Рішення № 138671771, 29.07.2026, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/6968/25

Провадження № 2/496/226/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 року Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючої - судді Портної О.П.,

за участю:

секретаря - Сурженка В.С.,

представника позивача - Демарчук Н.О. (в режимі відеоконференції),

представника відповідача - ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Біляївка Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», код ЄДРПОУ 44276926, юридична адреса: індекс 01133, Київська область, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, оф. 306, до

відповідачки: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , реєстрація місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 ,

вимоги позивача: про стягнення заборгованості за договором, -

В С Т А Н О В И В:

І. Виклад позиції позивача та заперечень відповідачки.

1. 09.06.2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (далі - позивач та/або ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР»), в особі представника, звернулося з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач та/або позичальник) з вимогами про стягнення заборгованості за Договором про споживчий кредит № 3190557 від 17.10.2021 року у розмірі 98850,00 гривень, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 15000,00 гривень, заборгованість за нарахованими процентами - 81000,00 гривень, заборгованість за комісіями - 2850,00 гривень та понесених позивачем судових витрат, які складаються зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 гривні та витрат на правову допомогу в розмірі 25000,00 гривень.

2. Свої вимоги мотивує тим, що 17.10.2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та відповідачкою було укладено Договір про споживчий кредит № 3190557, відповідно до умов якого товариство надало відповідачу кредит в розмірі 15000,00 гривень. Проценти за користування кредитом складають 4500,00 гривень, які нараховуються за ставкою 2,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок. Договір був укладений в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця та доступний, зокрема, через сайт кредитодавця та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби. 13.01.2022 року було укладено Договір № 13-01/2022-79 відповідно до якого ТОВ «МІЛОАН» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за Договором № 3190557. 10.01.2023 року було укладено Договір № 10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за Договором про споживчий кредит № 3190557. Загальний розмір заборгованості, що підлягає стягненню, становить 98850,00 гривень, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 15000,00 гривень, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 81000,00 гривень; заборгованість за комісіями - 2850,00 гривень. У зв`язку з викладеним у позивача виникло право на звернення до суду з вказаним позовом.

3. 01.08.2025 року на адресу суду, через підсистему «Електронний суд», від представника відповідачки, надійшов відзив на позов, яким у задоволенні позовних вимог просив відмовити в повному обсязі. В обґрунтування зазначив, що позивач в якості доказів надав суду разом із позовом, серед іншого, розрахунок заборгованості, копії кредитного договору, квитанцію, але розрахунок заборгованості, як доказ розміру заборгованості, не є первинним документом бухгалтерського обліку, а є тільки набором арифметичних дій, не підтверджений жодним належним та допустимим доказом у відповідності до ст.ст. 77-78 ЦПК України та підписаний представником позивача по справі. Зазначає, що з квитанції платіжної системи LIQPAY неможливо встановити, що грошові кошти були перераховані саме на рахунок, що належить відповідачці. Щодо нарахованих відсотків звернув увагу суду на те, що із загального розміру заборгованості - 98850,00 гривень, 81000,00 гривень становлять нараховані відсотки. При цьому, нарахування відсотків відбувалось наступним чином: 1) 4500,00 гривень - відсотки нараховані первісним кредитором в межах строку кредитування; 2) 45500,00 гривень - відсотки нараховані первісним кредитором поза межами строку кредитування; 3) 31000,00 гривень - відсотки нараховані правонаступником кредитора поза межами строку кредитування після відступлення права вимоги. Таким чином, на думку представника відповідача, 45500,00 гривень та 31000,00 гривень були нараховані кредитором незаконно, так як таке нарахування відбулось поза межами строку користування кредитними коштами. Згідно умов кредитного договору кредит надається строком на 15 днів з 17.10.2021 року. Тобто, саме 15 днів з 17.10.2021 року є строком кредитування, у період якого позичальник не має обов`язку сплачувати кредитні кошти кредитору та користується кредитними коштами. Після закінчення такого строку позичальник вже не отримує жодних послуг від кредитора, за рахунок яких такий строк може бути автоматично пролонговано. Отже, після закінчення 15-денного строку, встановленого кредитним договором, позичальник має обов`язок повернути кредитні кошти, а кредитор - вимагати їх повернення у повному обсязі. Щодо нарахованої комісії зазначив, що її нарахування суперечить законодавству України, а саме ч.ч. 1, 2 та 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів». Щодо стягнення витрат на правничу допомогу наголосив, що позовну заяву було підписано та подано через систему «Електронний суд» директором ТОВ «Коллект Центр» - Ткаченко Марією, а не будь-яким адвокатом з АО «Лігал Ассістанс», доказів того, що така позовна заява була складена саме АО «Лігал Ассістанс» відсутні. (а.с. 26-30)

