Рішення № 13867679, 15.02.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.02.11 Справа№ 24/151 (2010)

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Свитязь-Транс”, м.Львів

До відповідача: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м.Львів

Про стягнення 48 142,58грн.

Суддя Хабіб М.І.

Секретар Савченко Ю.А.

Представники:

Від позивача Медвідь В.О. - представник

Від відповідача ОСОБА_3 представник

Суть спору: Позов заявлено про стягнення 48 142,58грн., в т.ч.: 15700,00грн. основного боргу, 30264,00грн. пені, 1681,10грн. втрат від інфляції та 497,48грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 05.01.2009року сторонами укладено договір доручення №1- 05/01/2009 про надання транспортного-експедиційних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом в міжміському та міжнародному сполученні, відповідно до умов якого позивач доручає відповідачу за винагороду здійснювати пошук вантажовласників, з метою забезпечення вантажами транспортних засобів для транспортування їх в міжнародному та міжміському сполученні.

Пунктом 2.3 договору передбачено, що конкретні умови по кожному окремому замовленню обумовлюються в заявці, яка є невідємною частиною цього договору.

На виконання умов вказаного договору сторонами укладено заявки-договори на перевезення вантажу, а саме:

- заявка-договір №31 від 29.09.2009року на здійснення перевезення вантажу за маршрутом Воля Ребковська (Польща) Київ (Україна), вартість послуг 8000,00грн.;

- заявка-договір №32 від 01.10.2009року на здійснення перевезення вантажу за маршрутом Воля Ребковська (Польща) Київ (Україна), вартість послуг 7700,00грн.

Як зазначено у позовній заяві, взяті на себе зобовязання по перевезенню вантажів позивач виконав, та надав відповідачу підтверджуючі документи (оригінали СМR, рахунки-фактури).

В обумовлені заявками-договорами строки відповідач наданих позивачем транспортних послуг не оплатив.

За прострочення оплати наданих транспортних послуг, на підставі п.6.8 договору доручення, позивачем заявлено до стягнення пеню в сумі 30264,00грн., яка нарахована окремо по кожному з перевезень в розмірі 0,5% від суми заборгованості.

Крім того, на підставі ст. 625 ЦК України позивачем заявлені до стягнення втрати від інфляції в сумі 1681,10грн. та 3% річних в сумі 497,48грн.

Представник відповідача в судове засідання зявився, повідомив про погашення суми основного боргу, на підтвердження чого подав платіжні доручення №57 від 20.12.2010 року на суму 1200,00 грн., №57 від 29.12.2010 року на суму 1000,00 грн., №63 від 09.02.2011 року на суму 9500,00 грн., №62 від 09.02.2011 року на суму 3000,00 грн., №60 від 21.01.2011 року на суму 1000,00 грн.

В судовому засіданні оголошувались перерви: 01.02.2011р. до 10.02.2011р., 10.02.2011р. - до 15.02.2011 р.

За клопотанням представників сторін від 01.02.2011р. суд продовжив на 15днів строк вирішення спору, встановлений ст.69 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

05 січня 2009 року між ТзОВ „Свитязь-Транс” та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 укладено договір доручення №1 05/01/2009 про надання транспортно експедиційних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом в міжміському та міжнародному сполученні.

Пунктом 2.3 договору встановлено, що конкретні умови по кожному окремому замовленню обумовлюються в заявці, яка є невідємною частиною цього договору.

Пунктом 6.8 названого договору передбачена пеня за прострочення оплати послуг.

Сторонами укладено заявки-договори на перевезення вантажу, а саме:

- заявка-договір №31 від 29.09.2009року на здійснення перевезення вантажу за маршрутом Воля Ребковська (Польща) Київ (Україна), вартість послуг 8000,00грн.;

- заявка-договір №32 від 01.10.2009року на здійснення перевезення вантажу за маршрутом Воля Ребковська (Польща) Київ (Україна), вартість послуг 7700,00грн.

Взяті на себе зобовязання по перевезенню вантажів позивач виконав, що підтверджено актами здачі- прийняття робіт ( надання послуг):

- № ОУ 0000798 від 05.10.2009р. на суму 8000,00грн.;

- № ОУ 0000805 від 07.10.2009р. на суму 7700,00грн.

Згідно із п. 16 заявок договорів №31 та №32 сторони передбачили умови оплати послуг - упродовж 20 ти банківських днів від дня отримання оригіналів СМR.

Представники сторін в судовому засіданні підтвердили, що оригінали СМR №146392 та №146382 надані відповідачу в день підписання актів здачі- прийняття робіт

В обумовлені заявками-договорами строки відповідач наданих позивачем транспортних послуг не оплатив.

