Рішення № 138672207, 21.07.2026, Лебединський районний суд Сумської області

Справа № 950/3443/25

Номер провадження 2/950/205/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2026 року Лебединський районний суд Сумської області

в складі: головуючого судді - Стеценка В. А.,

за участю секретаря Радковської О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Лебедині справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до суду з даним позовом до відповідача, мотивуючи свої вимоги тим, що 10.11.2019 року між ТОВ «Алекскредит» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2893393, згідно якого йому було надано кредит в сумі 5 000 грн. 00 коп. зі сплатою процентів.

10.06.2025 року між ТОВ «Алекскредит» та ТОВ «Секвоя Капітал» укладено договір факторингу № АК-10/06/2025, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором № 2893393 від 10.11.2019 року перейшло до ТОВ «Секвоя Капітал».

07.07.2025 року між ТОВ «Секвоя Капітал» та ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» укладено договір факторингу № ДФ-07072025, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором № 2893393 від 10.11.2019 року в сумі 30 950 грн. 00 коп. перейшло до ТОВ «ФК «Солвентіс».

Відповідач не виконав свого обов`язку та не повернув наданий йому кредит у строки, передбачені кредитним договором, тому представник позивача звернувся до суду та просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 2893393 від 10.11.2019 року в сумі 30 950 грн. 00 коп. та судові витрати по справі.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в наданій суду заяві просив розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечив.

Відповідач у судове засідання теж не з`явився, його представник у наданому суду відзиві проти позовних вимог заперечив, мотивуючи це їх необґрунтованістю, оскільки позивачем не надано доказів, які б підтверджували, що саме відповідач був зареєстрований в особистому кабінеті на офіційному веб-сайті ТОВ «Алекскредит», не доведено, що електронний підпис належить саме відповідачу, не підтверджено отримання саме відповідачем логіну та паролю в системі, що саме відповідачем було подано заявку на отримання кредиту, що саме відповідач створив обліковий запис, з якого відбулося подальше укладання договору; не надано доказів перерахування грошових коштів на користь відповідача та досягнення домовленості з ним про продовження строку кредиту, а відсотки за користування кредитом, в розмірі, який перевищує 2 555 грн. 40 коп., нараховані поза межами погодженого сторонами строку, на який надано кредит.

Також представник заперечив проти задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача понесених витрат на правову допомогу в сумі 6 000 грн., оскільки вважає їх завищеними та такими, що не відповідають ні критерію розумності їх розміру, ні співмірності зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З виписки, статуту (а.с. 9, 44-51), досліджених в судовому засіданні вбачається, що ТОВ «ФК «Солвентіс» є юридичною особою, основним видом економічної діяльності якого є надання інших фінансових послуг (крім страхування та пенсійного забезпечення).

З витягу, платіжної інструкції, розрахунку, договору (а.с. 11-13, 21-27, 40), досліджених в судовому засіданні вбачається, що 10.06.2025 року між ТОВ «Алекскредит» та ТОВ «Секвоя Капітал» укладено договір факторингу № АК-10/06/2025, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором № 2893393 від 10.11.2019 року перейшло до ТОВ «Секвоя Капітал».

З витягу, платіжного доручення, договору, додаткової угоди (а.с. 10, 28-36, 40), досліджених в судовому засіданні вбачається, що 07.07.2025 року між ТОВ «Секвоя Капітал» та ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» укладено договір факторингу № ДФ-07072025, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором № 2893393 від 10.11.2019 року в сумі 30 950 грн. 00 коп. перейшло до ТОВ «ФК «Солвентіс».

З опису (а.с. 14), дослідженого в судовому засіданні вбачається, що 30.09.2025 року позивач ТОВ «ФК «Солвентіс» отримав від адвоката Лівак І.С. послуги у виді правової допомоги на суму 6 000 грн.

З свідоцтва, договору, додаткової угоди (а.с. 15-17, 36, 43), досліджених в судовому засіданні вбачається, що у справі за позовом ТОВ «ФК «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості 01.07.2025 року між адвокатом Лівак І.М. та позивачем ТОВ «ФК «Солвентіс» було укладено договір, яким врегулювано об`єм, порядок надання, вартість правової допомоги.

З договору та графіку (а.с. 18-20), досліджених в судовому засіданні, вбачається, що 10.11.2019 року між ТОВ «Алекскредит» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2893393, згідно якого йому було надано кредит в сумі 5 000 грн. 00 коп. зі сплатою процентів за користування кредитом та узгоджено графік погашення заборгованості.

Згідно п. 1.3. договору сума кредиту 5 000 грн.

Згідно п.п. 1.7.3 договору при використанні позичальником загальних умов кредитування базова процентна ставка складає 1,70 % в день від суми кредиту.

Згідно графіку платежів строк кредиту становить 30 днів. Загальна вартість кредиту 7 555 грн. 40 коп.

