Рішення № 138678139, 31.07.2026, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/5149/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2026 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді Кондрацької Н.М.

за участю секретаря судового засідання Мелещенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Споживчий центр» звернувся до Придніпровського районного суду м. Черкаси із позовом, сформованим у системі «Електронний суд», у якому просить стягнути з ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 17820,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 11.08.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферти) № 11.08.2025-100000386.

Відповідно до умов Договору позичальнику надано кредит у розмірі - 4500 грн., що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 11.08.2025, строком на 217 днів.

Відповідно до умов кредитного договору № 11.08.2025-100000386 від 11.08.2025 позичальнику надається кредит на наступних умовах: дата надання/видачі кредиту 11.08.2025; сума кредиту: 4500 грн. 00 коп.; строк, на який надається кредит - 217 днів з дати його надання; дата повернення (виплати) кредиту 15.03.2026. Продовження (лонгація, пролонгація) строку кредитування/строку виплати кредиту/ строку договору не передбачена. У позичальника відсутнє право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або строку виплати кредиту та/або строку договору, установлених договором. Процентна ставка "Стандарт" фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 3 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів (надалі «чергові періоди»). Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Процентна ставка "Економ" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,5% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка "Стандарт". Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Комісія, пов`язана з наданням кредиту ("Комісія за надання", "Комісія"; економічна сутність плата за надання кредиту) 9% від суми кредиту та дорівнює 405 грн. 00 коп. Комісія розраховується шляхом множення суми кредиту (база розрахунку) на розмір комісії у відсотковому значенні. Нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту, сплачується згідно Графіку платежів. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості ("Комісія за обслуговування", "Комісія") 405 грн. у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Комісія за обслуговування нараховується кредитором та обліковується в перший день кожного з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, сплачується згідно Графіку платежів.

Згідно п. 3.1. Договору за цим Договором кредитодавець зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених Договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, комісію. Пунктом 3.2. встановлено, що кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Відповідно до п. 4.1. Договору кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб перерахування позичальнику коштів у рахунок кредиту: банківський рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача № 5355-28XX-XXXX-4644.

Згідно п. 4.3. договору днем надання кредиту вважається: списання відповідної суми коштів з рахунку кредитодавця, а днем погашення кредиту/сплати платежу - день надходження коштів у касу кредитодавця готівкою або зарахування на поточний рахунок кредитодавця, що підтверджується випискою з поточного рахунку кредитодавця.

Відповідно до Договору від 11.08.2025 та квитанції про перерахунок коштів кредитодавцем надано позичальнику кредит у розмірі 4500 грн. ОСОБА_1 11.08.2025 отримав кредитні кошти у розмірі 4500 грн. Отже, ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за Договором виконано в повному обсязі.

У свою чергу відповідач свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на день подачі позову утворилась заборгованість у розмірі 17820,00 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 4500,00 грн., по процентам в розмірі процентів 4185,00 грн.; додаткової комісії (за обслуговування кредитної заборгованості) - 405 грн.; відсотків, нараховані по 625 ст. ЦК України 8730,00 грн. Відповідачем у справі були здійснені заходи, спрямовані на визнання боргу, а саме: проведена часткова сплата по вищезазначеному кредитному договору на суму 1800 грн. від 10.09.2025 та на суму 2070 грн. від 15.10.2025. Під час розрахунку заборгованості та суми позовної вимоги було враховано факт оплати та змінено суму заборгованості, що є підтвердженням існування та визнання такого боргу.

