Постанова № 138673951, 31.07.2026, Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська

Справа № 209/3655/26

Провадження № 3/209/600/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2026 року м. Кам`янське

Суддя Дніпровського районного суду міста Кам`янського Корнєєва І.В., розглянувши матеріали адміністративної справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 за ч.2 ст. 184 КУпАП,-

ВСТАНОВИВ:

08 червня 2026 року в провадження судді Корнєєвої І.В. з Кам`янського районного управління поліції ГУНП України в Дніпропетровській області надійшли матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.184 КУпАП.

У протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД №869994 від 01.05.2026 року зазначено, що ОСОБА_1 01.05.2026 року приблизно о 09.00 годині за адресою: АДРЕСА_1 , ухилилась від виконання батьківських обов`язків щодо забезпечення отримання базової освіти малолітнім сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який з 01.04.2026 року до теперішнього часу не приступив до навчання до КЗ "Ліцей №44" КМР; малолітньою донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка з 15.04.2026 року до теперішнього часу не приступила до навчання до КЗ "Ліцей №44" КМР.

В судове засідання, призначене на 22.06.2026 року о 08.40 годині, ОСОБА_1 не з`явилась, про час та місце судового засідання сповіщена належним чином, що підтверджується довідкою про доставку повідомлення. Внаслідок неявки ОСОБА_1 судове засідання було відкладено на 31.07.2026 року на 13.00 годину.

В судове засідання, призначене на 31.07.2026 року о 13.00 годині, ОСОБА_1 не з`явилась, про час та місце судового засідання була сповіщена належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулось до суду з відміткою про вручення адресату.

Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнов проти України", відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосується безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Практика Європейського Суду з прав людини (зокрема рішення «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008) наголошує, що «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження».

За таких обставин, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 , поставивши свій підпис 01.05.2026 року у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД №869994 від 01.05.2026 року, як особа, що притягається до адміністративної відповідальності зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

З огляду на вищевикладене, аналізуючи докази по справі з точки зору їх допустимості, об`єктивності та достатності, за відсутності будь-яких істотних суперечностей, суд приходить до висновку, що є підстави для розгляду справи за відсутності ОСОБА_1 та її вина у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.184 КУпАП, доведена повністю.

Відповідно до ст. 24 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.

При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року), Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання для того, щоб втручання (вилучення спеціального права) вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий надмірний тягар для особи.

Слід зазначити, що судова дискреція (судовий розсуд) охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Суд, дослідивши у судовому засіданні матеріали адміністративної справи, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.2 ст.184 КУпАП доведена протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №869994 від 01.05.2026 року та матеріалами справи про адміністративне правопорушення сформованими за даним протоколом.

Відповідно до п. 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини ООН від 20.11.1989р. (далі Конвенція), яку було ратифіковано Постановою Верховної Ради України №789-XII від 27.02.1991р. та яка набула чинності для України 27.09.1991р., в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Згідно зі ст. 18 Конвенції держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до ч. 4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.184 КУпАП проявляється в ухиленні батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей, вчинене повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення.

Суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу або необережності.

Обставин, що пом`якшують відповідальність ОСОБА_1 за адміністративне правопорушення, судом не встановлено.

Обставин, що обтяжують відповідальність ОСОБА_1 за адміністративне правопорушення, судом не встановлено.

З урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи правопорушника, суд вважає необхідним накласти на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави, в межах санкції ч.2 ст.184 КУпАП. Даний вид адміністративного стягнення згідно ст. 23 КУпАП буде достатньою та необхідною мірою відповідальності, яке досягне мети у вихованні правопорушника в дусі додержання законів, а також запобіганню вчинення нових правопорушень правопорушником.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір», стягнути з правопорушника судовий збір у розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Керуючись ч.2 ст.184, ст.ст.283, 284, 294 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

Визнати винною ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.184 КУпАП.

Накласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст.184 КУпАП, адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 100 (сто) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одна тисяча сімсот) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНКОПП НОМЕР_1 , на користь держави (Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; Код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір у розмірі 665,60 гривень.

Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником або прокурором до Дніпровського апеляційного суду через Дніпровський районний суд міста Кам`янського протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова пред`являється до виконання протягом трьох місяців.

Суддя І.В. Корнєєва