Рішення № 138679390, 22.07.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.07.2026Справа № 910/3252/26

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Ломаки В.С.,

за участю секретаря судового засідання: Видиш А.В.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Благодійної організації "Еволюція"

до Департаменту соціальної та ветеранської політики Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про стягнення 3 399 276,39 грн.,

За участі представників сторін:

від позивача: Безсонова Н.О. (у порядку самопредставництва);

від відповідача: Нестерова К.Ю. (у порядку самопредставництва).

Вільний слухач: Дем`яненко О.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Благодійна організація "Еволюція" (далі - позивач, Організація) звернулася до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Департаменту соціальної та ветеранської політики Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - відповідач, Департамент) грошових коштів у загальному розмірі 3 399 276,39 грн., з яких: 3 280 626,44 грн. - основний борг за договором про надання соціальних послуг шляхом соціального замовлення та компенсації надавачу вартості соціальної послуги за бюджетні кошти від 11.02.2025 року № 24 (далі - Договір), 76 046,75 грн. - інфляційні втрати, 42 603,20 грн. - 3 % річних.

Крім того, у наведеному позові Організація у порядку частини 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України просила суд зазначити про нарахування 3 % річних на суму основного боргу в розмірі 3 280 626,44 грн. з 22.03.2026 року до моменту виконання рішення суду в даній справі.

Ухвалою від 30.03.2026 року господарський суд міста Києва залишив означену позовну заяву без руху з одночасним встановленням Організації строку та способу усунення її недоліків.

01.04.2026 року через систему "Електронний суд" надійшла заява Організації від 01.04.2026 року № 85/Пз про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 06.04.2026 року господарський суд міста Києва прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 910/3252/26, вирішив здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 05.05.2026 року.

20.04.2026 року через систему "Електронний суд" надійшов відзив Департаменту від 20.04.2026 року № 051-11318 на позовну заяву, в якому останній заперечив проти задоволення вимог позивача з огляду на те, що 26.12.2025 року сторони уклали Додаткову угоду № 1 до Договору, яка вступила в силу 26.12.2025 року та діяла протягом дії цього правочину і календарного року до 31.12.2025 року. Цією додатковою угодою сторони змінили вартість послуг, а відтак первинні документи, створені до її укладення, на переконання Департаменту, не відображають погоджену сторонами ціну Договору та не можуть використовуватись для визначення остаточного розміру грошових зобов`язань відповідача. Разом із тим, після укладення Додаткової угоди № 1 до Договору (з 26.12.2025 року), якою змінено вартість послуг та передбачено обов`язок їх перерахунку, позивач не надавав Департаменту належних первинних документів, складених з урахуванням таких змін. Відтак, наявні в Організації акти не відображають узгоджену сторонами вартість послуг, оскільки у порушення пункту 1.3 Додаткової угоди № 1 не здійснені з початку дії Договору та не можуть бути використані як належна підстава для реєстрації бюджетних зобов`язань і здійснення платежу органами Казначейства.

23.04.2026 року через систему "Електронний суд" надійшла відповідь Організації від 22.04.2026 року на відзив на позовну заяву, в якій остання навела мотиви на спростування висловлених відповідачем заперечень проти позову та, зокрема, вказала, що перерахунок не є юридично значимою умовою, яка визначає момент виникнення у Департаменту обов`язку оплатити з оплати наданих послуг. У той же час, посилання відповідача на необхідність перерахунку не змінює природи зобов`язання, не відтерміновує момент оплати та не є умовою виникнення обов`язку з оплати, а Додаткова угода № 1 не містить положень про відкладення оплати до моменту перерахунку та не встановлює, що без перерахунку відповідне грошове зобов`язання не виникає.

28.04.2026 року через систему "Електронний суд" надійшли заперечення Департаменту від 28.04.2026 року № 051-12037, в яких останній, зокрема, вказав, що неможливість оплати без відповідних на це документів є умовою, що встановлена не Департаментом, а бюджетним законодавством та органом Казначейства.

01.05.2026 року через систему "Електронний суд" надійшла заява відповідача від 01.05.2026 року, в якій останній просив суд закрити провадження у даній справі з огляду на те, що спір у ній є публічно-правовим, а Договір - адміністративним, що свідчить про наявність підстав для розгляду означеної справи за правилами адміністративного судочинства.

Ухвалою від 05.05.2026 року господарський суд міста Києва відклав підготовче засідання на 26.05.2026 року.