4. 07.08.2025 року від представника позивача, на адресу суду, через підсистему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, яким просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В додаткові обґрунтування зазначив, що що ТОВ «Мілоан» не є банком, відповідна операція була здійснена АТ КБ «Приватбанк» на підставі укладеного між сторонами договору. Наголошує на тому, що відповідачка має вільний доступ до своїх рахунків у банківських установах і мала безперешкодну можливість надати суду докази про те, що кредитні грошові кошти на її банківську картку, вказану в договорі чи іншу картку, якою вона користується, не надходили. Зокрема, вона мала можливість здійснити запит до банку про наявність у неї карткового рахунку, вказаного в заяві на отримання кредиту, та отримати виписку по вказаному рахунку за період кредитування. Натомість відповідачкою не надано жодного доказу на підтвердження своїх заперечень. Крім того, для спростування заперечень відповідачки, зазначає, що до суду додатково було подано клопотання про витребування доказів. Щодо розрахунків заборгованості зазначив, що в них (розрахунку і первісного кредитора, і фактора) чітко вказано з чого складається заявлена сума заборгованості, відповідно до яких умов договору та за який період вона була нарахована. При цьому, перевірити правильність розрахунків можливо за допомогою елементарних математичних операцій множення, ділення та додавання. Щодо нарахування відсотків поза межами строку кредитування зазначив, що сторонами погоджено, що строк користування кредитом продовжується у разі наявності непогашеної заборгованості, і таке продовження не потребує додаткових дій ні від кредитора, ні від позичальника. Сторони Договору погодили окремий випадок автоматичної пролонгації договору, без необхідності вчинення будь-яких додаткових дій з боку сторін. Підписанням даного договору відповідачка погодилася на зазначені умови. Отже, нею було надано згоду на автопролонгацію договору у разі наявності заборгованості. Щодо нарахування комісії зазначив, що Закон України «Про споживче кредитування» безумовно та однозначно передбачає право позивача, як кредитодавця, на встановлення комісії за надання кредиту за Кредитним договором. Комісія за надання кредиту була також відображена і в тексті Кредитного договору, який був підписаний відповідачкою, що свідчить про обізнаність останньої щодо включення комісії «за надання кредиту» до загальних витрат за Кредитним договором. Щодо стягнення витрат на правничу допомогу на користь позивача, вказав на те, що відповідачка не наводить обґрунтування неспівмірності витрат із складністю справи та не надає суду будь-яких доказів на підтвердження такої позиції. Окремо наголосив, що сторонами погоджено саме такі умови надання юридичної допомоги. Заперечення відповідачки не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та є лише особистою думкою відповідачки. Отже, на його думку, такі твердження є припущеннями. (а.с. 32-37)

5. У відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Біляївка Одеської області, в режимі відеоконференції, яке відбулося 28.07.2026 року сторона позивача заявлені позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила задовольнити. В свою чергу сторона відповідача підтримала свою правову позицію, яка викладена у відзиві на позовну заяву. (а.с. 161-164)

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

6. 30.06.2025 року на адресу суду, через підсистему документообігу «Електронний суд», надійшло клопотання представника позивача про витребування доказів. (а.с. 18-19)

ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.

7. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.06.2025 року справа № 496/3408/25 була передана на розгляд головуючій судді Портній О.П. (а.с. 9)

8. Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

9. Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 24.06.2025 року було прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження, з викликом сторін. Окрім того, відповідачці було надано строк для подання відзиву на позовну заяву. (а.с. 12-14)

10. Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 09.04.2026 року було задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів. (а.с. 149-150)

ІV. Фактичні обставини, встановлені Судом обставини та зміст спірних правовідносин.

