Рішення № 138672523, 07.07.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/20715/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі:

головуючого судді Придачука О.А.

за участю секретаря судового засідання Бомбушкаря В.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Ужгороді адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Моісеєнко Олена Миколаївна, до Департаменту патрульної поліції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 3695729 від 20.12.2024 року

В С Т А Н О В И В :

Позивач, в інтересах якого діє адвокат Моісеєнко О.М., звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із вищезазначеним позовом у якому зазначає, що 20.12.2024 року інспектором 2 взводу 3 роти УПП в Закарпатській області Кміть Р.М. було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 3695729, згідно з якою на ОСОБА_1 було накладено адміністративне стягнення за ч.1 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. Накладаючи стягнення поліцейський вважав, що позивач 20.12.2024 року о 11 год. 40 хв. керуючи транспортним засобом по трасі М-08, 12 км. у м. Ужгороді Закарпатської області рухався зі швидкістю 75 км/год. у межах населеного пункту, де максимальна дозволена швидкість руху становить 50 км/год., перевищивши швидкість руху на 25 км/год., чим порушив п. 12.4 ПДР.

Позивач вказує, що не погоджується з даною постановою, з огляду на те, що в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП, оскільки він рухався з допустимою швидкістю, тобто, без порушення швидкісного режиму, а інспектор здійснював вимірювання швидкості з порушенням встановленого порядку (тримав TruCam у руках, а не використовував стаціонарно вмонтованим). До оскаржуваної постанови не долучено жодних доказів у розумінні ст. 251 КУпАП на підтвердження факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП. В оскаржуваній постанові відсутні посилання на будь-які докази відеозаписів чи показань свідків з даного факту, відсутні посилання в п. 7 на відео та фото фіксацію саме з TruCam ТС000624, бодікамера 4702, на підставі чого можливо дослідити GPS координати розташування приладу в населеному пункті, або за межами населеного пункту та встановити факт порушення.

Також зазначає, що при винесенні оскаржуваної постанови поліцейським не була врахована незгода позивача з адміністративним правопорушенням, та не дотримано вимог ч.5 ст. 258 КУпАП. Вказує, що при розгляді справи поліцейським в якості доказів вчинення правопорушення не було надано для ознайомлення відеозапис з приладу TruCam ТС000624, яким начебто велося велося вимірювання швидкості. Крім того, поліцейський не надав позивачу для ознайомлення ані серійний (реєстраційний) номер приладу, яким вівся відеозапис, ані документів, які підтверджують сертифікацію та повірку даного приладу. Позивачем було здійснено зауваження щодо відсутності знаку 5.76 «Автоматична відеофіксація порушень ПДР» перед ділянкою дороги, де відбувалося вимірювання швидкісного режиму, однак, поліцейський пояснив, що не відомо де знак. Тобто, поліцейський підтвердив, що станом на момент можливого вчинення позивачем адміністративного правопорушення (20.12.2024 року близько 11:40:50) інформаційний знак 5.76 був відсутній, що унеможливлює інформування водія про можливість фото, відео фіксації порушень ПДР, і є порушенням приписів ч.2 ст. 40 Закону України № 580-V-ІІІ. Доказів, в тому числі, встановлення відповідних знаків, в даному випадку, знаку 5.49 «Початок населеного пункту» та знаку 5.76 «Автоматична відеофіксація порушень ПДР поліцейським під час розгляду справи не надано.

Окрім того, посилається на те, що поліцейським допущені порушення порядку розгляду справи, а саме: працівники патрульної поліції після зупинки транспортного засобу не представилися належним чином, процес розгляду справи поліцейським звівся до формального складання постанови без об`єктивного дослідження усіх доказів, пояснень позивача та з численними порушеннями чинного законодавства, інспектор не дав позивачу можливість скористатися правом на правову допомогу, постанова не відповідає вимогам ст. 283 КУпАП та інспектором не дотримано вимог передбачених ст. ст. 268,278,279 КУпАП.

А тому просить визнати неправомірними дії інспектора 2 взводу 3 роти УПП в Закарпатській області лейтенанта поліції Кміть Р.М. щодо винесення постанови серії ЕНА № 3695729 від 20.12.2024 року відносно ОСОБА_1 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 122 КУпАП, скасувати вищевказану постанову та закрити провадження у справі на підстав ч.1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, стягнути з відповідача судові витрати.

Позивач та представник позивача у судове засідання не з`явилися, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Представник позивача подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, у якій зазначила, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі.