06.05.2026 року через систему "Електронний суд" надійшли заперечення Організації від 05.05.2026 року проти задоволення заяви Департаменту про закриття провадження у справі, в яких позивач просив суд притягнути представника відповідача як фізичну особу до відповідальності у вигляді штрафу за зловживання процесуальними правами, що полягало у поданні вищенаведеного клопотання про закриття провадження у справі.

У підготовчому засіданні 26.05.2026 року господарський суд міста Києва постановив протокольну ухвалу про продовження строку проведення підготовчого провадження у справі № 910/3252/26 на 30 днів. Крім того, суд відмовив у задоволенні заяви Департаменту від 01.05.2026 року про закриття провадження у справі з огляду на його необґрунтованість, а також дійшов висновку про відсутність правових підстав для притягнення представника відповідача як фізичної особи до відповідальності у вигляді штрафу за зловживання процесуальними правами, що полягало у поданні цієї заяви.

Ухвалою від 26.05.2026 року господарський суд міста Києва закрив підготовче провадження у справі № 910/3252/26 та призначив її до судового розгляду по суті на 01.07.2026 року.

У судовому засіданні 01.07.2026 року оголошувалася перерва до 22.07.2026 року.

У судовому засіданні 22.07.2026 року представник позивача підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача у цьому судовому засіданні проти задоволення вимог Організації заперечив з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву від 20.04.2026 року № 051-11318 та запереченнях від 28.04.2026 року № 051-12037.

У судовому засіданні 22.07.2026 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

11.02.2025 року між Департаментом (замовник) та Організацією (надавач) був укладений Договір, за умовами якого позивач надає соціальну послугу "Соціально-психологічна реабілітація осіб із залежністю від наркотичних засобів чи психотропних речовин" (далі - послуга), а відповідач здійснює компенсацію наданої послуги в межах коштів, передбачених у бюджеті міста Києва на відповідний рік на виконання міської цільової програми "Турбота. Назустріч киянам" на 2025-2027 роки", затвердженої рішенням Київської міської ради від 04.07.2024 року № 1651/9617 (далі - Програма).

Вказаний правочин підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений відбитками печаток цих юридичних осіб.

Відповідно до пункту 1.2 Договору послуга, категорія осіб, які мають право на отримання послуги (далі - отримувачі), їх кількість, строк надання та вартість визначаються цим Договором та відомістю про соціальну послугу, що є предметом соціального замовлення (Додаток № 1).

У Додатку № 1 до Договору сторони погодили надання позивачем у 2025 році послуг із соціально-психологічної реабілітації осіб із залежністю від наркотичних засобів чи психотропних речовин для осіб з поведінковими порушеннями через вживання психоактивних речовин у кількості 140 осіб (яка може змінюватися залежно від строку надання послуги отримувачу, що визначається індивідуальним планом надання соціальної послуги та визначених заходів умовами Договору). Вартість 1 людино-години надання послуги становить 183,98 грн., кількість людино-годин: 50 400,00, сума (без ПДВ) - 9 272 592,00 грн.

За умовами пункту 2.1 Договору сума компенсації за послугу на 2025 рік становить 9 272 592,00 грн. без ПДВ.

За змістом пунктів 2.2, 2.3 цієї угоди компенсація вартості послуги проводиться з розрахунку вартості надання послуги одному отримувачу протягом однієї людино-години у національній валюті на розрахунковий рахунок надавача на підставі акту здавання-приймання наданих соціальних послуг в обсязі наданих послуг протягом 10 (десяти) банківських днів з дня отримання замовником відповідного бюджетного фінансування на свій реєстраційний рахунок.

Згідно з пунктом 2.4 Договору компенсація вартості послуги здійснюється відповідно до статті 49 Бюджетного кодексу України. У разі затримки бюджетного фінансування, розрахунки компенсації вартості послуг здійснюються протягом 10-ти робочих днів з дня отримання замовником відповідних бюджетних фінансувань на свій реєстраційний рахунок.

Відповідно до пунктів 2.7, 2.8 Договору за умови продовження його дії на наступний рік вартість людино-години може корегуватись відповідно до індексу споживчих цін, затвердженого у встановленому законодавством порядку, а кількість людино-годин розраховується відповідно до кількості днів у році. За умови наявності потреби у послузі кількість її отримувачів може бути збільшена для покриття зазначеної потреби в межах бюджетного фінансування.

За умовами пункту 2.9 наведеного правочину компенсація вартості послуги за грудень поточного року здійснюється на підставі акту, поданого замовнику до 24 грудня поточного року. Компенсація вартості за період з 25 грудня по 31 грудня поточного року здійснюється у січні наступного року.

Разом із тим, у пункті 2.5 Договору сторони погодили, що кількість отримувачів послуги, вартість людино-години, сума компенсації вартості послуг на відповідний рік може бути змінена за взаємною згодою сторін шляхом укладання відповідної додаткової угоди до Договору.

