Рішення № 138668256, 30.07.2026, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/8684/26

2-о/295/188/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.07.2026 року м. Житомир

Богунський районний суд міста Житомира в складі:

головуючого судді Перекупки І.Г.,

за участю секретаря судового засідання Городнюк Є.П.,

заявника ОСОБА_1 ,

представника заявника адвоката Антонюк О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі за правилами окремого провадження цивільну справу за заявою представника ОСОБА_1 адвоката Антонюк Ольги Михайлівни, заінтересована особа Житомирська міська рада про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу,-

В С Т А Н О В И В :

20.05.2026 представник ОСОБА_1 адвокат Антонюк Ольга Михайлівна звернулася до Богунського районного суду міста Житомира із зазначеною заявою, в якій просить встановити факт спільного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період часу з березня 2016 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування заяви зазначає, що ОСОБА_1 з березня 2016 року по 11 березня 2026 року проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу із ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 . Раніше вони перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано у 1998 році. Після тривалого окремого проживання у 2015 році вони відновили стосунки, а з березня 2016 року свідомо почали спільно проживати однією сім`єю, фактично відновивши сімейні відносини без повторної державної реєстрації шлюбу.

Протягом спільного проживання вони вели спільний побут, мали спільний бюджет, разом несли витрати на утримання житла, оплату комунальних послуг, придбання продуктів, ліків, речей повсякденного вжитку та іншого майна для забезпечення потреб сім`ї, спільно приймали життєві рішення, піклувалися та підтримували один одного.

Під час хвороби ОСОБА_2 ОСОБА_1 забезпечувала постійний догляд, організовувала лікування, придбавала медикаменти, супроводжувала його до медичних закладів та здійснювала всі необхідні витрати, що підтверджується медичними документами. Вона постійно проживала разом із ним, вела спільне господарство, зберігала документи, пов`язані з майном та житлом.

Фактичні сімейні відносини були відкритими та відомими сусідам, знайомим і представникам ОСББ, які сприймали їх як подружжя.

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після його смерті виникла необхідність оформлення спадкових прав, однак відсутність зареєстрованого шлюбу унеможливлює їх реалізацію. Встановлення факту проживання однією сім`єю в судовому порядку є єдиним способом підтвердження зазначених обставин. Невстановлення цього юридичного факту позбавляє ОСОБА_1 можливості реалізувати свої спадкові права.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.05.2026 матеріали цивільної справи передано для розгляду головуючому судді Перекупці І.Г.

Ухвалою судді від 22.05.2026 заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

Заявник та її представник в судовому засіданні підтримали заяву та просили суд її задовольнити, посилаючись на викладене у ній обґрунтування.

Представник заінтересованої особи 27.07.2026 направила до суду через підсистему «Електронний суд» заяву про розгляд справи за відсутності представника міської ради.

Допитаний в якості свідка в судовому засіданні ОСОБА_3 пояснив, що в 1993 році познайомився із ОСОБА_1 через її чоловіка ОСОБА_2 . ОСОБА_4 з ОСОБА_5 проживали разом за адресою: АДРЕСА_2 , свідок часто бував в них у гостях. Дітей спільних в них не було, а ОСОБА_6 хотів усиновити сина ОСОБА_7 .

Допитана в якості свідка в судовому засіданні ОСОБА_8 пояснила, що вона знайома з ОСОБА_7 десь з 1992 року. Тоді вони з ОСОБА_6 проживали на вулиці Любарській. В 1993 році ОСОБА_7 та ОСОБА_6 одружились, постійно проживали разом, любили та підтримували один одного, згодом розлучились, але потім відновили стосунки. В ОСОБА_7 та ОСОБА_6 спільних дітей не було.

Вислухавши пояснення заявника та його представника, покази свідків, дослідивши письмові докази, суд вважає, що заява підлягає задоволенню повністю з нижче наведених підстав.

14 квітня 1998 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано, що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу, виданого 14.03.2000 Відділом реєстрації актів громадянського стану Корольовського виконкому м. Житомира.

В акті про проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу від 8 квітня 2026 року, складеному головою правління ОСББ «Лесі Українки 40» та двома свідками, зазначено, що ОСОБА_1 з березня 2016 року до дня смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 проживала з останнім однією сім`єю без реєстрації шлюбу за адресою: АДРЕСА_1 .

На підтвердження належності ОСОБА_2 квартири, яка була місцем його проживання із заявницею, до матеріалів справи долучено копію договору дарування від 30 грудня 1996 року, копію реєстраційного напису та копію технічного паспорта на квартиру за адресою : АДРЕСА_3 .

Із відповіді Виконавчого комітету Житомирської міської ради від 27.04.2026 на адвокатський запит ОСОБА_9 від 20.04.2026, вбачається, що адресу будинку було змінено з АДРЕСА_4 на АДРЕСА_2 .

До матеріалів справи долучено низку квитанцій про оплату житлово-комунальних послуг за адресою : АДРЕСА_1

На підтвердження обставин, які свідчили про наявність у ОСОБА_2 проблем зі станом здоров`я представником заявника до заяви додано ряд медичних документів ОСОБА_2 , серед яких витяг з рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 181/25/5034/В від 19.11.2025, виписка з медичної карти стаціонарного хворого № 2741, виписка із медичної карти стаціонарного хворого № 5098, виписка із медичної карти стаціонарного хворого № 7381, виписка із медичної карти стаціонарного хворого № 16436, виписка із медичної карти стаціонарного хворого № 411, виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №3418, виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №3901, виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №118, витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 181/26/513/В.

