Рішення № 13867948, 14.02.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" лютого 2011 р.

Справа № 28/157-10-4989

За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗАВОД МЕТАЛІСТ-ШАБО";

до відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРИНВУД"

про стягнення 77296,91грн.

Суддя Гуляк Г.І.

Представники:

від позивача: Бєлих О. В. –за дорученням.

від відповідача: Новічкова О. В. –за дорученням;

Суть спору: позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю „ЗАВОД МЕТАЛИСТ-ШАБО” звернувся до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення основного боргу в сумі 69012,00 гривень, індексу інфляції в розмірі 3429,50 гривень, 3 % річних в сумі 782,77 гривень, пені в сумі 4072,64 гривень з відповідача –Товариство з обмеженою відповідальністю „ГРИНВУД” внаслідок порушення укладеного Договору № 27/04-1 від 27.04.2010 р.

13.01.2011 р. у судовому засіданні відповідач надав відзив на позов, в якому просить відмовити у позові.

14.02.2011 р. до канцелярії суду вх. № 4511/2011 позивач надав заяву про уточнення позовних вимог, яку суд приймає до розгляду.

Позивач у судове засідання з’явився, позов підтримує у повному обсязі, з урахуванням наданих уточнень до позову.

Відповідач у судове засідання з’явився, надав додаткові пояснення до відзиву на позовну заяву, вимоги позивача не визнає та просить відмовити у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив:

Між позивачем –Товариством з обмеженою відповідальністю „ЗАВОД МЕТАЛИСТ-ШАБО” та відповідачем - Товариство з обмеженою відповідальністю „ГРИНВУД ” було укладено Договір № 27/04-1 від 27.04.2010 р., згідно якого виконавець зобов’язується виготовити продукцію та передати її у власність відповідачу відповідно до умов договору, відповідач зобов’язується прийняти її та оплатити.

Відповідно до п. 2.1 Договору № 27/04-1 від 27.04.2010 р. позивач виготовляє Бункера прийомні одно шнекові з нержавейки для прийому винограду об’ємом 9 куб. м. з одним приводом в кількості 3 одиниці по ціні 42996 гривень за одну штуку, на загальну суму 128988 гривень включно ПДВ (матеріал відповідача у рахунок бункерів не входить).

Згідно п. 2.2 Договору № 27/04-1 від 27.04.2010 р. для виконання замовлення відповідач поставляє матеріали, перелічені в цьому пункті. Про те у листі позивача до відповідача від 18.06.2010 р. № 83 зазначено, що відповідач надав листи з некондиційного металу, що призвело к додатковим витратам у сумі 9036,00 гривен та необхідно внести доповнення до Договору № 27/04-1 від 27.04.2010 р., а також відомості з листа відповідача від 14.09.2010 р., яким підтверджується те, що поставлений метал не був повним.

Таким чином 24.06.2010 р. між позивачем та відповідачем була укладена Додаткова угода до договору № 27/04-1 від 27.04.2010 р., згідно якої за п. 2.1 вказаного договору виконавець виготовляє Бункера прийомні одно шнекові з нержавейки для прийому винограду об’ємом 9 куб. м. з одним приводом в кількості 3 одиниці по ціні 46008,00 гривень за одну штуку, на загальну суму 138024,00 гривень включно ПДВ (матеріал відповідача у рахунок бункерів не входить).

Відповідно п. 2.3 Додаткової угоди від 24.06.2010 року до договору № 27/04-1 від 27.04.2010 р. передбачено, що відповідач попередньо сплачує позивачу 50 % вартості продукції для покупки матеріалів (69012,00 гривень), а остальну суму –протягом 15 банківських днів з моменту отримання товару.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем була оплачена грошова сума в розмірі 69012,00 гривень, що підтверджується платіжними вимогами-дорученнями № 479 від 26 травня 2010 року на суму 64494,00 гривень та № 643 від 09 липня 2010 року на суму 4518,00 гривень.

Позивач виконав договірні зобов’язання по договору № 27/04-1 від 27.04.2010 року, згідно якому були виготовлені та передані відповідачу Бункери прийомні одно шнекові з нержавейки для прийому винограду об’ємом 9 куб. м. з одним приводом в кількості 3 одиниці по ціні 46008,00 гривень за одну штуку, на загальну суму 138024,00 гривень включно ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № РН-134 від 09.07.2010 року.

За умовами п. 2.3 Договору від 27.04.2010 р. відповідачем не виконані договірні зобов’язання в частині остаточної оплати в сумі 69012,00 гривень.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача листом від 05.11.2010 року вих. № 190 з претензією про сплату заборгованості в сумі 69012,00 гривень, який був ним отриманий 10.11.2010 року, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення № 139315, однак претензія залишена ним без відповіді та задоволення.

