Рішення № 138670089, 03.08.2026, Міжгірський районний суд Закарпатської області

Справа № 302/1445/25

Провадження № 2/302/41/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 серпня 2026 року селище Міжгір`я

Міжгірський районний суд Закарпатської області у складі головуючого судді Готри В. Ю., з участю секретаря судового засідання Сити Л. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах яких діє представник - адвокат Рішко Сергій Іванович до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_5 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гаврилова Ольга Василівна, приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Власова Любов Василівна, про усунення перешкод у здійснення права користування та розпоряджання земельними ділянками,

у с т а н о в и в:

У жовтні 2025 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах яких діє представник - адвокат Рішко С. І., звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_5 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гаврилова О. В., приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Власова Л. В., про усунення перешкод у здійснення права користування та розпоряджання земельними ділянками.

Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 належав сертифікат на земельну частку (пай) серії ЗК № 0096708, виданий 13.06.1997 Міжгірською РДА Закарпатської області, яким посвідчувалося її право на земельну частку (пай) у землі, що перебувала у колективній власності КСП «Шипіт» розміром 1,43 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) /далі Сертифікат ЗК № 0096708/.

8 жовтня 2015 року на підставі Сертифіката ЗК № 0096708 та технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну частку (пай) у Державному земельному кадастрі було зареєстровано земельну ділянку з кадастровим номером 2122485200:10:003:0012, площею 1,43 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована за адресою: Закарпатська область Міжгірський район с. Подобовець урочище «За дорогою».

Рішенням Пилипецької сільської ради Міжгірського району Закарпатської області (надалі Пилипецька сільрада) від 11.10.2015 № 74 було затверджено технічну документацію із землеустрою на земельну ділянку з кадастровим номером 2122485200:10:003:0012 та передано цю ділянку у власність ОСОБА_1

18 листопада 2015 року за ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2122485200:10:003:0012, на підтвердження чого 19.11.2015 їй було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно № НОМЕР_1 , видане реєстраційною службою Міжгірського районного управління юстиції Закарпатської області, реєстраційний номер об`єкта права власності 780476021224.

ОСОБА_6 , правонаступниками якого є його діти ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , належав сертифікат на земельну частку (пай) серії ЗК № 0096673, виданий 13.06.1997 Міжгірською РДА Закарпатської області, яким посвідчувалося право на земельну частку (пай) у землі, що перебувала у колективній власності КСП «Шипіт» розміром 1,43 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) /далі Сертифікат ЗК № 0096673/.

8 жовтня 2015 року на підставі Сертифіката ЗК № 0096673 та технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну частку (пай) в Державному земельному кадастрі було зареєстровано земельну ділянку з кадастровим номером 2122485200:10:003:0013, площею 1,43 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована за адресою: Закарпатська область Міжгірський район с. Подобовець урочище «За дорогою».

Рішенням Пилипецької сільради від 11.10.2015 № 73 було затверджено технічну документацію із землеустрою на земельну ділянку з кадастровим номером 2122485200:10:003:0013 та передано цю ділянку у власність ОСОБА_6

18 листопада 2015 року за ОСОБА_6 було зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2122485200:10:003:0013, на підтвердження чого 19.11.2015 йому було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно № НОМЕР_2 , видане реєстраційною службою Міжгірського районного управління юстиції Закарпатської області, реєстраційний номер об`єкта права власності 780555221224.

9 травня 2023 року ОСОБА_1 та ОСОБА_6 дізналися про те, що 27.04.2023 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу (далі КМНО) Черток І. В. було посвідчено від їх імені договори купівлі-продажу земельних ділянок, а саме: - договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 2122485200:10:003:0012, зареєстрований в реєстрі за № 105, на підставі якого приватним нотаріусом Черток І. В. було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 67379620 від 27.04.2023, згідно з яким у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було внесено відомості про реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2122485200:10:003:0012 за ОСОБА_7 (номер відомостей про речове право: 50082629); - договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 2122485200:10:003:0013, зареєстрований в реєстрі за № 106, на підставі якого приватним нотаріусом Черток І. В. було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 67379700 від 27.04.2023, відповідно до якого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було внесено відомості про реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2122485200:10:003:0013 за ОСОБА_7 (номер відомостей про речове право: 50082697).

Як наслідок, право власності ОСОБА_1 та ОСОБА_6 на земельні ділянки з кадастровими номерами 2122485200:10:003:0012 та 2122485200:10:003:0013 було припинено.

Оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_6 не укладали (не підписували) із ОСОБА_7 зазначені вище договори купівлі-продажу земельних ділянок та не укладали довіреностей на представництво своїх інтересів із метою відчуження земельних ділянок із кадастровими номерами 2122485200:10:003:0012 та 2122485200:10:003:0013, а також не отримували кошти за продаж цих ділянок, тобто не узгоджували зі ОСОБА_7 істотних умов договорів купівлі-продажу № 105 та № 106 від 27.04.2023, то такі договори були неукладеними, а реєстрація приватним нотаріусом Черток І. В. переходу права власності на ці ділянки від позивачів до ОСОБА_7 була проведена безпідставно та всупереч вимог чинного законодавства.

З метою захисту своїх прав ОСОБА_1 та ОСОБА_6 звернулися до Міжгірського районного суду Закарпатської області з позовами до ОСОБА_7 , приватного нотаріуса КМНО Черток І. В. про витребування земельних ділянок з кадастровими номерами 2122485200:10:003:0012 та 2122485200:10:003:0013 із чужого незаконного володіння. Оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_6 не були обізнані з умовами договорів купівлі-продажу земельних ділянок № 105 та № 106 від 27.04.2023, то у позовах було заявлено клопотання про витребування від приватного нотаріусу Черток І. В. оригіналів матеріалів нотаріальних справ щодо посвідчення цих договорів купівлі-продажу, які були задоволені згідно ухвал Міжгірського районного суду Закарпатської області від 17.05.2023 у справах № 302/932/23 та № 302/933/23.

Ухвалою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 07.06.2023 у справі № 302/932/23 було об`єднано позови ОСОБА_1 та ОСОБА_6 у справах № 302/932/23, № 302/933/23 в одне провадження з присвоєнням об`єднаному провадженню цивільної справи №302/932/23.

