Рішення № 13867937, 09.02.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" лютого 2011 р.Справа № 15/163-10-4357 Господарський суд Одеської області у складі:

судді Петрова В.С.

При секретарі Діасамідзе А.Д.

За участю представників:

від позивача Сухінін С.В.,

від відповідача Гудима І.Б.,

від третіх осіб не зявились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку „ПриватБанк” в особі філії банку „Южне головне регіональне управління” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Опекс”, треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_3 та ОСОБА_4, про стягнення 60 788,16 грн.,

ВСТАНОВИВ:

В засіданні суду 07.02.2011 р. оголошувалась перерва до 09.02.2011 р. в порядку п. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк „ПриватБанк” в особі філії банку „Южне головне регіональне управління” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Опекс” про стягнення 65268,43 грн., посилаючись на наступне.

Закрите акціонерне товариство Комерційний банк „ПриватБанк” та Товариство з обмеженою відповідальністю „Опекс” уклали договір № 4 про надання експрес- овердрафтового кредиту на строк до 27 квітня 2007 року.

11 квітня 2007 року сторони уклали додаткову угоду № 1 до вказаного кредитного договору, відповідно до умов якої строк кредитного договору був продовжений строком до 27 квітня 2008 року. Інші умови кредитного договору залишені без змін.

Відповідно до п. 1.1 вказаного кредитного договору Банк зобов'язався при наявності вільних грошових коштів здійснювати експрес-овердрафтове обслуговування відповідача, яке полягає в проведенні його платежів поверх залишку коштів на поточному рахунку відповідача № 26004467657001, відкритому в Банку, за рахунок кредитних коштів в межах ліміту, який згідно п. 1.3 кредитного договору встановлено в розмірі 36000,00 грн., шляхом дебетування поточного рахунку.

При цьому позивач вказує, що згідно п. 1.2 кредитного договору кредит надавався в обмін на зобовязання відповідача по поверненню кредиту, сплаті відсотків та винагороди в строки, які встановлені цим договором. Так, експрес-овердрафтове кредитування відповідача згідно п. 1.5 договору здійснювалося банком з періодом безперервного користування кредитом не більш ніж 30 днів.

Відповідно до п. 3.1 кредитного договору за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку відповідача при закритті банківського дня відповідач сплачує відсотки, виходячи з відсоткової ставки, яка встановлена в додатку № 1 до кредитного договору, розмір якої залежить від строку користування кредитом, а саме: у строк на протязі 1-3 днів 12%; на протязі 4-7 днів 13%, на протязі 8-15 днів 17%, на протязі 16-30 днів 19%.

До того ж позивач посилається на пункт 2.2.5 кредитного договору, яким встановлено зобов'язання відповідача провести повне погашення кредиту не пізніше 27 квітня 2008 року.

Відтак, позивач вказує, що згідно вищезазначених умов кредитного договору Банк зобов'язався в строк по 27 квітня 2008 року здійснювати експрес - овердрафтове кредитування відповідача в межах 36 000,00 грн. з періодом безперервного користування кредитом не більш ніж 30 днів, а відповідач зобов'язався у строк, який не перевищує 30 днів з дати виникнення дебетового сальдо на його поточному рахунку повертати отриманий кредит та сплачувати відсотки за його користування у розмірі, який встановлена в додатку № 1 до кредитного договору, та провести повне погашення кредиту не пізніше 27 квітня 2008 року.

Як стверджує позивач, свої зобов'язання за кредитним договором позивач виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит в розмірі 36 000,00 грн. Однак, в порушення п. 2.2.5. кредитного договору, а також ст. 193 ГК України та ст. 1054 ЦК України відповідач своїх зобов'язань по кредитному договору щодо своєчасного погашення заборгованості по кредиту, нарахованих відсотків за користування кредитом не виконав, у зв'язку з чим у заборгованість відповідача станом на 25.10.2010 року склала:

-по кредиту - 21032,18 грн.,

-по відсоткам за користування кредитом - 25163,43 грн.

Крім того, згідно п. 4.1. кредитного договору відповідач за порушення будь-якого зобов'язання, передбаченого умовами кредитного договору, сплачує пеню в розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожний день прострочки.

Так, за розрахунками позивача, станом на 25.10.2010 року заборгованість відповідача перед позивачем по пені складає 19072,82 грн.

Таким чином, загальна заборгованість відповідача по кредиту, відсоткам за користування кредитом та пені станом на 25.10.2010 року становить 65 268,46 грн.