На підставі викладеного, просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 11.08.2025-100000386 від 11.08.2025 у розмірі 17820,00 грн., а також судові витрати згідно орієнтовного розрахунку судових витрат, які складаються з судового збору у розмірі 2662,4 грн, витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн. та витрати пов`язані з надсиланням стороні відповідача позовної заяви у паперовій формі листом з описом вкладення у розмірі 116,58 грн.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22.05.2026 відкрито провадження по справі та призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідачем 02.06.2026 до суду подано відзив на позовну заяву, сформований у системі «Електронний суд», у якому з позовними вимогами частково не погоджується, вважає їх у заперечувальній частині незаконними, безпідставними та такими, що суперечать імперативним нормам законодавства України. Зазначає, що у відповідач є військовослужбовцем, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації з 09.12.2024 року, що підтверджується офіційним розпорядчим актом державного органу Витягом із Наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №360 від 09.12.2024 року, а також чинним статусом у державній системі «Резерв+» на момент травня 2026 року. Згідно з п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову проценти за користування кредитом, комісії та штрафні санкції (пеня, неустойка) не нараховуються. Кредитний договір було укладено сторонами 11.08.2025 року, тобто в період, коли відповідач уже понад 8 місяців безперервно проходив військову службу за призовом під час мобілізації. Тож з моменту підписання договору ТОВ «Споживчий центр» не мало жодного законного права нараховувати відповідачу будь-які проценти (у сумі 4 185,00 грн), додаткові комісії (у сумі 405,00 грн) та відсотки за ст. 625 ЦК України (у сумі 8 730,00 грн) - це суперечить вимогам пункту 15 статті 14 Закону України № 2011-XII, у зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог у цій частині має бути відмовлено.

Щодо добросовісності відповідача, зарахування здійснених платежів суто в рахунок тіла кредиту та надання законного контррахунку вказує, що він є добросовісною стороною правовідносин, не ховався від кредитора та в міру фінансових можливостей здійснював повернення отриманих коштів. Як зазначив позивач, за час дії договору Відповідачем дійсно було внесено два платежі на загальну суму 3 870,00 грн, а саме: 10.09.2025 року 1 800,00 грн; 15.10.2025 року 2 070,00 грн. Проте, як зазначає відповідач, позивач у позовній заяві маніпулює фактом цих оплат, намагаючись трактувати їх як «визнання всього боргу з відсотками». Проте така позиція Позивача повністю нівелюється дією закону. Оскільки з дати мобілізації відповідача (09.12.2024 року) нарахування відсотків та комісій було заборонено імперативною нормою п. 15 ст. 14 Закону України № 2011 XII, у позивача не існувало і не існує законного права зараховувати ці кошти на оплату будь-яких інших нарахувань, крім основного боргу. Відтак, усі внесені відповідачем кошти у загальній сумі 3 870,00 грн підлягають зарахуванню виключно в рахунок погашення тіла кредиту. Таким чином, законний контррозрахунок заборгованості відповідача виглядає так: Фактично отримане тіло кредиту: 4 500,00 грн. Сума добровільно внесених оплат: 3 870,00 грн. Законні відсотки, комісії, неустойка: 0,00 грн. Разом залишок заборгованості за Кредитним договором (чисте тіло кредиту), який відповідач визнає повністю та готовий сплатити, становить: 630,00 грн (4 500,00 - 3 870,00). Решта вимог позивача у розмірі 13 320,00 грн. є незаконним збагаченням.

Крім того, позивач у позовній заяві вимагає стягнути з відповідача 8 730,00 грн, посилаючись у тексті на статтю 625 Цивільного кодексу України (як проценти річних за прострочення грошового зобов`язання). Водночас в особистому мобільному додатку МФО «ШвидкоГроші» відповідачу досі відображається сума заборгованості з абсолютно іншим правовим формулюванням, а саме як «Неустойка» у розмірі 11 508,98 грн, що штучно завищує загальний баланс боргу до 20 598,98 грн. Проте, як би позивач не називав ці 8 730,00 грн. у позові «нарахуванням за ст. 625 ЦК» чи «неустойкою» в додатку, закон прямо забороняє стягувати ці кошти з мобілізованого військовослужбовця. З огляду на вищезазначене, просить суд повністю відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 8 730,00 грн.