З вимоги-повідомлення (а.с. 38), дослідженої в судовому засіданні вбачається, що позивач 10.07.2025 року звертався до відповідача з письмовою вимогою достроково сплатити заборгованість за кредитним договором № 2893393 від 10.11.2019 року в сумі 30 950 грн. 00 коп.

З платіжної інструкції (а.с. 52), дослідженої в судовому засіданні, вбачається, що при поданні позовної заяви до суду позивачем було сплачено судовий збір в сумі 2 422 грн. 40 коп.

З листа та ордеру (а.с. 144 - 146), досліджених в судовому засіданні вбачається, що на банківський рахунок ОСОБА_1 12.11.2019 року було перераховано 5 000 грн.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов обґрунтований, між сторонами склалися цивільні правовідносини, позовні вимоги пов`язані з спорами, що виникають із кредитних договорів і підлягають до задоволення, так як в судовому засіданні було встановлено, що 10.11.2019 року між ТОВ «Алекскредит» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2893393, згідно якого йому було надано кредит в сумі 5 000 грн. 00 коп. зі сплатою процентів.

Згідно п. 1.3. договору сума кредиту 5 000 грн.

Згідно п.п. 1.7.3 договору при використанні позичальником загальних умов кредитування базова процентна ставка складає 1,70 % в день від суми кредиту.

Згідно графіку платежів строк кредиту становить 30 днів. Загальна вартість кредиту 7 555 грн. 40 коп.

10.06.2025 року між ТОВ «Алекскредит» та ТОВ «Секвоя Капітал» укладено договір факторингу № АК-10/06/2025, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором № 2893393 від 10.11.2019 року перейшло до ТОВ «Секвоя Капітал».

07.07.2025 року між ТОВ «Секвоя Капітал» та ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» укладено договір факторингу № ДФ-07072025, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором № 2893393 від 10.11.2019 року в сумі 30 950 грн. 00 коп. перейшло до ТОВ «ФК «Солвентіс».

Відповідач не виконує свої обов`язки належним чином і станом на 12.11.2025 року йому було нараховано суму поточної заборгованості перед позивачем за кредитом, отриманим в ТОВ «Алекскредит» в розмірі 30 950 грн. 00 коп., з яких: 5 000 грн. 00 коп. - заборгованість за кредитом, 25 950 грн. 00 коп. заборгованість за відсотками.

Вказані обставини були встановлені з матеріалів справи і не були оспорені в судовому засіданні.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язання може бути замінений іншою собою внаслідок передання ним прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ч. 1 ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України врегульовано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Згідно п.п 81-85, 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 «Велика Палата Верховного Суду наголошує, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає ч.2 ст.1050 ЦК України). Саме за це благо можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.

Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із ч.2 ст.1050 ЦК України».

Суд бере до уваги, що згідно з вимогами ст.ст. 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюються на засадах змагальності сторін і кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень та вважає, що в судовому засіданні представником позивача було доведено, що10.11.2019 року між ТОВ «Алекскредит» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2893393, згідно якого йому було надано кредит в сумі 5 000 грн. 00 коп. зі сплатою процентів.

Згідно п. 1.3. договору сума кредиту 5 000 грн.

Згідно п.п. 1.7.3 договору при використанні позичальником загальних умов кредитування базова процентна ставка складає 1,70 % в день від суми кредиту.

Згідно графіку платежів строк кредиту становить 30 днів. Загальна вартість кредиту 7 555 грн. 40 коп.

10.06.2025 року між ТОВ «Алекскредит» та ТОВ «Секвоя Капітал» укладено договір факторингу № АК-10/06/2025, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором № 2893393 від 10.11.2019 року перейшло до ТОВ «Секвоя Капітал».

07.07.2025 року між ТОВ «Секвоя Капітал» та ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» укладено договір факторингу № ДФ-07072025, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором № 2893393 від 10.11.2019 року в сумі 30 950 грн. 00 коп. перейшло до ТОВ «ФК «Солвентіс».

Відповідач не виконує свої обов`язки належним чином і станом на 12.11.2025 року йому було нараховано суму поточної заборгованості перед позивачем за кредитом, отриманим в ТОВ «Алекскредит» в розмірі 30 950 грн. 00 коп., з яких: 5 000 грн. 00 коп. - заборгованість за кредитом, 25 950 грн. 00 коп. заборгованість за відсотками.

Зазначені обставини стверджуються матеріалами справи, дослідженими в судовому засіданні (а.с. 9 - 51, 144 - 146).

Тому, суд не може взяти до уваги доводи представника відповідача в тій частині, що в судовому засіданні не було підтверджено, що відповідач був зареєстрований в особистому кабінеті на офіційному веб-сайті ТОВ «Алекскредит», не доведено, що електронний підпис належить саме відповідачу, не підтверджено отримання саме відповідачем логіну та паролю в системі, що саме відповідачем було подано заявку на отримання кредиту, що саме відповідач створив обліковий запис, з якого відбулося подальше укладання договору; не надано доказів перерахування грошових коштів на користь відповідача.