Суд встановив, що листом від 13.10.2025 року № 13/1025/02 Організація звернулася до відповідача з повідомленням про необхідність зменшення загальної суми Договору на 145 600,00 грн. з огляду на невиконання окремих закупівель, передбачених конкурсною пропозицією (антисептик на суму 21 600,00 грн., бахіли на суму 12 600,00 грн., генератор на суму 58 000,00 грн., комп`ютер на суму 53 400,00 грн.).

З матеріалів справи вбачається, що 26.12.2025 року сторони уклали Додаткову угоду № 1 до Договору, в якій домовилися змінити пункт 2.1 та Додаток № 1 до Договору, виклавши їх у новій редакції.

Так, відповідно до пункту 2.1 Договору (з урахуванням Додаткової угоди від 26.12.2025 року № 1 до нього) сума компенсації за послугу на 2025 рік становить 9 126 936,00 грн. без ПДВ.

Відповідно до пункту 4 Додаткової угоди від 26.12.2025 року № 1 до Договору остання вступає в силу з моменту підписання та діє протягом дії Договору і є невід`ємною частиною Договору.

Пунктом 3.1.5 Договору на замовника покладено обов`язок здійснювати компенсацію вартості послуг відповідно до умов цього Договору.

Згідно з пунктами 5.2 Договору якщо результати надання соціальних послуг за кількісними та якісними характеристиками відповідають вимогам соціального замовлення, встановленим Договором, протягом трьох робочих днів після підписання звіту про надання соціальних послуг оформляється акт, який підписується замовником і надавачем послуг.

В акті зазначаються номери особових справ отримувачів соціальних послуг, яким було надано соціальні послуги згідно з умовами Договору, та може містити додатково іншу інформацію та дані, що стосуються надання соціальної послуги у додатках до акту.

Відповідно до пункту 8.1 Договору останній набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє протягом календарного року до 31.12.2025 року. Договір може бути подовжено на термін дії Програми за умови відповідного фінансування, але не більше, ніж на три роки з моменту його укладення.

Обґрунтовуючи пред`явлені у даній справі вимоги, Організація посилалася на те, що з моменту укладення Договору вона належним чином виконувала покладені на неї обов`язки, усі акти здавання-приймання наданих соціальних послуг та компенсації позивачу вартості соціальної послуги за бюджетні кошти приймались відповідачем своєчасно та повертались позивачеві протягом двох днів разом із додатком до актів, тоді як будь-яких претензій Департаменту щодо дотримання умов Договору на адресу позивача не надходило.

Однак, починаючи з вересня 2025 року відповідач без надання будь-яких пояснень після своєчасного отримання актів здавання-приймання наданих соціальних послуг від 02.10.2025 року № 8 на суму 830 853,68 грн., від 03.11.2025 року № 9 на суму 883 104,00 грн., від 03.12.2025 року № 10 на суму 895 614,64 грн., від 25.12.2025 року № 11 на суму 601 982,56 грн. та від 02.01.2026 року № 12 на суму 121 426,80 грн. (з додатками) перестав повертати підписані акти та додатки до них на адресу Організації, а також здійснювати компенсацію наданих позивач отримувачам в рамках Договору послуг.

З матеріалів справи вбачається, що листами від 02.10.2025 року № 02/1025/01, від 03.11.2025 року № 03/1125/01, від 03.12.2025 року № 03/1225/01, від 25.12.2025 року № 25/1225/01 та від 02.01.2026 року № 02/0126/01 Організація відповідно до умов Договору надавали відповідачу звітні документи щодо виконання цього правочину протягом вересня-грудня 2025 року.

Разом із тим, листами, зокрема, від 07.10.2025 року № 051-24942, від 04.11.2025 року № 051-27037, від 08.12.2025 року № 051-29941 Департамент надавав зауваження щодо достовірності даних звітних документів позивача.

Листом від 13.01.2026 року № 13/0126/01 Організація звернулася до відповідача з претензією, в якій вимагала у добровільному порядку підписати вищенаведені акти та погасити наявну перед позивачем заборгованість за Договором у загальному розмірі 3 332 981,68 грн., яка утворилася у період з 01.09.2025 року по 31.12.2025 року, в 10-денний термін з моменту отримання цієї вимоги. До цієї претензії (отриманої Департаментом 20.01.2026 року) позивач долучив оригінали актів від 02.10.2025 року № 8, від 03.11.2025 року № 9, від 03.12.2025 року № 10, від 25.12.2025 року № 11 та від 02.01.2026 року № 12 (з додатками).

