Рішення № 138670250, 22.07.2026, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 22.07.2026

Справа № 334/3492/26

Провадження № 2/334/2933/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2026 року Дніпровський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого - судді Козлової Н.Ю., за участю секретаря Александрової А.С., представника відповідача адвоката Гешевої Ю.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором

в с т а н о в и в :

Представник ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» звернувся до суду з позовом, в якому зазначив, що 20.09.2019 між ТОВ «ІНФІНАНС» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір про надання позики № 0630669094 в електронній формі шляхом підписання його електронним підписом одноразовим ідентифікатором. На виконання умов договору первісний кредитор надав відповідачу кредитні кошти, однак останній взяті на себе зобов`язання щодо своєчасного та повного повернення кредиту й сплати процентів належним чином не виконав, у зв`язку із чим утворилась заборгованість.

Позивач зазначає, що 14.07.2021 ТОВ «ІНФІНАНС» відступило право вимоги за вказаним кредитним договором на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» на підставі договору відступлення права вимоги № 14-07/21, а 10.01.2023 ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» за договором № 10-01/2023 відступило право вимоги за зазначеним договором ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», у зв`язку з чим останнє набуло статусу нового кредитора.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов кредитного договору та наявність заборгованості, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за договором № 0630669094 від 20.09.2019 у загальному розмірі 72 353,19 грн, з яких 7 000,00 грн заборгованість за основною сумою кредиту та 65 353,19 грн заборгованість за нарахованими процентами. Крім того, просив стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 3 328,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000,00 грн.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.04.2026 року справу передано для розгляду головуючому судді Козловій Н.Ю.

Ухвалою суду від 15.04.2026 року відкрито провадження у справі. Призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін.

Інші процесуальні дії не вчинялися.

20.05.2026 року представником відповідача адвокатом Гешевою Ю.Л., яка діє в інтересах відповідача ОСОБА_1 , подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого просила задовольнити позов частково. В обґрунтування відзиву зазначала, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували правомірність нарахування процентів у заявленому розмірі, оскільки до матеріалів справи не додано додатків до кредитного договору, якими визначено розмір процентної ставки, порядок її застосування та інші істотні умови кредитування. Крім того, зазначала, що кредитний договір передбачав надання кредиту у вигляді окремого траншу строком на 30 календарних днів, а тому після спливу погодженого сторонами строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти припинилося, у зв`язку з чим вимоги про стягнення процентів за період після закінчення строку кредитування є безпідставними. На підтвердження своєї правової позиції представник відповідача посилалася на положення статей 1048, 1049, 625 ЦК України та правові висновки Великої Палати Верховного Суду щодо припинення права кредитодавця нараховувати договірні проценти після спливу строку кредитування. Також представник відповідача звертала увагу суду на те, що позивачем не доведено належними доказами правомірність визначеного ним розміру заборгованості за процентами, а розрахунок заборгованості не може бути достатнім доказом сам по собі без підтвердження його первинними документами та умовами договору.

З огляду на викладене представник відповідача просила стягнути з відповідача 7 000 грн заборгованості за тілом кредиту та 2 573 грн процентів за користування кредитом у межах погодженого сторонами строку кредитування, а в іншій частині позовних вимог відмовити. Крім того, заперечувала проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу у сумі 25 000 грн, посилаючись на їх неспівмірність зі складністю справи, та просила вирішити питання про розподіл судових витрат з урахуванням результатів розгляду справи.

28.05.2026 року представником позивача до суду подано відповідь на відзив, згідно з якою представник позивача заперечував проти доводів, викладених у відзиві, та просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Зазначав, що кредитний договір укладено відповідно до вимог чинного законодавства в електронній формі, а його умови, у тому числі щодо розміру процентної ставки, були погоджені сторонами під час укладення договору. Вказував, що позивачем надано належні докази переходу права вимоги до ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», а також розрахунок заборгованості, який підтверджує розмір заявлених до стягнення вимог. Крім того, зазначав, що проценти нараховані відповідно до умов укладеного сторонами договору та положень чинного законодавства, а тому підстави для обмеження їх розміру відсутні. Також представник позивача заперечував проти доводів відповідача щодо зменшення витрат на професійну правничу допомогу, вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підтверджені належними доказами.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином. Згідно вимог позовної заяви просили справу розглянути за їх відсутністю.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, його інтереси представляла адвокат Гешева Ю.Л., яка підтримала доводи викладені у відзиві, просила суд задовольнити позов частково.