12 червня 2023 року представником приватного нотаріуса КМНО Черток І. В. на адресу суду були надіслані копії матеріалів нотаріальних справ щодо посвідчення договорів купівлі-продажу земельних ділянок з кадастровими номерами 2122485200:10:003:0012 та 2122485200:10:003:0013 від 27.04.2023, зареєстрованих в реєстрі за № 105 та № 106.

З надісланих приватним нотаріусом матеріалів ОСОБА_1 та Манчику М. І. стало відомо про те, що 27.04.2023 з метою посвідчення договорів купівлі-продажу земельних ділянок з кадастровими номерами 2122485200:10:003:0012 та 2122485200:10:003:0013 до нотаріуса Черток І. В. звернулися ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , який видав себе за представника ОСОБА_1 та ОСОБА_6 . На підтвердження своїх повноважень ОСОБА_4 надав нотаріально посвідчені довіреності, які Боричок М. В. та Манчиком М. І. не підписувалися, а саме: - довіреність, посвідчену 14.04.2023 приватним нотаріусом КМНО Фєтісовою О. В., від імені ОСОБА_1 , зареєстровану в реєстрі за № 409, згідно з якої ОСОБА_4 був уповноважений бути представником ОСОБА_1 з питань розпорядження (продажу, міни, здачі /розірвання оренди/ в оренду (найм), за ціну та на умовах за їх розсудом та в порядку, передбаченому законодавством України, земельною ділянкою з кадастровим номером 2122485200:10:003:0012, укладення/підписання угод або інших документів про відчуження або оренду (найму), захисту прав, законних інтересів ОСОБА_1 та майна (далі Довіреність № 409); - довіреність, посвідчену 14.04.2023 приватним нотаріусом КМНО Лисенко О. О. від імені ОСОБА_6 , зареєстровану в реєстрі за № 420, відповідно до якої ОСОБА_4 був уповноважений бути представником ОСОБА_6 з питань продажу за ціну та на умовах на його власний розсуд земельну ділянку з кадастровим номером 2122485200:10:003:0013 (далі Довіреність № 420).

Однак ані ОСОБА_1 , ані ОСОБА_6 не укладали зі ОСОБА_4 договорів доручення в будь-якій формі, у т. ч. усній, щодо розпорядження від їх імені земельними ділянками з кадастровими номерами 2122485200:10:003:0012 та 2122485200:10:003:0013, а також не виявляли намірів та не підписували Довіреність № 409 та Довіреність № 420, їм не було відомо хто саме від їх імені виконав підписи і рукописні записи їх прізвищ з ініціалами в графах «Підпис» у Довіреності № 409 та Довіреності № 420.

До того ж у справі № 302/932/23 приватними нотаріусами КМНО Фєтісовою В. О. та Лисенко О.О. було надано матеріали нотаріальних справ щодо посвідчення Довіреності № 409 та Довіреності № 420, з яких ОСОБА_1 та ОСОБА_6 було виявлено, що ці довіреності були посвідчені на підставі підроблених паспортів та довідок про присвоєння ідентифікаційних номерів, виданих на їх ім`я, а саме довіреність № 420 була посвідчена на підставі паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 , виданого Міжгірським РВ УМВС України в Закарпатській області від 20.11.1997 на ім`я ОСОБА_6 та довідки про присвоєння ОСОБА_6 ідентифікаційного номера НОМЕР_4 , виданої 17.08.1999 Міжгірською ДПІ Закарпатської області за підписом ОСОБА_8 . Однак нотаріусу Фетісовій В. О. були надані підроблені вказані вище документи, оскільки у паспорті були вклеєні фотографії не ОСОБА_6 , а невідомої нам особи, записи та печатки у паспорті не відповідали записам у паспорті ОСОБА_6 , який із часу його видачі постійно знаходився у нього, зокрема, неправильно було зазначено місце народження ОСОБА_6 («смт. Міжгір`я», замість правильного «с. Подобовець»), підписи у наданому нотаріусу паспорті виконані не ОСОБА_6 , а невідомою йому особою. Також у наданому нотаріусу паспорті була відсутня відмітка виконкому Пилипецької сільради щодо реєстрації 08.11.1977 шлюбу ОСОБА_6 та ОСОБА_9 , відмітки про місце проживання ОСОБА_6 також не відповідали дійсності. Стосовно довідки про присвоєння ОСОБА_6 ідентифікаційного номера НОМЕР_4 , то така довідка була видана ОСОБА_6 31.08.2007 ДПІ у Міжгірському районі Закарпатської області за підписом ОСОБА_10 . Натомість надана нотаріусу ОСОБА_11 довідка від 17.08.1999 ОСОБА_6 ніколи не видавалася. Аналогічна ситуація із посвідченням Довіреності № 409 на підставі паспорта громадянина України серії НОМЕР_5 , виданого Міжгірським РВ УМВС України в Закарпатській області від 01.06.2002 на ім`я ОСОБА_1 та довідки про присвоєння ОСОБА_1 ідентифікаційного номера НОМЕР_6 , виданої 26.05.1997 Міжгірською ДПІ Закарпатської області за підписом ОСОБА_8 . Нотаріусу ОСОБА_12 були надані підроблені вказані вище документи, оскільки у паспорті були вклеєні фотографії не ОСОБА_1 , а невідомої нам особи, записи та печатки у паспорті не відповідали записам у паспорті ОСОБА_1 , який із часу його видачі постійно знаходився у неї, зокрема, неправильно було зазначено місце народження ОСОБА_1 («смт. Міжгір`я», замість правильного «с. Пилипець»), підписи у наданому нотаріусу паспорті виконані не ОСОБА_1 , а невідомою нам особою. Також у наданому нотаріусу паспорті відсутня відмітка виконкому Пилипецької сільради щодо реєстрації 27.02.1968 шлюбу ОСОБА_13 та ОСОБА_1 , відмітки про місце проживання ОСОБА_1 також не відповідали дійсності. Стосовно довідки про присвоєння ОСОБА_1 ідентифікаційного номера НОМЕР_4 , то така довідка була видана ОСОБА_1 07.11.1996 ДПІ у Міжгірському районі Закарпатської області за підписом ОСОБА_14 . Натомість надана нотаріусу Лисенко О.О. довідка від 26.05.1997 ОСОБА_1 ніколи не видавалася.