11. Судом встановлено, що 17.10.2021 року ОСОБА_2 звернулася до ТОВ «МІЛОАН» з метою отримання фінансових послуг, в зв`язку з чим підписала Анкету-заяву на кредит № 3190557, рішення по якій прийнято 17.10.2021 року. (а.с. 71-72)

12. За результатами розгляду Анкети-заяви 17.10.2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_2 був укладений Договір про споживчий кредит № 3190557 (індивідуальна частина). (а.с. 59-67)

13. Додатками до Договору про споживчий кредит № 3190557 є Графік платежів за договором про споживчий кредит 3190557 від 17.10.2021 року (а.с. 68) та Паспорт споживчого кредиту № 3190557 (а.с. 69-70).

14. Відповідно до умов Договору, сума (загальний розмір) кредиту становить 15000,00 гривень. Кредит надається строком на 15 днів з 17.10.2021 року (строк кредитування). Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу) 01.11.2021 року. Комісія за надання кредиту 2850,00 гривень, яка нараховується за ставкою 19,00% від суми кредиту одноразово. Проценти за користування кредитом 4500,00 гривень, які нараховуються за ставкою 2,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

15. Відповідач був ідентифікований ТОВ «МІЛОАН». Акцепт договору позичальником: одноразовий ідентифікатор - Z87060; дата відправки ідентифікатора позичальнику - 17.10.2021 року; номер телефону/електронна пошта, на яку було відправлено ідентифікатор - НОМЕР_2 . (а.с. 82)

16. З копії квитанції № 1795648911 від 17.10.2021 року (а.с. 83), вбачається, що ТОВ «МІЛОАН» свої зобов`язання перед ОСОБА_2 виконало в повному обсязі.

17. Листом № 20.1.0.0.0/7-260501/76790-БТ від 07.05.2026 року АТ «КБ ПриватБанк» повідомило суду, що на ім`я ОСОБА_2 в банку емітовано картку № НОМЕР_3 та номер телефону НОМЕР_2 знаходиться/знаходився в анкетних даних ОСОБА_2 (а.с. 153)

18. З виписки за договором № б/н за період з 17.10.2021 року по 27.10.2021 року, вбачається, що 17.10.2021 року на банківську картку відповідачки надійшли грошові кошти в розмірі 15000,00 гривень, деталі операції: Viplatazaima Miloan. (а.с. 154-155)

19. Відповідно до копії відомості про щоденні нарахування та погашення за Кредитним договором № 3190557, ОСОБА_2 має заборгованість перед ТОВ «МІЛОАН», яка складається з заборгованості по тілу - 15000,00 гривні, заборгованості по відсотках - 49500,00 гривень, заборгованості по комісії - 2850,00 гривень. (а.с. 84-85)

20. 13.01.2022 року між ТОВ «МІЛОАН» (Клієнт) та ТОВ «Вердикт Капітал» (Фактор) укладено Договір факторингу № 13-01/2022-79. (а.с. 88-92)

21. Відповідно до п. 2.1. Договору факторингу, Клієнт - Первісний кредитор зобов`язується відступити за плату право грошової вимоги у сумі 79914297,90 гривень, а Фактор зобов`язується, здійснивши фінансування в порядку, передбаченому цим Договором, прийняти право грошової вимоги до Боржників, що належить Клієнту, і стає Новим Кредитором за договорами про надання фінансових послуг, укладеними між Клієнтом і Боржниками.

22. ТОВ «Вердикт Капітал» свої зобов`язання за Договором факторингу виконало в повному обсязі, що підтверджується копією платіжного доручення № 321170001 від 14.01.2022 року. (а.с. 94).

23. З копії Акту приймання-передавання Реєстру Боржників в електронному вигляді за Договором факторингу № 13-01/2022-79 від 13.01.2022 року, від 13.01.2023 року (а.с. 93), Акту приймання-передавання Реєстру Боржників за Договором Факторингу № 13-01/2022-79 від 13.01.2022 року, від 13.01.2022 року (а.с. 93), копії Реєстру боржників до Договору факторингу № 13-01/2022-79 від 13.01.2022 року (а.с. 95-97) та Витягу з нього (а.с. 98), вбачається, що до ТОВ «Вердикт Капітал» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , Договір про споживчий кредит № 3190557, сума виданого кредиту - 15000,00 гривень, заборгованість за тілом кредиту - 15000,00 гривень, заборгованість по відсоткам - 49500,00 гривень, заборгованість по комісії - 2850,00 гривень, загальна заборгованість - 67350,00 гривень.

