Рішення № 138679171, 31.07.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

31.07.2026Справа № 910/14553/25

Господарський суд міста Києва у складі судді Ковтуна С.А., розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Т.Е.С.Л.А.»

до приватного акціонерного товариства «Компанія Росток»

про стягнення 248933,72 грн,

Представники: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До суду звернулося з позовом товариство з обмеженою відповідальністю «Т.Е.С.Л.А.» (далі - Товариство) до приватного акціонерного товариства «Компанія Росток» (далі - Компанія/ПрАТ «Компанія Росток») про стягнення 248933,72 грн.

За твердженням позивача, відповідач безпідставно зберігав у себе 248933,72 грн, сплачені товариством на підставі договору № 35-1 про відшкодування витрат від 01.07.2021, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «Т.Е.С.Л.А.» та приватним акціонерним товариством «Компанія Росток». На думку позивача, оскільки відповідач скористався своїм правом на звільнення від плати за землю (земельного податку та орендної плати за земельну ділянку державної та комунальної власності) у період з 01.06.2022 по 31.12.2022, то відпала підстава для сплати позивачем таких коштів як відшкодування плати за землю за вказаний період.

Суд своєю ухвалою від 25.11.2025 відкрив провадження у справі № 910/14553/25, постановив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач відхилив позовні вимоги, посилаючись на таке:

- у період з 01.06.2022 по 31.12.2022 територія міста Києва не визнавалася територією, на якій велися бойові дії згідно з переліком;

- у відповідача були відсутні правові підстави не нараховувати та не сплачувати за період з 01.06.2022 по 31.12.2022 орендну плату згідно з договором оренди землі з огляду на приписи Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно» від 11.04.2023 № 3050-ІХ;

- позивач не довів, що відповідач скоригував до зменшення зобов`язання по платі за земельну ділянку за кадастровим № 8000000000:69:052:0003 за період з 01.06.2022 по 31.12.2022, а отже позивач помилково посилався на Лист ДПС у м. Києві від 26.08.2022, що є неналежним, недопустимим та недостовірним доказом;

- на момент виникнення спірних правовідносин між Товариством та Компанією існували договірні відносини згідно з договором про відшкодування витрат, а кошти, які позивач просить стягнути як відшкодування плати за землю (орендної плати за земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:69:052:0003) за період з 01.06.2022 по 31.12.2022, набуті відповідачем за наявності правової підстави, їх не може бути витребувано відповідно до положень статті 1212 Цивільного кодексу України як без підставне збагачення.

Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

13.08.2008 Київська міська рада (орендодавець) та закрите акціонерне товариство «Компанія Росток» (орендар) уклали договір оренди земельної ділянки (далі - Договір оренди), за умовами п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку (далі - об`єкт оренди або земельна ділянка), визначену цим договором.

Пунктами 2.1-2.2 Договору оренди передбачено, що об`єктом оренди є земельна ділянка з такими характеристиками:

- місце розташування - бульв. Івана Лепсе, 4 у Солом`янському районі м. Києва;

- розмір - 68877 (шістдесят вісім тисяч вісімсот сімдесят сім) кв. м;

- цільове призначення - для експлуатації та обслуговування адміністративних, виробничих, складських будівель і споруд;

- кадастровий номер - 8000000000:69:052:0003.

Відповідно до п. 3.1 Договору оренди останній укладено на 15 (п`ятнадцять) років.

Згідно із п. 4.1, 4.2, 4.5 Договору оренди визначена ним орендна плата за земельну ділянку становить платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою у грошовій формі.

Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 3 (трьох) відсотків від її нормативної грошової оцінки.

Орендна плата вноситься орендарем рівними частинами за базовий податковий (звітний період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом тридцяти календарних днів наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Питання сплати податку на додану вартість та інших податкових платежів, що пов`язані з виконанням договору, вирішуються орендарем в установленому законодавством України порядку.

01.07.2021 товариство з обмеженою відповідальністю «Т.Е.С.Л.А.» (Товариство) та приватне акціонерне товариство «Компанія Росток» (Компанія) уклали Договір №35-1 про відшкодування витрат (надалі - Договір про відшкодування витрат).

За умовами Договору про відшкодування витрат (п.1.1) на умовах, визначених цим договором, Товариство зобов`язалося відшкодовувати Компанії суму плати за землю (орендної плати за земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:69:052:0003) для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку) для експлуатації та обслуговування адміністративних, виробничих, складських будівель та споруд відповідно до Угоди про погодження зовнішніх меж земельної ділянки від 01.07.2021 стосовно:

1) земельної ділянки № 2, площею 335 кв.м.;

2) земельна ділянка № 4, площею 3286 кв.м.