За таких обставин ОСОБА_1 та ОСОБА_6 вважали договори доручення та Довіреність № 409 і Довіреність № 420, які були видані на їх виконання, неукладеними. Як наслідок, ОСОБА_4 не був наділений у встановленому законом порядку повноваженнями від їх імені розпоряджатися земельними ділянками з кадастровими номерами 2122485200:10:003:0012 та 2122485200:10:003:0013, у т. ч. шляхом укладення зі ОСОБА_7 спірних договорів купівлі-продажу.

У межах справи № 302/932/23 було проведено судову почеркознавчу експертизу за результатами якої висновком експерта від 13.06.2024 № 188/24-32 було підтверджено, що підписи від імені ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , відповідно, у Довіреності № 409 та Довіреності № 420, складених приватними нотаріусами Фєтісовою В. О. та Лисенко О. О про надання повноважень ОСОБА_4 діяти в інтересах позивачів для цілей укладення від їх імені спірних договорів купівлі-продажу земельних ділянок, були виконані не ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , а іншими особами.

Під час розгляду справи № 302/932/23 у суді першої інстанції, а саме ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 помер. А відтак ухвалою суду до участі у справі в якості його правонаступника була залучена його донька ОСОБА_2 .

За результатами розгляду справи № 302/932/23 Міжгірським районним судом Закарпатської області було ухвалено рішення від 05.11.2024, залишене в силі постановою Закарпатського апеляційного суду від 24.06.2025, яким позови ОСОБА_1 та ОСОБА_6 було задоволено частково, а саме витребувано з незаконного володіння ОСОБА_7 земельні ділянки кадастровими номерами 2122485200:10:003:0012 та 2122485200:10:003:0013, відповідно, на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2

29 серпня 2025 року, на підставі рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 05.11.2024 та постанови Закарпатського апеляційного суду від 24.06.2025 у справі №302/932/23, державним реєстратором Колочавської сільської ради Хустського району Закарпатської області було проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 та ОСОБА_6 на земельні ділянки з кадастровими номерами 2122485200:10:003:0012 та 2122485200:10:003:0013.

30 вересня 2025 року державним нотаріусом Міжгірської державної нотаріальної контори Закарпатської області у межах спадкової справи №49/2024, заведеної за померлим ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 , ОСОБА_2 було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, зареєстроване в реєстрі за № 477, яким посвідчувалося її право на 3/4 частки у праві власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2122485200:10:003:0013.

На підставі цього свідоцтва 30.09.2025 державним реєстратором було проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на 3/4 частки у праві власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2122485200:10:003:0013. Інша 1/4 частка у праві власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2122485200:10:003:0013 належить рідному брату позивачки ОСОБА_2 - ОСОБА_5 /третя особа у цій справі/, який на день звернення до суду із даним позовом ще не оформив свої спадкові права на цю ділянку.

У процесі розгляду справи № 302/932/23 із матеріалів нотаріальних справи щодо посвідчення приватним нотаріусом Черток І. В. договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 27.04.2023 № 105 та № 106, позивачам стало відомо про те, що 08.04.2017 приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Власовою Л. В. у м. Вишневе Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області було посвідчено від імені ОСОБА_1 та ОСОБА_6 в якості орендодавців договори оренди землі, а саме: - договір оренди землі, зареєстрований в реєстрі за № 164, згідно з яким відповідач ОСОБА_4 діючи від імені ОСОБА_1 на підставі довіреності, посвідченої 17.03.2017 приватним нотаріусом КМНО Гавриловою О. В. за реєстровим № 303, передав у строкове платне користування відповідача ОСОБА_3 земельну ділянку з кадастровим номером 2122485200:10:003:0012, строком на 49 років до 08.04.2066 включно, із щорічною орендною платою у розмірі 8 000 гривень. На підставі цього договору приватним нотаріусом було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 34689188 від 08.04.2017, відповідно до якого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було внесено відомості про реєстрацію права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 2122485200:10:003:0012 за ОСОБА_3 (номер запису про інше речове право: 19881767); - договір оренди землі, зареєстрований в реєстрі за № 163, згідно з яким відповідач ОСОБА_4 діючи від імені ОСОБА_6 на підставі довіреності, посвідченої 17.03.2017 приватним нотаріусом КМНО Гавриловою О. В. за реєстровим № 304, передав у строкове платне користування відповідача ОСОБА_3 земельну ділянку з кадастровим номером 2122485200:10:003:0013, строком на 49 років до 08.04.2066 включно, із щорічною орендною платою у розмірі 8 000 гривень. На підставі цього договору приватним нотаріусом було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 34689669 від 08.04.2017, відповідно до якого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було внесено відомості про реєстрацію права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 2122485200:10:003:0013 за ОСОБА_3 (номер запису про інше речове право: 19882317).

Як наслідок, право власності ОСОБА_1 та ОСОБА_6 на земельні ділянки з кадастровими номерами 2122485200:10:003:0012 та 2122485200:10:003:0013 було обтяжено орендою. Відповідно позивачі мають обмеження у правах щодо продажу або використання цього майна без урахування інтересів орендаря.

Звертали увагу і на те, що з матеріалів нотаріальних справ щодо посвідчення приватним нотаріусом Черток І. В. договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 27.04.2023 № 105 та № 106, позивачам стало відомо про те, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є подружжям та шлюб між ними було зареєстровано 01.09.2021 Дніпровським відділом ДРАЦС у місті Києві ЦМРУМЮ (м. Київ), про що було зроблено відповідний актовий запис № 2122.

