Рішення № 138671191, 31.07.2026, Снігурівський районний суд Миколаївської області

Справа № 485/770/26

Провадження № 2/485/566/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2026 року м. Снігурівка

Снігурівський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді Квєтка І.А.,

секретар судового засідання Семенака А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, в залі суду м.Снігурівка цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

У квітні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" (далі- ТОВ "ФК "ЕЙС") звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 06 березня 2021 року між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №746452663 у формі електронного документу з використанням електронного підпису, відповідно до умов якого відповідачці було надано кредит у сумі 4600,00 грн, строком на 10 днів, зі сплатою 1,53% від суми кредиту за кожний день користування кредитними коштами.

В подальшому відповідачка збільшила суму кредиту.

За договором факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" відступило право грошової вимоги за вказаним кредитним договором ТОВ "Таліон Плюс", яке у свою чергу відступило право вимоги ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" за договором факторингу №05/0820-1 від 05 серпня 2020 року.

У подальшому, 11 липня 2025 року між ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" та ТОВ "ФК "ЕЙС" укладено договір факторингу №11/07/25-Е, відповідно до якого до позивача перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором.

Посилаючись на те, що відповідач не виконала зобов`язання за кредитним договором, кредитні кошти у визначені строки не повернула, просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 65 325,53 грн., з яких 15632,83 грн. заборгованість за тілом кредиту, 49 692,70 грн. - заборгованість за процентами, та судові витрати.

15 травня 2026 року від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 4566/26Вх від 15.05.2026). На обґрунтування заперечень відповідач зазначає, що позивач не надав належних та допустимих доказів укладення договору і не довів правомірності переходу права вимоги. Крім того, на думку відповідача, розрахунок заборгованості є необґрунтованим, оскільки не містить деталізованого щомісячного нарахування, визначення періодів нарахування процентів, відомостей про пролонгацію договору та інформації щодо зміни суми кредиту. Також відповідач вказує на несправедливість умов договору щодо неї. Окремо ОСОБА_1 просить зменшити розмір витрат на правничу допомогу як значно завищений, посилаючись на своє скрутне матеріальне становище.

18 травня 2026 року від представника позивача ОСОБА_2 надійшла відповідь на відзив (вх. № 4659/26Вх), у якій вона зазначає про необґрунтованість заперечень відповідача ОСОБА_1 . На переконання представника позивача, у матеріалах справи містяться належні докази укладення кредитного договору та додаткових угод до нього в електронній формі. Вказаний договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора, направленого на її номер мобільного телефону, що відповідачка не спростувала. Крім того, матеріалами справи підтверджуються факти перерахування кредитних коштів та переходу права вимоги, а відсотки за користування кредитом нараховані у відповідності до умов договору, з якими відповідач погодилася. Крім того, витрати на правничу допомогу обґрунтовані та підтверджені належними доказами.

У судове засідання учасники справи не з`явилися.

Представник позивача Сахарова О.І. у позовній заяві просила розгляд справи проводити без участі представника позивача.

Відповідач ОСОБА_1 просила розгляд справи проводити без її участі, у задоволенні позову відмовити.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України розгляд справи здійснено без фіксування судового процесу.

Дослідивши докази справи, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 06 березня 2021 року між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та відповідачкою ОСОБА_1 було укладено договір №746452663, за яким відповідач отримала кредит у сумі 4600,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, зі сплатою процентів за користування кредитом. /а.с.12-14/.

Згідно з п.1.2 Договору, кредит надається строком на 10 днів від дати отримання Кредиту Позичальником. У випадку надання кредиту не в день укладення договору, загальний строк надання кредиту автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення договору по відношенню до дати надання кредиту.

У п.1.3 договору сторони узгодили формулу продовження строку дисконтного періоду.

Згідно з п.1.4. Договору, за користування кредитом протягом дисконтного періоду позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом, які нараховуються в наступному порядку: виключно на період строку визначеного в п.1.2 договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за дисконтною процентною ставкою в розмірі 558,45 % процентів річних, що становить 1,53 процентів від суми кредиту за кожний день користування ним. За умови продовження строку дисконтного періоду на умовах п.1.3. договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п.1.2.договору строку, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за індивідуальною процентною ставкою в розмірі 619,01% процентів річних, що становить 1,70 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним.

