Рішення № 138679279, 03.08.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.08.2026Справа № 910/6592/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС»

до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»

про стягнення 39 768,03 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова група "ТАС" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (далі - відповідач) про стягнення 39768,03 грн страхового відшкодування.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на підставі договору комплексного страхування № FО-02566686 від 25.06.2025 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля марки AUDI A3, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , у зв`язку з чим позивачем отримано право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, якою є відповідач у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/6592/26. Вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач, 12.06.2026 в системі «Електронний суд» сформував відзив, в якому проти позову заперечував, зазначивши, що Страховик не може нести більшу відповідальність ніж передбачена (ЗУ № 1961-IV, стаття 22, 29,36.2), а саме, відновлювальний ремонт з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, зменшеного на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість, тобто 26622,46 грн.

25.06.2026 позивач подав заяву про поновлення процесуального строку та письмову відповідь на відзив.

Розглянувши клопотання позивача про поновлення строку на подання відповіді на відзив, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.113 Господарського процесуального кодексу України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Приписами ч.1 ст.118 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Відповідно до ч.1 ст.119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Слід зазначити, що вирішення питання щодо поновлення строку, відповідно до ч. 1 ст.119 Господарського процесуального кодексу України, перебуває в межах дискреційних повноважень суду, який за заявою сторони чи зі своєї ініціативи може визнати причину встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Частиною 4 статті 119 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Вирішуючи питання про поновлення або продовження процесуальних строків, суд має враховувати зміст заяви (клопотання) учасника та вчинених ним дій, уникаючи як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2018 у справі № 904/5995/16.

З огляду на доводи позивача, викладені у клопотанні про поновлення процесуального строку для подання відповіді на відзив, беручи до уваги те, що одночасно з клопотанням подано відповідь на відзив, суд дійшов висновку про поважність причин пропуску строку для його подання.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Приватним акціонерним товариством «Страхова група "ТАС" (страховик) та ОСОБА_1 (страхувальник) 25.06.2025 укладено договір комплексного страхування №FО-02566686 (далі - договір), за умовами якого позивач прийняв під страховий захист автомобіль марки AUDI A3, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

04.11.2025 року, ОСОБА_2 , керуючи автомобілем VOLKSWAGEN GOLF, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , у м. Вінниця на вул. Левка Лук`яненка, 35, здійснила зіткнення з автомобілем AUDI A3, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 .

В результаті дорожньо-транспортної пригоди зазначені транспортні засоби отримали механічні ушкодження.

Означена дорожньо-транспортна пригода була оформлена повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду (європротоколом). Своїми діями ОСОБА_2 порушила Правила дорожнього руху України та вину свою визнала.

У письмовому відзиві відповідач зазначив, що європротокол має бути підписаний обома водіями та не є визнанням відповідальності, а є коротким звітом про особливості та обставини, які прискорять врегулювання претензій. Учасниками ДТП складено європротокол за обставин, при яких учасники ДТП не мали права його складати.

З набранням чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування» № 3045-VI від 17.02.2011 року, яким внесено зміни та доповнення до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», що дозволило учасникам дорожнього руху при скоєнні дорожньо-транспортної пригоди за наявності встановлених пунктом 33.2 статті 33 наведеного Закону обставин спільно складати повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду («європротокол») без інформування відповідного підрозділу МВС України про її настання.

Так, відповідно до пункту 33.2 статті 33 зазначеного вище Закону України, у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду. У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов`язку інформувати відповідні підрозділи Національної поліції про її настання.

Європротокол - це спеціальний бланк повідомлення про настання дорожньо-транспортної пригоди, який заповнюється водіями-учасниками ДТП на місці аварії, потім надається страховику та стає підставою для виплати страхового відшкодування потерпілим. Європротокол може заповнюватися як в паперовому вигляді, на спеціальному бланку, так і в електронній формі, з використанням системи «Електронний Європротокол».

Система розміщена в мережі Інтернет за посиланням веб-сторінки https://dtp.mtsbu.ua/index.html для складання електронного протоколу функціонує таким чином, що у разі заповнення недостовірних відомостей про страховий поліс учасника ДТП, не надає можливості перейти до наступного етапу оформлення і, врешті, підписати учасниками електронний протокол Такий підхід гарантує достовірність інформації у протоколі перед його підписанням.

Європротоколом можна скористатися при умовах, коли: - відсутні травмовані (загиблі) люди, - водії-учасники ДТП мають поліси автоцивільної відповідальності, - наявна згода водіїв транспортних засобів - учасників ДТП щодо її обставин, - у водіїв відсутні ознаки алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів.

У разі невиконання хоча б однієї з зазначених умов, виклик відповідного підрозділу Національної поліції для оформлення ДТП є обов`язковим.

Позивач наголошує на тому, що ДТП сталось з вини ОСОБА_3 , яка керувала автомобілем VOLKSWAGEN GOLF, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , що слідує з європротоколу, обставин та наслідків настання ДТП.

Дослідивши наявне в матеріалах справи повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (електронний європротокол) від 04.11.2025 року, суд встановив, що він містить усі необхідні реквізити, зокрема, інформацію про водіїв, місце скоєння ДТП, схему пригоди, фото з місця події, обставини ДТП.

З інтерфейсу системи «Електронний Європротокол» вбачається, що розділ «обставини ДТП» містить ключову інформацію для встановлення вини та механізму події.

Не прийняття в якості належного доказу настання страхового випадку заповненого учасниками ДТП електронного європротоколу (враховуючи, що у разі заповнення недостовірних, неповних відомостей система не надає можливості перейти до наступного етапу оформлення протоколу і, врешті, підписати учасниками електронний протокол) нівелює приписи про юридичну силу вказаного документа та презумпцію достовірності внесених в нього відомостей.

Суд визнає європротокол від 04.11.2025 року як належний та допустимий доказ у справі.

Правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов`язок.

Зокрема, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування», Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.

За змістом Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Відповідно до ремонтної калькуляції № 92532351 від 18.11.2025, складеної за допомогою системи AUDATEX, вартість відновлювального ремонту автомобіля AUDI A3, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 склала 39 768, 03 грн.

На підставі страхового акту № 34658/02/925 від 21.11.2025 вартість відновлювального ремонту автомобіля марки AUDI A3, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 визначена позивачем у розмірі 39 768,03 грн.

Позивач, виконуючи свої зобов`язання за договором, виплатив ОСОБА_1 страхове відшкодування по Договору № FO2192650 від 02.12.2024 (в призначенні платежу значиться: Страх. вiдш. по Дог. № FO2566686 вiд 25.06.2025, ОСОБА_1, IПН НОМЕР_3 , д.н. ІНФОРМАЦІЯ_1, т/з Aud A3, д/н НОМЕР_1 , без ПДВ) в розмірі 39 768,03 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 60531 від 24.11.2025.

Як свідчать матеріали справи, Позивач, 14.12.2025 року надіслав відповідачу заяву №09085/9225 від 14.12.2025 про виплату страхового відшкодування.

Оскільки відповідач регресну вимогу не виконав, суму страхового відшкодування не сплатив, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідач не погоджується із позовом посилаючись на те, що позивачем розраховано розмір страхового відшкодування пошкодженого транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, без урахування фізичного зносу. Відповідачем було замовлено Звіт №76-D/13/64(0) від 18.11.2025 року вартість матеріального збитку завданого власнику майна AUDI АЗ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2005 року випуску, кузов № НОМЕР_4 , внаслідок ДТП без ПДВ, на дату 04.11.2025р., складає 26622,46 грн, без ПДВ. Вартість (розмір) матеріального збитку завданого власнику КТЗ, приймається рівним вартості відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу запчастин, величина втрати товарної вартості КТЗ (ВТВ), становить 0,0 грн. відповідно до вимог [5] та не врахована згідно договору.