Суд вислухавши думку представника відповідача, оцінивши та дослідивши у сукупності докази у справі, приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 76 цього Кодексу доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі письмових, речових та електронних доказів, висновків експертів та показаннями свідків.

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 20 вересня 2019 року між відповідачем та ТОВ «Інфінанс» було укладено договір позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0630669094.

Пунктом 1.1. договору, товариство надає позичальнику фінансову послугу з надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, а саме: кошти на умовах фінансового кредиту для власних потреб на умовах цього договору, а також згідно правил надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту за умовами програми "Money BOOM", які є невід`ємною частиною договору, а позичальник зобов`язується отримати та належним чином використовувати і повернути в передбачені цим договором строки кредит та сплатити відсотки й інші платежі за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором та правилами.

Відповідно до п.1.2. кредит надається у вигляді відновлюваної кредитної лінії окремими частинами (траншами) в межах строку дії Договору 36 календарних місяців з дня підписання Договору з остаточним терміном повернення кожного траншу кредиту не пізніше строку користування траншем, визначеного Сторонами у Додатку № 1 та Долдатку № 2 до Договору при наданні /отриманні/ першого траншу кредиту та Додатку № 3 та Додатку № 4 до Договору при наданні /отриманні/ другого та наступних траншів кредиту. Строк користування кожним траншем є окремим та визначається відповідно до умов Договору: Додатку № 1 та Додутку № 2 до Договору при наданні /отриманні/ першого траншу кредиту та Додатку № 3 та Додатку № 4 до Договору при наданні /отриманні/ другого та наступних траншів кредиту.

Загальний (максимальний) розмір кредитної лінії 20 000 грн.( п.1.5. Догвору №0630669094).

Відповідно до п. 1.6. в рамках дії даного Договору Сторони погодили наступні згальні умови:

До умов даного Договору застосовується фіксована процентна ставка. Порядок обчислення процентної ставки встановлюється цим пунктом Договору та Правилами. Максимальний строк (кількість календарних днів користування кредитом /траншем/) 30 календарних днів. Діючий ліміт (сума) кредиту /в національній валюті/ - 20 000.00 грн. Максимальна відсоткова ставка, нараховується за один календарний день на суму фактичного залишку заборгованості 1,75%. Розмір відсотків за один день користування кредитом /траншем/ та річна відсоткова ставка визначаються Сторонами у Додатку № 1 та Додатку № 2 до Договору при наданні /отриманні/ першого траншу кредиту, та Додатку № 3 та Додатку № 4 до Договору при наданні /отриманні/ другого та наступних траншів кредиту. Відсотки за користування поточним кредитом /траншем/ нараховується за один календарний день від фактичної суми грошових коштів, які Позичальник зобов`язується повернути Товариству в рамках наданого кредиту /траншу/ в день такого нарахування.

Відповідно до п.1.7. Протягом 36 календарних місяців з дня укладення Договору позичальнику надається право користуватися кредитними коштами, які позичальник зобов`язаний повернути Товариству в рамках надання кредиту на умовах Договоу та Правил.

Відповідно до п. 1.10.2. Максимальна реальна річна процентна ставка за кредитом становить 447,125%.

Договір позики укладено в електронній формі, шляхом підписання електронним підписом Відповідача (вчиненим одноразовим ідентифікатором з урахуванням положень ч. 6 і 12 п. 1 ст. З, ст. 12, п. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», ч. 1 ст. 205 Цивільного Кодексу України), в якості аналога власноручного підпису Позичальника.

Відповідно до умов Договору позики Кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з максимальним лімітом 20000.0 грн., в межах строку дії Договору - 36 календарних місяців з дня підписання Договору з остаточним терміном повернення кожного траншу кредиту, не пізніше строку користування траншем, визначеного Сторонами.

