Ухвала суду № 138668233, 20.05.2026, Шосткинський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 589/5219/25

Провадження № 1-кп/589/393/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2026 року м. Шостка

Шосткинський міськрайонний суд Сумської області у складі:

суддів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

з участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шостка кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.187 КК України,,

ВСТАНОВИВ:

Прокурор надав клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою, яке обгрунтовував наявністю ризиків переховування від суду, можливого впливу на потерпілих та свідків, а також вчинення іншого кримінального правопорушення.

Обвинувачений та захисник просили застосувати більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний з позбавленням волі.

Колегія суддів приходить до висновку про задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою враховуючи таке.

Запобіжні заходи відносяться до заходів забезпечення кримінального провадження (п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України), які застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження (ч. 2 ст. 131 цього кодексу).

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчинені злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Згідно із частинами 1, 2 статті 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити такі дії: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу згідно до ч. 1 ст. 194 КПК України суд зобов`язаний встановити 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення, 2) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно обвинувального акту ОСОБА_7 інкримінується вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України - напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із погрозою насильства, небезпечного для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений особою, яка раніше вчинила розбій, поєднаний з проникненням у житло, вчинений в умовах воєнного стану.

З обвинувального акту вбачається, що ОСОБА_7 неодноразово судимий за вчинення злочинів проти власності, в т.ч., крадіжок, грабежів та злочинів в сфері назаконного обігу наркотичних засобів.

03.12.2024 (більше року тому) ОСОБА_7 звільнено з місць відбування покарання.

Наразі в Шосткинському міськрайонному суді Сумської області триває розгляд кримінального провадження (суддя ОСОБА_1 ) за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 357, ч. 3 ст. 357, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 187 КК України.

Раніше, під час одного з судових засідань, обвинувачений ОСОБА_7 демонстрував агресивну поведінку, ображав прокурора, заподіяв собі ушкодження, що зумовило виклик "швидкої" та зрив засідань в інших справах, які мали розглядати судді зі складу колегії.

Крім того, як вбачається з інформації в загальнодоступному режимі на сайті Судової влади України в розділі "Інформація щодо стану розгляду справ", ОСОБА_7 також є обвинуваченим у іншому кримінальному провадженні (592/3114/25), яке перебуває на розгляді в Зарічному районному суді м. Суми (за ч. 2 ст. 255-1, ч.2 ст. 307 КК України).

При встановленні ризиків кримінального провадження суд застосовує стандарт достатності підстав вважати, що обвинувачений може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню. Оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, суд має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

В рішенні ЄСПЛ у справі «Бессієв проти Молдови» суд вказав, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Серйозність же покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти. Отже важливим критерієм, орієнтуючись на який слід застосовувати вид запобіжного заходу, повинна бути санкція за злочин, який інкримінується обвинуваченому.

У ст. 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R (80) 11 від 27 червня 1980 року «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.

Як зазначено вище, ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України. Санкція цього кримінального правопорушення передбачає покарання в виді позбавлення волі на строк від 8 до 15 років з конфіскацією майна. Отже, ця обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Суд також вважає, що ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, а саме, вдатись до насильницьких дій щодо потерпілих та свідків не зник, що вбачається з допиту цих осіб в судовому засіданні.

З урахуванням репутації обвинуваченого як особи, схильної до протиправної поведінки, суд приходить до висновку, що ризик вчинення ним нових кримінальних правопорушень є достатньо високим, що прямо вбачається з кількості кримінальних проваджень та епізодів протиправних дій.

Враховуючи ці обставини колегія суддів приходить до висновку, що застосування більш м`яких запобіжних заходів не здатно забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, оскільки кількість епізодів злочинних дій, нехтування тим, що він є обвинуваченим в інших кримінальних провадженнях, вказує на схильність ОСОБА_7 до протиправної поведінки та на його реальну нездатність виконувати процесуальні обов`язки, чому інші запобіжні заходи завадити не зможуть.

Керуючись ст. 2, 314, 315 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити ОСОБА_7 строк тримання під вартою до 24 години 18 липня 2026 року.

Ухвала може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а обвинуваченим, який тримається під вартою - в той же строк з дня отримання її копії.

Судді ОСОБА_1

ОСОБА_2

ОСОБА_3