно до п. 1 розпорядження Київської обласної державної адміністрації від 20.03.2022 № 142 «Про заборону в Київській області відвідування лісів населенням і в`їзду до них транспортних засобів та іншої техніки на час дії правового режиму воєнного часу», під час дії правового режиму воєнного стану заборонено в Київській області відвідування населенням лісів і в`їзд до них (крім транзитних шляхів) транспортних засобів та іншої техніки, за винятком транспортних засобів, що використовується в тому числі постійними лісокористувачами.

Тобто, проїзд в ліси Київської області дозволено тільки чітко визначеному переліку осіб, зокрема транспортним засобам державної лісової охорони ДП «Ліси України».

До того ж, згідно листа ДП «Ліси України» №1782/3.3-ВЛ від 06.03.2025 «Про початок пожежонебезпечного періоду» та наказу філії «Столичний лісовий офіс» ДП «Ліси України» №212/40.1.9 від 07.03.2025 «Про початок пожежонебезпечного періоду 2025 року», директора всіх філій (в тому числі філія «Столичний лісовий офіс») зобов`язані були протягом пожежонебезпечного періоду «організувати цілодобове чергування посадових осіб державної лісової охорони у лісництвах», «забезпечити проведення рейдової роботи із виявлення порушників», «протягом всього пожежонебезпечного періоду дозволити виїзд службовим автомобілям працівників Філії та працівникам державної лісової охорони лісництв для патрулювання лісових масивах філії в будні, а також у вихідні та святкові дні, у разі виявлення порушників чинного законодавства притягувати їх до адміністративної відповідальності».

Таким чином, під час цілодобового чергування у період високої пожежної небезпеки в лісах Київської області, державна лісова охорона ДП «Ліси України» повинно було забезпечити постійне наземне патрулювання лісових масивів з метою попередження лісових пожеж, а також в той же час забезпечити своєчасне виявлення та недопущення здійснення масових незаконних (самовільних) рубок лісових насаджень.

Відповідно до п.п. 1 п. 3.1. Статуту - ДП «Ліси України» Підприємство створене з метою - ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання та відтворення лісів. одним з основних напрямком діяльності підприємства є, зокрема забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, захист від шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу, а також запобігання злочинам і адміністративним правопорушенням у сфері лісового та мисливського господарств (п.п. 3.2.2., 3.2.3 Статуту).

Відповідні зобов`язання містяться і в Положенні про філію«Столичний лісовий офіс».

Як вже зазначалося, ст.ст. 19, 64, 86, 89, 90 Лісового кодексу України установлено, що постійні лісокористувачі зобов`язані забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень. Організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу. Забезпечення охорони та захисту лісів серед інших покладається на постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.

У порушення зазначених нормативних приписів ДП «Ліси України» не забезпечило охорону і збереження лісу від незаконної рубки 83 дерев.

Виходячи з системного аналізу положень п. 1 ч. 2 ст. 19, п. 5 ст. 64, ч. 1 та ч. 5 ст. 86, п. 5 ч. 2 ст. 105 та ст. 107 Лісового кодексу України, лісові господарства, як постійні лісокористувачі, мають нести відповідальність за порушення вимог ведення лісового господарства, зокрема, незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок на підвідомчих їм територіях.

Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.

Таким чином, обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, у тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев.

Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає в протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.

Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду визначено у ст. 1166 Цивільного кодексу України, згідно з якою будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду завдано не з її вини (ч. 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України).

Статтею 1172 ЦК України регламентовано, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ними своїх трудових (службових) обов`язків.

Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 10.12.2004 № 17 «Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля» незаконно добута деревина може бути результатом незаконної порубки лісу, за скоєння якої наступає кримінальна відповідальність. Визнається незаконною порубка дерев і чагарників, вчинена: без відповідного дозволу; за дозволом, виданим із порушенням чинного законодавства; до початку чи після закінчення установлених у дозволі строків; не на призначених ділянках чи понад установлену кількість; не тих порід дерев, які визначені в дозволі; порід, вирубку яких заборонено.