Згідно з п.1.7. Договору, сторони погодили, що факт користування Позичальником сумою наданого Кредиту після закінчення Дисконтного періоду є відкладальною обставиною, в розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України, яка має наслідком продовження строку користування Кредитом (продовження загального строку дії Договору) на наступних умовах: зобов`язання щодо повернення основної суми Кредиту переносяться на наступний день після закінчення Дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов`язання Позичальника по оплаті основної суми Кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 (дев`яносто) календарних днів від дати закінчення Дисконтного періоду. З наступного дня після закінчення Дисконтного періоду Позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати Кредитодавцю проценти з розрахунку 839,50 процентів річних, що становить 2,30 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним.

У пункті 4.15 Договору зазначено, що цей договір є електронним документом, створеним і збереженим в Інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства та перетвореним електронними засобами у візуальну форму.

Як вбачається із Договору, він підписаний сторонами шляхом вчинення електронного підпису з одноразовим ідентифікатором, що підтверджується розділом 5 Договору "Реквізити сторін".

Отже, Договір був вчинений в електронній формі, яка відповідно до ст. 207 ЦК України та Закону України "Про електронну комерцію" прирівнюється до письмової форми.

ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" виконало свої зобов`язання за договором № 746452663 від 06 березня 2021 року та здійснило переказ грошових коштів у розмірі 4 600 грн. для зарахування на платіжну картку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 хх-хххх-5181, що підтверджуються довідкою ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та копією платіжного доручення від 06 березня 2021 року /а.с.46, 142-зворот/ та банківською випискою по рахунку у АТ КБ "Приватбанк", що належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), згідно якої, 06 березня 2021 року на рахунок ОСОБА_1 зараховано 4 600 грн. /а.с.178-180/.

Крім того, у період з 16 березня по 22 квітня 2021 року між сторонами було укладено 18 додаткових угод (а.с. 1534), за якими суму кредиту послідовно збільшено на загальну суму 16 295 грн, що підтверджується платіжними дорученнями та банківською випискою, а також змінено термін внесення платежу - 14 травня 2021 року /а.с.178-180/.

28 листопада 2018 року між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ "Таліон плюс" укладено договір факторингу № 28/1118-01, а 28 листопада 2019 року - Додаткову угоду №19 до вказаного договору факторингу, якою строк дії договору факторингу № 28/1118-01 продовжено до 31 грудня 2020 року /а.с.69-74/

31 грудня 2020 року була укладена додаткова угода №26 до зазначеного договору факторингу, відповідно до якої вищевказаний договір факторингу викладено у новій редакції /а.с.75-78/.

За пунктом 2.1 Договору, згідно умов цього договору клієнт зобов`язується відступити фактору право вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти у розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

Згідно з п.4.1 Договору наявне право вимоги переходить від Клієнта до Фактора з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимоги, по формі, встановленій у відповідному Додатку. Право майбутньої вимоги передається з моменту виникнення такого права вимоги до боржника та додаткового оформлення не потребує. Підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі за відповідним реєстром права вимоги.

Згідно з п.8.2 строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.8.1. цього Договору та закінчується 31 грудня 2021 року, але у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим Договором.

В подальшому строк дії договору факторингу № 28/1118-01 продовжувався додатковими угодами: №27 від 31 грудня 2021 року до 31 грудня 2022 року; №31 від 31 грудня 2022 року до 31 грудня 2023 року; №32 від 31 грудня 2023 року до 31 грудня 2024 року /а.с.80-81/.

Згідно з Реєстром прав вимоги №152 від 21 вересня 2021 року до ТОВ "Таліон Плюс" перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №746452663 у розмірі 15 632,83 грн. заборгованість за основним боргом та 33 872,06 грн.- заборгованість за відсотками /а.с.82-83/.