У матеріалах справи наявний відзив на позов згідно з яким відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог, зазначаючи, що 20.12.2024 року під час час несення служби працівниками УПП в Закарпатській області ДПП за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20 серійний номер ТС 000624, за адресою: Закарпатська область, автомобільна дорога М-08/ «Об`їзд» м. Ужгорода- КПП «Ужгород», км. 12 (населений пункт Ужгород Закарпатської області) було втявлено порушення ПДР, а саме: водій транспортного засобу марки «Mercedes-Benz S 550», д.н.з. НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 75 км/год., у населеному пункті, чим перевищив встановлене обмеження максимальної швидкості руху на 25 км/год., порушивши п. 12.4 ПДР України.

На підставі ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» транспортний засіб було зупинено. Інспектор підійшов до водія, яким виявився ОСОБА_2 , пояснив причину, підставу зупинки та перевірки документів, попросив пред`явити документи, зазначені у п. 2.1 ПДР України, на підставі ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію» та п. 2.4 ПДР України.

Наголосив, що всіх водіїв на їх вимогу ознайомлюють з документами, що підтверджують правомірність використання вимірювального приладу TruCam, а також фотознімками, які зроблені приладом.

Встановивши факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме: порушення вимог п. 12.4 ПДР України, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 122 КУпАП було прийнято рішення про складання адміністративних матеріалів щодо позивача. Після чого водію було роз`яснено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, що підтверджується підписом ОСОБА_1 в п. 8 постанови та відеозаписом з нагрудної камери поліцейського. В ході розгляду справи всі усні доводи позивача були взяті до уваги при розгляді справи про адміністративне правопорушення, письмових пояснень чи клопотань позивач не надавав.

Посилався на те, що у визначених законодавством випадках допускається скорочене провадження у справах про адміністративне правопорушення, яке передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення. Застосування процедури скороченого провадження у випадках, визначених законом, не призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених в КУпАП.

Зазначив, що інспектор виніс постанову за ч.1 ст. 122 КУпАП та наклав стягнення на правопорушника у розмірі 340 грн., відповідно до санкції статті.

Вказував, що відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Позивач, подавши позов, обґрунтував свою позицію, проте не надав жодного доказу на її підтвердження. Обставини, викладені у позовній заяві являються суб`активною думкою позивача та не спростовують факт вчинення позивачем правопорушення.

Дослідивши матеріали справи, зокрема компакт-диск з відеозаписом з лазерного вимірювача швидкості та нагрудної камери працівника поліції, оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд доходить наступного висновку.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 18 КАС України, місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Як убачається з матеріалів справи, 20.12.2024 року інспектором УПП у Закарпатській області лейтенантом поліції Кміть Р.М. винесена постанова у справі про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 3695729 відносно ОСОБА_1 за порушення ним ч.1 ст. 122 КУпАП, а саме, 20.12.2024 року о 11 год. 38 хв. ОСОБА_1 на 12 км. траси М-08 рухався зі швидкістю 75 км/год. у межах населеного пункту, де максимально дозволена швидкість руху становить 50 км/год., чим порушив вимоги п. 12.4 ПДР України

Згідно зазначеної постанови на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Відповідно до приписів ч.5 ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані, зокрема, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Пунктами 1.1, 1,9 ПДР встановлено, що ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватись на вимогах цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до положень п. 12.4 ПДР України, у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 50 км/год.

Згідно ч.1 ст.122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст.23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень, припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення, у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Як випливає зі змісту 254 КУпАП фіксація виявленого адміністративного правопорушення здійснюється шляхом складання протоколу уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності, у якому відповідно до ст. 256 КУпАП, зокрема, зазначається місце, час і суть адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У підтвердження порушення позивачем вимог ч.1 ст. 122 КУпАП відповідачем до відзиву долучено відеозапис з нагрудної відеокамери поліцейського на якому зафіксовано розгляд справи про адміністративне правопорушення, при перегляді якого судом встановлено, що позивач клопотань не заявляв, не оспорював інкриміноване йому порушення ПДР України. З дослідженого відеозапису убачається, що інспектором було ознайомлено позивача з доказами вчинення ним порушення ПДР України, правами передбаченими ст. 268 КУпАП та строками оскарження постанови.

Також, на долученому до відзиву компакт-диску міститься відеозапис фіксації перевищення швидкості водієм автомобіля марки «Mercedes-Benz S 550», д.н.з. НОМЕР_1 .