Також позивач вимагає стягнути з відповідача 405,00 грн комісії, посилаючись на те, що ця сума передбачена умовами договору за супутні послуги (інформування, відновлення паролів тощо). Відповідач вважає цю вимогу незаконною з огляду на таке: крім прямої заборони нарахування комісій військовим, ця сума є нікчемною за загальними нормами цивільного права. Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», кредитору забороняється встановлювати плату за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, облік заборгованості, супровід кредиту). До того ж заявляє у відзиві клопотання про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу, позивач у позовній заяві зазначає орієнтовний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн. Тож відповідач заявляє клопотання про зменшення цих витрат та вважає їх повністю необґрунтованими та неспівмірними, оскільки розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи, часом, витраченим адвокатом, та ціною позову. Дана справа є малозначною, розглядається у спрощеному провадженні та не потребує значних затрат часу чи унікального правового аналізу. Заявлена сума витрат на адвоката (6 000 грн) перевищує суму самого отриманого кредиту (4 500 грн), що свідчить про повну відсутність розумності та співмірності. Відповідач зазначає, що ціна позову складає 17 820,00 грн, з яких відповідач визнає лише реальний залишок тіла кредиту в розмірі 630,00 грн (що становить лише 3,5% від загальної ціни позову). Решта нарахувань є протиправними на підставі Закону щодо захисту військовослужбовців. Оскільки позивач безпідставно завищив суму позову незаконними нарахуваннями, а судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, стягнення 6 000 грн витрат на правову допомогу на думку відповідача є несправедливим.

Таким чином, не заперечує щодо часткового задоволення позовних вимог, врахувавши здійснені відповідачем оплати в загальній сумі 3 870,00 грн в рахунок повного погашення тіла кредиту, та стягнути на користь позивача виключно реальний залишок заборгованості за тілом у розмірі 630,00 грн., у задоволенні решти позовних вимог відмовити повністю. Також задовольнити клопотання відповідача про зменшення витрат на правничу допомогу, застосувати критерії співмірності та судові витрати у справі (включаючи судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу позивача) розподілити пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В свою чергу представником позивача 03.06.2026 до суду подано відповідь на відзив на позовну заяву, сформовану у системі «Електронний суд», у якій, з посиланням на норми законодавства, наведено заперечення щодо доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву. Указано, що загальні витрати за споживчим є співмірними, враховуючи строк кредитування, жодних нарахувань поза межами строку кредитування, зокрема, у порядку, передбаченому ст. 625 ЦК України, позивачем не здійснювалось, а позовні вимоги не заявлялись. Крім того, відповідач заперечує щодо законності розміру процентів, нарахованих відповідно до умов кредитного договору. Законом України «Про споживче кредитування» передбачено пункт 5 статті 8, що визначає максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %. Також, законом України «Про споживче кредитування», передбачено пункт 17 прикінцевих положень, який повністю спростовує доводи відповідача стосовно незаконності розміру процентної ставки, яким передбачено тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %. Указаний закон набув чинності 24.12.2023, тож, враховуючи дату укладення кредитного договору, денна процентна ставка передбачена договором є застосованою та законною. Щодо розрахунку заборгованості, то матеріали справи не містять жодних розрахунків, які б спростовували правильність розрахунків заборгованості долучених до матеріалів справи позивачем, тож доводи сторони про необґрунтованість розрахунку кредитної заборгованості є безпідставними, якщо на його спростування сторона не надала власного розрахунку. Оскільки ТОВ «Споживчий центр» не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема надання кредитів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, тому не може надати первинні банківські документи, а відтак наданий суду позивачем розрахунок є належним та допустимим доказом заборгованості та її розміру у справі. Крім того, будь-яких претензій щодо невиконання позивачем свого обов`язку по наданню коштів протягом дії договору відповідач не заявляв.

До того ж, комісія пов`язана із наданням послуги, а саме: перерахування кредитодавцем коштів на рахунок, вказаний позичальником, з використанням стороннього сервісу інтернет-еквайрингу. До Комісії за обслуговування кредитної заборгованості не включено послуги, які кредитодавець зобов`язаний надавати позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства, зокрема, за надання один раз на місяць на вимогу споживача інформації про споживчий кредит. Договором застережено, що до складу даної комісії не включено послуги, які кредитодавець зобов`язаний надавати позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства. Своїм підписом на договорі відповідач також підтвердив, що ознайомлений з усіма умовами, в тому числі, й порядком та строками повернення кредиту та сплати процентів, розуміє та зобов`язується їх виконувати. За відсутності доказів оскарження відповідачем умови договору щодо встановлення комісії, відсутні підстави для відмови у стягненні вказаного платежу з відповідача.