Листом від 20.01.2026 року № 20/0126/01 Організація повідомила відповідача про редагування нею акту перерахунку вартості соціальних послуг, який раніше направлявся на розгляд Департаменту, з метою точного та коректного відображення періодів надання послуг і здійснення розрахунків. До наведеного листа позивач долучив відповідний акт перерахунку вартості соціальних послуг від 20.01.2026 року, згідно з яким сума різниці, що підлягає поверненню Департаменту, становить 88 040,96 грн., а загальна сума компенсації на користь Організації, з урахуванням коригування вартості соціальної послуги, складає 3 280 626,44 грн. (заявлена до стягнення у даній справі сума основного боргу відповідача).

Листом від 05.02.2026 року № 05/0226/01 Організація звернулася до відповідача з проханням щодо досудового врегулювання спору, в якому просила у добровільному порядку негайно погасити наявну перед позивачем заборгованість за Договором у загальному розмірі 3 280 626,44 грн., яка утворилася у період з 01.09.2025 року по 31.12.2025 року. В якості додатків до цього прохання позивач вказав оригінали актів здавання-приймання наданих соціальних послуг від 05.02.2026 року № 1/2, від 05.02.2026 року № 2/2, від 05.02.2026 року № 3/2, від 05.02.2026 року № 4/2, від 05.02.2026 року № 5/2, від 05.02.2026 року № 6/2, від 05.02.2026 року № 7/2, від 05.02.2026 року № 8/2, від 05.02.2026 року № 9/2, від 05.02.2026 року № 10/2, від 05.02.2026 року № 11/2, від 05.02.2026 року № 12/2 (з додатками).

У той же час, листами від 10.02.2026 року № 051-2958 та від 10.02.2026 року № 051-2907 Департамент повідомив позивача про ненадходження на його адресу звітних документів щодо наданих протягом спірного періоду соціальних послуг відповідно до оновленого розрахунку вартості людино-години соціальної послуги, що унеможливлює проведення звірки перерахунку вартості соціальних послуг та відповідно підписання акту. З огляду на викладене, відповідач вказав про відсутність у нього документів, які підтверджують фінансові зобов`язання (звіти та акти, оформлені відповідно до зазначеного перерахунку) за Договором, термін дії якого завершився 31.12.2025 року.

Однак, у порушення взятих на себе за Договором зобов`язань Департамент у добровільному порядку не задовольнив направлених йому претензій та не компенсував вартість наданих позивачем у період з 01.09.2025 року по 31.12.2025 року соціальних послуг, заборгувавши таким чином Організації грошові кошти у розмірі 3 280 626,44 грн.

Зважаючи на викладені обставини, Організація у пред`явленому позові просила суд стягнути з Департаменту означену суму боргу, а також 42 603,20 грн. 3 % річних та 76 046,75 грн. інфляційних втрат, нарахованих внаслідок несвоєчасного проведення розрахунків у період з 16.10.2025 року по 22.03.2026 року.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 903 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Заперечуючи проти задоволення вимог позивача, Департамент посилався на те, що шляхом укладення Додаткової угоди від 26.12.2025 року № 1 до Договору сторони змінили собівартість послуг, що зумовило виникнення необхідності приведення первинних документів у відповідність до нових умов, визнаних та неоспорюваних сторонами. Так, на виконання умов цієї додаткової угоди позивач листом від 20.01.2026 року № 20/0126/01 передав Департаменту акт перерахунку вартості соціальних послуг. Однак, такий перерахунок є не первинним, а лише інформаційним документом, та не підтверджує фінансових зобов`язань відповідача за Договором. Оскільки у Додатковій угоді від 26.12.2025 року № 1 сторони змінили вартість послуг, а надані позивачем первинні документи були складені до моменту її укладення та не відображають погоджену сторонами ціну Договору, Департамент вказав, що такі документи не можуть слугувати підставою для визначення остаточного розміру грошових зобов`язань відповідача.

У той же час, вищенаведені заперечення не беруться судом до уваги та не звільняють Департаменту від виконання покладених на нього грошових зобов`язань за Договором, оскільки умовами пунктів 2.2, 2.3, 2.9 цього правочину прямо передбачено, що компенсація вартості послуги проводиться з розрахунку вартості надання послуги одному отримувачу протягом однієї людино-години у національній валюті на розрахунковий рахунок надавача на підставі акту здавання-приймання наданих соціальних послуг в обсязі наданих послуг протягом 10 (десяти) банківських днів з дня отримання замовником відповідного бюджетного фінансування на свій реєстраційний рахунок; компенсація вартості послуги за грудень поточного року здійснюється на підставі акту, поданого замовнику до 24 грудня поточного року. Компенсація вартості за період з 25 грудня по 31 грудня поточного року здійснюється у січні наступного року.