Загальна площа земельної ділянки № 3, що перебуває у спільному користуванні Компанії та Товариства становить 229 кв.м., тому компенсаційна частина Товариства за цю частину ділянки буде складати 50%.

На момент підписання Договору про відшкодування витрат земельні ділянки, визначені у п .1.1 перебувають у користуванні Компанії на підставі договору оренди землі від 13 серпня 2008 року № 72-6-00528, зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією), від 13 серпня 2008 року за № 72-6- 00528 строком на 15 років.

Відповідно п. 1.3 Договору про відшкодування витрат термін відшкодування витрат, передбачених п.1.1 цього договору, встановлюється з дати підписання цього договору до моменту оформлення Товариством договору оренди землі, відповідно до Закону України «Про оренду землі» та внесення даних про нового землекористувача до Державного земельного кадастру, але не більше ніж до 12 серпня 2023 р.

При укладанні Договору про відшкодування витрат сторони визначили таке:

- розрахунки за договором здійснюються щомісяця на підставі рахунків-фактур Компанії. Компанія надає рахунки на сплату платежів, передбачених п. 1.1 цього договору, не пізніше 05-го числа місяця, наступного за звітним. З рахунком надається розрахунок суми компенсації та підтвердження оплати Компанією суми орендної плати за попередній місяць протягом трьох робочих днів від дати отримання запиту Товариства (п. 2.1);

- Товариство на підставі виставлених рахунків-фактур щомісячно здійснює безготівковий переказ сум відшкодування витрат, передбачених п. 1.1 цього договору, на поточний рахунок Компанії не пізніше 15- го числа місяця, наступного за звітним (п. 2.2).

Пунктом 2.4 Договору про відшкодування витрат сторони передбачили, що сума компенсації витрат по платі за землю може змінюватися у зв`язку зі зміною уповноваженим органом місцевого самоврядування (Київради) ставок плати за землю та інших змін, передбачених чинним законодавством України.

Не пізніше 30 календарних днів з дня прийняття відповідних змін Компанія складає та надає Товариству новий додаток № 1, який не потребує будь-яких погоджень зі сторони Товариства та є підставою для визначення та нарахування загальної суми компенсації витрат по платі за землю і набуває чинності з моменту введення в дію зазначених змін. При цьому до нового додатку № l додається копія нової нормативно-грошової оцінки земельно ділянки.

У додатку № 1 до Договору про відшкодування витрат визначено, що тариф на 1 місяць складає 35561,96 грн без ПДВ.

За період з 01.06.2022 по 31.12.2022 позивач перерахував відповідачеві (згідно з наданими ним рахунками) 248933,72 грн, а саме: платіжна інструкція № 376 від 19.10.2022 на суму 35561,96 грн (рахунок-фактура № P-00004511 від 22.09.2022 (червень 2022 р.); платіжна інструкція № 383 від 08.11.2022 на суму 35561,96 грн (рахунок-фактура № P-00004512 від 22.09.2022 (липень 2022 р.); платіжна інструкція № 390 від 06.12.2022 на суму 35561,96 грн (рахунок-фактура № P-00004513 від 22.09.2022 (серпень 2022 р.); платіжна інструкція № 394 від 11.01.2023 на суму 35561,96 грн (рахунок-фактура № P-00005353 від 07.11.2022 (вересень 2022 р.); платіжна інструкція № 395 від 17.01.2023 на суму 35561,96 грн (рахунок-фактура № P-00005354 від 07.11.2022 (жовтень 2022 р.); платіжна інструкція № 395 від 17.01.2023 на суму 35561,96 грн (рахунок-фактура № P-00005785 від 05.12.2022 (листопад 2022 р.); платіжна інструкція № 434 від 15.02.2023 на суму 35561,96 грн (рахунок-фактура № P-00000008 від 04.01.2023 (грудень 2022 р.).

Позивач звернувся до відповідача з вимогою від 16.09.2025 про повернення сплачених коштів з відшкодовування витрат з орендної плати за період законодавчого звільнення платників плати за землю (червень - грудень 2022 року).

Відповідач не повернув кошти.

Вирішуючи спір суд виходить з такого.