05 серпня 2020 року між ТОВ "Таліон плюс" та ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" було укладено договір факторингу №05/0820-01 (строк дії продовжено додатковими угодами: №2 від 03 серпня 2021 року до 31 грудня 2022 року; №3 від 30 грудня 2022 року до 30 грудня 2024 року), згідно якого до останнього перейшло право вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у Реєстрах прав вимоги, у тому числі і за кредитним договором №746452663, боржник ОСОБА_1 /а.с.85-90/

Сторони погодили у п.4.1 Договору факторингу, що право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку.

Пунктом 12 Договору факторингу передбачено, що одним із додатків до нього є Реєстр прав вимоги.

Як зазначено у наданому позивачем витягу з Реєстру прав вимоги № 9 від 30 травня 2023 року до ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №746452663, загальна сума заборгованості - 65 325,53 грн., з яких: заборгованість по основному боргу - 15 632,83 грн., заборгованість за відсотками 49 692,70 грн. /а.с.91-92/

11 липня 2025 року між ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" та ТОВ "ФК "ЕЙС" було укладено договір факторингу №11/07/25-Е, згідно якого до останнього перейшло право вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у Реєстрах прав вимоги, у тому числі і за кредитним договором №746452663, боржник ОСОБА_1 /а.с.94-97/.

Сторони погодили у п.1.2 Договору факторингу, що перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акта прийому-передачі реєстру боржників згідно з додатком №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників - підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору.

Пунктом 9.8 Договору факторингу передбачено, що одними із додатків до нього є Акт прийому-передачі Реєстру Боржників.

Як зазначено у наданому позивачем витягу з Реєстру боржників до договору факторингу №11/07/25-Е від 11 липня 2025 року до ТОВ "ФК "ЕЙС" перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №746452663, загальна сума заборгованості - 65 325,53 грн., з яких: заборгованість по основному боргу - 15 632,83 грн., заборгованість за відсотками 49 692,70 грн. /а.с.100-101/.

Акт прийому-передачі Реєстру Боржників за договором факторингу №11/07/25-Е від 11 липня 2025 року підписано сторонами 14 липня 2025 року /а.с.102/.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором №746452663 від 06 березня 2021 року та розрахунків ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога, ТОВ "Таліон Плюс", заборгованість ОСОБА_1 станом на 26 грудня 2025 року (за період з 06 березня 2021 року по 04 листопада 2021 року), становить 65 325,53 грн., а саме: заборгованість за основним боргом 15 632,83 грн.; заборгованість за відсотками 49 692,70 грн. Розрахунок здійснено в межах строку дії договору (продовженого з урахуванням додаткових угод) /а.с.47-51/.

Згідно з ч.1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Копії договорів факторингу та реєстрів права вимоги є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.

Таким чином, позивач ТОВ "ФК "ЕЙС" має право грошової вимоги до ОСОБА_1 щодо стягнення заборгованості за кредитним договором №746452663 від 06 березня 2021 року, укладеним між відповідачем та ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога".

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

За правилами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісячно до дня повернення позики.

Особливості укладення кредитного договору в електронній формі визначені Законом України "Про електронну комерцію".

Статтею 3 Закону України "Про електрону комерцію" визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно зі ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідно до ст. 12 Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За правилами ч. 1, 2 ст. 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Згідно із п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

У своїй постанові від 07 квітня 2021 року у справі № 623/2936/19 Верховний Суд зробив висновок про правомірність використання при укладенні електронного договору електронного підпису у виді одноразового ідентифікатора.

Приписами ст. 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За положеннями ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання.

На підтвердження укладення між сторонами кредитного договору позивачем надано заявку на отримання грошових коштів, кредитний договір, додаткові угоди про отримання додатково коштів у кредит.

Зазначені документи містять відомості про позичальника, суму кредиту, строк кредитування, процентну ставку, порядок повернення кредитних коштів та інші істотні умови кредитування.

Позивач надав суду належні докази на підтвердження укладення відповідачем договору за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний додаток. ОСОБА_1 особисто ідентифікувалася в системі банку, зазначила та надала свої особисті дані шляхом заповнення оферти, яку підписала електронним підписом одноразовим ідентифікатором, який отримала на мобільний телефон, та отримала кошти у кредит.