Строк та умови користування кожним траншем є окремим та визначається Сторонами відповідно до умов Договору.

Всі інші умови які визначають порядок і умови надання ТОВ «Інфінанс» грошових коштів у позику на умовах фінансового кредиту, права та обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладання та належного виконання умов Договору та Електронного договору, а також регулюють відносини, що виникають між Товариством і Позичальником викладені у правилах, з якими ознайомився Позичальник до укладення Договору, та які є невід`ємною частиною Договору (Оферти та Акцепту Оферти).

Генерація і надсилання одноразового ідентифікатора, використаного для підписання Заявки і, відповідно, укладення Договору здійснюється наступним чином: клієнт на веб-сайті натискає відповідну кнопку для підписання заявки/договору, силами програмного забезпечення генерується одноразовий ідентифікатор ключа для підписання, доступу до якого працівники товариства не мають. Вказаний ключ автоматично через АРІ-сервіс надсилається на телефонний номер Клієнта, верифікований в його Особистому кабінеті на сайті. Для цього використовуються послуги оператора СМС-відправлень. Після введення Клієнтом згенерованого ключа у відповідне поле для підписання, програма звіряє згенерований та введений ключі, і у випадку їх співпадіння заявка/договір вважаються підписаними.

Пропозиція (Оферта) на отримання 6 траншу згідно Заявки-анкети № 2628512386 від 19.01.2020 року в рамках Договору про надання позики №0630669094 від 20.09.2019 року підписано Позичальником 19.01.2020 року, електронним цифровим підписом (одноразовий ідентифікатор в якості особистого підпису), який було надіслано за допомогою СМС- повідомлення на телефонний номер зазначений Позичальником в особистому кабінеті на сайті Кредитодавця.

14.07.2021 року було укладено договір № 14-07/21 відповідно до якого ТОВ «ІНФІНАНС" відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 0966779458.

З реєстру боржників до договору про відступлення права вимоги № № 14-07/21 від 14. 7.2021 року вбачається, що відступлено право вимоги за договором позики №0630669094, укладеним із ОСОБА_1 на загальну суму 72353,19 грн. з яких 7000 грн. сума виданого кредиту, 65353,19 грн. заборгованість за процентами.

10.01.2023 року було укладено договір № 10-01/2023 відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 0966779458.

З реєстру боржників до договору про відступлення права вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023 року вбачається, що відступлено право вимоги за договором позики №0630669094, укладеним із ОСОБА_1 на загальну суму 125395,69 грн. з яких 7000 грн. сума виданого кредиту, 118395,69 грн. заборгованість за процентами.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до Відповідача за договором №0630669094.

Звертаючись до суду із позовом ТОВ «Коллект центр», враховуючи принцип розумності та співмірності просить стягнути з ОСОБА_1 на їх користь як нового кредитора 72353,19 грн. з яких 7000 грн. тіло, 65353,19 грн. відсотки.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитні кошти за вказаним вище договором №0630669094 надавались ОСОБА_1 в безготівковій формі на реквізити банківської карти вказаної клієнтом в особисто підписаному договорі та були отримані відповідачем, що підтверджується матеріалами справи, зокрема як встановлено вище довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 09.09.2025 р. № 92125909142728, та не заперечується відповідачем.

З урахуванням встановлених обставин справи та досліджених доказів суд прийшов до висновку про доведеність факту отримання ОСОБА_1 кредитних коштів за договором №0630669094 у розмірі 7000 грн. та наявності у відповідача боргових зобов`язань перед цією фінансовою установою щодо повернення отриманого траншу 19.01.2020 року.

Стосовно стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом слід зазначити наступне.

Позивач, заявляючи до стягнення проценти за користування кредитом у розмірі 65 353,19 грн, обґрунтовує свої вимоги положеннями Договору, згідно з якими строк його дії становить 36 місяців.

Проте, строк дії Договору визначає лише період існування договірних правовідносин між сторонами та можливість отримання нових траншів, однак не змінює погодженого сторонами строку отриманого кредиту.