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до частини першої, пунктів 1, 4 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частинами першою, другою статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 202 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом (стаття 792 Цивільного кодексу України).

Статтею 2 Земельного кодексу України визначено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Згідно із пунктом «в» частини першої статті 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (стаття 1 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998 № 161-XIV).

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998 № 161-XIV).

За змістом підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Підпунктом 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що орендна плата - обов`язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди.

Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Платниками орендної плати є землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди (підпункт 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 ПК України).

Відповідно до статті 269 ПК України платниками плати за землю є, зокрема, платники орендної плати - землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди.

Згідно із підпунктом 270.1.2 пункту 270.1 статті 270 ПК України об`єктами оподаткування орендною платою є земельні ділянки державної та комунальної власності, надані в користування на умовах оренди.

Базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом (підпункт 271.1.1 пункту 271.1 статті 271 ПК України).

Статтею 285 ПК України визначено, що базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв`язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Згідно з пунктом 286.2 статті 286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а надалі такий витяг подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Відповідно до пункту 287.3 статті 287 ПК України податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Згідно з підпункту 288.1 статті 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 № 2120-IX, якій набрав чинності 17.03.2022, доповнено пункт 69 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України підпунктом 69.14.

Згідно з яким, тимчасово, на період з 1 березня 2022 року по 31 грудня року, наступного за роком, у якому припинено або скасовано воєнний, надзвичайний стан, не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, а також за земельні ділянки (земельні частки (паї), визначені обласними військовими адміністраціями як засмічені вибухонебезпечними предметами та/або на яких наявні фортифікаційні споруди.

Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, визначається Кабінетом Міністрів України.

У такій редакції підпункт 69.14 пункту 69 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України проіснував до 06.05.2023 - дати набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно» від 11.04.2023 № 3050-IX.

Вказаним законом підпункт 69.14 викладено у новій редакції, згідно із абзацами 1-4 якої, за період з 1 січня 2022 року до 31 грудня 2022 року не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних осіб, та за період з 1 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року - в частині земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Починаючи з 1 січня 2023 року, за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, які включені до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) не нараховується та не сплачується за період з першого числа місяця, в якому було визначено щодо відповідних територій дату початку активних бойових дій або тимчасової окупації, до останнього числа місяця, в якому було завершено активні бойові дії або тимчасова окупація на відповідній території.

Дати початку та завершення активних бойових дій або тимчасової окупації визначаються відповідно до даних Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.

Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309, в редакції наказу від 29.11.2024 № 415, вся територія міста Києва віднесена до території активних бойових дій в період з 24.02.2022 до 30.04.2022.

Згідно із частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

При розгляді цієї справи суд враховує позицію викладену у рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 № 1-зп, від 09.02.1999 № 1-рп/99, від 05.04.2001 № 3-рп/2001, від 13.03.2012 № 6-рп/2012, щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів: закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

А також враховує висновки викладені у пункті 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09.02.1999 № 1-рп/99, згідно із якими, в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

У цьому випадку, викладення Законом від 11.04.2023 № 3050-IX в новій редакції абзацу першого підпункту 69.14 пункту 69.14 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, якою період звільнення від сплати за землю змінено з «з 1 березня 2022 року по 31 грудня року, наступного за роком, у якому припинено або скасовано воєнний, надзвичайний стан» на «з 1 січня 2022 року до 31 грудня 2022 року» - для фізичних осіб і «з 1 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року» - для юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також зміна критерію з «на яких ведуться (велися) бойові дії» на «розташовані на територіях активних бойових дій», є переходом від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої.

Закон від 11.04.2023 № 3050-IX не містить вказівок на зворотну дію наведених норм, однак ретроактивно визначає строк граничної межі строку (31.12.2022) звільнення від плати за землю.

Визначення Законом від 11.04.2023 № 3050-IX в абзаці другому підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України норм, якими встановлено, що починаючи з 01.01.2023, звільнення від сплати за землю за період з першого числа місяця, в якому було визначено щодо відповідних територій дату початку активних бойових дій або тимчасової окупації, до останнього числа місяця, в якому було завершено активні бойові дії або тимчасова окупація на відповідній території, є переходом від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої із застосуванням зворотної дії у часі (ретроактивної форми).

При цьому, зворотна дія норм абзацу другого підпункту 69.14 в редакції Закону від 11.04.2023 № 3050-IX поширена на вказані правовідносини, починаючи з 01.01.2023.

