Рішення № 138679433, 03.08.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.08.2026Справа № 910/6241/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія

«Нафтогаз Трейдинг»

до Національної академії внутрішніх справ

про стягнення 206.797,32 грн

Представники сторін: не викликались

СУТЬ СПОРУ:

26.05.2026 до Господарського суду міста Києва через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» до Національної академії внутрішніх справ про стягнення 206.797,32 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що на підставі укладеного між сторонами договору постачання природного газу № 25-9240/25-БО-Т від 23.05.2025 позивачем у період червень-жовтень 2025 року передано у власність відповідача природний газ на загальну суму 765.236,46 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу: від 10.07.2025 на суму 91.278,62 грн, від 11.08.2025 на суму 73.740,55 грн, від 10.09.2025 на суму 98.319,64 грн, від 10.10.2025 на суму 131.743,42 грн та від 11.11.2025 на суму 370.154,23 грн. За умовами п. 5.1 договору споживач здійснює розрахунок за фактично переданий природний газ до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу. Відповідачем здійснено часткову оплату у розмірі 591.035,89 грн, а відтак останнім не виконано у повному обсязі зобов`язання у визначений договором строк. У зв`язку з викладеним, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення 206.797,32 грн, з яких 174.200,57 грн основного боргу, 21.924,80 грн пені, 2.163,78 грн 3% річних та 8.508,17 грн інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2026 відкрито провадження у справі № 910/6241/26 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Судом встановлено, що у п. 4 висновку ухвали Господарського суду міста Києва № 910/6241/26 від 01.06.2026 допущено описку та неправильно зазначено строк для подачі сторонами документів, а саме замість 06.07.2026 вказано 06.06.2026.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.06.2026 постановлено виправити допущену в п. 4 висновку ухвали Господарського суду міста Києва від 01.06.2026 у справі № 910/6241/26 описку.

08.06.2026 від відповідача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує повністю, оскільки заборгованість за спожитий у жовтні 2025 року природний газ на суму 370.154,23 грн сплачена ним у повному обсязі ще 02.12.2025 згідно з наданими позивачем рахунками-фактурами (зокрема, платіжною інструкцією № 8828 на суму 174.201,07 грн). Відповідач наголошує, що вказівка нового номера договору в призначенні платежу зумовлена алгоритмом формування рахунків самим позивачем через перевищення договірних асигнувань, а 05.06.2026 відповідачем додатково направлено лист про зміну призначення платежу. Також відповідач вказує на передчасність позову через недотримання позивачем обов`язкового досудового порядку врегулювання спору, передбаченого п. 11.1 договору.

10.06.2026 від позивача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, в якій зазначає, що позивач підтримує позовні вимоги у повному обсязі та надає заперечення на доводи відповідача, вказуючи що заборгованість за основним боргом у розмірі 174.200,57 грн станом на день подання відповіді на відзив становить 0,00 грн у зв`язку з надходженням від відповідача листа від 05.06.2026 про зміну призначення платежу та зарахуванням вказаних коштів у рахунок основного боргу за договором № 25-9240/25-БО-Т від 23.05.2025. Разом з тим, позивач наполягає на наявності спору в частині стягнення нарахованих за період прострочення пені в сумі 21.924,80 грн, 3% річних у сумі 2.163,78 грн та інфляційних втрат у сумі 8.508,17 грн, оскільки відповідач здійснив зміну призначення платежу з порушенням встановленого п. 5.2 договору 10-денного строку, що призвело до вимушеного звернення позивача до суду.

11.06.2026 від відповідача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначає, що твердження позивача про невиконання договірних зобов`язань є безпідставними, адже грошові кошти перебували на рахунку позивача з 03.12.2025. Відповідач підкреслює, що позивач необґрунтовано вимагає сплати штрафних санкцій за неіснуючий борг, ігноруючи приписи п. 5.4 договору щодо зарахування коштів у рахунок боргу за минулі періоди незалежно від вказаного призначення. Також відповідач зауважує, що визнання позивачем відсутності основного боргу та клопотання про повернення судового збору фактично свідчать про відсутність предмета спору у справі.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

23.05.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (далі - постачальник, позивач) та Національною академією внутрішніх справ (далі - споживач, відповідач) укладено договір постачання природного газу № 25-9240/25-БО-Т (далі - договір) шляхом приєднання.

Відповідно до умов договору постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ за ДК 021:2015 код 09120000-6 «Газове паливо» (природний газ), а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.

Спір у справі виник внаслідок неналежного виконання відповідачем грошових зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати отриманого природного газу за договором, що призвело до утворення заборгованості у розмірі 174 200,57 грн та нарахування позивачем 21.924,80 грн пені, 2.163,78 грн 3% річних, 8.508,17 грн інфляційних втрат.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 3.5 договору приймання-передача газу, переданого постачальником споживачу у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу за формою згідно з додатком № 3 до договору, що є невід`ємною частиною цього договору.