Щодо наданих документів стосовно проходження військової служби, вказує, що пільга відповідно до п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» поширюється та діє для військовослужбовців з початку (18.03.2014) до закінчення особливого періоду, для резервістів та військовозобов`язаних - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду. Банки під час дії особливого періоду не мають право нараховувати відсотки, а у випадку нарахування - зобов`язані їх списати. Для реалізації вказаного права на пільгу, необхідно письмово повідомити банк про проходження військової служби та надати підтверджуючі документи (копію військового квитка з відповідною службовою відміткою, копію довідки про призов військовозобов`язаного на військову службу, копію витягу з наказу або довідки про зарахування до списків військової частини). Відсутність копії військового квитка не дозволяє встановити дату Документ сформований в системі «Електронний суд» 03.06.2026 7 прийняття на військову службу, період та вид проходження військової служби. Згідно з роз`ясненнями НБУ у листі від 02 вересня 2014 року №18-112/48620, наданий відповідачем перелік документів є неповним та недостатнім доказом перебування останнього на військовій службі, а отже, відповідач не звільняється від відповідальності погашення заборгованості за вказаним договором. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники. З наданих документів неможливо встановити період та вид проходження військової служби. Отже, відповідач не подав докази проходження ним військової служби на час дії строку кредитного договору. Тому, відповідач, як особа, яка не проходила військову службу під час дії кредитного договору, права на відповідну пільгу не має. Тож просить позовні вимоги задовольнити.

Відповідачем, 08.06.2026 до суду подано заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, у якому наголошує, що відповідачем разом із відзивом на позовну заяву (у Пункті 2) було надано суду чіткий, арифметично точний та обґрунтований контррозрахунок заборгованості. Даний розрахунок повністю базується на первинних фінансових даних та сумах, які визнає сам позивач: 4 500,00 грн (тіло отриманого кредиту) мінус 3 870,00 грн (загальна сума двох здійснених відповідачем офіційних платежів у розмірі 1 800,00 грн та 2 070,00 грн), що дорівнює 630,00 грн чистого залишку за тілом кредиту. Оскільки нарахування будь-яких процентів, пені чи додаткових комісій військовослужбовцю призваному за мобілізацією прямо заборонено імперативною нормою пункту 15 статті 14 Закону України № 2011-XII, наданий відповідачем контррозрахунок ґрунтується виключно на вимогах чинного законодавства, є арифметично точним і повністю спростовує розмір та обґрунтованість заявленої позивачем ціни позову. Щодо необґрунтованості та протиправності стягнення «комісії за інтернет еквайринг сторонніх компаній» у розмірі 405,00 грн. Позивач у відповіді на відзив стверджує, що стягнення 405,00 грн комісії за інтернет еквайринг є виправданим, оскільки відповідач нібито «не був позбавлений права отримати кредит у відділенні без додаткових витрат». Вказані доводи повністю спростовуються матеріалами справи. До того ж, відповідно до пункту 4 частини 1 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», у договорі про споживчий кредит обов`язково зазначаються порядок та умови надання кредиту. Проте, як вбачається з наданого тексту кредитного договору № 11.08.2025-100000386 від 11.08.2025, у ньому як єдиний порядок та умову надання коштів погоджено виключно безготівковий переказ на картку за допомогою онлайн-верифікації через BankID НБУ. У тексті договору взагалі відсутня будь-яка інша альтернативна умова чи порядок, які б передбачали можливість безкоштовного отримання кредиту готівкою у відділенні компанії, що порушує указану норму, та спростовує самі доводи позивача. Тож покладання на відповідача витрат за платіжні послуги сторонніх сервісів є необґрунтованим, у зв`язку вважає за необхідне повністю відмовити у стягненні вказаної комісії у розмірі 405,00 грн. Крім того, позивач у відповіді на відзив стверджує, що надані відповідачем документи є неповними, та такими за якими неможливо встановити дату прийняття на військову службу і вимагає паперовий військовий квиток або довідку з військової частини (Форму №5), посилаючись на роз`яснення НБУ 2014 року та судову практику 2020 й 2024 років у справі № 426/4264/19. Вказана позивачем судова практика стосується правовідносин минулих років, коли в Україні ще не було впроваджено сучасних цифрових документів та системи «Резерв+». На сьогодні, відповідно до чинної Постанови Кабінету Міністрів України № 559, електронний військово-обліковий документ у відображенні інформаційної системи «Резерв+», що містить унікальний електронний ідентифікатор (QR-код), має таку ж саму юридичну силу, як і його паперова версія. Тож просить частково задовольнити позовні вимоги, стягнувши на користь позивача виключно законний залишок заборгованості за тілом кредиту в розмірі 630,00 грн., у задоволенні решти позовних вимог: стягненні процентів за користування кредитом у розмірі 4 185,00 грн, комісії у розмірі 405,00 грн, відсотків у розмірі 8 730,00 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн відмовити повністю. Судові витрати по сплаті судового збору розподілити пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до статті 141 ЦПК України.

