Ухвала суду № 138675742, 30.07.2026, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/12273/26

Провадження № 1-кп/643/902/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.07.2026

Салтівський районний суд міста Харкова у складі

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2

прокурора - ОСОБА_3

обвинуваченого - ОСОБА_4

захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 22026220000000067 від 16.01.2026 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Салтівського районного суду міста Харкова перебуває обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України.

Прокурором було подано та підтримано у судовому засіданні клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно обвинуваченого на 60 діб.

Клопотання прокурора обґрунтовується тим, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України, у органу досудового розслідування є підстави вважати, що у обвинуваченого можуть виникнути передбачені п.п. 1, 2,3, 5 ч.1 ст.177 КПК України спроби:

- переховуватись від органів досудового розслідування або суду, оскільки Враховуючи, що ОСОБА_4 , розуміючи складність проведення досудового розслідування, зокрема в умовах дії воєнного стану, усвідомлюючи неможливість з об`єктивних причин викликаних збройною агресією РФ здійснення повного контролю кордонів на території України, маючи при цьому можливість безперешкодно залишити територію України, з високою ймовірністю може переховуватись від органів досудового розслідування та суду шляхом залишення як свого постійного місця проживання так і взагалі території України.

Крім того, ОСОБА_4 усвідомлюючи реальність та невідворотність покарання, а також те, що у разі засудження за вчинення інкримінованого злочину судом може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років, будучи без запобіжного заходу, або при застосуванні менш суворого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, може переховуватись від органу досудового розслідування та суду, з метою уникнення понесення можливого покарання.

знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення

Так, ОСОБА_4 у разі не продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

незаконно впливати на свідків, у кримінальному провадженні.

ОСОБА_4 у разі не продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, достовірно розуміючи суть злочину та передбачену за його скоєння кримінальну відповідальність, з метою уникнення або пом`якшення покарання може впливати на свідків у даному провадженні.

У свою чергу, підозрюваний чітко усвідомлює коло осіб, зокрема військовослужбовців, з якими контактував при здійсненні протиправної діяльності га яким можуть бути відомі обставини вчинення ним злочину у якому підозрюється, а також інших можливих правопорушень.

Таким чином, ОСОБА_4 перебуваючи на свободі може впливати на цих свідків шляхом їх залякування, або підкупу схиляти до дачі завідомо неправдивих показань, тощо.

- вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки протиправні дії ОСОБА_4 , з перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, носять систематичних характер, що дає підстави вважати про можливість продовжити вчинення кримінального правопорушення у якому підозрюється та/або вчинити інше кримінальне правопорушення проти основ національної безпеки України.

Відтак у слідства на цей час є достатні підстави обґрунтовано вважати, що ризики, передбачені у п. п. 1, 2, 3, 5 ст. 177 КПК України, об`єктивно наявні, що свідчить про неможливість їх запобігання шляхом застосування до підозрюваного ОСОБА_4 інших, більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.

Таким чином, з урахуванням неможливості запобігання вищенаведеним ризикам, підстав для застосування більш м`яких запобіжних заходів стосовно ОСОБА_4 не вбачається.?

На підставі викладеного прокурор просить суд продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

Захисник проти задоволення клопотання прокурора заперечував, вважав його необґрунтованим, ризики прокурором не доведені, оскільки обвинувачений має постійне місце проживання та просив суд змінити запобіжний захід на домашній арешт.

Обвинувачений проти задоволення клопотання не заперечував, як і не заперечував проти позиції його захисника щодо зміни йому запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт. Хотів, щоб це все швидке закінчилось.

Вирішуючи заявлене клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд, заслухавши клопотання та думку сторін кримінального провадження, встановив наступне.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 199 КПК України, розгляд клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою здійснюється згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Частиною п`ятою ст. 199 КПК України передбачено, що слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Таким чином, підставою для продовження тримання особи під вартою є, зокрема, встановлення, що заявлені ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, 20.03.2026 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначення розміру застави в сумі 998400 грн. строком до 17.05.2026.

Ухвалами Салтівського районного суду міста Харкова запобіжний захід продовжувався відносно обвинуваченого.

ОСОБА_4 у даному кримінальному провадженні обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яким законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 8 років.

Згідно з ч.1, 2 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років

Таким чином, підставою для продовження тримання особи під вартою є, зокрема, встановлення, що заявлені ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Суд, перевіривши наявність ризиків, що передбачені ст. 177 КПК України, які вказані у клопотанні прокурора, встановив наступне.

Під час встановлення ризиків кримінального провадження суд застосовує стандарт достатності підстав вважати, що обвинувачений може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню. Оцінюючи таку поведінку обвинуваченого, суд має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Судом при оцінці ризиків, на які посилається прокурор у своєму клопотанні на предмет їх зменшення, або з`явлення нових ризиків, які виправдовують тримання особи під вартою зазначає, що судовий розгляд кримінального провадження тільки призначено, свідки не допитувались, письмові докази не досліджувались.

Щодо ризику переховування обвинуваченого від суду, суд зазначає наступне.

Суд вважає даний ризик доведений прокурором, оскільки ризик переховування обумовлюється можливістю притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для нього наслідками і суворістю передбаченого покарання, оскільки кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , є тяжким, санкція якого, передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до 8 років, неодружений, дітей не має, працював таксистом. На уточнюючі запитання суду, обвинувачений повідомив, має закордонний паспорт, звільнився з лав ЗСУ по догляду за матір`ю.

