Рішення № 13867738, 14.02.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.02.11                                                                                           Справа№ 17/170(10)

Господарський суд Львівської області у складі судді Ділай У.І.

При секретарі Хрунь І.Ю.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: ТзОВ «Торговий дім «Гадячсир-Україна», м. Київ

до відповідача: ПП «Авелес», м. Львів

про: стягнення 14466,03 грн

Представники :

Від позивача: Гаєвий О.О. –представник (Довіреність б/н від 10.01.2011р.)

Від відповідача: не з’явився

Представнику позивача роз’яснено права і обов’язки передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть спору:

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява ТзОВ «Торговий дім «Гадячсир-Україна», м. Київ до ПП «Авелес», м. Львів про стягнення 14466,03 грн.

Ухвалою суду від 30.12.2010р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 01.02.2011р.

В судовому засіданні 01.02.2011р. представник позивача заявлені у позовній заяві вимоги підтримав у повному обсязі.

Явку представника відповідача в судове засідання не забезпечено. На адресу суду повернувся поштовий конверт із копією Ухвали суду від 30.12.2010 р., направлений на вказану у позовній заяві та довідці з ЄДРЮО та ФОП адресу ПП «Авелес»: м. Львів, пр-т. Червоної Калини, 95/24 із відміткою поштового відділення “за терміном зберігання”.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб –учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками “адресат вибув”, “адресат відсутній” і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій. (Вказаної позиції дотримується Вищий господарський суд України в інформаційних листах № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” та № 01-8/123 від 15.03.2007 р. “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році”).

З підстав, викладених в Ухвалі суду від 01.02.2011р. розгляд справи відкладався.

03.02.2011р. в канцелярію суду від позивача поступила заява про зміну юридичної адреси ТзОВ «Торговий дім «Гадячсир-Україна».

В судовому засіданні 14.02.2011р. представник позивача позовні вимоги підтримав. Явку представника відповідача в судове засідання повторно не забезпечено.

Враховуючи те, що суду представлено достатньо доказів для вирішення справи по суті, відповідно до ст. 75 ГПК України, справу розглянуто у відсутності представника відповідача.

В процесі розгляду матеріалів справи судом встановлено:

26.02.2010р. між сторонами у справі укладено Договір дистриб’юції № ГС-1/26/0210, на виконання умов якого позивачем було передано відповідачу товар на загальну суму 174 616,50 грн. Факт поставки товару підтверджується Видатковими накладними із відтисками печаток та підписами повноважних представників сторін, а саме: № 1972 від 23.07.2010р. на суму 24 486,00 грн.; № 442 від 08.03.2010р. на суму 64 218,00 грн.; № 531 від 17.03.2010р. на суму 73 222,50 грн.; № 938 від 26.04.2010р. на суму 12 690,00 грн.

Відповідно до п. 7.5. Договору оплату отриманого товару відповідач зобов’язувався здійснити протягом 15 календарних днів з дати поставки.

Як вбачається із наданих суду виписок із банківського рахунку за отриманий товар відповідачем сплачено 167 930,50 грн. Згідно Платіжного доручення № 863 від 10.06.2010. позивачем повернуто відповідачукошти в сумі 5 000,00 грн.

Таким чином, відповідачем фактично оплачено товар на суму 162 930,50 грн., сума заборгованості становить 11 686,00 грн.

За порушення строків оплати товару позивач із посиланням на ч. 2 ст. 625 ЦК України, п. 11.1.3. Договору просить суд стягнути з відповідача 1 416,06 грн. 20 % річних.

Окрім того, відповідно до п. 11.1.5. Договору, позивачем заявлено до стягнення штраф, у розмірі 10% від суми заборгованості, що становить 1 168,60 грн.

Судом встановлено, що позивачем невірно визначено загальну суму позовних вимог, що згідно здійсненого судом перерахунку становить 14 270,66 грн.

Суд заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши докази по справі та оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково з наступних підстав:

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов’язання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Як встановлено в процесі розгляду справи спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі Договору дистриб’юції № ГС-1/26/0210 від 26.02.2010р., відповідно до умов якого позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 174 616,50 грн.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, а у відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В процесі розгляду справи судом встановлено, що договірних зобов’язань щодо оплати отриманого від позивача товару відповідач належно не виконав.

Порушенням зобов’язання, відповідно до ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Правова норма ч. 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищевикладене, суд, перевіривши здійснений позивачем розрахунок позовних вимог, прийшов до висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими, доведеними наявними в матеріалах справи доказами та такими, що підлягають до задоволення. Відповідач доводів позивача не спростував, доказів належного виконання зобов’язання щодо оплати товару суду не надав.

У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 174, 193, 216 ГК України, ст.ст. 509, 525, 526, 599, 610, 612, 625 ЦК України, ст.ст.4-3, 33, 34, 43, 49, 75, 82-84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ :

1.          Позовні вимоги задоволити.

2.          Стягнути з ПП «Авелес»(79049, м.Львів, пр-т Червоної Калини, 95/24. Код ЄДРПОУ 36182692) на користь ТзОВ «Торговий дім «Гадячсир-Україна»(01042, м. Київ, вул. Патріса Лумумби, 4/6, корпус “В”, кім. 1308 А. Код ЄДРПОУ 35692080) 11 686,00 грн. основного боргу, 1 416,06 грн. 20 % річних, 1 168,60 грн. штрафу, всього –14 270,66 грн.; 142,71 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Суддя