Відтак, укладення між сторонами 26.12.2025 року Додаткової угоди № 1 не свідчить про припинення обов`язку відповідача у передбачений Договором строк оплатити фактично надані позивачем соціальні послуги (у тому числі послуги, надані до моменту укладення цієї угоди).

У той же час, у заявах по суті справи Департамент не заперечував фактичного надання Організацією послуг за Договором, а посилався на неможливість виконання ним обов`язків з компенсації вартості таких послуг внаслідок неналежного документального оформлення результатів перерахунку їх вартості.

При цьому, за умовами пунктів 1.3-1.5 Додаткової угоди від 26.12.2025 року № 1 до Договору компенсація вартості соціальних послуг, наданих організацією з початку дії Договору, підлягає перерахунку відповідно до оновленого розрахунку вартості людино-години соціальної послуги.

Результати перерахунку вартості соціальних послуг, зазначеного у пункті 1.3 цієї додаткової угоди, оформлюються актом перерахунку вартості соціальних послуг, який складається та підписується сторонами.

Різниця суми між розрахунками підлягає поверненню на рахунки замовника.

Зі змісту наведених положень Додаткової угоди від 26.12.2025 року № 1 до Договору вбачається, що сторони не погоджували припинення обов`язків замовника щодо компенсації вартості наданих протягом спірного періоду соціальних послуг, а домовились лише здійснити перерахунок компенсації вартості послуг, наданих Організацією з початку дії Договору, відповідно до оновленого розрахунку вартості людино-години соціальної послуги, і після здійснення такого перерахунку - врегулювати у відповідному складеному та підписаному сторонами акті перерахунку взаємні грошові обов`язки шляхом повернення на рахунки замовника різниці суми між відповідними розрахунками.

Проте, Додаткова угода № 1 до Договору не містить відкладальних умов для компенсації вартості послуг у розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не встановлює, що обов`язок з такої компенсації виникає у відповідача лише після погодження сторонами перерахунку вартості послуг.

Будь-яких умов щодо визнання нечинними попередньо складених сторонами первинних документів за Договором чи ретроспективного обов`язку складати такі документи за спірний період відповідно до оновленого розрахунку вартості людино-години соціальної послуги, як і прямих посилань на приписи частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України, Додаткова угода від 26.12.2025 року № 1 до Договору (яка вступила в силу з моменту її підписання) не містить.

У той же час, односторонньо підписані виконавцем акти можуть бути належними доказами на підтвердження факту надання соціальних послуг, а відсутність на них підпису замовника, який отримав такі акти та протягом розумного строку не надав мотивованих письмових заперечень, сама по собі не свідчить про ненадання послуг (які за умовами Договору надаються не замовнику, а особам з поведінковими порушеннями через вживання психоактивних речовин) та звільнення замовника від їх оплати.

Суд також критично оцінює посилання відповідача на відсутність заборгованості з огляду на автоматичне анулювання органами Казначейства спірних бюджетних зобов`язань після 31.12.2025 року, оскільки такі обставини жодним чином не нівелюють встановленого Договором обов`язку замовника компенсувати вартість соціальних послуг та безпосередньо не впливають на договірні відносини сторін.

При цьому, суд зазначає, що умова договору, відповідно до якої обов`язок відповідача здійснити оплату за надані позивачем послуги залежить від надходження бюджетного фінансування, по суті не містить конкретно визначеного строку здійснення оплати.

Відповідно до статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Згідно зі статтею 252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Відповідно до частини 1 статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Таким чином, умова про здійснення відповідачем оплати при наявності бюджетного фінансування не містить вказівки на подію, яка має неминуче настати, конкретну календарну дату, або чітко визначений період у часі.

Крім того, відповідно до статті 212 Цивільного кодексу України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов`язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Однак, умова договору про оплату за надані позивачем послуги після надходження бюджетного фінансування (пункти 2.3, 2.4 Договору) не може бути відкладальною обставиною в розумінні статті 212 Цивільного кодексу України, оскільки відкладальною є та обставина, щодо якої невідомо, настане вона чи ні, та, яка обумовлює настання чи зміну прав і обов`язків, при чому для обох сторін правочину; тобто сторони в момент укладення договору можуть визначити обставину, у випадку настання якої виникне зобов`язання між сторонами, тобто права і обов`язки у обох сторін.