Відповідно до висновків щодо застосування норм права, викладених, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20.06.2019 по справі № 166/313/17, від 13.08.2020 по справі № 674/1202/19, від 27.02.2019 по справі № 0503/10653/2012, усвідомлення ймовірності визнання вини особи з висунутим їй обвинуваченням та тиск тягаря можливого відбування покарання, є обставинами, що свідчить про наявність ризику переховування від суду та є підставою для тримання особи під вартою.

Щодо ризику вчинити інші кримінальні правопорушення обвинуваченим, суд зазначає наступне.

Суд вважає даний ризик доведений прокурором, у зв`язку з тим, що ОСОБА_4 дії ОСОБА_4 пов`язані, з перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, що дає підстави вважати про можливість продовжити вчинення кримінального правопорушення у якому підозрюється та/або вчинити інше кримінальне правопорушення проти основ національної безпеки України., що вказує на наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Щодо ризику незаконно впливати на свідків та потерпілих з боку обвинуваченого, суд зазначає наступне.

Позаяк у судовому засіданні обвинувачений визнав себе винним, надав показання щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, погодився на скорочений обсяг дослідження доказів відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд дійшов висновку, що на даному етапі відсутній вказаний ризик.

Щодо ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, суд вважає, що прокурором не було доведено наявність цього ризику, позаяк всі речові, письмові та інші докази вже зібрані стороною обвинувачення та знаходяться в матеріалах кримінального провадження, а тому щось знищити або спотворити обвинувачений вже не зможе. Інші доводи прокурора щодо наявності цього ризику є припущеннями.

Будь-яких інших доказів, які б свідчили про відсутність або зменшення ризиків, передбачених у п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, вказаних у клопотанні прокурора у суду відсутні.

Сторона захисту також не надала жодних нових доказів, які б свідчили про відсутність або зменшення ризиків, які були встановлені судом.

Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу, суд, відповідно до положень ст. 178 КПК України, враховує дані про особу обвинуваченого, сімейний стан - неодружений, дітей немає, працював неофіційно, тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання його винним, раніше не судимий, з метою забезпечення виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов`язків, попередження переховуванню від суду та вчиненню інших кримінальних правопорушень, суд дійшов висновку, що на даній стадії кримінального провадження ризики здійснення обвинуваченим дій, передбачених у п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, на які посилається прокурор у клопотанні про продовження застосування запобіжного заходу, не зменшились настільки, що вже не могли би виправдовувати подальше тримання обвинуваченого під вартою та жодний з інших, більш м`яких запобіжних заходів, не здатний їм запобігти, а отже підстави для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м`який відсутні.

За таких обставин, у суду відсутні докази про можливість запобігання тим ризикам на які посилається прокурор шляхом зміни запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, оскільки такий запобіжний захід не зможе запобігти ризикам, які встановлені під час судового засідання.

Суд не бере до уваги доводи сторони захисту про те, що обвинувачений може перебувати під домашнім арештом, позаяк такий запобіжний захід, на даній стадії кримінального провадження не забезпечить запобіганню тим ризикам, які були встановлені у судовому засіданні та були підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання обвинуваченого та його захисника про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт.

Під час розгляду клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому, судом було враховано прецедентну практику Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях зазначив, що обґрунтування будь-якого періоду тримання під вартою, незалежно від того, яким він є, повинно бути переконливо наведено державою, а квазіавтоматичне продовження такого періоду суперечить гарантіям, встановленим у пункті 3 статті 5 Конвенції (пункт 66 рішення від 9 січня 2003 року у справі «Шишков проти Болгарії», пункт 40 рішення від 10 червня 2008 року у справі «Тасе проти Румунії»).

Крім того, беручи до уваги прецедентну практику Європейського суду з прав людини, ризики не повинні оцінюватись абстрактно (in abstracto), та мають підтверджуватися фактичними даними. При цьому такі дані, на думку суду, повинні свідчити про можливості існування певних підозр, щодо таких ризиків тобто вірогідності настання наслідків, запобіжниками яких вони є. А отже, розглядаючи клопотання, судом було враховано ті фактичні дані, які, на його думку, є доказами в розумінні положень ч. 1 ст. 177 КПК України.

На думку суду, саме обраний запобіжний захід - тримання під вартою, відповідає завданням кримінального провадження, визначеного ст. 2 КПК України, меті застосування запобіжного заходу даним щодо обвинуваченого, встановленим обставинам - усунути ризики, які є запобіжником саме належної процесуальної поведінки.

Ураховуючи наведене, оскільки вказані у клопотанні прокурора ризики продовжують існувати, з метою забезпечення виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов`язків, суд на даній стадії судового провадження вважає за доцільне продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно обвинуваченого до 27 вересня 2026 року включно.

Згідно зі ст. 205 КПК України, ухвала суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Керуючись ст. 372 КПК України суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 - задовольнити.

Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обраний обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 днів з моменту постановлення цієї ухвали.

Строк дії ухвали у вигляді тримання під вартою встановити до 27 вересня 2026 року включно.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а обвинуваченим в той самий строк з моменту вручення йому копії ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст ухвали складений та проголошений 03 серпня 2026 року о 12 годині 55 хвилин.

Суддя - ОСОБА_1