Рішення № 138679438, 28.07.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.07.2026Справа № 910/5398/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лібера Україна»

про стягнення 84.643,03 грн

Представники сторін: не викликались

СУТЬ СПОРУ:

07.05.2026 до Господарського суду міста Києва через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лібера Україна» про стягнення 84.643,03 грн страхового відшкодування.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 27.07.2023 відбулася дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за участю автомобіля «Skoda Fabia», номерний знак НОМЕР_1 , цивільно-правова відповідальність водія якого застрахована згідно договору добровільного страхування транспортного засобу «Все включено» № 74622Га2юб від 15.11.2022 у позивача, та за участю автомобіля «MAN TGX 18.460», номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 . Постановою Святошинського районного суду міста Києва від 25.08.2023 у справі № 759/14867/23 винним у вчинені ДТП визнано ОСОБА_1 . Позивачем визнано ДТП страховим випадком та виплачено страхове відшкодування в розмірі 84.643,03 грн згідно платіжного доручення № 991156 від 07.08.2023. У зв`язку з тим, що цивільно-правова відповідальність водія автомобіля не була застрахована, а водій ОСОБА_1 на момент дорожньо-транспортної пригоди перебував у трудових відносинах із Товариством з обмеженою відповідальністю «Лібера Україна», позивач звернувся до відповідача з претензією про відшкодування завданої шкоди у розмірі 84.643,03 грн. З огляду на те, що відповідачем не здійснено виплату страхового відшкодування позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 84.643,03 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/5398/26 від 14.05.2026 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.

22.05.2026 позивачем усунено недоліки позовної заяви шляхом подання до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» відповідних документів.

У позовної заяві позивач просить суд витребувати у відповідача наступні відомості та документи, необхідні для підтвердження обставин справи, а саме:

- чи виконував ОСОБА_1 трудові обов`язки на момент настання дорожньо-транспортної пригоди 27.07.2023; у разі підтвердження - надати наказ про прийняття на роботу та копію подорожнього листа;

- на якій правовій підставі використовувався транспортний засіб «MAN TGX 18.460» державний номер НОМЕР_2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Лібера Україна»;

- чи перебував транспортний засіб «MAN TGX 18.460», державний номер НОМЕР_2 , у власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Лібера» станом на момент дорожньо-транспортної пригоди 27.07.2023; у разі підтвердження - надати копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/5398/26 від 28.05.2026 відкрито провадження у справі № 910/5398/26 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; у задоволенні клопотання про витребування відомостей та документів відмовлено.

Даною ухвалою суду встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подачі відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 28.05.2026 було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № R067185715326 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 01033, м. Київ, вул. Тарасівська, 4А, офіс 7, яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.

Проте, конверт разом з ухвалою від 28.05.2026 (номер відправлення R067185715326) було повернуто до суду поштовим відділенням зв`язку без вручення адресату з позначкою «за закінченням встановленого терміну зберігання», що підтверджується роздруківкою з офіційного сайту АТ «Укрпошта» в мережі Інтернет за трекінгом R067185715326.

Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

В п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19.

Відповідач вимог ухвали про відкриття провадження у справі від 28.05.2026 не виконав, письмовий відзив на позовну заяву не подав.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

З постанови Святошинського районного суду міста Києва від 25.08.2023 у справі № 759/14867/23 вбачається, що 27.07.2023 о 08 год. 17 хв. водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «MAN TGX 18.460», державний номерний знак НОМЕР_2 , рухаючись по вул. Велика Кільцева, 54 в місті Києві, не дотримався безпечного бокового інтервалу та здійснив зіткнення з автомобілем «Skoda Fabia», державний номерний знак НОМЕР_1 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Вищевказаними діями водій ОСОБА_1 порушив вимоги п. 13.1 Правил дорожнього руху України.

Даною постановою суду ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850,00 грн.

Пошкоджений автомобіль «Skoda Fabia», державний номерний знак НОМЕР_1 , застраховано Товариством з обмеженою відповідальністю «Медак Україна» (страхувальник) у Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» № 74622Га2юб від 15.11.2022.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно ч. 3 ст. 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Статтею 9 Закону України «Про страхування» визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Частиною 1 статті 25 Закону України «Про страхування» визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Згідно з ремонтною калькуляцією № 1.003.23.0 від 27.07.2023 та рахунком ТОВ «Прага Авто на Кільцевій» № АЦ-САСТ-2313743 від 27.07.2023 вартість відновлювального ремонту автомобіля «Skoda Fabia», державний номерний знак НОМЕР_1 , склала 84.643,03 грн, у тому числі ПДВ 14.107,17 грн.

За страховим випадком позивачем складено страховий акт № ARX3770019 від 04.08.2023, яким подію визнано страховою та вирішено виплатити страхове відшкодування в розмірі 84.643,03 грн.

Кошти в розмірі 84.643,03 грн були перераховані страховиком (позивачем) на рахунок СТО ТОВ «Прага Авто на Кільцевій» згідно з платіжним дорученням № 991156 від 07.08.2023.

У зв`язку із виплатою страхового відшкодування позивач набув право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, оскільки відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Судом встановлено, що на момент настання дорожньо-транспортної пригоди 27.07.2023 цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «MAN TGX 18.460», державний номерний знак НОМЕР_2 , не була застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Доказів зворотного матеріали справи не містять.

Частиною 1 статті 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина особи, яка керувала автомобілем марки «MAN TGX 18.460», державний номерний знак НОМЕР_2 встановлена у судовому порядку.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 2 статті 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець, а тому шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Відповідальність юридичної або фізичної особи за шкоду, завдану їхнім працівником, настає лише у випадках, коли заподіювач шкоди не лише перебуває з такою юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, а й заподіяв відповідну шкоду саме у зв`язку та під час виконання своїх трудових (службових) обов`язків. Виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків є виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоч і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов`язків працівника.

З постанови Святошинського районного суду міста Києва від 25.08.2023 у справі № 759/14867/23 вбачається, що винуватець ДТП водій ОСОБА_1 на момент правопорушення працював водієм у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Лібера Україна».

Відповідно до частини 1 статті 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Враховуючи, що ОСОБА_1 вчинив ДТП під час керування транспортним засобом, що використовується ТОВ «Лібера Україна», перебуваючи з ним у трудових відносинах, обов`язок щодо відшкодування прямого збитку в межах фактичних витрат позивача у розмірі 84.643,03 грн покладається на відповідача як на роботодавця.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

У Х В А Л И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Сягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лібера Україна» (01033, місто Київ, вулиця Тарасівська, будинок 4а, офіс 7; код ЄДРПОУ 41749443) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» (04070, місто Київ, вулиця Іллінська, будинок 8; код ЄДРПОУ 20474912) 84.643 (вісімдесят чотири тисячі шістсот сорок три) грн 03 коп. страхового відшкодування та 2.662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп. витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя В.В.Сівакова