За прострочення оплати наданих транспортних послуг на підставі п.6.8 договору доручення, позивачем заявлено до стягнення пеню в сумі 30264,00грн., яка нарахована станом на 15.11.2010р. окремо по кожному з перевезень в розмірі 0,5% від суми заборгованості за 387 днів (за договором - заявкою №31 ) та за 384 ( за договором - заявкою №32) прострочення.

Крім того, на підставі ст. 625 ЦК України позивачем заявлені до стягнення втрати від інфляції в сумі 1681,10грн. за період з вересня 2009р. по вересень 2010р.( за договором №31) та з жовтня 2009р. по вересень 2010р. ( за договором №32), 3% річних в сумі 497,48грн. станом на 15.11.2010р.

Після подання позову (позов подано 30.11.2010р.) відповідач сплатив позивачеві суму основного боргу, доказом чого є платіжні доручення №57 від 20.12.2010 року на суму 1200,00 грн., №57 від 29.12.2010 року на суму 1000,00 грн., №63 від 09.02.2011 року на суму 9500,00 грн., №62 від 09.02.2011 року на суму 3000,00 грн., №60 від 21.01.2011 року на суму 1000,00 грн., які долучено до матеріалів справи.

Отже, на день вирішення спору сума основного боргу відповідачем сплачена, предмет спору відсутній.

Дослідивши всі обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши подані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення з наступних підстав.

Згідно ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання ( ст.610 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив виконання зобовязання, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом ( ст.612 ЦК України).

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов заявок договорів №31 від 29.09.2009 року та №32 від 01.10.2009 року позивач надав відповідачу послуги, які відповідач не оплатив у встановлений договором строк. На момент звернення з позовом до суду заборгованість відповідача становила 15700,00 грн. Названу суму боргу на день вирішення спору відповідач сплатив повністю.

Отже, в частині стягнення 15700,00 грн. основного боргу провадження у справі належить припинити на підставі п.1/1 частини першої ст.80 ГПК України у звязку з відсутністю предмета спору..

Заявлені до стягнення втрати від інфляції, 3% річних та пеня підлягають до задоволення частково з огляду на наступне.

Згідно із ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як зазначено вище, строк оплати послуг встановлений упродовж 20 ти банківських днів від дня отримання оригіналів СМR.

Оскільки оригінали СМR надані відповідачу в день підписання сторонами актів здачі- прийняття робіт , тобто, 05.10.2009р. та 07.10.2009р., то прострочення оплати послуг має місце за договором №31 - з 03.11.09р., а за договором №32 з 05.11.2009р.

Відтак, нарахування втрат від інфляції за вересень і жовтень 2009р.є безпідставним.

Отже, втрати від інфляції підлягають до задоволення за договором №31 за період з листопада 2009р. по вересень 2010р. в сумі 752,00грн., за договором №32 за період з листопада 2009р. по вересень 2010р. в сумі 723,80грн, що разом становить 1475,80грн.

Станом на 15.11.2010р. прострочення виконання зобовязання має місце за договором №31 379 днів, а за договором №32 381 день. Відтак, 3% річних становлять 249,20грн. та 241,12 грн., разом 490,32грн.

Пеня в сумі 30264,00 грн., яка заявлена до стягнення, нарахована з порушенням вимог чинного законодавства.

Відповідно до п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошового зобовязання встановлюються у відсотках, розмір яких обліковується обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами.

В силу частини другої ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який стягується пеня.

Згідно з п.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через 6 місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано

Ні договором, ні законом інше не встановлено.

.

За таких обставин, до стягнення підлягає пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення - за договором №31 - з 03.11.09р.за 6 місяців в сумі 817,75грн., а за договором №32 з 05.11.2009р. за 6 місяців в сумі 777,08грн.

Решта пені до задоволення не підлягає.

З огляду на те, що спір виник з вини відповідача, судові витрати покладаються на відповідача пропорційно сумі основного боргу, який був на момент предявлення позову, та сумі задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 36, 43, 49, 69,п.1/1 частини першої ст.80, ст.ст. 82-85, 116-118 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити частково.

Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Свитязь-Транс”, ідентифікаційний код 30162644, адреса: 79018, м.Львів, вул. Федьковича, 27/2 1475,80 грн. втрат від інфляції, 490,32 грн. 3% річних, 1594,83 грн. пені, 192,61 грн. державного мита, 94,42 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

2.В частині стягнення основного боргу в сумі 15700,00грн. провадження у справі припинити.

3.В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Хабіб М.

Повне рішення складене 18.02.2011р.