Також позивачем надано алгоритм дій споживача в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" з метою акцепту оферти та укладення електронного договору та довідку щодо дій позичальника у вказаній системі.

У постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року по справі № 127/33824/19 зроблено правовий висновок, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт Товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений; сторони не досягли б згоди щодо усіх істотних умов правочину, а кредитні кошти не були б перераховані відповідачу.

Відповідно до положень ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивач довів укладення кредитного договору з відповідачем у електронній формі та отримання останньою кредитних коштів. Відповідачка не спростувала відповідності її персональних даних у договорі та не надала пояснень щодо наявості таких даних у позивача, вносила часткові платежі на виконання умов додаткових угод.

За змістом ч. 1,2 статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Відповідно до п. 5 ч.3 ст.18 цього ж закону несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Наведене положення закону передбачає право суду зменшити розмір заборгованості за тими процентами, які нараховуються як міра відповідальності за неналежне виконання позичальником обов`язку щодо своєчасного повернення отриманих у кредит грошових коштів. Відповідач таких вимог не заявляв.

Разом з тим, відповідач посилаючись на несправедливість умов кредитного договору щодо розміру процентів, не заявила вимог про визнання таких положень договору недійсними.

Враховуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що вимоги позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами суд враховує наступне.

За правилами ч.1, п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову - на відповідача.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує обставини, визначені у ч.3 ст.141 ЦПК України, зокрема обґрунтованість витрат та пропорційність до предмета спору з урахуванням ціни позову; поведінку сторони під час розгляду справи; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем надано копію договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20 серпня 2025 року, укладеного з Адвокатським бюро "Соломко та партнери" /а.с.107-108/, копію протоколу погодження вартості послуг до нього; копію Додаткової Угоди №25770900559 від 01 вересня 2025 року до Договору про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20 серпня 2025 року, зокрема якою передбачено надання юридичної допомоги по справі про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_1 /а.с.109/. Згідно акту прийому-передачі наданих послуг від 29 грудня 2025 року витрати на професійну правничу допомогу по даній справі складаються: складання позовної заяви 2 год. - 5000 грн., вивчення матеріалів справи 2 год.- 1000,00 грн., підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів 1 год. - 500,00 грн., підготовка клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів 1 год. - 500,00 грн., всього на суму 7000,00 грн. /а.с.110/.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У п.268. рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" (Заява № 19336/04) суд зазначив, що згідно з практикою Суду, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

Враховуючи незначну складність справи, яка є малозначною, виконані адвокатом роботи, зміст позовної заяви, що є типовим для такого виду правовідносин, обсяг доданих документів, що є значним, суд вважає, що заявлені витрати на правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн не відповідають засадам реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд, вважає, що у даній справі обґрунтованим є розмір витрат на правничу допомогу у сумі 5 000,00 грн.

Таким чином, з ОСОБА_1 на користь ТОВ Фінансова Компанія "ЕЙС" підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором №746452663 від 06 березня 2021 року у сумі 65 325,53 грн., з яких 15 632,83 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 49 692,70 грн. - сума заборгованості за відсотками, а також 7 662,40 грн. судових витрат, з яких 5000,00 грн. витрат на правничу допомогу та 2662,40 грн. судового збору.

Керуючись ст.4, 13, 81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "ЕЙС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "ЕЙС" (код ЄДРПОУ 42986956) заборгованість за кредитним договором №746452663 від 06 березня 2021 року в загальному розмірі 65 325,53 грн. (шістдесят п`ять тисяч триста двадцять п`ять грн. 53 к), з яких 15 632,83 грн. заборгованість за тілом кредиту, 49 692,70 грн заборгованість за процентами, а також 7 662,40 грн. (сім тисяч шістсот шістдесят дві грн. 40 к) судових витрат, з яких 5000,00 грн. витрат на правничу допомогу та 2662,40 грн. судового збору.

У задоволенні решти витрат на правничу допомогу позивачу відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається у строк протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду, який відраховується з дати складання повного судового рішення.

Суддя І.А.Квєтка

Дата складення повного судового рішення 31.07.2026.