Рішення № 138669354, 30.07.2026, Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/2568/26

Провадження № 2/345/2142/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.07.2026 м.Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Якиміва Р.В.

за участю секретаря судового засідання Гладенької Л.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Калуші в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

за участю представника відповідачки адвоката Грицак А.З.,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 13880,00 грн., сплачений судовий збір в розмірі 2662,40 грн..

На обґрунтування свого позову представник позивача вказав, що 13.11.2019 року між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» було укладено договір про надання споживчого кредиту №1027534, відповідно до умов якого товариство надало відповідачу грошові кошти, а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки, визначені договором.

Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, надавши відповідачці грошові кошти в обсязі та у строк визначеними умовами кредитного договору. Відповідач у свою чергу, не виконав умови договору. Крім того, відповідно до умов кредитного договору передбачено, що договір вважається укладеним з моменту його підписання електронними підписами сторін та діє до повного виконання споживачем своїх зобов`язань за ним.

У порушення вимог ст.ст. 509,526, 1054 ЦК України, відповідачка не виконала свої зобов`язання не вносив платежі передбачені умовами кредитного договору на повернення отриманих коштів, також сплату процентів за користування кредитом. У зв`язку із відсутністю здійснення платежів на виконання умов кредитного договору у відповідачки утворилась заборгованість за кредитним договором.

Заборгованість відповідачки перед позивачем становить: 13880 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту 4000 грн., заборгованість за відсотками 7400 грн., заборгованість за комісією - 480 грн., заборгованість за штрафом/пенею 2000 грн..

31.01.2020 року ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит Капітал» уклали договір відступлення права вимоги 46-МЛ . Згідно вищевказаного договору, та у відповідності до ст.. 512 ЦК; України, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТОВ «Мілоан», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №1027534 від 13.11.2019 року.

Представник відповідача направив до суду відзив на позовну заяву в якому вказав, що відповідачка позов не визнає. Вважає позовну заяву необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Приєднаний до матеріалів справи договір не містить підписів сторін договору . Позивачем не надано доказів того, що наявна в матеріалах справи копія договору створювалась у порядку, визначеному Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» та що вона підписувалась електронним цифровим підписом уповноваженою на те особою ( з можливістю ідентифікувати підписантів договору), який є обов`язковим реквізитом електронного документа. Тому, наявна у матеріалах справи копія договору не може вважатися електронним документом (копією електронного документа), оскільки не відповідає вимогам Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», та не є належним доказом укладення договору. Крім того, до позову не долучено належних доказів, які підтверджують перерахування відповідачці кредитних коштів. Вважає даний позов безпідставним та просить відмовити у його задоволенні.

Представник позивача в позовній заяві вказав про слухання справи за його відсутності та підтримання позову.

Представник відповідача в судовому засіданні вказав, що позову відповідачка не визнає вважає позовну заяву необґрунтованою оскільки позивачем не надано доказів того, що приєднаний до матеріалів справи договір не містить підписів сторін договору. Крім того, до позову не долучено належних доказів, які підтверджують перерахування відповідачці кредитних коштів. Доказів того, на яку банківську картку перераховано кредитні кошти.З наданої довідки АТ «ПриватБанк» не вбачається можливим встановити призначення платежу, при надходженні грошових коштів у вказаний період на картку імітовану на імя ОСОБА_2 , не можливо встановити від кого надійшли вказані грошові кошти та неможливо ідентифікувати особу. Вважає даний позов безпідставним та просить відмовити у його задоволенні.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступних висновків.

Судом об`єктивно встановлено, що 13.11.2019 року між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» було укладено договір про надання споживчого кредиту №1027534, відповідно до умов якого товариство надало відповідачу грошові кошти, а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки, визначені договором.

31.01.2020 року ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит Капітал» уклали договір відступлення права вимоги 46-МЛ . Згідно вищевказаного договору, та у відповідності до ст.. 512 ЦК; України, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТОВ «Мілоан», включно і за кредитним договором №1027534 від 13.11.2019 року.

Згідно ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» зазначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Відповідно до ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 даного Закону регламентуються вимоги до підпису сторін договору. Так, згідно ч. 1 цієї статті, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до п.12 ч. 1 ст. 3 даного Закону, одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до ч.1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 629 ЦК України встановлює, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ч.3 ст.1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ст.599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», оскільки лише первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та складені під час здійснення господарської операції - є правовою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з вказаною нормою Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо, безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

За змістом пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

В постанові № 278/2177/15-ц від 17 грудня 2021 року Верховний Суд наголосив, що заборгованість за кредитом та її розмір має доводитись первинними касовими документами, наприклад виписками за картковими рахунками за кредитним договором.

У цій справі позивач на підтвердження наявності заборгованості та її розміру подав до суду докази на укладення договору, тощо. Разом з цим, позивач при подачі позову не зазначив щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, які підтверджують факт надання відповідачу кредитних коштів.

Суд також звертає увагу на позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 29 січня 2020 року в справі № 755/18920/18, відповідно до якої наданий банком розрахунок заборгованості, як доказ існування між сторонами кредитних правовідносин, наявності заборгованості та її розмір, сам по собі не є належним та допустимим доказом укладення кредитного договору та наявності заборгованості за цим договором, оскільки будь-яких доказів перерахування кредитних коштів на картку чи на рахунок відповідача позивачем не надано.

З урахуванням того, що розрахунок заборгованості в даному випадку не є первинним документом банку, отже є не належним доказом отримання та використання відповідачкою кредитних коштів. Вказаний розрахунок із зазначенням конкретних розмірів заборгованості, є документом, що створений самим позивачем, а відтак, інформація зазначена в ньому, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких він був складений, не можуть бути доказом наявності заборгованості, на якій наполягає позивач.

Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що кредитний договір уклала саме відповідачка, а не будь-яка інша особа, позивач не довів, що саме відповідачка виявила волевиявлення на укладання кредитного договору, який є предметом розгляду у цій справі.

Позивачем не надано достатніх доказів на обґрунтування заявлених ним позовних вимог, зокрема не надано доказів проведення належної ідентифікації особи відповідачки при укладення кредитного договору, не доведено факту отримання відповідачкою кредитних коштів. Зокрема з наданих довідок АТ «ПриватБанк» від 24.05.2026, 14.07.2026 не вбачається можливим встановити призначення платежу; при надходженні грошових коштів у вказаний період на картку імітовану на ім`я ОСОБА_2 не можливо встановити від кого надійшли вказані грошові кошти та неможливо ідентифікувати особу. У матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують факт отримання відповідачкою саме кредитних коштів, а тому суд позбавлений можливості перевірити видачу відповідачці кредитних коштів, користування відповідачкою кредитними коштами.

Наведене унеможливлює перевірку обґрунтованості позовних вимог на предмет їх достовірності, а відтак не дозволяє встановити суду чи дійсно між первісним кредитором та відповідачкою було укладено спірний договір про надання споживчого кредиту №1027534.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Розподіл судових витрат між сторонами, регулюється ст. 141 ЦПК України, зокрема: судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на те, що в задоволенні позову ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» відмовлено судові витрати в розмірі 2662,40 грн. необхідно залишити за позивачем.

Керуючись Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», Законом України «Про електронну комерцію», Законом України «Про споживче кредитування», ст.ст. 2, 12, 13, 76, 81,141, 247, 258, 259, 263-265, 354 ЦПК України, ст.ст. 526, 599, 626, 627, 1048, 1049, 1050, ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення оголошено о 15.00 год. 31.07.2026

Суддя: