Рішення № 138679208, 03.08.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.08.2026Справа № 910/5231/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Барвінок-3000" (01042, м. Київ, вул. Джона Маккейна, 20Б, ідентифікаційний код 42020030)

до Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" (01021, м. Київ, пров. Мар`яненка Івана, 7, ідентифікаційний код 35692211)

про стягнення 258 917, 00 грн,

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Барвінок-3000" (далі - позивач) з позовом до Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" (далі - відповідач) про стягнення 258 917, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 04.02.2026 внаслідок настання аварійної ситуації, пов`язаної з залиттям нежитлових приміщень, позивачем було понесено збитки у розмірі 258 917, 00 грн, які відповідач, як підприємство, відповідальне за утримання будівлі та інженерних мереж, відмовилося відшкодувати добровільно, що і стало підставою звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.05.2026 залишено позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Барвінок-3000" без руху, встановлено позивачу строк та спосіб усунення недоліків позовної заяви.

11.05.2026 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" представником позивача подано заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Вказана ухвала була доставлена до електронного кабінету Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" 18.05.2026 о 14:20 год., що підтверджується відповідним повідомленням про доставлення процесуального документа.

Частиною 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Отже, відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи відповідно до ст. 120 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до вимог статей 165, 251 Господарського процесуального кодексу України, відповідачу був встановлений строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Приписами частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Поряд з цим у зв`язку з перебуванням судді Пукшин Л.Г. у щорічній відпустці підписання тексту рішення здійснено після виходу судді з відпустки.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Барвінок-3000" є власником нежитлових приміщень №1, 2, 3, 4 (група приміщень № 55) у літ. "А" за адресою: м. Київ, вул. Джона Маккейна, буд. 20-Б, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, а також актом приймання-передачі від 03.04.2018.

З матеріалів справи вбачається, що 04.02.2026 в багатоквартирному житловому будинку за адресою: м. Київ, вул. Джона Маккейна, буд. 20-Б сталася аварійна ситуація, а саме: прорив трубопроводу у підвальному приміщенні, внаслідок чого нежитлові приміщення №1, 2, 3, 4 (група приміщень № 55) у літ. "А" були затоплені.

07.02.2026 представник позивача направив на електронну пошту Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва", як особі, яка здійснює управління багатоквартирним будинком, заяву про залиття приміщення та необхідність складання акта.

09.02.2026 працівниками житлово-експлуатаційної дільниці "Печерська брама" складено акт обстеження нежитлових приміщень №№1, 2, 3, 4 (групи приміщень №55) (в літ. А) у житловому будинку № 20 Б по вулиці Джона Маккейна у зв`язку із заявою ОСОБА_1 від 05.02.2026 р. за № М-176 (акт про залиття, аварію, що трапилась на системі центрального опалення, гарячого водопостачання (або холодного водопостачання)) (далі - акт про залиття).

Згідно з актом про залиття, причиною затоплення нежитлових приміщень № 1, 2, 3, 4 (група приміщень № 55) у літ. «А» за адресою: м. Київ, вул. Джона Маккейна, буд. 20-Б визначено порушення цілісності трубопроводу системи централізованого опалення, розташованого у підвальному приміщенні будинку. В акті зафіксовано характер та обсяг пошкоджень, зокрема: у допоміжному приміщенні площею 43,6 кв. м: наявні вологі (жовті) плями на стінах загальною площею близько 20 кв. м; в основному приміщенні площею 40,7 кв. м: наявні вологі плями на стінах площею близько 18 кв. м, сліди конденсату та вологи по всій площі приміщення, пошкодження підлогового покриття (ковролін), наявність води по всій площі приміщення; у допоміжному приміщенні площею 10,5 кв. м: наявні вологі плями на стінах площею близько 7 кв. м, сліди залиття підлогового покриття (ковролін), наявність води по всій площі приміщення.

17.02.2026 між Товариством з обмеженою відповідальністю "БАРВІНОК-3000" (замовник) та Центром експертної оцінки Приватного підприємства "Аріадна" (виконавець) укладено договір №AR260217-001 на проведення оцінки майна (далі - договір), предметом якого є зобов`язання виконавця по виконанню оцінки майна, а саме: матеріальні збитки, що нанесені власнику пошкодженого майна, внаслідок затоплення нежитлових приміщень №1, 2, 3, 4 (групи приміщень №55) в літ "А", що розташовані за адресою: вул. Джона Маккейна, 20Б, м. Київ, 01042.

Відповідно до звіту про оцінку майна №AR260217-001 від 20.03.2026 вартість матеріальних збитків (майнова шкода), що нанесені власнику пошкодженого майна, внаслідок затоплення нежитлових приміщень №№ 1,2,3,4 (групи приміщень № 55) (в літ. А), що розташовані за адресою: м. Київ, вулиця Маккейна Джона (в мин. вулиця Кудрі Івана), будинок 206 склала 258 917,00 грн (без ПДВ).

