Рішення № 13867688, 17.02.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.02.11                                                                                           Справа№ 5015/240/11

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотеп", м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Квадро-Друк", м. Львів

про стягнення 2340, 25 грн.

                    Суддя Мороз Н.В.

Представники:

від позивача: Шишка О. М.

від відповідача: Вовк І. С.

Суть спору:

Позовні вимоги заявлено товариством з обмеженою відповідальністю "Екотеп", м.Львів до товариства з обмеженою відповідальністю "Квадро-Друк", м. Львів про стягненення 2340, 25 грн. заборгованості.

Ухвалою господарського суду від 20.01.2011 р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 17.02.2011 року.

Представник позивача в судове засідання з"явився, позов просить задоволити.

Представник відповідача в судове засідання з"явився та повідомив про сплату основного боргу в сумі 2208, 00 грн., що підтвердив відповідними платіжними дорученнями № 7 13.01.2011р. та №13 від 27.01.2011р. Виникнення заборгованості пояснив важким фінансовим становищем товариства. Проти проведених позивачем нарахувань заперечив.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, оцінивши докази у їх сукупності, суд встановив:

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов”язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов”язання вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов”язку. Однією з підстав виникнення зобов”язань, згідно ст.11 ЦК України, зокрема є договори та інші правочини.

У відповідності до ч.1,2 ст.639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Форма договору сторонами визначається на власний розсуд (усна, письмова), недотримання письмової форми не тягне недійсності такого договору.

Згідно ст.179 Господарського Кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб"єктами господарювання або між суб"єктами господарювання і негосподарюючими суб"єктами-юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до укладеного договору (усних домовленостей, які досягнуті сторонами), у 2010 році ТзОВ «Квадро-Друк»(відповідач) отримало від ТзОВ «Екотеп»(позивач) поліграфічний товар по відповідних (в матеріалах справи) на загальну суму 2208, 00 грн. В підтвердження належного виконання договірного зобов”язання, позивачем представлено відповідні накладні (в матеріалах справи).

В силу ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, в контексті з вимогами ст.193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

01.06.2010р. позивач направив на ім’я відповідача лист-вимогу від 28.05.2010р. №2805/02 (в матеріалах справи) про сплату заборгованості, після отримання якого відповідач частково сплатив заборгованість.

Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість відповідачем сплачено платіжними дорученнями № 7 від 13.01.2011р. та №13 від 27.01.2011р., у зв’язку з чим суд дійшов висновку провадження у справі в частині стягнення основного боргу припинити.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Позивачем правомірно, згідно розрахунку, нараховано відповідачу інфляційні втрати на загальну суму 97, 59 грн. та 3% річних на загальну суму 34, 66 грн.

Відповідно ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України).

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позовні вимоги документально обґрунтовані, не спростовані відповідачем та підлягають задоволенню частково.

Оскільки, частина заборгованості погашена відповідачем до подачі позову до суду, судові витрати покладаються на відповідача, згідно ст. 49 ГПК України, пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 625, 639, 692 ЦК України, ст. 179 ГК України, ст.ст. 32, 33, 43, 49, 75, 80, 82, 84, 85, 116, 117 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити частково.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Квадро-Друк", м. Львів вул. Рубчака, 2/1 (код ЄДРПОУ 25545657) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Екотеп", м. Львів, а/с 9754 (п/р 26001000000244 у ПАТ «Фольксбанк», м. Львів, МФО 325213, код ЄДРПОУ 19332414) – 97, 59 грн. –інфляційних, 34, 66 грн. –3% річних, 52,32 грн. державного мита та 121, 06 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В частині стягнення основного боргу в сумі 2208, 00 грн. – провадження у справі припинити.

Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Суддя                                                                                           Мороз Н.В.

Рішення складено 18.02.2011р.