У судове засідання представник позивача ТОВ «Споживчий центр» не з`явився, у прохальній частині позовної заяви та відповіді на відзив на позовну заяву просив проводити розгляд справи за відсутності представника ТОВ «Споживчий центр».

Відповідач у судове засідання не з`явився, у поданому відзиві на позовну заяву просив розгляд справ проводити без його участі на підставі наявних матеріалів справи, позовні вимоги визнав частково у сумі 630,00 грн. неповернутого тіла кредиту, судові витрати просив стягнути пропорційно задоволених позовних вимог.

Враховуючи думку учасників процесу, дослідивши матеріали справи та об`єктивно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов до наступного висновку.

Статтею 55 Конституції України та статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Виходячи з принципу диспозитивності цивільного судочинства та змагальності сторін (статті 12, 13 ЦПК України), суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України).

Згідно частин 1, 2 статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частин 1, 2 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно статтею 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути надана розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (стаття 1047 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 11.08.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 11.08.2025-100000386 шляхом підписання заявки, що є невід`ємною частиною даного договору. При цьому, у заявці № 11.08.2025-100000386 вказано, дата та час укладення 11.08.2025о 12:30.

Відповідно до умов кредитного договору № 11.08.2025-100000386 від 11.08.2025 позичальнику надається кредит на наступних умовах: дата надання/видачі кредиту 11.08.2025; сума кредиту: 4500 грн. 00 коп.; строк, на який надається кредит - 217 днів з дати його надання; дата повернення (виплати) кредиту 15.03.2026.

Продовження (лонгація, пролонгація) строку кредитування/строку виплати кредиту/ строку договору не передбачена. У позичальника відсутнє право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або строку виплати кредиту та/або строку договору, установлених договором.

Процентна ставка «Стандарт» фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 3 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів («чергові періоди»). Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.

Процентна ставка «Економ» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,5% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «Стандарт». Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.

Комісія, пов`язана з наданням кредиту 9% від суми кредиту та дорівнює 405 грн. 00 коп. Комісія розраховується шляхом множення суми кредиту (база розрахунку) на розмір комісії у відсотковому значенні. Нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту, сплачується згідно Графіку платежів. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості 405 грн. у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Комісія за обслуговування нараховується Кредитором та обліковується в перший день кожного з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, сплачується згідно Графіку платежів.

Денна процентна ставка загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до умов договору відповідачу надано кредит у розмірі 4500 грн., шляхом перерахування коштів за допомогою платіжної системи «iPay.ua» на платіжну картку клієнта № НОМЕР_1 , що підтверджується відповідною довідкою-квитанцією ТОВ «Універсальні платіжні рішення» № 1-2904 від 29.04.2026

Згідно п.п. 3,4 договору строк, на який видано кредит становить 217 днів, дата повернення кредиту 15.03.2026.