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 від грубого руйнування тіла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть від 11.03.2026 серії НОМЕР_1 та довідкою про причину смерті ( до форми №106/о № 414).

На підтвердження обставин щодо відкриття спадкової справи після смерті ОСОБА_2 до матеріалів справи долучено витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 26.03.2026, відповідно до якого після смерті останнього приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Стражник Т.О. заведено спадкову справу № 49/2026.

Крім того, до матеріалів справи долучено довідку приватного нотаріуса Стражник Т.О. від 15.05.2026, відповідно до якої заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 подала ОСОБА_1 .

Також представником заявника надано лист приватного нотаріуса Стражник Т.О. від 01.04.2026, яким останню повідомлено про необхідність подання документів, що підтверджують родинні відносини зі спадкодавцем або факт проживання з ним однією сім`єю, для оформлення спадкових прав.

Згідно з ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні. Згідно із статтями 76, 77, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до положень ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006 року).

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17.07.1997 року, набула чинності для України 11.09.1997 року) та правових позицій, викладених в рішенні Європейського Суду з прав людини по справі «Бендерський проти України (заява № 22750/02 параграф 42) -відповідно до практики, яка відображає принцип здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлині обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом.

За вимогами ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд встановлює такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню для цих правовідносин.

Відповідно до правового висновку викладеного в Постанові Верховного Суду від 14.04.2021 року у справі № 205/2102/19-ц (провадження № 61-872св21, адреса рішення https://reyestr.court.gov.ua/Review/96309986), якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Оскільки для розгляду справи в позовному провадженні має існувати спір, і наявність спору про право повинна бути реальною, а не гіпотетичною, то і підстав для звернення з позовною заявою у Заявника наразі немає. Подібні висновки висловлені і Верховним Судом також у Постановах від 14.09.2022 року у справі № 755/17019/21, від 07.11.2018 року у справі № 336/709/18 (провадження № 61-39374св18), від 28 квітня 2021 року у справі № 520/19532/19 (провадження №61-13709св20).

Також Верховний Суд у постанові від 14.04.2021 року у справі № 205/2102/19- ц (провадження № 61 -872св21) зробив правовий висновок, що спадкові права є майновим об`єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

У відповідності до п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію в зв`язку із втратою годувальника.

У п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами України справ про спадкування» від 24.06.1983 року № 4 судам роз`яснено, що відповідно до гл. 4 закону від 25.12.74 «Про державний нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається громадянам, організаціям, державі нотаріальними конторами за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину у встановленому чинним законодавством порядку. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визначення права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в п. 23 постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року № 7, свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому чинним на момент такої нотаріальної дії законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину та можливості подальшого оформлення своїх спадкових прав у порядку, передбаченому законом, вимоги про визнання права на спадщину в судовому порядку задоволенню не підлягають у зв`язку з відсутністю порушених прав спадкоємців, щодо захисту яких вони звернулися до суду. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду по захист своїх спадкових прав за правилами позовного провадження.

У даному випадку встановлення юридичного факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Право на отримання спадкового майна може бути реалізоване в безспірному порядку шляхом видачі нотаріусом свідоцтв про спадкування за законом. Отже за наявних обставин встановлення факту можливе в окремому провадженні.

За змістом ст. 293, ст. 315 ЦПК України: окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, а саме: належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки (частина друга статті 3 СК України).

У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (стаття 1264 ЦК України).

Згідно ст. ст. 1216, 1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належать спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч.1 ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Відповідно до ст. 67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.

При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю.

Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї, крім факту спільного проживання, є ведення з спадкодавцем спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (постанова від 17.06.2020 року Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 755/18012/16-ц).

У п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30 травня 2008 року роз`яснено, що якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.

Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику в справах про спадкування»: якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

У відповідності з п. 21 вищевказаної постанови при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 Сімейного кодексу України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини, і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також: інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки.

До членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т. п. (п.6 Рішення Конституційного Суду України від 03.06.99 №5-рп/99).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_2 проживала із останнім у спільному господарстві за адресою: АДРЕСА_1 понад п`ять років до часу відкриття спадщини, здійснювала зі спадкодавцем спільні витрати, вели спільний бюджет, надавала йому допомогу, в тому числі - під час хвороби останнього, забезпечувала догляд за ним, що засвідчує реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини після смерті ОСОБА_2 .

Метою встановлення факту, що має юридичне значення є оформлення заявником свого права на спадщину після смерті ОСОБА_2 .

Отже, оцінивши докази при всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд вважає заявлені вимоги підставними, а надані на розгляд суду докази достатніми для встановлення відповідного юридичного факту.

Керуючись ст. ст. 293, 315, ч. 1 п. 6, 319 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Заяву представника ОСОБА_1 адвоката Антонюк Ольги Михайлівни, заінтересована особа Житомирська міська рада про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу - задовольнити.

Встановити факт спільного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період часу з березня 2016 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення може бути оскаржено до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Заявник : ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Заінтересована особа: Житомирська міська рада, м. Житомир, майдан ім. С.П. Корольова, 4/2, ЄДРПОУ 13576954.

Суддя І.Г. Перекупка