Тобто, дія цих норм ретроактивно не поширюється на правовідносини, що існували у 2022 році, зокрема, у спірний для сторін у цій справі період з 01.06.2022 до 31.12.2022.

Отже, з огляду на те, що вся територія міста Києва віднесена до територій на яких велися активні бойові дії в період з 24.02.2022 до 30.04.2022, не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за ділянки, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців за період з 01.03.2022 до 31.12.2022 на підставі норм підпункту 69.14 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Цей пільговий період включає в себе й спірний для сторін у цій справі - з 01.06.2022 до 31.12.2022.

За таких обставин у позивач був відсутній обов`язок із відшкодування плати за землю у період з 01.06.2022 по 31.12.2022.

Підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.

Відповідно до підпунктів 19-1.1.1, 19-1.1.2 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу: здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків; контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів.

Відповідно до листа ДПС у м. Києві від 26.08.2025 № 78002/6/26-15-04-10-06, податкова надала відповідь на адвокатський запит від 21.08.2025 за № 21/08-26 про те, що ПрАТ «Компанія Росток» (код ЄДРПОУ 00227560) до Головного управління ДПС у м. Києві подавались уточнюючі податкові декларації з плати за землю за період з 01.03.2022 по 31.12.2022, яким скориговано до зменшення зобов`язання по сплаті за землю в сумі 7041361,25 грн відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно» від 11.04.2023 № 3050-ІХ.

Тобто уповноваженим контролюючим органом підтверджено обставини коригування до зменшення зобов`язання по сплаті за землю. А відповідач не спростував ці обставини.

Крім того, пільга із сплати орендної плати для відповідача, встановлена п. 69.14 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України, існує незалежно від того, чи подав він уточнену декларацію із коригування на зменшення зобов`язання по платі за землю.

Згідно із частинами першою, другою статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Аналіз статті 1212 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних (кондикційних) зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.

Для кондикційних зобов`язань характерним є приріст майна в набувача без достатніх правових підстав (пункт 66 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 № 917/1739/17).

Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього (пункт 4.2.2 постанови Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 910/1531/18).

У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (пункт 4.5 постанови Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19).

Для кондикційних зобов`язань вина не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (пункт 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17).

У пункті 3 частини третьої статті 1212 ЦК України передбачено, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні.

Тлумачення пункту 3 частини третьої статті 1212 ЦК України свідчить, що якщо одна із сторін договору передала у власність іншій стороні певне майно (сплатила кошти) і судом встановлено порушення еквівалентності зустрічного надання внаслідок невиконання або неналежного виконання своїх обов`язків однієї із сторін, сторона, що передала майно (сплатила кошти), має право вимагати повернення переданого іншій стороні в тій мірі, в якій це порушує погоджену сторонами еквівалентність зустрічного надання. Тобто, якщо сторона яка вчинила виконання, проте не отримала зустрічного надання в обсязі, який відповідає переданому майну (сплаченим коштам) то вона може вимагати від сторони, яка не здійснила зустрічне надання, повернення майна (коштів) на підставі пункту 3 частини третьої статті 1212 ЦК України.

У даному випадку позивач сплатив відповідачу суму компенсації орендної плати за землю за періоди, в яких ПрАТ «Компанія Росток» було звільнено від її сплати.

Тобто, відповідач отримав кошти поза підставою передбаченою законом та правочином укладеним між сторонами. А позивач вчинивши виконання не отримав зустрічного надання у вигляді платного користування земельною ділянкою в обсязі, який відповідає переданому майну (сплаченим коштам) у період з 01.06.2022 по 31.12.2022.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України суд покладає на відповідача 2987,20 грн судового збору. Суд повертає позивачеві з Державного бюджету України 746,81 грн судового збору.

На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 248 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити позов товариства з обмеженою відповідальністю «Т.Е.С.Л.А.» до приватного акціонерного товариства «Компанія Росток».

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Компанія Росток» (бульвар Івана Лепсе, 4, м. Київ, 03067, код 00227560) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Т.Е.С.Л.А.» (бульвар Гавела Вацлава, 4, м. Київ, 03124, код 43535444) 248933,72 грн боргу, 2987,20 грн судового збору.

Повернути товариству з обмеженою відповідальністю «Т.Е.С.Л.А.» (бульвар Гавела Вацлава, 4, м. Київ, 03124, код 43535444) з Державного бюджет України 746,81 грн судового збору.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду.

Суддя С.А. Ковтун