Строк дії договору не є тотожним строку кредитування і сам по собі не надає кредитодавцю права нараховувати договірні проценти після спливу визначеного договором строку користування кредитом або після пред`явлення вимоги про дострокове повернення кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України проценти сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а саме за користування кредитом, тобто за можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного строку.

Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Позичальник розраховує на можливість правомірно користуватись кредитом протягом визначеного строку, а кредитор на отримання плати у вигляді процентів за таке користування.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 ЦК України).

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).

Тому, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов`язків під час дії договору.

Поняття «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання» охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами частини першої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Із огляду на викладене строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання.

Судом встановлено, що відповідно до умов Договору позики №0630669094 визначено, що строк користування кожним траншем є окремим та визначається відповідно до умов Договору: Додатку № 1 та Додатку № 2 до Договору при наданні /отриманні/ першого траншу кредиту та Додатку № 3 та Додатку № 4 до Договору при наданні /отриманні/ другого та наступних траншів кредиту (п.1.2.Договору)

Розмір відсотків за один день користування кредитом /траншем/ та річна відсоткова ставка визначаються Сторонами у Додатку № 1 та Додатку № 2 до Договору при наданні /отриманні/ першого траншу кредиту, та Додатку № 3 та Додатку № 4 до Договору при наданні /отриманні/ другого та наступних траншів кредиту. Відсотки за користування поточним кредитом /траншем/ нараховується за один календарний день від фактичної суми грошових коштів, які Позичальник зобов`язується повернути Товариству в рамках наданого кредиту /траншу/ в день такого нарахування (п.1.6. Договору)

Відповідно до п.п. 3.1.1 3.3. Договору №№0630669094 зазначено, що другий, третій, четвертий та наступний фінансовий кредит (транш) надається Позичальнику на підставі заповненої та особисто підписаної Позичальником Заявки - Анкети (Додаток №5) та Додатку №4, які є невід`ємною частиною даного Договору. В Заявці-Анкеті на отримання другого та наступних траншів кредиту зазначається сума кредиту (траншу), строк користування, у Додатку №4 зазначається відсоткова ставка за кожен день користування кредитом, річна відсоткова ставка, загальна вартість такого кредиту (траншу), реальна річна процентна ставка та інше. Товариство має право зменшити розмір відсоткової ставки для кожного наступного кредиту (траншу) з урахуванням п. 3.6. Правил надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту за умовами програми «MoneyBООМ». 3.2. 3.2. При повному або частковому поверненні Позичальником кредиту та всіх належних за Договором та Правилами платежів його оплата здійснюється з призначенням платежу «Погашення поточного кредиту (траншу) за Договором №0630669094 від 20 вересня 2019». Строк користування поточним Кредитом (траншем) може бути змінений виключно за умови попередньої сплати відсотків за фактичну кількість днів користування поточним Кредитом, в тому числі і прострочених, та сплати пені (в разі наявної простроченої заборгованості та вимоги Товариства про її сплату), на відповідний Рахунок Товариства з цільовим призначенням «Оплата за продовження строку дії користування поточним кредитом за Договором №0630669094 від 20 вересня 2019. Здійснення оплати в даному випадку проводиться одним із способів, визначених в Правилах.

Пропозицією (офертою) на отримання 6 траншу згідно заявки-анкети №2628512386 від 19.01.2020 року визначено строк користування кредитом (траншем) 30 днів, відсоткову ставку 1,225 % за один день користування кредитом, річну відсоткову ставку 447,125 %, а також загальну вартість кредиту 2 573 грн.

Відповідно до п. 2.8 зазначеного договору позичальник має право на умовах, визначених у правилах, продовжити строк дії користування поточним кредитом (траншем). У той же час Правила надання грошових коштів у позику, у розділі 8 яких передбачено порядок зміни/продовження строку дії фінансового кредиту, не є складовою вказаного кредитного договору, оскільки відсутній підпис позичальника про його ознайомлення з Правилами надання грошових коштів у позику, що узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17.

Позивачем не надано відповідних доказів на підтвердження тих обставин, що строк повернення позичених коштів за Акцептом оферти від 19 січня 2020 року перевищує 30 днів.