З метою з`ясування підстав та обставин посвідчення договорів оренди землі № 163 та № 164, посвідчених та зареєстрованих 08.04.2017 приватним нотаріусом Власовою Л. В., представник позивачів звернувся до філії Київського обласного державного нотаріального архіву № 1 (м. Вишневе), де отримав копії нотаріальних справ щодо посвідчення зазначених вище договорів. Так, із отриманих матеріалів позивачам стало відомо про те, що 08.04.2017 з метою посвідчення договорів оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 2122485200:10:003:0012 та 2122485200:10:003:0013 до нотаріуса Власової Л. В. звернулися ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , який видав себе за представника ОСОБА_1 та ОСОБА_6 . На підтвердження своїх повноважень ОСОБА_4 надав нотаріально посвідчені довіреності, які Боричок М. В. та Манчик М. І. не підписували, а саме: - довіреність, посвідчену 17.03.2017 приватним нотаріусом КМНО Гавриловою О.В., від імені ОСОБА_1 , зареєстровану в реєстрі за № 303, згідно з якої ОСОБА_4 був уповноважений бути представником Боричок М. В. з питань оформлення договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 2122485200:10:003:0012 (далі Довіреність № 303); - довіреність, посвідчену 17.03.2017 приватним нотаріусом КМНО Гавриловою О. В. від імені ОСОБА_6 , зареєстровану в реєстрі за № 304, відповідно до якої ОСОБА_4 був уповноважений бути представником Манчика М. І. з питань оформлення договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 2122485200:10:003:0013 (надалі Довіреність № 304).

Однак ані ОСОБА_1 , ані ОСОБА_6 не укладали зі ОСОБА_4 договорів доручення в будь-якій формі, у т. ч. усній, щодо розпорядження від їх імені земельними ділянками з кадастровими номерами 2122485200:10:003:0012 та 2122485200:10:003:0013, а також не виявляли намірів та не підписували Довіреність № 303 та Довіреність № 304, їм не було відомо хто саме від їх імені виконав підписи і рукописні записи їх прізвищ з ініціалами в графах «Підпис» в Довіреності № 303 та Довіреності № 304.

З метою з`ясування підстав та обставин посвідчення 17.03.2017 Довіреності № 303 та Довіреності № 304, представник позивачів звернувся до приватного нотаріуса КМНО Гаврилової О. В. із адвокатськими запитами, в яких просив надати йому копії цих довіреностей та копії всіх документів, що знаходяться в матеріалах нотаріальних справ щодо їх посвідчення.

З отриманих від приватного нотаріуса КМНО Гаврилової О. В. копій документів стороні позивача стало відомо таке: 1) Довіреність № 304 була посвідчена на підставі паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 , виданого Міжгірським РВ УМВС України в Закарпатській області від 20.11.1997 на ім`я ОСОБА_6 та довідки про присвоєння ОСОБА_6 ідентифікаційного номера НОМЕР_4 , виданої 28.11.1997 Міжгірською ДПІ Закарпатської області за підписом ОСОБА_15 . Однак нотаріусу Гавриловій О. В. були надані підроблені ці документи, оскільки: - у паспорті були вклеєні фотографії не ОСОБА_6 , а невідомої нам особи; - записи та печатки у паспорті не відповідали записам у паспорті ОСОБА_6 , який з часу його видачі постійно знаходився у нього і був переданий компетентним органам на знищення після його смерті, зокрема неправильно було зазначено місце народження ОСОБА_6 («с. Подобовець Закарпатської області», замість правильного «с. Подобовець Міжгірського району Закарпатської області»); - на аркушах 3 і 4 дійсного паспорта ОСОБА_6 містилися його фотографія з підписом та записами посадової особи Міжгірського РВ УМВС України в Закарпатській області від 28.09.1999 про вклеювання до паспорта фотокартки ОСОБА_16 при досягненні ним 45-річного віку. Натомість у наданому нотаріусу Гавриловій О. В. паспорті аркуші 3, 4 не містили жодних записів, а фотокартка і записи про її вклеювання містилися на аркушах 5 і 6. При цьому дата внесення цих записів була зазначена 19.03.1999; - підписи у наданому нотаріусу паспорті виконані не ОСОБА_6 , а невідомою нам особою; - у наданому нотаріусу паспорті була відсутня відмітка виконкому Пилипецької сільради щодо реєстрації 08.11.1977 шлюбу ОСОБА_6 та ОСОБА_9 ; - у наданому нотаріусу паспорті відмітки про місце проживання ОСОБА_6 не відповідали дійсності, оскільки у період з 19.12.1997 по 19.03.2014 ОСОБА_6 був зареєстрований у АДРЕСА_1 , а після 19.03.2014 у АДРЕСА_2 ; - печатка прописки у наданому нотаріусі паспорті належала нібито «виконкому Подобовецької сільської ради Межигірського району Закарпатської області», проте на території Закарпатської області не було Межигірського району, натомість був Міжгірський район, а с. Подобовець, де проживав ОСОБА_6 , ніколи не мало власної сільської ради та територіально відносилося до Пилипецької сільради. Стосовно довідки про присвоєння ОСОБА_6 ідентифікаційного номера НОМЕР_4 , то така довідка була видана ОСОБА_6 31.08.2007 ДПІ у Міжгірському районі Закарпатської області за підписом ОСОБА_10 , натомість надана нотаріусу ОСОБА_17 довідка від 28.11.1997 ОСОБА_6 ніколи не видавалася; 2) аналогічна ситуація із посвідченням Довіреності № 303 на підставі паспорта громадянина України серії НОМЕР_5 , виданого Міжгірським РВ УМВС України в Закарпатській області від 01.06.2002 на ім`я ОСОБА_1 та довідки про присвоєння ОСОБА_1 ідентифікаційного номера НОМЕР_6 , виданої 19.03.1999 Міжгірською ДПІ Закарпатської області за підписом ОСОБА_18 . Нотаріусу ОСОБА_17 були надані підроблені вказані вище документи, оскільки: - у паспорті були вклеєні фотографії не ОСОБА_1 , а невідомої нам особи; - записи та печатки у паспорті не відповідали записам у паспорті ОСОБА_1 , який із часу його видачі постійно знаходився у неї, зокрема, неправильно було зазначено місце народження ОСОБА_1 («с. Подобовець Закарпатської області» замість правильного «с. Пилипець Міжгірського району Закарпатської області»); - підписи у наданому нотаріусу паспорті виконані не ОСОБА_1 , а невідомою нам особою; - у наданому нотаріусу паспорті відсутня відмітка виконкому Пилипецької сільради щодо реєстрації 27.02.1968 шлюбу ОСОБА_13 та ОСОБА_1 ; - у наданому нотаріусу паспорті відмітки про місце проживання ОСОБА_1 також не відповідали дійсності. Стосовно довідки про присвоєння ОСОБА_1 ідентифікаційного номера НОМЕР_4 , то така довідка була видана ОСОБА_1 07.11.1996 ДПІ у Міжгірському районі Закарпатської області за підписом ОСОБА_14 , натомість надана нотаріусу ОСОБА_17 довідка від 19.03.1999 ОСОБА_1 ніколи не видавалася.