З матеріалів справи вбачається, що позивач передав, а відповідач прийняв природний газ у період з червня по жовтень 2025 року на загальну суму 765.236,46 грн, що підтверджується підписаними та скріпленими печатками обох сторін актами приймання-передачі природного газу від 10.07.2025 на суму 91.278,62 грн, від 11.08.2025 на суму 73.740,55 грн, від 10.09.2025 на суму 98.319,64 грн, від 10.10.2025 на суму 131.743,42 грн та від 11.11.2025 на суму 370.154,23 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з п. 5.1 договору споживач здійснює розрахунок за фактично переданий природний газ грошовими коштами на рахунок постачальника, відповідно до акта приймання-передачі природного газу, до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання (передача) природного газу.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем здійснено часткову оплату поставленого газу на суму 591.035,89 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Матеріали справи свідчать, що відповідач в порушення умов договору не виконав зобов`язання по сплаті поставленого природного газу у повному обсязі та у встановлені договором строки, в результаті чого виникла заборгованість перед позивачем, яка на момент звернення з позовом до суду становила 174.200,57 грн (765.236,46 грн - 591.035,89 грн).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів того, що відповідачем виконано зобов`язання по сплаті поставленого природного газу у встановлений договором строк (до 30.11.2025) суду не подано, а відповідні заходи щодо зарахування коштів в рахунок основного боргу вжито відповідачем лише після звернення позивача з позовом до суду.

Так, зокрема, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем 02.12.2025 здійснено сплату позивачу грошових коштів за спожитий природний газ у жовтні 2025 року в сумі 174.201,07 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 8828 від 02.12.2025 в призначенні якої вказано оплата поставленого у жовтні 2025 року газу згідно договору № 25-11036/25-БО-Т від 03.11.2025, та подальшим листом відповідача про зміну призначення платежу № 352 від 05.06.2026, зарахованим позивачем у рахунок погашення основного боргу за договором постачання природного газу № 25-9240/25-БО-Т від 23.05.2025, що підтверджується оновленим розрахунком заборгованості від 07.06.2026.

Стаття 231 Господарського процесуального кодексу України містить вичерпний перелік підстав, з яких господарський суд закриває провадження у справі. Закриття провадження у справі - це форма завершення справи, яка зумовлена передбаченими законом обставинами, які повністю відкидають можливість судочинства.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Тобто, суд, закриваючи провадження у справі, не здійснює судовий розгляд позовних вимог по суті спору та не встановлює обставини справи з наданням їм юридичної оцінки, що, відповідно, виключає встановлення фактів відносно будь-якої з позовних вимог, що могло б потягти за собою висновки щодо наявності підстав визнати обґрунтованими або необґрунтованими позовні вимоги.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у тому випадку, коли спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

Отже, надані сторонами докази свідчать про відсутність предмета спору в частині стягнення основного боргу в розмірі 174.200,57 грн, що у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, тягне за собою закриття провадження у справі в цій частині.

Разом з тим, частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач у визначені договором строки оплату за поставлений у жовтні 2025 року природний газ не провів у належному порядку, визначеному договором, а отже є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

Згідно зі ст.ст. 546, 547 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.2 договору встановлено, що у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно з пунктом 5.1 цього договору, споживач зобов`язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні втрати та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов`язання щодо оплати поставленого газу.

У зв`язку з тим, що взяті на себе зобов`язання по сплаті поставленого газу відповідач у строк, визначений договором, повністю не виконав, він повинен сплатити позивачу пеню. За розрахунками суду вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 21.924,80 грн є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Оскільки відповідач припустився прострочення з оплати товару, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України та п. 7.2 договору просить суд стягнути з відповідача 8.508,17 грн інфляційних втрат та 2.163,78 грн 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

За розрахунками суду 3% річних становлять 2.163,78 грн та позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 8.508,17 грн інфляційних втрат (за обґрунтованими розрахунками позивача).

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

З урахуванням викладеного суд доходить висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача. При розподілі судового збору судом прийнято до уваги ту обставину, що відповідачем вжито заходів щодо зарахування коштів у рахунок погашення основного боргу в сумі 174.200,57 грн за договором постачання природного газу від 23.05.2025 № 25-9240/25-БО-Т після відкриття провадження у справі.

Керуючись ст. 129, ст.ст.231, 237, 238, 240 ГПК України, суд -

У Х В А Л И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Провадження у справі в частині стягнення 174.200,57 грн основного боргу закрити.

3. Стягнути з Національної академії внутрішніх справ (03035, м. Київ, площа Солом`янська, буд. 1; код ЄДРПОУ 08751177) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (04116, м. Київ, вулиця Шолуденка, буд. 1; код ЄДРПОУ 42399676) 21.924 (двадцять одну тисячу дев`ятсот двадцять чотири) грн 80 коп. пені, 2.163 (дві тисячі сто шістдесят три) грн 78 коп. 3% річних, 8.508 (вісім тисяч п`ятсот вісім) грн 17 коп. інфляційних втрат та 2.662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп. витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

СуддяВ.В.Сівакова