Рішення № 138672233, 03.08.2026, Путивльський районний суд Сумської області

Справа № 584/692/26

Провадження № 2/584/586/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

03.08.2026 Путивльський районний суд Сумської області

у складі: головуючого - судді Токарєва С.М.

за участі: секретаря Зікрати Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Путивль в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (далі - ТОВ «Бізнес Позика») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

ТОВ «Бізнес Позика» звернулося до суду з указаним позовом, який обґрунтовує тим, що 02.10.2025 між ТОВ «Бізнес Позика» та відповідачем укладено договір № 560138-КС-001 про надання кроедиту, у вигляді електронного документу із застосуванням електронного підпису, створеним за допомогою одноразового ідентифікатора UA-8844, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 , за умовами якого позивач надав йому кредит у розмірі 35000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом, але всупереч укладеному договору відповідач порушив строки погашення кредиту та процентів, в зв`язку з чим станом на 07.04.2026 має заборгованість в розмірі 118650 грн., в т.ч.: 35000 грн. заборгованості за тілом кредиту, 59150 грн. - заборгованості за відсотками, 17500 грн. заборгованість відповідно до ст. 625 ЦК України, 7000 грн. заборгованість за комісією.

Посилаючись на вказане, позивач просить стягнути з відповідача борг в розмірі 118650 грн. та понесені судові витрати.

Представник позивача у позовній заяві просив розгляд справи проводити за його відсутності, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, відзив на позов не подала, заяви про розгляд справи за її відсутності не подала, в силу ч. 7 ст. 128, ч. 4 ст. 130 ЦПК України вважається такою, що повідомлена належним чином про час і місце судового засідання (а.с. 92).

Враховуючи зазначене, зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи на підставі наявних в ній доказів.

Як встановлено судом, 02.10.2025 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір № 560138-КС-001, за умовами якого банк надав відповідачу грошові кошти у розмірі 35000 грн. на строк 24 тижні, зі сплатою відсотків у розмірі 1% у день за користування кредитом, 7000 грн. комісії за видачу кредиту (а.с. 12-42, 52-64).

Відповідач прострочив виконання свого зобов`язання, оскільки порушила строки повернення кредиту та сплати нарахованих процентів, внаслідок чого станом на 06.04.2026 має заборгованість в розмірі 118650 грн., в т.ч.: 35000 грн. заборгованості за тілом кредиту, 59150 грн. - заборгованості за відсотками, 17500 грн. заборгованість за штрафами, 7000 грн. заборгованість за комісією, що підтверджується довідкою про стан заборгованості та розрахунком заборгованості за кредитним договором (а.с. 49, 50-51).

Як вбачається з листа АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 04.06.2026 № 20.1.0.0.0./7-260529/114051-БТ та виписки по картковому рахунку за період з 02.10.2025 по 19.03.2026 на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № 5168*37, на яку 22 травня 2025 року здійснено зарахування коштів на суму 35000 грн. (а.с. 96-97).

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону є оригіналом такого документа.

Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із ст. 64 ЦПК України.

Згідно ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності суд приходить до висновку, що спірний договір укладений у спосіб, визначений чинним законодавством України з повним дотриманням вимог щодо його укладення із зазначенням умов, які жодним чином не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Згідно з ч.1 ст.526, ч.1 ст.530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до п.5.2.3. договору позичальник зобов`язаний повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі, передбачені договором, до закінчення строку (терміну) дії договору.

Разом з тим, у стягненні з відповідача заборгованості, нарахованої відповідно до ст.625 ЦК України, необхідно відмовити, оскільки така вимога не підлягає задоволенню, враховуючи положення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

На момент виникнення спірних правовідносин є чинними положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.

Відповідно до п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 31.01.2024 у справі № 183/7850/22.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 на території України з 24.02.2022 строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, без урахування суми штрафу (неустойки, пені), яка за законом підлягає списанню кредитодавцем.

Таким чином, вимога про стягнення штрафу у розмірі 17500 грн. 00 коп. задоволенню не підлягає (118650 грн. 00 коп. 17500 грн. 00 коп. = 101150 грн. 00 коп.).

Крім того, відповідно до умов договору № 560138-КС-001 про надання кредиту встановлено комісію за видачу кредиту кредиту, що становить 7000 грн. 00 коп., при цьому з розрахунку заборгованості за вказаним договором станом на 06.04.2026 вбачається, що позивачем було нараховано комісію за оформлення кредиту саме у розмірі 7000 грн. 00 коп., тобто відповідно до погоджених сторонами умов договору.

Так, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі Правила про споживчий кредит).

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Аналіз змісту положень кредитного договору свідчить, що в ньому не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредитів, що надаються позичальнику та за які встановлена комісія у визначених у цих пунктах розмірах. Позивачем не надано доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні договору.

Зважаючи на викладене, суд вважає, що положення кредитного договору щодо сплати позичальником комісії за надання кредиту є нікчемними відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Указаний висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 09.10.2024 у справі № 582/202/22.

Також суд зауважує, що положення договору про надання, управління та обслуговування споживчого кредиту, які передбачають здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні Закону України «Про захист прав споживачів», є нікчемними. Надання кредиту є по суті основним обов`язком кредитодавця за умовами укладеного із споживачем договором, а не послугою, виконання якого не може здійснюватися за окрему плату.

Згідно з ч.ч. 1, 5 ст. 216 ЦК України, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою.

Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Оскільки положення кредитного договору, якими встановлені умови про сплату позичальником комісії за надання, управління та обслуговування кредиту є нікчемними (в частині встановленої комісії), суд на підставі ч. 5 ст. 216 ЦК України вважає за потрібне застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину. Зокрема, сума заборгованості підлягає зменшенню на 1120 грн. 00 коп. (суми нарахованої комісії за надання кредиту).

За таких обставин заборгованість за договором № 560138-КС-001 про надання кредиту від 02.10.2025 становить 94150 грн., з яких: 35000 грн. заборгованість за основною сумою боргу (тілом кредиту), 59150 грн. заборгованість за процентами.

У зв`язку із частковим задоволенням позову, відповідно до ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача 2112 грн. 64 коп. витрат по сплаті судового збору при подачі позову, пропорційно розміру задоволених вимог (94150 грн. х 2662 грн. 40 коп./118650 грн. = 2112 грн. 64 коп.).

Виходячи з наведеного, ст.ст. 141, 259, 263-265, 274-279, 280-282 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (01133, м.Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 411, код ЄДРПОУ 41084239) 94150 грн. (дев`яносто чотири тисячі сто п`ятдесят гривень) заборгованості за договором № 560138-КС-001 про надання кредиту від 02.10.2025.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 411, код ЄДРПОУ 41084239) 2112 грн. 64 коп. (дві тисячі сто дванадцять гривень шістдесят чотири копійки) витрат по сплаті судового збору при подачі позову.

Заочне рішення може бути переглянуто Путивльським районним судом Сумської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі невручення заочного рішення суду у день його проголошення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд шляхом подачі відповідної заяви протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М.Токарєв