Таким чином, відкладальна обставина повинна мати вірогідний характер, однак сторонам завчасно невідомо, чи матиме місце така обставина; при цьому сторони не можуть впливати на настання такої обставини. Водночас, надходження бюджетних коштів на рахунки відповідача може залежати від дій самого відповідача, які здійснюються ним відповідно до бюджетного законодавства. Так, бюджетні кошти у необхідному розмірі можуть взагалі не надійти на рахунок замовника, а отже обов`язок з оплати наданих послуг може ніколи не настати.

Згідно з частиною 1 статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, а статтями 525, 526 цього Кодексу встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відсутність бюджетного фінансування не може бути підставою для звільнення замовника від обов`язку оплати відповідних послуг.

З огляду на викладене, суд звертає увагу на рішення Європейського суду з прав людини від 18.10.2005 року в справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та від 30.11.2004 року в справі "Бакалов проти України", в яких зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Інші заперечення Департаменту проти задоволення вимог позивача щодо стягнення із замовника 3 280 626,44 грн. основного боргу за Договором, у тому числі щодо закінчення строку дії Договору, передчасності даного позову та неповернення різниці між розрахунками на користь Департаменту (без наведення конкретного строку виникнення в Організації відповідного обов`язку та його розміру), також не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, спростовуються її матеріалами та не свідчать про наявність підстав для звільнення відповідача від договірного обов`язку з компенсації спірних послуг.

Враховуючи те, що сума основного боргу відповідача перед позивачем за Договором, яка становить 3 280 626,44 грн., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач не надав документів, які свідчать про відсутність чи погашення наведеної заборгованості перед позивачем, яка існує на момент розгляду справи, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Організації до Департаменту про стягнення вказаної суми боргу, в зв`язку із чим даний позов у цій частині підлягає задоволенню.

У той же час, суд зазначає, що підтвердження означеної суми заборгованості цим судовим рішенням на час розгляду справи не нівелює договірного обов`язку позивача повернути на рахунки замовника різницю суми між розрахунками після оформлення передбаченого Додатковою угодою № 1 до Договору акту перерахунку вартості соціальних послуг.

Крім того, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань в частині повної та своєчасної компенсації наданих Організацією протягом 01.09.2025 року - 31.12.2025 року соціальних послуг, позивач просив суд стягнути з Департаменту 3 % річних у розмірі 42 603,20 грн. та інфляційні втрати в сумі 76 046,75 грн., нараховані на суму основного боргу в розмірі 3 280 626,44 грн. у період з 16.10.2025 року по 22.03.2026 року.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Перевіривши здійснений Організацією розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, суд вважає його таким, що не повністю відповідає приписам чинного законодавства та положенням Договору в силу допущених методологічних помилок при визначенні початкової дати періоду прострочення та, відповідно, тривалості періоду нарахування цих компенсаційних виплат, що призвело до їх заявлення у завищених розмірах.

Як було зазначено вище, за змістом пунктів 2.2, 2.3, 2.9 Договору компенсація вартості послуги проводиться з розрахунку вартості надання послуги одному отримувачу протягом однієї людино-години у національній валюті на розрахунковий рахунок надавача на підставі акту здавання-приймання наданих соціальних послуг в обсязі наданих послуг протягом 10 (десяти) банківських днів з дня отримання замовником відповідного бюджетного фінансування на свій реєстраційний рахунок. Компенсація вартості послуги за грудень поточного року здійснюється на підставі акту, поданого замовнику до 24 грудня поточного року. Компенсація вартості за період з 25 грудня по 31 грудня поточного року здійснюється у січні наступного року.

Разом із тим, вперше заявлена до стягнення з Департаменту сума основного боргу в розмірі 3 280 626,44 грн. була обчислена та вказана Організацією в акті перерахунку вартості соціальних послуг, а відповідні документи на підтвердження цієї суми були направлені на адресу Департаменту разом з проханням від 05.02.2026 року № 05/0226/01 щодо досудового врегулювання спору (яке містило адресовану відповідачу вимогу негайно добровільно погасити наявну перед позивачем заборгованість за Договором у загальному розмірі 3 280 626,44 грн., яка утворилася у період з 01.09.2025 року по 31.12.2025 року).

Зі змісту наявної у матеріалах справи відповіді Департаменту від 10.03.2026 року № 051-6338 вбачається, що лист позивача від 05.02.2026 року № 05/0226/01 був отриманий уповноваженою особою відповідача 10.02.2026 року та зареєстрований за вхідним номером 051/3997 (поштове відправлення № 0206800429517).