Отже, ОСОБА_1 та ОСОБА_6 не укладали зі ОСОБА_4 договорів доручення в будь-якій формі, у т. ч. усній, щодо розпорядження від їх імені земельними ділянками з кадастровими номерами 2122485200:10:003:0012 та 2122485200:10:003:0013, а також не виявляли намір та не підписували Довіреності № 303 та Довіреності № 304. ОСОБА_1 стверджує, що 17.03.2017 вона перебувала за місцем свого проживання в с. Подобовець Хустського району Закарпатської області, а не в м. Києві. Вона не зверталася до приватного нотаріуса КМНО Гаврилової О. В. для посвідчення Довіреності № 303 та не підписувала цю довіреність. Позивачам невідомо хто саме від імені ОСОБА_1 та ОСОБА_6 виконав підписи і рукописні записи з їх прізвищами та ініціалами в графі «Підпис» в Довіреності № 303 та Довіреності № 304.

За таких обставин, вважають договори доручення, а саме Довіреність № 303 та Довіреність № 304, які були видані на їх виконання, неукладеними. Як наслідок, ОСОБА_4 не був наділений у встановленому законом порядку від імені ОСОБА_1 та ОСОБА_6 розпоряджатися земельними ділянками з кадастровими номерами 2122485200:10:003:0012 та 2122485200:10:003:0013, у т. ч. шляхом укладення із ОСОБА_3 договорів оренди землі, посвідчених 08.04.2017 приватним нотаріусом Власовою Л. В., зареєстрованих у реєстрі за № 163 та № 164.

Оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_6 не укладали (не підписували) із ОСОБА_3 зазначених вище договорів оренди землі та не укладали довіреностей на представництво своїх інтересів із метою укладення договорів оренди земельних ділянок із кадастровими номерами 2122485200:10:003:0012 та 2122485200:10:003:0013, тобто не узгоджували із ОСОБА_3 істотних умов договорів оренди землі № 163 та № 164 від 08.04.2017, не передавали у фактичне користування ОСОБА_3 земельні ділянки з кадастровими номерами 2122485200:10:003:0012 та 2122485200:10:003:0013, а також не отримували від ОСОБА_3 кошти в рахунок сплати орендної плати, то такі договори є неукладеними. Відповідно реєстрація приватним нотаріусом Власовою Л. В. прав оренди ОСОБА_3 на ці ділянки була проведена безпідставно та всупереч вимог чинного законодавства.

Посилаючись на наведені вище обставини просили суд:

1)Усунути перешкоди для ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 ) у здійсненні нею права користування та розпоряджання своїм майно шляхом припинення права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 2122485200:10:003:0012, площею 1,43 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 780476021224) ОСОБА_3 , скасування рішення приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Власової Л. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 08.04.2017 № 34689188 та скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про реєстрацію за ОСОБА_3 права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 2122485200:10:003:0012 (номер запису про інше речове право: 19881767).

2)Усунути перешкоди для ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_7 ) у здійсненні нею права користування та розпоряджання своїм майно шляхом припинення права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 2122485200:10:003:0013, площею 1,43 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 780555221224) ОСОБА_3 , скасування рішення приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Власової Л. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 08.04.2017 № 34689669 та скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про реєстрацію за ОСОБА_3 права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 2122485200:10:003:0013 (номер запису про інше речове право: 19882317).

3)Вирішити питання розподілу судових витрат між сторонами.

Ухвалою судді Міжгірського районного суду Закарпатської області від 10.10.2025 відкрито провадження у справі за цим позовом ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання (т.1 а.с.137,138).

Ухвалою судді Міжгірського районного суду Закарпатської області від 10.10.2025 забезпечено даний позов шляхом накладення арешту на земельні ділянки з кадастровими номерами 2122485200:10:003:0012, 2122485200:10:003:0013 і забороною вчинення будь-яких дій щодо передачі цих ділянок у суборенду та/або відчуження права оренди та/або передачі права оренди у заставу (іпотеку) та/або відчуження у будь-який спосіб даних земельних ділянок (т.1 а.с.152-155).

Ухвалою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 24.02.2026 призначено в цій справі судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Закарпатського НДЕКЦ МВС України (т.2 а.с.53-56).

Ухвалою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 16.04.2026 змінено експертну установу для проведення, призначеної ухвалою Міжгірського районного суду Закарпатської області суду від 24.02.2026, судової почеркознавчої експертизи, проведення якої доручено експертам Закарпатського відділення Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. На час проведення експертизи провадження у в цій справі було зупинено (т.2 а.с.87-92).

Ухвалою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 23.06.2026 поновлено провадження у цій срав та призначено підготовче засідання (т.2 а.с.103,104).

Ухвалою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 22.07.2026 закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду по суті (т.2 а.с.117,118).

Своїм правом подати відзив на позовну заяву ОСОБА_1 і ОСОБА_2 відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не скористалися.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_5 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гаврилова О. В., приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Власова Л. В. письмових пояснень щодо позову ОСОБА_1 і ОСОБА_2 до суду не подавали.

У судове засідання позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх представник-адвокат Рішко С. І. не з`явилися повторно, хоча про дату, час та місце його проведення були належним чином повідомлені. Водночас представником позивачів - адвокатом Рішком С. І. подано до суду 03.08.2026 заяву, в якій він просив розглянути цю справу без участі сторони позивача, позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , а також треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, в судове засідання також не з`явилися повторно, хоча про дату, час та місце його проведення повідомлялися належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомляли, клопотань про відкладення розгляду справи не подавали. Заразом приватною нотаріускою Гавриловою О. В. подано до суду 09.07.2026 заяву, в якій вона просила розглянути цю справу за її відсутності (т.2 а.с.113).