24. З розрахунку заборгованості за Кредитним договором № 3190557, зробленим ТОВ «Вердикт Капітал», вбачається, що загальний розмір заборгованості відповідачки станом на 10.01.2023 року, становить 98850,00 гривень, в тому числі: заборгованість по основній сумі кредиту - 15000,00 гривень; заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги - 49500,00 гривень, заборгованості за відсотками згідно кредитного договору - 31500,00 гривень; заборгованість з комісії - 2850,00 гривень. (а.с. 86)

25. 10.01.2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» (Первісний кредитор) та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (Новий кредитор) укладено Договір № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги. (а.с. 99-104)

26. Відповідно до умов Договору, за цим договором в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Первісний кредитор відступає шляхом продажу Новому кредитору належні Первісному кредитору, а Новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим Договором, права вимоги Первісного кредитора до Боржників, зазначених у Додатках № 1 та № 3 до цього Договору, включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки Боржників або які зобов`язані виконати обов`язки Боржників, за Договорами позики (Кредитним договорами), з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них. Новий кредитор сплачує Первісному кредитору за прави вимоги грошові кошти у розмірі та у порядку, визначеними цим Договором.

27. З копії Акту прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором № 10-01/2023 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 10.01.2023 року, від 10.01.2023 року (а.с. 104) та Реєстру боржників до Договору № 10-01/2023 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 10.01.2023 року, від 10.01.2023 року (а.с. 107-110), та витягу з нього (а.с. 111) вбачається, що до ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , Кредитний договір № 3190557, заборгованість за тілом кредиту - 15000,00 гривень, заборгованість по відсоткам - 81000,00 гривень, сума заборгованості за нарахованими комісіями - 2850,00 гривень, загальна сума заборгованості за кредитом - 98850,00 гривень.

28. Факт укладення Договору № 10-01/2023 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 10.01.2023 року підтверджується копією Акту зарахування зустрічних однорідних вимог від 28.02.2023 року. (а.с. 105-106)

29. З розрахунку заборгованості за Кредитним договором № 3190557, зробленим ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», вбачається, що загальний розмір заборгованості відповідачки станом на 26.05.2025 року становить 98850,00 гривень, в тому числі: заборгованість по основній сумі кредиту - 15000,00 гривень; заборгованість за відсотками - 81000,00 гривень; заборгованість з комісії - 2850,00 гривень. (а.с. 87)

V. Оцінка Суду.

30. Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

31. Відповідно до ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

32. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

33. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

34. Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

35. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

36. Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

37. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

38. Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені ЗУ «Про електронну комерцію».

39. Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

40. При цьому одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію).

41. Відповідно до ч. 3 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

42. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію»).

43. Згідно з ч. 6 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

44. За правилом ч. 8 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно- телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному ч. 6 цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

45. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

46. Стаття 12 ЗУ «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

47. Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

48. Положення ЗУ «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

49. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа (ст. 1 ЗУ «Про електронний цифровий підпис».

50. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 5 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію»). Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного суду від 14.06.2022 року у справі № 757/40395/20.

51. У справі встановлено, що для підписання Договору про споживчий кредит № 3190557, ОСОБА_2 було використано електронний підпис одноразовим ідентифікатором відповідно до вимог ч.ч. 6 та 8 ст. 11 і 12 ЗУ «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що сторони досягли усіх істотних умов та уклали кредитний договір.

52. Отже, Договір про споживчий кредит № 3190557 підписано ОСОБА_2 за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету Договір не був би укладений.

53. Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачкою таких не надано, що в силу положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком.