Враховуючи наведене, а також беручи до уваги встановлені судом під час розгляду справи обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що першим днем прострочення Департаментом виконання його грошового обов`язку з компенсації спірної у цій справі суми вартості соціальних послуг (3 280 626,44 грн.) було 25.02.2026 року (дата, яка слідує після спливу передбаченого Договором строку тривалістю 10 банківських (робочих) днів з моменту отримання вимоги Організації від 05.02.2026 року № 05/0226/01 з долученими до неї звітними документами).

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що обґрунтованою сумою 3 % річних, що підлягає стягненню з відповідача на користь Організації за дійсний період прострочення, є 3 % річних у розмірі 7 010,65 грн., нараховані на суму боргу в розмірі 3 280 626,44 грн. у період з 25.02.2026 року по 22.03.2026 року; а дійсною сумою інфляційних втрат - 32 806,26 грн. (з урахуванням дії правила округлення величини індексу інфляції до десяткового числа після коми).

Відтак, стягненню з відповідача на користь Організації підлягає 7 010,65 грн. 3 % річних та 32 806,26 грн. інфляційних втрат, тоді як у задоволенні вимог позивача про стягнення з Департаменті 35 592,55 грн. 3 % річних та 43 240,49 грн. інфляційних втрат слід відмовити.

Суд зазначає, що згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження відсутності заборгованості перед позивачем або доказів належного виконання ним своїх грошових обов`язків зі своєчасної компенсації послуг за Договором.

За таких обставин, позовні вимоги Організації підлягають частковому задоволенню.

Разом із тим, у позовній заяві Організація у порядку частини 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України просив зазначити у рішенні суду про здійснення нарахування 10 % річних на суму боргу в розмірі 781 962,73 грн. з 22.06.2023 року до моменту виконання рішення в частині стягнення основного боргу.

Відповідно до частини 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за час прострочення.

За змістом частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Статтею 5 Господарського процесуального кодексу України визначено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що застосування частини 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України сприятиме найшвидшому виконанню відповідачем судового рішення в частині сплати основного боргу, а позивач позбавиться необхідності повторно звертатися до суду з позовом про стягнення з відповідача додатково нарахованих процентів за допущене ним прострочення після ухвалення судом рішення.

Згідно з частинами 11, 12 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження", якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі. До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе задовольнити вимоги позивача в цій частині та зазначити у резолютивній частині рішення про нарахування органом (особою), що буде здійснювати примусове виконання рішення, 3 % річних на залишок основного боргу за Договором, починаючи з 23.03.2026 року (наступний день після вказаного Організацією періоду нарахування 3 % річних у даній справі) до моменту повної оплати основного боргу за цим правочином, з урахуванням приписів законодавства України.

Перерахунок основного боргу, вказаного у рішенні суду та у виконавчому документі, для органу (особи), що здійснюватиме примусове виконання рішення, має здійснюватися за наступною формулою: (СОБ*3*КДП)/КДР/100 = сума процентів річних, де СОБ - сума основного боргу, 3 - 3 % річних, КДП - кількість днів прострочення, КДР - кількість днів у році.

При цьому, суд вважає за необхідне роз`яснити органу (особі), що здійснює примусове виконання рішення суду, що в разі часткової сплати відповідачем боргу, 3 % річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, за визначеною вище формулою.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо розподілу витрат Організації на оплату професійної правничої допомоги у даній справі в розмірі 350 000,00 грн., суд зазначає таке.

Згідно з частинами 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 16 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація вказаного принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України.

Так, відповідно до частини 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У позовній заяві Організація вказала, що попередній (орієнтовний) розмір витрат останньої на оплату послуг професійної правничої допомоги складає 350 000,00 грн., які позивач просив стягнути на його користь з відповідача.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

За умовами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

На підтвердження витрат позивача на оплату послуг адвоката в сумі 350 000,00 грн. Організація долучила до матеріалів справи, зокрема, копію укладеного 12.12.2025 року між нею (замовник) та адвокатом Гарницьким Павлом Петровичем (Адвокат, виконавець) договору про надання юридичних послуг, за умовами якого виконавець зобов`язався протягом визначеного договором строку надавати замовнику платні юридичні послуги, а замовник зобов`язався приймати результати роботи виконавця та своєчасно їх оплачувати.

Відповідно до пункту 3.1 наведеного правочину вартість наданих послуг визначається в залежності від складності та строку їх виконання і визначається додатковими угодами.

У додатковій угоді від 20.03.2026 року № 2 до договору про надання юридичних послуг від 12.12.2025 року його сторони погодили, що Організація надає, а Адвокат приймає завдання надати юридичні послуги для вирішення питання щодо стягнення боргу на користь Організації з Департаменту за надані послуги у розмірі 3 280 626,44 грн. за період з 01.09.2025 року по 31.12.2025 року.