З огляду на наведене вище суд уважає за можливим розглянути цю справу за відсутності учасників справи за наявними матеріалами, які є достатніми для ухвалення законного та обґрунтованого рішення суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши обставини у даній справі та об`єктивно оцінивши у сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, суд зазначає таке.

Судом установлено, що ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки за кадастровим номером 2122485200:10:003:0012, площею 1,43 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована за адресою: Закарпатська область Міжгірський район с. Подобовець, що стверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно № НОМЕР_1 від 19.11.2015 та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, виданих реєстраційною службою Міжгірського районного управління юстиції Закарпатської області від 19.11.2015, реєстраційний номер об`єкта права власності 780476021224 (т.1 а.с.25,26).

Також за ОСОБА_6 було зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2122485200:10:003:0013, площею 1,43 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована за адресою: Закарпатська область Міжгірський район с. Подобовець, що стверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно № НОМЕР_2 від 19.11.2015 та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, виданих реєстраційною службою Міжгірського районного управління юстиції Закарпатської області від 19.11.2015, реєстраційний номер об`єкта права власності 780555221224 (т.1 а.с.42,43).

ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_6 помер, про що свідчить свідоцтво про його смерть серії НОМЕР_8 (т.1 а.с.38).

30 вересня 2025 року державним нотаріусом Міжгірської державної нотаріальної контори Закарпатської області у межах спадкової справи № 49/2024, заведеної за померлим ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 , позивачці ОСОБА_2 було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, зареєстроване в реєстрі за № 477, яким посвідчується її право на 3/4 частки у праві власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2122485200:10:003:0013 та на підставі цього свідоцтва 30.09.2025 державним реєстратором було проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на 3/4 частки у праві власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2122485200:10:003:0013 (т.1 а.с.53,54). Інша 1/4 частка у праві власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2122485200:10:003:0013 належить рідному брату позивачки ОСОБА_2 - ОСОБА_5 /третя особа у цій справі/, який ще не оформив свої спадкові права на цю ділянку.

Рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 05.11.2024 у справі № 302/932/23, зміненим постановою Закарпатського апеляційного суду від 24.06.2025 лише в частині в частині розподілу судових витрат між сторонами та яке набрало законної сили, позов ОСОБА_2 до ОСОБА_7 і ОСОБА_4 задоволено. Витребувано з незаконного володіння ОСОБА_7 земельну ділянку кадастровий номер 2122485200:10:003:0013, площею 1,43 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в селі Подобовець урочище «За дорогою» Хустського району Закарпатської області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 780555221224 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно) на користь ОСОБА_2 . Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_7 і ОСОБА_4 задоволено. Витребувано з незаконного володіння ОСОБА_7 земельну ділянку кадастровий номер 2122485200:10:003:0012, площею 1,43 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в селі Подобовець урочище «За дорогою» Хустського району Закарпатської області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 780476021224 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно) на користь ОСОБА_1 . Відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 і ОСОБА_1 до приватних нотаріусів Лисенко О.О. і ОСОБА_11 (т.1 а.с.55-72).

29 серпня 2025 року, на підставі рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 05.11.2024 та постанови Закарпатського апеляційного суду від 24.06.2025 у справі №302/932/23, державним реєстратором Колочавської сільської ради Хустського району Закарпатської області було проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 та ОСОБА_6 на земельні ділянки з кадастровими номерами 2122485200:10:003:0012 та 2122485200:10:003:0013 (т.1 а.с.29,50).

Із витребуваних судом матеріалів нотаріальних справ убачається, 8 квітня 2017 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Власовою Л. В. у м. Вишневе Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області було посвідчено від імені ОСОБА_1 та ОСОБА_6 в якості орендодавців договори оренди землі, а саме: - договір оренди землі, зареєстрований в реєстрі за № 164, згідно з яким відповідач ОСОБА_4 діючи від імені ОСОБА_1 на підставі довіреності, посвідченої 17.03.2017 приватним нотаріусом КМНО Гавриловою О. В. за реєстровим № 303, передав у строкове платне користування відповідача ОСОБА_3 земельну ділянку з кадастровим номером 2122485200:10:003:0012, строком на 49 років до 08.04.2066 включно, із щорічною орендною платою у розмірі 8 000 гривень. На підставі цього договору приватним нотаріусом було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 34689188 від 08.04.2017, відповідно до якого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було внесено відомості про реєстрацію права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 2122485200:10:003:0012 за ОСОБА_3 /номер запису про інше речове право: 19881767/; - договір оренди землі, зареєстрований в реєстрі за № 163, згідно з яким відповідач ОСОБА_4 діючи від імені ОСОБА_6 на підставі довіреності, посвідченої 17.03.2017 приватним нотаріусом КМНО Гавриловою О. В. за реєстровим № 304, передав у строкове платне користування відповідача ОСОБА_3 земельну ділянку з кадастровим номером 2122485200:10:003:0013, строком на 49 років до 08.04.2066 включно, із щорічною орендною платою у розмірі 8 000 гривень. На підставі цього договору приватним нотаріусом було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 34689669 від 08.04.2017, відповідно до якого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було внесено відомості про реєстрацію права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 2122485200:10:003:0013 за ОСОБА_3 /номер запису про інше речове право: 19882317/ (т.1 а.с.189-191,198,216-218,225, т.2 а.с.18,21).

Як наслідок, 8 квітня 2017 року право власності ОСОБА_1 та ОСОБА_6 на земельні ділянки з кадастровими номерами 2122485200:10:003:0012 та 2122485200:10:003:0013 було обтяжено орендою, строком на 49 років, тобто до 08.04.2066 (т.1 а.с.29 на звороті, а.с.50 на звороті).

Відповідно до висновку експерта судово-почеркознавчої експертизи Закарпатського відділення Львівського НДІСЕ Міністерства юстиції України від 17.06.2026 № 2073-Е:

1)Рукописний запис ОСОБА_1 у графі ПІДПИС: довіреності, посвідченої 17.03.2017 у місті Києві приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гавриловою О.В., зареєстрованої в реєстрі за № 303 (бланк НВО 635887) виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою;

2)Рукописний запис Боричок Марія Вас у графі ПІДПИС: другого примірника довіреності, посвідченої 17.03.2017 у місті Києві приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гавриловою О.В., зареєстрованої в реєстрі за № 303, який зберігається у справах приватного нотаріуса Гаврилової О.В., виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою;

3)Підпис від імені ОСОБА_6 та рукописний запис Манчик у графі ПІДПИС: довіреності, посвідченої 17.03.2017 у місті Києві приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гавриловою О.В., зареєстрованої в реєстрі за № 304 (бланк НВО 635888), виконані не ОСОБА_6 , а іншою особою.