54. Тож, Договір про споживчий кредит № 3190557, між сторонами укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. При цьому ОСОБА_2 через особистий кабінет на вебсайті позивача подала заявку на отримання кредиту за умовами, які вважала зручними для себе, та підтвердила умови отримання кредиту шляхом натискання відповідної кнопки, після чого позивачем надіслано відповідачці за допомогою засобів зв`язку одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який відповідачка і використала для підтвердження підписання Договору, що укладення Договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідачки, цей правочин відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

55. Отже, без здійснення вказаних дій відповідачкою Договір не був би укладеними сторонами, а тому цей правочин відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідачки. Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28.04.2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01.11.2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21).

56. Встановивши зазначені обставини у справі, можна дійти висновку, що між сторонами у справі укладено Договір про споживчий кредит, за умовами якого відповідачка зобов`язалася прийняти грошові кошти та повернути їх у визначений договором строк, а також сплатити відповідні проценти у погодженому сторонами розмірі за користування такими кредитними коштами. Доказів повернення вказаних грошових сум кредитору у вигляді тіла кредиту чи відсотків матеріали справи не містять.

57. Згідно з положеннями п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

58. Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

59. Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти у розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

60. Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 11.09.2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18), договір факторингу є правочином, який характеризується тим, що: а) йому притаманний специфічний суб`єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника; г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату; д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватись у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е) вимоги до форми такого договору визначені у ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

61. З відомості про щоденні нарахування та погашення вбачається, що за період з 17.10.2021 року по 01.11.2021 року (включно) було застосовано процентну ставку 2,0%, тобто 300,00 гривень щодня.

62. Також, позивачем з 02.11.2021 року по 31.12.2021 року (включно) нараховувалися відсотки за користування кредитом за стандартною (базовою) ставкою 5,0%, тобто 750,00 гривень щодня, що мало б відповідати умовам Договору про споживчий кредит у разі його пролонгації, але доказів того, що відповідач ініціював продовження строку кредитування суду не надано.

63. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

64. Частиною 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

65. Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

66. Згідно із ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

67. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

68. Представник позивача просить стягнути з відповідача заборгованість за відсотками у сумі 81000,00 гривень станом на дату відступлення права вимоги (без зазначення чіткої дати), при цьому, розрахунок заборгованості за відсотками здійснено після закінчення строку дії кредитного договору. Крім того, у наданому позивачем розрахунку не зазначено, за якою процентною ставкою було нараховано заборгованість.

69. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

70. Припис абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

71. Тобто, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

72. Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18, п.п. 53, 53) та від 04.02.2020 року у справі № 912/1120/16 (п. 6.19).

73. При цьому, очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

74. Невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно до ст. 1048 ЦК України.

75. За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до ст. 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.

76. Відповідна правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 року у справі № 910/4518/16.

77. Нарахування первісним кредитором відповідачці відсотків за користування кредитом після спливу визначеного Договором строку кредитування, тобто після 01.11.2021 року, є безпідставним, оскільки право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти припиняється після закінчення строку кредитування.

78. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Київського апеляційного суду № 363/669/23 від 11.01.2024 року.

79. Підтверджень пролонгації позивачем не надано. Натомість Договір про споживчий кредит № 3190557 та Графік платежів за договором про споживчий кредит 3190557 від 17.10.2021 року містять чіткий строк користування кредитом - 15 днів, тобто з 17.10.2021 року до 01.11.2021 року та розмір процентів за користування кредитом - 4500,00 гривень.

80. Оскільки, після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти припиняється, права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечується ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

81. При цьому, позивач у даній справі позовних вимог в порядку ст. 625 ЦК України не заявляв.

82. Щодо стягнення заборгованості за комісією суд дійшов наступного висновку.

83. 10.06.2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст ст. 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

84. Положення ч.ч. 1, 2, 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

85. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

86. Згідно із ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

87. Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

88. На виконання вимог, у тому числі, п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08.06.2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10.05.2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

89. Відповідно до п. 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

90. Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

91. Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

92. Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

93. Такий правовий висновок викладений у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 року у справі № 496/3134/19 та у постанові Верховного Суду від 06.11.2023 року у справі № 204/224/21.