Позивач зазначає, що оскільки саме пошкодження трубопроводу системи центрального опалення призвело до залиття належних йому приміщень, вказане свідчить про неналежне виконання відповідачем своїх обов`язків, як особою, відповідальною за утримання будівлі та інженерних мереж, а відтак останній зобов`язаний відшкодувати позивачу завдану шкоду у розмірі 258 917, 00 грн.

04.04.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю "Барвінок-3000" направило на електронну пошту Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" претензію про добровільне відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок залиття нежитлового приміщення, у якій просило відшкодувати 258 917,00 грн шкоди та 10 600, 00 грн витрат на проведення незалежної оцінки матеріальних збитків.

У відповідь на дану претензію, відповідач у своєму листі №105/44-1199 від 21.04.2026 зазначив про недоведеність протиправності поведінки КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва".

Позаяк вимога за претензію про добровільне відшкодування матеріальної шкоди залишена відповідачем без задоволення, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

В силу приписів ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, в тому числі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до п. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно із ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Таким чином, стягнення збитків є видом цивільно-правової відповідальності.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків; причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини та встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди.

Тобто, слід довести, що протиправні дії чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - безумовним наслідком такої протиправної поведінки.

В акті від 09.02.2026 було вказано, що залиття нежитлових приміщень №1,2,3,4 (групи приміщень №55) (в літ. А) у житловому будинку на вулиці Джона Маккейна 20Б відбулося внаслідок порушення цілісності трубопроводу ЦО в підвальному приміщенні будинку.

Частиною 2 статті 382 Цивільного кодексу України передбачено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Визначення поняття "спільне майно багатоквартирного будинку" також викладене у п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", згідно якого це приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

Частинами 1 та 2 статті 5 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" передбачено, що спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників. Спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку.

З огляду на наведене визначення вбачається, що трубопровід центрального опалення в підвальному приміщенні багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників багатоквартирного будинку.

Рішенням Київської міської ради від 09.10.2014 №270/270 перейменовано Комунальне підприємство Печерського району м. Києва "Дирекція з управління нежитловим фондом Печерського району м. Києва" в Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" та віднесено його до сфери управління Печерської районної в місті Києві державної адміністрації; передано, Комунальному підприємству "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" житловий фонд, який був переданий до сфери управління Печерської районної в місті Києві державної адміністрації та знаходиться у них на балансі, а також інше нерухоме та рухоме майно, яке належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва та перебуває на їх балансі станом на 01 серпня 2014 року.

Відтак, будинок за адресою вул. Джона Маккейна, 20-Б у м. Києві був переданий Комунальному підприємству "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" для утримання та обслуговування житлового фонду.

Відповідно пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" послуга з управління багатоквартирним будинком включає:

- забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо;

- купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку;

- поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку;

- інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку.

Згідно Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державним комітетом України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 №76 (надалі - Правила №76), утримання будинків і прибудинкових територій - господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.

Ці Правила №76 визначають порядок надання послуг з утримання будинків і прибудинкових територій:

- забезпечення нормального функціонування жилих будівель та прибудинкових територій протягом усього періоду їх використання за призначенням;

- проведення єдиної технічної політики в житловій сфері, що забезпечує виконання вимог чинних нормативів з утримання, поточного і капітального ремонту та реконструкції жилих будинків та прибудинкових територій.

У пункті 2 Правил №76 унормовано, що технічне обслуговування жилих будинків - комплекс робіт, спрямованих на підтримку справності елементів будівель чи заданих параметрів та режимів роботи технічного обладнання. Система технічного обслуговування жилих будинків повинна забезпечувати безпечне та безперебійне функціонування будинків, інженерних мереж та обладнання протягом установленого терміну служби будинку. Технічне обслуговування жилих будинків включає роботи з контролю за його станом, забезпечення справності, працездатності, наладки і регулювання інженерних систем тощо. Контроль за технічним станом здійснюється шляхом впровадження системи технічного огляду жилих будинків.

Зокрема послуга із технічного обслуговування жилих будинків передбачає виконання організацію і планування поточного ремонту (п. 2.4 Правил №76) та організацію і планування капітального ремонту (п. 5.2 Правил №76).

Поточний ремонт - комплекс ремонтно-будівельних робіт, який передбачає систематичне та своєчасне підтримання експлуатаційних якостей та попередження передчасного зносу конструкцій і інженерного обладнання. Поточний ремонт повинен проводитись з періодичністю, яка забезпечує ефективну експлуатацію будівлі з моменту завершення його будівництва (капітального ремонту, реконструкції) до моменту постановки на черговий капітальний ремонт або реконструкцію.