4)Підпис від імені ОСОБА_6 та рукописний запис Манчик у графі ПІДПИС: другого примірника довіреності, посвідченої 17.03.2017 у місті Києві приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гавриловою О.В., зареєстрованої в реєстрі за № 304, який зберігається у справах приватного нотаріуса Гаврилової О.В., виконані не ОСОБА_6 , а іншою особою (т.2 а.с.95-101).

За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частинами 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно правочин за своєю природою та законодавчим визначенням є вольовою дією суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки.

Сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів).

У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети.

Те, яким чином та у який спосіб здійснюється (оформлюється) вияв волі учасників правочину на набуття, зміну, припинення цивільних прав та обов`язків, передбачено статтею 205 ЦК України.

Так, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, за положеннями частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами), або уповноваженими на те особами (частини друга та четверта статті 207 ЦК України).

Підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми правочину, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Відсутність на письмовому тексті правочину (паперовому носії) підпису його учасника чи належно уповноваженої ним особи означає, що правочин у письмовій формі не вчинений.

Наявність же сама по собі на письмовому тексті правочину підпису, вчиненого замість учасника правочину іншою особою (фактично невстановленою особою, не уповноваженою учасником), не може підміняти належну фіксацію волевиявлення самого учасника правочину та створювати для нього права та обов`язки поза таким волевиявленням.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання правочину недійсним у силу загальних приписів статті 203 та частини першої статті 215 ЦК України, а також спеціальних правил статей 229-233 цього Кодексу про правочини, вчинені з дефектом волі - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Тобто як у частині першій статті 215 ЦК України, так і в статтях 229-233 цього Кодексу йдеться про недійсність учинених правочинів у випадках, коли існує волевиявлення учасника правочину, зафіксоване в належній формі (що підтверджується, зокрема, шляхом вчинення ним підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою взагалі не набуті, а правовідносини за ним не виникли.

Законодавець за загальним правилом, викладеним у ст. 218 ЦК України, не передбачає наслідків у вигляді недійсності правочину у разі недотримання вимог щодо письмової форми правочину, встановлюючи водночас коло доказів, якими одна зі сторін може заперечувати факт вчинення правочину або окремих його частин (письмові докази, засоби аудіо-, відеозапису, інші докази, крім свідчень свідків).

Натомість виконання правочину його учасниками може бути способом волевиявлення до вчинення правочину відповідно до його суттєвих умов, передбачених законодавством.

Відповідне регулювання міститься і в положеннях ЦК України про договір. У статті 626 ЦК України закріплено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (частина третя статті 626 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України і відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Частиною першою ст. 93 ЗК України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ч. 4 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки та орендарем.

За змістом ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Порядок укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі визначається Законом України від 06.10.1998 № 161-ХІV «Про оренду землі» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 161-ХІV).

За змістом ст. 13 Закону № 161-ХІV договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За ч. 1 ст. 14 Закону № 161-ХІV договір оренди землі укладається в письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Частиною першою ст. 15 Закону № 161-ХІV передбачено, що істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Ці умови є обов`язковими та без досягнення згоди щодо них договір не вважається укладеним.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц, правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Отже, висновком експерта судово-почеркознавчої експертизи від 17.06.2026 № 2073-Е доведено, що ані ОСОБА_1 , ані ОСОБА_6 не підписували довіреності на ім`я ОСОБА_4 , який на підставі цих довіреностей від їх імені уклав із ОСОБА_3 дані договори оренди землі, а відтак ОСОБА_1 та ОСОБА_6 і не погоджувала всіх істотних умов договорів оренди землі.

Щодо способу захисту порушеного права, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом цієї статті негаторний позов застосовується для захисту від порушень, які не пов`язані з позбавленням володіння (див. пункт 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16).

Негаторний позов - це вимога власника, який є володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом управі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, які можуть призвести до виникнення таких перешкод. Схожі висновки викладені, зокрема у пункті 88 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17.

Згідно із ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

За статтею 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16, від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19, від 10 квітня 2024 року у справі № 496/1059/18.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 грудня 2025 року у справі № 908/2388/21 зазначила, що негаторний позов пред`являється у випадках, коли власник має своє майно у володінні, але дії інших осіб перешкоджають йому вільно його використовувати або розпоряджатися ним. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення третьою особою перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження та користування належним йому майном.

Як виснувано у постанові Верховного Суду від 13 травня 2026 року у справі № 456/252/22 (провадження № 14-75цс25) заявлення негаторного позову шляхом повернення власнику майна дійсно не є єдиним універсальним способом захисту порушених прав власника майна, який має перешкоди в користуванні ним. Оскільки предметом негаторного позову є вимога позивача про усунення будь-яких перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, а підставою негаторного позову є обставини, що підтверджують вчинення відповідачем дій, що перешкоджають власнику майна використовувати належні йому права, позивач, з огляду на характер порушень, самостійно визначає спосіб, у який він вбачає можливим їх усунути. Така особа може вимагати, щоб суд надав захист її праву на землю, заявляючи вимоги про усунення існуючих перешкод шляхом припинення дій, що порушують право або відновлюють становище, яке існувало до порушення права (вимоги про повернення землі, визнання відсутнім права оренди, скасування державної реєстрації речового права тощо), залежно від того, в який спосіб чиняться перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження належним їй майном.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що в кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату хоче досягнути позивач унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи в межах заявлених вимог, але, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених процесуальним законодавством. Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально [див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 9901/172/20 (пункти 1, 80, 81, 83), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункти 6, 20-26, 101, 102), від 01 лютого 2022 року у справі № 750/3192/14 (пункти 4, 26, 47), від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц (пункти 4, 36), від 20 червня 2023 року у справі № 633/408/18 (підпункт 11.12), від 04 липня 2023 року у справі № 233/4365/18 (пункт 31)].