Таким чином, ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав ОСОБА_1 кредит у розмірі, встановленому кредитним договором № 11.08.2025-100000386 від 11.08.2025, однак відповідач не здійснював належних платежів, визначених графіком за користування кредитом та не повернув своєчасно позивачу отриманий кредит, у зв`язку з чим у нього станом на 27.04.2026 згідно розрахунку позивача утворилась заборгованість у розмірі у розмірі 17820,00 грн., що складається з: заборгованості по тілу кредиту (основний борг) - 4500,00 грн., по процентам (за період з 11.08.2025 по 26.12.2025) 4500,00 грн., залишок комісій 405,00 грн., та відсотки за ст. 625 ЦК України 8730,00 грн.

З поданого розрахунку також вбачається, що відповідачем на виконання умов кредитного договору було здійснено частково сплату в рахунок повернення кредитних коштів, зокрема, проведено два платежі на загальну суму 3 870,00 грн, а саме: 10.09.2025 у сумі 1 800,00 грн; 15.10.2025 - 2 070,00 грн.

Разом з тим, під час розгляду справи встановлено, що згідно витягу із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (по стройовій частині) № 360 від 09.12.2024, відповідач - солдат ОСОБА_1 призваний за мобілізацією до команди НОМЕР_2 військової частини НОМЕР_2 АДРЕСА_1 , що також підтверджується витягом із застосунку «Резерв+».

Згідно пункту 1 частини 4 статті 24 Закону України про військовий обов`язок і військову службу, початком проходження військової служби вважається: день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

При цьому суд зауважує, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 559, електронний військово-обліковий документ у відображенні інформаційної системи «Резерв+», що містить унікальний електронний ідентифікатор (QR-код), має таку ж саму юридичну силу, як і його паперова версія.

У сформованому через систему «Резерв+» військово-обліковому документі міститься унікальний QR-код, а відображені в ньому персональні дані (ПІБ, дата народження, РНОКПП) тотожні анкетним даним відповідача, зазначеним у кредитному договорі.

Тож, сформований через систему «Резерв+» електронний документ відображає чинний статус військовослужбовця та разом із Витягом із Наказу ІНФОРМАЦІЯ_1 №360 від 09.12.2024 є належними доказами наявності у відповідача протягом всього періоду кредитування.

Водночас, Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», який відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

У статті 1, 2 даного Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей закріплені гарантії соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей, за якими військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

У частині 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» визначено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам)-штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

З огляду на викладене, судом встановлено, що відповідач має статус військовослужбовця , у тому числі й у період укладення та виконання умов кредитного договору, та на нього поширюються пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей», тобто до нього не може застосовуватись відповідальність у виді штрафних санкцій та пені за невиконання зобов`язань за користування кредитом, а також відсутній обов`язок щодо сплати процентів за користування кредитом.

Враховуючи наведені положення законодавства, зважаючи на право відповідача, як військовослужбовця, на гарантоване законом надання йому відповідних пільг, на основі повно з`ясованих обставин, суд приходить до висновку, що підстави для стягнення з відповідача ОСОБА_1 відсотків за користування кредитом, нарахованих відсотків згідно ст. 625 ЦК України та додаткової комісії відсутні, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають до задоволення.

Крім того, враховуючи наявність у ОСОБА_1 статусу військовослужбовця на час отримання кредитних коштів та користування ними, здійснені відповідачем платежі 10.09.2025 у розмірі 1800,00 грн. та15.10.2025 у розмірі 2070,00 грн. піддягали зарахуванню позивачем в якості погашення тіла кредиту, тобто судом встановлено, що заявлена до стягнення сума неповернутого тіла кредиту на час розгляду справи становить 630,00 грн. (4500,00 грн 1800,00 грн 2070,00 грн.= 630,00 грн.).