З метою вирішення спору у судовому порядку, підготувати позовну заяву до суду за позовом Організації до Департаменту про стягнення заборгованості (основної суми боргу, інфляційні втрати та 3 % річних); подати позов до господарського суду міста Києва та надалі приймати участь у судовому розгляді справи, в тому числі писати та подавати до суду необхідні процесуальні документи, а також приймати участь у судових засіданнях у режимі відеоконференції (у разі необхідності).

Розмір гонорару за надання юридичних послуг відповідно до цієї додаткової угоди № 1 становить 350 000,00 грн. без урахування податків та зборів, що виплачується адвокату Гарницькому П.П. протягом 30 днів після ухвалення рішення суду в першій інстанції.

Організація надала суду копію попереднього розрахунку від 23.03.2026 року витраченого Адвокатом часу, згідно з яким останній витратив на попереднє опрацювання матеріалів - 10 годин; на опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні відносини; формування правової позиції; консультування щодо необхідності отримання додаткових матеріалів (доказів) та їх отримання для справи - 5 годин; на підготовку процесуальних документів по справі (складання позовної заяви, відповіді на відзив, заяв, клопотання до суду та інше), участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції - 60 годин.

У той же час, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Однак, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Суд зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони у разі наявності її заперечень щодо співрозмірності заявленої суми компенсації має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а їх розмір є розумним та виправданим. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час.

Судом враховано, що надані позивачем документи на підтвердження розміру понесених ним витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію, зокрема, розумної необхідності таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена у додатковій постанові Верховного Суду від 11.12.2018 року в справі № 910/2170/18.

Так, у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015 року, пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009 року, пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006 року, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 року також зауважено, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір є розумним та обґрунтованим.

Відтак, при вирішенні питання про розподіл судових витрат на оплату професійної правничої допомоги в даній справі судом враховано вищенаведені приписи.

Відповідно до частини 1 статті 15 Господарського процесуального кодексу України, пропорційність у господарському суді, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

За умовами пункту 3 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи (до яких віднесено витрати на оплату професійної правничої допомоги), у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на вищенаведені обставини, з урахуванням предмету та підстав позовних вимог, а також складності справи, беручи до уваги часткове задоволення вимог позивача, оцінюючи його фактичні витрати з урахуванням всіх аспектів цієї справи, враховуючи те, що заявлений позивачем до відшкодування розмір судових витрат на правову допомогу, на переконання суду, не відповідає критеріям співмірності та пропорційності, керуючись принципом розумності судових витрат, суд дійшов висновку про те, що справедливим та співрозмірним є стягнення з відповідача на користь Організації витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Департаменту соціальної та ветеранської політики Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (03165, місто Київ, проспект Любомира Гузара, будинок 7; код ЄДРПОУ 37441694) на користь Благодійної організації "Еволюція" (02068, місто Київ, вулиця Степана Олійника, будинок 11, квартира 98; код ЄДРПОУ 42355534) 3 280 626 (три мільйони двісті вісімдесят тисяч шістсот двадцять шість) грн. 44 коп. основного боргу, 7 010 (сім тисяч десять) грн. 65 коп. 3 % річних, 32 806 (тридцять дві тисячі вісімсот шість) грн. 26 коп. інфляційних втрат, 49 806 (сорок дев`ять тисяч вісімсот шість) грн. 65 коп. витрат по сплаті судового збору, а також 10 000 (десять тисяч) грн. 00 грн. витрат на оплату послуг професійної правничої допомоги.

3. Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення господарського суду міста Києва від 22.07.2026 року в справі № 910/3252/26, у порядку частини 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України нараховувати 3 % річних на суму основного боргу в розмірі 3 280 626,44 грн., починаючи з 23.03.2026 року до моменту повної оплати основного боргу за такою формулою: (СОБ*3*КДП)/КДР/100 = сума процентів річних, де СОБ - сума основного боргу, 3 - 3 відсотків річних, КДП - кількість днів прострочення, КДР - кількість днів у році, а також стягнути вказану суму нарахованих процентів з Департаменту соціальної та ветеранської політики Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (03165, місто Київ, проспект Любомира Гузара, будинок 7; код ЄДРПОУ 37441694) на користь Благодійної організації "Еволюція" (02068, місто Київ, вулиця Степана Олійника, будинок 11, квартира 98; код ЄДРПОУ 42355534).

4. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

5. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

6. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

7. В силу приписів частини 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 03.08.2026 року.

Суддя В.С. Ломака