З урахуванням вищевказаного, ДП «Ліси України», як постійний лісокористувач, не дотримавшись вимог законодавства в частині забезпечення охорони та захисту лісових насаджень, допустило самовільну порубку, на підпорядкованій йому території, не забезпечив збереження не призначених для порубки дерев, не здійснив комплекс заходів, спрямованих на збереження лісів, незаконних порубок, не запобіг порушенням законодавства у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, чим заподіяно матеріальну шкоду лісовому фонду України, це є підставою для стягнення з ДП «Ліси України» суми завданої шкоди.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі від 09.08.2018 № 909/976/17, постановах Верховного Суду від 20.08.2018 у справі № 920/1293/16, від 23.08.2018 у справі № 917/1261/17, 19.09.2018 у справі № 925/382/17, від 09.12.2019 у справі № 906/133/18, від 20.02.2020 у справі № 920/1106/17, від 09.11.2018 у справі № 909/912/17, від 27.03.2018 у справі № 909/1111/16, від 18.02.2019 у справі № 926/869/18, від 28.09.2023 у справі № 927/32/23, від 27.03.2024 у справі № 908/65/23.

Установлення факту здійснення вирубки лісових насаджень на земельних ділянках, які передані у постійне користування лісогосподарських підприємств, у випадку не встановлення осіб, якими здійснено незаконну вирубку таких насаджень, свідчить про неналежне виконання відповідним суб`єктом господарювання взятих на себе зобов`язань щодо забезпечення охорони лісових насаджень від незаконної їх вирубки, що відповідно, має наслідком стягнення заподіяних збитків з постійного лісокористувача (постанови Верховного Суду від 31.11.2021 у справі № 923/2174/20, та від 26.05.2022 у справі № 922/2317/21).

Враховуючи вимоги ст. 1166 Цивільного кодексу України, у спорі про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, слід виходити з презумпції вини правопорушника. Отже, позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести суду, що у його діях відсутня вина у заподіянні шкоди. Цієї ж позиції притримується Вищий господарський суд України, викладеної у роз`ясненнях «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища» від 27.01.2001 № 025/744, постанові від 02.09.2015 у справі № 927/1883/14.

Поряд з тим, в пункті 88 постанови від 13.05.2020 у справі № 9901/93/19 відображено наступнупозицію Великої Палати Верховного Суду: виходячи з вимог ч. 2 ст. 19, ст.ст. 63 і 86 Лісового кодексу України, з урахуванням правової позиції, викладеної в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2018 у справі № 909/976/17 та від 19.12.2018 у справі 925/382/17, лісокористувач є не потерпілою, а навпаки, відповідальною особою за шкоду, завдану внаслідок незаконної порубки лісу, перед державою як власником лісових ресурсів. Адже в цьому випадку вина лісокористувача полягає у протиправній бездіяльності щодо невжиття належних заходів захисту й охорони лісових насаджень. Таким чином, право на відшкодування шкоди, завданої самовільним вирубуванням лісу, має держава, цивільно-правову відповідальність перед якою несуть безпосередні винуватці порубки нарівні з лісокористувачами.

Відтак відповідач - ДП «Ліси України», як постійний лісокористувач, вина якого полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок, та на виконання вимог чинного законодавства повинен відшкодувати завдані його протиправними діями збитки.

Отже, саме внаслідок бездіяльності працівників відповідача стало можливим і відбулось вирубування дерев та заподіяна шкода.

Виною є психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності та її наслідків, виражене у формі умислу або необережності.

Зважаючи на усвідомлення відповідачем ризику здійснення незаконної вирубки дерев, суд висновує, що останній передбачав можливість настання шкідливих наслідків, здійснюючи заходи по організації охорони лісу та недопущення самовільних та незаконних рубок на території лісового фонду підприємства, однак факт вчинення вказаного правопорушення свідчить про недостатність таких заходів щодо забезпечення збереження лісу відповідачем та про наявність відповідної вини.

Ураховуючи наведене, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено наявність всіх складових правопорушення, а саме: факт неправомірної поведінки відповідача, яка полягає у бездіяльності працівників останнього у вигляді невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних порубок дерев на підвідомчій йому території, наявність шкоди, яка полягає в наявності збитків в загальному розмірі 596 066,94 гривень внаслідок вчинення незаконної порубки дерева та наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою та шкодою, адже шкода виступає об`єктивним наслідком поведінки відповідача через недотримання вимог природоохоронного законодавства, наявність вини заподіювача шкоди, тоді як відповідач відсутність своєї вини належними доказами не спростував.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що вимога Білоцерківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Сквирської міської ради та Державної екологічної інспекції Столичного округу про стягнення з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на користь Сквирської міської ради шкоди заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті незаконної порубки лісу у розмірі 596 066,94 гривень підлягає задоволенню у повному обсязі як така, що доведене позивачем належними та допустимими доказами та не спростована відповідачем у встановленому порядку.