В постанові Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 352/1950/15-ц (провадження № 61-2973св22) зазначено, що договір, як приватно-правова категорія, оскільки є універсальним регулятором між учасниками цивільних відносин, має на меті забезпечити регулювання цивільних відносин, та має бути спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Тлумачення правочину - це з`ясування змісту дійсного одностороннього правочину чи договору (двостороннього або багатостороннього правочину), з тексту якого неможливо встановити справжню волю сторони (сторін). Потреба в тлумаченні виникає в разі різного розуміння змісту правочину його сторонами, зокрема при невизначеності і незрозумілості буквального значення слів, понять і термінів. Згідно з ч. 1 ст. 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до ст. 213 цього Кодексу.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 травня 2022 року у справі № 944/3046/20 (провадження № 61-19719св21) зроблено висновок, що у разі, якщо з`ясувати справжній зміст відповідної умови договору неможливо за допомогою загальних підходів до тлумачення змісту правочину, передбачених у ч. 3, 4 ст. 213 ЦК України, слід застосовувати тлумачення "contra proferentem". "Contra proferentem" (лат. "verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem") - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав. Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які "не були індивідуально узгоджені" ("no individually negotiated"), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір "під переважним впливом однієї зі сторін". Тобто contra proferentem має застосовуватися у разі, якщо є два різні тлумачення умови (чи умов) договору, а не дві відмінні редакції певної умови (умов) договору, з врахуванням того, що: contra proferentem має на меті поставити сторону, яка припустила двозначність, в невигідне становище. Оскільки саме вона допустила таку двозначність; contra proferentem спрямований на охорону обґрунтованих очікувань сторони, яка не мала вибору при укладенні договору (у тому числі при виборі мови і формулювань); contra proferentem застосовується у тому випадку, коли очевидно, що лише одна сторона брала участь в процесі вибору відповідних формулювань чи формулюванні тих або інших умов в договорі чи навіть складала проект усього договору або навіть тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою; у разі неясності умов договору тлумачення умов договору повинно здійснюватися на користь контрагента сторони, яка підготувала проект договору або запропонувала формулювання відповідної умови. Поки не доведене інше, презюмується, що такою стороною була особа, яка є професіоналом у відповідній сфері, що вимагає спеціальних знань.

Отже, при стягненні заявленої позивачем заборгованості за нарахованими процентами необхідно ґрунтуватися на чітко обумовлених між контрагентами кредитних договорів умовах, якими визначено ціну кредиту і строк кредитування саме у 30 днів відповідно, в т.ч. графіком платежів, а не завуальованими умовами, які дозволяють кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму вартості кредиту. Такий механізм не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Таким чином, правові підстави для нарахування та стягнення відсотків після закінчення строку користування кредитом (траншем) відсутні.

Окрім того судом встановлено, що нараховані у відповідності до умов договору позики проценти у розмірі 65353,19 грн. більш ніж у 9 разів перевищує розмір фактично отриманих позичальником коштів у розмірі 7000 грн.

Слід звернути увагу, що відповідач, як пересічний споживач кредитних послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не зміг ефективно здійснити свої права бути поінформованою про дійсні умови кредитування ТОВ «Інфінанс», які викладені в декількох значних за об`ємом документах, які не містять прозорості та зрозумілості, зокрема щодо дійсного періоду та розміру нарахувань за кредитом. А тому на думку суду, укладення ОСОБА_1 договору перетворюється на непомірний тягар для відповідача, як споживача та джерело отримання невиправданих прибутків кредитором.

Таким чином, суд враховує, що вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищені, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Первісний кредитор, як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідачка не могла оцінити належно.

Крім того, з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України, участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Це узгоджується з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено наступне: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

У наведених Керівних принципах для захисту інтересів споживачів визначено, що споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Пунктами 1.2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985 року № 39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973 року № 543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, у тому числі у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.

Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005 року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином ефективного вибору.

Відповідно до положень Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985 року № 39/248 споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абз.3 пп.3.2 п.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

Окрім цього, як зазначено в рішенні Конституційного суду України від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013, у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п.6 ст. 3, ч.3 ст. 509 та ч.1-2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшити.

Застосовуючи дану норму, суд зобов`язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення.

