Рішення № 138675269, 29.07.2026, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/2081/26

провадження №: 2/398/2766/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

"29" липня 2026 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі головуючого судді Орловського В.В., з участю секретаря судового засідання Харіної Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», представник позивача адвокат Романенко Михайло Едуардович, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Стислий виклад позиції позивача

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» 31 березня 2026 року звернулося до суду через підсистему «Електронний суд» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 31 604,14 грн та судових витрат, що складаються із судового збору в розмірі 2 662,40 грн і витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 04 квітня 2016 року між Публічним акціонерним товариством «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 укладено договір про надання та використання платіжної картки № 200494929, за умовами якого банк відкрив відповідачці поточний рахунок, видав платіжну картку та встановив кредитний ліміт. Відповідачка взяті на себе зобов`язання належним чином не виконувала, у зв`язку з чим утворилася заборгованість, яка становить 24 151,43 грн, з яких 7 995,06 грн заборгованість за тілом кредиту та 16 156,37 грн заборгованість за процентами. Крім того, позивач нарахував на суму боргу інфляційні втрати в розмірі 5 281,06 грн та 3 % річних у розмірі 2 171,65 грн, а всього просить стягнути 31 604,14 грн. 20 липня 2020 року за результатами публічних торгів (аукціону) між ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладено договір № 7_БМ про відступлення прав вимоги, за яким позивач набув право грошової вимоги до відповідачки за вказаним кредитним договором. Позивач також просив поновити строк позовної давності, посилаючись на тривалий судовий спір щодо приналежності права вимоги, дію карантину та воєнного стану.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі

Ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 30 квітня 2026 року відкрито провадження у справі, розгляд якої ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача у судові засідання не з`являвся, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином. У позовній заяві представник позивача просив розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та зазначив, що у разі неявки відповідачки не заперечує проти заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення.

Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання, призначене на 09 червня 2026 року, не з`явилася. Про дату, час і місце розгляду справи вона повідомлялена шляхом надсилання судової повістки рекомендованим поштовим відправленням за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання. Поштове відправлення повернулося до суду з відміткою «адресат відсутній». Розгляд справи було відкладено на 24 липня 2026 року, про що відповідачці повторно надіслано судову повістку за тією ж адресою; поштове відправлення знову повернулося до суду з відміткою «адресат відсутній». Відповідачка у судове засідання не з`явилася, відзиву на позовну заяву, заперечень, заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи не подала, про причини неявки суд не повідомила.

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи. Відповідачка про зміну зареєстрованого місця проживання чи про іншу адресу для листування суд не повідомляла, а тому ризик настання несприятливих наслідків неотримання судової кореспонденції за зареєстрованим місцем проживання покладається на неї. За таких обставин суд визнає відповідачку належним чином повідомленою про дату, час і місце судового розгляду.

Оскільки відповідачка, належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, у судове засідання не з`явилася без повідомлення причин, відзив не подала, а представник позивача не заперечує проти заочного розгляду справи, суд, керуючись нормами статей 280281 ЦПК України, ухвалив провести заочний розгляд цієї справи.

Оскільки у судове засідання не з`явилися усі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до ч. 4 ст. 268 ЦПК України у зв`язку з неявкою всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписав рішення без його проголошення. Відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України складання повного судового рішення відкладено на строк, що не перевищує п`яти днів з дня закінчення розгляду справи. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення зазначена дата складення повного судового рішення.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Укладення кредитного договору, його умови та видача кредитних коштів

Судом встановлено, що 04 квітня 2016 року між Публічним акціонерним товариством «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 укладено договір про надання та використання платіжної картки № 200494929. Договір укладено у письмовій формі шляхом підписання відповідачкою Заяви (оферти) № 200494929 від 04.04.2016, якою вона запропонувала (зробила оферту) банку укласти з нею договір на умовах, викладених у Заяві, Умовах надання та обслуговування платіжних карток банку та Тарифах по картках.

Відповідно до Заяви (оферти) відповідачка просила відкрити на її ім`я поточний рахунок у гривні № НОМЕР_1 , випустити платіжну картку типу MC World та встановити кредитний ліміт у розмірі 8 000,00 грн (за максимального кредитного ліміту 50 000,00 грн), у межах якого вона має право здійснювати операції за рахунок наданого банком кредиту. Максимальна ставка по ліміту становить 58,8 % річних; реальна процентна ставка по кредиту 90,19 % річних; абсолютне подорожчання кредиту 24 793,16 грн.