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботи, надати послугу, сплатити гроші) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Положеннями статей 526, 530 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

За змістом статей 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Крім того, частиною 1 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняться від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Отже, судом встановлено, що ОСОБА_1 отримав кредитні кошти у розмірі 4500,00 грн., однак взяті на себе зобов`язання своєчасно та в порядку, передбаченому кредитним договором, належним чином не виконав та кредитні кошти не повернув, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Таким чином, зважаючи на те, що відповідач порушив умови договору суд дійшов до висновку, що вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають до часткового задоволенню, а саме з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором № 11.08.2025-100000386 від 11.08.2025 у розмірі 630,00 грн.(неповернуте тіло кредиту).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами суд враховує наступне.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема належить надання професійної правничої допомоги.

Згідно з ч. 2 ст. 137 цього Кодексу за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Разом з тим, відповідно до п. 3 ч. 2ст.141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову, судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином оскільки позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» задоволено частково на суму 630,00 грн., що становить 3,5 % від заявлених вимог, враховуючи клопотання відповідача про зменшення витрат позивача на професійну правничу допомогу, з врахуванням принципу пропорційності, то із ОСОБА_1 на користь позивача необхідно стягнути витрати понесені на правову допомогу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 210,00 грн. грн.(6000*3,5%=210,00 грн.).

Крім того, згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому з відповідача на користь позивача відповідно підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір пропорційно у розмірі 93,18 грн. (2662,40*3,5%=93,18 грн.)

Щодо відшкодування позивачу витрат, понесених внаслідок відправлення копії позовної заяви з додатками засобами поштового оператора ТОВ «Поштова служба «Е-ПОСТ» у сумі 116,58 грн. суд зазначає наступне.

Положеннями п. 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що до судових витрат належать витрати, пов`язані з розглядом справи, зокрема, з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

На підтвердження понесених витрат на поштові відправлення процесуальних документів відповідачу позивачем надано суду копію опису вкладення до цінного листа та квитанцію № 2042726 від 04.05.2026 Поштової служби «Е-Пост» на суму 116,58 грн. (а.с. 13).

Разом з тим, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 177 ЦПК України у разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї в електронній формі, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів. Тобто направлення позовної заяви з додатками на адресу відповідача (інших учасників справи), при зверненні до суду в електронному вигляді (або надання копії позовної заяви з додатками для направлення її іншим учасникам справи при зверненні у паперовому вигляді) є обов`язком сторони позивача. Тож витрати, які пов`язані з таким відправленням свідомо несе сторона позивача шляхом дотримання відповідних положень цивільно - процесуального законодавства, які регулюють процедуру звернення до суду з позовною заявою.

Крім того, враховуючи витрати, яких може зазнати позивач у зв`язку з надсиланням позовної заяви з додатками іншим учасникам процесу, спеціальною нормою законодавства передбачено пільгу щодо плати судового збору у меншому розмірі.

Зокрема, відповідно до ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою, справляється 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2026 рік» з 1 січня установлено 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3328,00 грн. При цьому, відповідно до ч.3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

З огляду на вказане, на думку суду, не підлягають відшкодуванню витрати заявлені позивачем у сумі 116,58 грн, понесені ним внаслідок відправлення копії позовної заяви з додатками засобами поштового оператора ТОВ «Поштова служба «Е-ПОСТ».

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 6, 15, 16, 509, 512, 514, 526, 546, 549-551, 610, 611, 616, 624, 627, 1046, 1049 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 5, 10, 12, 13, 19, 76-81, 141, 259, 265, 268, 273, 274, 277, 279, 280-284, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (ЄДРПОУ 37356833, МФО 305299, р/р НОМЕР_4 , місцезнаходження юридичної особи: вул. Саксаганського, буд. 133-А, м. Київ) заборгованість за кредитним договором № 11.08.2025 100000386 від 11.08.2025 у загальному розмірі 630,00 грн. (тіло кредиту), судовий збір у розмірі 93,18 грн., витрати понесені на правову допомогу у розмірі 210,00 грн., а всього 933,18 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 10.06.2026.

Головуючий: Н. М. Кондрацька