Частиною 2 статті 26 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу (страхова (регламентна) виплата), відшкодовуються страховиком (МТСБУ) у розмірі вартості відновлювального ремонту, що забезпечує приведення транспортного засобу у стан, який мав такий транспортний засіб до настання дорожньо-транспортної пригоди.

Як урегульовано частиною 3 статті 27 «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу включає:

- вартість складових частин (деталей) транспортного засобу, що потребують ремонту (заміни) у зв`язку з їх пошкодженням внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відповідно до переліку, визначеного на підставі акту огляду транспортного засобу, складеного представником страховика, або висновку суб`єкта оціночної діяльності, оцінювача, судового експерта, а також вартість матеріалів, необхідних для здійснення відповідного ремонту;

Для транспортного засобу, строк експлуатації якого до настання дорожньо-транспортної пригоди не перевищує п`ять років або щодо якого є чинними гарантійні зобов`язання виробника транспортного засобу, за умови документального підтвердження їх чинності, до розрахунку вартості складових частин (деталей) транспортного засобу, що потребують заміни новими, включається вартість невживаних складових частин (деталей), дозволених заводом-виробником для обслуговування відповідних транспортних засобів. Для інших транспортних засобів до розрахунку вартості складових частин (деталей) транспортного засобу, що потребують заміни, може включатися вартість складових частин (деталей) транспортного засобу, що відповідають технічним характеристикам такого транспортного засобу та є аналогом оригінальних складових частин (деталей) транспортного засобу.

При цьому, Законами України «Про страхування» та «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено зобов`язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, оскільки такий звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається можлива, але не кінцева сума, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення, яким оплачена виставлена станцією технічного обслуговування сума вартості відновлювального ремонту транспортного засобу.

У постанові від 03.07.2019 року в справі № 910/12722/18 Верховний Суд вказав, що звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу, а реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є платіжний документ про здійснення такої виплати. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.07.2018 року в справі № 922/4013/17.

Відповідно до статті 1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

На переконання суду, достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є протокол №25/1179 від 12.11.2025 огляду транспортного засобу AUDI A3, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ; розрахунок суми страхового відшкодування та страховий акт № 34658/02/925 від 21.11.2025; платіжна інструкція № 60531 від 24.11.2025.

Належним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду №910/9396/17 від 13.03.2018.

За таких обставин, у відповідача, у даному випадку, виник обов`язок з виплати страхового відшкодування в межах вартості відновлювального ремонту, яку визначено позивачем на підставі акту огляду транспортного засобу AUDI A3, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та страхового акту 34658/02/925 від 21.11.2025 у розмірі 39768,03 грн.

Статтею 89 Закону України «Про страхування» визначено, що страхування здійснюється на підставі договору страхування, який укладається відповідно до загальних умов страхового продукту, якщо інше не визначено законодавством України.

Таким чином, правовідносини між позивачем та Страхувальником регулює Договір комплексного страхування № FО-02566686 від 25.06.2025, за яким Страховик застрахував майнові інтереси Страхувальника, пов`язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме автомобіля AUDI A3, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , а не Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», як помилково зазначає відповідач.

Посилання Відповідача на пункт 36.2 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», щодо ПДВ, суд вважає безпідставними виходячи з такого.

Щодо нарахування ПДВ з матеріалів справи вбачається, що Позивач виплатив страхувальнику суму в розмірі 39 768,03 грн без ПДВ, що прямо зазначено у призначенні платежу (платіжна інструкція №60531 від 24.11.2025). Таким чином, сума позову 39 768,03 грн не містить у собі нарахування додаткових 20 % ПДВ, оскільки стягуються виключно фактично понесені витрати страховика.

Відповідно до пункту 3 статті 22 Цивільного кодексу України, збитками є витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

ПДВ є загальнодержавним податком, який додається до ціни товарів та послуг. Продаж будь-яких нових запчастин, деталей та мастильних матеріалів на території України офіційними дилерами чи іншими суб`єктами господарювання в силу закону підлягає обов`язковому оподаткуванню ПДВ за ставкою 20%.