У розрізі зроблених висновків, вирішуючи питання розподілу стягуваної шкоди, суд зазначає таке.

Відповідно до положень ст. 29, ст. 691 Бюджетного кодексу України шкода, заподіяна навколишньому природному середовищу, стягується пропорційно в дохід спеціального фонду відповідної місцевої ради, обласного бюджету, Державного бюджету України.

Приписами ст. 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлено, що державний фонд охорони навколишнього природного середовища утворюється за рахунок, зокрема, частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством.

Отже, відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 69-1 Бюджетного кодексу України, грошові стягнення за шкоду, заподіяну внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища зараховуються до спецфондів Державного, обласних та місцевих (сільського, селищного, міського) бюджетів за місцем скоєння правопорушення (30 % - Державний бюджет України, 50 % - до сільських, селищних, міських бюджетів, бюджетів об`єднаних територіальних громад, 20 % - обласний бюджет).

При цьому, всі кошти за заподіяну екологічну шкоду стягуються за місцем заподіяння шкоди на один казначейський рахунок спеціального фонду, відкритий на сільську раду, згідно коду бюджетної класифікації, в даному випадку це грошові стягнення за шкоду заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природнього середовища, внаслідок господарської та іншої діяльності. Реквізити казначейського рахунку спеціального фонду надані Сквирською міською радою Білоцерківського району Київської області.

Даний рахунок відкритий за балансовим рахунком, який має назву: кошти, які підлягають розподілу між державним і місцевими бюджетами. Вся сума стягується на один рахунок селищної ради, а потім йде автоматичне відсоткове розмежування між рівнями бюджету відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 69-1 Бюджетного кодексу України.

Відтак, оскільки місце заподіяння екологічної шкоди - заподіяної незаконною (самовільною) порубкою 83 дерев в адміністративних межах Сквирської міської ради Білоцерківського району Київської області, то відповідно до ст. 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» саме на спеціальний рахунок Сквирської міської ради Білоцерківського району Київської області

Відповідно до приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати прокуратури по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 12, 13, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В

Позовні вимоги Білоцерківської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Сквирської міської ради та Державної екологічної інспекції Столичного округу до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України про стягнення 596 066,94 гривень шкоди, заподіяної незаконною порубкою лісу задовольнити.

Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (01601, місто Київ, вулиця Шота Руставелі, будинок №9-А; код ЄДРПОУ 44768034) на користь держави в особі Сквирської міської ради (09001, Київська область, Білоцерківський район, місто Сквира, вулиця Болсуновського Карла, будинок №28; код ЄДРПОУ 04054961; рахунок: UA188999980333179331000010844, отримувач: ГУК у Київській області/Сквирська міська рада, ЄДРПОУ отримувача 37955989, банк отримувача: Казначейство України, код платежу: 24062100, найменування коду класифікації доходів бюджету: грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності») 596 066,94 гривень шкоди, заподіяної незаконною порубкою лісу.

Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (01601, місто Київ, вулиця Шота Руставелі, будинок №9-А; код ЄДРПОУ 44768034) на користь Київської обласної прокуратури (01014, місто Київ, бульвар Лесі Українки, 27/2; код ЄДРПОУ 02909996) судовий збір у розмірі 7 152,80 гривень за наступними реквізитами: отримувач прокуратура Київської області; код ЄДРПОУ 02909996; назва банку Держказначейська служба України м. Київ; МФО 820172; рахунок отримувача UA028201720343190001000015641.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Згідно із статтею 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Північного апеляційного господарського суду.

Рішення складено та підписано 03.08.2026.

Прокуратура: Білоцерківська окружна прокуратура Київської області (09100, Київська область, місто Біла Церква, вулиця Шолом-Алейхема, будинок №38-А; код ЄДРПОУ 0290999621)

Позивач1: Сквирська міська рада (09001, Київська область, Білоцерківський район, місто Сквира, вулиця Болсуновського Карла, будинок №28; код ЄДРПОУ 04054961)

Позивач2: Державна екологічна інспекція Столичного округу (03035, місто Київ, вулиця Солом`янська, будинок №1; код ЄДРПОУ 42163667)

Відповідач: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» (01601, місто Київ, вулиця Шота Руставелі, будинок №9-А; код ЄДРПОУ 44768034)

Суддя С.М. Фурсова