94. Так, відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

95. Водночас, Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 11.10.2023 року у справі № 607/1662/21 звертає увагу на те, що висновки, які містяться в рішеннях судової палати, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об`єднаної палати - над висновками палати чи колегії суддів, а висновки Великої Палати - над висновками об`єднаної палати, палати й колегії суддів.

96. Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду: від 13.02.2019 року у справі № 130/1001/17, від 18.01.2021 року у справі № Б-23/75-02, від 29.09.2021 року у справі № 166/1222/20, провадження № 61-9003св21, від 17.01.2024 року у справі № 932/9029/23.

97. Крім того, комісія за надання кредиту, що передбачена в Договорі про споживчий кредит № 3190557 від 17.10.2021 року, який підписаний сторонами та є чинним, визначена одноразовою конкретною грошовою сумою у розмірі 2850,00 гривень, а не щомісячними платежами, тому, є всі належні правові підстави вважати, що включення до тексту кредитного договору умови про необхідність сплати відповідачем одноразової комісії за надання кредиту, а також подальше стягнення нарахованої, але не сплаченої комісії є цілком обґрунтованими та такими, що відповідає Закону України «Про споживче кредитування».

98. Таким чином позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за комісією є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

99. Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

100. Сам лише бездоказовий факт констатації наявності заборгованості не може слугувати підставою для задоволення позову. Перехід права вимоги та формалізація певного розміру заборгованості у Договорі факторингу № 13-01/2022-79 від 13.01.2022 року та у Договорі № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023 року не звільняє ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» від доказування наявності у ОСОБА_2 заборгованості та її розміру. ОСОБА_2 не є стороною вищевказаним договорів, тобто визначений у витягах з Реєстрів боржників до Договорів розмір заборгованості із ним не узгоджувався, його обґрунтованість ним не перевірявся. З матеріалів справи неможливо встановити яким чином у відповідача утворилася заборгованість.

101. Про те, що сторона має довести ті обставини, на які вона посилається, і саме такі належним чином вчинені дії позивача, за загальним правилом, є підставою для задоволення його позову йдеться у Постанові Верховного Суду від 27.05.2020 року у справі № 2-879/13. Натомість відсутність належного спростування іншою стороною обставин, на які посилається сторона без належного їх доведення, сама по собі не є підставою для задоволення позову, оскільки суперечить загальним принципам доказування у цивільних справах- зазначає Суд. Окрім цього Суд зауважив, що сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс (див. п. 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.10.2019 року у справі № 917/1307/18).

102. Обґрунтовуючи право на стягнення заборгованості, позивач надав суду копію Договору про споживчий кредит № 3190557 від 17.10.2021 року, копію квитанції № 1795648911 від 17.10.2021 року, Виписку по рахунку, копію Договору факторингу № 13-01/2022 від 13.01.2022 року, копію Договору № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023 року.

103. З наданих позивачем документів вбачається, що первісний кредитор свої зобов`язання виконав в повному обсязі. Натомість, в порушення вимог Закону, відповідачка в односторонньому порядку відмовилася від виконання договірних зобов`язань, в установлені строки заборговані суми не повернула.

104. Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме стягненню з відповідача підлягає прострочена сума заборгованості в розмірі 15000,00 гривень, заборгованість за нарахованими процентами в розмірі 4500,00 гривень та заборгованість за комісією в розмірі 2850,00 гривень, разом 22350,00 гривень.

105. Також, відповідно до ч.ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VII цього Кодексу.

106. Частинам 10, 11 ст. 265 ЦПК України кореспондують норми ч.ч. 11, 12 ст. 26 ЗУ «Про виконавче провадження», які конкретизують порядок виконавчих дій виконавця щодо нарахування пені, відсотків до моменту виконання рішення суду за алгоритмом (формулою), визначеним у рішенні суду. Зокрема врегульовано, що якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі; до закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.