Щодо посилання позивача суд враховує, що згідно свідоцтва про повірку законодавчо-регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/30513 від 26.03.2024 року, виданого ДП «Укрметртестстандарт», прилад TruCam ТС 000624 станом на час виникнення спірних правовідносин був придатним до застосування.

Цим же свідоцтвом передбачено можливість використання вказаного приладу в ручному режимі вимірювання з похибкою +/-2 км/год.

Можливість використання виробу TruCam LTI 20/20, виробництва Laser Technology Inc., також підтверджується наявністю виданого державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України експертного висновку від 07.09.2021 року № 04/05/02-2522, який означає про правильність реалізації криптографічного алгоритму шифрування АЕS відповідно до ДСТУ ISO/IES 18033-3:2015 та забезпечення конфіденційності, цілісності та автентичності зареєстрованих даних (дію якого продовжено листом ДЗІ Адміністрації Держспецзв`язку від 29.06.2023 року № 04/05/01-3623/СЕД до кінця воєнного стану в Україні.

З листа ДП «Укрметртестстандарт» від 01.10.2019 року за № 22-38/49 убачається, що лазерний вимірювач TruCam LTI 20/20 належить до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто, конструктивно створений для утримання в руках під час вимірювань.

За таких обставин, вимірювання швидкості транспортного засобу марки «Mercedes-Benz S 550», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 за допомогою приладу TruCam ТС 000624 проведена правомірною.

Також відповідачем надано суду фотоматеріали, які містять зображення автомобіля позивача під час руху, визначення швидкості руху 75 км/год., а також позначення широти та довготи місця події 48*3846.95 № 22*1600.46Е.

Відповідно до сервісу Google Maps GPS 48*3846.95 № 22*1600.46Е пролягає саме через населений пункт Ужгород.

А тому твердження позивача щодо неможливості встановлення порушення швидкісного режиму в населеному пункті є необґрунтованим.

Що стосується твердження позивача про не надання відповідачем доказів встановлення знаків передбачених п. 5.49 та п. 5.76 ПДР України, суд констатує, що приписи ч.2 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» стосуються лише розміщеної автоматичної фототехніки і відеотехніки, а у даному випадку порушення позивачем ПДР України зафіксовано пристроєм вимірювання швидкості TruCam у ручному режимі, а не в автоматичному.

Частиною 5 ст. 242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд враховує висновки Верховного Суду у постанові від 22.05.2020 року у справі № 825/2328/16 у якій Верховний Суд зазначив, що порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.

Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов`язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі).

Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.

Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.

Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків (ultra vires action - invalid act). Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.

Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.

Суд наголошує, що, у відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».

Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.

За умови підтвердження порушення ОСОБА_1 вимог п. 12.4 ПДР України, відеозаписом з місця події суд вважає, що відсутність посилання в п. 7 оскаржуваної на відео та фото фіксацію саме з TruCam ТС 000624, яким здійснено відеофіксацію правопорушення, не може вплинути на зміст прийнятого рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності передбаченої ч.1 ст. 122 КУпАП. При цьому, посилання на такий технічний запис міститься у п. 5 оскаржуваної постанови.

Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 5 ст. 242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, постановою Верховного Суду від 14.03.2018 у справі № 760/2846/17 зроблено висновок, що обов`язок доказування в адміністративному судочинстві розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову.

Крім того, статтею 160 КАС України встановлено, що в позовній заяві зазначаються, зокрема, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Однак, як убачається з матеріалів справи позивач, зазначаючи, що не порушував ПДР України, не надає жодних належних та допустимих доказів, які б спростували наявність в його діяннях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.

Нормами ст.222 КУпАП встановлено, що органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення правил дорожнього руху (ч.1 ст. 122 КУпАП). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

З огляду на вищевикладене, суд доходить переконання, що при винесенні оскаржуваної постанови відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією, КУпАП та іншими нормативно-правовими актами.

З огляду на вищезазначене, беручи до уваги, те, що оскаржувана постанова винесена уповноваженою особою, яка мала право розглядати справу про адміністративне правопорушення з дотриманням правил чинного законодавства, відсутні підстави для визнання незаконними дій інспектора щодо складення оскаржуваної постанови та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 3695729 від 20.12.2024 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення ч. 1 ст. 122 КУпАП, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 20, 77, 121, 242, 286, 294 КАС України

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Моісеєнко Олена Миколаївна, до Департаменту патрульної поліції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 3695729 від 20.12.2024 року відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду, відповідно до вимог ч. 4 ст. 286 КАС України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.А. Придачук