Відповідно до підписаної відповідачкою Довідки про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість споживчого кредиту в рамках карткового продукту «Прибуткова картка + Кредитка (не іменна)/Зарплатна» від 04.04.2016 кредит надано на споживчі потреби у формі відновлювальної кредитної лінії, без забезпечення, за фіксованою процентною ставкою 58,8 % річних, яка нараховується на залишок заборгованості по кредиту; розмір обов`язкового щомісячного мінімального платежу становить 3 % від фактично використаного кредиту в розрахунковому періоді, але не менше 50,00 грн та не більше суми існуючої заборгованості за договором; погашення кредиту здійснюється шляхом внесення коштів на рахунок. Аналогічні умови закріплені в Тарифах по продукту «Прибуткова картка + Кредитка/Зарплатна», затверджених рішенням Тарифного комітету № 16 від 03.03.2016, з якими відповідачка також ознайомилася під підпис 04.04.2016.

Своїм підписом на Заяві (оферті), Анкеті № 2621740, Довідці про умови кредитування та Тарифах відповідачка підтвердила, що ознайомлена з умовами кредитування, повністю з ними згодна, їх зміст їй зрозумілий, і що банк письмово поінформував її про орієнтовну сукупну вартість кредиту, тип процентної ставки, порядок і строки погашення, а також про інші умови, передбачені чинним на той час законодавством про захист прав споживачів.

На виконання умов договору банк відкрив відповідачці рахунок № НОМЕР_1 та видав платіжну картку № НОМЕР_2 , що підтверджується власноруч підписаною ОСОБА_1 . Розпискою про отримання платіжної картки та/або ПІН-коду від 04.04.2016, у якій зазначено номер договору № 200494929 від 04.04.2016, номер платіжної картки, відмітки про отримання картки і ПІН-коду та підпис клієнта із застереженням про ознайомлення з Умовами надання та обслуговування платіжних карток ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» і Тарифами.

Первісний кредитор свої зобов`язання за кредитним договором виконав належним чином, надавши відповідачці можливість розпоряджатися кредитними коштами в межах встановленого ліміту. Фактичне використання відповідачкою кредитних коштів підтверджується наданими позивачем виписками з особових рахунків ОСОБА_1 , сформованими Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, у яких зафіксовано рух коштів, нарахування процентів, часткові оплати та стан заборгованості.

Порушення зобов`язання та розмір заборгованості

Згідно з наданими позивачем банківськими виписками з рахунків відповідачки та розрахунком заборгованості ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за кредитним договором виконувала неналежним чином, здійснюючи погашення лише частково. З виписок вбачається, що останній платіж на погашення процентів у розмірі 103,37 грн здійснено 04 квітня 2017 року, а 22 травня 2017 року заборгованість за тілом кредиту в розмірі 7 995,06 грн віднесено на рахунок простроченої заборгованості.

Внаслідок неналежного виконання умов договору та з урахуванням здійснених платежів утворилася заборгованість, загальна сума якої становить 24 151,43 грн, а саме:

заборгованість за основним боргом (тілом кредиту) 7 995,06 грн;

заборгованість за процентами 16 156,37 грн.

Крім того, позивач нарахував на суму боргу за період прострочення з 25 лютого 2019 року по 23 лютого 2022 року інфляційні втрати в розмірі 5 281,06 грн та 3 % річних у розмірі 2 171,65 грн, а всього заявив до стягнення 31 604,14 грн.

Перехід права вимоги

23 травня 2016 року згідно з рішенням Правління Національного банку України № 14/БТ ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» віднесено до категорії неплатоспроможних, а відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 812 розпочато процедуру виведення банку з ринку шляхом запровадження тимчасової адміністрації.

20 липня 2020 року за результатами відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом електронного аукціону № UA-EA-2020-06-09-000032-b від 15.06.2020, між ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладено Договір № 7_БМ про відступлення прав вимоги, за яким банк відступив новому кредитору належні йому права вимоги до боржників за кредитними договорами, перелік яких міститься у відповідному реєстрі.

