Рішення № 13867737, 14.02.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.02.11                                                                                           Справа№ 17/171(10)

Господарський суд Львівської області у складі судді Ділай У.І.

При секретарі Хрунь І.Ю.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: ЗАТ «Інфузія», м. Київ

до відповідача: ТзОВ «Регіональна аптечна база «ДАНФАРМ» , м. Львів

про: стягнення 35730,37 грн.

Представники :

Від позивача: не з’явився

Від відповідача: не з’явився

Представнику позивача роз’яснено права і обов’язки передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть спору:

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява ЗАТ «Інфузія», м. Київ до відповідача –ВСП ТзОВ «Регіональна аптечна база «ДАНФАРМ», м. Львів про стягнення 35730,37 грн.

Ухвалою суду від 30.12.2010р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 01.02.2011р.

З підстав, викладених в Ухвалі суду від 01.02.2011р. розгляд справи відкладався.

В судовому засіданні 01.02.2011р. представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач явку представника в судові засідання з невідомих причин не забезпечив, відзиву на позовну заяву суду не надав, хоч і був належно повідомлений про час та місце розгляду справи.

Враховуючи те, що суду представлено достатньо доказів для вирішення справи по суті, відповідно до ст. 75 ГПК України, справу розглянуто у відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

В процесі розгляду матеріалів справи судом встановлено:

15.01.2010р. між сторонами у справі укладено Договір купівлі-продажу № 0115/10-02, на виконання умов якого позивачем було передано відповідачу товар на загальну суму 59 113,12 грн. Факт поставки товару підтверджується Видатковими накладними, а саме: № ВП-0000397 від 02.06.2010р. на суму 28 975,52 грн. із підписами повноважних представників сторін (Довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей № 1081 від 02.06.2010р.), та № ВП-0000416 від 09.06.2010р. на суму 30 137,60 грн. із відтисками печаток та підписами повноважних представників сторін. (оригінали Договору та накладних оглянуто судом в судовому засіданні 01.02.2011р.)

Відповідно до п. 3.3. Договору оплату отриманого товару відповідач зобов’язувався здійснити з відстрочкою платежу 45 календарних днів з моменту отримання товару.

Як зазначається у позовній заяві отриманий товар відповідач оплатив частково. Згідно підписаного сторонами Акту звірки взаєморозрахунків станом на 01.10.2010р. сума боргу ТзОВ «Регіональна аптечна база «ДАНФАРМ»перед позивачем становить 31 695,39 грн.

За порушення строків оплати товару позивач із посиланням на п. 6.1. Договору просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що становить 2 064,93 грн.

Окрім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, позивачем заявлено до стягнення 1 575,08 грн. інфляційних втрат та 394,97 грн. 3 % річних.

Загальна сума позовних вимог становить 35 730,37 грн.

Суд заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши докази по справі та оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав:

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов’язання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Як встановлено в процесі розгляду справи спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі Договору купівлі-продажу № 0115/10-02 від 15.01.2010р.

Згідно визначення ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, а у відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В процесі розгляду справи судом встановлено, що договірних зобов’язань щодо оплати отриманого від позивача товару відповідач належно не виконав.

Порушенням зобов’язання, відповідно до ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Правова норма ч. 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищевикладене, суд, перевіривши здійснений позивачем розрахунок позовних вимог, прийшов до висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими, доведеними наявними в матеріалах справи доказами та такими, що підлягають до задоволення. Відповідач доводів позивача не спростував, доказів належного виконання зобов’язання щодо оплати товару суду не надав.

У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 174, 193, 216 ГК України, ст.ст. 509, 525, 526, 599, 610, 612, 625, 655 ЦК України, ст.ст.4-3, 33, 34, 43, 49, 75, 82-84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ :

1.          Позовні вимоги задоволити.

2.          Стягнути з ТзОВ «Регіональна аптечна база «ДАНФАРМ»(79052, м. Львів, вул. Рудненська, 12 Код ЄДРПОУ 32053158) на користь ЗАТ «Інфузія», (04073, м. Київ, пр-т. Московський, 21-а. Код ЄДРПОУ 31287944) 31 695,39 грн. основного боргу, 2 064,93 грн. пені, 1 575,08 грн. інфляційних втрат, 394,97 грн. 3 % річних, всього –35 730,37 грн.; 357,30 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Суддя