Капітальний ремонт - комплекс ремонтно-будівельних робіт, який передбачає заміну, відновлювання та модернізацію конструкцій і обладнання будівель у зв`язку з їх фізичною зношеністю та руйнуванням, поліпшення експлуатаційних показників, а також покращення планування будівлі і благоустрою території без зміни будівельних габаритів об`єкта.

Утримання житлового фонду передбачає виконання робіт, передбачених наказом Держжитлокомунгоспу України від 10.08.2004 №150 "Про затвердження Примірного переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень будинків, споруд" (надалі - Перелік послуг).

Згідно Переліку послуг послуга з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій включає в себе, зокрема: регулювання та гідравлічне випробовування систем централізованого опалення (пункт 1.1.12.1.); промивання трубопроводів та приладів централізованого опалення (пункт 1.1.12.3.); усунення течі в трубопроводах, приладах та арматурі (пункт 1.1.12.4.); укріплення ізоляції трубопроводів (пункт 1.1.12.7.); консервація та розконсервація системи централізованого опалення (пункт 1.1.12.12.).

Отже, до обов`язків відповідача належить забезпечення належного функціонування будинків, які не передавались в управління особам на підставі договору управління, укладеного з співвласниками багатоквартирного будинку (тобто за відсутності прийняття рішення співвласниками багатоквартирного будинку про створення ОСББ та/або передання будинку в управління певній особі).

Таким чином, суд дійшов висновку, що саме на Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" покладався обов`язок із обслуговування внутрішньо будинкових систем, в тому числі трубопроводу ЦО в підвальному приміщенні.

У свою чергу, утримання будинку / обслуговування будинку передбачає технічний нагляд за станом, зокрема укріплення ізоляції трубопроводів, усунення течі в трубопроводах.

На підтвердження розміру завданої шкоди позивачем надано звіт про оцінку майна №AR260217-001 від 20.03.2026, складений оцінювачем Бобровим Д.Ю. - ПП "АРІАДНА", який має кваліфікаційні свідоцтва №3500/2025 від 25.11.2025 та №3514/2025 від 25.11.2025, видані ФДМУ.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" проведення оцінки майна є обов`язковим у випадках, зокрема, визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності.

Як вбачається зі звіту про оцінку майна №AR260217-001 від 20.03.2026, вартість матеріальних збитків (майнова шкода), що нанесені власнику пошкодженого майна, внаслідок затоплення нежитлових приміщень №№ 1,2,3,4 (групи приміщень № 55) (в літ. А), що розташовані за адресою: м. Київ, вулиця Маккейна Джона (в мин. вулиця Кудрі Івана), будинок 206 складає на дату оцінки (без ПДВ): 258 917, 00 грн.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивачем доведено наявність протиправної поведінки відповідача (неналежне виконанням ним як виконавцем послуг з утримання будинку своїх обов`язків щодо утримання майна багатоквартирного будинку), розмір збитків, право вимоги відшкодування яких перейшло до позивача (258 917, 00 грн) та причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками, в той час як зі змісту частини другої статті 1166 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди, яка полягає в тому, що наявність вини заподіювача шкоди не підлягає доведенню позивачем, а саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Відповідний висновок Верховного Суду щодо застосування частини другої статті 1166 Цивільного кодексу України та презумпції вини заподіювача шкоди міститься, зокрема у постанові Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №910/12930/18.

Зауваження відповідача, наведені в акті про залиття від 09.02.2026, що аварійна ситуація виникла внаслідок форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) через ворожі атаки рф, не беруться судом до уваги, оскільки дані відомості не підтверджені належними та допустимими доказами у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, як і ненадані будь-які інші докази, які б свідчили про відсутність вини відповідача у завданій шкоді.

Отже, позивачем доведено наявність складу цивільного правопорушення, а тому суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Барвінок-3000" до Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" про стягнення 258 917, 00 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги в повному обсязі та свідчили про відсутність у нього обов`язку відшкодувати позивачу завдану шкоду.

Приймаючи до уваги вищевикладене в сукупності, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Також, позивач просить суд покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 40 000, 00 грн.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу).

Як встановлено судом, правова допомога надавалася позивачу на підставі договору №32 про надання правової допомоги від 15.06.2025, укладеним між адвокатом Солдаткіним Олегом Сергійовичем (далі - адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Барвінок-3000" (далі - клієнт), (далі - договір про надання професійної правничої допомоги)предметом якого є надання адвокатом усіма законними методами та способами правової допомоги клієнту у всіх справах, які пов`язані чи можуть бути пов`язані зі захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів.

Згідно пункту 4.1. договору про надання правової допомоги розмір гонорару, який клієнт сплачує адвокату за надану в межах цього договору визначається в рахунках та актах приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), які підписується сторонами.