Невідповідність чи неповна відповідність позовних вимог належному способу захисту не може бути підставою для відмови в позові з формальних підстав, якщо прагнення позивача не викликає сумніву, а позовні вимоги можна витлумачити відповідно до належного способу захисту прав. Протилежний підхід не відповідав би завданням цивільного судочинства (стаття 2 ЦПК України). Близькі за змістом висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 липня 2025 року у справі № 910/2389/23.

Спосіб захисту опосередковується позовною вимогою, яка втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Таким чином, коли власник землі обґрунтовує позовні вимоги наявністю перешкод у користуванні чи розпорядженні земельною ділянкою (безпідставним фактичним користуванням майном або реєстрацією речового права іншої особи), то залежно від позовних вимог, характеру порушених прав та фактичних обставин справи суд, якщо негаторний позов визнано обґрунтованим, може захистити права такого власника в незаборонений законом спосіб, спрямований на усунення порушень (у тому числі й шляхом повернення землі, визнання відсутнім права оренди, скасування державної реєстрації речового права).

Для ефективного захисту прав власника нерухомого майна, щодо якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно незаконно внесено запис про право користування іншої особи, з якою власник не перебував у зобов`язальних відносинах, власник може звернутись з негаторним позовом, зокрема, але не виключно, шляхом пред`явлення вимоги про повернення майна, визнання відсутнім права оренди чи скасування державної реєстрації права користування іншої особи, залежно від обставин кожної конкретної справи.

Частиною першою ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Як кореспондують частини перші ст. 16 ЦК України, ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ч. 1 ст. 13 ЦПК України) суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи

Положеннями ч. 1 ст. 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (ст. 129 Конституції України).

Відповідно до частини 3 ст. 12, частин 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, окрім випадків установлених Законом, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Виходячи із висновків Європейського Суду з прав людини, викладених у рішенні у справі «Бочаров проти України» від 17.03.2011 (п. 45), «Суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom). Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (див. рішення у справі «Салман проти Туреччини» (Salman v. Turkey, заява № 21986/93, п. 100, ECHR 2000-VII).

Отже, зважаючи на те, щоані ОСОБА_1 , ані ОСОБА_6 не підписували довіреності на ім`я ОСОБА_4 , який на підставі цих довіреностей від їх імені уклав із ОСОБА_3 дані договори оренди землі, а відтак ОСОБА_1 та ОСОБА_6 і не погоджувала всіх істотних умов договорів оренди землі, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими.

З огляду на наведене вище суд доходить висновку, що позивачі довели поза розумним сумнівом належними, допустимими, достовірними, а в їх сукупності та взаємозв`язку між собою достатніми доказами свої вимоги, які знайшли своє підтвердження під час розгляду справи,а відтак позов підлягає до задоволення повністю.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ч. 1, пункту 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

За таких обставин з відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 слід стягнути з кожного: 1) на користь позивачки ОСОБА_1 по 908,40 грн понесених нею у справі судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 1 211,20 грн і 605,60 грн (т.1 а.с.1,2); 2) на користь позивачки ОСОБА_2 по 908,40 грн понесених нею у справі судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 1 211,20 грн і 605,60 грн (т.1 а.с.1,2); 3) на користь позивачки ОСОБА_1 по 5 152,61 грн понесених нею у справі судових витрат, пов`язаних із залученням експерта з загальної суми за проведення експертизи у розмірі 20 610,45 грн (т.2 а.с.102); 4) на користь позивачки ОСОБА_2 по 5 152,61 грн понесених нею у справі судових витрат, пов`язаних із залученням експерта з загальної суми за проведення експертизи у розмірі 20 610,45 грн (т.2 а.с.102);

Відповідно до частин 7, 8 ст. 158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів із дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом указаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.

Керуючись статтями 76-81, 89, 133, 139, 141, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 354, 355 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах яких діє представник - адвокат Рішко Сергій Іванович до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_5 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гаврилова Ольга Василівна, приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Власова Любов Василівна, про усунення перешкод у здійснення права користування та розпоряджання земельними ділянками задовольнити повністю.

Усунути перешкоди для ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 ) у здійсненні нею права користування та розпоряджання своїм майно шляхом припинення права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 2122485200:10:003:0012, площею 1,43 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 780476021224) ОСОБА_3 , скасування рішення приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Власової Л. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 08.04.2017 № 34689188 та скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про реєстрацію за ОСОБА_3 права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 2122485200:10:003:0012 (номер запису про інше речове право: 19881767).

Усунути перешкоди для ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_7 ) у здійсненні нею права користування та розпоряджання своїм майно шляхом припинення права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 2122485200:10:003:0013, площею 1,43 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 780555221224) ОСОБА_3 , скасування рішення приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Власової Л. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 08.04.2017 № 34689669 та скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про реєстрацію за ОСОБА_3 права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 2122485200:10:003:0013 (номер запису про інше речове право: 19882317).

Стягнути з відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з кожного:

- на користь позивачки ОСОБА_1 по 908 (дев`ятсот вісім) грн 40 коп. понесених нею у справі судових витрат зі сплати судового збору та по 5 152 (п`ять тисяч сто п`ятдесят дві) грн 61 коп. понесених нею у справі судових витрат, пов`язаних із залученням експерта;

- на користь позивачки ОСОБА_2 по 908 (дев`ятсот вісім) грн 40 коп. понесених нею у справі судових витрат зі сплати судового збору та по 5 152 (п`ять тисяч сто п`ятдесят дві) грн 61 коп. понесених нею у справі судових витрат, пов`язаних із залученням експерта.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 273 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 03.08.2026.

Учасники справи:

Позивачка-1 ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_6 ;

Позивачка-2 ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_7 ;

Відповідач-1 ОСОБА_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_9 ;

Відповідач-2 ОСОБА_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_10 ;

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ;

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гаврилова Ольга Василівна, місцезнаходження вул. Ярославів Вал, 30/18, офіс 16 м. Київ;

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Власова Любов Василівна, місцезнаходження вул. Святошинська,41-а, приміщення 16 м. Вишневе Бучанського району Київської області.

Суддя В. Ю. Готра