При цьому, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд бере до уваги доводи представника позивача в тій частині, що ТОВ «ФК «Солвентіс» є новим кредитором у зобов`язаннях з відповідачем, який не виконав свої обов`язки за кредитним договором, а тому з нього на користь ТОВ «ФК «Солвентіс» слід стягнути заборгованість за тілом кредиту та відсотки за користування кредитом.

Зазначені доводи не оспорюються і представником відповідача.

Проте, як вбачається з розрахунку заборгованості (а.с.10-13), позивачем нараховані відсотки за користування кредитом в сумі 29 550 грн. 00 коп. за період з 10 листопада 2019 року по 7 червня 2020 року включно, тобто поза межами 30-ти денного строку користування кредитом (а.с. 13).

При цьому згідно п.п. 1.7.3 договору при використанні позичальником загальних умов кредитування базова процентна ставка складає 1,70 % в день від суми кредиту.

Згідно графіку платежів строк кредиту становить 30 днів. Загальна вартість кредиту 7 555 грн. 40 коп.(а.с. 20).

Суд бере до уваги ті обставини, що до тексту кредитного договору № 2893393 від 10.11.2019 року входять положення щодо права позикодавця нараховувати пеню або проценти за кожен день понадстрокового користування позикою, які по суті суперечать обумовленому сторонами строку кредиту і розміру процентів, вказаних у додатку до договору і враховуючи, що позивачем нараховані відсотки за користування кредитом за межами строку кредитування, у відповідності до п.п 81-85, 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 суд вважає необхідним у задоволенні вимог позивача в частині стягнення відсотків за користування кредитом, починаючи з 11.12.2019 року відмовити у зв`язку з їх необґрунтованістю.

Вимоги позивача про стягнення відсотків за користування кредитом в період з 10.11.2019 року по 10.12.2019 року в сумі 2 555 грн. 40 коп. суд вважає обґрунтованими.

Таким чином, суд вважає необхідним задовольнити позовні вимоги частково, стягнути з відповідача на користь позивача 5 000 грн. заборгованість за тілом кредиту; 2 555 грн. 40 коп. - відсотки за користування кредитом, а всього 7 555 грн. 40 коп. (виходячи з розрахунку 5 000 + 2 555,40 = 7 555,40), а в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

В частині стягнення судових витрат суд вважає необхідним в силу ч. 2 ст. 141 ЦПК України вимоги представника позивача щодо стягнення вартості правничої допомоги задовольнити частково.

Згідно ч. 1, п.п. 1,4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ч.ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 137 ЦПК України).

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Згідно ч. 8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно ч. 1 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При цьому, в частині стягнення судових витрат суд бере до уваги, що питання розподілу судових витрат, у тому числі і витрат на оплату послуг адвоката, вирішується за наслідками розгляду справи і враховує доводи представника позивачки щодо необхідності стягнення коштів на оплату правничої допомоги, так як останнім на обґрунтування своїх вимог до суду поданодоговір про надання правової допомоги № 45657029 від 01.07.2025 року, додаткову угоду, свідоцтво адвоката, з яких вбачається, що вартість наданої позивачу професійної правничої допомоги оцінена на суму 6 000 грн.

Доказів про надання позивачу професійної правничої допомоги на іншу суму суду не надано.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Разом з тим, суд враховує доводи представника відповідача в тій частині, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи і вважає необхідним за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Тому, оцінивши докази в їх сукупності, виходячи з принципів розумності, пропорційності, виваженості, справедливості, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь ТОВ ФК «Солвентіс» 5 000 грн. 00 коп., - залишку по тілу кредиту, 2 555 грн. 40 коп. - нарахованих процентів, що разом становить 7 555 грн. 40 коп. та на відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу 1 464 грн. 60 коп. - пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Згідно вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України суд вважає необхідним відшкодувати позивачці сплачений нею судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вище наведеного, керуючись ст.ст. 2-5, 12, 76-81, 258-259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 203, 205, 207, 215, 526, 536, 626, 628, 638, 639, 1047 - 1049, 1054, 1055, 1077 ЦК України;;

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовільнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» (ЄДРПОУ: 43657029, адреса для листування: 07406, Київська обл., м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1; ІВАN: НОМЕР_2 в АТ «СЕНС БАНК», МФО: 300346) заборгованість за Кредитним договором № 2893393 від 10.11.2019 у розмірі 7 555 грн. 40 коп.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» (ЄДРПОУ: 43657029, адреса для листування: 07406, Київська обл., м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1; ІВАN: НОМЕР_2 в АТ «СЕНС БАНК», МФО: 300346) судовий збір в сумі 591 грн. 21 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1 464 грн. 60 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Повне рішення виготовлене 31.07.2026 року.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Володимир СТЕЦЕНКО