Ураховуючи це, Національний стандарт № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» та Методика товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів імперативно встановлюють, що розрахунок вартості відновлювального ремонту (як грошового еквівалента завданої шкоди) здійснюється за ринковими цінами, які за своєю природою включають у себе податок на додану вартість.

Отже, оскільки для відновлення пошкодженого автомобіля AUDI A3, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 Позивач або його страхувальник мусять придбати деталі та матеріали за ринковою ціною, яка законодавчо містить у собі 20% ПДВ, включення цього податку до калькуляції оцінювача є правомірним, обґрунтованим та обов`язковим для визначення реального розміру шкоди.

Суброгація передбачає компенсацію саме фактично виплачених страховиком сум, які для страховика є реальними збитками.

Щодо можливості зменшувати страховиком виплати на суму ПДВ, якщо ремонт проводився не на сертифікованій СТО або якщо клієнт не надав актів виконаних робіт слід враховувати доказову базу та матеріальний зміст суброгації. Суд вважає, що у спірній ситуації відповідно до ст. 993 ЦК України, до Позивача перейшло право вимоги в межах фактично понесених витрат. Позивач виплатив страхувальнику фіксовану суму грошових коштів (39 768,03 грн), яка для самого Позивача є «чистим збитком» (реальним грошовим витоком) і не є операцією з поставки послуг у розумінні податкового законодавства.

Отже, доводи Відповідача не підлягають задоволенню враховуючи, що Позивач фактично виплатив страхувальнику суму збитків, розраховану оцінювачем, що підтверджує реальність його витрат; право суброгації (ст. 993 ЦК України) не залежить від умов подальшого використання коштів потерпілим чи надання актів від СТО; сума збитків, заявлена Позивачем, підлягає стягненню в повному обсязі, включно з вартістю запчастин та матеріалів, визначеною оцінювачем з урахуванням ПДВ.

Принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у ст. 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень ст. 1194 цього Кодексу.

Згідно зі статтями 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким законом, зокрема, є норми ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування».

Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов`язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов`язанні.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов`язків свого попередника. Відповідно заміною кредитора деліктне зобов`язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов`язок із відшкодування шкоди не виконала.

Отже, з огляду на положення ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування», підставою для набуття позивачем права вимоги щодо виплати страхового відшкодування (в порядку заміни кредитора в зобов`язанні) є факт фактичної виплати страхового відшкодування за договором майнового страхування.

Таким чином, до Приватного акціонерного товариства «Страхова група "ТАС" перейшло в межах виплаченої суми право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно із ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відтак, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Згідно п.п. 1.1, 1.4 ст.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхувальниками є юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу, а особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.

Згідно пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до полісу №AT005888861 цивільно-правова відповідальність транспортного засобу VOLKSWAGEN GOLF, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 застрахована відповідачем. Сума франшизи передбачена полісом нуль грн, ліміт за шкоду майну - 160 000, 00 грн.

Статтею 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

За таких обставин, враховуючи розмір права зворотної вимоги, який перейшов до позивача, визначений полісом № AT005888861 розмір ліміту відповідальності, суд дійшов висновку, що позовна вимога позивача про стягнення з відповідача страхового відшкодування у розмірі 39 768,03 грн. підлягає задоволенню.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю.

Витрати зі сплати судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (02081, місто Київ, вулиця Здолбунівська, будинок 7д, код ЄДРПОУ 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова група "ТАС" (03062, м. Київ, просп. Берестейський, буд. 65, код ЄДРПОУ 30115243) 39 768 (тридцять дев`ять тисяч сімсот шістдесят вісім) грн. 03 коп. - страхове відшкодування, 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп. - судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 03.08.2026.

Суддя Наталія ЯГІЧЕВА