Ухилення відповідача від належного виконання зобов'язань по кредитному договору стало підставою для подання до суду позову позивачем Публічним акціонерним товариством Комерційним банком „ПриватБанк”, яке згідно статуту є правонаступником прав та обов'язків ЗАТ Комерційного банку „ПриватБанк”.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 29.11.2010 р. порушено провадження у справі № 15/163-10-4357 та справу призначено до розгляду в засіданні суду

Як встановлено в ході розгляду справи, між Закритим акціонерним товариством КБ „ПриватБанк” та ОСОБА_3 був укладений договір поруки №4Р/1 від 27.04.2006 р., згідно якого ОСОБА_3 (поручитель) на добровільних засадах взяв на себе зобовязання перед банком відповідати по зобовязанням ТОВ „Опекс”, що виникають з кредитного договору № 4 про надання експрес-овердрафтового кредиту від 27.04.2006 р., заборгованість за яким є предметом спору у даній справі.

Крім того, 27.04.2006 р. між Закритим акціонерним товариством Комерційним банком „ПриватБанк” та ОСОБА_4 був укладений договір поруки № 4/Р/2, за яким ОСОБА_4 взяла на себе зобовязання перед банком відповідати по зобовязанням ТОВ „Опекс”, що виникають з кредитного договору № 4 про надання експрес-овердрафтового кредиту від 27.04.2006 р., заборгованість за яким є предметом спору у даній справі.

Відтак, приймаючи до уваги наведене, суд дійшов висновку, що рішення суду по даній справі може вплинути на права або обовязки гр. ОСОБА_3 і ОСОБА_4 як поручителів відповідача за кредитним договором № 4 від 27.04.2006 р. щодо відповідача.

У звязку з зазначеним ухвалою господарського суду Одеської області від 13.12.2010 р. до участі у справі № 15/163-10-4357 було залучено ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в якості третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача.

Відповідач позовні вимоги визнав частково, про що зазначено у відзиві на позовну заяву (а.с. 74-76). При цьому відповідач просив суд у випадку встановлення судом обґрунтованості позовних вимог зменшити розмір стягуваної пені до 1907 грн. (або 10% від заявленої суми пені до стягнення).

Під час розгляду справи позивачем були подані до суду уточнення до позовної заяви, згідно яких позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по кредиту станом на 01.02.2011 р. в розмірі 19676,60 грн., заборгованість по відсоткам за користування кредитом в розмірі 22483,04 грн. та пеню в розмірі 18628,52 грн.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

27 квітня 2006 року між Закритим акціонерним товариством Комерційним банком „ПриватБанк” в особі начальника відділення філії Южне головне регіональне управління” в смт. Комінтернівське та Товариством з обмеженою відповідальністю „Опекс” був укладений договір № 4 про надання експрес-овердрафтового кредиту, згідно якого банк при наявності вільних грошових коштів зобовязується здійснювати експрес-овердрафтове обслуговування відповідача, яке заключається у проведенні платежів останнього понад залишку коштів на поточному рахунку відповідача № 26004467657001, відкритому в банку, за рахунок кредитних коштів і в межах ліміту, встановленого у відповідності з п. 1.3 кредитного договору, шляхом дебетування поточного рахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо.

Експрес-овердрафт (далі - кредит) надається на поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів відповідача.

Згідно п. 1.2 вказаного договору кредит надається в обмін на зобовязання відповідача по поверненню кредиту, сплаті відсотків та винагороди в обумовлені цим договором строки.

П. 1.5 зазначеного кредитного договору сторони встановили, що експрес-овердрафтове кредитування відповідача згідно п. 1.5 договору здійснюється банком в межах ліміту і строку, встановлених згідно п. 1.3, 1.4 цього договору, з періодом безперервного користування кредитом не більш ніж 30 днів.

Згідно п. 1.3 вказаного договору встановлений сторонами ліміт склав 36000,00 грн.

У відповідності з п. 1.4 договору проведення платежів відповідача здійснюється банком у строк по 27.04.2007 року.

В свою чергу відповідач зобовязався: використовувати кредит на цілі, вказані в п. 1.1 кредитного договору; сплачувати проценти за весь час фактичного користування кредитом згідно п. 3.1, п. 3.2, п. 3.3 кредитного договору; здійснювати погашення кредиту, отриманого в межах встановленого п. 1.3 договору ліміту; здійснити повне погашення кредиту не пізніше строку, встановленого п. 1.4 договору; сплатити банку винагороду згідно п. 3.4 договору (п. 2.2 кредитного договору).