107. Правила ч.ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України встановили виняток із зазначеного загального правила, надавши суду повноваження за результатами з`ясування характеру та правової природи матеріальних відносин між сторонами у справах про стягнення боргу, на який нараховують відсотки або пеню, продовжити нарахування відсотків або пені на період після ухвалення такого судового рішення. Правова мета приписів ч.ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України передовсім полягає у наданні суду повноважень поширити дію постановленого ним рішення і продовжити нарахування пені або відсотків на майбутнє поза часовими межами, в яких суд розглянув і вирішив спір по суті заявлених позовних вимог про стягнення відповідних пені або відсотків, що має на меті позбавити кредитора потреби звертатися до суду з позовом про стягнення пені або відсотків за наступні періоди невиконання зобов`язання після того, як було ухвалено судове рішення. Формулювання вказаних норми процесуального права визначають право, а не обов`язок суду зазначити в рішенні про таке нарахування, відповідно суд на власний розсуд з урахуванням обставин, що мають істотне значення, як-от: майнового стану відповідача, на основі принципів розумності, справедливості та пропорційності, вирішує питання про можливість у конкретній справі застосовувати приписи ч.ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великою Палати Верховного Суду від 05.06.2024 року у справі № 910/14524/22.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

108. Згідно ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

109. При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

110. Відповідна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року справа № 826/1216/16, від 12.09.2019 року справа № 9901/350/18.

111. Представник позивача надав копію Договору № 01-07/2024 про надання правової допомоги від 01.07.2024 року (а.с. 119-121), копію прайс-листа (а.с. 122-123), копію заявки на надання юридичної допомоги № 620 від 01.04.2025 року (а.с. 124), копію витягу з Акту № 9 про надання юридичної допомоги від 30.04.2025 року (а.с. 125).

112. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

113. Як вбачається з наданої копії Акту № 9 про надання юридичної допомоги від 30.04.2025 року, позивачу було надано правничої допомоги на 25000,00 гривень. Суд позов позивача задовольнив частково на загальну суму 22350,00 гривень. Відповідно на користь позивача з відповідача підлягають стягненню судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5652,50 грн (22350,00 грн (задоволені позовні вимоги) х 100% : 98850,00 грн (заявлені позовні вимоги) = 22,61 % (процент задоволених позовних вимог); 25000,00 грн (загальні судові витрати) х 22,61% : 100% = 5652,50 грн).

114. Також, як вбачається з наданої копії платіжної інструкції № 0525510001 від 03.06.2025 року (зворотній а.с. 5), позивач за позовну вимогу про стягнення матеріальної шкоди, сплатив судовий збір в розмірі 2422,40 гривень, а тому, у зв`язку з частковим задоволенням позову з відповідача підлягає стягненню сума судового збору пропорційна до розміру задоволених вимог, а саме 547,71 гривень (розмір задоволених позовних вимог помножено на розмір сплаченого судового збору та поділено на розмір заявлених позовних вимог: 22350,00 грн. ? 2422,40 грн. ? 98850,00 грн.). При цьому суд враховує роз`яснення, надані Пленумом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. № 36 постанови № 10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах».

Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 536, 549, 611, 625, 634, 1049, 1054 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76, 79, 80, 81, 89, 128, 141, 247, 259, 263-265, 279-282, 352, 354, 355 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_2 , стягнення заборгованості за договором - задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , реєстрація місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», код ЄДРПОУ 44276926, юридична адреса: індекс 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, оф. 306, заборгованість за Договором про споживчий кредит № 3190557 від 17.10.2021 року у розмірі 22350,00 гривень, понесені витрати на правову допомогу в розмірі 5652,50 гривні та сплату судового збору в розмірі 547,71 гривні, всього 28550,21 гривень.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. В порядку ч.ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України за формулою: розрахунок інфляційних втрат: І = ((si * s): 100) - s, де І - сума інфляційних втрат; si - індекс інфляції за певний період; s - сума заборгованості; 100 - переведення відсотків; розрахунок 3 % річних: С* 3: 100: 365 * Дн., де С - сума основного боргу; 3 - 3 % річних; 100 - переведення відсотків; 365 - кількість днів у році; Дн. - кількість днів прострочення, починаючи з дати набрання рішення суду законної сили до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми заборгованості і стягнути отриману суму інфляційних втрат і 3 % річних з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , реєстрація місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», код ЄДРПОУ 44276926.

5. Роз`яснити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні втрати і 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, при цьому день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися таке нарахування.

6. Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

7. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

8. Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду на протязі 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги.

9. Повний текст рішення складено 29.07.2026 року.

Суддя О.П. Портна