На підставі п. 4.3 Договору № 27/04-1 від 27.04.2010 року передбачено, що у випадку порушення строків оплати замовлення згідно договору, відповідач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня від недосплаченої суми.

Позивач надсилав на адресу відповідача Акт звірки взаєморозрахунків станом на 01.12.2010 року, в якому залишок заборгованості відповідача становить у сумі 69012,00 гривень, який залишений відповідачем без розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи, листом від 05.11.2010 року вих. № 190 позивач звернувся до відповідача з претензією про сплату заборгованості в сумі 69012,00 гривень, яка була ним отримана 10 листопада 2010 року, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення № 139315, однак претензія залишена ним без відповіді та решта боргу в сумі 69012 гривень не сплачена.

Таким чином, підставою для виникнення зобов'язань між позивачем та відповідачем є Договір № 27/04-1 від 27.04.2010 року та Додаткова угода від 24.06.10 р. до Договору.

Також позивачем нараховані штрафні санкції за неналежне виконання Договору № 27/04-1 від 27.04.2010 року відповідачем, а саме інфляційні за період з серпня 2010 року по січень 2011 року в сумі 4739 гривні 24 копійки, 3% річних за період з 31 липня 2010 року по 01 лютого 2011 року в сумі 1128 гривні 77 копійок, пені за період з 31 липня 2010 року по 31 січня 2011 року в сумі 5450 гривень 05 копійок.

Викладені у відзиві та доповненнях до відзиву обставини суд не приймає до уваги, оскільки фактично виготовлено та поставлено замовнику продукцію. При прийнятті продукції зауважень щодо якості висунуто не було. Таким чином позивач свої зобов’язання за договором виконав повністю, а відповідачем в порушення п.2.3 договору оплату не провів.

Розглянувши позовні вимоги та викладені на їх обґрунтування доводи, господарський суд дійшов до висновку, що позов слід визнати обґрунтованим з наступних підстав:

За приписами ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь –які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В порушення умов укладеного сторонами договору відповідач не виконав прийняті за договором зобов'язання щодо своєчасної сплати грошових коштів. На дату звернення з позовом сума непогашеного боргу за договором склала 69012,00 гривень.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов’язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ст. 530 ЦК України визначено, якщо в договорі встановлений термін виконання зобов'язання, воно підлягає виконанню в цей термін.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

У відповідності з ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 230 ГПК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно п. 4.3 Договору № 27/04-1 від 27.04.2010 р. передбачено, що у випадку порушення строку оплати замовлення згідно договору, відповідач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховувалася пеня від недоплаченої суми та складає - 5300,69 гривень.

В відповідності до вимог ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, яка за період з серпня 2010 року по січень 2011 року становить у сумі 4739 гривні 24 копійки та підлягає стягненню з відповідача.

Також відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, в результаті чого відповідачу нараховано 3 % річних на основну суму заборгованості в розмірі 1123,10 гривень.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Як вбачається з викладеного, відповідач не виконує взяті зобов'язання за договором.

Доказів належного виконання зобов’язань на день розгляду справи відповідач суду не надав, позовні вимоги не оспорив, отже, відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Аналізуючи положення чинного законодавства, матеріали справи і викладене вище, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті державного мита, послуг з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, в межах задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ ЗАВОД МЕТАЛИСТ-ШАБО” (юридична адреса: 67770,Одеська обл.., Білгород-Дністровський р-н, с. Шабо, вул. Фрунзе, 2 , п/р 26000301510688 в відділенні АК ПІБ в м. Білгород-Дністровський, МФО 328458, код ЕДРПОУ 00411921) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ГРИНВУД” (юридична адреса: 65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83, п/р 26008310958201 в АБ „Південний” м. Одеси, МФО 328209, код ЕДРПОУ 31207041) заборгованість в сумі 69012 (шістдесят дев’ять тисяч дванадцять) гривень 00 копійок, індекс інфляції в розмірі 4739 (чотири тисячі сімсот тридцять дев’ять) гривень 24 копійки, 3 % річних в сумі 1123 (одна тисяча сто двадцять три) гривні 10 копійок, пені в сумі 5300 (п’ять тисяч триста) гривень 69 копійок, витрати по сплаті державного мита в сумі 801 (вісімсот одна) гривня 75 копійок та витрати на ІТЗ розгляду справи в сумі 236 (двісті тридцять шість) гривень 00 копійок.

3. В решті вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 16 лютого 2011 року.

Суддя Гуляк Г.І.