У цьому рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками фізичними особами.

Такого ж самого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20).

Також, відповідно до постанови Великої палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

Враховуючи, що заявлена позивачем до стягнення заборгованість за нарахованими процентами в розмірі 65353,19 грн. не є співрозмірною сумі кредиту у 7000 грн. за кредитним договором № 0630669094 від 20.09.2019 року, суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми процентів у разі невиконання ним зобов`язань за кредитним договором, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума неповернутого кредиту в розмірі 7000 грн. та узгоджений сторонами кредитного договору розмір процентів за ставкою 1,225 % на день в сумі 2573 грн. в межах строку кредитування (30 днів).

Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним в постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Отже, кредитодавець має право нараховувати передбачені договором проценти лише впродовж строку дії кредитного договору або до звернення кредитора до суду з вимогою про дострокове стягнення заборгованості, після спливу такого строку нарахування відсотків є безпідставним.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Щодо судових витрат.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.1 та п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України).

Як вбачається, за результатами розгляду справи суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову частково, а саме на 13,23% від заявлених вимог.

Позивачем сплачено за подання позовної заяви 3328 грн., а тому з урахуванням задоволення позову на 13,23%, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі 440 грн. 29 коп.

Крім того, як позивачем так і відповідачем заявлено про стягнення витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ст.137 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята, шоста статті 137 ЦПК України).

Вказана правова позиція щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони узгоджується із правовою позицією, викладеною: в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19; у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: від 03 червня 2020 року у справі № 211/1674/19 (провадження № 61-2679св20), від 19 серпня 2020 року у справі № 195/31/16-ц (провадження № 61-15811св19); у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: від 18 листопада 2020 року у справі №922/3706/19, від 17 грудня 2020 року у справі № 922/3708/19.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу представником позивача в суді першої інстанції надано суду: договір №01-07/2024 про надання правової допомоги від 01.07.2024 року, укладений між ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» та Адвокатським об`єднанням «ЛІГАЛ АССІСТАНС» , прайс-лист АО «ЛІГАЛ АССІСТАНС», заявку на надання юридичної допомоги №773 від 02.02.2026 року, витяг з акту №19 про надання юридичної допомоги від 27.02.2026 року, згідно яких вартість правових (юридичних) послуг становить 25000 грн.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу представником відповідача в суді першої інстанції надано суду: Договір про надання правничої допомоги від 18.05.2026 року укладеного між адвокатом Гешевою Ю.Л. та ОСОБА_1 , копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, копія Акту приймання-передачі наданих послуг відповідно до Договору про надання правничої (правової) допомоги затверджений 19.05.2026 року відповідно до якого сторонами підтверджено сплачено послуги у розмірі 10000 грн.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково (на 13,23%), тому пропорційно до розміру задоволених позовних вимог на користь ТОВ «Коллект Центр» із ОСОБА_1 підлягає стягненню 3307 грн. 50 коп. витрат на правничу допомогу (25000 грн. х 13,23%). При цьому оскільки у задоволенні вимог відмовлено (на 86,77%) з позивача на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 8677 грн. (10000 грн. х 86,77%).

Відтак, у силу ч. 10 ст. 141 ЦПК України з ТОВ «Коллект Центр» слід стягнути різницю судових витрат у розмірі 4929 грн. 21 коп. (8677 грн. (3307,50+440,29 грн.)).

Керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 223, 259, 263, 264, 265, 268, 280-284, 289 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( адреса реєстрації: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», (код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306) заборгованість за Договором № 0630669094 від 20.09.2019 року (Пропозиція (Оферта) на отримання 6 траншу згідно Заявки-анкети № 2628512386 від 19.01.2020 року в рамках Договору про надання позики №0630669094 від 20.09.2019 року) у розмірі 9573 (дев`ять тисяч п`ятсот сімдесят три) гривні 00 копійок з яких: 7000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, заборгованість за нарахованими процентами 2573 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306) на користь ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на правничу допомогу у розмірі 4929 (чотири тисячі дев`ятсот двадцять дев`ять) гривень 21 копійку

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Козлова Н. Ю.