Ухвала суду № 138673745, 13.07.2026, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/5478/24

(2/199/298/26)

УХВАЛА

13.07.2026 місто Дніпро

Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра в складі:

головуючого судді Спаї В.В.

секретар судового засідання Воробйов О.С.,

за участі представника позивача адвоката Терещенка Д.В., представника відповідача Пелих Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі клопотання представника відповідача про закриття провадження в частині вимоги про визнання недійсним одностороннього правочину у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів,

ВСТАНОВИВ:

У клопотанні про закриття провадження у справі представник відповідача посилається на те, що позовна вимога про визнання недійсним одностороннього правочину, вчиненого від 25.03.2024, про розірвання договору (угоди), не підлягає розгляду в суді жодної юрисдикції, адже не направлене на поновлення (і не здатне поновити) прав позивача незалежно від юрисдикції суду. Так, як рішення банку від 25.03.2024 р., викладене у формі службової записки шаблон №100202 № E.17.U.0.0/4-6910085 від 25.03.2024 р., висновок NPS. Розірвання ділових відносин Шахраї в електронних операціях не є правочином.

На переконання відповідача, враховуючи вищенаведене, існує наявність підстав для закриття провадження в справі у вказаній частині позовних вимог (спір не підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства), оскільки спір у цій частині не підлягає судовому розгляду в суді жодної юрисдикції та після відкриття провадження, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішуються.

Причиною звернення до суду з даним позовом є наявність/відсутність підстав для розірвання з ініціативи банку договору на банківське обслуговування в односторонньому порядку - відмови від ділових відносин з позивачем у зв`язку зі встановленням йому неприйнятно високого ризику за результатами проведення належної перевірки.

Спірні правовідносини у даній справі пов`язані зі здійсненням відповідачем функцій суб`єкта первинного фінансового моніторингу, до яких, зокрема, віднесені банки за приписами пункту 1 частини 2 статті 6 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Представник позивача заперечував проти задоволення клопотання.

Розглянув клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи(ч. 1 ст. 3 ЦПК України).

Підстави для закриття провадження у справі визначені у ст. 255 ЦПК України, зокрема, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України).

На підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд роз`яснює позивачеві право протягом десяти днів з дня отримання відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Як встановлено судом, позивач заявив вимогу, в якій просить суд визнати недійсним односторонній правочин, вчинений відповідачем 25.03.2024 р.: про розірвання договору (угоди), який укладений між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 .

Положення ч. 2 ст. 16 ЦК України передбачають такий спосіб захисту порушеного права, як визнання недійсним правочину.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частин 1 та 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3 , 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У розумінні наведених положень законодавства оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття «заінтересована особа» такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.

Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Отже, звернення до суду з вимогою про визнання правочину недійсним є способом захисту прав, який визначений ст. 16 ЦК України; незгода відповідача зі способом захисту, обраним позивачем, сама по собі не свідчить про наявність підстав для закриття проводжання з передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України підстави, у зв`язку з чим, керуючись ч. 1 та ч. 3 ст. 3, п. 1 ч. 1 ст. 258, ч. 2 ст. 258, ст.ст. 260 261 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання відмовити повністю.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її проголошення.

Дата виготовлення повного тексту ухвали 20.07.2026 р.

Ухвала не може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Суддя В.В.Спаї