Відповідно до п. 3.1 кредитного договору за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку відповідача при закритті банківського дня відповідач сплачує відсотки, виходячи з відсоткової ставки, яка встановлена в додатку № 1 до кредитного договору, розмір якої залежить від строку користування кредитом, а саме: у строк на протязі 1-3 днів 12%; на протязі 4-7 днів 13%, на протязі 8-15 днів 17%, на протязі 16-30 днів 19%.

11 квітня 2007 року ЗАТ КБ „ПриватБанк” та ТОВ „Опекс” уклали додаткову угоду № 1 до вказаного договору № 4 про надання експрес-овердрафтового кредиту, відповідно до умов якої п. 1.4 договору викладено у новій редакції, згідно з якою проведення платежів відповідача здійснюється банком в строк по 27 квітня 2008 року. Інші умови кредитного договору залишені без змін.

В силу частини 1 статті 55 Закону України „Про банки і банківську діяльність” відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Відповідно до ст. 2 Закону України „Про банки і банківську діяльність” банківський кредит - будь-яке зобовязання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Відповідно до ч. 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Укладений між позивачем та відповідачем кредитний договір є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання його сторонами.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Так, згідно умов кредитного договору Банк зобов'язався в строк по 27 квітня 2008 року здійснювати експрес-овердрафтове кредитування відповідача в межах 36 000,00 грн. з періодом безперервного користування кредитом не більш ніж 30 днів, а відповідач зобов'язався у строк, який не перевищує 30 днів з дати виникнення дебетового сальдо на його поточному рахунку повертати отриманий кредит та сплачувати відсотки за його користування у розмірі, який встановлено в додатку № 1 до кредитного договору, та провести повне погашення кредиту не пізніше 27 квітня 2008 року.

Як вказує позивач та не оспорюється відповідачем, банком були виконанні зобов'язання за кредитним договором № 4 в повному обсязі, а саме відповідачу було надано кредит в розмірі 36000,00 грн. Однак, як зясовано судом та не спростовано відповідачем, відповідач в порушення умов кредитного договору не виконав взяті на себе зобов'язання щодо своєчасного погашення заборгованості по кредиту та сплаті нарахованих відсотків за користування кредитом, у зв'язку з чим у заборгованість відповідача станом на 01.02.2011 року склала: по кредиту - 19676,00 грн., по відсоткам за користування кредитом 22483,04 грн. Вищенаведене свідчить про порушення відповідачем прийнятих на себе зобовязань.

Ст. 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Разом з тим частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобовязання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як передбачено п. 4.1 договору № 4 про надання експрес-овердрафтового кредиту, при порушенні відповідачем будь-якого із зобов'язань: по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п.п. 2.2.2, 3.1, 3.2, 3.3 договору; строків повернення кредиту, передбачених п.п. 1.4, 1.5, 2.2.3, 2.2.4, 2.2.5, 2.3.4 договору, винагороди, передбаченої п.п. 2.2.6, 3.4 договору, відповідач за кожний випадок порушення сплачує пеню в розмірі 0,2 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочки платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного Банку України, діючої у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до положень частини 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Враховуючи те, що відповідачем не були належним чином виконані зобовязання за вказаним договором № 4 про надання експрес-овердрафтового кредиту щодо повернення позивачу отриманих кредитних коштів та сплати відсотків за користування цими коштами позивачем нарахована відповідачу пеня в розмірі 18628,52 грн. за період з 29.04.2008 р. по 01.02.2011 р.

Відповідач, заперечуючи проти нарахування йому пені, послався на те, що позивачем нараховано пеню за період більше ніж 2 роки за ставкою 0,2 % річних за кожен день прострочення, хоча позивач має право нараховувати пеню за прострочення виконання зобовязання за період, що складає не більше 183 днів. До того ж відповідач вказує, що до вимог про стягнення неустойки застосовується позовна давність в один рік згідно ч. 2 ст. 258 ЦК України, а за умовами ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Однак, за ствердженнями відповідача, окремий договір про збільшення строку позовної давності щодо нарахування пені відсутній. Відтак, на думку відповідача, строк позовної давності для предявлення позивачем вимоги про стягнення пені сплинув, що в свою чергу є підставою для відмови у позові в частині вимог про стягнення пені.