Перехід до позивача права грошової вимоги до відповідачки ОСОБА_1 за договором № 200494929 від 04.04.2016 підтверджується Витягом з додатку № 1 (Реєстру кредитних договорів) до Договору № 7_БМ від 20.07.2020. Згідно із цим Витягом загальний залишок заборгованості за тілом кредиту становить 7 995,06 грн, заборгованість за доходами (процентами) 16 156,37 грн, а всього 24 151,43 грн, що повністю узгоджується із заявленим у позові розміром заборгованості. Виконання позивачем своїх зобов`язань щодо оплати придбаного кредитного портфеля підтверджується платіжною інструкцією № 25 від 09.07.2020.

Суд також бере до уваги обставини, встановлені постановою Північного апеляційного господарського суду від 01 липня 2021 року у справі № 910/11298/16. Вказаним судовим рішенням застосовано наслідки нікчемності договору факторингу від 19.05.2016 № 1905, укладеного між ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» та ТОВ «Фінансова компанія «Плеяда», а також визнано недійсним договір факторингу від 20.05.2016 № 1, укладений між ТОВ «ФК «Плеяда» та ТОВ «ФК «Фагор»; визнано відсутніми у цих товариств будь-яких майнових прав (прав вимоги) до боржників банку та зобов`язано їх передати ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» документи, отримані від ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ». Фактичне виконання цього рішення підтверджується постановами приватного виконавця про закінчення виконавчих проваджень № 66483131 від 29.12.2022 та № 66491947 від 17.03.2023. Наведене підтверджує правомірність набуття позивачем статусу належного кредитора за кредитним договором, укладеним з відповідачкою.

Норми права, які застосував суд

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до ст. 6, ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 цього Кодексу, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

За приписами ст. ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612, ст. 629 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином, у встановлений строк, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). За ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Мотивована оцінка і висновки суду

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд встановив, що між первісним кредитором ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» та відповідачкою ОСОБА_1 виникли цивільно-правові відносини на підставі договору про надання та використання платіжної картки № 200494929 від 04 квітня 2016 року, за своєю правовою природою кредитного договору в розумінні ст. 1054 ЦК України. Всі істотні умови договору погоджені сторонами у письмовій формі та посвідчені власноручними підписами відповідачки: розмір кредитного ліміту, процентна ставка, порядок нарахування процентів, розмір мінімального обов`язкового платежу та відповідальність за його пропуск закріплені безпосередньо в Заяві (оферті) № 200494929, Довідці про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість споживчого кредиту і Тарифах, підписаних відповідачкою 04.04.2016. Факт отримання відповідачкою платіжної картки та ПІН-коду, тобто фактичного доступу до кредитних коштів, підтверджений підписаною нею Розпискою про отримання платіжної картки та/або ПІН-коду від 04.04.2016. За таких обставин суд визнає доведеними як факт укладення кредитного договору, так і зміст його умов, а також обізнаність відповідачки з ними.

Відповідачка, порушуючи умови кредитного договору та вимоги ст. ст. 526, 1054 ЦК України, взяті на себе зобов`язання щодо повного та своєчасного повернення кредитних коштів і сплати процентів не виконала, внаслідок чого утворилася заборгованість, розмір якої станом на дату відступлення права вимоги становить 24 151,43 грн, з яких 7 995,06 грн заборгованість за тілом кредиту та 16 156,37 грн заборгованість за процентами.

На підставі Договору № 7_БМ від 20.07.2020 про відступлення прав вимоги всі права кредитора за вказаним договором перейшли до позивача ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», яке в силу ст. ст. 512, 514, 516 ЦК України набуло права первісного кредитора в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ст. 13 ЦПК України) суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідачка ОСОБА_1 не скористалася своїм процесуальним правом подати відзив на позовну заяву, не надала власного контррозрахунку заборгованості чи доказів повного або часткового погашення боргу і не клопотала про призначення судово-бухгалтерської експертизи для перевірки нарахувань на підставі наданих банком виписок, аналіз яких через великий обсяг (686 аркушів) та використання бухгалтерської термінології потребує спеціальних знань. За таких обставин суд перевірив наданий позивачем розрахунок заборгованості та виписки з особових рахунків і визнає їх належними, допустимими та достатніми доказами видачі кредиту і виникнення заборгованості. Розмір заборгованості, зазначений у розрахунку позивача, узгоджується із сумами, відображеними у Витягу з реєстру кредитних договорів до Договору № 7_БМ від 20.07.2020.