За актом приймання-передачі наданих послуг №0105 від 01.05.2026 адвокат надав клієнту професійну правничу допомогу у супроводі справи в суді, наданні правових консультацій, аналізі наданих документів та обставин справи, підготовці та поданні позовної заяви, формуванні правової позиції, складанні процесуальних документів: кількість годин - 10. Вартість послуг за цим актом становить 40 000, 00 грн.

Таким чином, загальний розмір винагороди за договором №32 про надання правової допомоги від 15.06.2025 склав 40 000, 00 грн.

Судом встановлено, що Солдаткін Олег Сергійович є адвокатом в розумінні Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", що підтверджується свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС №5213/10 від 28.08.2014 та інформацією, розміщеною на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України.

Частиною 4-5 ст. 126 ГПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Так, відповідно до статті 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Приймаючи до уваги наведене вище в сукупності та з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених і поданих до суду позивачем документів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) і розумності їхнього розміру, суд дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору та складності даної справи, з урахуванням обсягу наданих послуг (п. 2 ч. 5 ст. 129 ГПК України).

Суд враховує, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), є малозначною, а предметом спору є стягнення шкоди, розмір якої був попередньо визначений за результатами оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності.

За таких обставин, виходячи з критеріїв складності справи, ціни позову, обсягу матеріалів, кількості підготовлених документів, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для обмеження такого розміру з огляду на розумну необхідність судових витрат в даній справі та необхідність покладення на відповідача витрат позивача на правову допомогу у розмірі 12 000, 00 грн.

Крім того, позивач просить покласти на відповідача витрати на складання звіту про визначення вартості матеріального збитку у розмірі 10 600, 00 грн.

Згідно з частин 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи та витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Як встановлено судом, 17.02.2026 між Товариством з обмеженою відповідальністю "БАРВІНОК-3000" (замовник) та Центром експертної оцінки Приватного підприємства "Аріадна" (виконавець) укладено договір №AR260217-001 на проведення оцінки майна, предметом якого є зобов`язання виконавця по виконанню оцінки майна, а саме: матеріальні збитки, що нанесені власнику пошкодженого майна, внаслідок затоплення нежитлових приміщень №1, 2, 3, 4 (групи приміщень №55) в літ "А", що розташовані за адресою: вул. Джона Маккейна, 20Б, м. Київ, 01042.

Пунктом 2.1. цього договору визначено, що загальна вартість послуг з оцінки об`єкта (суми договору) складає 10 600,00 грн без ПДВ.

Платіжними інструкціями №8406-5488-7443-7031 від 17.02.2026 на суму 5300,00 грн та № 0T19-H3K1-TC52-2821 від 23.03.2026 на суму 5300,00 грн позивачем перераховано Центру експертної оцінки Приватного підприємства "Аріадна" 10 600,00 грн оплати по договору.

За актом здачі-приймання наданих послуг від 20.03.2026 до договору на проведення оцінки №AR260217-001 від 17.02.2026 виконавцем надані послуги з проведення незалежної оцінки майна та видано звіт про оцінку майна, а саме: матеріальні збитки, що нанесені власнику пошкодженого майна, внаслідок затоплення нежитлових приміщень №1, 2, 3, 4 ( групи приміщень №55) в літ «А», що розташовані за адресою: вулиця Джона Маккейна, 20Б, м. Київ, 01042, замовником прийняті послуги в повному обсязі та відповідно до вимог зазначеного вище договору та законодавства України.

Суд зазначає, що звіт про оцінку майна №AR260217-001 від 20.03.2026 не є експертним висновком у розумінні статті 98 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не містить підстави проведення експертизи (у звіті не зазначено, що такий складений для подання до суду), не містить даних про судових експертів, які його склали, доказів на підтвердження відповідних повноважень (кваліфікаційне свідоцтво, сертифікат тощо), а також зазначень експертів, що такі попереджені (обізнані) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Отже, звіт про оцінку майна №AR260217-001 від 20.03.2026 є письмовим доказом, а тому сплачені за його складання кошти не є витратами, пов`язаними з проведенням експертизи, а також витратами, пов`язаними з вчиненням інших процесуальних дій, такі витрати позивача носять матеріально-правовий характер і не підлягають відшкодуванню на підставі ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України.

Разом з цим, позивач не позбавлений права звернутися до суду з окремим позовом про стягнення відповідних витрат у якості збитків.

Керуючись ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" (01021, м. Київ, пров. Мар`яненка Івана, 7, ідентифікаційний код 35692211) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Барвінок-3000" (01042, м. Київ, вул. Джона Маккейна, 20Б, ідентифікаційний код 42020030) матеріальну шкоду у розмірі 258 917, 00 грн, витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 107 грн 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000 грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням суду законної сили видати позивачу наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено 03.08.2026

Суддя Л.Г. Пукшин