Так, відповідно до положень ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Ч. 1, 2, 4 ст. 217 ГК України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

В силу положень ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Між тим в п. 4.7 кредитного договору сторонами обумовлено, що строки позовної давності відносно вимог про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки пені, штрафу встановлюються тривалістю 5 років. Отже, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача про пропущення позивачем строку позовної давності для предявлення вимог про стягнення пені.

Разом з тим позивач у своїх поясненнях щодо нарахування пені в розмірі 18628,52 грн. послався на п. 4.4. кредитного договору, яким передбачено можливість нарахування неустойки за кожен випадок порушення зобовязань, що передбачені п.п. 4.1, 4.2, 4.3, на протязі трьох років з дня, коли відповідне зобовязання мало бути виконано позичальником. Також позивач зазначив, що оскільки з 29.04.2008 р. відповідач припинив виконувати належним чином свої договірні зобовязання відповідно до умов договору, банк згідно п. 4.1 нараховував пеню на суму загальної заборгованості за кожний день прострочки в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період її нарахування, що вбачається з наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості (а.с. 87-101).

За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Розмір суми заборгованості та відсутність порушень умов договору з боку відповідача як позичальника не спростовано відповідачем. При цьому відповідач у відзиві на позов просив суд у випадку встановлення обґрунтованості позовних вимог зменшити розмір стягуваної пені до 10% з огляду на те, що відповідач частково погасив кредит, а заборгованість виникла в результаті наслідків фінансової кризи, в період якої діяльність підприємства не могла здійснюватися належним чином.

Так, пунктом 3 статті 83 ГПК України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

У відповідності з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Матеріали справи свідчать, що відповідачем дійсно частково були виконані передбачені договором зобовязання. До того ж слід зазначити, що заявлена позивачем до стягнення сума пені майже дорівнює суму боргу по кредиту. Між тим така міра відповідальності може суттєво вплинути на фінансовий стан відповідача, посилить його залежність від позивача як кредитора. З огляду на таке відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України суд зменшує розмір пені до 3725,70 грн. (20 % від заявленої до стягнення суми).

Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем за вказаним договором № 4 від 27.04.2006 р. складає 45 885,34 грн. (19676,60 грн. заборгованості по кредиту + 22483,04 грн. заборгованості по відсоткам + 3725,70 грн. нарахованої пені).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, є примусове виконання обовязку в натурі.

Оцінюючи надані докази в сукупності, господарський суд вважає, що позовні вимоги ПАТ КБ „ПриватБанк” в особі філії „Южне головне регіональне управління” про стягнення з відповідача заборгованості за договором про надання експрес-овердрафтового кредиту № 4 від 27.04.2006 року частково обґрунтовані та відповідають фактичним обставинам справи і вимогам чинного законодавства, у звязку з чим підлягають частковому задоволенню.

У звязку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем судові витрати по сплаті держмита та послуг на ІТЗ судового процесу, покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1.Позовну заяву Публічного акціонерного товариства Комерційного банку „ПриватБанк” в особі філії банку „Южне головне регіональне управління” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Опекс”, треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_3 та ОСОБА_4, про стягнення 60788,16 грн. задовольнити частково.

2.СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю „Опекс” (65023, АДРЕСА_1; код ЄДРПОУ 31185382) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку „ПриватБанк” (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50; код ЄДРПОУ 14360570; п/р 29092829003111 в ПАТ КБ „ПриватБанк” м. Дніпропетровськ, МФО 305299) заборгованість по кредиту в сумі 19676/девятнадцять тисяч шістсот сімдесят шість/грн. 60 коп., заборгованість по відсоткам за користування кредитом у розмірі 22483/двадцять дві тисячі чотириста вісімдесят три/грн. 04 коп., пеню в розмірі 3725/три тисячі сімсот двадцять пять/грн. 70 коп.

3.СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю „Опекс” (65023, м. Одеса, вул. Новосельського, буд. 48, кв. 10; код ЄДРПОУ 31185382) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку „ПриватБанк” (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50; код ЄДРПОУ 14360570; п/р 64993919400001 в ПАТ КБ „ПриватБанк” м. Дніпропетровськ, МФО 305299) витрати по сплаті державного мита у сумі 458/чотириста пятдесят вісім/грн. 85 коп.; 178/сто сімдесят вісім/грн. 14 коп. витрат по сплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.В задоволенні решти частини позовних вимог відмовити. .

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Петров В.С.

Повний текст рішення складено та підписано 14.02.2011 р.