Оцінюючи позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, суд зазначає, що нарахування позивачем цих сум є правомірним заходом цивільно-правової відповідальності за прострочення грошового зобов`язання згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України. Як вбачається з розрахунку, нарахування здійснено за період з 25.02.2019 по 23.02.2022, тобто зупинено позивачем до введення в Україні воєнного стану. Судом перевірено правильність арифметичного розрахунку цих сум. Відтак заявлені суми інфляційних втрат у розмірі 5 281,06 грн та 3 % річних у розмірі 2 171,65 грн підлягають стягненню згідно з наданим позивачем розрахунком. Заперечень щодо правильності розрахунку відповідачка не подала.

Перевіряючи період, за який позивачем нараховано інфляційні втрати та 3 % річних, суд враховує обмеження, встановлені Прикінцевими та перехідними положеннями ЦК України у зв`язку з карантином та воєнним станом. Пунктом 15 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що в разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця неустойку, штраф, пеню за таке прострочення. Наведена норма звільняє позичальника виключно від сплати неустойки (штрафу, пені) і не поширюється на суми, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України, а тому не перешкоджає нарахуванню інфляційних втрат і 3 % річних за період дії карантину.

Натомість згідно з п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування в разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за кредитним договором позичальник звільняється саме від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Оскільки позивач припинив нарахування інфляційних втрат і 3 % річних 23 лютого 2022 року, тобто до введення в Україні воєнного стану Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, заявлений період нарахування не охоплюється обмеженням, встановленим п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України. Отже, підстав для зменшення нарахованих сум суд не вбачає.

Щодо викладеної в позовній заяві вимоги про поновлення строку позовної давності суд зазначає таке. Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Оскільки відповідачка не брала участі у судових засіданнях та не подавала до суду відповідної заяви про застосування наслідків спливу строків позовної давності, у суду відсутні правові підстави для її застосування з власної ініціативи. За таких обставин питання про поновлення строку позовної давності не постає, а тому відповідна вимога позивача є безпредметною і окремому вирішенню в резолютивній частині рішення не підлягає, оскільки поновлення позовної давності не є самостійним способом захисту цивільного права чи інтересу в розумінні ст. 16 ЦК України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 31 604,14 грн є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають повному задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 662,40 грн, сплаченого згідно з платіжною інструкцією № 200494929 від 06.03.2026.

Щодо вимог про стягнення з відповідачки на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу суд дійшов таких висновків.

На підтвердження витрат на правничу допомогу позивач надав Договір про надання правової допомоги № 26 від 15.02.2024, додаткову угоду до нього, ордер адвоката та свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, детальний опис робіт (наданих послуг) та акт надання правничої допомоги. Відповідно до цих документів позивачу надано послуги професійної правничої допомоги (складання позовної заяви з додатками) на загальну суму 7 000,00 грн.

Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Частинами 3, 4 статті 137 ЦПК України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до п.2 ч.3 ст.141 ЦПК при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

У постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі №905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Також Верховний Суд у справі №873/212/21 дійшов висновку про те, що суд може зменшити розмір указаних витрат, коли відображена у відповідних доказах інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом роботи (наданих послуг) не відповідає критерію розумності та є неспівмірною з обсягом наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт.

Відповідно до висновків Верховного Суду у постанові від 19 січня 2023 року у справі №345/136/18, від 22 березня 2023 року у справі № 758/6113/19 суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Суд вважає, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Верховний Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited" проти України», заява № 19336/04).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Керуючись критеріями обґрунтованості та співмірності судових витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, а саме того, що заборгованість виникла за договором споживчого кредитування, беручи до уваги, що ця справа є малозначною, розглядається в порядку спрощеного провадження без участі представника позивача, а позовна заява є типовою для адвоката, суд визнає обґрунтованим стягнення з відповідачки витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн.

Керуючись статтями 3, 12, 13, 81, 133, 137, 141, 158, 259, 263265, 280284, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № 200494929 від 04 квітня 2016 року в загальному розмірі 31 604 (тридцять одна тисяча шістсот чотири) гривні 14 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» судові витрати на сплату судового збору в розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», код ЄДРПОУ 42649746, місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8;

відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повне рішення складено 29 липня 2026 року. Відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України складання повного судового рішення відкладено на строк, що не перевищує п`яти днів з дня закінчення розгляду справи. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення зазначена дата складення повного судового рішення.

Суддя В.В. Орловський